Право інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Основні поняття про право інтелектуальної власності

У результаті раціоналізаторської діяльності мають бути захищені права інтелектуальної власності. Що необхідно знати для такого захисту?

Згідно із нормативними актами з цього питання, право інтелектуальної власності -- це сукупність цивільно-правових норм, що регулюють відносини, пов'язані з творчою діяльністю. При цьому цивільне право не регулює безпосередньо творчу діяльність, тому що процес творчості залишається за межами дії його норм. Функції цивільного права полягають у визнанні авторства на створені результати творчої діяльності, встановленні їх правового режиму, моральному і матеріальному стимулюванні і захисті прав авторів та інших осіб, що мають авторські права.

Авторські, винахідницькі й подібні їм права називають винятковими, тобто абсолютними, суб'єктивними правами, що забезпечують їхнім носіям правомочності на вчинення різноманітних дій з одночасною забороною всім іншим особам чинити зазначені дії.

Проте інтелектуальна власність має свою істотну специфіку, що полягає в нематеріальній природі об'єктів права інтелектуальної власності на нематеріальні блага його суб'єктів.

Таким чином, сутність права інтелектуальної власності полягає в нематеріальній природі її об'єктів.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про власність" об'єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт й інші результати інтелектуальної праці.

Залежно від особливостей об'єктів права інтелектуальної власності розрізняють чотири його види:

1) авторське право і суміжні права;

2) право на відкриття;

3) промислова власність (право на винахід, корисну модель, промисловий зразок, що називають також патентним правом);

4) інші результати творчої діяльності, використані у виробництві (право на товарний знак, знак обслуговування, раціоналізаторську пропозицію, фірмове найменування, охорону селекційних досягнень та інтересів власника ноу-хау).

Цивільно-правовий інститут авторського права і суміжних прав регулює немайнові і пов'язані з ними майнові відносини у сфері створення і використання творів літератури, науки і мистецтва.

Нормативно-правове регулювання зазначеного інституту разом із законодавством про власність здійснюється безпосередньо Законом України "Про авторське право і суміжні права". У ст. 1 зазначається, що цей Закон охороняє особисті (немайнові) і майнові права авторів і їхніх правонаступників, пов'язані зі створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), і права виконавців, виробників фонограм, організацій віщання (суміжні права). Іншими словами, у законі прямо закріплений подвійний зміст авторського права і суміжних прав як різновиду права інтелектуальної власності і пріоритет у змісті особистих (немайнових) прав.

Об'єктами авторського права є твори літератури, мистецтва і науки, що відповідають певним вимогам. Насамперед твір повинен бути творчим.

Творчість -- це інтелектуальна робота, спрямована на створення чогось нового. Творчий характер твору означає, що він є новим порівняно з раніше відомими. Для об'єктів авторського права істотне значення має новизна і змісту, і форми. Нова форма відображення відомого змісту характеризує твір як щось творче і спричинює визнання його об'єктом авторського права.

Іншою ознакою об'єкта авторського права є об'єктивна виразність -- об'єкт повинен існувати в певній формі, доступній для сприйняття іншими людьми.

Суб'єктами авторських і суміжних прав є:

1) суб'єкти з початковими правами (автори, виконавці, виробники фонограм, організації віщання);

2) правонаступники (спадкоємці, організації-правонаступники, держава).

Автор -- головний суб'єкт авторського права. Це фізична особа, творчою працею якої створено твір, що є об'єктом авторського права. Не має значення його дієздатність. Моментом виникнення авторського права є завершення створення твору без офіційного оформлення авторства незалежно від опублікування. Для виникнення і

здійснення авторського права не потрібні реєстрація твору або інше спеціальне оформлення, або дотримання будь-яких формальностей.

Суб'єктами авторського права можуть бути як громадяни України, так і іноземці.

Особисті (немайнові) права -- це право авторства, право на ім'я і право на захист твору та репутації автора безстроково. Ці права не переходять у спадщину. Особисті (немайнові) права автора закріплені ст. 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Автор має такі особисті (немайнові) права:

1) вимагати визнання свого авторства, згадування свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

2) забороняти згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

3) вибирати псевдонім (вигадане ім'я) у зв'язку з використанням твору;

4) протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору, або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора;

5) обнародувати твір.

Майнові права -- це виключні права на використання твору, тобто право відтворювати його, поширювати, публічно показувати і виконувати, повідомляти для загального відання в ефір або по кабельній мережі, перекладати тощо, а також одержувати авторську винагороду. Розмір винагороди встановлюється у договорі, законом визначені лише мінімальні ставки.

