Органи державної влади України

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Сучасний державний устрій України

Відповідно до Конституції, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ.

Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Легітимність влади, таким чином, виходить від народу, який через вибори виявляє свою волю владним структурам і контролює їх.

Державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Конституція визначає і гарантує самоврядування.

Сучасний державний устрій України

президент державний суд опозиція

Глава держави. Главою держави є Президент України.

Президент України виступає гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Президент забезпечує правонаступництво держави, представляє її в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю, веде переговори та укладає міжнародні договори України.

Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. На основі та на виконання Конституції і законів України він видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Законодавча влада. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

До повноважень Верховної Ради України належать:

- внесення змін до Конституції України;

- визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

- призначення виборів Президента України;

- усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту);

- розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

- затвердження бюджету і внесення змін до нього;

- оголошення за поданням Президента стану війни і укладення миру;

- прийняття рішення про використання Збройних Сил та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

- надання згоди на призначення Президентом Прем'єр-міністра України.

Верховна Рада здійснює також інші повноваження, які відповідно до Конституції України входять до її компетенції. Серед них - затвердження загальної структури і визначення функцій Збройних Сил, Служби Безпеки України, інших військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ. Вона також ухвалює рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення до інших держав підрозділів Збройних Сил України та про допуск військових формувань інших держав на територію України.

Основними організаційно-правовими формами діяльності Верховної Ради є сесії та засідання.

Сесії Верховної Ради можуть бути:

чергові, які починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року;

позачергові, які скликаються Головою Верховної Ради на вимогу не менш як третини народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради або на вимогу Президента України;

у разі введення воєнного або надзвичайного стану Верховна Рада збирається у дводенний строк без скликання.

Сесії проводяться у формі пленарних засідань Верховної Ради, засідань комітетів, тимчасових спеціальних та тимчасових слідчих комісій. Засідання Верховної Ради проводяться, як правило, відкрито. За рішенням більшості від конституційного складу Верховна Рада може проводити закриті засідання. Рішення Верховної Ради приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом особистого голосування народних депутатів у звичайному чи поіменному режимі.

Іншими організаційними формами парламентської діяльності є робота комітетів Верховної Ради України, тимчасових спеціальних комісій, які створюються для підготовки і попереднього розгляду окремих питань, партійних фракцій у парламенті, а також позафракційних груп.

Голова Верховної Ради:

- веде її засідання;

- організовує підготовку питань на розгляд Верховної Ради;

- керує діяльністю апарату Верховної Ради;

- представляє парламент у зовнішніх зносинах;

- підписує акти Верховної Ради.

Виконавча влада. Виконавча владу в Україні складають Кабінет Міністрів, центральні (міністерства, відомства) та місцеві (обласні, районні державні адміністрації) органи виконавчої влади.

Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України (уряд). Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом і Верховною Радою, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді у межах, передбачених Конституцією.

Кабінет Міністрів забезпечує:

- державний суверенітет і економічну самостійність;

- здійснення її внутрішньої і зовнішньої політики;

- виконання Конституції і законів, актів Президента;

- проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

- підготовку проекту Державного бюджету та його виконання після затвердження Верховною Радою;

До складу Кабінету Міністрів входять Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри.

Прем'єр-міністр призначається Президентом за згодою Верховної Ради. Інші члени Уряду призначають Президентом за поданням Прем'єр-міністра.

Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві і Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня. Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь.

Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:

- виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

- законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

- виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;

- підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

- звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

- взаємодію з органами місцевого самоврядування.

Судова влада. Судова влада в Україні представлена Конституційним Судом України, судами загальної юрисдикції та спеціалізованими судами.

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Він вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів.

Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Суддя Конституційного Суду України призначається на дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк.

Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду України шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

До складу Верховного Суду України входять судді, обрані на посаду безстроково. Їх кількість встановлюється указом Президента України за поданням Голови Верховного Суду України, погодженим з Радою суддів України.

Голова Верховного Суду та його заступники обираються Пленумом Верховного Суду України строком на п'ять років шляхом таємного голосування. Голова Верховного Суду України не може бути обраний на цю посаду більш як на два строки підряд.

Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України відповідно до законодавства.

Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди - Вищий адміністративний суд та Вищий господарський суд.

Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди.

Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, голови та заступника голови суду. У місцевому суді, в якому кількість суддів перевищує п'ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду.

Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. Місцеві загальні суди розглядають кримінальні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції), крім справ адміністративної юрисдикції у сфері військового управління, розгляд яких здійснюють військові суди.

Голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду строком на п'ять років з числа суддів та звільняються з посади Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України (а щодо спеціалізованих судів - голови відповідного вищого спеціалізованого суду) на підставі рекомендації Ради суддів України (щодо спеціалізованих судів - рекомендації відповідної ради суддів).

