Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

УДК 343.53

Спеціальність 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Кваліфікація зайняття забороненими видами господарської діяльності

Короткевич Микола Євгенович

Львів - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінального права та кримінології Львівського юридичного інституту Київського національного університету внутрішніх справ України

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор Навроцький Вячеслав Олександрович, Львівський юридичний інститут Київського національного університету внутрішніх справ України, декан факультету.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Стрельцов Євген Львович, Одеський національний університет імені І.І. Мечнікова, проректор

кандидат юридичних наук, доцент Дудоров Олександр Олексійович, Академія управління та інформаційних технологій "АРІУ", завідувач кафедри кримінального права та кримінології.

Провідна установа: Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, відділ проблем кримінального права, кримінології та судоустрою, м. Київ

Захист відбудеться 13 квітня 2006 року о "14" годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.03 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79001, м. Львів, вул. Січових стрільців, 14)

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (м. Львів, вул. Драгоманова, 5)

Автореферат розісланий "07" березня 2006 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доцент Семків В.О.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Реформи державного, суспільного і економічного устрою в період переходу України до ринкової моделі розвитку відбувалися і відбуваються в умовах негативних економічних і соціальних процесів, кризових явищ в промисловості, кредитно-банківській та фінансовій сферах. Необдуманість та поспішність окремих кроків ще більше загострили суспільні відносини, породили нові соціальні явища та прояви суспільного антагонізму. Ці глобальні процеси і явища істотно вплинули на стан злочинності, яка стала істотним деструктивним чинником у житті суспільства.

Реформування економічних відносин на сучасному етапі розвитку ринкової економіки в Україні використовується окремими суб'єктами господарської діяльності для задоволення приватних інтересів, пов'язаних, як правило, з незаконним збагаченням, забезпеченням матеріальних надходжень за рахунок зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом. Відповідальність за такі діяння передбачена ст.203 Кримінального кодексу України 2001 р. (далі - КК). Відповідні посягання належить до так званих "традиційних злочинних втручань у встановлений порядок зайняття видами господарської діяльності", специфічними ознаками яких є те, що вони значною мірою є корисливо мотивованими та вчинюються особами, які виконують певні функції у сфері виробництва та послуг. Викладене обумовлює зростаючу важливість дослідження правових проблем захисту фінансової діяльності суб'єктів господарської діяльності від злочинних посягань у цій сфері і вимагає вдосконалення правової регламентації боротьби з ними.

Слід відзначити, що в українській юридичній науці проблема кримінальної відповідальності за зайняття забороненими видами господарської діяльності є недостатньо розробленою. Лише останніми роками, що обумовлено переходом до ринкової економіки і формуванням відповідної системи законодавства у сфері господарювання, серед науковців почалися дискусії з приводу самого поняття "зайняття забороненими видами господарської діяльності", змісту окремих ознак відповідного складу злочину, його співвідношення із суміжними посяганнями. Відповідні питання стали предметом поглибленого аналізу в працях П.П. Андрушка, О.О. Дудорова, В.М. Киричка, Н.О. Гуторової, О.І.Перепелиці, Є.Л.Стрельцова, В.Я. Тація.

Незважаючи на значну кількість публікацій, у теорії кримінального права сутність злочину, передбаченого ст. 203 КК, всебічно не досліджена, залишається багато спірних питань, відсутні єдині підходи щодо кваліфікації злочинних посягань за цією статтею кримінального закону. Проблеми кримінальної відповідальності за вчинення вказаного злочину на дисертаційному рівні в Україні не розглядалися. Особливої актуальності дане дослідження набуває у зв'язку з осмисленням положень ст. 203 КК через призму Цивільного та Господарського кодексів України, які набрали чинності з 1 січня 2004 р. кримінальний злочин економіка господарство

Наведені міркування, що свідчать про безсумнівну актуальність дослідження проблем кримінальної відповідальності за зайняття забороненими видами господарської діяльності, визначили вибір теми та основні напрями дисертаційного дослідження.

Емпіричну основу дисертації становлять матеріали понад двохсот кримінальних справ про зайняття забороненими видами господарської діяльності, порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів, що вчинені на території м. Києва, вивчених автором як суддею Верховного Суду України в період з 1998 по 2005 роки; матеріали судової практики верховних судів України, Російської Федерації, Республіки Білорусь; статистична інформація управління узагальнення судової практики та аналітичної роботи з питань застосування законодавства Верховного Суду України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дослідження є складовою частиною плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології Львівського юридичного інституту МВС України, затвердженого протоколом засідання кафедри від 16 вересня 2004 р. № 4. Робота ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 - 2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000, одним із напрямів досягнення мети якої є вжиття заходів, спрямованих на зменшення кримінального тиску на економічні відносини.

