Правові засади створення національної екологічної мережі

Перелік видів судинних рослин, водоростей, грибів та лишайників, яким загрожує небезпека, наведений у таблиці 3.1 за інформацією Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова та на основі існуючих наукових досліджень.

Таблиця 3.1

Перелік видів судинних рослин, водоростей, грибів та лишайників, яким загрожує небезпека

Назва виду	Кількість видів	Види, яким загрожує небезпека
		2000	2008	2008	2010	2011
Судинні рослини	260	130	130	130	130	260
Гриби	2	2	2	2	2	2
Водорості	26	2	2	2	2	26
Лишайники	4	3	3	3	3	4
Разом:	292	137	137	137	137	292

Склад земель лісогосподарського призначення наведений у таблиці 3.2 за інформацією Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Всі ділянки, які за своїм санітарним станом потребують суцільних рубок і створення на них нових лісів, обов'язково заліснюються в поточному році, або на весні наступного року. Саме за допомогою таких заходів відтворюються ліси, які постраждали внаслідок стихійного лиха (льодоламу) 2000 року.

Таблиця 3.2

Землі лісогосподарського призначення

№з/п		Одиниця виміру	Кількість	Примітка
1.	Загальна площа земель лісогосподарського призначення	тис. га	223,5	-
	у тому числі:
1.1	площа земель лісогосподарського призначення державних лісогосподарських підприємств	тис. га	204,0	-
1.2	площа земель лісогосподарського призначення комунальних лісогосподарських підприємств	тис. га	-	-
1.3	площа земель лісогосподарського призначення, що не надана у користування	га	-	-
2.	Площа земель лісогосподарського призначення, що вкрита лісовою рослинністю	тис. га	199,1	-
3.	Лісистість (відношення покритої лісом площі до загальної площі регіону)	%	6	-

З урахуванням того, що Одеська область є лісодефіцитною, одним з пріоритетних напрямків діяльності є створення нових лісових насаджень. Головною цю діяльність визначає Концепція реформування та розвитку лісового господарства України, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2006 року №208-Р.

Одеським обласним управління лісового та мисливського господарства разом з місцевими органами влади проводиться цілеспрямована робота по своєчасному гасінню лісових пожеж.

Крім виконання плану виробничих обсягів по посадці лісових культур, проведенню лісогосподарських заходів по формуванню та оздоровленню лісів, державними лісогосподарськими підприємствами проводяться заходи по охороні лісів від самовільних рубок та пожеж. У весняно-літній період 2011 року влаштовано 611 км протипожежних мінералізованих смуг, проведено догляд за 2636 км мінералізованих смуг, перекрито 147 позапланові дороги, проведено 284 лекції та бесіди з місцевим населенням та школярами, виставлено 352 одиниці наглядної агітації, надруковано 77 статті на тему належного забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, здійснення державного контролю за додержанням вимог лісового законодавства.

За найбільш пожеженебезпечними ділянками хвойних насаджень закріплені пожежні наглядачі. Завдяки оперативному гасінню та профілактичній роботі вдається уникати випадків великих лісових пожеж.

Головною причиною виникнення та розповсюдження лісових пожеж є людська недбалість. Проведення сільськогосподарських палів, випалювання населенням сухої трави на узбіччях доріг, в низинах яруг, та балок для випасу худоби.

Протягом 2011 року спеціального використання лісових ресурсів державного значення в Одеській області не відбувалось. Поступові рубки головного користування в державних підприємствах лісового господарства не проводились. Заготівля другорядних лісових матеріалів у 2011 році не проводилась.

Стан використання природних недеревних рослинних ресурсів. Спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.

Ліміти на використання природних рослинних ресурсів місцевого значення на 2011 рік не затверджувались, оскільки Мінприроди України не біли затверджені нормативи спеціального використання природних рослинних ресурсів місцевого значення.

На використання природних рослинних ресурсів у межах територій та об'єктів загальнодержавного значення у 2011 році видано 19 дозволів, у тому числі: 13 - на заготівлю очерету, 2 - на сінокосіння, 2 - на використання орних земель, 1 - на випасання худоби, 1 - збір пагонів рослин та їх гербаризацію.

Питання впорядкування зазначеного виду природокористування потребує вдосконалення у зв'язку із внесенням змін у Закон України «Про природно-заповідний фонд України». Для організації належної роботи, насамперед, на державному рівні необхідне вдосконалення законодавчої та нормативної бази щодо охорони, використання та відтворення рослинного світу, розробка і затвердження Правил збирання технічної, лікарської, харчової сировини дикорослих рослин та плати за спеціальне використання рослинних ресурсів.

Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України.

У 2011 році Ботанічним садом Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова проводилась робота, у тому числі й з відтворення рідкісних видів флори.

На сьогодні на різних колекційних, експозиційних, учбових ділянках ботанічного саду культивується 123 види вищих рослин різних категорій рідкісності, занесені до регіональних, українських та світових охоронних списків.

Згідно з конвенцією «Про збереження біорізноманіття» (1992 р.) особлива увага приділяється рідкісним та зникаючим рослинам регіональної флори, у цьому році вивчали їх екологічні особливості, можливості їх розмноження в природних умовах та при культивуванні, проводився пошук дієвих заходів по їх збереженню.

З метою охорони, збереження та відтворення видів тварин і рослин, які знаходяться під загрозою зникнення на території Одеської області, 18 лютого 2011 року за поданням Держуправління Одеською обласною радою прийнято рішення №90-VІ «Про затвердження Переліку видів тварин і рослин, які підлягають особливій охороні на території Одеської області, та Положення про нього».

Перелік підготовлено робочою групою з вчених провідних наукових установ і організацій Одеської області, у тому числі з Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, Одеського філіалу Інституту біології південних морів ім. О.О. Ковалевського, НДУ «Український науковий центр екології моря», ДП «Одеський центр Південного науково-дослідного Інституту морського рибного господарства та океанографії», Дунайського біосферного заповідника Національної академії наук, Нижньодністровського національного природного парку. У зазначений Перелік включено 292 види рослин, з яких 157 у Червоній книзі України.

