Органи військової прокуратури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Перед тим, як розкрити дану тему, слід зазначити, що за часів СРСР система військових прокуратур була жорстко централізована, організована відповідно до структури збройних сил, що існувала на той час, і підпорядкована структурному підрозділу Генеральної прокуратури СРСР - Головній військовій прокуратурі. Вона практично не була пов'язана з територіальними органами прокуратур, тобто з прокуратурами колишніх республік та областей. А тому Генеральна прокуратура України у лютому 1992 року отримала в своє підпорядкування нову структуру, особливостей якої ніхто з керівників не знав. Не утруднюючи себе вивченням цих особливостей, вирішили ліквідувати військові прокуратури і створити на їхніх уламках щось нове, українське - прокуратури по нагляду за додержанням законів у збройних силах та інших військових формуваннях. Проте створене у складі Генеральної прокуратури України Управління нагляду за додержанням законів у Збройних Силах України та в оборонній промисловості не стало створювати нової структури замість військових прокуратур.

У травні 1993 року спочатку наказом Генерального прокурора України, а згодом і відповідними змінами Закону України «Про прокуратуру» система військових прокуратур, що існувала на той час, була узаконена. Військові прокуратури залишились, а їх штатна чисельність була суттєво збільшена, структура максимально оптимізована.

На сьогодні, Україна переживає масштабні зміни, спрямовані на зміцнення демократії, правопорядку і державності. На перше місце виходять проблеми зміцнення законності і правопорядку, захисту прав і законних інтересів громадян і верховенства права.

Прокуратура - державний контрольно-наглядовий орган, що покликаний здійснювати нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів на території України.

Діяльність системи органів прокуратури спрямована на утвердження верховенства права, зміцнення законності і правопорядку у суспільстві та державі. Необхідність забезпечення додержання законів, а також виконання інших функцій, передбачених Конституцією властивими тільки прокуратурі способами і методами в різних сферах державного і громадського життя, особливо загострює питання про правове забезпечення прокурорського нагляду. Хоча, відповідно до Концепції реформування прокуратури, в май-бутньому прокуратура, скоріше за все, позбавиться повноважень загального нагляду як права перевіряти законність діяльності невизначеного кола суб'єктів без чіткої регламентації предмету цієї діяльності. Натомість пропонується наділити цей орган правозахисною функцією, природа якої визначається пріоритетністю прав і свобод людини і неприпустимістю їх протиправного обмеження.

На відміну від загального нагляду, інші функції прокуратури мають чітко визначений предмет і логічно узгоджуються з іншими повноваженнями, визначеними Конституцією. Крім того, з огляду на сьогоднішні можливості судової влади, такі повноваження надають прокуратурі реальну змогу оперативно вживати заходів реагування щодо поновлення порушеного права на досудовій стадії.

Також, слід зазначити, що систему органів прокуратури складають територіальні та спеціалізовані прокуратури.

Спеціалізовані прокуратури будуються за загальними для всіх органів прокуратури принципами; вони керуються тими ж законами, що й територіальні прокуратури; перед ними стоять загальні для всіх органів прокуратури завдання; вони використовують ті ж засоби прокурорського реагування на виявлені порушення закону. Однак у їх системно-структурній побудові, а також в об'єктах по здійсненню нагляду є певні особливості.

Саме до спеціалізованих відносяться військові прокуратури, яким посвячена дана робота.



Розділ 1. Загальні положення

1.1 Прокуратура України, її місце в системі органів державної влади

Наразі в Україні продовжується пошук місця прокуратури в системі механізмів державної влади. Після внесення змін до Конституції України й у зв'язку з розробкою проекту нового Закону України «Про прокуратуру» пошук активізувався.

Первісно дискусія ставила за мету розв'язати в основному одне питання: чи необхідно зберегти серед функцій прокуратури вищий нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їхніми виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, підпорядкованості і належності, посадовими особами і громадянами (так званий загальний нагляд)?

Тепер же йдеться безпосередньо про правове становище прокуратури в системі поділу влад (законодавчої, виконавчої та судової).