Мета і завдання дослідження. Метою запропонованого дослідження є аналіз питань кваліфікації злочину, передбаченого ст.203 КК на основі кримінально-правової характеристики основного та кваліфікованого складів злочину, передбаченого ст. 203 КК, а також визначення та наукове обґрунтування критеріїв відмежування даного складу злочину від інших суміжних посягань. У зв'язку з цим робота була зорієнтована на вирішення таких основних завдань: 1) висвітлення основних засад, з врахуванням яких відбувається кримінально-правова кваліфікація злочину, передбаченого ст.203 КК; 2) встановлення змісту понять "зайняття забороненими видами господарської діяльності" та "зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом"; 3) аналіз ознак основного і кваліфікованого складів даного злочину; 4) дослідження критеріїв, які визначають співвідношення досліджуваного злочину з суміжними; 5) вироблення конкретних рекомендацій з метою належної охорони діяльності суб'єктів господарювання та запровадження їх у правозастосовну практику, а також внесення пропозицій щодо вдосконалення законодавства в досліджуваній сфері. Досягненню цих завдань підпорядковане дослідження в контексті обраної теми спеціальної літератури з проблем кримінально-правової охорони господарської діяльності у державі, а також вивчення та узагальнення судової практики з питань застосування законодавства про кримінальну відповідальність за зайняття забороненими видами господарської діяльності;

Об'єктом дослідження є зайняття забороненими видами господарської діяльності, передбачене ст. 203 КК, а предметом - кримінально-правова характеристика складів цього злочину через призму норм кримінального законодавства України, правозастосовної практики, положень науки кримінального права, які стосуються поняття "склад злочину", кваліфікації злочинів тощо. Зазначені положення аналізуються під кутом зору наявних вад, що потребують усунення для оптимізації застосування кримінального закону як матеріальної основи механізму притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Методи дослідження. Методологічна основа дослідження представлена історично-правовим (проведено порівняльний аналіз окремих положень КК 1960 та 2001 років), системно-структурним (визначене місце зайняття забороненими видами господарської діяльності в системі злочинів у сфері господарської діяльності), діалектичним (при дослідженні правових механізмів охорони системи господарювання), формально-логічним (проведено аналіз основного та кваліфікованого складів злочину, передбаченого ст. 203 КК), формально-догматичним (здійснено тлумачення окремих термінів, понять та формулювань), функціональним (проведено аналіз змісту об'єктивних та суб'єктивних ознак юридичних складів злочину, передбаченого ст. 203 КК, при кримінально-правовій кваліфікації діянь) та статистичним (при дослідженні статистичних даних про злочин, передбачений ст. 203 КК, та опублікованої слідчо-прокурорської та судової практики) методами.

Використання різних методів дослідження, джерел інформації (наукових праць українських та зарубіжних вчених, положень, оцінок, висновків та пропозицій, висловлених окремими юристами на сторінках періодичних та наукових видань, статистичних даних тощо) дало можливість виявити ряд нових проблем, пов'язаних із правовим забезпеченням порядку охорони господарської діяльності, та запропонувати шляхи їх розв'язання.

Робота написана також із урахуванням сучасних досягнень вітчизняної юридичної науки та з використанням окремих наукових положень з інших галузей знань (економіки, філософії тощо).

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше в науці кримінального права України предметом комплексного спеціального наукового дослідження стали питання кримінально-правової кваліфікації зайняття забороненими видами господарської діяльності і (в концептуальному плані) проблема забезпечення правової охорони господарської діяльності в державі від порушень у цій сфері.

Особистий внесок дисертанта в наукову розробку проблеми полягає в обґрунтуванні ряду нових теоретичних положень, уточненні змісту окремих термінів та понять, що мають значення для науки кримінального права, правозастосовної практики та вдосконалення законодавства з питань забезпечення правової охорони господарської діяльності в державі.

На захист виносяться такі положення, які на думку дисертанта є новими у теоретичному аспекті і важливі у практичному плані:

1. Вперше у вітчизняній кримінально-правовій науці розкрито механізм застосовування загальних засад кримінально-правової кваліфікації щодо юридичної оцінки зайняття забороненими видами господарської діяльності

2. Розвинуті положення, які стосуються визначення місця зайняття забороненими видами господарської діяльності в системі злочинів у сфері господарської діяльності. Зокрема, додатково обґрунтовано, що цей злочин належить до таких, які посягають на встановлений порядок здійснення господарської діяльності та/або окремих її видів.

3. Ураховуючи легальні визначення понять "господарська діяльність", "підприємництво" ("підприємницька діяльність") та "некомерційна господарська діяльність" у ГК, який є головним нормативно-правовим актом серед нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері господарської діяльності, дисертантом обґрунтовується висновок, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 203 КК, є систематичність дій, тобто вчинення не менше трьох діянь, щодо яких законом установлена спеціальна заборона.

