Законодавче забезпечення кадастру нерухомості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет Новітніх Технологій

Контрольна робота

«Законодавче забезпечення кадастру нерухомості»

Варіант №13

Виконав студент

6курсу групи ЗВ та К -62

Корнієнко Олексій

Київ 2012



Зміст

Вступ

1 Порядок передачі земельних ділянок у оренду

2 Зміст та види права земельного сервітуту

Висновок



Вступ

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Орендарями земельних ділянок можуть бути:

а) районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом;

б) сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом;

в) громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.



1. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю» від 05.11.2009, № 1702-VI були внесені зміни у порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог чинного законодавства України а саме ч.2.ст.124. Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 ЗКУ.

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Після отримання Рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки особа звертається до землевпорядної організації, яка має ліцензію на проведення землевпорядних робіт, для розробки проекту. Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з землевпорядною організацією, відповідно до типового договору. Відтепер розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Для отримання висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або місця розташування об'єкта орган, уповноважений приймати рішення про передачу у власність чи надання у користування земельної ділянки, подає комісії для розгляду проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки або клопотання про погодження місця розташування об'єкта разом з додатками.

Комісія розглядає документацію із землеустрою протягом трьох тижнів та надає висновки про її погодження або відмову у погодженні.

Висновок підписується всіма членами комісії та скріплюється печатками органів, представники яких входять до її складу.

Погодження документації із землеустрою та надання відповідних висновків здійснюються комісією та її членами безоплатно.

До складу комісії входять уповноважені в установленому порядку на підписання та скріплення печаткою відповідних висновків представники:

· територіального органу Держкомзему;

· органу містобудування та архітектури;

· територіального органу Мінприроди;

· органу санітарно-епідеміологічної служби;

· органу охорони культурної спадщини.

У разі погодження документації із землеустрою, що розробляється з метою вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення, водного фонду, земельних ділянок для цілей, пов'язаних із розробкою корисних копалин, до складу комісії включаються представники територіальних органів Держкомлісгоспу, Держводгоспу, Держгірпромнагляду.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

1. затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

2. вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

3. надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Оскільки право на оренду і відповідне користування земельною ділянкою виникає на підставі договору оренди, укладеного у встановленому законом порядку, за яким між сторонами виникають конкретні права та обов'язки, слід звернути увагу, що проект відведення земельної ділянки не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків сторін, а є лише невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки (частина 4 статті 15 Закону України «Про оренду землі»). оренда земельний сервітут ділянка

Відповідно до ч.5 ст. 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Тобто, тільки після реєстрації договору оренди земельної ділянки, яка здійснюється у структурному підрозділі державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.98 року № 2073 «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі» та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 року № 43, особа має право володіти та користуватися земельною ділянкою, яка необхідна їй для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

2. Поняття і зміст земельного сервітуту

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Слід зауважити, що встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника обслуговуючої ділянки прав володіння, користування та розпорядження нею.

Суб'єктами сервітутних відносин завжди виступають дві сторони: власник земельної ділянки та суб'єкт сервітутного права на неї (сервітуарій).

 Встановлення земельного сервітуту

У відповідності до статті 402 Цивільного кодексу України, встановлення земельного сервітуту можливе на підставі договору, закону, заповіту або рішення суду. Статтею 100 Земельного кодексу України передбачено два способи встановлення земельного сервітуту:

Укладення договору між сторонами

Якщо власники двох сусідніх земельних ділянок дійшли згоди щодо встановлення земельного сервітуту - ця досягнута домовленість має бути закріплена договором про земельний сервітут. Договір укладається у письмовій формі та підписується власниками (користувачами) обслуговуючої та панівної земельних ділянок. Істотними умовами такого договору є вказівка на предмет сервітутного права, цільове призначення сервітуту та розмір плати за користування земельною ділянкою. У разі, якщо користування буде безоплатним, у договорі має бути вказівка про це.

Рішення суду про встановлення земельного сервітуту

При виникнення спору між сторонами підставою для встановлення земельного сервітуту є судове рішення. Отже, власник (користувач) має право вимагати встановлення сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості з зазначеного питання передбачена можливість звернутися до суду. При цьому позивач має довести в суді, що нормальне господарське використання його земельної ділянки неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, а задоволення потреб сервітуарія неможливо іншим способом. В даному випадку підставою для встановлення земельного сервітуту буде рішення суду.

Незалежно від способів встановлення сервітуту - право земельного сервітуту виникає тільки після його державної реєстрації, як це передбачено вимогами частини третьої статті 100 Земельного кодексу України.

Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

Земельні сервітути можуть бути постійними та строковими.

До постійних відносять земельні сервітути, при яких одна земельна ділянка постійно обслуговує іншу, підвищуючи її здатність задовольняти певні потреби власника (користувача). Прикладом таких сервітутів можна назвати сервітут, на підставі якого здійснюється прокладка власником (користувачем) певного лінійного об'єкта через суміжну (обслуговуючу) земельну ділянку дороги, трубопроводу, лінії електропередач тощо.

 До тимчасових земельних сервітутів, для прикладу, можна віднести сервітут, в рамках якого здійснюється риштування на сусідній (обслуговуючій) земельній ділянці власником (користувачем) пануючої ділянки будівельних риштувань і складання будматеріалів з метою ремонту будинків і споруд. По завершенні виконання цих робіт дія такого сервітуту припиняється.

