Правове регулювання процесів, які відбуваються в інформаційному суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

Навчально-науковий інститут прав та масових комунікацій

Смілянський навчально-консультативний пункт

Контрольна робота

З дисципліни: «Інформаційне право»

Виконала:

Студентка 1-го курсу

Групи ПЗ зм 12-3с

Володько Альвіна Олександрівна

Сміла 2012.

Зміст

Вступ

1. Роль інформації у житті особистості, суспільства, держави. Інформаційне суспільство

2. Роль і місце свободи слова і права на інформацію, у системі демократичних прав і свобод громадян

3. Державна статистична інформація і правове забезпечення її збору опрацювання, обнародування

Висновок

Вступ

Інформація - це також загальнонаукове поняття, що включає обмін відомостями між людьми, .людиною й автоматом, автоматом і автоматом; обмін сигналами у тваринному і рослинному світі; передачу ознак від клітини до клітини, від організму до організму.

Актуальність теми зумовлена потребою дослідження суспільства нового типу, яке протягом останніх десятиліть все частіше характеризують як інформаційне суспільство. Саме розвиток сучасних інформаційних і комунікаційних технологій, зростання кількості інформації все більше визначають сутність нашої епохи. Новітні інформаційно-комунікаційні технології мають величезний перетворювальний вплив на всі сфери сучасного суспільства як у межах національних кордонів, так і у світі в цілому. Глобальність процесів, що відбуваються, неминуче підвищує інтерес до теоретичного осмислення особливостей інформаційного суспільства й емпіричного вивчення впливу інформаційно-комунікаційних технологій на трансформацію соціально-економічних, політичних і культурних структур.

Теоретичне обґрунтування розвитку інформаційного суспільства значно відстає від практичного використання інформаційно-комунікаційних технологій. Таким чином, є доцільним розглянути інформаційний розвиток з позиції соціального, політичного і філософського аналізу. Створення наукової концепції, здатної синтезувати загальні проблеми інформаційного суспільства, а також перспективи розвитку інформаційного простору України, складає надзвичайно актуальне теоретичне завдання, вирішення якого дозволить соціальним суб'єктам всіх рівнів усвідомити свою роль і місце в нових умовах, обґрунтувати стратегію інформаційного розвитку нашої країни, з'ясувати особливості інформаційних процесів у транзитивних умовах, а також ефективно вирішувати суто практичні завдання створення і розвитку інформаційного суспільства в Україні.

Мета: комплексно розкрити сутність інформаційного суспільства у

його структурних основ і особливостей формування, а також дослідити проблемне поле інформаційного розвитку сучасної України. Розкрити роль інформації у житті особистості, суспільства, держави.

Отже, еволюція сучасного суспільства, що супроводжується корінними соціальними перетвореннями в світі і в нашій країні, рухається у напрямі того типу соціуму, який достатньо точно характеризується поняттям “інформаційне суспільство ”.

1. Роль інформації у житті особистості, суспільства, держави. Інформаційне суспільство

Інформація в історії розвитку цивілізації завжди відігравала визначальну роль і була основою для прийняття рішень на всіх рівнях і етапах розвитку суспільства і держави. В історії суспільного розвитку можна виділити декілька інформаційних революцій, пов'язаних з кардинальними змінами у сфері виробництва, обробки та обігу інформації, що призвели до радикальних перетворень суспільних відносин. У результаті таких перетворень суспільство набувало в певному сенсі нове якість .

Перша інформаційна революція пов'язана з винаходом писемності, що привело до гігантського якісного і кількісного стрибка в інформаційному розвитку суспільства. З'явилася можливість фіксувати знання на матеріальному носії, тим самим відчужувати їх від виробника і передавати від покоління до покоління.

Друга інформаційна революція (середина XVI ст.) Викликана винаходом друкарства (першодрукарі Гуттенберг та Іван Федоров). З'явилася можливість тиражування та активного поширення інформації, зросла доступність людей до джерел знань. Ця революція радикально змінила суспільство, створила додаткові можливості залучення до культурних цінностей відразу великих верств населення.