Історичний досвід свідчить: за увесь час існування прокуратури були прибічники обмеження повноважень прокурорського нагляду, перетворення прокуратури на структуру, що входить до системи судової влади. Так, у царській Росії прокуратура зазнала змін, пройшовши шлях від органу нагляду за виконанням законів - «ока государевого» до. складової у системі судів, на яку (з 1864 р. покладалося тільки кримінальне переслідування і підтримання обвинувачення.).

Однак ці кардинальні перетворення призначення і змісту діяльності прокуратури отримали вже тоді неоднозначну оцінку серед правознавців. Так, видатний правник А. Коні писав з цього приводу: «Скасування прав і обов'язків щодо нагляду за перебігом позасудових справ слід визнати великою помилкою укладачів Судових статутів. Здійснена зміна в характері діяльності, можливо, й мала привабливий вигляд з теоретичної точки зору, але суперечила умовам нашого адміністративного життя і йшла врозріз з внутрішніми потребами нашого губернського устрою».

Цей вислів А. Коні є актуальним й у наші дні. Як вірно зазначив О. Сокольський: «прокурорський нагляд засновувався в Росії в переломні моменти, коли влада круто змінювала курс і політика йшла врозріз із суспільним укладом, який вже існував. Так було за часів Петра Першого, а також у післяреволюційні роки при переході до НЕПу».

У Конституції України норми про прокуратуру розташовані в окремому VII Розділі. Це свідчить про те, що законодавець не відніс прокуратуру до жодної з основних гілок влади. (Однак така обставина не надала можливості поставити крапку в дискусії про правове становище органів прокуратури, оскільки залишилась невирішеною низка питань, які можливо розв'язати тільки після прийняття нової редакції Закону України «Про прокуратуру».

В нинішній час Україна зазнає переломного моменту, що супроводжується кризовими явищами в усіх сферах державного і суспільного життя, що саме по собі покладає на державу обов'язок по захисту конституційних прав та інтересів громадян. Інструментом у вирішенні цього завдання має бути незалежна від будь-яких органів державної влади прокуратура України.

При цьому слід виходити з того, що:

а) підпорядкування прокуратури законодавчій, виконавчій або судовій владі може зруйнувати систему «стримувань і противаг», що склалася в державі;

б) жоден із існуючих державних органів не в змозі взяти на себе наглядову функцію прокуратури за додержанням законів;

в) реалії вимагають більш повного розкриття правозахисного потенціалу прокуратури як органу забезпечення верховенства Конституції та законів України.

Разом з тим підсилення правозахисного потенціалу прокуратури може бути забезпечене шляхом зміщення пріоритетів діяльності на користь захисту конституційних прав і свобод громадян, перш за все недостатньо соціально захищених.

1.2 Правові засади діяльності органів прокуратури

Діяльність органів прокуратури регулюється Конституцією, Законом "Про прокуратуру", КПК, ЦПК, ГПК, КпАП, Кримінально-виконавчим кодексом України, КАС, постановами Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. "Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України" та "Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України", наказами Генерального прокурора України від 15 березня 2003 р. № 31/01-ок "Про затвердження Положення про організацію взаємодії Генеральної прокуратури України з Верховною Радою України"; від 25 лютого 2004 р. № 2гн "Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України"; від 19 вересня 2005 р. № 5гн "Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення"; від 19 вересня 2005 р. № 4/1гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність"; від 15 квітня 2004 р. № 6/1гн "Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод неповнолітніх"; від 19 вересня 2005 р. № 3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів"; від 7 травня 2004 р. № 9гн "Про організацію роботи органів прокуратури України в галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги"; від 7 травня 2004 р. № 6/3гн "Про організацію роботи по представництву прокурором інтересів громадянина або держави у суді"; від 24 січня 2005 р. № 499ц "Щодо призначення працівників на керівні посади органів прокуратури України"; Рішенням КСУ від 22 червня 2004 р. № 13-рп/2004 щодо відповідності Конституції України (конституцїйності) положення частини другої статті 16 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України, а також міжнародними договорами та угодами України, щодо організації та діяльності органів прокуратури, захисту прав та інтересів особи, суспільства та держави.

