Оформлення прав на земельні ділянки: правові та організаційні питання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оформлення прав на земельні ділянки: правові та організаційні питання

правовий земля угода україна

Анотація

Настечко К. О. Оформлення прав на земельні ділянки: правові та організаційні питання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06. - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. - Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України. - Київ, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню правової природи «оформлення права на земельну ділянку», його особливостей, складових та висвітленню проблем його реалізації в Україні. В роботі визначено роль та особливості погодженої взаємодії суб'єктів оформлення права на земельну ділянку, охарактеризовано зарубіжний досвід оформлення права на земельну ділянку. Виділено особливості та запропоновані можливі вирішення колізійних питань оформлення права власності, права користування та інших прав на земельну ділянку в Україні. На підставі проведеного дослідження розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері оформлення прав на земельні ділянки в Україні; запропоновані теоретичні висновки, які можуть бути підставою для подальшого розвитку теорії земельного права в Україні.

Ключові слова: оформлення права, земельна ділянка, реєстрація права, нотаріальне посвідчення, юридично-значимі документи, правовстановлюючі документи на земельну ділянку.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Рівень правового регулювання відносин власності та користування землею в Україні є одним із факторів, який відображає загальний рівень розвитку країни, прагнення до раціонального та ефективного використання земельних ділянок та ставлення до природних ресурсів в цілому. Реформування відносин власності на землю в Україні супроводжується відповідним реформуванням системи оформлення прав на земельні ділянки, внесенням змін до форми документів, які посвідчують права на земельні ділянки.

Відповідно до ст. 14 Конституції земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. України Земельним кодексом України 2001 р. передбачені різні процедури набуття прав на землю, зокрема набуття права власності, права користування, сервітутних та інших прав на земельні ділянки. Кожна процедура має відповідні стадії, згідно з якими відбувається документальне оформлення вчинених особою, землевпорядними організаціями та органами державної влади дій правового та організаційного характеру. Відповідно до вищезазначених способів оформлення прав на земельні ділянки мають місце певні законодавчі колізії, що потребують теоретичного дослідження для їх усунення та мають своїм результатом підвищення ефективності реалізації конституційного права на землю через удосконалення регулювання оформлення прав на земельні ділянки, а разом із тим, рівня правового регулювання земельних відносин в Україні, що свідчить про актуальність обраної теми дослідження.

Перш за все слід відмітити складність процедури та численну кількість документів, які необхідно оформити для отримання правовстановлюючого документу на земельну ділянку та його державної реєстрації. Певні позитивні зміни у напрямку удосконалення оформлення прав на земельні ділянки були зроблені у 2008 - 2009 р.р. із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16 вересня 2008 року, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок» від 5 березня 2009 року, Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України у 2009 році» від 5 серпня 2009 року. Слід відмітити, що досі не прийняті Закони України «Про ринок земель», «Про державний земельний кадастр». З іншого боку, деякі закони фактично не застосовуються, що породжує невизначеність та неоднозначність. У зв'язку із прийняттям Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 р. запроваджується нова система державної реєстрації прав на землю та правочинів із земельними ділянками. Основним документом, відповідно до якого особа визнається суб'єктом права власності на землю, є Свідоцтво про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. У цьому зв'язку виникає потреба визначити правову природу державного акта на право власності на землю.

У контексті останніх наукових досліджень, вагомого значення набуває питання про право власності Українського народу на землю. Невирішеними залишаються питання розмежування комунальної та державної власності, оформлення прав користування земельними ділянками, підлягає більш детальному дослідженню оформлення обмежень та обтяжень прав на земельні ділянки.

Для більш глибокого аналізу проблем та дослідження теми слід звернутися до міжнародних джерел, які регулюють оформлення прав на земельні ділянки та проаналізувати їх переваги та недоліки. Особливу увагу таке дослідження відіграє саме зараз, адже Україна прямує до членства у Європейському Союзі і відбувається гармонізація законодавства із різноманітних питань, зокрема із земельних.

Комплексного дослідження оформлення прав на земельні ділянки за законодавством України не провадилося. Науковою основою дослідження стали праці українських вчених у галузі земельного, аграрного та екологічного права - В. І. Андрейцева, Г. І. Балюк, А. Г. Бобкової, Д. В. Бусуйок, О. А. Вівчаренка, О. В. Гафурової, А. П. Гетьмана, С. В. Гринька, В. К. Гуревського, В. М. Єрмоленка, Л. П. Заставської, І. І. Каракаша, Т. О. Коваленко, Т. Г. Ковальчук, В. В. Костицького, П. Ф. Кулинича, Н. Р. Малишевої, Р. І. Марусенка, А. М. Мірошниченка, В. Л. Мунтяна, В. В. Носіка, О. О. Погрібного, О. А. Поліводського, О. А. Самончик, В. І. Семчика, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульги, В. З. Янчука та ін. Важливого значення для даного дослідження набули праці російських вчених Г. Є. Бистрова, С. А. Боголюбова, А. К. Голіченкова, Б. В. Єрофєєва, І. О. Іконицької, О. М. Козиря, білоруських вчених Н. А. Шингель, Н. Г. Станкевич та ін.

