Размещено на http://www.allbest.ru/

• Реферат
• тема
• Криміналістична характеристика вимагань
• План
• Вступ
• 1. Криміналістична характеристика вимагань
• 2. Початковий етап розслідування
• 3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
• Висновки
• Використана література

Вступ

Вимагання і шахрайство -- це способи заволодіння чужим майном будь-якої форми власності.

Предметом безпосереднього посягання при вимаганні і шахрайстві є чуже майно, головним чином приватне. Вимагання державного майна зустрічається рідко, вимагачі передусім посягають на майно, що належить фірмам, товариствам, іншим комерційним структурам. Предметом злочинного посягання служать не тільки майно і право володіння їм, а також певні блага, дії на користь вимагача (знищення боргової розписки, прийняття на роботу з високою оплатою, примушування до видачі певного документа -- довідки, доручення тощо). В кожному разі механізм такого злочину складний і своєрідний, залежить від предмета злочинного посягання, обставин, що складаються, і особистих якостей вимагача і шахрая.

В даний час вимагання нерідко пов'язане із захопленням заручників, позбавленням волі потерпілих, викраденням людей і дітей з метою викупу.

1. Криміналістична характеристика вимагань

Вимагання є одним із найбільш соціально небезпечних і поширених злочинів. Вимагання передбачає вимогу передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав або законних інтересів усіх осіб, пошкодження або знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому відомі чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберігати у таємниці (ст. 189 КК). В останні роки спостерігається не лише кількісне зростання даної категорії злочинів, а й значні якісні зміни -- все більше ускладнюються способи вчинення вимагання: від простої вимоги під різноманітного роду погрозами видати гроші і цінності -- до витончених способів вилучення власності членами злочинних угруповань у комерційних структур та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю [6.с.33].

Вивчення та аналіз судово-слідчої практики свідчить про те, що для вимагання характерні такі ознаки, як високий ступінь латентності, організованість і ретельна підготовка злочинних дій, особливо у тих випадках, коли вимаганням займаються злочинні групи, протидія слідству з боку заінтересованих осіб.

У криміналістичній характеристиці вимагання насамперед варто виділити інформацію про суб'єкта і жертву злочину, способи та обставини його вчинення.

За своїм соціальним статусом вимагачів можна поділити на дві групи:

1) явно кримінальні елементи -- особи, які вчиняють вимагання у вигляді промислу і розглядають даний вид злочинної діяльності як засіб існування (насамперед, це члени організованих злочинних угруповань);

2) зовнішньо законослухняні громадяни -- працівники комерційних та охоронних структур, банків, акціонерних товариств (вартові, експедитори, а інколи й керівники вказаних структур); студенти вищих навчальних закладів, учні технікумів, коледжів та училищ; робітники підприємств; представники спортивних товариств (тренери, інструктори); працівники правоохоронних органів.

Здебільшого вимагачами є представники чоловічої статі (99 %) віком: до 18 років -- 10 %; 18--25 років -- 28 %; 26--30 років -- 25 %; 31--35 років -- 32 %; 41--50 років -- 5 %. Серед них 75 % раніше засуджених в основному за корисливо-насильницькі злочини [8.с.428].

Жертви вимагання також можуть бути поділені на дві групи. До першої групи належать законослухняні громадяни -- це, як правило, особи, які займаються підприємницькою діяльністю (керівники комерційних структур, приватні підприємці, а також особи, які займаються вирощуванням на продаж собак дорогих порід, будівельники елітного житла та ін.) або державні службовці, функціональні обов'язки яких стосуються розподілу квот і видачі ліцензій на здійснення певних видів підприємницької діяльності або експортно-імпортних операцій, виділення земельних ділянок, надання приміщень в оренду, організації приватизаційних аукціонів тощо. До другої групи належать особи, діяльність яких має протиправний характер: організатори фінансових «пірамід», посередники з «відмивання» коштів, хабарники, учасники незаконних і сумнівних угод та ін.