Також прокуратура у межах своїх повноважень здійснює міжнародне співробітництво відповідно до двосторонніх та багатосторонніх міжнародних та міждержавних угод, які є джерелами міжнародного права. До цих угод можна віднести: Меморандум взаємопорозуміння між Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції Канади, Меморандум про порозуміння між Департаментом Генерального Аторнея Австралії і Генеральною прокуратурою України з приводу співробітництва в переслідуванні воєнних злочинців, угоди між Генеральною прокуратурою України і прокуратурами Російської Федерації, Білорусі, Молдови, Литви про правову допомогу і співробітництво, Меморандум взаємопорозуміння між Генеральною прокуратурою України і Міністерством юстиції Сполучених Штатів Америки про співробітництво в переслідуванні нацистських воєнних злочинців, Угода про співробітництво між Генеральною прокуратурою України та Верховною народною прокуратурою Китайської Народної Республіки, Меморандум про співробітництво та взаємодію в розслідуванні воєнних злочинів між Генеральною прокуратурою України і Державною службою прокуратури Англії та Уельсу тощо.

1.3 Система, структура та порядок утворення органів прокуратури

Відповідно до ст. ст. 121 і 12 2 Конституції України і ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить собою єдину централізовану систему органів, об'єднаних спільними завданнями, функціями, основними принципами організації й діяльності. Прокурорська система України очолюється Генеральним прокурором України з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим і складається з ланок, що створені та функціонують за адміністративно-територіальним і предметно-функціональним принципами. Утворення, реорганізація та ліквідація органів і установ прокуратури, визначення їх статусу й компетенції здійснюються Генеральним прокурором України.

Систему органів прокуратури складають: Генеральна прокуратура України, прокуратури АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові, транспортні, природоохоронні прокуратури та прокуратури по нагляду за виконанням кримінально-виконавчого законодавства.

Таким чином, систему органів прокуратури складають територіальні та спеціалізовані прокуратури.

Територіальні прокуратури створені відповідно до адміністративно-територіального устрою України, а спеціалізовані - за предметно-галузевим принципом. Останні функціонують в окремих сферах життєдіяльності.

Територіальні, а також спеціалізовані прокуратури у своїй сукупності становлять злагоджену трьохланкову систему органів прокуратури. На верхівці прокурорської системи знаходиться Генеральна прокуратура України. Другу ланку системи органів прокуратури утворюють прокуратури АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), а також прирівняні до них спеціалізовані прокуратури (військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України). Третю ланку прокурорської системи складають міські, районні, районні у містах, міжрайонні та інші прирівняні до них прокуратури (військові прокуратури гарнізонів, транспортні, природоохоронні прокуратури та прокуратури по нагляду за виконанням кримінально-виконавчого законодавства).



Розділ 2. Принципи організації військових прокуратур

2.1 Принципи організації прокуратур

Будь-яка правоохоронна діяльність ґрунтується на певних засадах, основні з яких є принципами.

У період між прийняттям Закону України «Про прокуратуру» і прийняттям Конституції України 28 червня 1996 р. закон зазнав значних змін, що були внесені законами № 3130-12 від 22 квітня 1993 р. (ВВС. - 1993. -№ 22) ст. 229; № 3662-12 від 26 листопада 1993 р. (ВВС. - 1993. - № 50) ст. 474; № 103/95-ВР від21березня 1995 р. (ВВС. - 1995.-№ 11)ст. 71; № 358/95-ВР від 5 жовтня 1995 р. (ВВС. - 1995. - № 34) ст. 268.

Однак багато принципових основ організації та діяльності прокуратури залишилися непорушними і нині складають фундамент прокуратури незалежної України.