4. Вперше проаналізовано зміст таких понять як "спеціальна заборона" та "зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом". Обґрунтовується, що заборонених видів господарської діяльності взагалі не існує, оскільки вона є діяльністю дозволеною. Забороненими можуть бути певні діяння - види будь-якої діяльності, що має ознаки господарської. Тому поняття "спеціальна заборона", вжите у ч. 1 ст. 203 КК, означає не заборону певних діянь взагалі, а відсутність необхідних підстав для їх вчинення конкретною особою (яка не є належним суб'єктом або входить до числа тих суб'єктів, яким заборонено вчиняти ці дії, тощо). На підставі сказаного обґрунтовується, що ст. 203 КК встановлена відповідальність не за порушення порядку здійснення господарської діяльності, пов'язаного з одержанням дозволу на неї, а за здійснення певних видів діяльності суб'єктом, який взагалі не має права їх здійснювати або не може одержати дозвіл (ліцензію) на їх вчинення без зміни свого правового статусу.

5. У роботі запропоновано власне визначення поняття "отримання доходу" у контексті ч. 2 ст. 203 КК, під яким автор пропонує розуміти отримання чистого доходу (як прибутку) - тобто з урахуванням різниці між отриманим валовим доходом (виручкою) та документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням такого доходу.

6. На підставі розгорнутої кримінально-правової характеристики об'єктивної сторони основного і кваліфікованого складів злочину, передбаченого ст. 203 КК обґрунтовується, що злочин, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 203 КК, слід вважати закінченим у момент здійснення виду діяльності, щодо якого є спеціальна заборона, встановлена законом. Склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 203 КК, вважається закінченим з моменту настання наслідків у виді отримання особою, яка вчинила вказані у ній діяння, доходу у великих розмірах.

7. Дисертантом на відміну від раніше наведених у літературі положень обґрунтовується висновок, що суб'єктом злочину, передбаченого ст. 203 КК, слід визнавати: а) фізичну осудну особу, яка досягла 16-річного віку, оскільки саме цей вік згідно з чинним законодавством надає такій особі право займатися господарською (підприємницькою, комерційною) діяльністю та бути зареєстрованим державними органами як підприємець; б) службову особу суб'єкта господарської діяльності - юридичної особи. При цьому стверджується, що поняття "службова особа суб'єкта господарської діяльності" не містить жодних обмежень щодо застосування до неї всіх ознак відповідного суб'єкта, передбачених приміткою до ст. 364 КК. Наводяться аргументи на користь того, що службова особа виступає суб'єктом аналізованого злочину діючи від імені та в інтересах суб'єкта господарської діяльності, в тому числі і тоді коли трудовий договір (контракт) між нею та суб'єктом господарської діяльності не укладений.

8. Розвинуті положення, які стосуються суб'єктивної сторони даного злочину. Вона, на думку дисертанта, характеризується прямим умислом, а також корисливим мотивом та метою - одержання доходу (прибутку) від видів діяльності, щодо яких є спеціальна заборона. Вперше детально розкрито зміст інтелектуального та вольового елементу умислу особи, яка займається забороненими видами господарської діяльності.

9. Автором вперше визначені загальні правила відмежування злочину, передбаченого ст. 203 КК, від суміжних злочинів, із якими зайняття забороненими видами господарської діяльності має спільні ознаки або з вчиненням яких може поєднуватися (статті 201, 202, 204, 216, 389 КК). При вирішенні відповідних питань, пропонується виходити з таких положень: а) суміжними слід вважати такі злочини, юридичні склади яких мають схожі ознаки (загальні та латентні відмінні) у різних комбінаціях (при цьому роль критеріїв розмежування відіграють відмінні ознаки); б) методика розмежування має зводитися до конкретизації саме схожих ознак об'єкта, об'єктивної та суб'єктивної сторін, а також суб'єкта злочинів, що порівнюються з метою виявлення розмежувальних критеріїв; в) критеріями розмежування доцільно визнавати латентні відмінні ознаки, що характеризують суспільні відносини, на які вони посягають, специфіку діянь і способів як ознак об'єктивної сторони їх складу та мету вчинення деяких із цих злочинів.

10. У роботі обґрунтовується і розвивається позиція дисертанта, відображена у постанові Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. №3 (абз. 3 п. 13), щодо кваліфікації виключно за відповідною частиною ст. 203 КК дій, пов'язаних із виготовленням, придбанням, зберіганням, транспортуванням з метою збуту і збутом самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення.