Нерідко вимагання стає засобом вирішення конфліктів між злочинними угрупованнями щодо поділу сфер впливу.

Серед потерпілих за віковим складом найбільший відсоток становлять особи зрілого віку (30-45 років -- 64 %), причому такий віковий розподіл потерпілих є найбільш характерним для злочинів, вчинених організованими злочинними угрупованнями, оскільки своїми жертвами вони вибирають людей заможних. Здебільшого (понад 45 %) жертви були знайомі із вимагачами, раніше мали з ними спільний бізнес.

Найбільш поширеними способами вимагання є:

1) пряма передача коштів, цінних паперів на пред'явника або майна потерпілого;

2) переведення коштів на визначений вимагачами рахунок у банку;

3) переоформлення на ім'я зазначених вимагачами осіб і передача їм документів, що дають право на майно: доручень на керування автомобілем із правом його продажу, заповітів, дарчих, договорів купівлі-продажу, генеральних доручень на право вчинення угод із нерухомістю тощо;

4) оформлення на користь вимагачів строкових розписок або анулювання боргових розписок, отриманих потерпілим від третіх осіб;

5) переадресування на ім'я зазначених вимагачами осіб цінних паперів, наприклад векселів (індосамент);

6) оплата нав'язаних послуг, виконуваних організаціями, контрольованими вимагачами, у сумі, що явно перевищує обсяг виконаних робіт;

7) вимога на постачання сировини, матеріалів або встановлення каналів збуту готової продукції, виробленої потерпілими, на умовах вимагачів;

8) прийняття на роботу зазначених вимагачами осіб за умови одержання ними заробітної платні без виконання роботи;

9) здача в оренду приміщення за невисоку платню;

10) залучення жертви до азартної гри; згода на фінансування її ризикованої угоди з наступними, явно нездійсненними для боржника умовами повернення боргу.

Найбільш витончені способи вчинення даного виду злочину характерні для діяльності організованих злочинних груп, коли вимагаються величезні суми грошей або значні цінності, потерпілі викрадаються, а їхні близькі беруться в заручники, зав'язуються корумповані зв'язки з працівниками правоохоронних органів, органів влади і управління. Своєрідність структури організованих груп вимагачів полягає у тому, що вона найчастіше складається з кількох відносно самостійних підгруп -- «бойових загонів», діяльність яких координує організатор і наближені до нього активні члени злочинного угруповання. Вони розробляють плани злочинних акцій (оцінюють матеріальне положення потерпілого, визначають суму, яку слід з нього зажадати, і порядок її передачі, здійснюють добір виконавців, виходячи з можливого опору з боку потерпілого та ін.), поділяють злочинний прибуток, координують злочинну діяльність учасників, виробляють правила поведінки учасників групи і стежать за їхнім виконанням, встановлюють потрібні зв'язки. Як правило, вони ні в яких злочинних акціях безпосередньо не беруть участі, у разі провалу рядові вимагачі, тобто виконавці, їх не видають, а якщо лідери відомі правоохоронним органам, то не дають проти них ніяких показань. У зв'язку з цим лідери та основне ядро групи залишаються непокараними і продовжують злочинну діяльність.

Функціональні ролі учасників «бойових загонів» поділяються таким чином:

а) бригадир -- суб'єкт, що реалізує план, розроблений організатором (визначає, хто має піти на контакт із наміченою жертвою, якого роду погрози слід висловити та здійснити);

б) навідники -- особи, які поставляють вимагачам інформацію про гадані об'єкти вимагання. Наприклад, про прибутки підприємця, вдалі угоди або, навпаки, їхній зрив тощо. Серед них можуть бути підприємці, які такою інформацією прагнуть відкупитися від вимагачів і одночасно завдати шкоди діяльності конкурента; «завербовані» організаторами працівники об'єкта вимагання, наприклад, працівники банку, а також вкорінені в комерційні структури члени злочинних груп. У деяких випадках організатори одержували потрібну їм інформацію, використовуючи свої зв'язки в органах влади, де реєструються приватні підприємці, видаються ліцензії, а також через працівників податкових служб і правоохоронних органів;