Принципами організації прокуратури залишаються:

1) принцип єдності. Прокуратура - це єдина система, яку складають Генеральна прокуратура, прокуратури АРК, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонній інші прирівняні до них прокуратури, а також військова прокуратура. До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських). Він, також, означає єдність мети та завдань, що стоять перед прокуратурами всіх ланок, і визначається спільністю форм і методів, засобів здійснення нагляду за виконанням законів, єдністю засобів прокурорського реагування на виявлені порушення закону, а також вжиттям заходів щодо запобігання порушенням закону. Принцип єдності визначає те становище, відповідно до якого вищестоящий прокурор має право передати свої повноваження нижчестоящому прокурору, а також прийняти на себе його повноваження;

2) принцип централізації. Органи прокуратури входять до централізованої системи, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим;

3) принцип незалежності. Прокуратура здійснює свої повноваження на засадах гласності та незалежності від органів державної влади і місцевого самоврядування, інформуючи їх про стан законності і правопорядку. Вплив у будь-якій формі на працівників органів прокуратури з боку органів державної влади та управління, юридичних та фізичних осіб з метою схиляння до прийняття неправомірного рішення чи ухилення від прийняття законного рішення тягне встановлену законом юридичну відповідальність. В інтересах реального забезпечення незалежності прокуратури як обов'язкової умови їх об'єктивності та принциповості в діяльності щодо зміцнення законності мають бути правові гарантії, які повинні стосуватись не тільки самих працівників прокуратури, а й членів їх сімей. Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлюються особливі заходи державного захисту працівників прокуратури від перешкоджання виконанню професійних обов'язків і здійсненню законних прав, а також від посягань на життя, здоров'я, житло і майно зазначених осіб та їх близьких родичів у зв'язку зі здійсненням нагляду за додержанням і застосуванням законів.

У разі звернення представників влади до органів прокуратури з приводу конкретних матеріалів справи, що знаходяться у провадженні прокуратури, вони не мають права давати будь-які вказівки прокурору з приводу результатів вирішення справи.

4) принцип екстериторіальності. Слід зазначити, що військові прокуратури регіонального рівня на відміну від обласних прокуратур діють за даним принципом, це пов'язано з тим, що підпорядковані їм військові прокуратури гарнізонів розташовані на території декількох областей. Наприклад, у військовій прокуратурі Південного регіону із 10 підпорядкованих прокуратур гарнізонів, 8 дислоковані в обласних центрах (міста: Одеса, Дніпропетровськ, Миколаїв, Донецьк, Запоріжжя, Луганськ, Кіровоград, Херсон).



Розділ 3. Завдання та основні напрямки діяльності військових прокуратур

3.1 Завдання військових прокуратур

Завдання, що стоять перед органами прокуратури, сформульовано в ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» і в ній закріплено, що діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:

1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем;

2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;

3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих рад, органів самоорганізації населення.

Як видно зі змісту цієї статті, завданням прокурорського нагляду є захист різноманітних суспільних та особистих цінностей і благ. Це зрозуміло, оскільки, запобігаючи будь-якому правопорушенню, прокуратура так чи інакше захищає не тільки суб'єктивні права та інтереси організацій і громадян, а й засади нашого суспільства і держави. У боротьбі зі злочинними проявами зусилля прокуратури також спрямовані на охорону підвалин нашого суспільства, якими є демократичний лад, суверенітет, незалежність, гуманізм, правопорядок тощо.

3.2 Основні напрямки діяльності військових прокуратур

Прокуратура, як й інші державні органи, виконує притаманні тільки їй функції, які визначаються як головні напрямки діяльності прокуратури, що безпосередньо виражають її сутність та призначення. Функції поділяються на наглядові і ненаглядові. Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладаються такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Окрім перелічених функцій, статтею 10 Закону України «Про прокуратуру» на цей орган покладається також координація діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю.

Перехідними положеннями Конституції (п. 9) передбачено, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію досудового слідства до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

3.3 Ненаглядові функції

3.3.1 Підтримання державного обвинувачення в суді

На органи військової прокуратури покладений обов'язок щодо підтримання державного обвинувачення у військових судах, участі в межах своїх повноважень у розгляді судами цивільних і господарських справ, а також внесення апеляційних і касаційних подань на вироки, рішення, постанови та ухвали військових судів.