У ст. 14 "Майнові права автора" Закону зазначено, що автору або іншій особі, що має авторське право, належать виключні права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом, зокрема виключне право дозволяти чи забороняти:

* відтворення творів;

* публічне виконання і публічне сповіщення творів;

* публічний показ;

* будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи по проводах вже переданих в ефір творів, якщо воно здійснюється іншою організацією;

* переклади творів;

* переробки, адаптації, аранжування й інші подібні зміни творів;

* поширення творів шляхом продажу примірників видання; здавання в найом після першого продажу, відчуження іншим

способом примірників аудіовізуальних творів, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі або у формі, що читається машиною;

* імпорт примірників творів.

Майнові права авторів переходять у спадщину. Охорона авторських прав діє протягом усього життя автора і 50 років після його смерті.

Строк охорони творів, створених у співавторстві, діє протягом усього життя співавторів і 50 років після смерті останнього автора.

Після закінчення терміну дії авторського права твір стає суспільним надбанням.

Поряд з авторськими правами зазначений Закон докладно регулює відносини у сфері суміжних прав. Таку назву ці права одержали тому, що особи, які мають такі права, творчо використовують створені іншими особами твори і не вважаються авторами виконуваних чи записуваних і відтворюваних творів.

До цивільно-правових способів захисту авторського права і суміжних прав належать такі:

* визнання права;

* відновлення права;

* припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

* відшкодування збитків;

* визнання угоди, договору недійсним;

* стягнення особливої неустойки при несвоєчасній оплаті.

Відкриттям визнається запровадження невідомих раніше об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, що вносять докорінні зміни в рівень пізнання.

Автором відкриття визнається громадянин, який зробив заявку, що відповідає певним вимогам.

Відповідно до ст. 514 ЦК України автору відкриття належить комплекс особистих немайнових і майнових прав. Автор відкриття має право вимагати визнання його авторства і пріоритету у відкритті, що засвідчується дипломом; він має право на присвоєння відкриттю свого імені або спеціальної назви, що вказується у дипломі на відкриття. Автор відкриття має право на винагороду, виплачувану йому при одержанні диплома, а також на пільги, зокрема право на додаткову житлову площу нарівні з науковцями.

Про відкриття робиться запис у трудовій книжці автора.

Право одержати диплом про відкриття померлого автора, а також винагороду переходить у спадщину (ст. 515 ЦК). Спори про авторство (співавторство) на відкриття вирішуються судом (ст. 56 ЦК).

Патентне право (промислова власність) -- це інститут цивільного права, що регулює відносини, пов'язані з технічною творчістю.

Об'єкти технічної творчості пов'язані з природними законами матеріального світу. Вони не відтворюють індивідуальності їхнього творця у такій мірі, як об'єкти авторського права. Отже, об'єкти технічної творчості є відтворювані, вони можуть бути створені незалежно один від одного самостійно різними особами і тому потребують формального офіційного закріплення. Крім того, результати технічної творчості, спрямовані на розв'язання практичних завдань, мають прикладне значення.

Об'єктами патентного права (промислової власності) у вузькому розумінні є винаходи, корисні моделі і промислові зразки.

Суб'єктами патентного права є автори, патентовласники, ліцензі-ати.

Автор -- це фізична особа, творчою працею якої створено твір.

Патентовласник -- особа, яка має виключне право на використання винаходу. Такими можуть бути: 1) автор винаходу; 2) роботодавець (у разі службових винаходів); 3) особа, зазначена автором у заявці на видачу патенту; 4) правонаступники; 5) договірний патентовласник (патент може бути переданий за договором, за плату будь-якій фізичній або юридичній особі).

Ліцензіат -- особа, яка одержує у визначеному договором обсязі право на використання винаходу за плату. Існують такі види ліцензійних договорів:

1) виняткової ліцензії;

2) неповної ліцензії;

3) відкритої ліцензії.

Від розв'язання проблеми створення ефективної системи охорони інтелектуальної власності залежить міцність фундаменту для інноваційної моделі розвитку України, їїмодернізації, підвищення конкурентоспроможності усвітовій соціально-економічній системі. Авід цього, усвою чергу,-- перспективи створення робочих місць унових галузях, які визначають обличчя світової економіки ХХІ століття-- економіки, щобазується назнаннях. Цеіпитання створення цивілізованого ринкового середовища, деіпідприємці, іспоживачі були бнадійно захищені від недобросовісної конкуренції, пов'язаної знеправомірним використанням об'єктів інтелектуальної власності, виробництвом фальсифікованих товарів. Саме цим визначається актуальність проведеного вКиєві 31жовтня ц.р. «круглого столу» натему «Проблеми охорони інтелектуальної власності вУкраїні», організованого Українським центром економічних іполітичних досліджень імені Олександра Разумкова, уякому взяли участь близько 200 представників органів державного управління, посольств кількох країн, організацій сфери патентування тареєстрації авторських прав, Національної академії наук інедержавних науково-дослідних організацій, провідних засобів масової інформації.

