Адміністративно-правові повноваження органів, які забезпечують законність на морському транспорті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративно-правові повноваження органів, які забезпечують законність на морському транспорті

адміністративний досудовий морський слідство

Вступ

Обґрунтування вибору теми та її актуальність. Морський транспортний сектор займає провідне місце у транспортній системі України. Це є стратегічною галуззю для будь-якої морської держави, якою є Україна. Завдяки діяльності морських портів державна скарбниця отримує значну частину прибутку, а тисячі підприємців отримують можливість ведення морського бізнесу.

Така популярність морської галузі призводить до підвищеного ризику порушень закону з боку несумлінних осіб. Чисельні можливості для порушення законодавства спонукають державу посилювати контроль за цією сферою. На відміну від більшості економічних сфер держави, сфера морського транспорту захищається цілою низкою уповноважених органів, кожен з яких має свої особливі повноваження.

Саме через такий складний та цікавий механізм забезпечення законності на морському транспорті я обрав цю тему для дослідження

Мета та задачі роботи. Метою роботи є аналіз адміністративних повноважень органів, що забезпечують законність та безпеку на морському транспорті.

Для досягнення цієї мети було поставлено такі задачі: визначити місце забезпечення законності на морському транспорті у державній політиці, дослідити повноваження спеціальних органів, в завдання яких входить забезпечення законності та безпеки на морському транспорті, висвітлити повноваження органів дізнання та досудового слідства у сфері дотримання законності на морському транспорті.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є правовідносини у сфері забезпечення законності на морському транспорті.

Предметом дослідження є забезпечення законності на морському транспорті як пріоритетний напрямок державної політики, діяльність та повноваження спеціальних органів, які покликані забезпечувати законність та безпеку на морському транспорті, повноваження органів досудового слідства та дізнання в провадженні щодо злочинів на морському транспорті..

Методи дослідження. Під час написання курсової роботи я використовував низку спеціальних правових та загальнонаукових методів. Для всебічного та детального висвітлення повноважень органів, що забезпечують законність на морському транспорті, я використовував метод аналізу нормативно-правової бази з цього питання. Обробити отриману інформацію мені допоміг аналітичний метод та метод опису. В окремих главах, зокрема при дослідженні повноважень окремих органів служби капітану порту та органів, що здійснюють провадження у справах про контрабанду, я використовував метод синтезу задля уникнення надмірного роздуття плану Також слід визначити метод дослідження монографічного матеріалу вітчизняних вчених. Цей метод допоміг мені краще розібратися у досліджуваній темі. Для впорядкування матеріалу, отриманого з джерел та літератури, я використовував метод систематизації. У своїй спробі визначити можливі шляхи якісного розвитку правового та матеріального забезпечення національних меншин я застосував метод прогнозування.

Аналіз використаних джерел та літератури. Основним джерелом для мене виступали нормативно-правові акти, оскільки саме вони визначають коло організацій, що здійснюють контроль за законністю на морському транспорті. Серед них варто відзначити накази Міністерства транспорту України, що прописують повноваження більшості з досліджуваних організацій. Для дослідження відповідних органів досудового слідства мені допоміг кримінально-процесуальний кодекс а також спеціалізована література, зокрема монографія В.Пруса «Правоохоронні органи на морському транспорті» та учбовий посібний «Прокурорський нагляд в Україні».

Обґрунтування структури роботи. Перш за все, я вважаю за необхідне підкреслити провідну роль забезпечення законності на морському транспорті для національної безпеки. Саме цьому буде присвячено першу главу.

У другій главі описуються функції та повноваження органів, що забезпечують законність та безпеку на морському транспорті - мова йтиметься про органи, переважно підпорядковані Міністерству транспорту та зв'язку України. .

В останній главі наведено аналіз функцій та повноважень органів досудового слідства та дізнання, що уповноважені здійснювати оперативно-розшукові заходи на морському транспорті та з приводу злочинів, що пов'язані з морським транспортом.

Забезпечення законності на морському транспорті як пріоритетне направлення в сфері державної безпеки

Постійне зростання обсягів внутрішніх та міждержавних транспортних перевезень з одного боку, посилення загроз і ризиків здійснення терористичних актів, крадіжок, контрабанди, незаконних перевезень зброї та наркотиків - роблять актуальними питання забезпечення законності в сфері міжнародних морських перевезень.

Одним із системних питань у цьому зв'язку є забезпечення транспортної безпеки. Забезпечення транспортної безпеки визначається якістю виконання завдань у ряді відносно самостійних складових, таких, як: технічний стан транспортної системи; рівень професійної підготовки спеціалістів, задіяних у роботі транспорту та охорони; наявність засобів інформаційного контролю, спостереження та супроводу транспорту; протидію спробам проведення терористичних актів та несанкціонованого втручання у транспортну діяльність; укомплектованість та рівень підготовки охоронних структур, стан протипожежної безпеки, забезпеченість технічними засобами спостереження та охорони, взаємодія силових структур [18, 125].

Морський та річковий транспорт відіграють важливу роль у системі МТК, особливо у зв'язку з наявністю стабільної тенденції зростання інтермодальних контейнерних перевезень (контейнерних перевезень кількома видами транспорту). Проблемами морської безпеки України опікується Державний департамент морського і річкового транспорту України, який розробляє вимоги по захисту судноплавства, надає компетентним організаціям повноваження на проведення оцінок стану охорони і розробки планів охорони суден, організує перевірку портових засобів і видачу їм акту відповідності. Для забезпечення функціонування системи морської безпеки у квітні 2004 року створено «Агентство морської безпеки».