Враховуючи вищезазначене, дисертаційне дослідження на запропоновану тему матиме як теоретичне так і практичне значення і є актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України за темою «Проблеми організаційно - правового забезпечення інноваційної діяльності у сільському господарстві (РК 0106U012116)» (2007р.- 2008 р.)

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка концептуальних засад оформлення прав на земельні ділянки.

Відповідно до визначеної мети були сформульовані наступні завдання:

- розглянути структурні складові оформлення права на земельну ділянку;

- визначити поняття «оформлення права на земельну ділянку»;

- охарактеризувати повноваження суб'єктів земельних правовідносин під час оформлення прав на земельні ділянки в Україні;

-визначити особливості оформлення прав на земельні ділянки відповідно до законодавства України і зарубіжних країн, дати оцінку правопосвідчуючим і правовстановлюючим документам прав на земельні ділянки;

- з'ясувати сутність та обґрунтувати порядок і умови оформлення права власності, права користування, обмежень та обтяжень прав на земельні ділянки, визначити перелік, форми і зміст правовстановлюючих документів прав на земельні ділянки;

- розробити та обґрунтувати пропозиції щодо внесеня змін та доповнень до законодавства з метою удосконалення порядку оформлення прав на земельні ділянки в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні правовідносини, що виникають під час оформлення прав на земельні ділянки.

Предметом дослідження є земельне законодавство України та інших країн, праці вітчизняних та зарубіжних науковців щодо оформлення прав на земельні ділянки, теоретичні наукові розробки та практика у цій галузі.

Методи дослідження. У процесі роботи над дисертацією були застосовані такі методи наукового пізнання: загальнонаукові (діалектичний, комплексний) та спеціальні правові методи дослідження (метод тлумачення правових норм, структурно-функціональний, порівняльно-правовий, аналогії, аналізу та синтезу).

Застосування діалектичного методу наукового пізнання дає змогу дослідити «оформлення прав на земельні ділянки» з точки зору відображення цього правового явища в русі та суперечностях. Загальний стан відносин у сфері оформлення прав на земельні ділянки досліджується за допомогою комплексного метода аналізу законодавства і практики його застосування. Для з'ясування відповідності норм права суспільним відносинам, що виникають в процесі оформлення прав на земельні ділянки, був використаний метод тлумачення правових норм. Структурно-функціональний метод застосовувався при дослідженні ролі і значення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування через визначення повноважень цих органів як засобу здійснення їх функцій і завдань. Використання порівняльно-правового методу дало можливість проаналізувати положення наукових досліджень та міжнародно-правових актів окремих зарубіжних країн у галузі оформлення прав на земельні ділянки. Із допомогою методу аналогії виокремлені певні позитивні напрацювання і запропоновані пропозиції щодо удосконалення процедури оформлення прав на земельні ділянки.

Дані методи дослідження базуються на принципах об'єктивного дослідження процесів та явищ суспільного розвитку, що відбуваються у сфері оформлення прав на земельні ділянки та синтезу, які дозволили запропонувати можливі варіанти спрощення та оптимізації процедури оформлення прав на земельні ділянки.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням правових та організаційних питань оформлення прав на земельні ділянки.

На підставі проведеного дослідження були сформульовані та обґрунтувані наступні наукові положення, висновки і рекомендації, які складають її новизну та виносяться на захист:

вперше:

- cформульовано авторське визначення поняття «оформлення права на земельну ділянку» як юридично визначеної, вольової діяльності суб'єктів оформлення прав на земельні ділянки по видачі та отриманню юридично-значимих та правовстановлюючих документів на право власності, право користування та інші земельні права, які виникають із встановлення обтяжень або обмежень, їх державної реєстрації та нотаріального посвідчення у випадках, встановлених законом.

- аргументовано висновок щодо існування в Україні «неоформлених прав» на земельні ділянки, які визнаються легітимними. Запропонована класифікація прав на земельні ділянки за критерієм їх оформлення, яка передбачає поділ прав на земельні ділянки на дві групи: оформлювані та неоформлювані права на земельні ділянки. В свою чергу оформлювані права на земельні ділянки запропоновано також поділяти на дві підгрупи: оформлені і тимчасово неоформлені з об'єктивних причин.

- обґрунтована пропозиція щодо доцільності створення єдиного органу Державної земельної погоджувальної служби, завданням якої має бути погодження землевпорядних проектів, проектів вибору земельної ділянки, яка повинна мати у своєму складі наступні департаменти: санітарно-епідеміологічний, архітектурно-будівельний, екології та природних ресурсів, охорони культурної спадщини та лісового і водного господарства, а також підрозділи цих департаментів у містах України.

удосконалено:

- позицію про внесення змін до ч. 10 ст. 118 ЗК України, яку пропонується доповнити реченням: "Рішення є чинним протягом 6 місяців після набрання ним чинності", що є достатнім строком для оформлення правовстановлючих документів та стимулюючим заходом, який дозволить запобігти використанню земельних ділянок без належного оформлення прав на них.

- пропозиції щодо форми договору про встановлення земельного сервітуту та встановлення його реквізитів: сторони, зміст, права набувача прав на «чужу» земельну ділянку, обов'язки власника земельної ділянки, на яку встановлюється сервітут, строки (термін) дії сервітуту, припинення сервітуту, нотаріальне посвідчення договору на встановлення сервітуту.