11. У роботі зроблені конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинної редакції ст. 203 КК, які наводяться у висновках до роботи.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в роботі положення можуть бути використані: у науково-дослідницькій діяльності для подальшого вивчення питань, пов'язаних із юридичною характеристикою складів злочину, передбаченого ст. 203 КК; у законотворчості - з метою вдосконалення редакції цієї статті КК; у практичній діяльності правоохоронних органів та судів, які застосовують кримінальний закон; при формулюванні рекомендацій Пленуму Верховного Суду України щодо застосування законодавства про відповідальність за зайняття забороненими видами господарської діяльності; у навчальному процесі при викладанні курсу Особливої частини кримінального права та відповідних спецкурсів, при підготовці підручників, навчальних та методичних посібників, а також при проведенні занять з підвищення кваліфікації та професійної майстерності слідчих, прокурорів, адвокатів, суддів.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Львівського юридичного інституту Київського національного університету внутрішніх справ України. Основні результати дослідження, що містяться в дисертації, обговорювалися на засіданнях Пленуму Верховного Суду України, зокрема, при прийнятті постанов "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності" від 25 квітня 2003 р. № 3, "Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 р. "Про податок з доходів фізичних осіб" від 28 травня 2004 р. № 9, "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів" від 8 жовтня 2004 р. № 15, а також викладалися на Міжнародній науково-практичній конференції "Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості" (8-9 квітня 2005 р., м. Львів) та на науково-практичному семінарі "Піднесення до права" на тему "Покарання та його наслідки: закономірності, причинність та стратегія кримінальної політики України" (24-26 червня 2005 р., м. Запоріжжя).

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в роботі положення можуть бути використані: у науково-дослідницькій діяльності для подальшого вивчення питань, пов'язаних із юридичною характеристикою складів злочину, передбаченого ст. 203 КК; у законотворчості - з метою вдосконалення редакції цієї статті КК; у практичній діяльності правоохоронних органів та судів, які застосовують кримінальний закон; при формулюванні рекомендацій Пленуму Верховного Суду України щодо застосування законодавства про відповідальність за зайняття забороненими видами господарської діяльності; у навчальному процесі при викладанні курсу Особливої частини кримінального права та відповідних спецкурсів, при підготовці підручників, навчальних та методичних посібників, а також при проведенні занять з підвищення кваліфікації та професійної майстерності слідчих, прокурорів, адвокатів, суддів.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Львівського юридичного інституту МВС України. Основні результати дослідження, що містяться в дисертації, обговорювалися на засіданнях Пленуму Верховного Суду України, зокрема, при прийнятті підготовлених за активної участі дисертанта постанов "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності" від 25 квітня 2003 р. № 3, "Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 р. "Про податок з доходів фізичних осіб"" від 28 травня 2004 р. № 9, "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів" від 8 жовтня 2004 р. № 15, а також викладалися на Міжнародній науково-практичній конференції "Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості" (8-9 квітня 2005 р., м. Львів) та на науково-практичному семінарі "Піднесення до права" на тему "Покарання та його наслідки: закономірності, причинність та стратегія кримінальної політики України" (24-26 червня 2005 р., м. Запоріжжя).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у п'яти статтях у фахових наукових виданнях та монографії. Особистий внесок дисертанта в працях, опублікованих у співавторстві, становить 50%.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (256 найменування) та двох додатків. Повний обсяг дисертації становить 234 сторінки, із них обсяг основного тексту - 197 сторінок, обсяг додатків - 10 сторінок, списку використаних джерел - 23 сторінки.

Основний зміст роботи

У вступі висвітлюється актуальність теми дослідження, визначаються мета, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, формулюється наукова новизна, розкривається теоретичне та практичне значення отриманих результатів, вказується апробація результатів дослідження, розкривається його структура.

Розділ 1 "Загальні питання кримінально-правової кваліфікації зайняття забороненими видами господарської діяльності" містить виклад загальних підходів щодо кримінально-правової кваліфікації злочину, передбаченого ст. 203 КК. Обґрунтовується те, щоб правильна правова оцінка вчиненого зайняття забороненими видами господарської діяльності, передбаченого ч. 1 або ч. 2 ст. 203 КК, у кожному окремому випадку вимагає обов'язкового встановлення всіх юридичних ознак основного та кваліфікованого складів даного злочину. Найбільш визначальними для кваліфікації ознаками цих складів є: 1) об'єкт посягання; 2) характер дій винної особи; 3) умисність дій та наявність спеціальної мети.

Наступний розділ роботи присвячений характеристиці об'єктивних ознак аналізованого злочину. У підрозділі 2.1. "Об'єкт зайняття забороненими видами господарської діяльності" розглядаються питання, пов'язані з визначенням родового, видового і безпосереднього об'єктів злочину, що передбачений ст. 203 КК. Насамперед, викладаються та аналізуються наукові підходи щодо визначення об'єкта злочинів у сфері господарської діяльності.