Третя інформаційна революція (кінець XIX ст.) Зумовлена винаходом електрики, завдяки якому з'явилися телеграф, телефон, радіо, що дозволяють оперативно передавати і накопичувати інформацію в значних обсягах. Наслідок цієї революції - підвищення ступеня розповсюдженості інформації, підвищення інформаційного «охоплення» населення засобами мовлення. Підвищилася роль засобів масової інформації як механізмів поширення повідомлень і знань на великих територіях і забезпечення ними проживають на них громадян, підвищилася доступність членів суспільства до повідомлень і знань. Істотно зросла роль інформації як засобу впливу на розвиток суспільства і держави, з'явилася можливість оперативного спілкування людей між собою.

Четверта інформаційна революція (середина XX ст.) Пов'язана з винаходом обчислювальної техніки і появою персонального комп'ютера, створенням мереж зв'язку і телекомунікацій. Стало можливим накопичувати, зберігати, обробляти і передавати інформацію в електронній формі. Зросли оперативність і швидкість створення й обробки інформації, в пам'яті комп'ютера стали накопичуватися практично необмежені обсяги інформації, збільшилася швидкість передачі, пошуку і отримання інформації 2.

Сьогодні ми переживаємо п'ятого інформаційну революцію, пов'язану з формуванням і розвитком транскордонних глобальних інформаційно-телекомунікаційних мереж, що охоплюють всі країни і континенти, проникаючих в кожен дім і які впливають одночасно і на кожну людину окремо, і на величезні маси людей. Найбільш яскравий приклад такого явища і результат п'ятого революції - Інтернет. Суть цієї революції полягає в інтеграції в єдиному інформаційному просторі по всьому світу програмно-технічних засобів, засобів зв'язку і телекомунікацій, інформаційних запасів або запасів знань як єдиної інформаційної телекомунікаційної інфраструктури, в якій активно діють юридичні і фізичні особи, органи державної влади та місцевого самоврядування. У результаті неймовірно зростають швидкості й обсяги оброблюваної інформації, з'являються нові унікальні можливості виробництва, передачі та розповсюдження інформації, пошуку та отримання інформації, нові види традиційної діяльності в цих мережах.

Ми є свідками істотного підвищення ролі і місця інформації в житті особистості, суспільства, держави, впливу інформації на розвиток особистості, суспільства, держави. Інформація сьогодні перетворилася на потужний реально відчутний ресурс, що має навіть більшу цінність, ніж природні фінансові, трудові та інші ресурси. Інформація стала товаром, який продається і купується. Інформація перетворилася на зброю, виникають і припиняються інформаційні війни. Найактивнішим чином розвивається і входить у наше життя транскордонна інформаційна мережа Інтернет.

Все це серйозно трансформує життя особистості, суспільства, держави. Цивілізація в цілому і кожен з нас. зокрема, знаходимося в стадії формування суспільства нового типу - інформаційного суспільства. Це суспільство все ще незрозуміло для багатьох. Соціальна система і право як один з основних регуляторів цієї системи істотно відстають від темпів розвитку інформаційного суспільства, від незбагненних швидкостей наступу на нас нових інформаційних технологій та всесвітньої павутини Інтернет - (будівельного матеріалу »інформаційного суспільства.

Інформаційне суспільство - суспільство особливе, не відоме історії. Дати його визначення важко, однак можна перелічити основні особливості і характеристики:

· наявність інформаційної інфраструктури, що складається з транскордонних інформаційно-телекомунікаційних мереж і розподілених у них інформаційних ресурсів як запасів знань;

· масове застосування персональних комп'ютерів, підключених до транскордонних інформаційно-телекомунікаційних мереж (ТІТС). Саме масове, інакше це не суспільство, а сукупність окремих його членів;

· підготовленість членом суспільства до роботи на персональних комп'ютерах і в транскордонних інформаційно-телекомунікаційних мережах;

· нові форми та види діяльності в ТІТС або у віртуальному просторі (повсякденна трудова діяльність у мережах, купівля-продаж товарів і послуг, зв'язок і комунікація, відпочинок і розвага, медичне обслуговування тощо);

· можливість кожному практично миттєво отримувати з ТІТС повну, точну і достовірну інформацію;

· практично миттєва комунікація кожного члена суспільства з кожним, кожного з усіма і всіх з кожним (наприклад, «чати» за інтересами в Інтернет);

· трансформація діяльності засобів масової інформації (ЗМІ), інтеграція ЗМІ та ТІТС, створення єдиного середовища поширення масової інформації - мультимедіа;

· відсутність географічних і геополітичних кордонів держав - учасниць ТІТС, «зіткнення» і «ломка» національних законодавств країн в цих мережах, становлення нового міжнародного інформаційного права і законодавства.