- позицію, що безоплатне набуття права власності на земельну ділянку громадянами і права постійного користування юридичними особами із земель державної і комунальної власності підтверджується державними актами, які є правовстановлюючими документами. Запропоновано визначити, щоб правовстановлюючими документами набуття права власності на земельні ділянки чи права постійного користування були договори купівлі - продажу, міни, дарування, свідоцтва про право на спадщину, до яких державний акт про право власності на землю від попередніх власників, користувачів додавався би як юридично - значимий документ.

дістало подальшого розвитку:

- визначення поняття «земельної ділянки», під якою пропонується розуміти виділену в натурі і на місцевості документально оформлену відповідно до чинного законодавства частину земної поверхні із встановленими межами, певним місцем розташування та визначеними щодо неї правами та обов'язками.

- висновок про доцільність об'єднання еколого-правових норм, які регулюють відносини оренди землі, в окрему самостійну главу та помістити у розділ «Використання земель» ЗК України і включити в цю групу норми, які містять еколого-правові вимоги щодо здійснення не тільки права оренди землі, а й права власності, права користування та інших земельних прав.

- пропозиція про те, що відомості про встановлення обмежень та обтяжень на земельну ділянку повинні бути невід'ємною частиною правовстановлюючого документу, що посвідчує право суб'єкта на земельну ділянку. До такого документа має додаватися план земельної ділянки, на якому визначатимуться межі дії обмеження (обтяження) земельних прав.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані: 1) для вдосконалення чинного законодавства з питань оформлення прав на земельні ділянки та формування подальшого розвитку земельних відносин в Україні; 2) у правозастосовчій діяльності; 3) у науково-дослідній роботі; 4) у навчальному процесі під час викладення курсу «Земельне право України», а також спецкурсів земельно - правового, аграрно - правового та еколого - правового спрямування; 5) на конференціях та семінарах із земельних питань, що стосуються особливостей оформлення прав на земельні ділянки.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України.

Основні положення дисертації були оприлюднені у доповідях на: Міжнародній науково-практичній конференції «Екологічне законодавство України: стан та перспективи розвитку» (м. Харків, 13-14 грудня 2007 р.), XIV Міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Ломоносов» (м. Москва, 11-14 квітня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Державний контроль за додержанням земельного та екологічного законодавства: стан, проблеми, шляхи вдосконалення» (м. Київ, 17 червня 2008 року); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 28-29 листопада 2008 р.); Днях порівняльного правознавства в Києві «Науковій конференції «Компаративістські читання» (м. Київ, 8-11 квітня 2009 р.); І Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток державності та права в Україні: реалії та перспективи» (м. Сімферополь, 24 квітня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Запорізькі правові читання»(м. Запоріжжя, 15-16 травня 2009 р.), VI Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 29-30 травня 2009 року), Міжнародній науковій конференції «Сучасні трансформації в центральних та східно європейських країнах та їх законодавство» (м. Люблін, Польша, 27-29 березня 2009 року), ІV Міжнародній науково-правовій конференції студентів та молодих вчених „ Государство и рынок: современные тенденции (в свете Послания Президента Республики Казахстан Н.А. Назарбаева народу Казахстана «Через кризис к обновлению и развитию»)» (м. Алмати, Казахстан, 16-17 квітня, 2009 року).

Публікації. Основні результати дослідження викладені у 15 наукових працях - у тому числі 5 статтях, опублікованих у наукових виданнях, визнаних фаховими ВАК України, 10 тезах доповідей на науково - практичних конференціях.

Структура дисертаційної роботи визначена змістом наукової проблеми і спрямована на досягнення поставлених завдань. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 234 сторінки, у тому числі список використаних джерел - 38 сторінок (350 найменувань).

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, розкривається її сутність і стан наукової розробки, визначається зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, мета та завдання дослідження, його об'єкт та предмет, методологічна і науково-теоретична база дослідження, формулюється наукова новизна одержаних результатів, практичне значення роботи, викладаються дані про апробацію результатів дослідження та публікації автора за темою дисертації.

Розділ 1 «Загальна характеристика оформлення прав на земельні ділянки» складається з чотирьох підрозділів і присвячений дослідженню стану розробки наукової проблеми, визначенню юридичної природи поняття «оформлення права на земельну ділянку», суб'єктів оформлення та зарубіжного досвіду оформлення прав на земельну ділянку в різних країнах світу.

У підрозділі 1.1. «Історіографічний огляд літератури» висвітлено основні підходи вчених до дослідження наукової проблеми оформлення права на земельну ділянку, представлений огляд наукової літератури з відповідної проблематики та аналіз окремих наукових праць.

Визначено наукові праці, з яких були почерпнуті загально-теоретичні знання, які склали основу проведеного дослідження, вказані більш цінні дослідження та наукові статті, які дозволили визначити наступну стратегію проведення наукового дослідження та сформувати авторську позицію щодо визначення юридичної природи оформлення права на земельну ділянку.

Серед інших джерел, які використовувалися під час проведення даного дослідження, були визначені також ті, які містять найповнішій огляд зарубіжного досвіду оформлення прав на земельні ділянки в деяких країнах, а також праці вчених-екологів, які відстоюють позицію екологізації земельного законодавства України.