З метою збереження біологічного та ландшафтного різноманіття Одеської області, підвищення її природно-ресурсного потенціалу рішенням обласної ради від 20.05.2011 р. №136-УІ затверджена Схема регіональної екологічної мережі Одеської області.

Для забезпечення збереження існуючих територій та об'єктів природно-заповідного фонду, які входять у склад мисливських угідь Одеської області, користувачам мисливських угідь під час розгляду Проектів організації і розвитку мисливського господарства віднести їх відтворювальних ділянок.

Для збереження генофонду тваринного і рослинного світу велась робота зі створення 5-ти заповідних об'єктів: національного природного парку «Куяльницький» на території Біляївського, Іванівського, Комінтернівського районів та міста Одеса (10,0 тис. га), ландшафтних заказників місцевого значення «Тарутинський степ» у Тарутинському районі (5200 га), «Селіванівський» у Ананьївському районі (80 га), «Аліяга» у Кілійському районі (800 га) та ботанічного заказника місцевого значення «Новопавліський» у Ширяївському районі (200 га).

Стан зелених насаджень. Проблема створення, відновлення, охорони зелених насаджень міст та інших населених пунктів з врахуванням природних умов та антропогенних впливів залишається актуальною. Належним доглядом охоплено малий відсоток зелених насаджень.

Значна кількість насаджень знищується під час будівництва, розширення вулиць тощо, але протягом останніх років помітно збільшення обсягів створення нових зелених насаджень в ході проведення акцій, спрямованих на поліпшення стану довкілля та проведення озеленення за підтримкою міських органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.11.2009 р. №1320-р «Про затвердження Національного плану дій щодо підвищення рівня благоустрою населених пунктів та прилеглих до них територій на 2010-2015 роки» районними державними адміністраціями та виконавчими комітетами міст обласного значення Одеської області проводиться інвентаризація та паспортизація об'єктів благоустрою. Інвентаризація і паспортизація об'єктів благоустрою населених пунктів області триває до кінця 2011 року.

Спільно з органами влади, громадськими організаціями, учнівською молоддю, населенням і засобами масової інформації забезпечено проведення акції «День довкілля - 2011», одним із заходів якої є озеленення, створення нових зелених зон, парків, скверів у кожному населеному пункті.

За інформацією райдержадміністрацій та міськвиконкомів міст обласного значення усього по області у Дні довкілля-2011 взяли участь 172,3 тис. чоловік, зусиллями яких висаджено 108,9 тис. зелених насаджень, у тому числі: 78,2 тис. дерев та 30,7 тис. кущів. Засіяно 36 га нових газонів та квітників. Утворено 12 зелених зон на площі 7,1 га. Упорядковано території існуючих парків, скверів і алей на загальній площі 1104,6 га. Нові лісові насадження утворені на площі 155,68 га. Ліквідовано 1797 стихійних сміттєзвалищ і упорядковано 461 існуючих. Розчищено та упорядковано 295 водних джерел, розчищено 286 км берегів водних об'єктів. На проведення заходів спрямовано 843,7 тис. грн..

Заходи щодо збереження рослинного світу.

З метою охорони, збереження та відтворення видів тварин і рослин, які знаходяться під загрозою зникнення на території Одеської області, 18 лютого 2011 року за поданням Держуправління Одеською обласною радою прийнято рішення №90-VІ «Про затвердження Переліку видів тварин і рослин, які підлягають особливій охороні на території Одеської області, та Положення про нього». Перелік розміщений на офіційному сайті Держуправління.

До Переліку включено 292 види рослин, які поділені на 5 категорій в залежності від стану та ступеня загрози для популяції за зразком Червоної книги України.

Крім того, продовжувалась робота по заповіданню цінних ділянок, які є місцями зростання рідкісних видів рослин.

За 10 місяців 2011 року Держекоінспекцією було проведено 89 перевірок дотримання вимог законодавства про охорону рослинного світу, за результатами яких складено 99 протоколів про адміністративне правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності 120 осіб, сума штрафів складає 40 тис. 494 грн..

Перевірено 9 підприємств та фізичних осіб: ТОВ «Укррід», ТОВ «Екосервіс», ТОВ «Регіонпромінвест», ПП» Абазія» ФОП Риженкова Г.М., ФОП Коваль І.Д. ФОП Галицька О.Д. ФОП Шалар Ю.В. дотримання вимог природоохоронного законодавства при вилученні природного ресурсу рослинного походження (очерета). Всі вони були притягнуті до адміністративної відповідальності за порушення вимог природоохоронного законодавства за ст.,ст. 82,82-1,82-4, 188-5, 77-1 15 осіб. Загальна сума штрафів склала 5 тис. 610 грн. які сплачені в повному обсязі. Основні недоліки які з'ясувались під час перевірок: не визначено поводженням з відходами очерету, який залишається після переборки та підготовки до реалізації; не вирішується питання з використанням відходів для опалення та виготовлення органічних добрив; не ведеться облік утворення відходів; допускаються випадки звалювання відходів очерету.

Порушникам пред'явлено за пошкодження або знищення об'єктів рослинного світу 35 претензійно-позовний матеріал на загальну суму 173 тис. 691 грн., з яких стягнуто (з урахуванням раніше пред'явлених) 11 на суму 75 тис. 40 грн., тобто 43%.

В рамках проведення операції «Новорічна ялинка 2010» проводились перевірки місць реалізації новорічних дерев в м. Одеса. Притягнуто до адмінвідповідальності 5 громадян за ст. 88-1 КУпАП. Виявлено 1 факт реалізації ялинок по супровідним документам з недійсною печаткою ДП «Великомихайлівське лісове господарство». По даному факту здійснювалось вилучення рослинних ресурсів сосна кримська в кількості 75 штук. Також виявлено факт самовільної рубки в смузі відводу автомобільних доріг біля с. Росіянівка Фрунзівського району. Жителя с. Росіянівка притягнуто до адмінвідповідальності за ст. 65-1 КУпАП на суму 170 грн., пред'явлено претензію за пошкодження об'єктів рослинного світу на суму 1 тис. 495 грн..

Охорона, використання та використання та відтворення тваринного світу.

Фауна Одеської області різноманітна і представлена 1500 видами безхребетних та більше 400 видами хребетних тварин.