У 19 морських портах України створені служби морської безпеки, а на портових засобах - служби охорони. За останні роки службами морської безпеки перевірено більше 32000 іноземних суден із 75 країн світу, які відвідали порти України. Виявлено біля 600 суден з порушеннями Кодексу ISPS, пов'язаних із перевезенням підривних засобів, вогнепальної зброї, небезпечних хімічних речовин, нелегальної міграції, несанкціонованим фотографуванням організації охорони взаємодії судно-порт, несанкціонованого проникнення на територію ПС тощо.

На морських суднах, які здійснюють міжнародні рейси, а також у портах, що обслуговують конвенційні судна діють міжнародні нормативи, які визначають норми забезпечення транспортної безпеки. Основними із них є нова глава XI-2 Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі (МК СОЛАС-74) і Міжнародний кодекс з охорони суден і портових засобів (Кодекс ОСПС), які набрали чинності з 1 липня 2004 р. Окрім цього в Європі діють ряд нормативних документів, таких як Regulation (EC) No 725/2004 та Directive 2005/65/EC, що жорстко регламентують питання забезпечення транспортної безпеки. Хоча теоретично вказані документи стосуються регламентації судноплавства на внутрішніх водних шляхах, проте в Західній Європі вони застосовуються на практиці [18, 163].

Більше того питанню забезпечення транспортної безпеки на річковому транспорті має приділятися ще більше уваги ніж на морському, оскільки тут діє ціла низка факторів, що підвищують ризики. По-перше, річкові судна частіше, ніж морські проходять через населені пункти. У Західній Європі, у межах якої проходить Сьомий міжнародний транспортний коридор (по р. Дунаю) 50 % населення проживає поблизу і вздовж берегів великих рік. По-друге, значна частина вантажів, які перевозяться внутрішніми водними артеріями, є небезпечними. Все це вимагає стандартів більш високого рівня безпеки і такими стандартами повинні стати розроблені на основі сучасних вимог річкові, а не морські стандарти, які діють на сьогоднішній день. По-третє, вузький та звивистий фарватер рік потребує допоміжних заходів безпеки. Отже, на порядок денний постає питання врахування специфіки та уніфікації регламентних вимог заходів безпеки в морському та річковому транспорті.

Фахівці відзначають, що вирішення питань забезпечення безпеки на морському транспорті наштовхується на ряд суттєвих проблем. Перш за все, це укомплектування кваліфікованими кадрами охоронних підрозділів, їх фінансування та організація відповідних тренувань, підтвердженням чого є лінійний відділ в порту Ізмаїл ГУМВД та неіснуючий вже лінійний відділ в порту Рені ГУМВД. Відділи систематично скорочувались і нині в порту Ізмаїл працює лише один слідчий. У квітні 2007 року лінійний відділ в Рені був реорганізований (у зв'язку з відмовою фінансування Кілійським портом) і нині не функціонує. Кваліфіковані спеціалісти переходять в інші структури, внаслідок чого лінійні відділи охорони занепадають [17, 125]..

По-друге, недостатнє фінансування не мотивує приток молодих спеціалістів здатних освоювати нову техніку і працювати в умовах експлуатації інтегрованих інформаційних систем та застосування сучасних інформаційних технологій.

По-третє, повільно вирішуються питання забезпечення спостереження морської обстановки та попередження катастроф, підтвердженням чого є екологічна катастрофа, що трапилася в Чорноморсько-Азовській морській зоні внаслідок відсутності реагування російських суден на штормове попередження. Не дозволяє також вирішувати задачі контролю навігації на сучасному рівні морально та фізично застаріле радіонавігаційне та радіолокаційне обладнання.

По-четверте, необхідно створити структуру, яка б об'єднувала інформацію про рухомі об'єкти різних відомств. Невирішеним достатньою мірою залишаються питання безпеки транспортування закритих та небезпечних вантажів,

По-п'яте, відсутній державний регламент формування і використання інформаційних ресурсів для забезпечення управління рухомими об'єктами морського, повітряного, наземного та річкового транспорту цивільного та військового призначення. Не розроблені стандарти представлення інформації, трафік інформаційного обміну, не визначені рівні доступу до інформації, не встановлені права та обов'язки суб'єктів управління рухомими об'єктами щодо формування необхідних інформаційних потоків. Виходячи з досвіду інших країн Україна потребує створення державної системи інформаційно-аналітичного забезпечення координації перевезень різними видами транспорту.

По-шосте, не в повній мірі вирішуються питання захисту інформації від несанкціонованого доступу. Не вирішена проблема вибору частот з урахуванням вимог електромагнітної сумісності. Не сприяє покращенню роботи й те, що на сьогоднішній день недопрацьовані державні стандарти на цифрові електронні карти. Не подолана розрізненість та дублювання систем спостереження (в першу чергу радіолокаційних) різних відомств та забезпечення інтеграції спостереження Міністерства оборони, Міністерства транспорту і зв'язку, Служби безпеки, Державної прикордонної служби за рухомими об'єктами на основі забезпечення доступу користувачів до визначеного рівня інформації.

