Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти та науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Факультет культури та мистецтва

кафедра філософії мистецтва

Реферат

на тему: "Аналіз захисту суміжних прав в Україні "

Виконала студентка 5 курсу

групи КМК - 51с

Крижевич Юля

Львів 2012

Вступ

Сьогодні високий рівень суспільної небезпеки злочинних порушень авторського права і суміжних прав, обсяги завданої ними матеріальної шкоди не лише суб'єктам авторського права та (або) суміжних прав, але і економіці нашої країни, її репутації, престижу на міжнародному рівні, а також фундаментальні положення чинного законодавства України у сфері авторського права і суміжних прав, вимоги міжнародно-правових актів у цій сфері, міжнародні зобов'язання України перед світовою спільнотою. Тому норми, які регулюють суміжні права, складають важливий сегмент суспільно-правових відносин, що безпосередньо пов'язаний з авторським правом та його охороною.

Суміжні права (англ. related rights, фр. droits voisins) -- тип прав на інтелектуальну власність, спрямованих забезпечити охорону інтересів фізичних та юридичних осіб, що сприяють створенню творів, які після створення стають доступними для широкого загалу.

Суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення. Для виникнення і здійснення суміжних прав не вимагається виконання будь-яких формальностей. Суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороняються відповідно до міжнародних договорів України.

Суміжні права відрізняються від авторського права тим, що вони належать власникам, які вважаються посередниками при виготовленні, записі та поширенні творів. Зв'язок з авторським правом викликаний тими обставинами, що три категорії власників суміжних прав є допоміжними ланками у процесі інтелектуальної творчості, оскільки вони сприяють авторам у оприлюдненні власних творів для світової громадськості.

1. Суміжні права: поняття

Автори творів, створюючи свій продукт, прагнуть, щоб він поширювався серед якомога більшого кола людей. Але самостійно забезпечити це практично неможливо. Тому в суспільстві виникли і сформувалися такі сфери, де можливо було б надати у потрібній формі широким колам людей їхню творчість, зокрема виконавці творів, виробники фонограм, відеограм, програми організацій мовлення. Тому й повинна здійснюватися охорона прав тих, хто допомагає авторам творів довести до відома широкої аудиторії творчий задум або якимось чином поширити його твір. Ці права одержали найменування суміжних.Таким чином, суміжні права - це права виконавців і їх правонаступників на результати творчої діяльності, права виробників фонограм, відеограм, а також права органів мовлення і їх правонаступників.

В ст. 44. Строк дії суміжних прав регламентується:

1. Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років від дати першого запису виконання.

Особисті немайнові права виконавців, передбачені частиною першою ст. 38 цього Закону, охороняються безстроково.

2. Права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 50 років від дати першого опублікування фонограми (відеограми) або їх першого звукозапису (відеозапису), якщо фонограма (відеограма) не була опублікована протягом зазначеного часу.

3. Організації мовлення користуються наданими цим Законом правами протягом 50 років від дати першого публічного сповіщення передачі.

4. Закінчення строків захисту суміжних прав настає 1 січня року, наступного за роком, у якому закінчилися передбачені цією статтею строки захисту.

5. До спадкоємців виконавців і правонаступників виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти використання виконань, фонограм, відеограм, публічні сповіщення, а також право на одержання винагороди у межах установленого цією статтею строку. У законодавстві України поняття "суміжні права" відносно новий термін. До прийняття у грудні 1993р. Закону України "Про авторське право і суміжні права" цивільне законодавство України взагалі не передбачало правової охорони суміжних прав. Сьогодні охорона суміжних прав здійснюється як на національному рівні, так і на міжнародному. Основними, джерелами національного законодавства, що регулює суміжні права є Цивільний кодекс України (ст.449-456), Закон України "Про авторське право і суміжні права" (ст.35-44) та інші законодавчі акти, а також міжнародні конвенції, договори присвячені цій галузі права.

2. Об'єкти суміжних прав

Згідно із ст.449 ЦК України об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є: виконання; фонограми; відеограми; програми (передачі) організацій мовлення.

