Захист інтелектуальної та промислової власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

"Захист інтелектуальної та промислової власності"

інтелектуальний власність авторський право

1. Інтелектуальна власність як невід'ємний елемент сучасної ринкової економіки

1.1 Поняття інтелектуальної та промислової власності, основні об'єкти

Інтелектуальна власність у широкому розумінні - це юридична категорія, яка застосовується для:

- визначення результатів творчої праці людини (творів науки, техніки, мистецтва, тощо);

- позначення належності таких результатів творчої праці відповідним суб'єктам творчої діяльності;

- закріплення за цими суб'єктами особистих немайнових та майнових прав, пов'язаних із розробкою та використанням створених ними інтелектуальних продуктів.

У складі об'єктів інтелектуальної власності виокремлюють (рис. 1):

1) об'єкти промислової власності. З поміж об'єктів промислової власності окремо також виділяють так звані засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту і виготовлюваної ними продукції, робіт, послуг (знаки для товарів та послуг, фірмове найменування, зазначення походження товарів, тощо);

2) об'єкти, що охороняються авторськими та суміжними правами;

3) інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності (раціоналіза-торські пропозиції, «ноу-хау», комерційні таємниці). ^[4]

Серед вищезазначених об'єктів важливе місце посідає промислова власність - складова інтелектуальної власності у частині відносин з приводу інтелектуальних продуктів, створених у виробничій та науково-технічній сферах. Сюди відносяться об'єкти, які, насамперед, є промислово придатними, економічно ефективними, прибутковими під час використання у виробництві або такі, що безпосередньо стосуються не лише виробничої, але й комерційної сфери діяльності.

Згідно з Паризькою конвенцією з охорони промислової власності (1883 р.) до об'єктів цієї власності належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, зазначення походження товарів, а також способи захисту від недобросовісної конкуренції.

Рис. 1. Об'єкти інтелектуальної власності.

Серед об'єктів промислової власності важливе місце посідають так звані об'єкти патентного права: винаходи, корисні моделі, промислові зразки.

Винахід - це нове оригінальне технічне рішення, що стосується певного продукту (пристрою, речовини, штаму мікроорганізму, культури клітин рослин і тварин) або способу (процесу здійснення дій над матеріальними об'єктами з допомогою матеріальних засобів), здатне забезпечити позитивний ефект.

Корисна модель - це нове, промислово придатне конструктивне виконання пристрою, тобто нове технічне рішення в галузі механіки стосовно тих об'єктів, які мають просторову структуру.

Промисловий зразок - це художньо-конструктивне рішення промислового або ремісничо-кустарного виробу, що визначає його зовнішній вигляд.

Правова охорона зазначених вище об'єктів здійснюється за допомогою патенту - юридичного документа, який засвідчує право його власника забороняти іншим особам використовувати, продавати чи імпортувати запатентований винахід.

В узагальненому вигляді серед умов патентоспроможності даних об'єктів є новизна, наявність винахідницького рівня, промислова придатність (корисність), відповідність суспільним інтересам, принципам моралі. ^[2]

В Україні станом на 1 грудня 2007 року всього з 1992 року зареєстровано 214767 охоронних документів на об'єкти промислової власності:

* 85882 патенти на винаходи з урахуванням перереєстрованих авторських свідоцтв та 20-річних після коротких;

* 28276 патентів на корисні моделі;

* 15414 патентів на промислові зразки;

* 85181 свідоцтво на знаки для товарів і послуг з урахуванням розділених реєстрацій;

* 9 свідоцтв на топографії ІМС;

* 3 реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару;

* 2 свідоцтва на право на використання зареєстрованих кваліфікованих зазначень походження товарів. ^[10]

Щодо світових тенденцій, то патентний звіт Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) за 2007 р. показує, що всесвітній ріст подач патентних заявок становить щорічно в середньому 4,7%, при цьому найвищі темпи росту спостерігаються в країнах північно-східної Азії, особливо в Республіці Корея (ROK) і Китаї. Звіт грунтується на цифрах 2005 р. -- останнього року, за який є повні світові статистичні дані. У звіті показано, що число патентів, виданих в усім світі, у середньому щорічно зростало на 3,6%, при цьому тільки в 2005 р. було видано близько 600 000 патентів. На кінець 2005 р. в усім світі діяло близько 5,6 млн. патентів