У підрозділі 1.2 «Поняття та складові оформлення права на земельну ділянку» досліджена правова природа оформлення права на земельну ділянку, його складові. Визначаються наукові підходи до поняття земельної ділянки, яку ми розглядаємо у якості складових поняття оформлення права на земельну ділянку.

Визначено співвідношення поняття земельної ділянки із поняттям «землі», які фактично є неоформленою документально матеріальною субстанцією. Зроблено висновок про існування «неоформлених прав» на земельні ділянки в Україні, які визнаються легітимними та запропонована їх класифікація.

За результатами дослідження було зроблено висновок, що за характером і змістом відносини із оформлення прав на земельні ділянки слід віднести до земельно-процесуальних відносин.

Об'єктом оформлення є права на земельні ділянки.

Визначено, що у науці земельного права, існує певна сукупність понять, які визначають різні етапи процедури набуття або придбання земельної ділянки у власність або у користування. За результатами дослідження встановлене співвідношення між поняттями «оформлення права на земельну ділянку» та «надання», «приватизація», «придбання», «виникнення», «передача», «переоформлення» права на земельну ділянку.

Аргументовано позицію, що реєстрація права на земельну ділянку є складовою поняття оформлення права на земельну ділянку, в той час як нотаріальне посвідчення угоди із земельною ділянкою може бути як обов'язковою, так і факультативною складовою оформлення права на земельну ділянку.

На підставі вищезазначених теоретичних узагальнень було запропоноване авторське визначення поняття «оформлення права на земельну ділянку».

У підрозділі 1.3. «Суб'єкти оформлення прав на земельні ділянки» визначено, що до суб'єктів оформлення прав на земельні ділянки слід віднести фізичних та юридичних осіб; державні та інші землевпорядні організації; органи загальної компетенції: Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування (обласні ради, Київську та Севастопольську міські ради, районні ради, районні у містах ради, сільські, селищні та міські ради), місцеві державні адміністрації та державні органи приватизації, органи спеціальної компетенції: наприклад, центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, Центр державного земельного кадастру та інші; суди. Автором досліджено функції та повноваження суб'єктів оформлення прав на земельні ділянки.

Запропоновано внесення доповнень до Земельного кодексу України з приводу визначення земельної правоздатності ті дієздатності фізичних та юридичних осіб.

Визначено, що державним та іншим землевпорядним організаціям бракує погодженої взаємодії з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, Центром державного земельного кадастру та іншими органами під час здійснення оформлення права на земельну ділянку у зв'язку із чим запропоновано прийняття нормативно-правових актів, які врегулюють вищевказану невизначеність.

В роботі визначено особливості здійснення погоджувальних процедур під час оформлення права на земельну ділянку. За наслідками дослідження запропонована процедура погодження Верховною Радою України продажу особливо цінних земельних ділянок, що перебувають у власності держави, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам, яка має здійснюватися Комітетом Верховної Ради України із питань аграрної політики та земельних відносин.

В країнах Європейського Союзу немає багатьох аналогів українських дозволів. Враховуючи те, що Україна прагне стати повноправним членом Європейського Союзу, було запропоновано: 1) у встановлених законодавством випадках одержувати земельні ділянки на основі декларативного принципу, передбаченого ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»; 2) створення єдиного органу Державної земельної погоджувальної служби, завданням якої має бути погодження землевпорядних проектів, проектів вибору земельної ділянки.

Автором досліджено питання про віднесення органів судової влади до суб'єктів оформлення прав на земельні ділянки, у результаті якого зроблений висновок, що суди слід віднести до суб'єктів оформлення прав на земельні ділянки, при цьому підтримана думка, що третейські суди не можуть вирішувати справи про визнання права власності на земельні ділянки.

У підрозділі 1.4. «Зарубіжний досвід оформлення прав на земельні ділянки» досліджується досвід оформлення прав на земельні країн Євразії, країн Південної та Східної Америки, країн Австралії та країн Африки.

Позитивним для законодавства України буде застосування наступного зарубіжного досвіду: 1) встановлення строку для здійснення державної реєстрації прав на земельні ділянки (наприклад, в Азербайджані - 10 днів, починаючи із моменту надання усіх необхідних документів); 2) у випадку, коли новий власник відтягує подачу заяви про реєстрацію прав на земельну ділянку або договору оренди, на нього може бути покладена відповідальність або для нього можуть настати інші негативні наслідки (наприклад, у Польщі - штраф або відміна рішення про надання земельної ділянки органом, який його прийняв); 3) доцільно визнати наявність допоміжної книги, в якій в хронологічному порядку вказані документи, які стали підставою для внесення реєстраційного запису (як в Югославії); 4) після введення автоматизованої системи державного земельного кадастру, доцільно розробити систему електронної реєстрації прав на земельні ділянки (як в Англії та Уельсі; Новій Скотії (провінції Канади); 5) якщо земельна ділянка розташована у декількох адміністративно-правових одиницях, відомості про неї вносяться до Поземельної книги в кожній з них із посиланням на інші адміністративно-правові одиниці. Однак, подаються заяви та правовстановлюючі записи робляться у Поземельній книзі тієї адміністративно-правової одиниці, в якій знаходиться більша частина земельної ділянки (наприклад, як в Швейцарії); 6) доцільно надавати державні дотації для забезпечення початкових витрат із організації ферми молодим людям, які мають необхідну кваліфікацію і виявили бажання займатися господарством, а літнім фермерам - сплачувати компенсацію у випадку, якщо вони передають свою справу молоді (як у Франції); 7) доцільно встановити обмеження на набуття іноземцями земельних ділянок у прикордонних районах. Для набуття у власність чи використання таких земельних слід отримати дозвіл (наприклад, як в Італії); 8) слід визнати доцільним інтеграцію в єдину земельно-інформаційну систему (наприклад, учасниками Європейської земельно-інформаційної системи вже є Швеція, Нідерланди, Литва, Англія, Уельс, Норвегія, Австрія, Фінляндія, Шотландія, Ірландія та інші країни).