Серед лісової фауни найчисельнішими є зайці-русаки, а степової - хом'як, ховрашок, тушканчик. Водяться також лосі, козулі, дикі кабани і кози, лисиці, борсуки, куниці, видри, єнотоподібні собаки та багато видів лісових птахів. На незамерзаючих ділянках Південного Бугу зимують лебеді, дикі гуси та качки, озерна крачка.

Найчисельнішою та найважливішою як в природоохоронному, так і екологічному плані групою хребетних тварин області є птахи. Серед земноводних найбільш чисельними є озерна та їстівна жаби, звичайна квакша та дунайський тритон, а серед плазунів - болотна черепаха, звичайний вуж, прудка ящірка.

Із ссавців особливий інтерес викликає єдиний представник ластоногих Чорного моря - тюлень-монах, окремі особини якого траплялися в українській частині дельти Дунаю на території Дунайського біосферного заповідника. У Чорному морі розповсюджені популяції дельфінів (афаліна, білобочка, азовка). Із навколоводних звірів - мешканці прісних водойм: інтродуковані ондатра та єнотоподібний собака, а також рідкісні «червонокнижні» - горностай, річкова видра, європейська норка. В плавнях зрідка зустрічається кіт лісовий.

Стан та ведення мисливського господарства. Одеська область відрізняється багатством видового розмаїття диких тварин, що обумовлюється різноманітністю кліматичних, геоморфологічних та екологічних умов.

На території Одеської області нараховується 52 користувача мисливських угідь загальною площею 2501,2 тис. га.

Веденням мисливського господарства в області займаються:

- 9 державних підприємств лісового господарства Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства на площі 78,6 тис. га, що складає 6% від загальної площі угідь області,

- 22 районні організації Одеської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок на площі 1874,7 тис. га, що складає 78% від загальної площі угідь області,

- 4 користувача Громадської організації «Військово-мисливське товариство «Південь» на площі 64,2 тис. га, що складає 5% від загальної площі угідь області,

- інші користувачі мисливських угідь на площі 473,5 тис. га, що складає 11% від загальної площі угідь області,

- не закріплених угідь 300 га.

Згідно проведеного аналізу добування основних видів мисливських тварин у сезон полювання 2010-2011 років користувачами мисливських угідь, яким був затверджений ліміт їх добування, ліміт виконано на 40% по кабану, на 51% по козулі та на 100% по оленю. Так, із затвердженого обсягу добування кабана з 210 голів добуто 83, козулі з 81 добуто 41 голову та 8 з 8 голів оленя. Основними причинами невикористання лімітів у повному обсязі залишаються незадовільна організація полювання, великі затрати мисливців на полювання, незапитуваність частин ліцензій, міграція тварин.

На сезон полювання 2011-2012 років ліміт на добування основних видів мисливських тварин затверджено 40 користувачам мисливських угідь у загальній кількості 202 кабана, 125 козуль, 15 оленів плямистих та на розселення 272 ондатр. У 43 користувачів наявні Порядки видачі відстрільних карток і обліку відстріляної дичини, у 44 - накази про строки та порядок проведення полювання у сезон 2011-2012 років, у 40 - пропускна спроможність мисливських угідь на пернату дичину та хутрового звіра у 2011-2012 роках.

У 2011 році видано 1 дозвіл на проведення ветеринарно-діагностичного відстрілу кабанів для проведення ветеринарної експертизи та 1 дозвіл на відстріл єнотовидного собаки та вовка у мисливських угіддях на території Нижньодністровського національного природного парку.

Охорона тваринного світу з боку громадських мисливських організацій велась не на належному рівні, що підтверджується динамікою виявлених порушень правил полювання.

Внаслідок погіршення економічного стану користувачів мисливських угідь, незадовільного матеріально-технічного забезпечення природоохоронних органів області продовжує зростати незаконне добування диких тварин - браконьєрство. Так, за 2011 рік виявлено 122 факти браконьєрства в мисливських угіддях Одеської області.

Стан та ведення рибного господарства в Україні. Одеський регіон має значний фонд природних водойм - лиманів, озер, загальна площа яких становить біля 200 тис. га., акваторій пониззя Дністра, Дунаю та північно-західної частини Чорного моря. На протязі десятиріч Одеська область займає друге місце в Україні за обсягами вилову риби та морепродуктів і є найперспективнішим та найважливішим рибогосподарським регіоном держави. За останні 40 років внаслідок великого антропогенного навантаження на водне середовище, активізації господарської діяльності у прибережних зонах північно-західної частини Чорного моря, лиманів та річок, нераціонального використання водних живих ресурсів зменшився якісний та кількісний склад популяцій риби, безхребетних та водоростей. Повністю припинено добування червоної водорості - філофори, запаси якої у 70-80 роках минулого століття оцінювались близько 3 млн. тонн і видобуток якої склав біля 20 тис. т щорічно.

Рибодобувними підприємствами області здійснюється промисловий вилов риби та інших водних живих ресурсів по встановленим лімітам та виділеним квотам у Чорному морі та внутрішніх водних об'єктах, загальною площею 80,8 тис. га.

Крім того, що на 8 водоймах площею 74,9 тис. га функціонують спеціальні товарні рибні господарства.

На малих річках місцевого та загальнодержавного значення створено 1014 ставки та малі водосховища площею 14,3 тис. га, за яких 322 водних об'єкта площею 7,2 тис. га місцевими органами влади надані в оренду, переважно для рибогосподарських потреб.

За 10 місяців 2011 року рибодобувними підприємствами всіх форм власності вилучено 6692,7 тис. тонн риби та інших водних живих ресурсів, що на 875,9 тонн більше, ніж за аналогічний період минулого року.

Вилов у Чорному морі склав 3764 тонни, що на 601,5 тонн більше, ніж за 10 місяців 2010 року.

Вилов риби в річці Дунай за 10 місяців 2010 року склав 506,7 тонн, що на 63,9 тонни менше ніж за 10 місяців 2010 року, що пояснюється меншим заходом в Дунай нерестового стада чорноморського оселедця та відповідно і його вилову.