Відповідно до статті 99 Земельного кодексу України - власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати встановлення таких сервітутів:

 1) право проходу та проїзду на велосипеді;

 2) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

 3) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

 4) право прокладання на свою земельну ділянку водопроводу від чужої природної водойми чи через чужу земельну ділянку;

 5) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

 6) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, і право проходу до природної водойми;

 7) право напувати свою худобу з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, і право прогону худоби до природної водойми;

 8) право прогону худоби по наявному шляху;

 9) право встановлення будівельних риштувань і складування будівельних матеріалів з метою ремонту будинків і споруд;

 10) інші земельні сервітути.

Наведений перелік видів права земельного сервітуту не є вичерпним. Власники та користувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення й інших земельних сервітутів.

Припинення дії земельного сервітуту

У статті 102 Земельного кодексу України міститься вичерпний перелік підстав припинення дії земельних сервітутів. Однак, настання таких підстав не тягне за собою автоматичного припинення дії сервітуту, а є лише підставою для скасування державної реєстрації земельного сервітуту. Дія земельного сервітуту припиняється тільки після скасування державної реєстрації.

Підставами для скасування державної реєстрації земельного сервітуту є:

1) Поєднання в одній особі суб'єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки.

Мова йде про випадки придбання у власність чи отримання у користування власником земельної ділянки, що є пануючою, суміжної ділянки, що виступає обслуговуючою, і навпаки - придбання у власність чи отримання у користування власником обслуговуючої земельної ділянки суміжної ділянки, яка є пануючою.

2) Відмова особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут.

Особа, в інтересах якої встановлений земельний сервітут, у будь-який час може відмовитися від нього. Для цього їй потрібно подати в орган державної реєстрації прав на землю заяву про відмову від земельного сервітуту в письмовій формі.

3) Рішення суду про скасування земельного сервітуту.

Рішення суду про скасування земельного сервітуту, що вступило в законну силу, є підставою для скасування державної реєстрації земельного сервітуту. У разі прийняття такого рішення суд повинен направити його в орган державної реєстрації прав на землю для внесення відповідних змін у державний реєстр прав на нерухоме майно.

4) Закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут.

Мова йде про тимчасові земельні сервітути, термін дії яких зазначений у договорі про встановлення земельного сервітуту чи в рішенні суду. Будучи зареєстрованими в органах державної реєстрації прав на землю, такі сервітути автоматично втрачають дію після закінчення терміну їхньої дії.

5) Невикористання земельного сервітуту протягом трьох років.

Встановлення земельного сервітуту завжди пов'язане із обмеженням прав власника чи користувача обслуговуючої земельної ділянки. Тому, невикористання земельного сервітуту протягом щонайменше 3-х років свідчить про відсутність інтересу в ньому з боку власника пануючої земельної ділянки, що може бути обумовлено необґрунтованістю встановлення земельного сервітуту або зникненням потреби в користуванні сервітутом. Для скасування земельного сервітуту, у зв'язку з виникненням зазначених вище підстав, власник обслуговуючої земельної ділянки, як зацікавлена особа, повинен подати в орган державної реєстрації прав на землю відповідну заяву, до якої повинні бути прикладені незаперечні письмові докази невикористання земельного сервітуту протягом 3-х років. Якщо власник обслуговуючої земельної ділянки не має таких письмових доказів, він може звернутися до суду з позовом про скасування земельного сервітуту на підставі пункту «ґ» статті 102 Земельного кодексу України.

6) Порушення власником панівної земельної ділянки умов користування сервітутом.

При встановленні земельного сервітуту чітко визначаються межі (умови) користування власником пануючої земельної ділянки визначеною частиною обслуговуючої ділянки. Власник (користувач) пануючої ділянки не має права в односторонньому порядку змінювати умови земельного сервітуту. Якщо ж він допускає відхилення від умов встановленого сервітуту, то він порушує умови користування цим сервітутом. Наприклад, якщо при встановленні сервітуту у формі права пішого проходу чи проїзду на велосипеді через обслуговуючу земельну ділянку власник (користувач) пануючої ділянки почав здійснювати прохід чи проїзд не по тій частині обслуговуючої земельної ділянки, яка була визначена при встановленні сервітуту, а по іншій його частині або ж він почав не тільки проходити чи проїжджати через таку земельну ділянку, а ще і проганяти через неї худобу, то такий власник (користувач) ділянки явно порушив умови земельного сервітуту. Порушення умов земельного сервітуту можуть бути підставою для його скасування. Факт порушення умов користування сервітутом особою, в інтересах якої він був встановлений, повинен бути підтверджений рішенням суду, якщо така особа заперечує факт допущення нею зазначеного порушення. Скасування земельного сервітуту здійснюється органом державної реєстрації прав на землю.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки щодо якої встановлений сервітут, дія його може бути припинена у судовому порядку у таких випадках:

 1) припинення підстав встановлення земельного сервітуту - це може проявлятися в усуненні недоліків пануючої земельної ділянки, які компенсувалися (усувалися) шляхом надання її власнику (користувачу) права обмеженого користування сусідньою (обслуговуючою) земельною ділянкою.

2) неможливість використання земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, за її цільовому призначенням. Якщо в результаті використання обслуговуючої земельної ділянки власником (користувачем) пануючої ділянки відповідно до умов установленого сервітуту виникне ситуація, при якій власник (користувач) обслуговуючої земельної ділянки не зможе використовувати її за цільовим призначенням, то в останнього виникає право вимагати припинення земельного сервітуту.



Висновок

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Отже право земельного сервітуту - це право власника земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). У відповідності до статті 402 Цивільного кодексу України, встановлення земельного сервітуту можливе на підставі договору, закону, заповіту або рішення суду.

Размещено на Allbest.ru