Під виконанням розуміється представлення творів, фонограм, відеограм, а також інших виконань за допомогою гри, декламації, співу, танцю, в живому виконанні або за допомогою технічних засобів (теле- і радіомовлення, кабельного телебачення тощо.). Крім того, під виконанням розуміється показ кадрів аудіовізуальних творів в їх послідовності (з супроводом або без супроводу звуком).Тобто виконання це здійснення чужого твору фізичною особою. Виконанням є гра артиста в кіно чи на сцені,спів співака або будь-який інший спосіб виконання твору,літератури чи мистецтва.

Фонограмою визнається звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору. Фонограма є вихідним матеріалом для виготовлення її примірників (копій). Фонограма є також одним із способів використання об'єкта авторського права. Слова пісні і музика до неї не можуть бути реалізовані, якщо вони не будуть певним чином оприлюднені, найбільш поширеним способом чого є запис на певному матеріальному носії.

Відеограма - відеозапис на певному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору. Відеограма є вихідним матеріалом для виготовлення її копій.

Важливою функцією держави є забезпечення захисту об ' єктів авторських і суміжних прав, створюваних або використовуються на його території. Під способами захисту авторських прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника [1].

3. Захист суміжних прав

Найбільш поширені в даний час види порушень авторського права і суміжних прав - це використання відповідних об'єктів без оформлення договірних відносин з правовласниками, незазначення ім'я автора при використанні твору.

Механізм захисту порушених прав у цій сфері діє вкрай неефективно. Раніше радянські суди (в основному московські) найчастіше зустрічалися тільки з одним видом позовів про стягнення авторської винагороди. Новизна проблем, застосування норм міжнародного права створюють складності й для правовласників, і для користувачів, і для суддів. Між тим правову захищеність багато в чому залежить саме від того, наскільки швидко і правильно буде вирішено спір.

Захист авторських і суміжних прав будується переважно по системі приватного права, тобто ініціюється правовласником на його розсуд. Тут діє основний принцип приватного права - повне відшкодування збитків. Однак було б помилковим беззастережно відносити авторське право приватної сфері і робити відповідні висновки: "застосування приватного права - це справа судів і суддів", "держава не повинна втручатися в ці питання".

Критерії виникнення суміжних прав у різних суб'єктів різні. Згідно до ст. 451 Цивільного кодексу України:

- право інтелектуальної власності на виконання виникає з моменту першого його здійснення;

- право інтелектуальної власності на фонограму або відеограму виникає з моменту її виготовлення;

- право інтелектуальної власності на передачу (програми) організацій мовлення виникає з моменту її першого здійснення.

Для виникнення і здійснення суміжних прав не потрібне виконання будь-яких формальностей. Права виробника фонограми і виконавця породжує сам факт створення відповідної звукозапису. Разом з тим для оповіщення третіх осіб про свої права і запобігання їх порушення володар суміжних прав вправі використовувати знак охорони, який поміщається на кожному примірнику фонограми і (або) на кожному з її футлярі. В якості такого знака прийнятий передбачений Римської конвенції знак охорони, що складається з трьох елементів: латинської букви "Р" в колі: (Р); імені (найменування) власника виняткових суміжних прав; року першого опублікування фонограми. Відсутність охорони знака не позбавляє власника суміжного права можливості його захисту, проте ускладнює процес доведення за його порушення.

Законодавством України не передбачене право проставляти знак охорони суміжних прав а ні в титрах передач телекомпаній і студій кабельного телебачення, ні на носіях із записом таких передач.

На практиці в титрах передач часто використовується знак охорони авторського права (латинська літера "З" в колі: ©), що не змінює правового режиму створення і використання таких передач як об ' єктів суміжних прав. [4].

У ст. 37 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що при відсутності доказів іншого, виконавцем, виробником фонограми і відеограми вважаються особи, імена (псевдоніми) яких вказані на фонограми, відеограми і їх примірниках або на їх упаковці. Цим положенням встановлюється презумпція того, що виконавцем, виробником фонограми і відеограми є особа, зазначена як виконавець, виробник фонограми і відеограми на оригіналах чи примірниках фонограм, відеограм або їх упаковках, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.

Незважаючи на те, що законодавством не передбачене відповідне положення щодо передач організацій мовлення, презумпцією в даному випадку можна вважати вказівку відповідної особи при передачі (повідомлення) програми (передачі) організації мовлення в ефір.

В даний час в Україні сфера дії суміжних прав істотно обмежена порівняно з авторськими правами.

