Цивільно-правовий захист авторського права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство Внутрішніх Справ

Харківський Національний Університет Внутрішніх Справ

Навчально-науковий інститут права та масових комунікацій

Курсова

з дисципліни «Право інтелектуальної власності»

за темою

«Цивільно-правовий захист авторського права»

Виконала:

Студентка групи ПЗ дб-12-1м

Корощуп Т.С.

Перевірила:

Аврамова О.Є.

Харків 2012р.

План

Вступ

1. Види порушень авторського права

2. Форми та способи цивільно-правового захисту авторського права

3. Неюрисдикційні форми захисту авторського права

Висновок

Список літератури

Вступ

Суть авторського права та суміжних прав полягає не тільки в тому, що за суб'єктами авторського права та суміжних прав визнано комплекс прав особистого немайнового і майнового характеру, а й в тому, що законодавство забезпечує їм можливість застосовувати заходи з метою визнання та відновлення порушеного права.

Розрізняють охорону прав і захист прав.

Під охороною прав слід розуміти встановлення державою загального правового режиму, відповідно до якого за авторами творів науки, літератури і мистецтва та суб'єктами суміжних прав закріплюють особисті немайнові і майнові права, визначають механізми, що забезпечують їх реалізацію та захист у разі порушення.

Захист прав - це сукупність заходів, метою яких є відновлення та

визнання прав у разі їх порушення, що включає передбачену законодавством діяльність відповідних державних органів поновлення та визнання прав, а також усунення перешкод, що заважають реалізації прав та законних інтересів їх суб'єктів.

Захист прав - це сукупність заходів, метою яких є відновлення та визнання прав у разі їх порушення, що включає передбачену законодавством діяльність відповідних державних органів поновлення та визнання прав, а також усунення перешкод, що заважають реалізації прав та законних інтересів їх суб'єктів.

Право на захист визначено як надана особі можливість

застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених чи оспорююваних прав. Дане право є суб'єктивним правом, яке з'являється у суб'єкта авторського права чи суміжних прав лише в момент порушення або оспорювання його прав та охоронюваних законом інтересів.

Предметом захисту відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України є особисті немайнові або майнові права та інтереси особи, що охороняються законом.

Порушником авторського права чи суміжних прав може бути будь-яка фізична або юридична особа, яка не виконує вимог чинного законодавства, що регулює авторсько-правові відносини.

Захист авторського права та суміжних прав та інтересів, що охороняються законом, здійснюється шляхом застосування передбачених законом форм, засобів і способів захисту.

Під формою захисту розуміється комплекс внутрішньо

погоджених організаційних заходів щодо захисту суб'єктивних прав та інтересів, які охороняються законом.

1. Види порушень авторського права

У доктрині цивільного права існує значна кількість наукових розробок та підходів до розкриття сутності такого поняття, як “захист авторського права” та способів його реалізації. Більшість наукових праць присвячена загальним проблемам реалізації цивільно-правового захисту. Перш ніж розпочати аналіз цивільно-правових способів захисту авторських прав коротко зупинимось на аналізі характерних правопорушень авторського права, проведемо їх класифікацію. Це в свою чергу дозволить визначити підходи щодо вирішення проблем захисту авторського права і сформулювати пропозиції відносно їх вирішення на законодавчому рівні та у правозастосовній діяльності.

Національне законодавство у ст. 50 Закону України “Про авторське право і суміжні права” містить перелік дій, які можуть кваліфікуватися як порушення авторського права, а відтак, і як підстави для звернення до суду за захистом. Зазначений перелік є загальним і невичерпним. Такий підхід законодавця є абсолютно вірним, оскільки він обумовлений тим, що сучасний розвиток технологій значно розширив діапазон можливих правопорушень у сфері реалізації результатів творчої, інтелектуальної діяльності, у тому числі й у сфері авторського права [1].

Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є:

а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав

б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

в) плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;

д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;

е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;

є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;

ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі [2.]

На сьогодні найпоширенішими порушеннями авторського права є правопорушення, пов'язані з незаконним використанням виключних майнових прав авторів творів та незаконне розповсюдження творів. Так, прикладом зазначених порушень авторського права є розміщення без отримання відповідного дозволу автора (або авторів) чи інших правовласників творів на Internet-сайтах для вільного (платного чи безплатного) доступу, оприлюднення творів у кафе, барах, ресторанах за плату чи без такої (без сплати закладом роялті), завантаження твору або його частини в пам'ять мобільного телефону за плату або без такої тощо.