в) «розвідники» -- особи, які здійснюють збір інформації про можливий об'єкт вимагання: фінансовий стан; компроментуючі дані -- про різноманітного роду незаконні угоди, приховування прибутків від оподатковування, слабкості та пороки (наркоманія, пияцтво, нерозбірливість у статевих стосунках, гомосексуалізм тощо), про спосіб життя (хто є близькими друзями, яким маршрутом їздить на роботу і додому, який розпорядок дня та ін.);

г) «бойовики» -- особи, які безпосередньо виконують акт вимагання, для них характерні фізична підготовка, агресивність, знання психології «супротивника»;

ґ) особи, які забезпечують доставку групи на місце вчинення злочину;

д) особи, які забезпечують спостереження й охорону «бойовиків» під час учинення злочинної акції.

В організованих злочинних групах об'єднуються, як правило, перевірені, надійні люди, ті, хто добре знають один одного у спільному проживанні в мікрорайоні, занятті спортом (характерно для «бойовиків») або на підставі бізнесу чи злочинних зв'язків (організатори та лідери).

Погрози, що висловлюють вимагачі, різноманітні за характером і пов'язані, головним чином, із застосуванням насильства (95 % випадків): від побоїв до вбивства потерпілих та їх близьких, зґвалтувань, викрадення, взяття в заручники. При цьому виконання погроз, пов'язаних із насильством, має, як правило, жорстокий характер: потерпілих б'ють, приковують наручниками до бампера автомашини, що рухається, підвішують униз головою, одягають на голову поліетиленові пакети, припікають паяльною лампою, праскою та ін. Вимагачі погрожують потерпілим знищенням майна: підпалом дверей квартири або офісу, спаленням дачі або торгового об'єкта, вибухом автомобіля, знищенням товару, а також розголошенням ганебних для потерпілих та їхніх близьких відомостей (дані з особистого життя, їхньої діяльності у сфері бізнесу) [6.с.450].

У криміналістичній характеристиці вимагань місцем учинення злочинного діяння виступають: місце, де висловлювалися та здійснювалися погрози (для організованих злочинних груп характерний вивіз потерпілих у спеціально підготовлені для цього місця -- за місто, у підвали окремо розташованих будинків тощо); місце, де відбулося викрадення потерпілих (якщо таке мало місце) і де вони утримувалися; місце передачі грошей (найчастіше воно збігається з місцем роботи потерпілого -- ринки, магазини, різномані торговельні майданчики, офіси приватних фірм, у таксистів і осіб, які займаються перевезенням вантажів, гроші вимагали в автомашині); місце повернення викрадених людей; місце знищення майна потерпілих; місце затримання вимагачів.

У процесі розслідування вимагання підлягають встановленню такі обставини:

1. Час учинення вимагання:

а) коли конкретно вперше була пред'явлена вимога вимагачами;

б) скільки разів висувалися вимоги і на який предмет (той самий або різні) вони були спрямовані;

в) який термін було встановлено для передачі предмета вимагання;

г) коли потерпілий передав вимагачам необхідне або вчинив майнові дії на їхню користь;

ґ) чи супроводжувалися вимоги вимагачів погрозами на адресу потерпілого та коли вони були висловлені;

д) коли саме вимагачі здійснили реалізацію своїх погроз;

є) якщо вимагачі зробили потерпілому яку-небудь послугу (допомогу, підтримку), то коли саме і скільки разів;

є) коли відбулася домовленість між співучасниками або лідерами злочинних груп про спільну діяльність щодо здійснення вимагання;

ж) коли відбулося затримання вимагачів.