Типовий приклад інформаційної інфраструктури такого інформаційного суспільства - Інтернет. Сьогодні Інтернет активно заповнює інформаційний простір в усіх країнах і на всіх континентах і є основним і активним засобом формування інформаційного суспільства.

Існує дві оцінки обсягів інформаційного наповнення Інтернет. За одними даними (контрольований Інтернет) на початок 2000 р. в Інтернет налічувалося більш I млрд. документів на 4 млн. серверів, за іншими даними («невидимий» або «глибокий» Інтернет) у ньому міститься більше 550 млрд. документів. У цілому ж обсяги інформаційних ресурсів зростають в Інтернет експоненціально.

США і Європа йдуть в інформаційне суспільство трохи різними шляхами. США були свого роду піонером у формуванні основ практичного здійснення інформаційної інфраструктури - технологічної основи інформаційного суспільства. У 1993 р. уряд США випустило доповідь з планами розвитку національної інформаційної інфраструктури (НДІ) (Agenda for Action). Для вивчення проблем, пов'язаних з побудовою НДІ, була створена Робоча група з інформаційної інфраструктури (Information Infrastructure Task Force). У Європі приділяється серйозна увага формуванню інформаційного суспільства. Розроблено стратегію входження Європи в інформаційне суспільство, підготовлені та реалізуються рекомендації щодо входження в нього.

Якщо розглядати проблему формування інформаційного суспільства в цілому, то специфіка сучасного моменту виражається в тому, що подальший прогрес інформаційних і телекомунікаційних технологій залежить не стільки від проривів власне в технологіях, скільки від того, наскільки швидко будуть пристосовані до нових реалій старі норми, що регулюють традиційно різні сектори, - телекомунікації, телебачення та інші засоби масової інформації. Найбільш кваліфікованим відповіддю на нові вимоги, які пред'являються до регулювання інформаційної сфери, представляється новий закон про телекомунікації в США, підписаний у лютому 1996 р.

2. Роль і місце свободи слова і права на інформацію, у системі демократичних прав і свобод громадян

інформація статистичний державний правовий

Організації й ініціативи громадянського суспільства в Україні відіграють важливу роль у захисті основних демократичних цінностей і є значущою та впливовою силою в суспільстві. Свобода слова в засобах масової інформації. Електронна галузь - новітня сфера інформаційного виробництва. "Український зміст" - ознака демократичної України. Суспільне телебачення і радіомовлення в Україні. Вплив інформаційної діяльності на суспільство. Одним з основних пріоритетів інформаційної політики будь-якої країни є дотримання балансу відповідних інтересів особистості, суспільства і держави. Але країни, що обрали демократичний шлях розвитку, принципово виходять при цьому з примату прав і свобод особистості. На нормативному рівні це зазвичай виражається у конституційних гарантіях свободи слова та доступності інформації для кожного громадянина.

Реалізація цих прав у практичному вимірі передбачає дотримання двох базових принципів:

1. свобода публічних висловлювань незалежно від їхнього політичного змісту;

2. забезпечення безперешкодного отримання громадянами повної та неупередженої інформації.

Обмеження цього фундаментального права особистості розглядається як виняток із загального принципу відкритості інформації та реалізується тільки відповідно до чинного законодавства і лише в окремих випадках.

Світовий досвід свідчить, що розвинені структури суспільного телерадіомовлення є невід'ємним елементом сучасної демократії, умовою і показником її успішного розвитку. Існує пряма залежність між впливовістю цих структур у суспільстві і ступенем зрілості демократичних інститутів і процедур. Необхідно, проте, враховувати, що створення повноцінного сектора суспільного мовлення об'єктивно є довгостроковим завданням, і лише поодиноким країнам світу вдалося справді ефективно реалізувати його. В Україні існує лише відповідний пакет чинних законодавчих актів, які, до того ж, не апробовані практикою, а отже, неминуче потребуватимуть доопрацювання.