На 234,5 тонни збільшився вилов в Дністровському лимані та причорноморських лиманах Одеської області.

За 10 місяців 2011 року вилов риби в спеціальних товарних рибних господарствах склав 1605 тонн, що на 103,8 тонни більше, ніж за аналогічний період минулого року.

Вкрай неефективно використовуються водні об'єкти, надані в оренду для риборозведення. Зариблення водойм здійснюється періодично, в невеликих обсягах або повністю не проводиться. Переважна більшість виловленої риби не оприбутковується та не проходить через державні органи статистики.

Щорічно в водойми області вселяється 15-20 млн. штук молоді цінних видів риб.

За технологіями, розпочались роботи з зариблення і в поточному році. За 10 місяців 2011 року в водойми вселено 5,5 млн. штук вагою 100 тонн, а всього до кінця року планується вселити 20-25 млн. штук загальною вагою 400-450 тонн.

Протягом 2011 року при здійсненні рибоохоронних заходів інспекторами управління "Західно-Чорноморська рибоохорона" було виявлено 4 порушення чинного законодавства, пов'язані з виловом видів риб, занесених до Червоної книги України (один випадок по Чорному морю і три - по р. Дунай). При цьому у порушників вилучено 83,35 кг водних живих ресурсів цих видів (стерлядь (молодь) - 58 шт., осетер російський - 2 шт., севрюга - 26 шт.). Загальна сума збитків, завданих рибному господарству за викладеними фактами порушень (з урахуванням вилову інших цінних видів риб) склала 88552,4 грн.

Два матеріали за фактами порушень направлені органами рибоохорони до судів та два слідчих органів для вирішення питання про притягнення порушників до відповідальності. На даний час за вказаними фактами порушень по двом матеріалам порушено кримінальні справи, за якими проводиться досудове слідство, ще по двом матеріалам, які були розглянуті районними судами на порушників накладено штрафів на загальну суму 690 грн. та конфісковано незаконно добуті водні біоресурси і знаряддя їх добування.

На результати роботи рибогосподарському комплексу області негативно впливають ряд факторів які потребують вирішення, а саме цілеспрямоване направлення коштів на відтворення рибних запасів які щорічно направляються до місцевих бюджетів за шкоду нанесену рибним ресурсам від проведення на водоймах різноманітних робіт (обсяг 2-3 млн. грн.)

Зазначені кошти в першу чергу слід направити на будівництво стаціонарних каналів, що з'єднують лимани північно-західного причорномор'я з Чорним морем.

Їх відсутність на Тилігульському, Шаболатському, Тузловській групі лиманів призводить до погіршення екологічного стану водойм, не забезпечує захід достатньої кількості молоді, переважно кефалевих видів, на нагул з моря, внаслідок чого потенційні можливості зазначених водойм використовуються лише на 20-30%.

Встановлені Режими попусків з Дністровського водосховища, щорічно не дотримуються, що також негативно впливає на умови відтворення цінних видів риб в озерно-плавневій системі міжріччя Дністра-Турунчука.

Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України.

З усіх видів риб, що занесені до Червоної книги України, в Одеській області здійснюється відтворення дунайських осетрових видів риб.

Враховуючи важливість першочергового збільшення запасів осетрових риб в природних водоймах, яке пов'язане з міжнародними зобов'язаннями України, пріоритетним напрямом розвитку осетринництва є штучне відновлення природних популяцій цих риб. Згідно прийнятої «Загальнодержавної програми розвитку рибного господарства» завдання відновлення популяцій осетрових в Україні повинне вирощуватись шляхом створення сучасних риборозплідних підприємств. Програмою в 2007-2015 роках передбачалось будівництво нових державних осетрових заводів на Дунаї і Дністрі. Проте поки для цього нічого не зроблено.

В даний час вирішення задачі відновлення популяцій дунайських осетрових здійснюється на базі приватного підприємства ТОВ «Одеський осетрівницький комплекс», розплідник якого в Дністровсько-Дунайському межиріччі на Карналієвському водосховищі зданий в експлуатацію у 2009 р. Планована потужність підприємства - 1,5 млн. шт. підрощеної памолоді на рік. На базі цього господарства проводиться штучне розведення і вирощуванню памолоді осетрових для відновлення їх чисельності шляхом випуску в річки Дунай і Дністер. Заготівля плідників для цілей штучного відтворення здійснюється сумісно з ОдЦ ПівденНІРО під час проведення науково-дослідних ловів в районі м. Кілія.

Держуправлінням розроблено та 01.04.2011 р. затверджено План заходів, спрямованих на збереження та відновлення видів рукокрилих та їх середовища існування в Одеській області на 2011 рік. Зазначеним Планом передбачено проведення інформаційних заходів та опрацювання питання заповідання місцезнаходжень рідкісних рукокрилих.

Для забезпечення охорони та збереження місць існування рідкісних рукокрилих України Держуправління співпрацює з Інститутом зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України для підготовки відповідного обґрунтування з планово-картографічними матеріалами з метою включення місць мешкання кажанів до природно-заповідного фонду.

З метою збереження біологічного та ландшафтного різноманіття Одеської області, підвищення її природно-ресурсного потенціалу рішенням обласної ради від 20.05.2011 р. №136-УІ затверджена Схема регіональної екологічної мережі Одеської області.

Для забезпечення збереження існуючих територій та об'єктів природно-заповідного фонду, які входять у склад мисливських угідь Одеської області, користувачам мисливських угідь під час розгляду Проектів організації і розвитку мисливського господарства віднести їх відтворювальних ділянок.

Для збереження генофонду тваринного і рослинного світу велась робота зі створення 5-ти заповідних об'єктів: національного природного парку «Куяльницький» на території Біляївського, Іванівського, Комінтернівського районів та міста Одеса (10,0 тис. га), ландшафтних заказників місцевого значення «Тарутинський степ» у Тарутинському районі (5200 га), «Селіванівський» у Ананьївському районі (80 га), «Аліяга» у Кілійському районі (800 га) та ботанічного заказника місцевого значення «Новопавліський» у Ширяївському районі (200 га).