На території України охороняються, враховуючи норми ст.3 Закону України "Про авторське право і суміжні права", наступні дії:

- виконання, виконавцем якого - громадянин України;

- виконання, яке вперше мала місце на території України;

- виконання, записане на фонограму, яка охороняється в Україні;

- виконання, не записане на фонограму, але включене в передачу мовлення, яка охороняється в Україні; - виконання іноземних виконавців, вперше виконані за кордоном, але права на яке охороняються відповідно до міжнародних угод України.

Охороняються наступні фонограми:

- фонограми, виробником яких є фізична або юридична особа України, тобто громадянин України або юридична особа, зареєстрована на території України;

- фонограми, вперше опубліковані на території України (незалежно від національності виробника фонограми). Фонограма вважається опублікованій, якщо її екземпляри випущені в обіг за згодою виробника фонограми в кількості, достатній для задоволення потреб публіки;

- фонограми іноземних виробників фонограм, вперше опубліковані за кордоном, але права на яке охороняються відповідно до міжнародних угод України.

Охороняються наступні передачі організацій мовлення:

- передачі тих організації мовлення, які мають офіційне місцезнаходження на території України і здійснюють передачі з допомогою передавачів, розташованих на території України;

- передачі іноземних організацій мовлення, права на яке охороняються відповідно до міжнародних угод України. В деяких випадках, як вважає І.А. Близнюк, виявляється необхідним застосування саме публічно-правових методів, не підміняють приватноправові, але їх доповнюють[2].

Норми права закріплені в ЦК України (ст.ст. 16, 432), Законі України "Про авторське право і суміжні права", (ст.ст. 50-53), забезпечують особі, авторські або суміжні права якої порушені, широке коло можливостей щодо їх захисту.

Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством. Найпоширенішими, звичайно, є цивільно-правові засоби захисту авторського права і суміжних прав.

У питаннях захисту прав авторів важливу роль відіграє спеціальний орган виконавчої влади - установа у сфері інтелектуальної власності, що обумовлено її функціями в державі. Окрім того, що вона забезпечує державну політику у сфері охорони авторського права і суміжних прав, установа у сфері інтелектуальної власності реалізує моніторинг застосування і додержання національного законодавства та міжнародних договорів, здійснює посередництво у переговорах і при розв'язанні конфліктів між організаціями колективного управління і суб'єктами авторського права, організовує розробку нормативів і таблиць розміру мінімальної винагороди та її розподілу між авторами, організовує публікацію офіційного бюлетеня з питань охорони авторського права і суміжних прав тощо. [5].

Законом передбачені випадки, що дають підстави для судового захисту авторського права і суміжних прав (ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права"):

а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав;

б) піратство у сфері авторського права і суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

в) плагіат - оприлюднення (опублікування) повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм; баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення, та інші випадки.

У разі порушення авторського права і суміжних прав потерпілий в установленому порядку може звернутися до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. Потерпілий має право:

- вимагати визнання та поновлення своїх прав;

- звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав або припинення дій, що порушують авторське право та суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

- подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

- подавати позови про відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;

- вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав, призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;

- вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;

- вимагати вжити інших передбачених законодавством за ходів, пов'язаних із захистом авторського права і суміжних прав.

Суд має право постановити рішення чи ухвалу про:

- відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;

- відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

- стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

- виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 тис. мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

- вимагати від інших осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрактних примірників творів та об'єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження.

У ст. 53 Закону України "Про авторське право і суміжні права" закріплено також способи забезпечення позову у справах про порушення авторського права і суміжних праВизнання права може полягати, наприклад, в публікації в пресі про те, що якесь твір, виданий з порушенням права на ім'я, тобто без вказівки прізвища автора, є витвором конкретного автора, або публікації в пресі інформації про те, що володарем суміжних прав на конкретну фонограму є така-то звукозаписна фірма. Зазначений спосіб захисту особливо актуальний у випадках порушення особистих немайнових прав авторів[3].

Насамперед до даного способу захисту вдаються, коли наявність у особи авторського права (як майнового та особистого немайнового) піддається сумніву, оскаржується, заперечується чи є загроза таких дій. Однак ця вимога може бути пред'явлено не тільки, коли оскаржується приналежність авторського права тій чи іншій особі, але і в разі заперечення охороноздатності твори як такого, наприклад чинності його нетворчого характеру[4]. У цьому сенсі доводиться тільки шкодувати про відсутність у Законі загальної норми, аналогічної положення п. 2 ст. 3 Закону РФ "ПРО правову охорону програм для електронних обчислювальних машин і баз даних", згідно з яким творчий характер діяльності автора (співавторів) передбачається до тих пір, поки не доведено протилежне. Тобто тягар доказування в даному випадку покладається на особу, що оспорює право.