Окремим видом неправомірної діяльності (яка завдає величезних збитків), що проявляється у незаконному виготовленні та розповсюдженні контрафактних примірників об'єктів авторського права, є піратство.

В спеціальній юридичній літературі можна зустріти різні підходи до класифікації піратських дій. Так, наприклад, піратство у сфері авторського права поділяють на:

1) “чисте” піратство, яке пов'язане з напівлегальним оприлюдненням об'єкта авторського права;

2) піратство, пов'язане з підробкою об'єктів авторського права;

3) піратство, що проявляється у незаконному розмноженні копій об'єктів авторського права [1].

У законодавстві Україні знайшли свою легалізацію терміни “контрафактні примірники твору” у ст. 1 Закону України “Про авторське право і суміжні права” та “піратство” у п. “б” ч. 1 ст. 50 того ж закону. “Контрафакт” походить від фр. сопігеїасііоn -- підробка, від лат. сопіга -- проти і /асеге -- робити, а згідно з нормативним визначенням “контрафактним примірником твору” буде твір, що відтворений, опублікований або розповсюджений з порушенням авторського права і суміжних прав, у тому числі примірник захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права або суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми, відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися. Тобто законодавець дає визначення не самому поняттю “контрафакт”, а поняттю “контрафактний екземпляр твору”.

Порушником авторських прав є фізична або юридична особа, яка не виконує вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права», інших законодавчих актів.

Порущником може стати будь-який учасник авторських і з ними відносин, у тому числі й сам автор твору, який ігнорує права й охоронювані законом унтереси інших осіб, зокрема своїх співаторів, не виконує умови укладеного їм авторського договору тощо.

Про те здебільшого порушниками авторських прав є особи, які допускають незаконне використання охоронюваних творів. Подібні дії вважаються контрафактими, а самих порушників називають піратами.

Випадки незаконного використання авторських творів і прав трапляються в діяльності як досить великих організацій, які не перший рік працюють на відповідному ринку, так і дрібних фірм - одноденок, які створюють переважно з метою випуску однієї або кількох партій контрафактих продукцій.

Порушниками авторських прав виступають як приватні фірми, так і державні організації. Нерідко ними можуть бути кілька незаконних використувачів творів і об'єктів авторських прав, дії яких становлять самостійні правопорушення.

Якщо неправомірні дії здійснюють різні організації, усіх їх слід розглядати як поршників відповідних авторських прав. Незнання окремих користувачів про те, що вони мають справу, по суті, з контрафактною продукцією, може свідчити, за певних обставин, лише про їх невинність, але не усуває самого факту порушення ними авторських прав [3].

2. Форми та способи цивільно-правового захисту авторських прав

Законодавство України щодо захисту авторського права і суміжних прав включає Конституцію України, відповідні норми Цивільного Кодексу України, Закон України «Про авторське право і суміжні права» із останнім змінами і доповненнями, інших законів України: «Про власність», «Про кінематографію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про видавничу справу», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм», та інших законів України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав.

Захист цих прав може здійснювати в адміністративному, кримінально - правовому та цивільно-правовому порядку.

Захист авторського права та суміжних прав та інтересів, що охороняються законом, здійснюється шляхом застосування передбачених законом форм, засобів і способів захисту.

Під формою захисту розуміється комплекс внутрішньо погоджених організаційних заходів щодо захисту суб'єктивних прав та інтересів, які охороняються законом.

Розрізняють дві основні форми захисту - неюрисдикційну і юрисдикційну.

Неюрисдикційна форма захисту охоплює дії громадян і організацій стосовно захисту авторського права та суміжних прав та інтересів, що охороняються законом, які вони здійснюються ними самостійно, без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів. Згідно зі статтею 19 Цивільного кодексу України самозахистом є застосування особою засобів протидії, якісне заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене; характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Суб'єкт авторського права або суміжних прав, чиї права порушені, може сам обирати способи самозахисту, або ці способи самозахисту можуть встановлюватися договором. Наприклад, важливим способом забезпечення захисту прав є переговори між суб'єктом авторського права або суміжних прав і особою, яка є передбачуваним порушником цих прав, під час яких можна переконати порушника припинити порушення прав та укласти договір на правомірне використання об'єкта авторського права або суміжних прав. Переговори та компроміс у багатьох випадках продуктивніші, ніж розгляд у суді або інших компетентних органах.