Реалізація функції підтримання державного обвинувачення прокуратурою здійснюється в двох напрямках. З одного боку, прокурор бере участь у судовому процесі як державний обвинувач і виконує функцію кримінального переслідування (допитує обвинуваченого, потерпілого, свідків, досліджує документи, матеріали, речові докази тощо). Прокурор також виступає в судових дебатах з обвинувальною мовою, де дає оцінку зібраним доказам, висловлюється з питань кваліфікації злочину, покарання й інших питань, які необхідно вирішити суду при винесенні вироку. Під час цивільного судочинства прокурор виконує функцію захисту прав і інтересів громадян і охоронюваних законом інтересів суспільства і держави. При цьому він також має право на ознайомлення з матеріалами справи, представленими доказами і на дачу висновку з огляду на позовні вимоги.

Прокурор обов'язково бере участь у розгляді справ у випадках, прямо передбачених законом, а також коли необхідність участі визначається судом. При цьому прокурор може взяти участь у розгляді справи на будь-якій стадії процесу, і його позиція в справі є незалежною від інших учасників процесу. При розгляді цього питання особливий інтерес викликає сумісність права суду зі своєї ініціативи залучати прокурора до участі в справі з принципом незалежності органів прокуратури.

Можна погодитися з думкою авторів, які вважають, що для прокурора можуть бути обов'язковими тільки такі вимоги суду, виконання яких не позбавляє його ініціативи і суб'єктивного права і прерогативи на пред'явлення позову.

Участь прокурорів у судах набуває якісно нового характеру, їх конституційний обов'язок - підтримання державного обвинувачення.

Публічне обвинувачення в суді - це ефективне реагування прокурора на злочинне порушення закону. Особливого значення воно набуває у період зростання злочинності і демократизації судочинства, що поставило нові вимоги до підтримання державного обвинувачення.

Підтримання прокурором державного обвинувачення в суді на належному професійному рівні сприяє, з одного боку, винесенню судами законних і обґрунтованих вироків, а з іншого, - вжиттю заходів до своєчасного перегляду незаконних рішень у кримінальних справах.

3.3.2 Представництво інтересів громадянина або держави в суді

Діяльність прокуратури спрямована на захист законних інтересів громадян та суверенної і незалежної, демократичної,соціальної, правової держави І має своїм завданням сприяти утвердженню верховенства права в державі. Після здобуття Україною незалежності роль та повноваження прокурора у цивільному судочинстві зазнали кардинальних змін - від здійснення нагляду за розглядом судами цивільних справ до представництва інтересів громадянина та держави в суді. При цьому функція представництва інтересів громадян І держави в суді стала конституційною і набула нових форм.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладаються повноваження по представництву інтересів громадян або держави у випадках, зазначених законом.

Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

Представництво прокуратурою інтересів громадянина в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина у випадках, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження.

Таким чином, на прокуратуру покладено обов'язок захисту інтересів найбільш соціально незахищених верств, населення - інвалідів, неповнолітніх, людей похилого віку. Слід зазначити, що прокуратура не перебирає на себе функцію судових органів. Вона своїми діями в судовому процесі сприяє реалізації та захисту прав людини. Ці дії вчиняються безкоштовно, що в умовах економічної кризи, соціальних негараздів, низьких матеріального рівня та рівня правової культури значної частини населення, за необізнаності щодо обсягу своїх прав та законних інтересів має велике значення.

Підставами для представництва прокуратурою інтересів громадян у суді є конкретні факти порушення прав, свобод громадян та неможливість громадянина самостійно захистити їх у суді (особисто або за допомогою адвоката чи інших компетентних осіб), а також коли цього вимагають громадські інтереси при порушеннях законності. Об'єктом представницької діяльності прокурора є всі конституційні та інші права, свободи тих громадян, які брали участь у відповідних правовідносинах.

Джерелами інформації про наявність підстав для реалізації представницької функції для прокурора є: звернення громадян, юридичних осіб та бесіда з ними; виявлення безпосередньо прокурором порушень закону при виданні актів органами виконавчої влади та військового управління, місцевого самоврядування, а також у разі порушення засад конституційного ладу, суспільного життя, права власності, економічної, інформаційної безпеки держави тощо.

