Главная
Коллекция "Otherreferats"
Государство и право
Історія розвитку міжнародного фінансового права
Історія розвитку міжнародного фінансового права
Етапи становлення міжнародного фінансового права. Характеристика всебічного регулювання в міжнародних фінансових відносинах. Історія створення та роль Міжнародного монетного союзу. Основний зміст Паризької валютної системи другої половини XIX століття.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 09.11.2012 |
| Размер файла | 19,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
План
- Вступ
- 1. Становлення міжнародного фінансового права
- 2. Багатостороннє регулювання в міжнародних фінансових відносинах
- 3. Створення й роль Міжнародного монетного союзу
- 4. Зміст Паризької валютної системи другої половини XIX століття
- Висновки
- Список використаної літератури
Вступ
Міжнародні фінанси почали формуватися багато тисячоліть тому, коли з розвитком суспільства складалися перші ознаки міжнародних товарообмінних відносин.
За тих часів війни, що виникали між окремими родами, могли закінчуватися вимогами (зобов'язанням) одного роду сплатити іншому певну данину. До речі, вимоги (зобов'язання) щодо сплати не обов'язково були наслідками військових конфліктів, вони могли супроводжувати звичайні товарообмінні операції. Пізніше, зі становленням державності, такі стосунки набули форми отримання (сплати) контрибуцій, репарацій, різноманітних дарів тощо. Розвиток міжнародної торгівлі супроводжувався появою особливого суспільного прошарку торгових посередників - купців, які мали власні кошти й торгували не тільки в межах окремих держав, але й з іншими країнами.
Розробленість монетної справи, карбування феодалами власних монет та їх псування вимагали періодичного обміну одних монет на інші, особливо під час поїздок купців на іноземні ярмарки. Розвиток заморської торгівлі прискорив розвиток міняльної та вексельної справи - прообразів сучасних міжнародних фінансів, які існували у Стародавній Греції та Римі. Міняли та міняльні контори обмінювали іноземні монети на місцеві та були посередниками під час платежів. Згодом деякі з них почали надавати грошові позички. Це вже були банкіри.
У середні віки були відомі вексельні ярмарки, які супроводжували ярмарки торгові. На вексельних ярмарках зосереджувався вексельний обіг. У XIII-XIV ст. найбільшими були Шампанські (Франція, графство Шампань), а у XV-XVI ст. - Ліонські та Антверпенські (Бельгія) вексельні ярмарки.
На сучасному етапі міжнародні фінанси набули форми досить складної системи міжнародних потоків грошових коштів і пов'язаних з ними відносин.
1. Становлення міжнародного фінансового права
Розвиток міжнародних грошових потоків і пов'язаних з ними відносин потребує створення певної системи управління цими процесами. На рівні окремих держав і міждержавному рівні створюються механізми контролю та регулювання міжнародних фінансів.
Для упорядкування міжнародного фінансового механізму формується міжнародне фінансове право. Воно є системою юридичних принципів і норм, які регулюють міжнародні фінансові відносини, і складається з двох підсистем: фінансового права на міждержавному рівні та норм національного фінансового права окремих країн, що регулюють міжнародні фінансові відносини цих країн. Норми останнього повинні узгоджуватися з положеннями міждержавного права.
Міждержавне фінансове право є частиною міжнародного дипломатичного та економічного права і формується у вигляді: двосторонніх і багатосторонніх угод, яких мають дотримуватися суб'єкти міжнародних відносин; міжнародних звичаїв; актів міжнародних конференцій і нарад; окремих документів міжнародних організацій.
Основні принципи сучасного міжнародного фінансового права закріплені у Статуті Організації Об'єднаних Націй (ООН) і статутах його підрозділів: Міжнародного валютного фонду (МВФ), Світового банку та ін.
Розрізняють міжнародне публічне право та міжнародне приватне право, які пов'язані між собою. Частина норм міжнародного приватного права безпосередньо випливає із загальних норм міжнародного публічного права. Міжнародне приватне право відрізняється від публічного тим, що суб'єктами першого поруч з державами є фізичні та юридичні особи.