Юрисдикційною формою захисту є діяльність уповноважених державою органів щодо захисту порушених або оспорюваних суб'єктивних авторського права і суміжних прав. Суть її полягає в тому, що особа, права і законні інтереси якої порушені неправомірними діями, звертається за захистом до компетентних державних органів, наприклад, до суду або правоохоронного органу, які уповноважені вживати необхідних заходів для відновлення порушеного права та припинення правопорушення.

Згідно із статтею 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права та суміжних прав здійснюється у порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством (стаття 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

В рамках юрисдикційної форми захисту розрізняють загальний і спеціальний порядки захисту порушених авторського та суміжних прав.

За загальним порядком захист авторського права і суміжних прав здійснюється через суд. Засобом судового захисту авторського права та суміжних прав є позов.

Спеціальною формою захисту авторського права та суміжних прав та інтересів, що захищаються законом, є адміністративний порядок їх захисту. Він застосовується як виключення із загального правила в прямо визначених законодавством випадках. Потерпілий може на свій розсуд звернутися за захистом своїх порушених прав та інтересів, що охороняються законом, до вищого органу відповідача, до творчої спілки, уповноваженого органу державної влади. Засобом захисту у цьому випадку є скарга.

У рамках спеціальної юрисдикційної форми реалізується також кримінально-правовий порядок захисту прав.

Цивільно-правові способи захисту прав - це передбачені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання або відновлення порушених прав та інтересів суб'єктів авторського права та суміжних прав, припинення порушень, а також майновий вплив на порушників. Основна мета цивільно-правової відповідальності - не покарання за недотримання встановленого правопорядку, а відшкодування заподіяної шкоди.

Кримінально-правова та адміністративно-правова відповідальність відрізняється від цивільно-правової тим, що порушник несе відповідальність перед державою, а не безпосередньо перед автором чи суб'єктом суміжних прав.

Способи захисту цивільних прав та інтересів :

Відповідно до ст. 16 Цивільного Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

Визнання права;

Визнання правочину недійсним;

Припинення дії, яка порушує право;

Відновлення становища, яке існувало до порушення;

Примусове виконання обов'язку в натурі ;

Зміна правовідносин;

Припинення правовідносин;

Відшкодування збитків та інші способів відшкодування майнової шкоди;

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

Визнання незаконними рішень, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб [4].

Найбільшу практичну значимість і ефективність серед названих порядків захисту авторського права і суміжних прав має цивільно-правовий, що реалізується в рамках юрисдикційної форми захисту.

Відповідно Цивільного процесуального кодексу України справи по спорах, що виникають із цивільних авторсько-правових відносин, якщо хоча б однією із сторін у спорі є фізична особа, підвідомчі загальним територіальним судам.

Згідно Господарського процесуального кодексу України до господарських судів у підвідомчих їм справах за захистом своїх порушених або оспорюваних авторських і суміжних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадках передбачених законодавством таке право мають органи інші органи та фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності [6].

Як засіб судового захисту авторського права та суміжних прав та інтересів, що охороняються законом, у цивільно-правовому порядку виступає позовна заява, тобто, з одного боку, звернена до суду вимога про відправлення правосуддя і, з іншого боку, звернена до відповідача матеріально-правова вимога про виконання належного йому обов'язку або про визнання наявності чи відсутності правовідносин. Позовний порядок захисту застосовують в усіх випадках, крім тих, які прямо зазначені в законі.

У статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено способи цивільно-правового захисту, які використовують при порушенні авторського права та суміжних прав.

При порушеннях будь-якою особою авторського права та (або)суміжних прав, недотриманні передбачених договором умов використання творів та(або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, суб'єкти авторського права та (або) суміжних прав мають право:

1) вимагати від порушника визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Вимога визнання права може бути реалізована тільки в юрисдикційному порядку.