У системі судів загальної юрисдикції в Україні діють загальні та спеціалізовані апеляційні суди.

Апеляційними загальними судами є:

- апеляційні суди областей (у разі необхідності замість апеляційного суду області можуть утворюватися апеляційні загальні суди, територіальна юрисдикція яких поширюється на декілька районів області);

- апеляційні суди міст Києва та Севастополя;

- Апеляційний суд Автономної Республіки Крим;

- військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України;

- Апеляційний суд України.

Апеляційними спеціалізованими судами є:

- апеляційні господарські суди;

- апеляційні адміністративні суди.

Апеляційні спеціалізовані суди утворюються в апеляційних округах відповідно до указу Президента. До їх складу входять судді, як правило, обрані на посаду судді безстрокове, голова суду та його заступники.

Апеляційні суди здійснюють такі повноваження:

- розглядають справи в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону;

- розглядають по першій інстанції справи, визначені законом (крім апеляційних господарських судів);

- ведуть та аналізують судову статистику, вивчають і узагальнюють судову практику;

- надають методичну допомогу у застосуванні законодавства місцевим судам;

- здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

Голова апеляційного суду та його заступники призначаються на посаду строком на п'ять років з числа суддів та звільняються з посади Президентом України на підставі рекомендації Ради суддів України (щодо спеціалізованих судів - рекомендації відповідної ради суддів).

Голова апеляційного суду може бути призначений на цю посаду повторно.

Для розгляду справ, визначених процесуальним законом, у загальних апеляційних судах (крім апеляційного суду України) діють суди присяжних. Порядок формування складу присяжних встановлюється спеціальним законом, а порядок участі їх у здійсненні правосуддя - процесуальним законом.

Опозиція (від лат. «oppositia» - «протиставлення») - є звичним явищем у політичному процесі.

Політичну опозицію можна трактувати як спосіб протиставлення одних політичних поглядів, ідей, дій іншим політичним поглядам та діям. Часто під нею розуміють меншість, що прагне влади, чиї погляди відрізняються від поглядів та цілей більшості, що знаходиться при владі.

В умовах демократичної системи опозиція являється важливою складовою політичного процесу, що спричиняє постійну конкуренцію й періодичну ротацію еліт в умовах їх неефективності чи нездатності більше відповідати запитам суспільства.

Окрім критики на адресу влади, опозиція виконує й важливу конструктивну роль - розробляє й пропонує свої програми дій, намагаючись показати, на їх думку, найбільш оптимальний та ефективний шлях вирішення проблем та подальшого розвитку.

Опозиція, як і розподіл гілок влади, громадянське суспільство стримує владу від узурпації та забезпечує функціонування системи стримувань та противаг. Як наслідок, у багатьох країнах статус та права опозиції закріплені законодавчо.

В Україні статус та права опозиції регламентуються законом про Регламент Верховної Ради.

Згідно цього закону, опозиційною у парламенті вважається Депутатська фракція, чисельний склад якої налічує більш ніж половину народних депутатів, які не увійшли до складу коаліції, та голова чи заступник голови якої на пленарному засіданні Верховної Ради оголосив заяву про опозиційність до політичного курсу коаліції та/або сформованого нею Кабінету Міністрів України.

Водночас визначено, що у Верховній Раді може бути лише одна опозиційна депутатська фракція (об'єднання депутатських фракцій), яка (яке) є парламентською опозицією, саме яка й має право утворити опозиційний уряд.

Список літератури

1. Адміністративне право України. Академічний курс. Підручник у двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. кол. В.Б. Авер'янов (голова) та ін. - К.: Видавництво «Юридична думка», 2007. - 592 с.

2. Виконавча влада і адміністративне право - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. - 668 с.

3. Дерець В.А. Органи виконавчої влади України та управлінські відносини. Монографія. - К.: ТОВ «Юридична думка», 2007. - 180 с.

4. Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту. За заг. ред. В.Б. Авер'янова. - К.: Наукова Думка. - 2007. - 586 с.

5. Про державну службу: Закон України №3723-ХП від 16.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №52. - Ст. 490.

6. Про звернення громадян: Закон України №393/96-ВР від 02.10.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №47. - Ст. 256.

7. Про систему центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України №1572/99 від 15.12.1999 р. // Офіційний вісник України. - 1999. - №50 (із змінами і доповненнями).

8. Школик А.М. Порівняльне адміністративне право: Навч. посібник для юридичних факультетів та факультетів міжнародних відносин. - Львів: ЗУКЦ, 2007. - 308 с.

Размещено на Allbest.ru