На актуальності цієї проблеми особливо наголосив напереговорах прем'єр-міністр України А.Кінах під час свого візиту доСША, девідстрочку замериканського боку взапровадженні економічних санкцій було чітко обумовлено продовженням заходів, які підтверджують рішучість України боротися зпорушеннями прав інтелектуальної власності.

2. Світові тенденції охорони інтелектуальної власності й Україна

Проблеми охорони інтелектуальної власності сьогодні вийшли всвіті наперший план істали вже непросто юридичними або комерційними питаннями. Унаслідок всеосяжної інтелектуалізації сучасної світової економіки вони дедалі більше стають політичною проблемою, пов'язаною зекономічною безпекою тавимагають стратегічних підходів доїхвирішення. Процеси інтелектуалізації досягли надзвичайно високої інтенсивності, немислимої щедесятиліття тому. Нині усвіті діють понад 4млн. патентів; щороку подається приблизно 700 тис. заявок напатентування; 2000 р. доход від продажу ліцензій назапатентовані об'єкти становив 100 млрд. дол., щовдесятеро більше, ніж 1990 р.

Важливо враховувати, щовосновному вже сформувалася глобальна система регулювання охорони інтелектуальної власності. Україна повинна адаптуватися донеї, якщо планує розвиватися якскладова частина світового господарства, анеякекономіка, відмежована від світових тенденцій соціально-економічного йтехнологічного розвитку. Ізаостанні роки Україна значно активізувала процес входження всвітові структури, щорегулюють інтелектуальну власність, івже єучасницею 15з26універсальних міжнародних конвенцій ідоговорів уцій сфері. Але проблемою залишається незавершеність процесів здобуття членства вСвітовій торговельній організації (СОТ) ізабезпечення участі вУгоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності. Незавершено іпроцес приєднання доряду міжнародних конвенцій тадоговорів.

Велике значення для ефективної охорони інтелектуальної власності має процес входження України врегіональні європейські структури регулювання цієї сфери, іпередусім уструктури Європейського союзу. Нацьому напрямі також єнерозв'язані проблеми-- невизначеність позиції України щодо Євразійської патентної конвенції таналагодження відносин ізЄвразійською патентною організацією, відсутність перспективних програм взаємодії зЄвропейським патентним відомством і Відомством ізгармонізації навнутрішньому ринку (товарні знаки ЄС).

Домінуючу роль усфері двосторонніх відносин уцій царині, безумовно, відіграють США, які єсвітовим технологічним лідером. Саме цей чинник, анетільки загроза санкцій ізбоку Сполучених Штатів, єпотужним стимулом дорозвитку системи охорони інтелектуальної власності вУкраїні.

Слід підкреслити, щопротягом останнього десятиліття вУкраїні відбувався досить інтенсивний процес становлення системи охорони інтелектуальної власності. Насьогодні система органів регулювання сфери охорони інтелектуальної власності вУкраїні перебуває взавершальній фазі формування йуже спроможна виконувати свої основні функції. Їїрегулюють 37законів іпонад 100 підзаконних актів, дія яких поширюється принаймні на16самостійних об'єктів авторського права вгалузі науки, літератури ймистецтва, три види об'єктів суміжних прав, дев'ять видів промислової власності йнасферу захисту від недобросовісної конкуренції. Однак ефективність системи знижує цілий комплекс проблем, щовимагають невідкладного розв'язання.

3. Проблеми в сфері охорони інтелектуальної власності в Україні

Реальні тенденції всфері реєстрації тавикористання прав інтелектуальної власності вУкраїні залишаються суперечливими йнесвідчать про ефективне функціонування системи їїохорони. Нестабільність умов для винахідницької тараціоналізаторської діяльності через, головним чином, погіршення матеріально-технічних іфінансових умов вінноваційній сфері, обумовила зменшення, порівняно з1995 р., кількості винахідників, авторів промислових зразків іраціоналізаторів майже натретину, акількість підприємств, щоберуть участь устворенні йвикористанні об'єктів промислової власності,-- удвічі. Вкрай незначними єоперації зукладання договорів напередачу прав щодо об'єктів промислової власності.

2000 р. зареєстровано лише 372 договори (185-- про передачу прав і182-- ліцензійні договори навикористання об'єктів промислової власності), причому переважна частина зних стосувалася знаків для товарів іпослуг (233). Характерно, що2000 р. 42,8% усіх ліцензійних договорів навикористання знаків для товарів іпослуг стосувалися лікеро-горілчаних іще7,5% --тютюнових виробів; небуло жодного договору втаких сферах, якзасоби зв'язку, електроніка, сільське господарство, медицина.

У сукупності проблем охорони інтелектуальної власності вУкраїні найгострішими єтакі: охорона комп'ютерних програм ібаз даних (відзначили 65,3% опитаних УЦЕПД експертів), захист від недобросовісної конкуренції (55,6%), охорона знаків для товарів іпослуг (товарних знаків) --52,1%, охорона виробників аудіовізуальної продукції-- 50,0%.