Необхідність визнання права виникає переважно тоді, коли існує спір між кількома суб'єктами про належність авторського права або суміжних прав, і цей спір вирішується судом на підставі позову суб'єкта, який вимагає визнати авторське право за собою, до решти суб'єктів, які даний факт оспорюють. Визнання права можливе не тільки в порядку позовного, а й у порядку особливого провадження

- встановлення фактів, що мають юридичне значення. Наприклад, в тому разі, коли спадкоємець автора вимагає визнати авторство померлого відносно твору, випущеного автором у світ анонімно.

Вимога про визнання права (як вимога про встановлення факту, що має юридичне значення) буде звернена до суду.

Визнання прав як спосіб захисту дає можливість (залежно від суб'єкта авторського права або суміжних прав) домагатися визнання його: автором твору; суб'єктом авторського права, який набув майнових авторських прав відповідно до договору або закону; артистом - виконавцем твору; виробником фонограми або відеограми; виробником програми (передачі) організації мовлення; суб'єктом суміжних прав, якому на законних підставах передано відповідні суміжні майнові права щодо виконання, фонограми, відеограми, програми (передачі) організації мовлення. У більшості випадків вимога про визнання авторського права є необхідною передумовою застосування інших передбачених законом способів захисту. Поновлення права може застосовуватися тільки в тих випадках, коли порушення авторських прав має тривалий характер, наприклад, тиражується твір або фонограма, здійснюється публічне виконання твору тощо. Цей спосіб застосовують у поєднанні з іншими способами захисту, такими як відшкодування збитків і (або) компенсації моральної шкоди, або як окремий спосіб захисту.

2) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення. Зазначені способи захисту застосовуються у поєднанні з іншими способами захисту, наприклад, з відшкодуванням збитків, або мати окреме застосування. Так, у разі бездоговірного використання твору його автор може вимагати як заборони його подальшого використання, так і відшкодування збитків, яких він зазнав у зв'язку з таким використанням. Інтерес автора може полягати також і в тому, щоб лише припинити порушення цього права або усунути загрозу його порушення.

3) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Моральна шкода виражається у моральних стражданнях, яких зазнав потерпілий у результаті порушення його авторських або суміжних прав. Між протиправною поведінкою та наслідками у вигляді моральних страждань має бути безпосередній причинний зв'язок. Такий спосіб захисту цивільних прав як компенсація моральної шкоди полягає в покладанні на порушника обов'язку щодо виплати суб'єкту авторського права або суміжних прав грошової компенсації за фізичні або моральні страждання, яких останній зазнає у зв'язку з порушенням його прав. Особливістю застосування цього способу захисту є те, що вимога про компенсацію моральної шкоди може бути заявлена тільки фізичними особами у зв'язку з порушенням їх особистих немайнових прав. Моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від відшкодування майнової шкоди та не пов'язана з розміром відшкодування останньої.

4) подавати позови про відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Під збитками в цивільному праві розуміють затрати, які зазнала особа, права якої порушено, втрату або пошкодження її майна (реальну шкоду), а також не одержані доходи, які б ця особа одержала за звичайних умов обігу, якби її права не були порушені (упущена вигода).

Збитки, завдані у результаті порушення авторського права і суміжних прав переважно виражаються не у вигляді реальної шкоди (виняток може становити, наприклад, знищення оригіналу твору образотворчого мистецтва), а у вигляді не одержаних від можливого правомірного використання твору доходів. Якщо мало місце кілька самостійних випадків протиправного (без дозволу) використання твору порушником, то судова практика йде шляхом визнання за позивачем права на відшкодування збитків за кожний випадок неправомірного використання.