З метою охорони, збереження та відтворення видів тварин і рослин, які знаходяться під загрозою зникнення на території Одеської області, 18 лютого 2011 року за поданням Держуправління Одеською обласною радою прийнято рішення №90-VІ «Про затвердження Переліку видів тварин і рослин, які підлягають особливій охороні на території Одеської області, та Положення про нього».

Перелік підготовлений робочою групою з вчених провідних наукових установ і організацій Одеської області, у тому числі з Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, Одеського філіалу Інституту біології південних морів ім. О.О. Ковалевського, НДУ «Український науковий центр екології моря», ДП «Одеський центр Південного науково-дослідного Інституту морського рибного господарства та океанографії», Дунайського біосферного заповідника Національної академії наук, Нижньодністровського національного природного парку. У зазначений Перелік включено 341 вид тварин, з яких 244 у Червоній книзі України.

На даний час в Одеському зоопарку утримується 22 види тварин, занесених до Червоної книги України, 45 видів, занесених до Європейського червоного списку, 33 види, занесених до Червоної книги МСОП.

Колекція Одеського зоологічного парку загальнодержавного значення налічує такі види тварин, внесених до Червоної книги України: 5 видів ссавців (зубр, кінь Пржевальського, бурий ведмідь, степових ховрах, одеський ховрак), 18 видів птахів (рожевий пелікан, чорний лелека, степовий орел, орлан білохвіст, сокіл сапсан і балабан, сірий і степовий журавлі, філін та інш.), 2 види рептилій (полоз жовточеревий, чотириполосий).

У 2011 році розмножувались 24 види тварин, серед яких рідкісні і зникаючі (філін, індійський дикообраз, бурий ведмідь, лев, бурчеллова зебра, антилопа нільгау, європейський муфлон).

У зоопарку продовжені науково-практичні роботи по програмам «Рідкісні та зникаючі хижі птахи України: моніторинг, розведення, реінтродукція». У відповідності з програмою заключений договір про науково-практичну співпрацю між Одеським зоопарком та Нижньодністровським національним природним парком. В рамках договору реалізований пілотний проект по випуску вирощеного в зоопарку 2 осіб молодняку філіна (Bubo bubo) на території парку. За результатами моніторингу зазначені птахи добре адаптувались в умовах плавневого лісу нижнього Дністра.

Фінансування заходів по відтворенню видів тварин, занесених до Червоної книги України і тих, що підпадають під дію міжнародних угод України, проводились виключно за рахунок коштів бюджету м. Одеси та власних коштів зоопарку.

Кількість видів фауни, яким загрожує небезпека, наведена у таблиці 3.3 у відповідності до оновленого Переліку видів тварин і рослин, які підлягають особливій охороні на території Одеської області

Таблиця 3.3

Кількість видів фауни, яким загрожує небезпека

Назва виду	Кількість видів	Види, яким загрожує небезпека
		2008	2009	2010	2011
Клас Ссавці	23	27	27	27	23
Клас птахи	65	254	254	254	65
Клас рептилії	8	8	8	8	8
Клас Амфібії	7	6	6	6	7
Комахи	148	64	64	64	148
Клас П'явки	4	2	2	2	4
Багатоніжки	1	1	1	1	1

Заходи щодо збереження тваринного світу. З метою охорони, збереження та відтворення видів тварин і рослин, які знаходяться під загрозою зникнення на території Одеської області, 18 лютого 2011 року за поданням Держуправління Одеською обласною радою прийнято рішення №90-VІ «Про затвердження Переліку видів тварин і рослин, які підлягають особливій охороні на території Одеської області, та Положення про нього».

До Переліку включено 341 вид тварин, які поділені на 5 категорій в залежності від стану та ступеня загрози для популяції за зразком Червоної книги України.

Також продовжувалась робота по заповіданню цінних ділянок, які є місцями існування рідкісних видів тварин.

Державне регулювання чисельності, використання і відтворення об'єктів тваринного світу забезпечувалось шляхом встановлення науково-обґрунтованих норм і лімітів їх використання, підвищення рибопродуктивності водойм шляхом, спрямованим на формування видового складу водних живих ресурсів.

За звітний період Державною екологічною інспекцією в Одеській області проведено 28 перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства під час полювання спільно з громадськими інспекторами та єгерями УТМР. За результатами перевірок 31 особу притягнуто до адмінвідповідальності у вигляді штрафу на загальну суму 8 тис. 755 грн., стягнуто 8 тис. 160 грн., тобто 93%.

Проведено 20 рейдових перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства під час рибальства на озерах, річках та лиманах Одеській області.

За результатами перевірок складено 3 акти вилучення та виявлення безхазяйного майна, а також складено 19 протоколів про адміністративне правопорушення за ст. 85 ч. 3. До адміністративної відповідальності притягнуто 17 осіб на загальну суму 2 тис. 125 грн., з яких сплачено 1 тис. 547 грн., тобто 73%.

Для посилення державного контролю за станом охорони риби та інших водних живих ресурсів у весняно-літній нерестовий період 2011 року проведено 3 планові перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства з метою попередження фактів порушень чинного законодавства та браконьєрства з невідворотністю притягнення винних осіб до відповідальності встановленої законодавством на території Біляївського, Білгород-Дністровського, Овідіопольського, Ізмаїльського, Ренійського, Болградського, Кілійського, Татарбунарського районів Одеської області. За результатами перевірок складено 5 протоколів про адміністративне правопорушення за ст. 85 ч. 3 КУпАП та винесено 5 постанов про накладення адміністративного стягнення на загальну суму 510 грн. Вилучено 22 знаряддя незаконного вилову риби. Складено 2 акти виявлення та вилучення безхазяйного майна.

Під час проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства інспекторами Державної екологічної інспекції в Одеській області були виявлені адміністративні правопорушення, передбачені частиною 5 ст. 85 КУпАП.

