У вступі обґрунтовується вибір та актуальність теми дослідження, ступінь новизни одержаних результатів, визначаються мета і завдання, об'єкт та предмет, методи, зв'язок з науковими програмами МВС України та Національної академії внутрішніх справ України, показане теоретичне і практичне значення положень, що виносяться на захист, викладаються дані про їх апробацію та впровадження у практику.

Розділ перший - "Транснаціональний наркобізнес: поняття та розвиток законодавства щодо протидії” складається з двох підрозділів:

Підрозділ 1.1 "Поняття та ознаки транснаціонального наркобізнесу”, де зазначається, що сучасні технології дали новий поштовх не тільки законній торгівлі, але й злочинній діловій активності. Широкі зв'язки організованої злочинності полегшили їй встановлення контактів з партнерами з інших країн континентів. Сучасні банківські можливості полегшили реалізацію міжнародних злочинних операцій, а сучасна революція у сфері інформаційних технологій та електроніки надала злочинним угрупованням доступ до нових засобів, які дозволили їм незаконно привласнювати мільйони та "відмивати" величезні доходи, одержані незаконним шляхом. Розвиток суспільства за останні роки дозволив організованим злочинним угрупованням озброїтися і об'єднати свої зусилля для обкрадання суспільства, що безумовно становить значну загрозу для усіх країн світу.

Єдиної моделі транснаціональної злочинної організації не існує. Такі угруповання розрізняються за формою і масштабами, кваліфікацією і спеціалізацією. Вони діють у різних регіонах і на ринках різних товарів та використовують саму різноманітну тактику і механізми, оминаючи обмеження та ховаючись від правоохоронних органів. Діапазон транснаціональних злочинних організацій надзвичайно широкий: від організацій з жорсткою структурою до більш гнучких і динамічних мережеподібних структур. З погляду здійснення ділових операцій їх структурний діапазон також надзвичайно широкий: від "корпорацій” до місцевих спеціалізованих "фірм”.

Транснаціональний наркобізнес визначається як окремий вид організованої транснаціональної злочинності, який характеризується структурованою системою високоорганізованих і ретельно законспірованих злочинних угруповань, які займаються міжрегіональною, у ряді випадків міжнародною злочинною діяльністю у вигляді промислу, що спрямована на незаконний обіг наркотиків, чи пов'язаним з ним іншим видом такої діяльності, з метою систематичного отримання максимальних прибутків та надприбутків, використовуючи в своїх інтересах як державні структури, так і інститути громадянського суспільства.

Ознаками транснаціонального наркобізнесу є: наявність транснаціональних злочинних угруповань, сформованих за національними, родинними, професійними чи іншими ознаками; єдина мета і програма дій; стійкий, постійний, планований, управляємий характер злочинної діяльності; корисливо-насильницька спрямованість злочинної діяльності і її зв'язок з тіньовою економікою; захоплення і закріплення для своєї діяльності регіональних просторів на території національних держав; контроль на певній території за окремим видом злочинної діяльності - наркобізнесом, нерідко додатковими видами діяльності - торгівля зброєю, переправлення через кордони незаконних мігрантів тощо; високий рівень організації та конспірації злочинної діяльності; організація системи власної безпеки; наявність системи нейтралізації форм соціального контролю; наявність значних сум грошових засобів і цінностей для власного відтворення і матеріальної підтримки членів злочинних угруповань; організація діяльності комерційних структур щодо легалізації злочинних доходів; "відмивання” злочинного капіталу через легальні форми комерційної і банківсько-кредитної діяльності; політизація злочинної діяльності; розширення діяльності шляхом встановлення контролю над суміжними територіями і сферами соціального життя; вихід за рамки національних кордонів і набуття масштабного, міжрегіонального та міжнародного (транснаціонального) характеру злочинної діяльності.

У підрозділі 1.2 "Розвиток законодавства України по запобіганню транснаціональному наркобізнесу” зазначається, що в Україні до 1980 р. злочини, пов'язані з розповсюдженням наркотиків, мали поодинокий характер, але на початку 90-х років відбулося епідеміологічне зростання наркотизму. Розширення масштабів глобальної проблеми зловживання наркотиками в Україні спричинено швидкими змінами соціально-економічних умов, а також зростанням пропозиції та активізацією зусиль щодо збуту наркотиків, підвищенням попиту на них.