Найбільшими одержувачами патентних заявок є патентні відомства Японії, Сполучених Штатів Америки (США), Китаю, Республіки Корея і Європейське патентне відомство (ЄПВ). На частку цих п'яти відомств доводиться 77% всіх патентних заявок, поданих в 2005 р. (збільшення на 2% у порівнянні з 2004 р.), що являє собою 74% всіх виданих патентів. З огляду на ріст видач майже на 33% у порівнянні з 2004 р., патентне відомство Китаю в 2005 р. стало третім найбільшим одержувачем патентних заявок. ^[11]

1.2 Захист інтелектуальної власності в Україні та світі

Країни, де передбачено захист інтелектуальної власності, мають чимало різних переваг. Окрім того, що розширюється сфера знань, адекватний юридичний захист стимулює інвестиційні та торговельні процеси. У пошуках нових ринків чи країн, на які можна поширити виробництво або збут, компанії спочатку звертають увагу на ті країни, де забезпечено захист інтелектуальної власності. Неадекватний юридичний захист прав на інтелектуальну власність служить бар'єром на шляху розвитку економічних відносин.

Інтелектуальна власність регламентується дуже незначною кількістю міжнародних законодавчих актів. Втім, існує чимало спільних для всіх положень та вимог, що постали внаслідок підписання міжнародних угод і конвенцій. Основні серед них:

Паризька конвенція або Міжнародна конвенція з питань захисту інтелектуальної власності (1883 р.). Багато високорозвинених держав та країн, що розвиваються, є сторонами цієї Конвенції (нині - 160 держав) і називаються Паризьким союзом. Паризька конвенція гарантує поширення захисту прав інтелектуальної власності іноземним суб'єктам економічної діяльності без будь-якої дискримінації на тих правових засадах, які закріплені за представниками будь-якої країни-учасниці.

Бернська конференція 1886 року - основний міжнародний документ, що регулює винятково захист авторських прав. На сьогодні учасниками є близько 150 країн світу.

Найважливішою в сфері захисту промислової власності можна вважати угоду під назвою «Аспекти захисту прав інтелектуальної власності, пов'язані з торгівлею» (ТРІПС). Положення угоди зобов'язують держав-учасниць запровадити певні мінімальні норми міжнародної системи захисту прав інтелектуальної власності. Наприклад, у галузі торгових знаків угода визначає, які саме типи знаків підлягають захисту, і вказує на те, що знаки, які мають світове визнання, мають право на додатковий ступінь захисту. Також Угодою передбачено розширення сфери захисту на технологічні галузі, зокрема, виробництво фармацевтичної продукції, програмне забезпечення комп'ютерів, а також на винаходи та роботи, отримані внаслідок застосування новітніх технологій. Угодою ТРІПС забороняється використання будь-яких географічних назв, які дезінформують споживача щодо походження певного товару. У сфері авторських прав Угода вимагає дотримання останніх (1971 р.) положень Бернської угоди. ^[5]

В Україні захист прав інтелектуальної власності -- це передбачена законодавством діяльність уповноважених державою органів виконавчої та судової влади по визнанню, поновленню та усуненню перешкод, що заважають суб'єктам права інтелектуальної власності в реалізації їх прав та законних інтересів.

Правовідносини в сфері інтелектуальної власності регулюються окремими положеннями Конституції України, нормами цивільного, Кримінального, Митного, Антимонопольного кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та процесуальних кодексів.

В Україні діють 10 спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності. Україна є учасницею 18 багатосторонніх міжнародних договорів, що діють у цій сфері. Правовідносини, пов'язані з правовою охороною інтелектуальної власності, регулюють також близько ста підзаконних нормативних актів.

Спеціальним законодавством в сфері інтелектуальної власності передбачена можливість оскарження рішень щодо набуття прав на об'єкти інтелектуальної власності до Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності.

Власник прав має можливість звернутись за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів до суду або до відповідних правоохоронних та контролюючих органів.

Державним департаментом інтелектуальної власності, що діє у складі Міністерства освіти і науки України, планомірно проводяться заходи, направлені на реалізацію норм чинного законодавства

З метою забезпечення рівня правової охорони, що відповідає нормам і стандартам СОТ, в Україні постійно здійснюються заходи у цій сфері, включаючи ефективні засоби забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності, за такими напрямками: удосконалення чинного законодавства та механізмів реалізації норм законодавства.

Заходи щодо удосконалення чинного законодавства:

1. У 2003 році Верховною Радою України прийнято Цивільний кодекс України, що містить окрему книгу "Право інтелектуальної власності».

2. Набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності", яким законодавство України у сфері інтелектуальної власності приведено у повну відповідність до норм Угоди ТРІПС, яка є основною угодою Світової організації торгівлі.

3. Для вирішення проблеми "піратства" у сфері авторского права і суміжних прав у 2002 році прийнято Закон України "Про собливості державного регулювання діяльності суб'єктів осподарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування.

