Процесуальний порядок проведення слідчих дій

З метою застерегти від некритичного ставлення до показань підозрюваного та обвинуваченого, надання їм вирішального значення КПК спеціально вказує, що вони підлягають перевірці і що визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї вини може бути покладене в основу обвинувачення тільки при підтвердженні цього визнання сукупністю наявних у справі доказів (ч. 2 ст. 73, ч. 2 ст. 74). Судове слідство провадиться судом у повному обсязі, незалежно від визнання підсудним пред'явлених йому обвинувачень (ч. З ст. 299 КПК).

При оцінці показань обвинуваченого слід враховувати, зокрема, що показання обвинуваченого, дані на попередньому слідстві, від яких він відмовився згодом, не підтверджені в судовому засіданні іншими доказами, не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Показання обвинуваченого, який викриває іншу особу, підлягають ретельній і критичній перевірці. Слід особливо критично ставитися до показань одного обвинуваченого проти іншого, які спрямовані на усунення чи пом'якшення власної вини. Обвинувачення не може вважатися доведеним, якщо воно ґрунтується тільки на обмові іншого обвинуваченого, заінтересованого в результатах справи, не підкріпленої іншими вагомими доказами. Це стосується й оцінки показань підозрюваного.

Потерпілий, підозрюваний і обвинувачений - активні учасники кримінального процесу, їх показання мають важливе значення не тільки для встановлення істини у справі; вони виступають як засіб захисту їх прав і законних інтересів. Останнє не є характерним для показань свідка. Крім того, процес формування показань останнього дуже істотно відрізняється від показань потерпілого, підозрюваного та обвинуваченого. Все це теж необхідно враховувати при оцінці показань згаданих осіб. Слід також мати на увазі й особливу заінтересованість потерпілого, підозрюваного та обвинуваченого в результатах справи, а також те, що потерпілий і обвинувачений мали можливість ознайомитися з усіма матеріалами слідчої справи і з додатковими матеріалами розслідування в порядку ст. 217, 218 і 222 КПК.

Підставою для призначення експертизи є необхідність наукових, технічних та інших спеціальних знань для вирішення певних питань при провадженні в справі (ч. 1 ст. 75 КПК). Питання про те, чи треба призначити експертизу, вирішують слідчі органи й суд, у провадженні яких знаходиться справа. Але КПК передбачає, що експертиза призначається обов'язково для встановлення: 1) причин смерті; 2) тяжкості й характеру тілесних ушкоджень; 3) психічного стану підозрюваного або обвинуваченого за наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності; 4) статевої зрілості потерпілої в справах про статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст, 120 КК); 5) віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати (ст. 76 КПК). Непризначення в цих випадках експертизи слідчими органами й судом означає неповноту дізнання, попереднього та судового слідства і тягне за собою повернення справи на додаткове розслідування.

ВИСНОВКИ

Отже, визначаючи сутність слідчих дій, можна помітити дві сторони, що характерні для цього виду кримінально-процесуальних дій: пізнавальну і нормативну. Пізнавальна сторона слідчих дій представлена, зокрема, такими прийомами пізнання, що використовуються слідчим при їх провадженні, як спостереження, допит, опис.

Допит свідка є найбільш поширеною слідчою дією, що полягає в одержанні слідчим у передбаченому законом порядку від свідка його показань про обставини, що мають значення для правильного вирішення кримінальних справ.

Неприпустимо провадити слідчі чи судові дії, не передбачені законом, бо це означає порушення принципу законності, прав громадян. Однак слід мати на увазі, що крім цих дій способом збирання доказів є такі передбачені КПК процесуальні дії, як (витребування предметів і документів, одержання їх від учасників процесу, установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян, вимога про проведення ревізії, відібрання пояснень від окремих громадян або посадових осіб (ст. 66, ч. З ст. 97 КПК).

Таким чином, у стадії порушення кримінальної справи здійснюється кримінально-процесуальне доказування, в якому наявні з певними, іноді значними, особливостями всі його елементи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України. - К., 1996.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України із змінами і доповненнями станом на 1 серпня 2001 року.

3. Уголовний процес - Учебник / под ред. К.Ф. Геценко. - М., 1996.

4. Цивільний процес України. Коментар. К., Юрінформ, 2000.

5. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар, - Юрінформ. - Київ. - 1997 р.

6. Локтев М.М. Проведение следственных действий. - Фита. - Самара. - 1988.

Размещено на Allbest.ru