На підставі ст. 255 КУпАП складені 2 протоколи про адміністративне правопорушення за частиною 5 ст. 85 КУпАП, в яких зафіксовано, що 2 громадянами допущені грубі порушення правил рибальства, а саме здійснення вилову водних живих ресурсів забороненими знаряддями лову (сітки ставні, мононіть, розмір вічка - 30 мм) з човна «Прогрес-2» на озері Кугурлуй, що є порушенням п. 12 Режиму рибогосподарської експлуатації спеціального товарного рибного господарства озер Ялпуг-Кугурлуй. Керуючись ст. ст. 221, 257, 276 КУпАП ці протоколи надіслані на адресу Ренійського районного суду для розгляду справи та прийняття рішення щодо конфіскації або повернення знарядь незаконного вилову риби, притягнення осіб до адміністративної відповідальності та відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незаконного вилову риби.

За результатами планової перевірки РАМК «Ново-Некрасівський», яке спеціалізується на відтворенні водних живих ресурсів та спеціальному використанні риба та інших водних живих ресурсів, складено акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення за ст. 78 КупАП, протокол за ст. 188-5 КУпАП, 3 протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 82-4 КупАП. До адмінвідповідальності притягнуто посадових осіб на загальну суму 901 грн.

Проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ЗАТ «Аква», за результатами якої складено акт перевірки; 6 протоколів, 6 постанов на загальну суму 2856 грн. (за ст. 82 КУпАП-1700 грн.; 3 протоколи за ст. 82-1-85 грн.; 1 протокол за ст. 78 КУпАП-136 грн.).

Водно-болотні угіддщя міжнародного значення.

Серед 22 водно-болотних угідь України, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.1995 р. №935 «Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення», в Одеській області розташовані 8, а саме: «Озеро Кугурлуй» у Ренійському та Ізмаїльському районах на площі 6500 га; «Озеро Картал» у Ренійському районі на площі 500 га; «Кілiйське гирло» у Кілійському районі на площі 32800 га; «Озеро Сасик» у Кілійському і Татарбунарському районах на площі 21000 га; «Система озер Шагани-Алібей-Бурнас» у Татарбунарському районі на площі 19000 га, «Межиріччя Днiстра-Турунчука» у Біляївському та Білгород-Дністровському районах на площі 7600 га, «Північна частина Дністровського лиману» у Овідіопольському і Білгород-Дністровському районі на площі 20000 га, «Тилігульський лиман» загальною площею 26000 га, частина якого знаходиться у Комінтернівському і Березівському районах Одеської області, а інша у Березанському районі Миколаївської області.

На території ВБУ міжнародного значення «Тилігульський лиман» у 1997 році створено РЛП «Тилігульський». Території ВБУ «Кілійське гирло» та верхів'я ВБУ «Озеро Сасик» включені до Дунайського біосферного заповідника. Території ВБУ «Північна частина Дністровського лиману» і «Межиріччя Дністра-Турунчука» входять до складу створеного у 2008 році НПП «Нижньодністровський». На ВБУ «Система озер Шагани-Алібей-Бурнас» у 2010 році утворено національний природний парк «Тузловські лимани». Території ВБУ «Озеро Кугурлуй» та «Озеро Картал» з 1993 року зарезервовані для наступного заповідання.

Протягом 2011 року Держуправлінням спільно з установами природно-заповідного фонду, до складу яких входять ВБУ міжнародного значення, забезпечено проведення Всесвітнього дня водно-болотних угідь, круглого столу до нього, а також розробку додатків до паспортів [10].



4. НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПРИНЦИПИ І ПІДХОДИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ МЕРЕЖІ

На основі вивчення й аналізу різноманітних інформаційних і картографічних джерел, нормативно-правових актів, концепцій, методик і критеріїв та методичних рекомендацій пропонується використовувати науково-методичні і практичні підходи при створенні екологічної мережі різного рівня .

Одним з першочергових заходів зі створення мережі є підготовка керівних принципів з розробки Пан-європейської екологічної мережі (ПЄЕМ). Ці керівні принципи мають слугувати базовим довідковим документом для створення та управління ПЄЕМ. Їх основне завдання - забезпечення взаєморозуміння між науковцями, державними службовцями і громадськістю з таких питань, як: завдання та особливості екомережі; процес формування мережі та впровадження відповідних заходів; співвідношення між ПЄЕМ та іншими екологічними мережами (національного, регіонального і локального рівня); забезпечення сумісності екомережі з різними видами землекористування; інформаційне забезпечення [11].

Керівні принципи є основою для координації цілої низки спільних й децентралізованих заходів, що будуть здійснюватися при формуванні ПЄЕМ на всіх рівнях і соціально-економічних секторах. Вони спрямовані на охорону й збалансоване використання компонентів біоландшафтного різноманіття європейського значення. Головна мета керівних принципів - підтримка й забезпечення повномасштабної реалізації багатьох сучасних ініціатив та визначення певних заходів, необхідних для збереження біоландшафтного різноманіття Європи. Завдання керівних принципів полягають у забезпеченні [11, 12]: збереження всіх типових екосистем, природних біотопів і ландшафтів європейського значення в межах їх звичайного розповсюдження; збалансованого використання напівприродних біотопів й культурних ландшафтів європейського значення; підтримання життєздатних популяцій видів європейського значення в межах їх природних ареалів; підтримання природних процесів, від яких залежать згадані екосистеми, біотопи, види і ландшафти.

Визначаючи конкретні біотопи та межі територій, що формуватимуть ПЄЕМ, необхідно керуватися такими принципами: ділянки, що охороняються в межах кожного біотопу чи ландшафту, повинні як найбільше виходити за межі традиційного розповсюдження біотопу; ділянки, що охороняються мають бути максимально великими за площею, максимально чисельними, включати життєздатні популяції найвразливіших видів та забезпечувати важливі природні процеси і біотичні взаємодії, від яких залежить біорізноманіття цих територій; ділянки різних біотопів мають бути розташовані якомога ближче одна до одної, а ландшафти між ними сприяти переміщенню (міграції) організмів; всі види діяльності в межах ПЄЕМ - сумісними з визначеними природоохоронними цілями; ПЄЕМ - захищена від потенційно шкідливих зовнішніх впливів [11].