Міжнародне публічне право почало формуватися ще у стародавні часи. У XV ст. проявом цього було становлення інституту постійних дипломатичних представників. У XVI ст. більшість держав Європи мали свої постійні відомства зовнішніх відносин.
Міжнародне приватне право - це сукупність норм, які регулюють громадсько-правові відносини міжнародного характеру (майнові та пов'язані з ними немайнові відносини, а також відносини, що регулюються нормами сімейного, трудового та процесуального права).
Національне фінансове право виокремилося з державного та адміністративного права. Зазначимо, що у багатьох країнах світу, навіть високорозвинених, фінансове право ще не виділене в самостійну галузь права і грошові відносини регулюються нормами державного та адміністративного права.
В Україні з прийняттям Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (1991) було започатковано формування національного законодавства з питань міжнародних фінансів. Подальшого розвитку це законодавство набуло після прийняття Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (1993). На теперішній час окремі міжнародні фінансові відносини України регулюються також нормами її законодавства з питань бюджету, податків, кредиту, фондового ринку, банківської, страхової та інвестиційної діяльності.
Права та обов'язки суб'єктів міжнародних фінансових відносин фіксуються у конституціях країн, статутах і положеннях державних органів і суспільних організацій, установчих документах приватних підприємств.
Складовою міжнародного фінансового права є валютне законодавство. Валютне законодавство представлено системою правових норм, що регулюють порядок здійснення міжнародних розрахунків та інших операцій з валютними цінностями як всередині держави, так і поза її межами.
2. Багатостороннє регулювання в міжнародних фінансових відносинах
У докапіталістичну епоху в Європі кожна держава (князівства, графства та інші подібні утвори феодального типу) випускало свої гроші у формі металевих монет і, відповідно, регулював грошовий обіг власними актами. Випуск (емісія) грошей - невід'ємна риса держави, прояв суверенітету. Обмін одних монет на інші в ході торгівлі на якімсь етапі проводився, як правило, без втручання держави, на приватному рівні, за законами ринку - по співвідношеннях, що складалися ринковим шляхом. Головними фігурантами курсових операцій були міняли й міняльні контори.
На приватному регіональному рівні першим середньовічним механізмом колективного вирішення проблем торгівлі і її фінансового забезпечення з'явився створений у середині XIV століття Ганзейський союз.
Однак об'єктивні закономірності розвитку економічних взаємозв'язків і державні інтереси вимагали:
а) втручання держав у фінансові відносини міжнародного характеру;
б) спільного - міждержавного - пошуку механізмів вирішення проблем у грошовій сфері. Держави стали шукати вихід спочатку на двосторонній, а потім і на більш широкій основі.
Конкурентні відносини держав у валютно-фінансовій сфері загострилися в період монополістичного капіталізму, коли в Європі почалася індустріалізація. Міждержавна конкуренція в умовах забезпечення своїй економіці (виробникам) найкращих умов на зовнішніх ринках привела за собою конкуренцію в забезпеченні пріоритету національної валюти в платіжно-розрахункових відносинах міжнародного характеру. Зіштовхнувшись в торговельній і валютно-фінансової сферах, державні інтереси провідних європейських держав вимагали розв'язання. Способом узгодження державних інтересів взаємодіючих (конкуруючих) держав стала серія двосторонніх торговельних договорів, які уклали між собою Англія, Франція, Бельгія, Італія, Австрія, Швеція, Німеччина.
Завдяки цим договорам Англія, що домінувала в економіці, змогла просунути свої товари в інші країни й сконцентрувати в себе величезні валютні кошти й запаси золота, перетворюючись у світовий кредитний центр і двигун розвитку сектору міжнародних фінансових послуг. Англійський фунт стерлінгів де-факто перетворився в "світову валюту" свого часу. Англія однобічним актом 1816 року ввела конвертування фунта стерлінгів у золото, ставши родоначальницею золотомонетного стандарту. Гегемонія Британської імперії у світовій торгівлі й у валютно-фінансовій сфері зачіпала інтереси Франції, яка теж претендувала на роль лідера в Європі й у світовій економіці.