Спеціальні органи, що забезпечують законність та безпеку на морському транспорті

Органи морського і річкового транспорту розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил по охороні порядку і безпеки руху на морському транспорті, правил користування засобами морського транспорту, правил по охороні порядку і безпеки руху на річковому транспорті і маломірних суднах, правил випуску судна в плавання або допуск до керування судном осіб, які не мають відповідного документа, правил, що забезпечують безпеку експлуатації суден на внутрішніх водних шляхах, правил реєстрації торговельних суден, правил користування річковими і маломірними суднами, правил утримання баз (споруд) для стоянки маломірних суден, правил пожежної безпеки на морському і річковому транспорті, допуск до керування річковим або маломірним судном осіб, які перебувають у стані сп'яніння, передачу керування судном особі, яка перебуває у стані сп'яніння, керування річковими або маломірними суднами судноводіями у стані сп'яніння, у тому числі вчинене особами, які не мають права керування плавучими засобами, ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння, порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів на морському і річковому транспорті, перевезення ручної кладі понад установлені норми на морському і річковому транспорті, безквитковий проїзд на суднах водного транспорту, порушення правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на морському і річковому транспорті, невиконання законних вимог посадових осіб органів морського і річкового транспорту [3].

Начальник морського торгівельного порту

Морський порт очолює начальник порту, який призначається згідно з чинним законодавством України. Начальник морського порту видає обов'язкові постанови, що регулюють питання безпеки руху, охорони вантажів, майна порту і громадського порядку, проведення санітарних і протипожежних заходів у порту, охорони навколишнього природного середовища, порядку заходу суден у морські порти і виходу з них, видає звід звичаїв порту, а також розпорядження про затримку суден і вантажів у випадках і у порядку, передбачених статтею 80 цього Кодексу, забезпечення безпечного руху в портових водах, безпечної стоянки і обробки суден. Начальник морського торговельного порту за погодженням з начальниками рибних, річкових портів і адміністрацією судноремонтних підприємств, що мають акваторії, суміжні з акваторією морського торговельного порту, встановлює порядок руху суден в портах і на підходах до них. У морських портах, що мають акваторії, суміжні з військовими портами, порядок заходу і виходу суден встановлює командування військового порту за погодженням з начальниками морських портів.

На вимогу начальника порту судна, що знаходяться в порту, а також особи, які перебувають на території порту, повинні надати плавучі та інші технічні засоби, які вони мають, для рятування людей і суден, що зазнають лиха.

Начальник морського порту розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення відповідно до чинного законодавства України. Розпорядження начальника морського порту про затримання судна або вантажу на морські вимоги дійсне протягом трьох діб. Якщо протягом визначеного терміну не прийнято рішення суду, господарського суду або Морської арбітражної комісії про накладення на судно чи вантаж арешту, вони підлягають негайному звільненню [4].

Служба капітана морського порту та Інспекція Головного державного реєстратора флоту

Для провадження комплексного та всеохоплюючого контролю за додержанням безпеки на морському транспорті в портах функціонує служба капітана морського порту. В цьому розділі ми розглянемо два найбільш важливі органи, що входять до цієї служби - капітана порту та Інспекцію державного портового нагляду [4].

Державний нагляд за мореплавством у порту здійснює капітан морського порту, який підпорядкований Міністерству транспорту України (Міністерству рибного господарства України) і очолює Інспекцію державного портового нагляду. Капітан морського порту діє відповідно до Положення про капітана морського торговельного (морського рибного) порту, що затверджується відповідним міністерством. Капітан порту у своїй діяльності керується Конституцією, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативними актами Міністерства транспорту України та цим Положенням. До складу служби капітана порту, яку він очолює, входять інспекція державного портового нагляду і дипломно-паспортний відділ. Капітан порту виконує функції керівництва лоцманською службою і службою регулювання руху суден, нагляд та контроль за ними відповідно до чинного законодавства України та норм міжнародного права з безпеки судноплавства [11, 1968].

До обов'язків капітана порту у сфері контролю за додержанням вимог безпеки та законодавства належить: нагляд за дотриманням чинного законодавства і правил мореплавства, а також міжнародних договорів України щодо мореплавства, надання дозволу на вихід з порту в порядку, встановленому Міністерством транспорту України, перевірка суднових документів, а також дипломів, сертифікатів і кваліфікаційних свідоцтв плавскладу суден, контрольний огляд судна з метою оцінки його придатності для плавання та дотриманням виконання правил щодо запобігання забрудненню довкілля із суден, контроль за дотриманням вимог законодавства і міжнародних договорів України щодо безпечного морського перевезення пасажирів, вантажів, здійснення перегляду документів, що містять інформацію про вантаж, з метою його безпечного морського перевезення суднами, які завантажуються в порту, розслідування у встановленому порядку та облік аварійних морських подій за заявою капітана судна, судновласника або консула держави прапора судна, контроль за виконанням планів організаційно-технічних заходів щодо забезпечення безпеки судноплавства в порту.

Для реалізації своїх обов'язків капітана порту наділено такими правами: забороняти вихід судна в море у випадках порушення ними вимог технічної безпеки та чинного законодавства; інспектувати всі судна, що перебувають у порту, з метою встановлення їх мореплавного стану, при необхідності оголошувати учбові суднові тривоги;безперешкодно в будь-який час відвідувати підприємства, установи, організації, розташовані на території порту, з метою перевірки дотримання ними вимог щодо безпеки судноплавства; забороняти експлуатацію суден і об'єктів, виконання робіт, що створюють загрозу безпеці судноплавства та довкілля; надавати обов'язкові для виконання судновласниками та посадовими особами приписи щодо усунення порушень вимог нормативних актів з питань безпеки судноплавства;порушувати клопотання та накладати адміністративні стягнення відповідно до законодавства України за порушення чинного законодавства і правил щодо безпеки мореплавства, охорони довкілля і порядку в порту; накладати на працівників служби капітана порту дисциплінарні стягнення та вживати стосовно них заходів заохочення у встановленому чинним законодавством порядку [11, 1968].