Іншою формою виявлення доказів необхідно вважати: витребування від юридичних та фізичних осіб необхідних матеріалів, документів, рішень, розпоряджень, інструкцій, наказів, протоколів, статистичних даних, актів ревізій, перевірок, висновків спеціалістів тощо; виклик до прокуратури посадових осіб та громадян для надання відповідних пояснень; вимоги щодо припинення протиправних дій; призначення ревізії, експертизи, перевірки, залучення для цього фахівців.

Представницька функція прокурора має дуалістичний характер, з одного боку - це представництво інтересів держави, а з іншого - інтересів громадянина.

Потрібно розуміти, що інтереси держави й інтереси окремого чесного громадянина є однаковими І збігаються у головному - додержанні вимог чинного законодавства.

Коли кажуть, що громадянин не може реалізувати свої законні права внаслідок перешкод з боку держави, це невірно. Оскільки, не «держава» винна у порушенні прав окремого громадянина, а конкретні державні посадові особи, які внаслідок своєї некомпетентності або недбалості при виконанні своїх службових обов'язків не можуть вирішити те чи інше питання.

Тому законодавець наділив прокурора такими функціями, що дозволяють йому на законних підставах втручатись у такі ситуації і звертатись до суду для поновлення прав громадян, притягнення винних осіб до відповідальності.

Водночас, коли прокурор звертається до суду із позовом на захист інтересів держави, наприклад, визнання недійсним договору купівлі-продажу комерційною структурою державного майнового комплексу, то це також робиться і на користь громадян, суспільства, держави. Оскільки саме громадяни безкоштовно, або за невисоку плату зможуть користуватись цим комплексом.

Прикладом є пред'явлення у вересні 2004 року військовим прокурором Південного регіону України позову до господарського суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між МО України та ТОВ «Кіод», військового містечка № 202, яке є дитячим оздоровчим табором ім. Гастелло. Одночасно за цим фактом порушено кримінальну справу. Тобто неухильне виконання вимог закону є гарантією зміцнення держави, а значить, і зростання соціальної захищеності усіх громадян нашої держави.

3.3.3 Функція досудового слідства

Враховуючи особливості діяльності органів військової прокуратури, Генеральним прокурором України наказом від 29 грудня 2006 року № 68 визначена спеціальна підслідність кримінальних справ слідчим військових прокуратур.

Зокрема, слідчими військових прокуратур проводиться досудове слідство у кримінальних справах про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, внутрішніх військ МВС України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної спеціальної служби транспорту у складі Міністерства транспорту України, а також відрядженими до органів виконавчої влади та цивільних установ.

До підслідності військових прокуратур відносяться також злочини вчинені військовослужбовцями і працівниками Збройних Сил України та інших військових формувань під час участі у міжнародних миротворчих операціях поза межами України, або вчинені військовослужбовцями-громадянами інших держав на території України чи за її межами, у разі, коли відповідно до міжнародних договорів чи законодавства України вони підлягають кримінальній відповідальності на території України та в інших випадках.

Запорукою успіху в слідчій роботі служить своєчасне і законне реагування на кожний вчинений чи той, що готується, злочин. Для цього необхідно, щоб військова прокуратура негайно отримувала відповідну інформацію. Практика свідчить, що така інформація в основному надходить по трьох основних каналах: від військового командування, від територіальних пра-воохоронних органів і безпосередньо при зверненні потерпілих або заінтересованих осіб у військову прокуратуру (особисто або письмово).

Для забезпечення постійної готовності слідчих для виїзду на місце події у військових прокуратурах гарнізонів, регіонів і ВМС України організовується чергування із оперативного складу прокуратур. Чергові по прокуратурах знаходяться в службовому приміщенні прокуратури цілодобово, їх обов'язки визначаються інструкцією, яка затверджується відповідно військовим прокурором гарнізону, регіону і ВМС України.

Черговий по військовій прокуратурі регіонального рівня контролює здійснення чергування у підпорядкованих військових прокуратурах гарнізонів.