2. Місце здійснення вимагання:

а) в якому місці потерпілому були висунуті вимоги;

б) якщо потерпілий виконав вимоги злочинців, то де саме передав їм предмет вимагання;

в) у разі відмови потерпілого від виконання вимог вимагачів: де були вчинені насильницькі дії щодо нього або його рідних та близьких, де знаходилось знищене чи пошкоджене майно, де утримувалися заручники;

г) де були затримані вимагачі.

3. Спосіб учинення вимагання:

а) яким чином вимагачі висунули вимоги потерпілому -- зателефонувавши, письмово чи при особистому контакті;

б) які конкретно вимоги пред'явили вимагачі -- сплата готівкою; передача конкретних речей, цінностей; перерахування коштів на банківські рахунки членів злочинної групи; сплата грошей фірмі, на яку вказали вимагачі за поставку товару, якого не існує, або за поставку товару за завищеними цінами чи за рахунок погашення фіктивного боргу; купівля товару в потерпілого за заниженими цінами; фіктивне працевлаштування підставних осіб у фірму потерпілого з метою виплати їм високої заробітної платні; інвестування потерпілим коштів у підприємства, що контролюються вимагачами, на невигідних для нього умовах; здача в оренду приміщення на пільгових умовах або передача його у користування вимагачів безоплатно; отримання частки прибутку; входження до складу засновників товариства тощо;

в) який характер мали погрози з боку вимагачів -- убивство потерпілого, його родичів, близьких, нанесення їм тілесних ушкоджень, зґвалтування; знищення майна, захоплення заручників, здійснення перешкод у підприємницькій та іншій діяльності; розголошення ганебних відомостей (яких саме, тих, що стосуються честі та гідності потерпілого або його родичів, їхня об'єктивність, а також джерело походження і шлях можливої передачі вимагачам);

г) зміст обіцянок вимагачів у випадку задоволення потерпілим їхніх вимог -- допомога в охороні від інших вимагачів; сприяння у поставці товару, сировини, у тому числі контрабандного, та його охороні на шляху проходження; допомога у збуті готової продукції, у здачі в оренду приміщення, необхідного потерпілому, у зниженні податків, у забезпеченні невтручання в діяльність потерпілого з боку представників влади, податкової служби, у захисті від конкурентів тощо;

ґ) які конкретно погрози здійснили вимагачі -- побиття жертви, розголошення ганебних для потерпілих та їхніх близьких відомостей, спалення дачі, будинку або торгового об'єкта, вибух автомобіля, знищення товару тощо;

д) з ким конкретно з представників влади, правоохоронних органів, податкових служб мали корумпований зв'язок вимагачі та в чому він виявлявся;

є) конкретні дії кожного з учасників злочину та його роль у реалізації злочинного наміру -- хто був організатором даного злочину; хто був навідником, яким чином він здобув інформацію про фінансовий стан потерпілого (був з ним знайомий, спеціально вкорінений в організацію, де працював потерпілий, або працюючи там, вже пізніше став членом групи; здобув ці відомості випадково);

є) хто конкретно займався розробкою плану вчинення злочину; яку роль виконував кожний з учасників групи відповідно до плану і хто розподіляв ці ролі; які конкретно дії виконував кожний учасник групи у процесі вчинення вимагання (вів переговори з потерпілим; стежив за поводженням потерпілого; одержував від потерпілого предмет вимагання; здійснював висловлені на адресу потерпілого погрози після його відмови виконати вимоги злочинців; здійснював приховання або наступну реалізацію отриманих шляхом вимагання речей і цінностей; забезпечував виконавців транспортом, зброєю, форменим обмундируванням працівників міліції, необхідними документами, технічними засобами; захоплював заручників, викрадав і позбавляв волі потерпілого та здійснював його охорону; впливав на працівників правоохоронних органів у випадку арешту членів групи, забезпечував зв'язок із ними, у тому числі зі слідчого ізолятора тощо);