Розділ 2 «Організаційні питання оформлення права власності на земельні ділянки» складається із трьох підрозділів, у яких досліджено особливості оформлення права власності на земельні ділянки, зокрема права власності на земельні ділянки різного цільового призначення, оформлення угод із земельними ділянками, успадкування земельних ділянок в Україні.

У підрозділі 2.1. «Загальна характеристика оформлення права власності на земельні ділянки в Україні» визначаються особливості оформлення права приватної, комунальної та державної власності на землю.

Встановлено, що держава має стимулювати власників земельних ділянок оформлювати правовстановлюючі документи на земельну ділянку як шляхом надання гарантій, так і встановленням санкцій або здійснення обов'язку, передбаченого законодавством за неналежне оформлення або не оформлення права на земельну ділянку.

Визначена юридична природа заяви та клопотання про надання земельної ділянки у порядку приватизації. Встановлено, що ключовим моментом у проведенні процедури із оформлення прав на земельні ділянки є те за яким принципом вона буде проводитися: за проектом відводу чи за технічною документацією.

Запропоновано попередню досудову процедуру погодження меж земельної ділянки.

Обґрунтовано удосконалення процедури оформлення права на земельну ділянку відповідно до ст. 118 ЗК України, шляхом встановлення строків розгляду заяви про надання земельної ділянки у власність. Пропонується обмежити строк розгляду заяви 20 днями. Також, запропоновано внесення змін до ч. 10 ст. 118 ЗК України в якій слід визначити, що рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність є чинним протягом 6 місяців після набрання ним чинності.

Досліджено пропозиції щодо запровадження нових правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а також визначено відмінності між існуючими документами на земельну ділянку, досліджується їх роль та значення. Зокрема, були досліджені особливості державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, свідоцтва, яке підтверджує реєстрацію права власності на нерухоме майно, паспорта на нерухоме майно, агрохімічного паспорта.

Визначено, що право комунальної власності має бути оформлене рішенням міської, сільської або селищної ради. Якщо на земельну ділянку немає оформленого права, слід вважати, що вона належить державі.

У підрозділі 2.2. «Особливості оформлення права власності на земельні ділянки різного цільового призначення в Україні» визначені особливості та запропоновані зміни до законодавства України з метою удосконалення регулювання оформлення права власності на земельні ділянки різного цільового призначення.

Досліджені особливості оформлення права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Визначається, що за загальним правилом застосовується п. «б» ст. 89 ЗК України, що у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними. Норма ст. 31 ЗК України про те, що землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, що належать громадянам-членам фермерського господарства на праві приватної власності не є імперативною, а лише визначає можливість передачі членами фермерського господарства власних земельних ділянок у власність фермерського господарства.

Досліджено можливість набуття та особливості оформлення права власності юридичної особи на земельні ділянки для ОСГ, особливості оформлення права власності на земельні ділянки лісового фонду та водного фонду та інші категорії земель. Обґрунтовано, що округ санітарної (гірничо-санітарної) охорони є земельною ділянкою.

За результатами дослідження зроблено висновок, що цільове призначення земельної ділянки визначає особливості оформлення прав на неї. Отже, спочатку вирішується питання, яке саме право має бути оформлене (право власності, право користування і т. д.). Наступним кроком буде визначення особливостей оформлення земельної ділянки в залежності від її цільового призначення.

У підрозділі 2.3. «Оформлення угод із земельними ділянками. Успадкування земельних ділянок» досліджуються особливості оформлення угод купівлі-продажу, міни, дарування, застави, ренти земельних ділянок, успадкування земельних ділянок відповідно до законодавства України.

Укладення правочинів щодо земельних ділянок регулюється нормами як цивільного, так і земельного законодавства України. Норми цивільного законодавства співвідносяться з нормами земельного законодавства як загальні і спеціальні.

Обґрунтована земельно-правова позиція про те, що під час оформлення прав на земельні ділянки юридичними особами не можна приймати заявки на реєстрацію права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення від підрозділів чи відділів підприємств, організацій, які не є юридичними особами.

Досліджені особливості оформлення угод із земельними ділянками нерезидентами України. Визначається, що юридичний факт знищення об'єкта нерухомості не впливає на правомірність володіння нерезидентом земельною ділянкою (крім земель сільськогосподарського призначення).