Реалізувати право на відшкодування збитків, зазвичай, буває важко, оскільки необхідно доказати факт порушення прав, наявність збитків (які здебільшого виражаються тільки у вигляді упущеної вигоди), їх розмір і причинно-наслідковий зв'язок між порушенням прав і виниклими збитками. Тому законодавством передбачено, що замість збитків особа, якій належать виключні права може вимагати стягнення одержаного порушником доходу. Крім того, суб'єкт авторського права або суміжних прав може вимагати від порушника виплати компенсації у встановлених законом розмірах. Цей спосіб захисту є найбільш ефективним, бо він може застосовуватися в тих випадках, коли суб'єкт авторського права не зміг визначити розмір завданих йому в результаті порушення його прав збитків, а також якщо порушник не одержав доходів, або їх розмір не вдалося встановити. Суб'єкт авторського права або суміжних прав може на свій розсуд застосовувати той або інший з названих способів відшкодування завданих у результаті порушення прав збитків, який він вважає найбільш ефективним. При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка є суб'єктом авторського права або суміжних прав, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. До розміру збитків, завданих особі, права якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а також витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

5) вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України.

Забезпечення дотримання імпортних і експортних обмежень і заборон стосовно контрафактної продукції можливе за наявності наступних підстав: повинна бути відповідна правова основа, що дозволяє суб'єктам авторського права та суміжних прав звертатися за допомогою до суду та органів митного контролю для вчинення дій проти імпорту або експорту контрафактної продукції і надає митниці необхідні повноваження щодо примушування до дотримання правопорядку для затримки й накладення арешту товарів, виготовлених з порушенням авторських прав, при перетині кордону. Органи митного контролю повинні мати якісну службу інформування, яка виявляє несанкціоновані товари за мінімальних затрат без порушення законних торгових операцій.

6) брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов'язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідного порядку Кабінетом Міністрів України ще не встановлено.

Існує певний зарубіжний досвід, який може бути застосований в Україні. Вперше прецедент, пов'язаний з інспектуванням, який отримав назву ордер Антона Піллера, було застосовано Апеляційним судом Англії. Цей ордер видає суд і дозволяє інспектування об'єктів, де ймовірно могли здійснюватися певні дії, що порушують авторське право або суміжні права позивача.

Зазначений ордер має такі особливості:

- його видають в присутності тільки суб'єкта авторського права або суміжних прав, щоб застати відповідача зненацька і не дати йому можливості знищити або приховати важливі докази;

- цей ордер дозволяє суб'єкту авторського права або суміжних прав здійснювати інспектування установ і всіх документів відповідача (включаючи рахунки, джерела постачання, списки споживачів), які можуть мати відношення до порушення. Це дає можливість встановити джерело постачання незаконних копій об'єктів авторського права або суміжних прав, масштаби здійснюваних продажів, що, в свою чергу, може допомогти встановити розмір завданої шкоди;

- ордер на проведення інспектування може супроводжуватися приписом, який не дозволить звинуваченому знищити або будь-яким чином змінити документи, які мають відношення до справи.

Ордер Антона Піллера, безперечно, є ефективним засобом боротьби з піратством. Та у зв'язку з тим, що його видають за відсутності відповідача, необхідно діяти обережно, поважаючи права тих, проти кого цей ордер видають, а також незаконність чиїх дій ще вимагається доказати.

При наданні дозволу на інспектування суди мають дотримуватися таких умов:

- його видають тільки тоді, коли без такої інспекції не вдається розібратися в справі. Щоб виконати цю вимогу, суб'єкт права повинен довести, що є неспростовні дані про наявність у відповідача компрометуючих його документів або матеріалів, що за наявних обставин існує реальна можливість або обґрунтована загроза того, що відповідач може сховати або знищити компрометуючі документи або матеріали, якщо його попередити заздалегідь, а також те, що потенційна або реальна шкода позивача в результаті незаконних дій відповідача дійсно є дуже серйозною;

- повага прав відповідача при виконанні ордера. Може бути висунута вимога, щоб при виконанні ордера був присутній адвокат, а стороні, що захищається, була надана можливість для обдумування припису ордера. Забороняється зненацька здійснювати вторгнення в установу або приміщення відповідача проти його волі. Звичайно, якщо відповідач відмовиться дозволити проведення інспектування, тоді під час суду будуть зроблені висновки не на його користь.

7) вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень.

Вказаний спосіб насамперед надає змогу інформувати громадськість про боротьбу з правопорушеннями у сфері авторського права та суміжних прав і є засобом попередження нових правопорушень.

Крім того, суб'єкти авторського права або суміжних прав вправі вимагати від суду спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності.