4. У липні 2002 року Верховною Радою України прийнято новий митний кодекс України, який містить розділ щодо контролю за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності.

5. Зроблені перші кроки до законодавчого врегулювання використання об'єктів інтелектуальної власності в мережі Интернет.^[1]

З огляду на визначені пріоритетні напрямки зовнішньої політики України, а саме інтеграцію у Європейський Союз, законодавство України у сфері інтелектуальної власності потребує подальшого вдосконалення з метою забезпечення рівня захисту прав інтелектуальної власності, аналогічного до існуючого в Європейських Співтовариствах. З цією метою планується розробка проектів законодавчих актів, спрямованих на приведення законодавства України у відповідність до законодавства ЄС.

Вирішення потребують такі проблеми:

1. Потребує вдосконалення Закон України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування».

2. Необхідно визначити єдині методологічні підходи щодо виявлення правопорушень у сфері інтелектуальної власності та визначення розміру матеріальної та моральної шкоди від дій, що порушують права власника об'єкта інтелектуальної власності.

3. Необхідно забезпечувати проведення спільних заходів правоохоронних і контролюючих органів, направлених на виявлення, розслідування та припинення правопорушень у сфері інтелектуальної власності.

4. Для удосконалення системи запобігання, виявлення та припинення несанкціонованого використання прав на об'єкти інтелектуальної власності необхідно:

- проводити активну роз'яснювальну роботу, зокрема, соціальну рекламу, тематичні радіо- та телепередачі; підготовку та розповсюдження популярних видань, направлених на зміну стереотипів, що панують у суспільстві, щодо порушення прав інтелектуальної власності;

- оприлюднювати інформацію щодо судових рішень, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності;

- забезпечувати виконання подальших заходів, направлених на підвищення кваліфікації з питань інтелектуальної власності співробітників правоохоронних та контролюючих органів, суддів.^[8]

В 2007 році світові експерти включили Україну в десятку найбільших країн-виробників підробок. «Згідно даних опитування з доручення Міжнародної торговельної палати серед керівників 48-ми великих компаній, лідером є Китай, а Україна займає дев'яте місце. По виробництву підробленої парфумерії (19% на європейському ринку) Україна поступається лише Китаю (37%), а вітчизняна контрафактна одежа і продукти харчування, що продаються в Європі, виводять Україну на п'яте місце

Тільки за вісім місяців 2007 року власники вже 111-ти «лівих» підприємств позбавилися свого бізнесу. Для порівняння: в 2005 році була припинена діяльність 79-ти кустарних фірм, в 2006-м -- 91-ї.

Уявлення про зростання ринку можна скласти по кількості виявлених економічних злочинів. Якщо до 2005 року виявлялося в середньому 370 злочинів у рік, те вже в 2005-м загальне число розкритих злочинів склало 483, в 2006-м -- 812, а з початку 2007-го було виявлено 862 випадки порушення авторських прав.» ^[9]

Протягом 2006 року місцевими загальними судами розглянуто 234 цивільні справи про порушення прав інтелектуальної власності, зокрема 139 справ з питань авторського права і суміжних прав. ^[1]

2. Захист товарного знаку як об'єкта промислової власності

«Якби мені довелось обирати між пожежею на моєму заводі та зникненням мого товарного знака, я обирав би пожежу. Завод відновлюється з меншими затратами та в коротші строки, ніж це потрібно для товарного знака.»

Y. Plasseraud

Товарними знаками та знаками обслуговування (в українському законодавстві - знаки для товарів та послуг) вважаються оригінальні позначення, за допомогою яких товари та послуги одних осіб відрізняють від товарів та послуг інших осіб. Головне завдання товарного знака полягає в ідентифікації товару та його виробника на ринку. Товарний знак при цьому виконує одночасно дві функції: рекламування товару та гарантування його якості.

Кількість чинних товарних знаків у всіх країнах світу досягла 4 млн. і постійно зростає. Нині у світі щорічно подається близько 600 тис. заявок і реєструється майже 400 тис. знаків.

Правова охорона товарних знаків та знаків обслуговування у більшості країн ґрунтується на таких важливих передумовах, як державна реєстрація позначень та добросовісність заявника. Водночас можливий позареєстрацій-ний захист товарних знаків, за умов, що вони належать до категорії загальновідомих. ^[2]

Можна виокремити деякі превентивні міри, яких слід дотримуватися підприємцю для уникнення проблем.