Визначено, що доцільно перелік правочинів, які містяться у ч. 3 ст. 19 ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень» зробити відкритим.

Розділ 3 «Оформлення права користування та інших прав на земельні ділянки» містить два підрозділи, які присвячені дослідженню оформлення права користування та інших прав на земельні ділянки в Україні.

У підрозділі 3.1. «Оформлення права користування на земельні ділянки в Україні» досліджується оформлення права постійного користування земельною ділянкою, права оренди земельної ділянки, права концесіонера на земельну ділянку.

Встановлено відмінності оформлення права загального користування земельною ділянкою та права публічного земельного сервітуту.

Розглянуті наукові підходи щодо визначення права постійного користування земельною ділянкою, досліджені особливості оформлення права постійного землекористування на земельні ділянки природно-заповідного фонду, надання земельної ділянки в постійне користування для будівництва, ускладнене викупом (вилученням) земельної ділянки.

Запропоновано процедуру оформлення прав на земельні ділянки заповідників.

У розвиток земельного законодавства України запропоновано внесення змін до ч. 7 ст. 151 ЗК України, які передбачають усунення законодавчої колізії про подвійне отримання погоджень органів земельних ресурсів, природоохоронних, територіальних органів виконавчої влади з питань лісового господарства, санітарно-епідеміологічних органів, органів містобудування та архітектури, органів охорони культурної спадщини на стадії надання висновків та прийняття рішення про попереднє погодження місця розташування об'єкту або обґрунтовану відмову у такому погодженні відповідно до ст. 151 ЗК України.

Встановлені особливості оформлення договору оренди земельної ділянки, встановлюється, що відсутність регулювання порядку резервування земельних ділянок призводить до фактичного знищення права особи на отримання земельної ділянки шляхом звернення до органів державної влади або місцевого самоврядування у порядку приватизації та сприяє і стимулює виникнення земельних правопорушень.

Визначено законодавчу базу та деякі особливості оформлення договорів концесії земельних ділянок.

У підрозділі 3.2. «Оформлення інших прав на земельні ділянки в Україні» визначаються особливості оформлення обмежень та обтяжень прав на земельну ділянку, зокрема оформлення земельного сервітуту, суперфіцію та емфітевзису.

Досліджуються позиції науковців із приводу співвідношення обмежень та обтяжень прав на земельну ділянку. Визначено, що до обмежень прав на земельну ділянку також відноситься встановлення прикордонних зон.

На підставі проведеного дослідження правової природи сервітутів в Україні були запропоновані форма договору сервітуту та його реквізити. Типова форма сервітуту серед таких обов'язкових реквізитів як дата укладення договору, визначення сторін, предмету договору має передбачати мету і зміст його укладення, а саме: у договорі має бути обґрунтована необхідність встановлення сервітуту, характеристика (індивідуалізуючі ознаки) земельної ділянки, на яку встановлюється сервітут (адреса, правовстановлюючий документ на земельну ділянку, відомості щодо сусідніх земельних ділянок, протяжність території, на яку встановлюється сервітут та загальна площа земельної ділянки, яка належить надавачу прав) та інші положенні договору сервітуту.

Досліджено особливості регулювання та оформлення емфітевзису та суперфіцію в Україні. Показано, що відомості про встановлення обмежень та обтяжень на земельну ділянку повинні бути невід'ємною частиною правовстановлюючого документу, що посвідчує право суб'єкта на земельну ділянку, До такого документа додається план земельної ділянки, на якому визначається в яких межах діє обмеження (обтяження) земельної ділянки.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розробці та формулюванні теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо оформлення прав на земельні ділянки. Здійснене комплексне дослідження удосконалення процедурного забезпечення, підвищення якості та погодженої взаємодії суб'єктів оформлення прав на земельні ділянки в Україні.

Проведене дослідження дозволяє зробити ряд важливих теоретичних і практичних висновків наукового характеру:

Наука земельного права України переживає перехідний етап, що є результатом здійснення земельної реформи в Україні, впливом глобалізаційних процесів, євроінтеграцією України до європейського співтовариства.

Орієнтирами та пріоритетами переходу на якісно новий рівень регулювання земельних відносин в Україні, зокрема правовідносин із оформлення прав на земельні ділянки, мають бути: наукові праці та статті вітчизняних вчених у галузі земельного права; дослідження наявних законопроектів у сфері оформлення прав на земельні ділянки, розробка нових законопроектів, які дозволять підвищити якість та рівень регулювання земельних відносин в Україні; практика застосування норм земельного права у сфері здійснення оформлення прав на земельні ділянки; наукові праці, статті, законодавство розвинених країн світу, зокрема країн Європейського Союзу у сфері оформлення прав на земельні ділянки.

Оформлення права на земельну ділянку є процедурою, яка складається із певної послідовності дій зацікавлених осіб, землевпорядних організацій та органів державної влади, які в кінцевому випадку призводять до встановлення права зацікавленого суб'єкта на земельну ділянку. За характером і змістом відносини із оформлення прав на земельні ділянки слід віднести до земельно-процесуальних відносин. Підвищення ефективності оформлення прав на земельні ділянки має відбуватися через удосконалення юридичних складів, які визначають окремі процедури оформлення прав на земельні ділянки.