З метою забезпечення безпеки мореплавства та відповідно до статті 86 Кодексу торговельного мореплавства України в морських портах дії Інспекція державного портового нагляд, яка є структурним підрозділом служби капітана порту і здійснює державний нагляд за безпекою судноплавства в порту. Для забезпечення безпеки судноплавства на ІДПН покладаються наступні обов'язки: нагляд за дотриманням законодавства і правил мореплавства, а також міжнародних договорів України щодо торговельного судноплавства; оформлення прибуття суден у порт і виходу з порту; перевірка суднових документів, а також дипломів і кваліфікаційних свідоцтв (сертифікатів) плавскладу суден; перевірка та ведення обліку документів, що містять інформацію про вантаж; перевірка наявності та правильності укладання відправниками, перевізниками, одержувачами договорів обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів морського перевезення небезпечних вантажів; контрольний огляд судна з метою оцінки його придатності для плавання та дотриманням виконання правил щодо запобігання забрудненню довкілля з суден; розслідування у встановленому порядку та облік аварійних морських подій за заявою капітана судна, судновласника або консула держави прапора судна за дорученням капітана порту [10, 1969].

Крім вищезазначених структур, з метою впорядкування і здійснення контролю за державною реєстрацією суден в межах порту також діє Інспекція Головного державного реєстратора флоту. Основним завданням Інспекції є здійснення державного нагляду за виконанням вимог законодавства про реєстрацію та ведення обліку суден, що мають право плавання під Державним Прапором України. Інспекцію Головного державного реєстратора флоту очолює Головний державний реєстратор флоту, який призначається на посаду і звільняється з посади Міністерством транспорту та зв'язку України за поданням Укрморрічфлоту. Головний державний реєстратор флоту видає розпорядження з питань, що належать до компетенції Інспекції. Головний державний реєстратор флоту та інші уповноважені особи Інспекції в установленому законодавством порядку складають протоколи, розглядають справи про адміністративні правопорушення та виносять постанови згідно зі статтями 116(3), 188(15) Кодексу України про адміністративні правопорушення [3].

Морська арбітражна комісія

Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж" [7, 198]. Морська арбітражна комісія вирішує спори, які випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають із торгового мореплавства, незалежно від того, чи є сторонами таких відносин суб'єкти українського та іноземного або лише українського чи тільки іноземного права. Зокрема, Морська арбітражна комісія вирішує спори, що випливають із відносин:

1) щодо фрахтування суден, морського перевезення вантажів, а також перевезення вантажів у змішаному плаванні (ріка-море);

2) щодо морського буксирування суден та інших плавучих засобів;

3) щодо морського страхування і перестрахування;

4) пов'язаних з купівлею-продажем, заставою та ремонтом морських суден та інших плавучих засобів;

5) з лоцманської і льодової проводки, агентського та іншого обслуговування морських суден, а також суден внутрішнього плавання, оскільки відповідні операції пов'язані з плаванням таких суден морськими шляхами;

6) зв'язаних з використанням суден для здійснення наукових досліджень, видобування корисних копалин, гідротехнічних та інших робіт;

7) щодо рятування морських суден або морським судном судна внутрішнього плавання, а також щодо рятування в морських водах судном внутрішнього плавання іншого судна внутрішнього плавання;

8) зв'язаних з підніманням затонулих в морі суден та іншого майна;

9) зв'язаних із зіткненням морських суден, морського судна і судна внутрішнього плавання, суден внутрішнього плавання у морських водах, а також з заподіянням судном пошкоджень портовим спорудам, засобам навігаційної обстановки та іншим об'єктам;

10) зв'язаних із заподіянням пошкоджень рибальським сітям і іншим знаряддям лову, а також з іншим заподіянням шкоди під час здійснення морського рибного промислу.

Морська арбітражна комісія вирішує також спори, що виникають у зв'язку з плаванням морських суден і суден внутрішнього плавання по міжнародних ріках, у випадках, вказаних в цій статті, а також спори, зв'язані із здійсненням суднами внутрішнього плавання закордонних перевезень. По справах, що підлягають розгляду Морською арбітражною комісією, голова комісії може на прохання сторони встановити розмір і форму забезпечення вимоги і, зокрема, прийняти постанову про накладення арешту на судно або вантаж іншої сторони, які знаходяться в українському порту. Рішення Морської арбітражної комісії виконуються сторонами добровільно у встановлені нею строки. Не виконані в строк рішення виконуються відповідно до закону і міжнародних договорів.

У випадку, якщо боржник знаходиться в Україні, рішення МАК за письмовим клопотанням заявника приводиться у виконання відповідно до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" і цивільним процесуальним законодавством України шляхом звернення до компетентного державного суду за місцем знаходження боржника.

Якщо боржник знаходиться за межами України, письмове клопотання заявник надсилає компетентному державному суду в країні знаходження боржника, і відповідно до ст. III Конвенції про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 рік) або міждержавним договором компетентний суд Договірної країни визнає і приводить у виконання рішення МАК відповідно до процесуального законодавства цієї країни.