По-перше, у якості товарного знаку краще обирати словесне позначення, яке легко вимовляється та запам'ятовується мовою країни виробництва та реалізації продукції. При цьому слід перевірити, чи не має це слово іншого відтінкового значення та чи не образить воно почуття віруючих, або інших груп споживачів.

По-друге, необхідно пересвідчитися, що обране позначення відповідає юридичним вимогам реєстрації товарного знака.

Далі слід визначити, чи не було дане позначення вже зареєстроване іншими підприємствами. Таку інформацію можна отримати шляхом здійснення пошуку по базам даних товарних знаків. Також слід пересвідчитись, чи має обране позначення підстав для відмови у реєстрації.

Експертиза заяв на винаходи та знаки для товарів та послуг на предмет їхньої відповідності критеріям охороноздатності та можливості видачі охоронного документа -- компетенція Українського інститута промислової власності (Укрпатента) державного департамента інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. Ця процедура чітко регламентована нормативними актами спеціального законодавства про товарні знаки і займає, як правило, біля двох років. Отримане в результаті її позитивного рішення свідоцтво на знак для товарів та послуг надає його власнику монопольне право використовувати знак на власний розсуд, а саме: застосовувати його на товарах та при наданні послуг, для яких він зареєстрований, на упаковці товарів, в рекламі, друкованих виданнях, Інтернеті, на виставках та ярмарках, в рахунках, на бланках та іншій документації, пов'язаній з введеням указаних товарів та послуг у господарський обіг. Власник також має виняткове право дозволяти чи забороняти використовувати свій товарний знак третім особам. Початковий термін реєстрації знака складає 10 років, потім після сплати тарифу реєстрація може поновлюватися до нескінченності. ^[7]

У випадках, коли виключні права на знак порушені або оскаржені, необхідно вживати заходів щодо їх відновлення - захист прав. Вітчизняне законодавство надає правовласникам цілий арсенал засобів для боротьби. Відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів та послуг в Україні, регулюються Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 року, Паризькою конвенцією з охорони промислової власності (чинна в Україні з 25 грудня 1991 року), Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 року (чинна в Україні з 25 грудня 1991 року), протоколом щодо Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 27 червня 1989 року (чинний в Україні з 29 грудня 2000 року).

Вся інформація стосовно зареєстрованого знака зберігається у Державному реєстрі знаків для товарів та послуг, куди вносяться відповідні зміни за заявою (клопотанням) власника, рішеннями Господарського суду.

Узагальнюючи вітчизняну практику останніх років слід відзначити, що вона показова судовими спорами про захист прав на торгові марки «Ведмежа кров», «Супер лото», «Європа плюс», «Аспірин», «Корвалол», «Кримсект», «На березових бруньках» і т.д. Можна зробити наступні висновки:

- зазвичай використовується не копія торгової марки, а схоже позначення, тому в процесі розв'язання спору про захист прав на товарний знак визначається ступінь схожості конфліктних позначень, критерії якого носять достатньо суб'єктивний характер;

- обсяг прав на знак обмежений його зображенням та переліком товарів та послуг, для яких він зареєстрований. Однак, обсяг прав на загальновідомий знак є значно ширшим. На практиці власник такого знака може заявити свої права на що завгодно, навіть на традиційні назви хвороб (наприклад, «аспіринові астма»);

- предметом спору на товарний знак майже завжди стає також визнання свідоцтва на нього недійсним;

- судові процеси про захист прав на товарні знаки та їхні оскарження супроводжуються проведенням численних судових експертиз, висновки яких часто взаємовиключають один одного, а також можуть носити суб'єктивний характер. ^[7]

3. Особливості захисту «ноу-хау» як нетрадиційного об'єкта інтелектуальної власності

Ноу-хау або інакше -- секрети виробництва (відповідно до діючого Цивільного кодексу України -- комерційна таємниця) визначають як інформацію, що виходить за рамки загальних, відкритих відомостей про об'єкт. Згідно з визначенням Міжнародної ліги конкурентного права ноу-хау складаються із технічної, комерційної, адміністративної або іншої інформації, що не охоплюється патентами і використовується при експлуатації певного підприємства, здійсненні інформаційної діяльності, до якої немає легкого доступу (секрет виробництва) і яка може передаватися за договором.^[2]

Особливістю захисту даного об'єкта інтелектуальної власності є те, що ноу-хау не можна зареєструвати, тому що такого роду реєстрація в будь-якому патентному відомстві припускає розголошення суті подаваного на реєстрацію технічного рішення як об'єкта інтелектуальної власності, що відразу виводить його за рамки поняття «секрет виробництва», тобто «ноу-хау». Українським законодавством не передбачено чіткого механізму правового захисту комерційної таємниці, а встановлена лише відповідальність за її розголошення (стаття 232 Кримінального кодексу України, стаття 1643 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Організаційні заходи щодо захисту ноу-хау зводяться до наступних дій, що повинний виконувати власник секретів виробництва:

1) насамперед, повинний здійснюватися строгий контроль за доступом співробітників підприємства до секретів виробництва. Відомості про них повідомляються обмеженому числу осіб під розпис із зобов'язанням про нерозголошення зазначеної інформації. Як правило, у цьому документі вказуються паспортні дані обізнаної особи або може укладатися окремий додатковий договір про режим таємності об'єкта техніки.