Закріплюючи свої позиції й інтереси, Англія просувала в міжнародно-правових відносинах з європейськими державами принцип свободи торгівлі й, відповідно, ідеологію "свободи національних валют" від державного регулювання. Франція змушена була приступитися до укріплення своєї кредитно-банківської системи й створенню нових банків під егідою Французького банку.
Виходячи з відмінностей в цілях Англії й Франції, можна зробити висновок про дві різних підходах у тому, що стосується правового втручання державних апаратів кожної із країн у торговельну й валютно-фінансову сфери. У позиції Британської імперії відбилися особливості англо-саксонської правової школи; у позиції Франції - особливості романо-німецької школи. Усе це дозволило у свій час провести аналогічні відмінності й у підходах держав до міжнародного права, на які звернув увагу відомий англійський юрист-міжнародник Л. Оппенгейм.
3. Створення й роль Міжнародного монетного союзу
Саме Франція, що виступала за посилення ролі держави у валютно-фінансовій сфері, ініціювала створення в 1865 році міжнародної організації - Міжнародного монетного союзу, у яку ввійшли також Бельгія, Італія, Швейцарія; пізніше - Греція. Низка європейських держав, що не були учасниками Союзу, пізніше запровадили у себе вироблені їм платіжно-розрахункові норми. Міжнародний монетний союз одержав назву Латинського монетного союзу.
Метою Союзу була уніфікація правил карбування золотих і срібних монет, підтримка стійкого грошового обігу. В обігу вільно допускалися два види монет - із золота й срібла, а також установлювалося співвідношення між золотом і сріблом: 15,5: 1.
Згідно з положеннями установчого акту відповідні установи держав-учасників були зобов'язані приймати для здійснення розрахунків і платежів як золоті, так і срібні монети. Однак надалі ринкова вартість срібла впала, почалося знецінення срібних монет і відтік золота із країн-учасниць. З метою захисту національних валютно-фінансових систем держави припинили карбування срібних монет. Механізм Латинського монетного союзу "закульгав" і остаточно перестав функціонувати в 20-х роках XX століття (хоча юридично він розпався тільки наприкінці 1926 року).
Звертає на себе увагу те, що Латинський монетний союз був створений у тому ж році, що й Всесвітній телеграфний союз (нині Міжнародний союз електрозв'язку). Приблизно в цей же час створювалися: Всесвітній поштовий союз, Міжнародний союз мір і ваг, Міжнародний протиневольничій союз, Міжнародний союз залізничних товарних зносин й інші. Дану групу міжнародних організацій назвали "адміністративними союзами", а їх поява пояснили формуванням нової галузі міжнародного права - міжнародного адміністративного права.
Під міжнародним адміністративним правом В. Є. Грабарь розумів норми, за допомогою яких держава опікує на міжнародній арені права, що захищаються на території самої держави внутрішнім адміністративним правом (наприклад, у сферах охорони здоров'я - "міжнародної турботи про здоров'я"; торгівлі; фінансів; доріг і т.п.). Як представляється, ідея міжнародного адміністративного права може бути продуктивна й у наші дні. У такому випадку це означало б, що міжнародне фінансове право, з погляду систематики міжнародного права взагалі, "вийшло" з "міжнародного адміністративного права".
Що ж стосується Латинського монетного союзу, то він був першої в історії міжнародною організацією, створеної з метою багатобічного рішення проблеми стикування національних валют один з одним. Це був перехід із двостороннього методу вирішення проблеми міжнародно-правовими коштами на багатосторонній метод.
Створення Латинського монетного союзу послужило поштовхом до формування Паризької валютної системи й відповідним чином направив розвиток подій: по-перше, золото залишилося єдиним металом, до якого держави були готова прив'язувати свої валюти, щоб визначити вартість однієї національної валюти стосовно іншої; по-друге, виявилося, що монети як єдиний грошовий інструмент не дозволяють забезпечити потреби світової економіки.