ж) яка конкретно зброя була використана під час вимагання -- вогнепальна, холодна або вибуховий пристрій; кому з членів групи вона належала і хто, де, коли її застосовував, які наслідки її застосування; чи мали власники зброї право на її носіння, збереження; яким чином зброя потрапила до членів злочинної групи (куплена легально, у незнайомих осіб, взята у родичів або знайомих, здобута злочинним шляхом);

з) за допомогою яких знарядь здійснювався фізичний вплив на потерпілого (катування) -- праски, паяльники, лампи, спеціальні інструменти;

и) який транспортний засіб використовували вимагачі -- марка, колір, державний номерний знак, номер двигуна, кузова, дата випуску; з якою метою (для ведення переговорів із потерпілим, транспортування предметів вимагання, переміщення заручників); кому належав даний транспортний засіб (водію, родичам або знайомим) або керування здійснювалося на підставі доручення, здобутого злочинним шляхом [9.с.241].

4. Предмет вимагання:

а) кошти, дорогоцінності, інші цінні предмети;

б) право на майно, що закріплене у відповідних документах (видача генерального доручення на право керування автомашиною потерпілого; передача цінних паперів -- векселів, сертифікатів, акцій, депозитних рахунків тощо -- із передатним записом на користь вимагачів; видача розписки про відмову від права на майно; передача вимагачам права на орендоване потерпілим приміщення);

в) різноманітні документи -- ліцензії на здійснення експортно-імпортних операцій, акти щодо відведення земель та оцінки вартості приватизованих об'єктів тощо.

5. Особа вимагача:

а) стать, вік, місце роботи або навчання, якщо не працював і не навчався, то чому, протягом якого часу і на які кошти існував;

б) судимість, за якими конкретно статтями КК України, чи не погашена судимість, чи не знята вона актом амністії, помилування;

в) місце проживання -- був постійним жителем місцевості, де вчинено вимагання, або «заїжджим гастролером»;

г) як характеризувався вимагач за місцем проживання і роботи;

ґ) мотив учинення злочину.

Якщо вимагання вчинене організованими злочинними угрупованнями, то додатково слід з'ясувати такі обставини:

а) як давно функціонує це злочинне угруповання;

б) хто був ініціатором його створення, а надалі став лідером;

в) який процес формування групи (добровільний вступ або залучення);

г) принцип розподілу обов'язків серед учасників злочинної групи;

ґ) рольова участь і злочинна активність кожного з членів групи (хто виявляв ініціативу, брав участь у більшості злочинних акцій, разом з організатором розробляв план вчинення вимагання; хто був другорядним членом групи («навідник», надавав транспортні засоби, квартиру для злочинних сходок і утримання заручників та ін.);

д) які взаємовідносини були між учасниками групи (симпатії, антипатії), хто кому підпорядковувався;

є) чи існувала у групі система заохочень і покарань, у чому вона полягала;

є) чи є дана група самостійною або належить до іншого, більш потужного злочинного співтовариства;

ж) які інші злочини, крім вимагання, вчинені даною злочинною групою або окремими її членами;

з) чи розроблявся у групі план поведінки її учасників на слідстві у разі їхнього арешту, у чому він полягав, хто його розробляв;

и) чи займалася ця злочинна група комерційною діяльністю, якою саме, в якій організаційно-правовій формі, які рахунки та в яких банках були відкриті, яким майном легально володіли, з якими суб'єктами підприємницької діяльності мали фінансові стосунки.