На думку експертів, створенню вУкраїні ефективної системи охорони інтелектуальної власності перешкоджають передусім недоліки правової системи країни (див. діаграму 1). Значну роль відіграє іпануюча всуспільстві зневага доохорони прав інтелектуальної власності, відсутність належного інформаційного забезпечення діяльності вгалузі охорони інтелектуальної власності. Водночас навіть серед експертів спостерігається певна недооцінка соціально-економічних механізмів охорони інтелектуальної власності.

Характерно, щопонад половина з2тис. опитаних УЦЕПД громадян невідносять проблеми охорони інтелектуальної власності допершорядних проблем економічного розвитку України. Вумовах обмеженої платоспроможності широких верств населення діють потужні стимули допридбання таспоживання продукції, виготовленої зпорушенням прав інтелектуальної власності. Майже 70% населення України споживає підроблену продукцію, маркіровану загальновідомими товарними знаками (див. діаграму 2), аніколи некупує їїлише п'ята частина населення. 42,4% громадян України купують дешевші товари, навіть якщо вони можуть бути підробленими. Майже 40% українських споживачів якість підроблених товарів вважає цілком прийнятною. Цесвідчить про деформацію правових понять узначної частини громадян, підтримувану їхніми низькими вимогами доякості-- щоєнормою для малозабезпечених верств населення.

Низькі стандарти захисту інтелектуальної власності вУкраїні значною мірою визначаються браком кваліфікованих фахівців уцій сфері, позаяк вона вимагає досить великого обсягу специфічних знань. Нажаль, лише з2000 р. уцьому питанні почали з'являтися певні позитивні зрушення. Але йсьогодні потужність освітньої системи низька йнеможе задовольнити попит нафахівців цього профілю. Так, 2000 р. наперший курс Інституту інтелектуальної власності таправа було зараховано лише 39чоловік, анадругому курсі продовжували навчання 42студенти. УХарківському міжгалузевому інституті підвищення кваліфікації кадрів зановими напрямами розвитку техніки йтехнологій при Харківському національному технічному університеті «ХПІ», щоготує менеджерів інтелектуальної власності, перших випускників ізцього фаху було лише 39.

Нарешті, слід відзначити, щосеред головних причин недостатнього рівня ефективності охорони інтелектуальної власності українських фізичних іюридичних осіб закордоном фахівці найчастіше називають «відсутність удержави коштів напатентування таздійснення реєстраційних процедур закордоном» (54,8% відповідей експертів), «низький рівень правової культури вкраїні» (46,6%), «відсутність належних знань йінформації про порядок захисту інтелектуальної власності замежами України» (45,2%). На«законодавчу неврегульованість вУкраїні питань трансферу технологій, зокрема при виїзді українських фахівців нароботу закордон», указують 43,8% опитаних УЦЕПД експертів.

Аналіз, проведений вУЦЕПД, показав, щовструктурі законодавчого регулювання питань охорони інтелектуальної власності нерозв'язано такі важливі проблеми:

- володіння йуправління правами наоб'єкти інтелектуальної власності, створені зарахунок коштів державного бюджету йзагальнодержавних централізованих фондів;

- колективне управління авторським ісуміжними правами;

- регулювання ринку інтелектуальної власності, передача накомерційних засадах прав наоб'єкти інтелектуальної власності;

- нормативно-правове забезпечення розвитку франчайзингу-- продажу або тимчасового надання вкористування товарного знака під контролем його власника;

- трансфер технологій закордон, щоприводить доцілеспрямованого відбору, часто забезцінь, українських технологій ізбоку іноземних фірм; правові механізми, які запобігали бподачі заявок навинаходи вінші країни вобхід патентного відомства України, щопризводить донеконтрольованого відпливу нових технологій закордон;

- захист комерційної інформації підприємств, атакож ноу-хау;

- захист відомих товарних знаків, які непотребують реєстрації: узаконах України загалом немає визначення цього терміна, немає списку таких знаків;

- захист фірмових найменувань;

- оцінка вартості нематеріальних активів;

- облік об'єктів інтелектуальної власності;

- впровадження ефективнішого захисту наукової інтелектуальної власності проти порушень уцій сфері (привласнення результатів наукової праці вформі фіктивного «співавторства»; публікування працівниками державних структур від свого імені результатів, які містяться внауково-аналітичних матеріалах, поданих підпорядкованими їморганізаціями; відтворення результатів наукових робіт без посилання наавторів або їхнесанкціонована публікація тощо);

- охорона раціоналізаторських пропозицій;

- охорона порід тварин;

- охорона фольклору, народних художніх промислів ітрадиційних знань;

- прогалини вантимонопольному законодавстві, які вможливлюють використання процедур патентування якспособу монополізації ринків.