Початок організації комплексної, цілеспрямованої боротьби з розповсюдженням наркотиків поклала Національна програма протидії зловживанню наркотичними засобами та їх незаконному обігу на 1994 - 1997 рр.

Подальший розвиток проблема боротьби із наркобізнесом отримала як складова частина Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996 - 2000 рр., прийнятою з метою створення правових, організаційних та матеріально-технічних передумов для боротьби зі злочинністю, зміцнення законності та правопорядку в Україні.

У 1994 р. було створено Управління з боротьби з незаконним обігом наркотиків (УБНОН), а в структурі кримінальної міліції МВС - самостійний спецпідрозділ для боротьби з наркобізнесом. В Положенні "Про Управління з боротьби з незаконним обігом наркотиків МВС України”, затвердженим наказом МВС України № 209 від 22.04.1994 р., визначені основні задачі цього Управління.

Стрижнем національного антинаркотичного законодавства стали прийняті у 1995 р. Закони України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів" та "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних речовин, психотропних речовин та прекурсорів і зловживання ними”.

У зв'язку із прийняттям зазначених Законів України, внесені зміни та доповнення в деякі законодавчі акти України, зокрема відповідні зміни внесені до КК України, КПК України, КоАП України, закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”. Постановою КМ України затверджено Положення про Комітет з контролю за наркотиками при МОЗ України. Наказом Комітету з контролю за наркотиками при МОЗ України затверджені таблиці невеликих, великих і дуже великих розмірів наркотичних засобів та психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу.

З метою збирання та використання інформації про незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та причетних до нього осіб КМ України постановив створити Міжвідомчий автоматизований банк даних щодо незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та причетних до нього осіб (Міжвідомчий банк "Наркобізнес”) та затвердив Положення про Міжвідомчий автоматизований банк даних щодо незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та причетних до нього осіб.

У сфері діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, останніми роками оновлена нормативна база, прийняті нові відомчі та міжвідомчі нормативні акти: положення, інструкції, галузеві правила.

Зокрема, наказ МОЗ України від 01 серпня 2000 року № 188, затвердив таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу, а пленум Верховного Суду України 26 квітня 2002 року прийняв постанову "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів”.

Дотримання порядку здійснення діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів забезпечує: МОЗ, Держкоммедбіопром, Мінпром, Мінсільгосппрод, Мінтранс, НПО "Укрфармація”, кожний у своїй певній сфері діяльності; а МВС, Міноборони, Державний комітет у справах охорони державного кордону, Державний митний комітет - у сфері конфіскації, обліку, зберігання, передачі, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, вилучених у осіб, що займаються незаконним обігом.

Державний контроль за діяльністю підприємств, установ та організацій у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів здійснюється Комітетом та іншими органами, визначеними Урядом України.

Отже, для успішної боротьби з будь-яким негативним соціальним явищем першочергове значення має національне законодавство та ефективна діяльність відповідних державних органів. Основу нормативно-правового забезпечення протидії розповсюдженню наркотиків та поширенню наркоманії в Україні складають: а) низка міжнародно-правових актів; б) окремі статті чинного КК України; в) відповідні закони України; г) постанови КМ України; д) постанови Пленуму Верховного Суду України; е) перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, який затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я і публікується в офіційних друкованих виданнях; є) таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу (затверджуються наказом МОЗ України); ж) Інструкції зацікавлених відомств - МВС, СБУ, Генпрокуратури, МОЗ, Мін'юсту і Верховного Суду України; з) комплексна програма профілактики злочинності, затверджена відповідним Указом Президента України.

Другий розділ - "Кримінологічна характеристика транснаціонального наркобізнесу” - складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 "Кримінологічний аналіз транснаціонального наркобізнесу та його зв'язок з іншими видами злочинів” автор дійшов висновку, що в Україну наркотики надходять контрабандним шляхом в основному з країн ближнього зарубіжжя, хоча підвищену цікавість до нашої країни проявляють наркобарони держав Латинської Америки, регіонів "Золотого півмісяця" і "Золотого трикутника”. Україна їх цікавить як великий ринок збуту, що відіграє важливу роль в схемі найменш небезпечного транзиту наркотичних засобів. Зарубіжні кримінологи стверджують, що будь-яка країна, яка спочатку у схемі наркобізнесу була транзитною, у ході використання її в цій якості стає через два-три роки країною, що активно споживає наркотики.