У компетентний державний суд сторона, клопотання про визнання і приведення у виконання арбітражного рішення, повинна представити належним чином завірений оригінал арбітражного рішення або належним чином засвідчену копію такого, а також оригінал арбітражної угоди, або належним чином засвідчену копію такого [7, 198].

Повноваження органів дізнання та досудового слідства, що здійснюють оперативно-розшукові заходи на морському транспорті. Транспортна міліція

Діяльність органів внутрішніх справ на транспорті поширюється на територію кількох областей, носить між територіальний характер. Вони забезпечують охорону громадського порядку та боротьбу зі злочинністю на залізничному, повітряному, морському й річковому транспорті; на території вокзалів і портів; на залізничному та водному транспорті, що рухається. Систему органів внутрішніх справ на залізничному транспорті підпорядковано Управлінню внутрішніх справ на транспорті МВС України. Забезпечення законності на транспорті досягається завдяки роботі відповідних лінійних відділів. Лінійні відділи (відділення) внутрішніх справ створюються, як правило, в масштабі відділень залізничних станцій, портів. Під час їх створення та розподілу дільниць обслуговування за основу частіше всього береться принцип виробничої структури залізниць, пароплавств і управлінь цивільної авіації, ніж адміністративно-територіальний розподіл країни. В цьому і полягає головна особливість органів транспортної міліції - їхнє розташування прив'язано безпосередньо до транспортного вузла (залізниці, авіаційного чи морського порту). У своїй діяльності лінійні відділи (відділення) внутрішніх справ на станціях, в портах та аеропортах підконтрольні відповідним управлінням (відділам) внутрішніх справ на транспорті [16, 89].

У складі лінійних відділів (відділень) є галузеві апарати (карного розшуку, ДСБЕЗ, ВЕЗПВ, охорони громадського порядку, слідства, дізнання, чергова частина, і канцелярія).

Транспортні органи внутрішніх справ, порівняно з територіальними, мають простішу побудову. До них входять усі основні служби, але вони не здійснюють такі функції, як нагляд за безпекою дорожнього руху та деякі інші. Департаментом МВС України на транспорті визначено наступні завдання органів міліції на транспорті.

До завдань підрозділів кримінальної міліції на транспорті належить:

а) розкриття злочинів, установлення та розшук осіб, які їх учинили, безвісти зниклих громадян, осіб невпізнаних трупів, а також осіб, які переховуються від слідства та суду, ухиляються від покарання;

б) запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів у сфері вантажних і пасажирських перевезень, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, економічної діяльності на об'єктах транспорту, які створюють загрозу економічній стабільності транспортній галузі;

в) запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів, пов'язаних з незаконним переміщенням через державний кордон підакцизних товарів, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, зброї та боєприпасів, коштів та інших предметів і матеріальних цінностей відносно яких визначено спеціальний порядок перевезення через державний кордон.

г) забезпечення документування злочинних дій та реалізації отриманої інформації;

д) вдосконалення системи оперативного інформування, накопичення та використання баз даних про злочини та обставини їх учинення.

До завдань підрозділів громадської безпеки на транспорті належить:

а) забезпечення особистої безпеки громадян та охорону громадського порядку на об'єктах транспорту;

б) запобігання та припинення адміністративних правопорушень і забезпечення провадження в адміністративних справах про адмінправопорушення, розгляд яких законом покладено на ОВС на транспорті;

в) організації взаємодії ОВС на транспорті з громадськими формуваннями та трудовими колективами;

г) контролю за дотриманням установлених чинним законодавством правил на об'єктах дозвільної системи;

д) охорону і утримання затриманих і взятих під варту осіб.

е) забезпечення захисту життя, здоров'я та майнових прав пасажирів від незаконного втручання в діяльність транспортної галузі [13, 341].

Транспортна прокуратура України

Транспортна прокуратура як одна з структурних ланок прокуратури колишнього СРСР була заснована водночас з територіальними прокуратурами, а згодом у 1927 р. були створені лінійні суди по розгляду кримінальних справ, що розслідувалися транспортною прокуратурою. Однак Указом Президії Верховної Ради СРСР від 3 березня 1960 р. «Про скасування транспортних прокуратур» їх було ліквідовано. Функції транспортних прокуратур були передані територіальним прокурорам [14, 69].

Погіршення стану законності на транспорті, збільшення аварійності, зростання кількості розкрадань вантажів, особливо імпортних і експортних, які перевозилися транспортом, викликали необхідність створення транспортних прокуратур. Такі прокуратури були утворені наказом Генерального прокурора СРСР від 28 лютого 1977 р. № 9 «Про організацію роботи транспортних прокуратур». Ці прокуратури були підпорядковані безпосередньо прокурорам союзних республік, хоча і мали правовий статус районних прокуратур.

Новий період у діяльності транспортних прокуратур розпочався з прийняттям у 1991 р. Закону України «Про прокуратуру» [14, 81].

