Поняття та функції цивільно-правової відповідальності

Шкода, завдана кількома неповнолітніми особами, відшкодовується ними у частині, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Якщо в момент завдання шкоди кількома неповнолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частині, яка визначається за рішенням суду.

Недієздатною є фізична особа, яка визнана такою судом, оскільки не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу [1, с. 14]. Оскільки ця фізична особа є недієздатною, то вона також і є неделіктоздатною, тобто такою, що не здатна нести відповідальність за завдану нею шкоду.

Згідно з ч.1 ст.1184 ЦК України шкода, заподіяна недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею (психіатричні лікарні, диспансери, клініки, інтернати тощо). Питання про можливість притягнення до відповідальності за шкоду батьків недієздатної особи має вирішуватися позитивно лише у разі, коли вони названі опікунами.

Вина опікунів або закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за недієздатною особою.

При цьому обов'язок відшкодувати шкоду опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за недієздатними, не припиняється у разі поновлення в цивільній дієздатності особи, яка була визнана недієздатною у порядку [1, с. 16].

Однак незважаючи на загальне правило, що за шкоду, завдану недієздатною особою, відповідальність несе своїм майном опікун, законодавець вводить певні умови, за повної сукупності яких шкода може бути відшкодована з майна самої недієздатної особи. До таких умов належать:

смерть опікуна або відсутність у нього майна, достатнього для відшкодування шкоди;

наявність достатнього для відшкодування шкоди майна у недієздатної особи;

шкода, що має бути відшкодована, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого.

Відшкодування такої шкоди за рахунок майна недієздатної особи може проводитися частково або у повному обсязі лише за рішенням суду.

Обмеження дієздатності можливе лише у випадках і в порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 12 ЦКУ). Воно полягає в тому, що громадянин позбавляється здатності своїми діями набувати певні цивільні права і створювати певні цивільні обов'язки, які він міг набувати і створювати. Таким чином, йдеться про зменшення обсягу дієздатності, який мала особа.

Обмеженою у дієздатності може бути як особа, що має часткову дієздатність, так і особа, що має повну дієздатність.

Стаття 15 ЦКУ визначає умови обмеження дієздатності громадян:

зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами;

як наслідок цього - тяжке матеріальне становище самого громадянина та його сім'ї.

Обмеження дієздатності громадянина здійснюється у судовому порядку. Справа про визнання громадянина обмежено дієздатним може бути порушена лише за заявою: членів сім'ї громадянина, профспілок та інших громадських організацій, прокурора, органів опіки та піклування, психіатричного лікувального закладу [1, с. 69].

За певних умов таких, як одужання, значне поліпшення здоров'я, громадянин може бути поновлений у дієздатності рішенням суду.

Отже, батьки, усиновителі, опікуни несуть майнову відповідальність за шкоду, заподіяну їх неповнолітніми дітьми у випадку, якщо вона є наслідком їх винної поведінки. Оскільки кожний із батьків неповнолітнього несе відповідальність за наслідки власних винних дій, їх відповідальність має дольовий характер.

Часткова або повна нездатність фізичної особи розуміти значення своїх дій або керувати ними може бути підставою для обмеження фізичної особи у цивільній дієздатності або визнання її недієздатною.

Висновки

Виходячи з вищевикладеного ми можемо зробити наступні висновки.

Не зупиняючись детально на всіх аспектах цієї дискусії, можна сказати те, що більш вірною уявляється точка зору, згідно з якою поділ юридичної відповідальності на позитивну і негативну не відповідає її природі. Підґрунтям юридичної відповідальності є правова оцінка, а підґрунтям позитивної відповідальності є оцінка моральна. Тому такий поділ, в цілому, є не зовсім точним.

Принципи цивільно-правової відповідальності є надзвичайно важливими для юридичної практики, для її застосування, визначення та тлумачення.

Принципи цивільно-правової відповідальності закріплюють засади суспільного ладу, формулюють правові норми, забезпечують вплив норм права на суспільство за допомогою способів державного впливу.

Ми дали загальну характеристику поняттю та елементам зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди. Більш детально в даній роботі висвітлено питання відповідальності за шкоду, заподіяну недієздатними і громадянами, нездатними розуміти значення своїх дій.

Правовою основою курсової роботи є: Конституція України як Основний Закон; Цивільний кодекс України; Цивільний процесуальний кодекс України; Кодекс про шлюб та сім'ю України; Кримінальний Кодекс України; Постанови Пленуму Верховного Суду України.

Для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності потрібен або повний склад правопорушення, що складається з чотирьох елементів (протиправність, шкода, причинний зв'язок, вина), або у випадках, зазначених у законі чи договорі, - неповний, усічений склад - протиправність і вина. За відсутності хоч би одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Під підставами звільнення від цивільно-правової відповідальності розуміються обставини, з якими закон або договір пов'язують звільнення особи від застосування до неї санкцій за правопорушення.

Основними підставами звільнення від цивільно-правової відповідальності є випадок та непереборна сила.

Cфера застосування цивільно-правової відповідальності набагато ширша, ніж будь-якої іншої юридичної відповідальності, а її форми й види дають можливість потерпілому найбільш повно захистити свої порушені права.

На відміну від випадку та непереборної сили, форс-мажор є спеціальною підставою звільнення від відповідальності лише за невиконання договірних зобов'язань.