Якщо зазначені відомості були поширені через засоби масової інформації (друкованої або аудіовізуальної), вони повинні бути спростовані в тому ж друкованому виданні, радіопередачі, телепередачі або іншим адекватним способом. Порядок спростування в інших випадках встановлює суд.

8) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об'єктів суміжних прав.

9) вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом авторського права та суміжних прав.

За результатами розгляду справи щодо порушення авторського права чи суміжних прав суд відповідно до статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» має право постановити рішення чи ухвалу про:

- відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;

- відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

- стягнення з порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

- виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

- заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав;

- вимагати від осіб, які порушують авторське право і суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та об'єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження [5].

Відповідно до норм статті 432 Цивільного кодексу України суд також може постановити рішення про:

- застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

- зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності [4].

3. Неюрисдикційні форми захисту авторських права

Неюрисдикційна форма захисту -- передбачає дії юридичних і фізичних осіб із захисту своїх авторських прав на твір, які здійснюються ними самостійно без звертань в державні або інші компетентні органи. При цьому маються на увазі лише законні способи захисту, наприклад сповіщення порушника про існування авторських прав і пропозицію вирішити спір шляхом переговорів.

Вибір форми захисту прав (юрисдикційна чи не юрисдикційна) та конкретного способу захисту з урахуванням усіх обставин справи залежать як від змісту суб'єктивного права, що підлягає захисту, так і від ступеня небезпеки такого порушення [7].

Неюрисдикційна форма захисту охоплює дії громадян і організацій стосовно захисту авторського права та суміжних прав та інтересів, що охороняються законом, які вони здійснюються нимисамостійно, без звернення за допомогою до державних або іншихкомпетентних органів. Згідно зі статтею 19 Цивільного кодексуУкраїни самозахистом є застосування особою засобів протидії, якіне заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене; характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Суб'єкт авторського права або суміжних прав, чиї права порушені, може сам обирати способи самозахисту, або ці способи самозахисту можуть встановлюватися договором. Наприклад, важливим способом забезпечення захисту прав є переговори між суб'єктом авторського права або суміжних прав і особою, яка є передбачуваним порушником цих прав, під час яких можна переконати порушника припинити порушення прав та укласти договір на правомірне використання об'єкта авторського права або суміжних прав. Переговори та компроміс у багатьох випадках продуктивніші, ніж розгляд у суді або інших компетентних органах.

авторський право неюрисдикційний

Висновок

Для забезпечення ефективної охорони та захисту авторського права та суміжних прав будь-яка держава має вжити таких заходів:

- встановити рівень правової охорони, який відповідає нормам основних міжнародних договорів у сфері авторського права та суміжних прав, зокрема, Ернської конвенції про охорону літературних та художніх творів, Договорів Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право та виконання і фонограми;

- рішуче і безумовно засудити незаконне використання об'єктів авторського права та суміжних прав;

- ввести норми, що передбачають відповідну компенсацію суб'єктам авторського права та суміжних прав за завдану їм шкоду;

- ввести до національного законодавства норми, які передбачають досить суворі заходи кримінального покарання за незаконне використання об'єктів авторського права та суміжних прав;

- ввести норми щодо конфіскації та знищення контрафактних примірників, а також обладнання, що використовувалося для їх виготовлення;

- розробити процедури, що забезпечують виявлення та доказ випадків незаконного використання об'єктів авторського права та суміжних прав;

- забезпечити ефективну реалізацію зазначених санкцій та процедур [8].

Список літератури

1. Белов В.В., Виталиев Г.В., Денисов Г.М. Интеллектуальная собственность Законодательство и практика применения: Практическое пособие. -- М., 1997. -- С. 117, 119.

2. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року

3. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 253-254 с.

4. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 року.

5. Бондаренко С.В. Авторське право та суміжні права. - К.: Ін-т інтел. власн. і права, 2008. - 288 с.

6. Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Захист прав інтелектуальної власності. Від. Ред.. В.С. Москаленко. - К.: Праксіс, 2007. - 408 с.

7. Право интеллектуальной собственности: Авторское право Бентли Л., Шерман Б. / Пер. с англ.. Вольфсона В.Л. - СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2004. - 273 с.

8. Основы авторского права. С.А. Судариков - Минск: 2000. -153 с.

Размещено на Allbest.ru