Оформлення права на земельну ділянку передбачає видачу документів на всіх етапах набуття, отримання в користування, придбання, встановлення обмежень або обтяжень земельної ділянки на користь визначеної особи, так само як і отримання правопосвідчуючого документу на заключній стадії та його державної реєстрації. При цьому документи, які видаються на різних стадіях процедури отримання земельної ділянки у власність або у користування пропонується називати «юридично-значимими документами». Наявність усіх юридично-значимих документів і буде підставою для видачі правовстановлюючого документу на земельну ділянку та його державної реєстрації. Нотаріальне посвідчення угоди із земельною ділянкою може бути як обов'язковою, так і факультативною складовою оформлення права на земельну ділянку.

Своєрідність та єдність норм, які регулюють відносини із оформлення права на земельну ділянку дозволяють внести пропозицію про формування інституту «оформлення права на земельну ділянку» у системі земельного права України.

Обґрунтована пропозиція про запровадження попередньої досудової процедури погодження меж земельної ділянки відповідно до якої слід звернутися до іншої землевпорядної організації із єдиним завданням, визначити та погодити межі земельної ділянки на підставі документів, поданих обома сторонами. Для виконання цього завдання слід відновити історію встановлення меж на земельні ділянки сусідів з метою визначення яким чином відбувалася зміна меж цих земельних ділянок і, враховуючи останній варіант розмірів, визначити спірну межу земельних ділянок. У випадку коли у місті або іншому невеликому населеному пункті працює лише одна землевпорядна організація, сусіди не матимуть альтернативи на звернення до іншої землевпорядної організації. В такому випадку вони матимуть такі варіанти: звернутися до землевпорядної організації яка знаходиться в іншому місті або населеному пункті, звернутися до управління земельних ресурсів місцевої, сільської, селищної ради із запитом про вирішення спірного питання щодо визначення меж земельної ділянки.

Запропоновано закріпити у законодавстві правило про те, що не більше ј частини від загальної площі земельної ділянки сільськогосподарського призначення може використовуватися для зведення допоміжних будівель та споруд на землях сільськогосподарського призначення. Дане правило доцільно конкретизувати у майбутньому Законі України «Про зонування земель», де слід чітко визначити порядок, умови і розміри забудови земельних ділянок, в тому числі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, відповідно до затвердженого плану використання земель.

Прибудинкова територія повинна обов'язково визначатися для кожного будинку на етапі прийняття рішення органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність. Об'єднання співвласників зазвичай не створюються, отже така земельна ділянка має автоматично потрапляти у сумісну власність мешканців будинку.

Слід внести зміни до ч. 7 ст. 151 ЗК України та викласти статтю у такій редакції: «Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями розглядає заяву (клопотання) і в тижневий строк із дня її реєстрації направляє її копії на розгляд територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів».

Запропонована процедура погодження продажу земельної ділянки іноземній державі або іноземній юридичній особі. Відповідний орган місцевого самоврядування, якому було подано клопотання про продаж земельної ділянки іноземній державі або іноземній юридичній особі, має після розгляду такого клопотання подати його до Комітету Верховної Ради України із питань аграрної політики та земельних відносин (далі - Комітет), який направляє його на розгляд до підкомітету із земельних відносин для розгляду його протягом 5 днів та прийняття рішення про погодження або відмову у погодженні такого продажу. Висновок Комітету має бути підписаний головою Комітету та головою підкомітету із земельних відносин.

Визначено правові наслідки зносу або реконструкції об'єкта нерухомого майна (будинку), який був набутий іноземною юридичної особою. Зокрема, пропонується вважати, що в такому випадку іноземна юридична особа зберігає право власності на таку земельну ділянку незважаючи на те, що умовою набуття нею права власності на земельну ділянку було набуття права власності на будівлю (споруду), розташовану на даній земельній ділянці.

Порядок набуття прав на земельні ділянки іноземними державами передбачений ст. 85 ЗК України, яка не передбачає права іноземних держав успадковувати земельні ділянки. Відповідно до вищевказаної статті, іноземні держави можуть набувати земельні ділянки у власність лише для розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв та інших прирівняних до них, організацій відповідно до міжнародних договорів.

Визначені відмінності оформлення права загального користування земельною ділянкою та права публічного земельного сервітуту. Вони полягають у тому, що якщо перше встановлюється для земель, які знаходяться у комунальній власності на підставі рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, то друге - надається невизначеному колу осіб та виникає виключно в силу правового акту органу державної влади чи органу місцевого самоврядування на землях, які знаходяться як у державній так і у комунальній (муніципальній) власності.

У зв'язку із тим, що Україна прагне стати членом Європейського Союзу, визначено, що доцільно звернути увагу на Рекомендації Європейського Парламенту і Ради Європи стосовно імплементації управління береговими зонами в Європі. Повинні бути розроблені національні програми із метою забезпечення інтегрованого управління береговою зоною. Програми повинні включати оцінку умов щодо заселення берегових зон, повинні бути встановлені механізми купівлі земельних ділянок та гарантований доступ населення до використання ресурсів. Інформація про доступ населення до використання берегових зон має бути загальновідомою. До того ж, повинні бути розроблені договори, які мають бути укладені із користувачами берегової зони, зокрема екологічні договори з промисловими підприємствами та ін.