Ще одним випадком звільнення боржника від відповідальності є так звана вина кредитора.

Ґрунтуючись на таких міркуваннях, цивільно-правову відповідальність слід розуміти як відповідальність ретроспективну, тобто як відповідальність за вчинене правопорушення.

Таким чином, відновлення порушеного права або компенсація завданої шкоди є головним напрямом і функціональною особливістю цивільно - правової відповідальності. Усі інші функції є факультативними.

Особливу увагу цивільне законодавство приділяє відповідальності за шкоду заподіяну неповнолітніми, недієздатними і громадянами не здатних зрозуміти значення своїх дій. Законодавець не покладає на них відповідальності, оскільки свідомо вони не здатні зрозуміти протиправності своїх дій.

Неповнолітніми вважаються особи, які не досягли 15 років, вони находяться під опікою батьків, вчителів або інших законних опікунів. Недієздатним громадянин може бути визнаний судом в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, і над ним також встановлюється опіка. Враховуючи можливість таких життєвих ситуацій, ЦКУ передбачає, що дієздатний громадянин, який заподіяв шкоду в стані раптової втрати свідомості чи в стані афекту, не відповідає за заподіяну ним шкоду, оскільки він невинний.

Список використаних джерел та літератури

цивільна правова відповідальність правопорушення

Цивільний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 16 верес.2011 р. - К.: ПАЛИВОДА А. В., 2011. - 380 с.

Цивільний процесуальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 2 серп. 2011 р. - К.: ПАЛИВОДА А. В., 2011. - 204 с.

Гражданское право. Под ред. Алексеева С.С. 2-е изд., перераб. и доп. - М.: 2009. - 528 с.

Гражданское процессуальное право: Учебник / С. А. Алехина, В. В. Блажеев и др.; Под ред. М. С. Шакарян. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. - 584 с.

Цивільне право України: Навч. посібник / Ю.В. Білоусов, С.В. Лозінська, С.Д. Русу та ін.. - За ред. Р.О. Стефанчука. - К.: Прецедент, 2005. - 523 с.

Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України. Загальна час тина. Навч. посіб. - К.: Наук. думка, 2000. - 304 с.

Цивільне право України: підручник: У 2 т. / За заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького; М-во освіти і науки України. - К. : Юрінком Інтер, 2007 - Т. 1. - 2007. - 477 с.

Заіка Ю.О. Українське цивільне право. Навч. посіб. - К. Істина, 2005. - 312 с.

Гражданское право: Учебник. В 2 томах.: / Ем В.С., Зенин Е.А., Коваленко Н.И. и др. / Под ред. Е.А. Суханова. - М.: БЕК, 2004. - 425 с.

Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Критика теории «хозяйственного права». 2-е изд., испр. - М.: "Статут", 2003, - 782 с.

Комола А.И. Цивільне право. Изд.6 - е, испр., доп., 2004. - 436 с.

Кулагин М.И. Избранные труды. М: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 1997, - 330 c.

Мазур О.С. - Цивільне право України: Навч. посіб. для дистанц. навчан- ня. - К.: Ун-т "Україна", 2005. - 287 с.

Теория государства и права. Курс лекций. Под ред Матузова Н.И., Малько А.В. 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2001. - 776 с.

Майданик Р.А. та ін. Цивільне право: практикум.2-ге вид.- К.: Всеукраїнська асоціація видавців “Правова єдність”, 2009. - 752 с.

Матвеев Г.К. Вина в советском гражданском праве. Киев, 1955. - 308 с.

Панченко М.І. - Цивільне право України: Навч. посіб. - К.: Знання, 2005. - 583 с.

Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права . - М.: Статут, 2001. - 165 с.

Понікаров В. Д., Попова С. М., Назаренко Д. В. Цивільне право. Навчальний посібник -- К.: Центр учбової літератури, 2007 - 196 с.

Ромовська З.В. Українське цивільне право. Право власності. Підручник. - К.: Алерта, Центр учбової літератури, 2011. - 246 с.

Силенко Л.М. Цивільне право України: Ч. 1. Навчальний посібник. - К.: Алерта, 2004. -328 с.

Цивільне право України : навч. посіб. / за ред. Р. О. Стефанчука. - К. : Правова єдність, 2009. - 536 с.

Суханов Е.А. Гражданское право 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Волтерс Клувер, 2004. - 625 с.

Тархов В.А. Цивільне право. Курс. Загальна частина. К.: Алерта М., 2007. - 464 с.

Токарєва В.І. Цивільне право України. Практикум: Навч. посібник.-- К.: Центручбової літератури, 2007. - 408 с.

Гражданское право. Часть 1. Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.Сергеева. - М.: Издательство ТЕИС, 1996. - 506 с.

Фоков А.П., Попонов Ю.Г., Черкашина И.Л., Черкашин В.А. Цивільне право. М., 2007. - 375 с.

Харитонов Є.О., Старцев O.B. Цивільне право України : Підручник. - Вид. 2, перероб. і доп. - К. : Істина, 2007. - 816 с.

Цивільне право України: Підручник: У 3 кн. Кн. 1 /Є. О. Харитонов, Р. О. Стефанчук, А. І. Дрішлюк та ін.; За ред. Є. О. Харитонова, А. І. Дрішлюка. - Одеса: Юридична література, 2005. - 528 с.

Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. -- Т. 1. Загальна частина. -- К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. - 520 с.

1. Размещено на www.allbest.ru