У теперішній час в Україні транспортні прокуратури діють на правах міських прокуратур з підпорядкуванням обласним територіальним прокуратурам (наприклад, прокуратурі Харківської області підпорядкована Харківська транспортна прокуратура, прокуратурі Полтавської області -- Кременчуцька транспортна прокуратура). Вони здійснюють нагляд за додержанням та правильним застосуванням законів підприємствами, установами, організаціями і посадовими особами залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту, спрямованих на боротьбу з аварійністю, втратами вантажів, безгосподарним використанням транспортних засобів, забезпечення прав пасажирів, а також соціальних прав працівників залізничного, повітряного, морського та річкового транспорту. На транспортних прокурорів покладаються такі функціональні обов'язки:

-- брати участь у судовому розгляді кримінальних, справ, направлених транспортною прокуратурою, про крадіжки в особливо великих розмірах, порушення правил безпеки руху і експлуатації транспорту, правил охорони праці і техніки безпеки, умисні вбивства, зґвалтування, службові злочини працівників транспорту і органів внутрішніх справ на транспорті і справ, які мають істотне значення для забезпечення законності на транспорті;

-- брати участь в розгляді кримінальних і цивільних справ у касаційному порядку у випадках, коли вони підтримували обвинувачення або брали участь у суді першої інстанції, а також справ, щодо яких внесені касаційні чи окремі подання;

-- вносити вмотивовані подання відповідним прокурорам за наявності підстав для принесення протестів на рішення, вироки, ухвали чи постанови судів, які набрали законної сили.

На транспортні прокуратури покладено нагляд за додержанням законів органами транспортної міліції, органами дізнання та попереднього слідства при розслідуванні злочинів, учинених на залізничному, морському, річковому та повітряному транспорті, нагляд за додержанням адміністративного законодавства у галузі транспортних правопорушень. Транспортним прокурорам доручено проведення розслідування з кримінальних справ про злочини, вчинені на залізницях, вокзалах, станціях, у тому числі станційних будівлях, поїздах, у смугах відведення, відокремлених від населених пунктів, метрополітенах, повітряних та водних шляхах України, портах, причалах і пристанях, літальних апаратах та суднах, а також розслідування службових злочинів, учинених працівниками залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту, співробітниками органів внутрішніх справ на транспорті. При виявленні порушень законів керівниками підприємств залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту, що розташовані на піднаглядній прокурору області території, та необхідності вирішення питання про їх дисциплінарну чи матеріальну відповідальність перед вищестоящим органом управління, розташованим на території іншої області, прокурор області, на території якої виявлено порушення закону на транспорті, документи прокурорського реагування вносить безпосередньо керівнику органу управління транспорту незалежно від того, де він розташований [15, 196].

Транспортні прокурори проводять розслідування про злочини, які віднесені до підслідності слідчих прокуратури: вчинені на повітряних та водних шляхах України, в портах, на причалах і пристанях, на повітряних та водних суднах, а також про посадові злочини, вчинені працівниками залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту, співробітниками органів внутрішніх справ на транспорті; e разі злочинних порушень правил безпеки руху та експлуатації морського, річкового транспорту розслідування проводиться за місцем вчинення злочинів або їх виявлення, а на суднах, які перебувають за межами території України, - за місцем їхньої приписки, незалежно від належності транспортних засобів; за фактами загибелі людей на водних шляхах України - за наявності даних, що ці випадки пов'язані з рухом водного транспорту, незалежно від його належності; справи про крадіжки, нестачі, псування, пошкодження, знищення вантажів та майна на залізничному, морському, річковому та повітряному транспорті порушуються і розслідуються за місцем виявлення злочину.

Транспортні прокурори підтримують державне обвинувачення чи беруть участь у передбачених законом випадках у справах, направлених ними до суду в населеному пункті за місцем перебування прокуратури. При направленні кримінальних справ своєї підслідності судам в інші населені пункти вони підтримують в них обвинувачення згідно з відповідним галузевим наказом, а в справах інших категорій - одночасно направляють наглядове провадження відповідному територіальному прокурору для забезпечення його участі у розгляді справи [12].

Державна митна служба України

Державна митна служба України також бере безпосередню участь у забезпеченні законності на морському транспорті. Однією з головних функцій митної служби є захист держави від незаконного провезення на її територію заборонених предметів та речовин, тобто контрабанди. Саме для боротьби з контрабандою в митних органах діє спеціальних підрозділ, у межі компетенції якого входить вжиття заходів, спрямованих на протидію контрабандистським діям. Служба по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил є оперативним структурним підрозділом митниці. Служба підпорядковується начальнику митниці, а з питань оперативно-службової діяльності - начальнику Управління організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної служби України й начальнику відділення по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил регіональної митниці, якій підпорядкована ця митниця [5].

Основним завданням зазначеної служби є виявлення порушень митного законодавства, здійснення провадження у справах про порушення митних правил та дізнання у кримінальних справах про контрабанду; забезпечення дотримання особовим складом вимог законодавства, що визначає порядок організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил.

Для реалізації поставлених завдань відділенням і службам по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил було надано право:

- Здійснювати провадження у справах про порушення митних правил;

- Одержувати від підприємств, організацій та установ, окремих громадян документи, необхідні для здійснення провадження у справах про порушення митних правил і проведення дізнання у справах про контрабанду;

- Проводити особистий огляд громадян, огляд речей, транспортних засобів, товарів та інших предметів, які знаходяться під митним контролем;

- Здійснювати адміністративне затримання громадян, що допустили порушення митних правил;

- Здійснювати огляд територій і приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць;

- Здійснювати митне обстеження територій, приміщень, складів і сховищ підприємств, організацій та установ незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності;

- Припиняти навантаження, вивантаження, перевантаження, розпакування, упакування та пере пакування товарів, що перебувають під митним контролем;

- Затримувати транспортні засоби, товари та інші предмети, вилучати необхідну документацію.