При характеристиці злочинів у сфері господарської діяльності у будь-якому випадку об'єктом слід визнавати лише ті суспільні відносини, характер яких безпосередньо залежить від особливостей сукупності окремих груп (видів) конкретних посягань у сфері господарської діяльності, передбачених відповідними нормами розділу VII Особливої частини КК. З урахуванням цього злочин, передбачений ст. 203 КК, пропонується віднести до групи злочинів, що посягають на встановлений порядок здійснення господарської діяльності та/або окремих її видів.

Безпосереднім об'єктом даного злочину пропонується визнавати суспільні відносини, що забезпечують встановлений чинним законодавством порядок зайняття господарською діяльністю (зокрема, суб'єктами, які мають право їх здійснювати та/або можуть одержати дозвіл (ліцензію) на їх вчинення за умови зміни свого правового статусу) з приводу матеріального (товарного) виробництва, пов'язаного з організацією використання майна для виготовлення (виробництва) та реалізації продукції, товарів, виконання робіт та надання послуг (відносини у сфері господарської діяльності).

У підрозділі 2.2 "Об'єктивна сторона зайняття забороненими видами господарської діяльності" визначається зміст суспільно небезпечних протиправних діянь, суспільно небезпечного наслідку, причинового зв'язку та інших ознак, які складають об'єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 203 КК.

З урахуванням положень чинного законодавства обґрунтовується, що з об'єктивної сторони зайняття забороненими видами господарської діяльності характеризується вчиненням дій: 1) якими громадяни, навіть зареєстровані як суб'єкти підприємництва, та юридичні особи - суб'єкти господарської діяльності певної форми власності чи організаційно-правової форми займатися не вправі без зміни свого правового статусу (відсутність необхідної освіти, кваліфікації тощо), а тому не можуть одержати ліцензії на їх здійснення, тобто види діяльності, які можуть здійснюватися лише спеціальними суб'єктами; 2) якими ні фізичні, ні юридичні особи не вправі займатися взагалі (внаслідок заборони законом такої діяльності); 3) які можуть здійснюватися лише державними підприємствами, підприємствами певних організаційно-правових форм або підприємствами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України; 4) якими не можуть займатися певні суб'єкти господарської діяльності через те, що види діяльності, якими вони вже займаються, виключають таку можливість (наприклад, аудиторам заборонено безпосередньо займатися торговельною, посередницькою та виробничою діяльністю); 5) якими громадяни згідно із законом не мають права займатись у зв'язку з наявністю в них непогашеної або не знятої судимості за окремі злочини. Підкреслюється, що з урахуванням положень ст.ст. 3, 42, 52 Господарського кодексу України ці дії вчинюються систематично.

Звертається увага на те, що склад злочину, відповідальність за який передбачена ч.1 ст. 203 КК, слід відносити до формальних, тобто вважати закінченим у момент здійснення виду діяльності, щодо якого є спеціальна заборона, встановлена законом. Кваліфікуючою ознакою зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, передбачена ч. 2 ст. 203 КК, є отримання доходу у великих розмірах, що згідно з приміткою до цієї статті КК має місце, коли його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. На підставі чого підкреслюється, що кваліфікований склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 203 КК, відноситься до матеріальних, а, отже, злочин вважається закінченим із моменту настання наслідків у вигляді отримання особою, яка вчинила вказані у ній дії, доходу у великих розмірах.

Автор стверджує, що у злочині, передбаченому ст. 203 КК, доход слід розуміти так званий чистий дохід (прибуток) - тобто різницю між отриманим валовим доходом (виручкою) та документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням такого доходу. Кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 203 КК можлива лише в тому випадку, якщо одночасно встановлені такі обставини: 1) у результаті зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, утворився доход; 2) наявність великого розміру доходу; 3) наявність необхідного причинового зв'язку між зайняттям видами господарської діяльності, щодо яких встановлена спеціальна заборона, передбачена законом, та отриманням такого доходу; 4) доход одержується лише з прямим умислом, тобто коли особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Порядок визначення доходу роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 25 квітня 2003 р. № 3, автором проекту якої є дисертант. Зокрема, згідно з п. 10 цієї постанови фактичні дані на підтвердження розміру отриманого доходу від вчинення діянь, передбачених ст.202, ч.2 ст.203 КК, можуть установлюватись як висновком експерта, так і за допомогою актів документальної перевірки виконання податкового законодавства та ревізії фінансово-господарської діяльності з вирахуванням витрат, безпосередньо пов'язаних із отриманням такого доходу, а в разі потреби - із застосуванням непрямих методів згідно із Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Розділ 3 "Суб'єктивні ознаки складу злочину "Зайняття забороненими видами господарської діяльності"" складається з двох підрозділів і присвячений аналізу ознак суб'єкта й суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 203 КК.