3.4 Наглядові функції

3.4.1 Нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. На органи військової прокуратури покладено здійснення нагляду за виконанням законів при провадженні дізнання та попереднього слідства, яке здійснюється в таких установах і формуваннях, як: органи військового управління, військові об'єднаннями, з'єднання, частини, підрозділи, установи і військові навчальні заклади та посадові особи Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони, СБУ та інших військових формувань, дислокованих на території України. Здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства, прокурор відповідно до ст. 227 КПК України у межах своєї компетенції:

1) витребовує від органів дізнання і досудового слідства для перевірки кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, досудового слідства і встановлення осіб, які вчинили злочини; перевіряє не менше одного разу на місяць виконання вимог закону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що готуються, злочини;

2) скасовує незаконні і необґрунтовані постанови слідчих та осіб, які провадять дізнання;

3) дає письмові вказівки про розслідування злочинів, обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини;

4) доручає органам дізнання виконання постанов про затримання, привід, взяття під варту, проведення обшуку, виїмки, розшук осіб, які вчинили злочини, виконання інших слідчих дій, а також дає вказівки про вжиття необхідних заходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, по справах, що перебувають у провадженні прокурора або слідчого прокуратури;

5) бере участь у провадженні дізнання і досудового слідства і в необхідних випадках особисто провадить окремі слідчі дії або розслідування у повному обсязі по будь-якій справі;

6) санкціонує проведення обшуку, відсторонення обвинуваченого від посади та інші дії слідчого і органу дізнання у випадках, передбачених КПК України;

7) продовжує строк розслідування у випадках і в порядку, встановлених КПК;

8) дає згоду або подає до суду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а також про продовження строку тримання під вартою в порядку, встановленому КПК;

9) повертає кримінальні справи органам досудового слідства із вказівками щодо провадження додаткового розслідування;

10) вилучає від органу дізнання і передає слідчому будь-яку справу, передає справу від одного органу досудового слідства іншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного і об'єктивного розслідування;

11) усуває особу, яка провадить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або досудового слідства, якщо вони припустилися порушень закону при розслідуванні справи;

12) порушує кримінальні справи або відмовляє в їх порушенні; закриває або зупиняє провадження у кримінальних справах; дає згоду на закриття кримінальної справи слідчим у тих випадках, коли це передбачено КПК; затверджує обвинувальні висновки (постанови); направляє кримінальні справи до суду;

13) вирішує питання про допущення захисника до участі у справі;

14) здійснює також інші повноваження, надані йому кримінально-процесуальним законодавством.

Вказівки прокурора органам дізнання і досудового слідства у зв'язку з порушенням і розслідуванням ними кримінальних справ, надані в порядку, передбаченому КПК, є для цих органів обов'язковими. Оскарження одержаних вказівок вищестоящому прокуророві не зупиняє їх виконання, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 114 КПК.

3.4.2 Функція нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи військовослужбовців

Предметом прокурорського нагляду в цій сфері є додержання законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, виправно-трудових, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом, додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов'язків. А саме: військові прокурори регіонів здійснюють нагляд за додержанням кримінально-виконавчого законодавства у дисциплінарному батальйоні Збройних Сил України, а відповідні військові прокурори гарнізонів - на гауптвахтах, де відбувають арешт військовослужбовці, та у військових частинах щодо службового обмеження для військовослужбовців.

Під час здійснення цієї функції прокурор має право, зокрема:

1) у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховання; опитувати осіб, що там перебувають; знайомитись з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;

2) перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ; зупиняти виконання таких актів; опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству; вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень;

3) прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру. Постанови і вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов'язковими і підлягають негайному виконанню.

3.4.3 Функція нагляду за додержанням і застосуванням законів

Військові прокуратури здійснюють нагляд за додержанням законів органами військового управління, військовими об'єднаннями, з'єднаннями, частинами, підрозділами, установами і військовими навчальними закладами та посадовими особами Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони, СБУ та інших військових формувань, дислокованих на території України.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» предметом цього напрямку діяльності прокуратури є:

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;

2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі й гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Наказом Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 року № 3-гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів» визначені пріоритети в наглядовій діяльності військових прокуратур. До них зокрема відносяться:

- нагляд за додержанням законів щодо збереження військового майна (зокрема при реалізації військових містечок), зброї, боєприпасів, вибухових речовин та їх утилізації, цільового використання бюджетних коштів;

- нагляд за додержанням законів про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, військовий обов'язок і порядок проходження військової служби;

- нагляд за додержанням у військових формуваннях вимог законів, спрямованих на збереження життя і здоров'я військовослужбовців.