Проведений аналіз засвідчив, що кількість ввезених до України наркотиків збільшилася на 73,9%; 48,7% наркотиків, вилучених з незаконного обігу, надійшли на територію України з країн ближнього зарубіжжя, 0,1% - з країн дальнього зарубіжжя, 51,2% - вироблені на території країни.

Основними місцями приховування наркотиків, що використовуються перевізниками до України, є: транспортні засоби - 38,3%, багаж - 33,9%, тіло людини - 10,7%, особисті речі - 10,0%, поштові відправлення - 3,8%, ручна поклажа - 3,3%. Для транспортування наркотичних речовин наркоділками використовуються практично усі види транспорту: залізничний - 66,2%, повітряний - 18,4%, автомобільний - 5,5%, пошта - 3,8%, морській - 1,6%, інші види - 4,5%.

Дослідження особливостей злочинців, які займаються незаконними операціями з наркотиками, показало, що найбільш значну та стабільну частину складають чоловіки (75%). У той же час, нігерійські наркоторговці у якості кур'єрів часто використовують жінок у тому числі вагітних, а також молодих дівчат легкої поведінки з РФ та інших держав СНД. Найчисельнішу групу складають особи віком до 30 років (66,5%). У цьому віці негативні риси, що сформовані раніше, набувають більш стійкого характеру, частіше проявляється протиправна установка особи.

З загального числа осіб, що займаються наркобізнесом, біля 40,0% були раніше засуджені за злочини, пов'язані з наркотиками, у тому числі 12,7% осіб були засуджені три і більше разів, 7,1% - такі, що стоять на обліку.

З числа осіб, які не працюють, до кримінальної відповідальності притягаються, як правило, перевізники та розповсюджувачі наркотиків, для яких ця діяльність є основним засобом існування. Організатори транснаціонального наркобізнесу мають, в основному, легальний бізнес, через який "відмивають” грошові засоби, одержані від незаконного обігу наркотиків.

Середню і середню спеціальну освіту мали 81,5%, вищу - 6,9% злочинців. Для даної категорії осіб характерна відсутність сімейних відносин (80,5% розлучені або самотні).

У підрозділі 2.2 "Детермінація транснаціонального наркобізнесу” автор вказує, що сьогодні в Україні спостерігається сплеск наркоманії, який, вочевидь, найближчим часом може зростати.

Особливо небезпечною є тенденція до збільшення кількості споживачів наркотиків серед підлітків та зростання їх криміналізації на тлі низької ефективності медичної допомоги наркохворим, вкрай обмеженого використання сучасних програм їх психо-соціальної реабілітації та адаптації в суспільстві.

Зростаючий попит на наркотики породжує їх пропозицію. До незаконного обігу наркотиків залучається дедалі більше осіб, які вбачають у ньому досить легкий і швидкий засіб збагачення. Серед них переважають непрацюючі особи у віці до 30 років, значний прошарок яких складають жінки та підлітки, що є соціально незахищеними верствами населення і все частіше використовуються наркоділками.

Якісна перебудова структури нелегального обігу наркотиків, поступове зрощення міжнародних злочинних угруповань з аналогічними кримінальними структурами в Україні, спроби залучення технологічного та наукового потенціалу хімічної промисловості нашої держави для організації підпільних лабораторій з виготовлення нових видів наркотиків - це реалії сьогоднішньої наркозлочинності в Україні.

У зв'язку з посиленням уваги транснаціонального наркобізнесу до України як до нового ринку збуту та зручної території для транзиту наркотиків, країну заповнюють наркотики іноземного походження - героїн, кокаїн, амфетаміни, метамфетаміни "Екстазі”, МДМА та галюциногенні речовини ЛСД.

Погіршенню наркоситуації в Україні у найближчі роки будуть сприяти: наявність значної наркосировинної бази; особливості геополітичного розміщення на важливих міжнародних шляхах, зручність використання нових каналів для нелегального транзиту наркотичних засобів у країни Західної Європи; наявність привабливого ринку збуту наркотиків, яким для міжнародних наркоділків вбачається територія України; можливість розміщення нових підпільних нарколабораторій з наближенням їх до споживчого ринку Європи, що обумовлено ускладненням у соціально-економічному становищі держави, втратою робочих місць фахівцями-хіміками тощо; порівняно просте проникненням на територію України міжнародних наркоділків, можливість їх нелегального перебування з метою розповсюдження наркотиків; використання міжнародними наркоділками наявної в Україні дешевої робочої сили для перевезення наркотичних засобів різноманітними системами комунікацій; залучення соціально незабезпечених широких верств населення, вимушеного займатися злочинною діяльністю через можливість легкого заробітку, до наркобізнесу як до основного джерела існування; розширення кола суб'єктів підприємницької діяльності, яким згідно із Законом України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" з 2001 року дозволено здійснення такої діяльності на підставі ліцензій.

