Особливості функціонування місцевого управління і самоврядування в Україні

Порушення трудової дисципліни, тобто невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків, тягне за собою застосування заходів дисциплінарного впливу та дисциплінарних стягнень, а також інших заходів, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення: 

а) догана; 

б) звільнення. 

Згідно із Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та «Про державну службу» до посадових осіб органів місцевого самоврядування, крім зазначених стягнень, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:

а) попередження про неповну службову відповідність;

б) затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або призначенні на вищу посаду [11].

Звільнення як дисциплінарне стягнення може бути застосоване відповідно до пп. 3, 4, 7, 8 ст. 40, ст. 41 Кодексу законів про працю України [12].

Дисциплінарні стягнення, заходи дисциплінарного впливу накладаються головою з дотриманням вимог чинного законодавства. До застосування дисциплінарного стягнення керівництво повинно отримати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. У випадку відмови працівника дати письмові пояснення складається відповідний акт.

Дисциплінарні стягнення застосовуються керівництвом безпосередньо після виявлення провини, але не пізніше одного місяця від дня її виявлення, не враховуючи часу хвороби працівника або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. За кожне порушення трудової дисципліни накладається тільки одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення враховується ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Дисциплінарне стягнення оголошується в розпорядженні голови і повідомляється працівникові під розпис.

Якщо протягом року з дня накладання дисциплінарного стягнення працівник не буде знову притягнутий до дисциплінарної відповідальності, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року. 

Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

Крім того Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено відповідальність за порушення законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, а саме:

- Статтею 23 особи, винні у порушенні законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, притягуються до цивільної,

- адміністративної або кримінальної відповідальності згідно із

- законом.

- Статтею 24 матеріальна шкода, завдана територіальній громаді незаконними рішеннями сільських, селищних, міських голів, голів районних у місті, районних та обласних рад,

- їх заступників, керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів місцевого самоврядування, діями чи бездіяльністю посадових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок місцевого бюджету в порядку, встановленому законом.

Сільські, селищні, міські, районні у місті, районні та обласні ради, сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної та обласної ради мають право зворотної вимоги (регресу) до посадової особи місцевого самоврядування, яка заподіяла шкоду територіальній громаді, у розмірах і порядку, визначених законами України та статутами територіальних громад, прийнятими відповідно до законів України.

Висновок

Українське законодавство в цілому відповідає світовим стандартам (Хартія ратифікована Верховною Радою 15.07.97). Проте, як справедливо зазначають фахівці, було б доцільним напряму ввести деякі положення Хартії в Конституцію України і передбачити в законодавстві конкретні норми щодо фінансування органів місцевого самоврядування; обмежити компетенцію місцевих державних адміністрацій до контрольних функцій і функцій посередництва у відносинах органів місцевого самоврядування з виконавчою владою та Президентом.

Одночасно акцент у змісті діяльності органів місцевого управління і самоврядування переходить зі здійснення державно-владних повноважень на надання послуг членам громади, відбувається позитивна взаємодія в цьому питанні державних органів, комерційних та громадських організацій.

Україна, що тільки творить власну систему місцевого управління і самоврядування, має перед собою двохсотлітній досвід європейських країн, і незважаючи на місцеві особливості, було б непогано вчитися на чужих помилках, а не на власних. Зокрема, є досить перспективними концепції прямої демократії на місцевому рівні і використання місцевого самоврядування як політичної школи для виховання свідомих громадян з населення України, а також представництво громад в парламенті. Також на перший план потрібно винести питання фінансування місцевого самоврядування в Україні, бо без належно сформованої, налагодженої та законодавчо підкріпленої фінансової бази усі можливості місцевого самоврядування залишаться на папері, а особливо це стосується сільських рад. Звичайно, це питання законодавців яким потрібно обрати вірний шлях у вирішенні складних проблем українського самоврядування.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28.06.1996р. № 254к/96-ВР в редакції 04.02.2011р. [1].

2. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» 21 травня 1997 року N 280/97-ВР вредакції від 07.07.2011р. [2].

3. «Європейська Хартії місцевого самоврядування» прийнята 15 жовтня 1985 р. ратифікована Верховною Радою України 15 липня 1997 p. [3].

4. Закон України «Про службу в органах місцевевого самоврядування» від 7 червня 2001 року N 2493-III в редакції від 08.07.2011р. [4].

5. Біленчук П. Д., Кравченко В. В., Підмогильний М. В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право) // Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2000. [5].

6. «Всесвітня декларація місцевого самоврядування» 23-26.ІХ 1985р. [6].

7. Закон України «Про основи містобудування» від 16.11.1992р. № 2780-XII в редакції від 12.03.2011р. [7].

8. Оніщук М., Кампо В. Правові засади місцевого самоврядування в Україні. - К.: 1998. [8].

9. Колодій А. М., Олійник А. Державне будівництво і місцеве самоврядування: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2001. [9].

10. Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". [10].

11. Закон України «Про державну службу». [11].

12. Кодекс законів про працю України в редакції від 13.05.2011р. [12].

13. Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної

14. Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 10 липня 2010 року N 2487-VI в редакції від 02.12.2010р. [13].

Размещено на Allbest.ru