З мети створення ПЄЕМ випливають такі загальні принципи та підходи

до її побудови:

- цілісності - будь-яка локальна екомережа є обов'язковим елементом складової континентальної екологічної мережі;

- єдності - передбачає територіальну, видову і функціональну єдність;

- компліментарності - біорізноманіття, функцій, середовища існування та територій;

- різноманіття - передбачає різноманіття форм охорони навколишнього природного середовища;

- відновлення - втрачених природних цінностей;

- відповідності - природі біогеографічних територій;

- ієрархічності - полягає у побудові екологічної мережі із елементів різних рангів;

- підпорядкованості - структурних форм і функцій охорони біорізноманіття, шляхів міграції та поширення видів;

- традиційних форм господарювання, підтримки екологічного гомеостазу;

- максимальності - включення існуючої природно-заповідної мережі в екомережу в міру можливостей;

- поліфункціональності - включення в екомережу нарівні з природними екосистемами напівприродних, деградованих, що заслуговують відновлення, а також територій традиційного рільництва, рибальства, полювання тощо;

- надійності - передбачає стабільну і довготривалу протидію негативним чинникам;

- емерджентності - пов'язаний з холістичним, цілісним підходом до вивчення будь-якої системи [13].

Формування, збереження і невиснажливе використання екомережі здійснюється на основі таких принципів: забезпечення територіальної цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі; збереження біотичного різноманіття та ландшафтів європейського значення; збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі; призупинення втрат природних та напівприродних територій, розширення площі екомережі; забезпечення державної підтримки - стимулювання суб'єктів господарювання при створенні на їхніх землях територій та об'єктів ПЗФ, інших територій, що особливо охороняються, розвитку екомережі; участі громадськості в розробці пропозицій та прийнятті рішень щодо формування, збереження та невиснажливого використання екомережі; органічного входження локальної екомережі до регіональної, регіональної до національної, національної до загальноєвропейської (континентальної), загальноєвропейської до планетарної, всебічний розвиток міжнародної співпраці у цій сфері; вдосконалення структури земельного фонду шляхом забезпечення науково-обґрунтованого співвідношення між різними категоріями та видами угідь; системне врахування екологічних, соціальних та економічних інтересів суспільства [14].

Наукові основи організації мережі природоохоронних об'єктів різного рівня і призначення мають будуватися на чітко визначених принципах [13].

Принципи наукової організації екомережі заповідних об'єктів і територій:

- Біогеоценотичний (еволюційний). Заповідна територія має забезпечити збереження сприятливих екологічних умов, необхідних для розвитку в природних ландшафтах усіх існуючих форм живих організмів, що виникли в процесі еволюції і є основою нормального функціонування екосистем всіх біомів планети

- Історичний. Природні екосистеми й заповідні ландшафти, що охороняються, мають слугувати своєрідними еталонами історичного процесу формування живої і неживої природи як у регіональному, так і широкому біогеографічному масштабах. Особливу увагу необхідно приділити охороні екосистем з реліктовою флорою і фауною, унікальних рефугіумів рослинності, збереженню фітоценозів, що являють інтерес з погляду історії формування біогеоценотичного покриву, а також геологічних відслонень та інших об'єктів неживої природи, цінних для вивчення геологічного минулого Землі.

- Зонально-географічний. Необхідно, щоб екомережа відображала широтно-меридіональні, а в гірських районах - висотнопоясні закономірності поширення природних екосистем. Надійною охороною треба охопити екосистеми з ендемічними видами тварин і рослин, видами на межі ареалу та висотного поширення в гірських районах, а також цікаві у біогеографічному відношенні азональні екосистеми.

- Екологічний. Заповідним режимом слід забезпечити охорону цінних для науки природних екосистем, що сформувалися в різних екологічних умовах. Для забезпечення екологічного каркасу територій та підтримки екологічної рівноваги треба охопити природоохоронним режимом екосистеми, що виконують важливу екологічну функцію.

- Ресурсно-господарський. До ПЗФ треба включити екосистеми, які мають практичне значення для розвитку лісового, водного, рибного та інших галузей господарства. Наприклад, високопродуктивні ліси чи штучні лісові насадження, що цінні у генетико-селекційному відношенні фітоценози, екосистеми, які сприяють збагаченню генофонду екосистем і культурних ландшафтів

- Соціальний. Екомережа за допомогою регульованого природоохоронного режиму, має сприяти збереженню цінних у рекреаційному й бальнеологічному відношенні природних ландшафтів для задоволення потреб населення з урахуванням демографічного розвитку, урбанізації та індустріалізації в країні.

- Науково-дослідний. Заповідним режимом слід зберегти в різних зонах природні ландшафти, придатні для проведення натурних досліджень структурної організації екосистем різних біомів нині і в майбутньому. Зберегти еталонні екосистеми треба для проведення моніторингу природних процесів з метою вивчення функціонування біосфери внаслідок тривалого антропогенного впливу і розробки наукових основ її оптимізації. Екомережа має сприяти збереженню штучно створених заповідних об'єктів (дендраріїв, ботанічних садів, зоопарків відкритого типу), які мають науково-дослідницьке значення.

- Дидактичний принцип полягає у встановленні охоронного режиму на заповідних природних і антропогенних об'єктах й територіях, що мають еколого-освітнє (виховне) та природно-пізнавальне (просвітницьке) значення.

Крім вище згаданих принципів, які регламентують відношення людини до природи й заповідної справи, розроблені спеціальні принципи екологічної етики. Вони досить прості, зручні і можуть з успіхом застосовуватися в щоденній практиці [15]. Мета етичних принципів екологічної мережі - створення внутрішніх, моральних бар'єрів, особливих “табу”, які забороняють чи регламентують певні дії по відношенню до заповідних об'єктів чи територій.

Основні етичні принципи створення екомережі:

1. Не нашкодь. Це зобов'язує людину не причиняти шкоди живим організмам, угрупованням, екосистемам.

2. Не втручайся. Цей потребує утримуватися від обмеження свободи живих істот, угруповань чи екосистем (для будь-якої істоти чи екосистеми свобода - це відсутність втручання людини в її функціонування). Виявляй добре ставлення до дикої природи заради неї самої

3. Використовуй етичні методи науки, екологічної освіти, культури і виховання

4. Стався до заповідного об'єкта як до сакрального простору

5. Максимально дотримуйся природних прав дикої природи

6. Управляй так, щоб заповідник розвивався в напрямі абсолютної заповідності

7. Не прагни отримати зиску від заповідної території

8 Будь порядним. Цей принцип потребує від людини не обманювати диких і не зраджувати домашніх тварин

9. Стався до заповідної справи як до самоцінного доброго діяння

10. Обмежуй потреби

11. Холізму - цілісного розуміння світу (природи)

12. Цілісності

13. Збереження. Збереження цілісності, стабільності та краси екосистем, біоландшафтного різноманіття.

