При застосуванні до неповнолітнього міри покарання необхідно враховувати не лише характер і ступінь суспільної небезпечності вчинення злочину, а й особу винного, його психофізіологічний розвиток, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також причини, що з якими пов'язаний злочин. Слід мати на увазі, що злочин вчинений неповнолітнім є обставиною, що пом"якшує покарання. Інколи закон звертає увагу на те, що не повинні застосовуватись міри кримінального покарання до неповнолітніх за деякі незначні правопорушення, які були вчинені як дитячі пустощі.

Отож, призначаючи покарання неповнолітньому, суд повинен врахувати більш широке коло обставин, ніж при призначенні покарання особі, яка вчинила злочин після досягнення повноліття. Серед них:

1) загальні засади призначення покарання, обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання; та 2) особливості застосування до неповнолітніх окремих видів покарань, передбачені ст. ст.98-102 КК;

3) умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку інші особливості особи неповнолітнього. При призначенні покарання неповнолітньому треба враховувати зокрема такі умови життя та виховання та інші особливості особи неповнолітнього: а) сімейні обставини - наявність чи відсутність батьків або осіб, що їх замінюють, рівень їх турботи про дитину та позитивний або негативний (з суспільної точки зору) вплив на неповнолітнього; б) матеріальні умови життя і виховання неповнолітнього; в) відвідування школи чи іншого навчально-виховного закладу, рівень успішності та стан поведінки, ставлення до вчителів, вихователів; г) морально-психологічний клімат у колективах, членами яких є неповнолітній, його відносини з ровесниками та іншими неповнолітніми, становище серед найближчого оточення; д) спілкування з дорослими, їх авторитетність у неповнолітнього та їхній вплив на засуджуваного, наявність матеріальної чи іншої залежності від дорослих; е) рівень фізичного, інтелектуального розвитку, здатність усвідомлювати фактичну сторону і соціальне значення скоєного та покарання, яке може бути призначене; є) попередню поведінку неповнолітнього, насамперед його реакцію на застосування дисциплінарних заходів, раніше застосоване звільнення від кримінальної відповідальності і покарання; ж) поведінку неповнолітнього після вчинення злочину, зокрема ставлення до потерпілого; з) наявність у неповнолітнього морального обов'язку піклуватися про інших членів сім'ї та його ставлення до цього обов'язку; й) ставлення неповнолітнього до правопорушень, вчинених іншими особами, та його ставлення до призначених їм правових заходів впливу. [19, с.56]

Усі обставини, які впливають на призначення покарання неповнолітньому, повинні враховуватися в сукупності. Тобто, сам факт вчинення злочину особою, яка не досягла 18-річного віку, ще не є підставою для обов'язкового пом'якшення становища такої особи.

Відповідно до чинного законодавства (стат.98 КК), до особи, яка вчинила злочин у віці до 18 років судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

1) Штраф;

2) Громадські роботи;

3) Виправні роботи;

4) Арешт;

5) Позбавлення волі на певний строк;

Отож, з усіх видів покарань передбачених КК, до неповнолітніх можуть бути застосовані лише ті, які прямо передбачені чинним законодавством і які переважно не пов'язані з позбавленням волі. Тобто, виходячи з положень даної статті до неповнолітніх не можуть бути застосовані конфіскація майна, обмеження волі, довічне позбавлення волі.

До неповнолітніх можуть бути застосовані і додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати посади або займатись певною діяльністю. Не можуть бути призначені неповнолітнім і такі специфічні покарання, як позбавлення військового спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, тримання в дисциплінарному батальйоні.

Штраф до неповнолітнього може застосовуватись і як основне, і як додаткове покарання, а позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю, лише як додаткове покарання. Як додаткове покарання він може призначатись в сукупності з іншим видом основного покарання.

Кримінальне покарання має особистісний характер. Тому закон передбачає певні заходи проти того, щоб штраф, призначений неповнолітньому, сплачувався за нього батьками чи іншими особами. З цією метою встановлено, що штраф застосовується лише щодо неповнолітніх, які можуть його сплатити за рахунок свого доходу, власних коштів або майна, на яке може бути звернене стягнення. Мінімальний розмір штрафу, який призначається неповнолітнім, становить тридцять неоподатковуваних мінімумів, доходів громадян. Максимальний же розмір штрафу для неповнолітнього визначається санкцією статті Особливої частини КК, але не може перевищувати п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наступним видом покарань, яке може застосовуватись до неповнолітніх є громадські роботи. Вони можуть бути призначені неповнолітньому з урахуванням обмежень, встановлених в ч.1 ст.100 КК і стосуються віку особи, якій призначається таке покарання, мінімальної і максимальної загальної тривалості громадських робіт для неповнолітніх, їх щоденної тривалості.

Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому, який на момент призначення покарання з дотриманням відповідних вимог законодавства, про працю прийнятий на роботу за трудовим договором (контрактом) постійно чи тимчасово на строк, який відповідає принаймні тривалості призначеного покарання. Не може призначатися таке покарання тим неповнолітнім, при прийнятті яких на роботу не дотримано вимог трудового законодавства, або які виконують роботу за цивільно-трудовим договором чи працюють тимчасово, на термін, менший від тривалості виправних робіт. Виправні роботи призначаються, неповнолітнім, які досягли 16-річного віку. Якщо в передбаченому законом порядку було прийнято на роботу особу, яка досягла 15-річного віку, то їй також може бути призначене покарання у виді виправних робіт. (Суворість обмежень, якими супроводжуються виправні роботи для неповнолітніх, менша, ніж такого ж виду покарання для дорослих: зменшено його максимальний строк до 1 року; встановлено менші розміри відрахування із заробітку засудженого в дохід держави). [25, с.89]

Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від п'ятнадцяти до сорока п'яти діб. Неповнолітні повинні відбувати арешт окремо від дорослих засуджених. Арешт призначається неповнолітнім, які на момент постановлення вироку досягли 16-річного віку. Сам же злочин, за який призначається арешт, може бути вчинений і до досягнення 16-річного віку. Настання повноліття у період відбування арешту не є підставою для зміни тривалості арешту.

Позбавлення волі на певний строк - це найбільш суворе покарання в системі покарань, які можуть застосовуватися до неповнолітніх. Воно має призначатися тоді, коли, на переконання суду, всі інші, більш м'які покарання не дають змоги досягти мети кримінального покарання. Неповнолітні відбувають це покарання у спеціальних виховних установах. Неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, покарання у виді позбавлення волі не призначається.

[25, с.90]

Висновок