6. Особа потерпілого:

а) соціально-психологічний портрет (стать, вік, службовий та матеріальний стан);

б) характер взаємовідносин з вимагачами -- знайомий; раніше мав з вимагачами чи особами, які діють від їхнього імені, ділові контакти; познайомився у зв'язку з даним злочином, чи піддавався раніше вимаганню з боку даних суб'єктів, якщо піддавався, то коли, скільки разів, які погрози висловлювалися на випадок незадоволення їхніх вимог, що передавав як предмет вимагання, де, кому і як пояснив цей факт; які обіцянки давали вимагачі натомість задоволення їхніх вимог, що одержав потерпілий, задовольнивши вимоги вимагачів; кого з членів злочинної групи прийняв на роботу до своєї організації, на яку посаду та з яким окладом; чому розцінював погрози, висловлені вимагачами, як реальні;

в) чи вживав потерпілий контрзаходи проти вимагачів та подавав заяви до правоохоронних органів про факт вимагання (звертався за допомогою до приватних охоронних структур, друзів, знайомих, інших злочинних угруповань, наскільки ефективною була ця допомога); чи намагався самостійно звільнити заручників, з яким результатом, яким чином дізнався про місце їхнього перебування, кого залучав до цього;

г) які тілесні ушкодження були нанесені потерпілому, ступінь їх тяжкості;

ґ) яке саме майно потерпілого пошкоджене вимагачами, розмір матеріальних збитків, які інші негативні наслідки наступили для потерпілого в результаті злочинних дій (припинення роботи його фірми, банкрутство тощо);

д) чи мали вимагачі які-небудь відомості про потерпілого або його близьких, що вони погрожували оприлюднити як ганебні, наклепницькі, проте потерпілий намагався зберегти їх у таємниці;

ж) чи мали місце контакти потерпілого зі спільниками затриманих вимагачів, коли, з ким конкретно та з якою метою (телефоном, письмово, особиста зустріч), про що йшлося.

2. Початковий етап розслідування

Порушення кримінальних справ про вимагання, планування та організація їх розслідування пов'язані зі специфікою даної категорії злочинів і тими слідчими ситуаціями, що складаються на даній стадії кримінального процесу. Приводом до порушення кримінальної справи є заява особи, щодо якої застосовувалось вимагання або її близьких чи знайомих; повідомлення службових осіб державних органів або громадських організацій; повідомлення у засобах масової інформації; явка з повинною, а також безпосередня ініціатива правоохоронних органів. Типовими версіями на початковому етапі розслідування вимагання будуть такі:

1) вимагання дійсно мало місце;

2) інсценування вимагання.

Інформація, що є на цьому етапі, підлягає ретельній перевірці, оскільки не виключено, що особа, яка її надала, намагалася або таким чином усунути конкурента, який фактично вимаганням не займався, або ж погроза є мнимою і на меті не переслідувала майнової вигоди, а була лише засобом застерегти. У зв'язку з цим кримінальні справи аналізованої категорії, як правило, порушуються після проведення перевірочних дій відповідно до ст. 97 КПК, метою яких є встановлення ознак вимагання.

На початковому етапі розслідування вимагання можуть складатися такі типові слідчі ситуації:

1) до правоохоронних органів надійшла інформація про те, що вимагачами сформульовані певні вимоги до потерпілого, висловлені на його адресу погрози або вже початі дії насильницького характеру чи потерпілим дана згода на передачу предмета вимагання, обговорені час і місце передачі;

2) потерпілий погоджується на вимоги вимагачів і передає їм предмет вимагання, після чого звертається із заявою до правоохоронних органів;

3) вимагання має довготерміновий характер, здійснюється організованими злочинними групами, проте жертва не звертається до правоохоронних органів, а про факт вимагання стає відомо з інших, у тому числі оперативних, джерел;

4) отримана інформація свідчить про утримання вимагачами заручників або викрадення ними людей.

Перша ситуація припускає вжиття перевірочних заходів, спрямованих на підтвердження факту вимагання і детальну підготовку до затримання вимагачів «на гарячому». План таких дій передбачає вивчення особи потерпілого і характеру його діяльності (якщо вимагачі відомі, то також вивчення їхніх осіб і зв'язків), з'ясовування можливих засобів для фіксації злочинних дій вимагачів (відео- і фотозйомка, звукозапис, прослуховування телефонних розмов потерпілого із вимагачами, використання хімічних маркерів та ін.), документування цих дій [5.с.328].