Причини транснаціональної організованої злочинності та транснаціонального наркобізнесу в Україні розподіляються на причини економічного, соціального та морального характеру. Основною причиною зародження транснаціональної організованої злочинності в Україні є повне повалення базисних економічних відносин, що руйнівним чином діє на усі інші життєво-важливі сфери, є живильним середовищем не тільки для економічних правопорушень, але і для усієї злочинності;

Основними умовами, що забезпечують існування транснаціональної організованої злочинності та транснаціонального наркобізнесу, зокрема в Україні, є: обмеженість економічних ресурсів для належного облаштування державних кордонів України; втрата золотого паритету всіх без винятку національних валют; формування так званої "віртуальної економіки”; недосконалість законів щодо боротьби з транснаціональною організованою злочинністю та правоохоронної системи; відсутність жорсткого валютного, фінансового, банківського, податкового та іншого економічного контролю; добре облаштованих кордонів та чітко налагодженої митної і міграційної служб; корумпованість посадових осіб та інших державних чиновників, у тому числі й в системі кримінальної юстиції; жебрацьке становище значної частини населення; велика кількість викинутих державою людей, в тому числі й першокласних фахівців, що бажають вижити будь-яким шляхом; монополізація світової економіки; всеохоплююча криза адміністративного управління; руйнування національних менталітетів та культур, підрив етичних і моральних підвалин суспільства; незаконна міграція.

У підрозділі 2.3 "Кримінологічна характеристика міжнародних злочинних угруповань, які займаються транснаціональним наркобізнесом в Україні”, з метою відмежування організованої злочинної групи від інших форм співучасті у сфері наркобізнесу автор пропонує використовувати такі ознаки: стійкість, високий ступінь організованості, наявність психологічної структури групи, стала злочинна діяльність, розподіл ролей при здійсненні злочинної діяльності, ретельне планування злочинів і підготовка до їх вчинення, використання складних способів злочинної діяльності, жорстка дисципліна, заміна особистих відносин на ділові, які засновані на спільному здійсненні злочинної діяльності, розподіл злочинних доходів за певними схемами, спеціальний грошовий фонд, прагнення до зв'язків з корумпованими представниками державних та правоохоронних органів, держпідприємств та комерційних структур, використання нетипових для злочинного середовища прошарків суспільства та професіоналів (фахівців).

Результати проведеного дослідження дають можливість виділити характерні соціально-демографічні ознаки організатора наркобізнесу. В переважній більшості це особи 18-24 (36%) або 30-39 (40%) років, з середньою професійною (36%) або повною загальною середньою (42%) освітою, як правило, без постійного джерела доходу (87%).

Автор виділяє п'ять основних функцій лідера злочинної групи: організаторську; інформаційну; стратегічну; нормативно-ціннісну та дисциплінарну.

В Україні сформувалась досить стійка і розгалужена інфраструктура наркобізнесу, що складається в основному з наступних національних діаспор (етнічних груп): перша і сама чисельна діаспора - цигани, друга діаспора - таджики, серед інших діаспор можна виділити азербайджанську та вірменську, які також займаються доставкою, але, порівняно з таджиками, набагато менших партій наркотичних засобів рослинного походження (в основному гашишу і марихуани, меншою мірою опію) з республік Закавказзя.

Третій розділ - "Заходи протидії транснаціональному наркобізнесу” - складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 "Загальносоціальна профілактика та спеціально-кримінологічні заходи протидії транснаціональному наркобізнесу” автор вказує, що в Україні триває проникнення наркотиків до навчально-виховних закладів. Набирає негативного резонансу проникнення синтетичних наркотиків із суто кримінального середовища в ігровий і видовищний бізнес, а також до місць масового проведення дозвілля. Завезені контрабандним шляхом наркотики, реалізуються, як правило, - в студентських гуртожитках, нічних клубах, барах, казино, де найчастіше постійними відвідувачами є молодь.