За результатами дослідження зарубіжного досвіду було визначено, що основними напрямами, які визначатимуть правове регулювання оформлення прав на земельні ділянки будуть: здійснення систематичної реєстрації права власності на земельні ділянки; розробка електронної системи реєстрації прав на земельні ділянки; інтеграція до Європейської земельно-інформаційної системи.

З метою розвитку принципу екологізації земельного законодавства необхідно залучати провідних фахівців-екологів до розробки земельних законів та інших нормативно-правових актів. Доцільним є інформування власника ділянки та користувача при оформленні юридично-значимих та правовстановлюючих документів на земельну ділянку про вимоги земельного законодавства щодо запобігання погіршенню якісного стану земельної ділянки, передбачену законодавством відповідальність за порушення земельного законодавства шляхом надання інформаційної пам'ятки разом із правовстановлюючими документами на земельну ділянку або усного пояснення та попередження про можливі негативні наслідки у випадку порушення вимог використання земельної ділянки.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Настечко К. О. Оформлення прав на земельні ділянки: щодо визначення поняття / К. О. Настечко // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2007. - Вип. 37. - С. 519-525.

2. Настечко К. О. Оформлення прав на земельні ділянки у контексті запровадження дозвільної системи у сфері господарської діяльності / К. О. Настечко // Підприємство, господарство і право. - 2008. - № 6 (150). - С. 31-34.

3. Настечко К. О. «Неоформлені права» на земельні ділянки в Україні / К. О. Настечко // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. - Вип. 41. - С. 473-479.

4. Настечко К. О. Особливості оформлення прав на земельні ділянки в залежності від їх цільового призначення / К. О. Настечко // Підприємство, господарство і право. - 2009. - № 3 (159). - С. 165-168.

5. Настечко К. О. Особливості оформлення прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення / К. О. Настечко // Часопис Київського університету права. - 2008. - № 4. - С. 186-190.

6. Настечко К. О. Екологізація земельного законодавства в контексті процедури оформлення прав на земельні ділянки / К. О. Настечко // Екологічне законодавство України: стан та перспективи розвитку : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 13-14 грудня 2007 р.). - Харків : Право, 2008. - С. 124-126.

7. Nastechko K. Acquisitive Prescription of Land Plots in Ukraine: procedure & preparation / K. Nastechko // Ломоносов: XIV Міжнар. конф. студентів, аспірантів і молодих вчених (м. Москва, 11-14 квітня 2007 р.). - М.: Издательство МГУ, ИТК «Дашков и К?», 2007. - С. 507.

8. Настечко К. О. Оформлення прав на земельні ділянки в Україні: питання державного контролю / К. О. Настечко // Державний контроль за дотриманням земельного та екологічного законодавства: стан, проблеми та шляхи вдосконалення : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 17 червня 2008 р.). - К. : Вид-во «Юридична думка», 2009. - С. 159-162.

9. Настечко К. О. Оформлення погодження Верховною Радою України у випадку продажу земельної ділянки іноземній державі або іноземній юридичній особі / К. О. Настечко // Актуальні проблеми юридичної науки : зб. тез Міжнар. наук. конф. [«Сьомі осінні юридичні читання»], (м. Хмельницький, 28-29 листопада 2008 р.) : у 4 ч. - Хмельницький : Вид-о Хмельницького ун-ту управління та права, 2008. - Ч. 2: Конституційне право. Адміністративне право. Фінансове право. Інформаційне право. Земельне право. Аграрне право. Екологічне право. Природоресурсне право. Трудове право. Право соціального забезпечення. - С. 252-253.

10. Настечко К. О. Зарубіжний досвід оформлення прав на земельні ділянки / К. О. Настечко // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку : зб. статей / [за ред. Ю. С. Шемшученка, Л. В. Губерського, І. С. Гриценка ; упор. О. В. Кресін]. - К. : Логос, 2009. - С. 614-617.

11. Настечко К. О. Особливості оформлення прав на земельні ділянки іноземними громадянами та іноземними юридичними особами у різних країнах світу. Досвід для України / К. О. Настечко // Развитие государствености и права в Украине: реалии и перспективы : сб. науч. трудов. Ч. 1 : материалы І Междунар. науч.-практ. конф. (г. Симферополь, 24 апреля 2009 г.). - Симферополь : КРП «Изд-во «Крымучпедгиз», 2009. - С. 434-436.

12. Настечко К. О. Особливості оформлення сервітутів на Україні / К. О. Настечко // Запорізькі правові читання : тези доповідей щорічної Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 15-16 травня 2009 р.) : у 2 т. / за заг. ред. С. М. Тимченка і Т. О. Коломоєць. - Запоріжжя : ЗНУ, 2009. - Т. 1. - С. 323-327.

13. Настечко К. О. Актуальні питання оформлення прав на земельні ділянки в Україні / К. О. Настечко // Актуальні питання реформування правової системи України : pб. наук. статей за матеріалами VI Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Луцьк, 29-30 травня 2009 р.) / уклад. Т. Д. Климчук. - Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2009. - С. 415-417.