У процесі підготовки проекту Книги IVЦивільного кодексу України виявилися серйозні розбіжності між цим документом ічинними нормами вже ухвалених законів іратифікованих договорів ізпитань інтелектуальної власності. Ліквідація цих неузгодженостей викликала значну затримку впідготовці проекту.

Відчувається необхідність додаткових правових норм, які узгодили букраїнське законодавство впитаннях охорони прав наоб'єкти інтелектуальної власності ймеханізму їхреалізації зУгодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС), статтею 50іДодатком III Угоди про партнерство таспівробітництво між Україною іЄС(УПС).

Неврегульовані йпитання «інтелектуальної спадщини» колишнього Радянського Союзу. Так, заданими головного консультанта Комітету зпитань науки йосвіти Верховної Ради України Геннадія Андрощука, після розпаду СРСР уРосії залишилося близько 500 тис. діючих охоронних документів (авторських свідоцтв) навинаходи згрифом «Для службового користування», які ніколи непублікувалися йможуть бути перетворені напатенти. Зарозрахунками фахівців, приблизно чверть ізних (125 тис.) належить українським винахідникам. ВУкраїні немає навіть переліку цих винаходів, неговорячи вже про їхописи. Аналогічна ситуація ізтаємними авторськими свідоцтвами колишнього СРСР (також близько 500 тис.). Деякі зних уже перетворено напатенти Російської Федерації. Така ситуація може створювати для українських підприємств певні труднощі при виході назарубіжні ринки високотехнологічної продукції.

Під час проведення «круглого столу» висловлювалися різні точки зору щодо проблеми наукової інтелектуальної власності. Зокрема, пропонувалося ввести норми, щозахищають наукові ідеї, зміст наукових теорій. Але керівник підкомітету зпитань науки йосвіти Верховної Ради України, народний депутат Л.Глухівський наголошував нанеприйнятності таких підходів інеобхідності захисту саме форми, анезмісту наукової праці, щоєміжнародно визнаною нормою врегулюванні авторського права.

Попри активізацію зусиль правоохоронних органів щодо захисту прав інтелектуальної власності, загальний рівень правопорушень уцій сфері залишається високим. Цеєпідставою для звинувачення України внизьких стандартах охорони інтелектуальної власності. Так, Міжнародний альянс інтелектуальної власності поставив Україну першою всписку 58країн ізнизькими стандартами охорони інтелектуальної власності. Особливо цестосується аудіовізуальної продукції, програмного забезпечення, фармацевтичних препаратів. Заданими Міжнародної федерації виробників фонограм (International Federation ofthe Phonographic Industry-- IFPI), Україна лідирує вЄвропі зарівнем піратства зпоказником близько 95% від обсягу ринку. Інша міжнародна організація-- Асоціація виробників програмного забезпечення (Business Software Alliance) усвоєму останньому «Звіті про піратство» віднесла Україну допершої десятки країн-- піратів програмного забезпечення, девона (разом зіншими державами-- членами СНД) ізпоказником піратства 89% ділить зІндонезією третє-четверте місця після В'єтнаму йКитаю, випереджаючи Росію.

За даними української Асоціації іноземних виробників фармацевтичної продукції (AIPM), вУкраїні наетапі реєстрації вФармакологічному експертному центрі Міністерства охорони здоров'я невраховується наявність патентного захисту винаходів іпромислових зразків, непроводиться патентна експертиза препаратів, щоподаються нареєстрацію. Цепризводить допорушення патентних прав наоригінальні лікарські препарати. Якнаслідок, провідні фармацевтичні компанії світу можуть відмовитися від поставки наринок України інноваційних лікарських препаратів.

Слід, утім, відзначити, щоряд учасників дискусії поставив під сумнів об'єктивність цих даних. Приміром, народний депутат Б.Беспалий стверджував, щотакі рівні піратства «ніким недоведені».

Слід зазначити, щопри дуже високому відносному рівні піратства зайого абсолютними обсягами Україна неналежить докраїн-лідерів. Отже, санкції, щозагрожують Україні збоку США, або жтіускладнення, щовиникають вУкраїни вконтексті переговорів стосовно вступу доСОТ,-- немають під собою достатніх підстав, якщо керуватися однаковими критеріями оцінки щодо всіх країн світу, зокрема таких, якКитай або Росія. Україна загалом невходить удесятку країн ізнайвищими абсолютними обсягами виробництва піратської фонографічної продукції. Автрати доходів світових виробників комп'ютерних програм через українське піратство 2000 р. становили лише $29,7 млн., тоді якзагалом усвіті цівтрати сягають $11,75 млрд. Вказані дані свідчать, щозавсієї складності проблем охорони прав інтелектуальної власності вУкраїні навряд чиможна розглядати нашу країну якодну здержав, щосвоєю піратською діяльністю завдають найбільших збитків легальним виробникам.

Аналіз стану боротьби зпорушеннями всфері інтелектуальної власності вУкраїні підтверджує, щохоча рівень порушень залишається високим, останнім часом відбувається помітна активізація процесів охорони інтелектуальної власності.