Право на інформацію забезпечується:

· створенням механізму реалізації права на інформацію;

· створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів;

· обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення;

· обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації;

· здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію;

· встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

3. Державна статистична інформація і правове забезпечення її збору опрацювання, обнародування

Статистична інформація - це офіційна документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя.

Система статистичної інформації, її джерела і режим визначаються Законом України "Про державну статистику" та іншими правовими актами в цій галузі.

Державна статистика - централізована система збирання, опрацювання, аналізу, поширення, збереження, захисту та використання статистичної інформації.

Статистична інформація про правотворчу і управлінську діяльність органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, підлягає оприлюднення, зокрема:

· обсяги виробництва і споживання по окремих секторах ринку;

· обсяги внутрішніх і зовнішніх інвестицій;

· стан охорони здоров'я і соціальний захист населення;

· культура, освіта, наука, молодіжна політика;

· захист довкілля (навколишнього природного середовища);

· боротьба зі злочинністю;

· результати соціологічних та інших опитувань, досліджень, фінансування яких здійснювалось за рахунок державного та/або місцевих бюджетів.

Державна статистична діяльність - сукупність дій, пов'язаних з проведенням державних статистичних спостережень та наданням інформаційних послуг, спрямована на збирання, опрацювання, аналіз, поширення, збереження, захист і використання статистичної інформації, забезпечення її достовірності, а також удосконалення статистичної діяльності.

Органи державної статистики - спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі статистики та створювані ним органи, що підпорядковані йому або знаходяться у сфері його управління.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики є Державна служба статистики України (далі - Держстат України).

Державна статистична інформація підлягає систематичному відкритому публікуванню. Забезпечується відкритий доступ громадян, наукових закладів та інших заінтересованих організацій до неопублікованих статистичних даних, які не підпадають під дію обмежень, установлених цим законом.

Права, статус статистичної інформації в Україні визначається Законом «Про державну статистику» (1992, в ред. 2000). Ним установлено, що статистична інформація, отримана на підставі проведених органами державної статистики статистичних спостережень, існує у вигляді первинних, даних щодо респондентів, статистичних даних, що пройшли одну чи кілька стадій опрацювання та нагромаджені на паперових, магніт, та ін. носіях або в електронному, вигляді, а також аналіт. мат-лів, підготовлених на підставі цих даних.

Первинними даними є інформація щодо кількісної та якісної характеристики явищ і процесів, подана респондентами під час статистичних спостережень.

Статистичними даними є інформація, отримана на підставі проведених статистичних спостережень, опрацьована і подана у формалізацію вигляді відповідно до загальноприйнятих принципів та методології.

Статистичні дані, що є результатом зведення та згрупування первин, даних, за умови забезпечення їх знеособлення, є зведеною знеособленою статистичною інформацією

Джерелами статистичної інформації є первинні та статистичні дані щодо респондентів, які підлягають статистичних спостережень; адміністративні дані органів державної влади (за винятком органів державної статистики), органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб; дані банківської, та фінансової статистики, балансу тощо; статистичною інформацією міжнародних організацій та статистичних служб інших країн тощо; оцінки та розрахунки, що здійснюються на основі зазначених даних. Рішення щодо вибору джерела статистичної інформації приймаються органами державної статистики самостійно, з урахуванням якості й своєчасності подання інформації, витрат, а також обов'язків, які виникають у зв'язку з цим у респондентів.

Статистичне спостереження проводяться органами державної статистики через збирання статичної звітності, здійснення одноразових обліків, переписів (опитувань), вибіркових та інших обстежень. За видами вони поділяються на суцільні й не суцільні, а також на державні та інші статистичні спостереження.

Статистична інформація, отримана в процесі державних статистичних спостережень, а також первинні дані, отримані в процесі інших статистичних спостережень, є державною власністю, що знаходиться в оперативному управлінні органів державної статистики, які володіють, використовують і розпоряджаються цією статистичною інформацією, визначають правила її збирання, опрацювання, поширення, збереження і захисту.