Відповідно до законів України митні органи з метою виявлення джерел і каналів незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, осіб, які беруть участь у цьому, разом з іншими державними органами (підрозділами), що мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність, можуть використовувати метод контрольованої поставки зазначених засобів, речовин і прекурсорів [5].

Порядок проведення контрольованої поставки визначається цим Кодексом і відповідним нормативно-правовим актом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону України, погодженим із Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції України. З метою виявлення та притягнення до відповідальності осіб, причетних до контрабандних операцій, а також з метою вилучення товарів, що незаконно переміщуються через митний кордон України, таке переміщення товарів може здійснюватися під контролем і оперативним наглядом правоохоронних органів. Порядок проведення переміщення товарів під негласним контролем визначається цим Кодексом і відповідним нормативно-правовим актом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в справах охорони державного кордону України, погодженим з Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції України.

ДМСУ наділена повноваженнями вести провадження у справах про порушення митних правил. Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність [5].

Провадження у справі про порушення митних правил здійснюють посадові особи підрозділу по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил митного органу, в зоні діяльності якого було вчинено або виявлено таке порушення.

Посадові особи підрозділу по боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил регіональної митниці можуть здійснювати провадження у будь-якій справі про порушення митних правил, порушеній підпорядкованими регіональній митниці митними органами [2].

Посадові особи підрозділу по організації боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи можуть здійснювати провадження у будь-якій справі про порушення митних правил, порушеній будь-яким митним органом України. Про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, складає протокол.

Відповідно до ст.. 101 КПК України, митні органи мають право проводити дізнання у справах про контрабанду. Дізнання - це одна із форм досудового розслідування, яка полягає у проведенні органом дізнання або уповноваженими ним службовими особами (дізнавачами) процесуальних та слідчих дій по встановленню обставин злочину та винних у його вчиненні осіб, а також по прийняттю відповідних рішень у кримінальній справі з метою досягнення завдань кримінального судочинства. Дізнання передує досудовому слідству і відрізняється від останнього суб'єктами і строками провадження, але здійснюється в тих же процесуальних формах. Після закінчення дізнання кримінальна справа за відсутності підстав для її закриття передається слідчому [2].

За ст. 103 КПК України (повноваження органів дізнання), на органи дізнання покладається вжиття необхідних оперативно - розшукових заходів з метою встановлення ознак злочину й осіб, що його вчинили. Орган дізнання повинен встановити:

- (час, місце, спосіб вчинення);

- особу, яка підозрюється у вчиненні злочину;

- мотиви злочину та інших обставин, які характеризують злочин та умови, які сприяли його вчиненню.

Про виявлений злочин і почате дізнання орган дізнання негайно повідомляє прокурора [2].

При виконанні слідчих дій дізнавач зобов'язаний суворо дотримуватися вимог КПК України: вести дізнання об'єктивно, забезпечувати права громадян, використовувати надані йому законом повноваження для розкриття злочину та. викривати осіб, які його скоїли, виявляти їх злочинні зв'язки, кримінальні групи, угруповання. Дізнавач несе особисту відповідальність за обґрунтованість своїх рішень, за законність та якість слідчих дій, які він проводить.

Дізнавач не може проводити дізнання (або брати участь у його провадженні) у кримінальній справі, якщо він є родичем потерпілого, цивільного позивача або їх представником, родичем підозрюваного чи його представника, тобто осіб, зацікавлених у результатах справи; за наявності інших обставин, які викликають сумнів в об'єктивності дізнавача. За наявності вказаних підстав дізнавач повинен заявити самовідвід, не чекаючи розпорядження керівництва про його відвід.

Рішення про проведення дізнання приймається Головою Держмитслужби України або його заступниками, а в митницях -- начальником митниці або особою, яка його заміщує [5].

В митницях дізнанням безпосередньо керує начальник митниці або особа, яка його заміщує. Постанови, які виносяться дізнавачем, підлягають затвердженню начальником відповідного органу дізнання.

Як органи дізнання митні органи вправі при дотриманні встановлених процесуальним законодавством правил відмовити в порушенні кримінальної справи, притягувати осіб як обвинувачених, обирати міру й вид попередження, складати й виносити необхідні процесуальні документи тощо.

Згідно статті 112 КПК України, Служба безпеки України здійснює досудове слідство у справах про контрабанду. СБУ бере активну участь у попередженні, виявленні та припиненні контрабандної діяльності на каналі зовнішньоекономічних зв'язків з боку злочинних угруповань, метою яких є переміщення через митний кордон України товарів у великих розмірах. Митні органи, на відміну від СБУ, мають суттєво звужені повноваження щодо проведення оперативно-розшукових заходів у справах про контрабанду. Саме тому ситуація, коли один орган здійснює дізнання, а інший - досудове слідство негативно позначається на якості розкриття та попередження таких злочинів, як контрабанда. Наявність у митних органів повноважень на здійснення лише дізнання без досудового слідства ставить під сумнів ефективність діяльності митних органів у сфері виявлення, попередження та припинення контрабанди. Зокрема, Генеральна прокуратура України висловлює думку, що доцільно зосередити повноваження із розслідування злочинів зазначеної категорії в органі, який здійснює оперативно-розшукову діяльність у таких справах, що дозволить більш предметно та цілеспрямовано вживати заході щодо їх запобігання, виявлення і розкриття.