4. Система міжнародної охорони суміжних прав

Першим міжнародно-правовим документом, спрямованим на захист суміжних прав була Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, прийнята у Римі 26 жовтня 1961 року[1]. На відміну від більшості міжнародних конвенцій, які приймалися із метою систематизувати та уніфікувати вже існуюче нормативно-правове регулювання, Римська конвенція стала спробою установити міжнародні норми у відносно юридичної концепції, що на момент розробки цього міжнародно-правового документу ще не знайшла достатнього закріплення у національному законодавстві.

Із часу прийняття Римської конвенції національні стандарти захисту суміжних прав значною мірою еволюціонували і тепер перевищують рівні охорони, встановлені самою конвенцією. Реакцією на ці зміни став Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми, прийнятий на дипломатичній конференції Всесвітньої організації інтелектуальної власності 20 грудня 1996 року [2].

Згідно з Римською конвенцією строк охорони суміжних прав має складати щонайменше 20 років починаючи з останнього дня року, у якому відбулося виконання, було здійснено запис фонограми або було вперше сповіщено передачу мовлення.

Згідно з Угодою щодо торгових аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС) права виконавців та виробників фонограм охороняються протягом щонайменше 50 років починаючи із останнього дня року, у якому відбулося виконання або було здійснено запис фонограми, та протягом щонайменше 20 років, починаючи з останнього дня року, коли було вперше сповіщено передачу мовлення.

В Україні суміжні права на усі види об'єктів (виконання, фонограми, передачі мовлення) охороняються протягом 50 років від дати першого запису виконання, першого опублікування або запису фонограми та першого публічного сповіщення передачі мовлення. Закінчення речинців захисту настає 1 січня року, наступного за роком, у якому закінчилися передбачені законодавством строки захисту.

У сучасних умовах дослідження проблем суті науки, її гуманістичних, світоглядних, методологічних основ, шляхів розвитку і функціонування в різних соціальних системах, глибини і характеру впливу на суспільне життя і долю людства набула величезну актуальність, велику теоретичну і, особливо, практичну значущість. Це зумовлене, насамперед, бурхливим ходом науково-технічної революції, що призвело до перетворення науки в безпосередню продуктивну силу, зростанню її всепроникаючого впливу на суспільне життя, глобалізації і суперечність її соціальних наслідків.

Висновки

Регулювання охорони суміжних прав здійснюється в Україні Конституцією, а також численними законами та підзаконними актами. Нарешті, українське національне законодавство про захист суміжних прав доповнюється міжнародними нормативно-правовими документами. Сфера суміжних прав охоплює різноманітні правовідносини, які виникають між виконавцями, видавцями, перекладачами та іншими учасниками процесу створення та розповсюдження продуктів творчої діяльності. Об'єктом суміжних прав виступає, певним чином, продукція чи відносини другого порядку, оскільки йдеться про вже створений творчий доробок, посередниками між автором і реципієнтами якого є виконавець, видавець, транслятор тощо. Проте суб'єкт суміжних прав також має конституційне право відстоювати свій внесок у розповсюдження та трансляцію твору, на своє виконання, на видання тощо.

Таким чином, поруч із авторським правом, суміжні права є невід'ємним атрибутом нормативного регулювання правовідносин, які виникають у зв'язку з творчою працею, зі створенням авторської продукції.

Список використанної літератури

авторський суміжний право захист

1. Гаврилин Ю.В. Защита авторских прав (научно-практический комментарий к разделу V Закона РФ "Об авторском праве и смежных правах" // Подготовлен для публикации в системах КонсультантПлюс

2. Закон України "Про авторське право і суміжні права" // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1994. - №13. - ст. 64

3. Інтелектуальна власність: Навчальний посібник: Донецьк, ТОВ "Юго-Восток Лтд",2007. - 651с

4. Основи інтелектуальної власності: Навчальний посібник:Київ, ІВЦ "Видавництво "Політехніка",2008. - 232 с.

5. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. - Т. 1. Особлива частина. - Київ: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003

Размещено на Allbest.ru