У підрозділі 3.1 "Суб'єкт зайняття забороненими видами господарської діяльності" обґрунтовується те, що суб'єктом злочину, передбаченого ст. 203 КК, є: а) фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку, оскільки саме цей вік згідно з чинним законодавством надає такій особі право займатися підприємницькою (господарською, комерційною) діяльністю та бути зареєстрованим державними органами як підприємець (отже, особи у віці від 16-ти до 18-ти років, які вчинили діяння, передбачені ст. 203 КК, повинні нести відповідальність за цією статтею, оскільки згідно з ч. 3 ст. 35 ЦК особи, які досягли 16-річного віку і які за згодою їх батьків (усиновлювачів), піклувальників або органу опіки та піклування можуть бути зареєстровані як підприємці, якщо така особа бажає займатися підприємницькою діяльністю; б) службова особа суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи. При цьому зазначається, що під службовою особою суб'єкта господарської діяльності слід розуміти особу, яка має ознаки, визначені у ч.1 примітки до ст. 364 КК, якщо інше не передбачено законом. Поняття "службова особа суб'єкта господарської діяльності" не містить жодних обмежень щодо застосування до такої категорії, як службова особа, всіх ознак останньої, передбачених приміткою до ст. 364 КК. Тому "прив'язка" службової особи до певного суб'єкта господарської діяльності або належність до останнього, не передбачає обов'язкової наявності трудового договору (контракту) між нею та суб'єктом господарської діяльності, або ж означає виконання нею організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків у сфері такої діяльності та від імені суб'єкта господарювання з урахуванням трьох загальних підстав: 1) постійне обіймання посади; 2) тимчасове обіймання певної посади або 3) виконання обов'язків за спеціальним повноваженням.

У підрозділі 3.2 "Суб'єктивна сторона зайняття забороненими видами господарської діяльності" визначається, що у ст. 203 КК відсутня пряма вказівка законодавця щодо форми вини при вчиненні цього злочину, проте умисна форма вини, як обов'язкова ознака суб'єктивної сторони основного та кваліфікованого складів цього злочину, з усією очевидністю випливає із передбаченої у диспозиції ч.2 цієї статті спеціальної мети - отримання доходу. Сприяє цьому висновку і вказівка у підпункті 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22 травня 1997 р. на те, що метою господарської діяльності є одержання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Автором стверджується, що суб'єктивна сторона даного злочину характеризується прямим умислом, а також корисливим мотивом та метою - одержання доходу (прибутку) від забороненої діяльності. В даному разі винна особа усвідомлює, що вдаючись до певних дій, вона займається забороненими законом видами господарської діяльності, щоб досягти поставленої мети - отримати доход (прибуток), і бажає цього.

Зміст інтелектуального елементу умислу при вчиненні злочину, передбаченого ст. 203 КК, полягає, насамперед, в усвідомленні особою фактичної сторони вчинюваного. Така особа усвідомлює: 1) соціальне значення своїх дій, зокрема те, що вона: а) є громадянином, який навіть зареєструвавшись як суб'єкт підприємництва, не вправі без зміни свого правового статусу (наприклад, відсутність необхідної освіти, кваліфікації тощо) не має права здійснювати певні види діяльності, а тому не може одержати ліцензії на їх здійснення (тобто не має ознак спеціального суб'єкта, який може займатися певними видами господарської діяльності); б) є фізичною особою або службовою особою юридичної особи - суб'єкта господарської діяльності, яка внаслідок заборони законом певних видів господарської діяльності взагалі не вправі займатися будь-яким із них; в) не є суб'єктом господарської діяльності, якою можуть займатися лише державні підприємства, підприємства певних організаційно-правових форм або підприємства, перелік яких визначається КМУ; г) є суб'єктом господарської діяльності, який не може займатися певними її видами через те, що види діяльності, якими вона вже займається, виключають таку можливість; ґ) є громадянином, який згідно із законом не має права займатись у зв'язку з наявністю в нього непогашеної або не знятої судимості за окремі злочини; д) є громадянином, якому законом в силу його службового (посадового) становища встановлено заборону безпосередньо займатися підприємницькою діяльністю; 2) суспільно небезпечний характер своїх дій; 3) передбачає настання результату свого діяння - одержання доходу (прибутку).

Зміст вольового моменту при вчиненні дій, передбачених ст. 203 КК, полягає в тому, що дії, спрямовані на досягнення певної мети - одержання доходу (прибутку), завжди є бажаними для злочинця.