Право власності на зведену знеособлену статистичну інформацію, отриману органами державної статистики у процесі статистичних спостережень, проведених за кошти замовника, визначається договорами на створення цієї інформації, які також передбачають умови її поширення органами державної статистики.

Первинні дані, отримані органами державної статистики від респондентів під час проведення статистичних спостережень, адміністративні дані щодо респондентів, отримані органами державної статистики від організацій, що займаються діяльністю, пов'язаною зі збиранням і використанням таких даних, є конфіденційною інформацією, яка охороняється законом і використовується виключно для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді.

Всі працівники органів державної статистики зобов'язані дотримуватися вимог захисту конфіденційної інформації. За порушення цієї вимоги вони несуть установлену законом відповідальність.

Забороняється, зокрема, поширення статистичної інформації, на підставі якої можна прямо або опосередковано визначити конфіденційну статистичну інформацію. щодо конкретного респондента. Така інформація може бути поширена лише за згодою самого респондента і відповідно до погоджених з ним умов або якщо вона отримана із загальнодоступних джерел.

Заборона поширення статистичної інформації не стосується знеособленої статистичної інформації у незведеному вигляді, яка не дає змоги визначити конфіденційну статистичну інформацію щодо конкретного респондента, та інформацію щодо назв, адрес, номерів телефонів і видів діяльності підприємств, установ та організацій, якщо інше не передбачено законом.

Законодавством установлюється право органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших юридичних, а також фізичних осіб на зведену знеособлену інформацію.

Фізичним особам забезпечується вільний і безкоштовний доступ до статистичної інформації, яка стосується їх особисто.

Для забезпечення потреб користувачів у статистичній інформації в органах державної статистики організовуються спеціальною інформаційною службою, порядок створення яких, структура, права та обов'язки визначаються спеціально уповноваженим центр, органом виконавчої влади в галузі статистики.

Доступ до статистичної інформації забезпечується шляхом:

· систематичної публікації її в друкованих виданнях;

· поширення її засобами масової інформації;

· безпосереднього надання її органам державної влади та органам місцевого самоврядування, іншим юридичним, а також фізичним особам.

Порядок і умови надання статистичної інформації на запити встановлюються згідно із Законом «Про інформацію» (1992). Не підлягає, зокрема, наданню на запити статистичної інформації, яка має внутрішньовідомчий характер та використовується для дальших розрахунків зведених статистичних даних, розробки звітно-статистичних та іншої документації, державних класифікаторів технічно-економічної та соціальної інформації тощо, що передує їх прийняттю або затвердженню (ст. 24 Закону «Про державну статистику», в ред. 2000). У випадку, коли надання статистичної інформації здійснюється на договір, основі, порядок і умови визначаються відповідними договорами. Запитувачі відшкодовують витрати, пов'язані з виконанням запитів щодо доступу до статистичної інформації та її надання.

Висновок

Підсумовуючи викладене вище і ґрунтуючись на власному баченні інформаційного суспільства, можна запропонувати наступне визначення: інформаційне суспільство - це якісно новий етап соціотехнологічної еволюції суспільства, що формується в результаті довгострокових тенденцій попереднього соціально-економічного розвитку, який передбачає збільшення ролі інформації і знань, а також формування і споживання інформаційних ресурсів у всіх системах життєдіяльності суспільства за допомогою розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, що діють у глобальних масштабах.

Становлення інформаційного суспільства в Україні виступає умовою демократичного розвитку й інтеграції країни до світового інформаційного простору.

Процеси становлення і розвитку інформації в Україні детермінуються як глобальними тенденціями розвитку інформаційної сфери, так і специфічними умовами переходу від тоталітарної політичної системи до демократичної правової держави.

Розвиток інформації в Україні можливий на основі вироблення і реалізації комплексного підходу, що включає стратегічне бачення інформатизації суспільства й узгодження з існуючими соціально-економічними, політичними і культурними умовами в країні і світі.

Можна зробити висновок, що інформаційна діяльність - це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. З метою задоволення цих потреб. Органи державної влади та органи місцевого і регіонального самоврядування створюють інформаційні служби, системи, мережі, бази і банки даних.

Размещено на Allbest.ru