Дані Міністерства внутрішніх справ України свідчать, щоза9місяців 2001 р. серед перевірених 12тис. підприємств урізних регіонах України накожному другому зних виявлено порушення встановленого законодавством України порядку тиражування йрозповсюдження об'єктів інтелектуальної власності. Міністерством порушено 221 кримінальну справу, зокрема 63-- запорушення авторських ісуміжних прав, тоді якзавесь 2000 р. виявлено лише 19таких злочинів. Понад 4200 осіб притягнуто доадміністративної відповідальності. Припинено незаконну діяльність 16«підпільних» цехів, щозаймалися виробництвом ірозповсюдженням контрафактної продукції. Управопорушників вилучено 257 тис. відеокасет, 235 тис. аудіокасет і217 тис. компакт-дисків (загалом-- 709 тис. одиниць) назагальну суму 7,8 млн. грн.

4. Можливі розв'язання існуючих проблем. Забезпечення міжнародних-правових умов

До кінця 2002 р. бажано завершити процес ухвалення законодавчих актів (включаючи внесення змін ідоповнень дочинних законів), які привели букраїнське законодавство увідповідність ізвимогами Угоди ТРІПС, щоєоднією зключових умов вступу України вСОТ.

Одночасно треба доповнити діючу Програму інтеграції України вЄвропейський Союз участині уточнення інституційних іфінансових ресурсів, необхідних для реалізації заходів, спрямованих наохорону інтелектуальної власності.

Потрібно вивчити питання про доцільність приєднання України донизки міжнародних конвенцій ідоговорів, зокрема доМадридської угоди 1891 р. про припинення використання неправдивих або таких, щовводять воману, указань походження товарів (уредакції Стокгольмського акту 1967 р.); Лісабонської угоди про захист назв місць походження таїхміжнародну реєстрацію 1958 р.; Брюссельської конвенції про поширення несучих програми сигналів, щопередаються через супутники, 1974 р.; Договору про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів (FRT ) 1989 р.; Вашингтонського договору про інтелектуальну власність щодо інтегральних мікросхем 1989 р.; Євразійської патентної конвенції (ЄПК) 1994 р. Доречі, щодо останньої на«круглому столі» розгорнулася гаряча дискусія. Категорично проти ратифікації ЄПК виступило ряд учасників, зокрема патентні повірені, чию думку озвучила Т.Кукшина.

Важливо також вивчити питання про доцільність розробки довгострокової (нап'ять років) програми співробітництва з Європейським патентним відомством і Відомством згармонізації навнутрішньому ринку (товарні знаки ЄС).

Треба розробити комплекс довгострокових заходів щодо адаптації національної патентної системи допараметрів європейської патентної системи таєвропейської системи товарних знаків.

На основі активної участі вроботі Світової організації інтелектуальної власності впитаннях охорони інтелектуальної власності вмережі Інтернет, усферах біотехнології, фольклору, традиційних знань, потрібно буде внести відповідні доповнення доПрограми розвитку державної системи охорони інтелектуальної власності вУкраїні на2001--2004 рр., спрямовані напідготовку нормативно-правових актів уцих сферах.

Аналогічним чином, слід внести вперелік актів законодавства України, щодо яких необхідна адаптація дозаконодавства ЄС, нормативні документи ЄСізпитань охорони інтелектуальної власності вінформаційному суспільстві, мережі Інтернет.

5. Забезпечення розвитку внутрішнього правового поля

У цій сфері пріоритет номер один-- прискорення ухвалення Книги IV«Інтелектуальна власність» нової редакції Цивільного кодексу України, проведення роботи щодо ліквідації неузгодженостей між окремими нормативно-правовими актами зпитань інтелектуальної власності.

Практично перезрілим єпитання ухвалення закону про створення Патентного суду України якоргану спеціальної компетенції, уповноваженого розглядати спірні питання всфері інтелектуальної власності впорядку адміністративного судочинства, зокрема питання захисту від недобросовісної конкуренції, пов'язані зправами інтелектуальної власності.

Фахівці підтримують ідею внесення змін уЗакон України «Про охорону прав навинаходи йкорисні моделі», Кримінальний кодекс України стосовно кримінальної відповідальності заподачу заявок навинаходи вінші держави доподачі їхунаціональне патентне відомство.

З іншого боку, треба внести зміни вчинне Положення про порядок реєстрації тапереміщення через митний кордон України товарів, щомістять об'єкти інтелектуальної власності, спростити діючі реєстраційні процедури тазменшити розмір плати зареєстрацію дорозміру, щовідповідає реальним витратам натаку реєстрацію або продовження їїтерміну (насьогодні цясума коливається вдіапазоні $100--400).