Розділ 4 дисертації присвячений визначенню співвідношення зайняття забороненими видами господарської діяльності і суміжних кримінально караних посягань та відповідних діянь, за які встановлена адміністративна відповідальність. У ньому послідовно розглядаються питання розмежування складів злочину, передбаченого ст. 203 КК, і злочинів, передбачених ст. 202, ст. 204, ст. 389 КК. На підставі аналізу судової практики визначаються ситуації, за наявності яких зайняття забороненими видами господарської діяльності можуть кваліфікуватися за сукупністю зі злочинами, передбаченими ст. 216, 201 КК.

У висновках, що завершують дисертаційне дослідження, автор узагальнює основні його результати та формулює власні рекомендації щодо вдосконалення кримінального законодавства, згідно з якими передбачається відповідальність за зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом.

В узагальненому вигляді автор доходить висновку про те, що існуюча редакція ст. 203 КК має значні вади, пов'язані, передусім, із тим, що чинне українське законодавство, яке регулює порядок здійснення підприємницької діяльності, не лише не містить виключного переліку заборонених видів господарської діяльності, але і взагалі не передбачає таких формулювань як: а) "діяльність, щодо якої є спеціальна заборона" та б) "види діяльності, щодо яких є спеціальна заборона".

На підставі викладеного автор вважає за доцільне внести до Кодексу України про адміністративні правопорушення норму, яку викласти в такій редакції:

Стаття 16414. Зайняття забороненими видами господарської діяльності

1. Зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, якщо розмір отриманого доходу є незначним - тягне за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення - тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої.

Примітка: Одержаний доход вважається незначним, якщо його сума не перевищує п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян."

А також дисертант пропонує уточнити (конкретизувати) зміст названих формулювань шляхом внесення відповідних змін до чинної редакції ст. 203 КК. У зв'язку з цим викласти ст. 203 КК в такій редакції:

Стаття 203. Зайняття видами господарської діяльності, щодо яких встановлена спеціальна заборона

1. Зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, особою, яка взагалі не має права їх здійснювати або не може одержати дозвіл (ліцензію) на їх вчинення без зміни свого правового статусу, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у значних розмірах,, - карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони були пов'язані з отриманням доходу у великих розмірах або якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років."

Примітка: 1.У статті 203 цього Кодексу доход вважається отриманим у значному розмірі, якщо він у п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, доход вважається отриманим у великих розмірах, якщо його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

2. У статті 203 цього Кодексу доход визначається шляхом зменшення суми валового доходу (тобто загальної суми коштів, отриманих протягом певного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі) на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань."

Список опублікованих автором праць

2. Короткевич М.Є., Андрушко П.П. Відповідальність за зайняття забороненими видами підприємницької діяльності та за порушення порядку заняття нею (закінчення) // Вісник Верховного Суду України. - № 4 (10). - 1998. - С. 34 - 45.

3. Короткевич М.Є. Відповідальність за зайняття забороненими видами підприємницької діяльності та відмежування цього складу злочину від суміжних складів // Право України. - 2000. - № 7. - С. 35 - 38.

4. Короткевич М.Є. Застосування законодавства про порушення порядку зайняття підприємницькою діяльністю // Право України. - 2000. - № 10. - С. 55 - 56.

5. Короткевич М.Є., Андрушко П.П. Відповідальність за порушення законодавства, спрямованого на запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом: переднє слово; Узагальнення практики розгляду судами України кримінальних справ про злочини, передбачені статтями 209, 2091 та 306 КК України // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. - 2005. - № 7. - С. 3-9, 16-35.

6. Андрушко П.П., Короткевич М.Є. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом: кримінально-правова характеристика. - К.: "Юрисконсульт". - 2005. - 292 с.

Анотації

Короткевич М.Є. Кваліфікація зайняття забороненими видами господарської діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 : кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Львівський юридичний інститут КНУВС України. - Львів, 2005.

Дисертація присвячена кримінально-правовій кваліфікації зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203 КК) з послідовним розкриттям змісту елементів і ознак основного та кваліфікованого складів даного злочину.

На підставі аналізу ознак складів даного злочину здійснюється відмежування його від інших злочинів

Аналізується зміст кримінально-правових понять і термінів, що використовуються у чинній редакції ст. 203 КК. Визначаються вади редакції цієї статті та пропонуються способи її вдосконалення - зміна диспозиції частин 1, 2 ст. 203 КК та примітки до ст. 202 КК.

Ключові слова: кваліфікація, кримінальна відповідальність, господарська діяльність, склад злочину, отримання доходу, спеціальна заборона.