Необхідними умовами ефективної профілактики наркоманії є: створення та розвиток єдиної для усіх міст України мережі центрів профілактики наркозалежності; обладнання відділів наркологічної експертизи та створення при них пересувних експертних лабораторій; розвиток служби профілактики наркозалежності серед молоді, у тому числі й системи надання психологічної допомоги за телефоном; залучення студентських, молодіжних, підліткових клубів та громадських об'єднань до профілактики наркозалежності зі зверненням, разом з іншими, до теми "СНІД та наркотики”; організація початкової спеціальної підготовки фахівців, що беруть участь у профілактиці наркозалежності.

Необхідно продовжувати процес удосконалення державного механізму боротьби з наркоманією шляхом реформування структури його правоохоронної системи та приведення її у відповідність до світових правових стандартів; вжити адекватних заходів до матеріально-технічного та кадрового укріплення спецпідрозділів, які ведуть боротьбу з незаконним обігом наркотиків; завершити опрацювання питання створення міжвідомчого банку наркоданих, відшукання фінансових коштів для його матеріально-технічного забезпечення та функціонування; розширювати участь правоохоронної системи протидії незаконному обігові наркотиків України в міжнародних та всесвітніх операціях щодо скорочення попиту на наркотики, відшукувати вичерпні можливості для узгодження та проведення міжнародних контрольованих поставок, накопичувати та реалізовувати дані про основні наміри міжнародних наркосиндикатів на території України; вжити заходів до подальшої інтенсифікації співробітництва між Україною та ЄС у сфері протидії транснаціональному наркобізнесу; з метою визначення реальної наркоситуації та кількості споживачів наркотиків у країні, організувати проведення соціологічного дослідження щодо латентності наркоманії та наркозлочинності в Україні, розмірів збитків, заподіяних цим явищем нашому суспільству, за результатами моніторингу епідеміологічних факторів розповсюдження наркоманії в Україні внести пропозиції Уряду України щодо створення в державі служб соціально-психологічної реабілітації хворих на наркоманію та зміни підходу до системи наркообліку; підвищити на основі міжвідомчої взаємодії ефективність профілактично-упереджувальних заходів, спрямованих на пропаганду здорового способу життя серед неповнолітніх та молоді, посилити роз'яснювальну роботу серед педагогічних колективів системи Міносвіти та науки; розвивати участь неурядових громадських організацій, благодійних фондів, релігійних осередків у сприянні боротьби з незаконним обігом наркотиків; розробити та забезпечити ефективну систему протидії витоку в незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів з об'єктів підприємницької діяльності.

Лише репресивними заходами правоохоронних органів подолати наркоманію неможливо. Одним з пріоритетних напрямків діяльності органів внутрішніх справ є профілактична робота, яку слід проводити в тісній співпраці з місцевими органами самоврядування із залученням громадських організацій. Слід вирішити питання фінансування таких заходів, активізувати антинаркотичну пропаганду і попереджувальну роботу в молодіжному середовищі, і особливо це стосується навчальних закладів, висвітлювати в засобах масової інформації не тільки проблемні питання поширення наркоманії, а й роботу, яку проводять органи внутрішніх справ у питанні протидії цим негативним явищам та наркозлочинності.

У підрозділі 3.2 "Механізм міжнародного співробітництва в протидії транснаціональному наркобізнесу” зазначається, що національні і міжнародні заходи контролю за наркотиками підтвердили свою обґрунтованість у якості ефективного засобу стримування процесу поширення наркоманії і тому слід зробити вибір на їх користь.

Постійне удосконалення нормативно-правової бази міжнародного співробітництва та подальший розвиток зв'язків між правоохоронними органами дозволили останніми роками активніше здійснювати практичну діяльність щодо викриття наркоугруповань, що мають міжнародні зв'язки.

Останніми роками спільно з закордонними підрозділами боротьби з наркотиками здійснено біля 150 контрольованих поставок, що дозволило виявити сотні наркоділків, які мають міжнародні зв'язки. Такі операції здійснювалися спільно з правоохоронними органами Німеччини, Великобританії, Ізраїлю, США, Румунії, Польщі, Латвії, Литви, Казахстану, Узбекистану та інших держав.

Висновки