2) при прийомі на роботу бажано в трудовій угоді, що укладається, зафіксувати режим доступу і володіння секретами виробництва, а також зобов'язати працівника підписати згоду про нерозголошення;

3) розповсюдженим прийомом передпродажної тактики є висновок опціонних угод, тобто попередніх згод, що надають час для ухвалення рішення про покупку технології. У рамках опціону можуть частково передаватися відомості про об'єкт техніки для його експериментальної оцінки на підприємстві ліцензіата. У випадку опціону слід строго дотримуватися режиму таємності у відношенні переданих ноу-хау, тому що по опціоні потенційний покупець може усвідомити для себе сутність нової технології і далі відмовитися від її покупки. Тому звичайно опціонні угоди бувають оплатними й укладаються з додатком списку присвячених осіб, що включає не тільки фахівців підприємства-ліцензіата, але і технічний персонал, тобто абсолютно всіх людей, що мають доступ до ноу-хау.

Таким чином, можна констатувати, що за правильно обраної технічної політики підприємства існують досить ефективні способи правової охорони ноу-хау. ^[6]

Висновок

Забезпечення правової охорони інтелектуальної власності для розвитку України має важливе значення, що зумовлено винятковою роллю інтелекту-ального капіталу в становленні світової економіки XXI століття, яка базується на знаннях. Це передусім визначено обраною Україною стратегією інноваційного розвитку економіки, що має спиратися насамперед на вітчизняний інтелектуальний капітал. Водночас у цій сфері накопичилось чимало проблем, які потребують розв'язання. В Україні створено сучасну законодавчу базу щодо захисту прав інтелектуальної власності, яка узгоджується із загальновизнаними на міжнародному рівні підходами до забезпечення такого захисту, зокрема з вимогами Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС) Світової організації торгівлі (СОТ). Важливе значення посідає охорона та захист товарного знака, як невід'ємного атрибута конкурентного економічного середовища, які спираються на нормативно-правові акти, прийняті в Україні.

Дотримуючись основних норм захисту товарних знаків, держава реалізує важливі суспільні інтереси:

- надає стимул для підтримання позитивної репутації та очікуваної якості продукції, сприяє просуванню вперед власника товарного знака, зростанню інвестицій та розробці нової якісної продукції;

- надає захист споживачам, оскільки сам по собі товарний знак, як символ, несе інформацію про якість та характер товару;

- надає захист підприємцям щодо плодів їхньої праці та розроблених власних ідей.

Особливістю ноу-хау як нетрадиційного об'єкта інтелектуальної власності є неможливість зареєструвати його, відповідно, захист такого роду об'єктів в першу чергу покладається на підприємців або власників комерційних таємниць.

Список літератури

1.Постанова Верховної Ради України Про Рекомендації парламентських слухань «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування» від 27 червня 2007 р. № 1243-V.

2.Базидевич В.Д. Інтелектуальна власність: Підручник. - К.: 2006.

3.Демченко Т.С. Охорона товарних знаків (порівняльно-правовий аналіз): Монографія. - К.: 2004.

4.Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник. - К.: 2000.

5.Захист прав інтелектуальної власності: досвід Сполучених Штатів Америки. - Збірник документів, матеріалів, статей./ За заг. ред.. О.Д.Святоцького. - К.: 2003.

6.Ващук Я. Практичні способи захисту «ноу-хау» / Джерело: Інтернет-сайт Кащука Я.П., 25.02.2004 р.

7.Кириленко І. Створити і захистити / Джерело: Інтернет-видання «Компаньйон» від 03.02.2006.

8.Жаров В. Захист прав інтелектуальної власності в Україні / Світ, №9/10, 2007.

9.Інтернет-видання «Компаньйон»: www.companion.ua

10.Офіційний сайт Державного департаменту інтелектуальної власності: www.sdip.gov.ua

11.Сайт новин: www.cybersecurity.ru

12.Сайт патентного повіреного України Ващука Я.П.: www.patent.km.ua

Размещено на Allbest.ru