У результаті в грошовому обігу європейських держав (перед Першою світовою війною) з'явилися паперові гроші, а в 1867 році провідні європейські держави погодили на багатосторонній основі підкоректовані - більш досконалі - правила, що регулюють міжнародну валютно-фінансову систему.
4. Зміст Паризької валютної системи другої половини XIX століття
В 1867 році Наполеон III скликав валютну конференцію, що об'єднала цього разу вже 20 найбільш зацікавлених держав. Вона одержала назву Паризької монетної конференції. На конференції було вирішено, що основним валютним стандартом буде золота монета (золото як єдина форма "світових грошей"). В 1868 році у Відні була підписана угода, положеннями якого французький франк був обраний у якості міжнародної платіжно-розрахункової одиниці в економічних взаєминах держав-учасників. Французький франк став витісняти англійський фунт стерлінгів на європейському просторі.
Гегемонії фунта стерлінгів, яку Британська імперія затверджувала односторонніми актами, була протипоставлена гегемонія французького франка, яку Франція забезпечувала колективними - багатосторонніми - коштами, закріплюючи її юридично міжнародними договорами.
Основні положення, про які домовилися держави-учасники Паризької валютної системи (Латинського монетного союзу), зводяться до наступного:
кожна національна валюта одержувала золоте утримання, тобто як би "привязувалася" до певної кількості золота, що дозволяло порівнювати одну валюту з іншої для потреб міжнародних розрахунків і платежів, наприклад і насамперед у міжнародній торгівлі;
національні валюти повинні були вільно конвертуватися в золото; таким чином, валютні курси були "плаваючими", тобто встановлювалися на основі попиту та пропозиції - в умовах чесної конкуренції на валютному ринку;
держави й банки створювали свої резерви із золота, які повинні були служити для конвертації грошей у золото за бажанням пред'явника.
Держави-учасники Паризької валютної системи вирівнювали свої платіжні баланси за рахунок золота. Великобританія ж вирівнювала платіжний баланс у зоні фунта стерлінгів своєю національною валютою (не втрачаючи резервів у золоті), зберігаючи при цьому її золотий вміст. Конкуренція між двома валютами на міждержавному рівні тривала. Більшість європейських держав, США, Японія, Росія перебудовували свої валютні системи на золотомонетний стандарт.
Перехід держав-учасників на паперові гроші (банківські, білети державної скарбниці), а також збільшення фінансового інструментарію (поява чеків, векселів у міжнародних розрахунках) - усе це об'єктивно зменшувало роль золота. Золотом оплачувалося лише пасивне сальдо балансу міжнародних розрахунків тієї або іншої країни.
Прив'язка національних валют до золотого стандарту знову піднімає питання про економічний (фінансовий) суверенітет держав. З одного боку, чеканити монети (випускати гроші), міняти їхню форму, наповнення/утримування - це суверенне право держави, що випливає з міжнародно-правового звичаю. При цьому набір правовідносин, що перебувають у сфері дії даного звичаю, - розширюється: так, крім карбування монет, до складу суверенних прав держави входить і друкування паперових грошей, використання в обороті таких фінансових інструментів, як чек, вексель ін.
З іншого боку, багато аспектів функціонування національної валюти потрапили й продовжують попадати під регулювання коштами міжнародного права, у тому числі й саме внутрішнє право, що стосується емісії, утримування національної валюти, валютних курсів і т.д.
Протекціоністські заходи, початі державами перед Першою світовою війною, послабили ефективність Паризької валютної системи й поступово підготували нові зміни. Держави збільшили випуск паперових грошей, припинили їхню вільну конвертацію в золото, установили примусові валютні курси. Глобальна валютно-фінансова система йшла до нових якісних коректувань.
міжнародне фінансове право
Висновки
Узагальнюючи все вищевикладене, можна сформулювати наступні висновки.