Отже, з метою усунення розриву в існуючій системі розслідування кримінальних справ про контрабанду від моменту порушення справи до направлення її до суду, вбачається доцільним усі повноваження з проведення дізнання, досудового слідства та пред'явлення обвинувачення у кримінальних справах про контрабанду закріпити виключно за органами Служби безпеки України [16, 196].

Висновки

Забезпечення законності на морському транспорті є одним з ключових напрямків для забезпечення національної безпеки. Постійне зростання обсягів внутрішніх та міждержавних транспортних перевезень з одного боку, посилення загроз і ризиків здійснення терористичних актів, крадіжок, контрабанди, незаконних перевезень зброї та наркотиків - роблять актуальними питання забезпечення законності в сфері морських перевезень. Існує ціла низка проблем у цій галузі, яка повинна бути вирішена найближчим часом, адже від цього напряму залежить спроможність держави забезпечити покриття розходів та підтвердити статус України як морської держави.

На сьогоднішній день в Україні існує ціла система органів державної влади, уповноважених на провадження контролю за законністю та безпекою на морському транспорті. Більшість цих органів сконцентрована безпосередньо у морських портах - це начальних порту та служба капітана порту, що включає у себе капітана порту та інспекцію державного портового нагляду. Саме на ці органи покладаються основні обов'язки з забезпечення законності на морському транспорті, а також питання, пов'язані із безпекою судноплавства. Для контролю за станом українського флоту в Україні діє Інспекція Головного державного реєстратора флоту. Для швидкого та кваліфікованого вирішення спорів між суб'єктами господарювання у морській галузі на постійній основі діє Морська арбітражна комісія, яка є аналогом третейського суду, здійснюючи свою діяльність на засадах добровільної згоди сторін. Неодмінним плюсом є спеціалізація членів Комісії у міжнародному праві, що значно підвищує якість та справедливість рішень.

Для проведення оперативно-розшукових заходів у справах про порушення законів на морському транспорті Кримінально-процесуальним кодексом наведено цілу низку уповноважених органів. Згідно діючого законодавства, питаннями розслідування злочинів та правопорушень на транспорті обіймається транспортна міліція та транспортна прокуратура. Окремо варто відзначити Державну митну службу та Службу безпеки України, які сумісно здійснюють оперативно-розшукові заходи у справах про контрабанду. Таким чином, існуюча система органів дізнання та досудового слідства забезпечує всеохоплююче та якісне розслідування злочинів на морському транспорті.

Список використаних джерел і літератури

1.Конституція України. Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. -1996. - № 30. - Ст. 141.

2.Кримінально-процесуальний кодекс України. Закон УРСР від 28.12.1960 // Відомості Верховної Ради УРСР. -1961. - № 2. - Ст. 15.

3.Кодекс України про адміністративні правопорушення. Закон УРСР від 07.12.1984 № 8073-X // Відомості Верховної Ради УРСР. -1984. - № 51. - Ст. 1122.

4.Кодекс торговельного мореплавства. України Закон України від 23.05.1995 № 176/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. -1995. - № 47-52. - Ст. 349.

5.Митний кодекс України. Закон України від 11.07.2002 № 92-IV // Відомості Верховної Ради України. -2002. - № 38-39. - Ст. 288.

6.Про Службу безпеки України. Закон України від 25.03.1992 № 2229-XII // Відомості Верховної Ради України. -1992. - № 27. - Ст. 382.

7.Про міжнародний комерційний арбітраж. Закон України від 24.02.1994 № 4002-XII // Відомості Верховної Ради України. -1994. - № 25. - Ст. 198.

8.Про Державну митну службу України. Указ Президента України від 29.11.1996 р. № 1145/96 // Урядовий кур'єр. -- 1996. --№12. -- Ст. 228 - 229.

9.Про утворення Інспекції Головного державного реєстратора флоту. Наказ Міністерства транспорту України від 20.10.1997 №369 // Офіційний вісник України. - 1997. - №46. - Ст.247

10.Про затвердження Положення про Інспекцію державного портового нагляду морського торговельного порту України. Наказ Міністерства транспорту України від 18.10.2000 №574 // Офіційний вісник України. - 2000. - №45. - Ст.1969

11.Про затвердження Положення про капітана морського торговельного порту України. Наказ Міністерства транспорту України від 18.10.2000 №573 // Офіційний вісник України. - 2000. - №45. - Ст.1968

12.Про сферу та особливості діяльності транспортних прокуратур і розмежування їх компетенції з територіальними прокуратурами. Наказ Генеральної прокуратури від 28.10.2002 № 3/3

13.Положення про Департамент транспортної міліції Міністерства внутрішніх справ України. Наказ Міністерства внутрішніх справ від 09.07.2009 № 302// Урядовий кур'єр. -- 2009. --№14. -- Ст. 341

14.Нор В.Т. Прокурорський нагляд в Україні. - Харків: Юрист,2004. -349 с.

15.Прусс В.М. Основи митної справи: Навч. посібник -- Одеса.: ОНМУ, 2009. -- 714 с.

16.Прусс В.М. Правоохоронні органи на транспорті. - Одеса: Латстар,2001. - 234с.

17.Смирнов Ю. Морегосподарський комплекс України - проблеми сьогодення. // Прокуратура України. - 2004. - № 6.- С.123 - 134.

18.Щипцов О.А. Україна: морська держава - К, 2001 - 411 с.

Размещено на Allbest.ru