14. Єдності людини і природи

15. Поваги до природи

16. Особистої відповідальності за здоров'я природи

17. Компенсуй збитки

Якщо людина порушує будь-який із вище згаданих принципів, то вона заподіює природі збитки. Тому вона повинна їх компенсувати (це може бути створення заповідних територій, захист рідкісних видів, відновлення втраченої якості навколишнього середовища, допомога тваринам і рослинам тощо).

Деякі науковці стверджують, що, крім вище згаданих, для ефективного розвитку заповідної справи, збереження біоландшафтного різноманіття, формування невиснажливої екомережі можна використати і головні етичні принципи Римського клубу: 1) цілісності; 2) еволюції моралі; 3) відповідальності; 4) гуманізму; 5) ненасильства; 6) справедливості; 7) солідарності; 8) нового світового порядку; 9) “інноваційної освіти”.

Г. Бенет та Р. Уолтерс серед базових принципів формування екомережі називають:

1. Модель екомережі з її ключовими елементами у вигляді природних ядер, коридорів, буферних зон і відновлюваних територій, які є каркасом для збереження і відтворення біорізноманіття.

2. Пристосування архітектури моделі екомережі до природних та адміністративно-територіальних обставин різних країн і регіонів.

3. Різні рівні екомережі (планетарний, континентальний, національний, регіональний, локальний).

4. Модель екомережі є динамічним засобом розвитку і виконання політики збереження природи.

5. Екомережа забезпечує інтеграцію заповідних об'єктів і народного господарства.

Нині існує ряд підходів запропонованих вченими з питань формування просторових елементів екологічної мережі. Серед них слід відзначити: біогеографічний (формування екомережі на принципах біогеографії), геоботанічний (за розташуванням ботанічних областей, провінцій, районів), структурно-ландшафтний (він об'єднує типологічну і хорологічну репрезентативність), містобудівний чи урбоекологічний (за розташуванням елементів селитибних ландшафтів), гідроекологічний (за розміщенням річок та їх водозбірних басейнів), лісотипологічний (за розміщенням основних типів лісів, функцій, які вони виконують в екомережі), агроекологічний (відновлення і збереження біорізноманіття в агроландшафтах, поліпшення структури землекористування), культурно-екологічний (за кількістю і знаходженням об'єктів історико-культурної спадщини), категоріальний (мережа заповідників, парків, заказників).

Проте, на наш погляд, ці дослідження мають суттєвий недолік. У них не вироблена єдина структурна модель, що може широко застосовуватись для різних територій, відсутні критерії та методико-методологічні підходи, а також консолідований обсяг даних й інформації. В цих розробках, як правило, розглядаються елементи екологічної мережі або в контексті розподілу за адміністративними територіями, або прив'язуються до перспективних екокоридорів широтного чи меридіонального напрямів, які були названі, але їх точне положення на топографічній основі для кожної області України не визначено. Разом з тим майже не звертається увага на “прив'язку” елементів екомережі до фізико-географічних областей та районів. При цьому основним положенням при формуванні регіональної екомережі з позицій фізико-географічного районування має стати принцип репрезентативності (ландшафтної, біологічної, геозосологічної), а не стихійності, який використовувався при створенні територій і об'єктів природно-заповідного фонду.

Для території Поділля, яка славиться багатим біоландшафтним різноманіттям, найкраще використовувати комплексний (ландшафтно- екологічний, біогеографічний, геоботанічний, лісотипологічний, агроекологічний, репрезентативний) підхід та критерій унікальності формування й невиснажливого використання екомережі. Він дозволить функціонально пов'язати мережу заповідних територій регіону із системою територіальних одиниць районування та типологією і класифікацією природних об'єктів.

Попович С.Ю. пропонує при формуванні мережі природно-заповідних територій використовувати узагальнену систематизацію, за якою він виділяє дві групи принципів і одну групу підходів (табл. 4.1 ), які можуть замінюватися у зв'язку із втратою їх актуальності [16].

Лише дотримання вище перерахованих принципів і підходів дозволить виділити просторові елементи та сформувати невиснажливу екологічну мережу, яка б гармонійно вписувалася в Генеральну схему планування території України. При цьому необхідно збільшити площу заповідних територій країни до 12-15% та площу екомережі до 41,65%. Для цього доцільно вибрати для кожного регіону оптимальний, економічно виправданий і соціально-обгрунтований варіант створення екомережі з урахуванням базових критеріїв відбору.

Таблиця 4.1

Підходи і принципи, які використовують для формування екомережі

Групи
Наукові підходи	Принципи
	наукові	природно-соціальні
Раритетний Категоріальний Функціональний Режимності збереження Моніторинговий	Екологічний Географічний Еволюційний	Культурно-освітній Естетичний Рекреаційний Ресурсно-господарський

Адже концепція створення екомережі, що використовуватиме вище згадані принципи і підходи, передбачає створення єдиної, цілісної у функціональному аспекті і територіально неперервної системи природних чи квазіприродних територій, які б забезпечували екологічну рівновагу, стабільне існування біосфери та збалансований розвиток суспільства [17].



5. ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ МЕРЕЖІ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Серед інших європейських держав Україну виділяє досить високий рівень природного різноманіття. Тому, одним з основних напрямків і завдань сучасної державної політики України, у тому числі й міжнародних зобов'язань, є забезпечення сталого, екологічно збалансованого розвитку, збереження, охорона і відтворення біологічного й ландшафтного різноманіття.

Ще наприкінці минулого століття більшість європейських держав перейшла від стратегії збереження окремих осередків біорізноманіття шляхом їх охорони до створення національних екологічних мереж, а вже на початку цього століття різні країни Європи почали об'єднуватися у Загальноєвропейську екологічну мережу.