Перевірка виконання законів проводиться прокурорами за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також за власною ініціативою прокурора.



3.4.4 Функція координації діяльності по боротьбі зі злочинністю

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про прокуратуру» та Указу Президента України від 12 лютого 2000 р. № 229/2000 «Про вдосконалення координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю» Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори здійснюють функцію координації діяльності по боротьбі зі злочинністю органів внутрішніх справ, органів Служби безпеки, органів податкової міліції, органів митної служби, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та інших правоохоронних органів.

Сутність цієї функції полягає в тому, що прокуратура бере участь у розробці органами державної влади заходів запобігання злочинам та іншим правопорушенням, у роботі по вдосконаленню та роз'ясненню законодавства.

З метою забезпечення координації діяльності вищеназваних органів прокурор скликає координаційні наради, організує робочі групи, витребовує статистичну та іншу необхідну інформацію, а також бере участь в організації нарад Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією при Президентові України. Таким чином, координація дій правоохоронних органів - це діяльність, погоджена метою, часом, місцем, виконавцями і програмами дій. Правоохоронні органи, координуючи дії на головних напрямках боротьби зі злочинністю, концентрують свої кадри і засоби для вирішення поставлених завдань. Це означає, що кожен орган, який бере участь у скоординованих заходах, у межах своєї компетенції діє притаманними йому методами в одному узгодженому напрямку разом з іншими органами для досягнення визначеної мети.

Координація слугує поліпшенню взаємодії правоохоронних органів, узгодженню та підвищенню ефективності заходів, що спрямовані на запобігання злочинним проявам та усунення причин і умов, що сприяють злочинам.



Висновок

Зважаючи на все вищесказане, можна зробити висновок, що щоб виконати свої конституційні обов'язки, Збройні Сили України повинні підтримувати на високому рівні свою боєздатність, яка вимірюється не стільки технічним оснащенням військ (сил), скільки станом дисципліни серед особового складу, дотриманням законодавства органами військового управління, військового командування і військовими службовими особами.

Не применшуючи значення суспільної небезпеки злочинних проявів, які, на жаль, наявні в армійському середовищі, і необхідності більш ефективної боротьби з ними, варто зазначити, що більшість учених, що займались дослідженням цього питання вважають, що криміногенна ситуація у військах (силах) загалом стабілізувалась і має тенденцію до зниження.

Слід зазначити, що це стало можливим внаслідок спланованої взаємодії військових прокурорів та органів військового управління, військового командування, контролюючих і правоохоронних органів.

Органи військової прокуратури історично визначились як самостійний особливий вид спеціалізованої прокуратури, призваної забезпечити дотримання законності у військах (силах), розслідування злочинів, вчинених військовослужбовцями, представництва інтересів громадян та держави в судах.

Необхідність функціонування військових прокуратур підтверджується також і міжнародною практикою. Такі органи існують навіть у тих державах, де збройні сили за чисельністю значно менші ніж Збройні Сили України (Болгарія, Угорщина, Словацька Республіка, Хорватія, Республіка Білорусь, Польща та ін.). надзор військовий прокуратура

Отже, протягом останніх років чимало зроблено для вдосконалення правових засад функціонування прокуратури. Найважливішою рисою її конституційного статусу є те, що прокуратура України й надалі залишається незалежною від інших структур, автономною системою державної влади, на яку покладено важливі функції, що пов'язані із стримуванням злочинності й покращанням стану правопорядку в суспільстві. З цією метою керівництво Генеральної прокуратури України вживає необхідних організаційних заходів, спрямованих на підвищення ефективності нагляду та реалізації інших функцій прокуратури, здійснює структурні зміни в системі прокурорських органів, посилюючи вимогливість до прокурорських кадрів щодо виконання ними свого державного обов'язку.

Размещено на Allbest.ru