Слід було бзабезпечити докінця 2002 р. підготовку законопроектів щодо: охорони комерційної таємниці, включаючи питання ноу-хау; правової охорони раціоналізаторських пропозицій; трансферу технологій (включаючи регулювання питань патентування винаходів закордоном, питання передачі технологій при виїзді фізичних осіб закордон); оцінки інтелектуальної власності; атакож розробити методику оцінки вартості прав інтелектуальної власності.

До цього треба додати, щопід час дискусії на«круглому столі» перший заступник голови Державного департаменту інтелектуальної власності В.Жаров висловився заухвалення спеціального законодавчого акта зпитань службових винаходів, тобто винаходів, зроблених при виконанні працівником своїх службових обов'язків. Одночасно він виступив заповернення дорозгляду питання про захист авторів наукових відкриттів урамках підготовки нової редакції Цивільного кодексу України.

6. Організація управління й розвиток інфраструктури в сфері охорони інтелектуальної власності

Важливими завданнями вцій галузі єзабезпечення належного рівня координації діяльності міністерств івідомств шляхом регулярного проведення засідань Міжвідомчого комітету зпроблем захисту прав наоб'єкти інтелектуальної власності, атакож ухвалення постанови про створення вміністерствах івідомствах структурних підрозділів ізпитань інтелектуальної власності.

Водночас треба зробити упор навпровадженні сучасних технологій управління процесами охорони інтелектуальної власності. Цьому сприяло бстворення централізованого комп'ютерного банку даних щодо фірмових найменувань, зареєстрованих натериторії України; впровадження новітніх інформаційних технологій, зокрема щодо патентної бібліотеки громадського користування. Заінформацією голови Державного департаменту інтелектуальної власності М.Паладія, департамент впритул займається питанням створення Інтернет-біржі, урамках якої передбачається електронний доступ добаз даних про винаходи.

Необхідні заходи щодо розширення мережі регіональних організацій усфері надання широкого комплексу послуг усфері охорони інтелектуальної власності заучастю Всеукраїнської асоціації патентних повірених, Товариства винахідників іраціоналізаторів України, ізспівробітництвом, уразі потреби,-- зрегіональними відділеннями Торговельно-промислової палати України. Необхідно також розробити заходи для приведення національної статистики щодо інтелектуальної власності увідповідність ізміжнародними стандартами вцій сфері.

Тим часом зарубіжний досвід свідчить, щостворити ефективну систему охорони інтелектуальної власності, спираючись винятково надержавні структури, неможливо.

Тож власникам інтелектуального продукту (юридичним іфізичним особам), атакож творчим спілкам України важливо активізувати процес створення недержавних організацій ізпитань охорони інтелектуальної власності, анайпотужнішим ізних-- вивчити питання про вступ увідповідні міжнародні недержавні організації.

Нарешті, уцій сфері необхідно вжити заходів щодо врегулювання питань «інтелектуальної спадщини» колишнього СРСР.

7. Захист прав власників і споживачів від недобросовісної конкуренції

У цій царині слід надати Державному комітету стандартизації, метрології тасертифікації України відповідні повноваження для ефективного захисту споживачів від недобросовісної конкуренції, пов'язаної знеправомірним використанням товарних знаків йінших об'єктів інтелектуальної власності.

Водночас, підкреслив усвоєму виступі перший заступник голови Антимонопольного комітету України О.Мельниченко, відповідальність запроведення заходів боротьби знедобросовісною конкуренцією неповинна розпорошуватися набагато відомств. Таким чином, функції Держкомстандарту вцій сфері мають обмежуватися захистом прав споживачів інеповинні обмежувати роль Антимонопольного комітету.

Необхідно також ужити заходів для посилення координації діяльності органів виконавчої влади, зокрема правоохоронних органів, ізметою створення цілісної системи забезпечення (інформаційного) дотримання законодавства про охорону інтелектуальної власності.

8. Удосконалення економічних важелів охорони інтелектуальної власності

Ці питання вимагають найпильнішої уваги, позаяк обумовлюють масовість істалість порушень прав інтелектуальної власності. Без розв'язання цих проблем (авони найтіснішим чином пов'язані зпитаннями доходів населення, реальної заробітної плати вкраїні) ірозраховуючи винятково накаральні заходи доведеться зробити те, щоафористично змалювала під час дискусії на«круглому столі» керівник юридичного департаменту Українського національного комітету Міжнародної торговельної палати Н.Котигоренко --«закупити вКитаї дешеву арматуру йусім поставити грати навікна». Неможна непогодитися зїїдумкою про те, щобагато громадян України просто фінансово «не потягнуть» придбання ліцензованих продуктів, отже потрібна технічна йфінансова допомога врозв'язанні цієї проблеми. інтелектуальна власність право споживач власник конкуренція

Треба розробити систему економічних стимулів (податкових, кредитних, страхових) комерціалізації запатентованих науково-технічних досягнень. Зокрема, назріли питання про створення Фонду сприяння патентуванню українських винаходів закордоном, ізйого частковим фінансуванням ізДержавного бюджету врамках окремої статті бюджетних видатків наохорону інтелектуальної власності.