По-перше, становлення міжнародно-правових норм, принципів і інститутів міжнародного фінансового права як універсального явища почалося з інтернаціоналізації основних проблем валютно-фінансових відносин між державами.
Міжнародно-правові основи регулювання глобальної валютно-фінансової системи були закладені, головним чином, у рамках Латинського монетного союзу й наступними угодами держав-учасників у другій половині XIX століття.
Першими міжнародно-правовими інститутами, що регулюють міжнародні фінансові відносини на багатосторонньому рівні, з'явилися два інститути:
а) міжнародно-правовий інститут валютних курсів (або валютного стандарту/валютного паритету);
б) міжнародно-правовий інститут підтримки платіжних балансів.
По-друге, міжнародно-правовий нормативний комплекс, що регулює валютно-фінансові відносини, проходив стадії становлення й розвитку слідом за становленням міжнародного торговельного права. Основні етапи, закономірності й проблеми застосування норм міжнародного фінансового права ідентичні етапам, закономірностям і проблемам застосування норм міжнародного торговельного права.
Так, міжнародна торговельна система пройшла стадію "перемикання" з односторонніх актів на двосторонні умови, із системи двосторонніх умов - на багатосторонні угоди; і міжнародна фінансова система пройшла ці ж стадії, тільки з деяким відставанням.
І в міжнародній торговельній системі, і в міжнародній фінансовій системі виявляється міждержавне протистояння, зіткнення інтересів, конкуренція. В обох системах ухвалюються заходи, в основному міжнародно-правового характеру, для того, щоб це протистояння, конкуренцію поставити в правові рамки.
Найчастіше таке протистояння ухвалює форми міжцивілізаційних відносин. У глобальній валютно-фінансовій сфері на її початкових етапах держави англосаксонської правової школи протистояли державам континентальної правової школи.
По-третє, ще до появи двосторонніх і багатосторонніх міжнародних договорів по валютно-фінансових питаннях у міжнародному праві сформувався звичай, відповідно до якого грошова емісія - це невід'ємна властивість і прояв державного суверенітету. Предметна сфера дії даного звичаю постійно розширюється. У той же час виявляються деякі тенденції, що свідчать про поступове обмеження суверенних прав держав у валютно-фінансовій сфері (наприклад, визнання тієї або іншої національної валюти - французького франка або ін. - означає свідоме обмеження з боку держави власної юрисдикції, підпорядкування своєї валюти іноземній валюті).
По-четверте, інститути й норми міжнародного фінансового права споконвічно формувалися в дуже твердій прив'язці до стратегічних державних інтересів окремих держав або груп держав. У результаті, що складався в XIX столітті механізм міжнародно-правового регулювання глобальної валютно-фінансової системи виявився дуже далеким від принципу справедливості.
В-п'ятих, українська правова школа взагалі й школа міжнародного права зокрема, а також українська дипломатія дуже мало уваги приділяли й приділяють валютно-фінансовим аспектам глобального світобудови. Звертає увагу також, що в українській історіографії права, у підручниках по історії держави й права практично немає матеріалів, що стосуються міжнародно-правових аспектів взаємодії держав у таких життєво важливих сферах, як валютно-фінансові відносини.
В-шостих, цікавої представляється ідея, викладена В. Є. Грабарем, у частині концепції міжнародного адміністративного права. Як представляється, ця ідея вимагає розгляду й вивчення в сучасних умовах і з урахуванням системи міжнародного права.
В-сьомих, глобальна валютна система пройшла надалі через кілька етапів розвитку й до середини XX століття світовою валютою стала національна грошова одиниця Сполучених Штатів Америки. Залежність національних грошових систем від долара США стала однієї із причин фінансово-економічної кризи, що вибухнула світового, і його масштабів. Враховуючи досвід Паризької валютної системи, можна було б запропонувати розглянути можливість повернення держав до золотого стандарту - до прив'язки національних валют до золотого втримування. Для цього необхідна нова міжнародна конференція й нові зміни в міжнародно-правових основах діючого міжнародного фінансового правопорядку.