Короткевич Н.Е. Квалификация занятия запрещенными видами хозяйственной деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08: уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Львовский юридический институт КНУВД Украины. - Львов, 2005.

В диссертации проводится комплексная уголовно-правовая характеристика занятия запрещенными видами хозяйственной деятельности (ст. 203 УК Украины) с последовательным раскрытием содержания элементов и признаков основного и квалифицированного составов данного преступления.

Непосредственным объектом преступления, предусмотренного ст. 203 УК, предлагается считать общественные отношения, обеспечивающие установленный действующим законодательством порядок занятия хозяйственной деятельностью (в частности, субъектами, которые имеют право ее осуществлять и/или получить разрешение (лицензию) на занятие определенными видами хозяйственной деятельности при условии изменения своего правового статуса) по поводу материального (товарного) производства, связанного с организацией использования имущества для изготовления (производства) и реализации продукции, товаров, исполнения работ и оказания услуг.

Обосновывается вывод о том, что с объективной стороны преступление, предусмотренное ст. 203 УК, характеризуется активными действиями: 1) которыми граждане, зарегистрированные как субъекты предпринимательства, и юридические лица - субъекты хозяйственной деятельности определенной формы собственности или организационно-правовой формы собственности заниматься не вправе без изменения своего правового статуса, а поэтому не могут получать лицензии на их осуществление, т.е. виды деятельности, которые могут осуществляться только специальными субъектами; 2) которыми ни физические, ни юридические лица не вправе заниматься вообще; 3) которые могут осуществляться только государственными предприятиями, предприятиями определенных организационно-правовых форм или предприятиями, перечень которых определяется Кабинетом Министров Украины; 4) которыми не могут заниматься определенные субъекты хозяйственной деятельности в связи с тем, что виды деятельности, которыми они уже занимаются, исключают такую возможность; 5) которыми граждане в соответствии с законом не имеют права заниматься в связи с наличием у них непогашенной или неснятой судимости за отдельные преступления.

Отмечается, что субъектом преступления, предусмотренного ст. 203 УК, следует признавать: а) физическое вменяемое лицо, которое достигло 16-летнего возраста, поскольку именно этот возраст в соответствии с действующим законодательством Украины предоставляет лицу право заниматься предпринимательской (хозяйственной, коммерческой) деятельностью и быть зарегистрированным государственными органами как предприниматель; б) служебное лицо субъекта предпринимательской деятельности - юридического лица.

Обращается внимание на то, что в ст. 203 УК отсутствует прямое указание на формы вины при совершении этого преступления, однако умышленная форма вины, как обязательный признак субъективной стороны основного и квалифицированного составов этого преступления, со всей очевидностью вытекает из предусмотренной в диспозиции ч. 2 этой статьи специальной цели занятия запрещенными видами хозяйственной деятельности - получение дохода. Именно поэтому делается вывод, что субъективная сторона данного преступления характеризуется прямым умыслом, а также корыстным мотивом и целью - получение дохода от запрещенной деятельности.

В диссертации рассматриваются также вопросы уголовно-правовой квалификации занятия запрещенными видами хозяйственной деятельности и его ограничения от иных преступлений (в частности, предусмотренных статьями 202, 204, 389 УК Украины).

С учетом необходимости конкретизации формулировки "деятельность, относительно которой имеется специальный запрет", осуществленной в процессе проведенного исследования, предлагается новая редакция ст. 203 УК.

Ключевые слова: квалификация, уголовная ответственность, хозяйственная деятельность, состав преступления, получение дохода, специальный запрет.

The dissertation for earning a PhD degree of legal sciences at the following area of practice: the criminal law and criminology; the criminal executive law. - Lviv State University.- Lviv, 2005.

The doctoral dissertation is devoted to the prohibited civil activities (Art. 203 of the Criminal Code) with the consequential description of the elements of crime and the constituent elements of the basic and aggravated crime components.

Separation from other crimes is made up on the basis for analyzing of the features of the essential elements of offence.

Context of judicial criminal terms and concepts that are used in operative edition in the Art. 203 of the Criminal Code is analyzed. Defects of edition are outlined and the possibilities of its improvement are offered - the change of disposition of the parts 1,2 of the Art. 203 of the Criminal Code and references.

Keynote words: criminal liability, civil performance, context of crime, profit receipt, special prohibition.

Підписано до друку 02.03.2006 р. Зам.№08/03-2006

Обсяг 0,98 друк. арк. Формат 60х 84 1/16 Тираж 100 прим.

Видавництво "ФОРУМ"

Адреса редакції: 02222, м. Київ-222, а/с. 341

Тел..528-22-16

Реєстраційне свідоцтво КВ№1815, видане Міністерством України у справах преси та інформації 30.01.1996 р.

Размещено на Allbest.ru