У Державному бюджеті слід передбачити йналежне фінансування видатків нарозвиток інфраструктури охорони інтелектуальної власності, модернізацію технічної бази державних установ цієї сфери таозброєння їхновітніми інформаційними технологіями.

У контексті цієї категорії проблем досить актуально прозвучало зауваження керівника Центру інтелектуальної власності йпередачі технологій президії НАН України Ю.Капиці про невирішеність вУкраїні питання щодо порядку йефективного регулювання розмірів винагороди авторам винаходів, через що«винаходити вУкраїні невигідно».

9. Освіта йформування громадянської свідомості

Актуальним питанням стало проведення вукраїнських ЗМІ широкомасштабної освітньої кампанії, спрямованої наформування внаселення України правової культури, поваги доінтелектуальної власності йнадання йому базових знань про права власників інтелектуального продукту ймеханізми його охорони, зокрема закордоном.

У рамках Концепції реформування системи освіти вУкраїні було ббажано передбачити введення всередній школі ознайомлювальних курсів (розділів) зосновами інтелектуальної власності йвідповідних спецкурсів увищих навчальних закладах. Це, втім, досить непросте питання вумовах, коли, засловами керівника управління економічної безпеки апарату РНБОУ З.Варналія, ушколах насьогодні немає навіть елементарних курсів ізпитань економіки.

Загалом слід подбати про розробку системи організації навчання, підготовки йперепідготовки фахівців усфері інтелектуальної власності, про науково-методичне забезпечення цього процесу.

Нарешті, ефективним рішенням може стати запровадження розгалуженої системи дистанційного навчання фахівців угалузі інтелектуальної власності задопомогою Інтернет ізвикористанням досвіду Світової організації інтелектуальної власності (СОІВ). Важливо також опрацювати питання щодо більш широкого використання можливостей Світової академії СОІВ для підготовки фахівців вищого рівня кваліфікації.

На думку експертів УЦЕПД, реалізація цих пропозицій сприятиме подальшому розвитку таякісному вдосконаленню системи охорони інтелектуальної власності вУкраїні, прискоренню економічного розвитку йпідвищенню міжнародного іміджу нашої держави



Список використаної літератури

1. Емельянов В. П. Гражданское право Украины. -- К.: Консум, 1996.

2. Ерманский О. А. Теория и практика рационализации. -- М., 1995.

3. Жизненный путь личности: Вопросы теории и методологии социально-психологического исследования / Под. ред. Л. В. Со-хань. -- К.: Наук, думка, 1987.

4. Журавлев П. В., Карташов С. П., Маусов Н. К. Технологии управления персоналом. -- М.: Экзамен, 1999.

5. Иванов В. Н. Социальные технологии в современном мире. -- М., 1996.

6. Качалина Н. М. Оргпроектирование. -- М.: Экономика, 1963.

7. Кей Торн Дэвид Маккей. Тренинг. Настольная книга тренера. -- Новосибирск; СПб.: Питер, 2001.

8. Колпаков В. М. Становление и развитие теории и практики самоуправления жизнедеятельности и деятельности человека: Дис. ... д-ра менеджмента. --К.: МАУП, 1998.

9. Колпаков В. М. Теория и практика принятия управленческих решений. -- К.: МАУП, 2000.

10. Колпаков В. М., Дмитренко Г. А. Стратегический кадровый менеджмент. -- К.: МАУП, 2002.

11. Лукашевич Н. П. Социология труда. -- К.: МАУП, 2001.

12. Лукашевич Н. П. Теория и практика самоменеджмента. -- К.: МАУП, 2002.

13. Малиновский П. В. Идейно-теоретические и методологические основы организационно-управленческих игр // Управленческие нововведения и игропрактика. -- М.: Ин-т социологии АН, 1990.

14. Менеджмент организации / Под ред. 3. П. Румянцевой и Н. А. Саломатина. -- М.: ИНФРА-М, 1995.

15. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. -- М.: Дело, 1994.

16. Методические рекомендации к системе управления кадрами.--К: ИУНХ, 1981.

17. Микалко М. Тренинг интеллекта. -- СПб.: Питер, 2000.

18. Мильнер Б. 3. Теория организации. -- М.: ИНФРА-М, 1999.

19. Михайлов Ф. Б. Управление персоналом: классические концепции и новые подходы. -- Казань, 1994.

20. Небренчин А. М. Тайны истории средневековой Руси. -- Гомель: Фенид, 1992.

21. Обозов Н. Н., Щёкин Г. В. Психология работы с людьми. -- 4-е изд., перераб. -- К: МАУП, 1998.

22. Основы управления персоналом / Под. ред. Б. М. Генкина. -- М.: Высш. шк., 1996.

Размещено на Allbest.ru