Список використаної літератури
1. Лазебник Л.Л. Міжнародне фінансове право: Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 312 с.
2. История мировой экономики. // Под редакцией Поляка Г.Б., Марковой А.Н. - М., 2006. - 670 с.
3. Карро Д., Жюйар П. Международное экономическое право. - М., 2002. - 580 с.
4. Лисовский В.И. Правовое регулирование международных экономических отношений. - М., 2004. - 288 с.
5. Лисовский В.И. Международное торговое и финансовое право. - М., 2004. - 378 с.
6. Шумилов В.М. Всемирная торговая организация: право и система. - М., 2006. - 203 с.
7. Шумилов В.М. Международное финансовое право. - М., 2005. - 430с.
8. Энг М.В., Лис Ф.А., Мауер Л.Д. Мировые финансы. - М., 2008. - 734 с.
9. Альтшулер А.Б. Международное валютное право. М., 2004. - 254 с.
10. Рязанова Н.С. Міжнародні фінанси. М., 2001. - 119 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Міжнародні економічні відносини, їх зміст і значення. Поняття та класифікація норм міжнародного права. Механізм міжнародно-правового регулювання. Поняття та система джерел міжнародного економічного права. Прийняття резолюцій міжнародних організацій.
контрольная работа [34,3 K], добавлен 08.11.2013Міжнародне право другої половини ХХ ст., особливості та значення у розвитку суспільства. Розвиток міжнародного права після Другої світової війни. Особливості утворення ООН, як наступний крок в еволюції міжнародного права. Переоцінка миротворчої ролі ООН.
контрольная работа [44,9 K], добавлен 21.04.2008Сутність, структура та значення сучасної системи міжнародного права, головні етапі її становлення та закономірності розвитку. Проблеми визначення поняття та класифікація джерел міжнародного права. Основні принципи та норми цього правового інституту.
курсовая работа [47,3 K], добавлен 15.01.2013Взаємозв'язок міжнародного публічного і міжнародного приватного права. Суб'єкти міжнародного приватного права - учасники цивільних правовідносин, ускладнених "іноземним елементом". Види імунітетів держав. Участь держави в цивільно-правових відносинах.
контрольная работа [88,2 K], добавлен 08.01.2011Розгляд процесу розвитку і становлення базової галузі міжнародного права – договірного права. Дослідження етапів формування інституту договірного права впродовж різних періодів історії, визначення особливостей договору на кожному етапі становлення.
статья [27,2 K], добавлен 00.00.0000Трудові відносини як предмет міжнародного приватного права. Використання цивілістичних принципів і конструкцій в теорії і практиці трудового права. Полеміка необхідності відділення міжнародного трудового права від міжнародного приватного права.
реферат [20,9 K], добавлен 17.05.2011Вивчення основних причин виникнення міжнародного права як галузі, що охоплює сукупність правовідносин за участю іноземних елементів. Міжнародне право давнього періоду, середніх віків. Перехід до сучасного міжнародного права і затвердження його принципів.
курсовая работа [42,2 K], добавлен 11.01.2011Поняття та предмет науки міжнародного приватного права. Система міжнародного приватного права як юридичної науки. Засновники доктрини міжнародного приватного права. Тенденції розвитку та особливості предмета міжнародного приватного права зарубіжних країн.
реферат [30,3 K], добавлен 17.01.2013Дослідження співвідношення міжнародного та національного права в дуалістичній і моністичній теоріях. Аналіз конституцій різних країн щодо впливу міжнародних норм і договорів на національне законодавство. Закріплення основних принципів міжнародного права.
реферат [207,2 K], добавлен 08.01.2014Особливості розвитку міжнародного права після розпаду Римської імперії. Дипломатичне і консульське право в феодальний період. Розвиток права міжнародних договорів. Формування міжнародного морського права. Право ведення війни і порядок вирішення спорів.
реферат [25,6 K], добавлен 16.02.2011