У планованих заходах особливе місце посідає підготовка оперативної групи для здійснення затримання вимагачів «на гарячому». При цьому повинні враховуватися такі рекомендації:

1) забезпечити конфіденційність майбутніх дій і вжити заходів щодо запобігання можливого витоку інформації, для чого необхідно:

а) кількість осіб, сповіщених про оперативну розробку, у тому числі тих, які беруть участь в оперативних нарадах, має бути мінімальним;

б) документи, що стосуються обставин вимагання, за можливістю не розмножувати, а при необхідності копіювати виконавцем особисто в обмеженій кількості примірників;

в) працівників, які беруть участь в оперативних заходах, поінформувати про загальну мету операції;

г) усім працівникам, які беруть участь у затриманні вимагачів «на гарячому», поставити конкретні завдання безпосередньо перед виїздом на місце;

2) попередньо таємно вивчити місце майбутнього затримання, з огляду на те, що злочинці можуть здійснювати спостереження за цим місцем;

3) визначити необхідну кількість учасників затримання, дислокацію осіб, які забезпечують захоплення, підстрахування, прикриття, спостереження, відеофіксування, переслідування вимагачів по маршруту їхньої можливої втечі з урахуванням того, що злочинці можуть мати у своєму розпорядженні вогнепальну зброю та володіти навичками бойових единоборств;

4) провести інструктаж із заявником: про дії під час зустрічі із вимагачами (наприклад, попередити його, щоб не сідав в автомашину із вимагачами, не давав себе обшукувати (за наявності диктофона або радіомікрофона) і передавав гроші або інший предмет вимагання таким чином, щоб це достатньо добре могло сприйматися учасниками операції); про поводження в момент захоплення злочинців «на гарячому». За потреби забезпечити потерпілого портативним диктофоном або радіомікрофоном, розповісти про порядок поводження із звукозаписною апаратурою. Відпрацювати його запитання до вимагачів, зміст яких спрямований на провокування злочинців щодо повідомлення потрібних для процесу доказування відомостей (наприклад: чому ви вимагаєте у мене гроші (речі, послуги), адже я вам нічого не винний і нічим не зобов'язаний? Я хочу переговорити з вашим керівником про зменшення необхідної суми, як його звуть і де він знаходиться? Що буде, якщо я не виконаю ваші вимоги? Як я повинен сплачувати вам гроші: щомісяця або одноразово? Як мені зв'язатися з вами, якщо у мене будуть вимагати гроші інші вимагачі? Який спосіб передачі коштів? На які рахунки я повинен переказати гроші?).

При проведенні операції затримання «на гарячому» доцільно:

1) затримати одержувачів у момент узяття ними предмета вимагання, а у разі його оброблення хімічними маркерами, то після контакту предмета зі шкірою рук чи одягом;

2) присікти спробу сховати, а також позбутися отриманих предметів, наявної зброї, наркотичних речовин, документів;

3) запобігти застосуванню злочинцями зброї, вибухових пристроїв, а також по можливості звернутися за допомогою до спільників, які спостерігали за процесом передачі предмета вимагання;

4) зафіксувати акт затримання за допомогою відеозапису;

5) вжити заходів щодо виявлення та затримання спільників одержувача, які таємно спостерігали за тим, що відбувається.

З метою надання отриманому оперативним шляхом звукозапису або відеозйомці, а також переданому злочинцю предмета вимагання статусу судового доказу необхідно оформити такі документи:

1) протокол передачі потерпілим коштів із зазначенням вартості купюр та їхніх номерів або інших предметів вимагання з описом їхніх індивідуальних ознак і засобу маркування. У разі використання «ляльки» (даний засіб ефективний при безконтактній передачі грошей або при їхній передачі в автомобілі, коли злочинці прагнуть якнайшвидше покинути місце події, і недоречний, якщо «передача» здійснюється в квартирі або офісі, де потерпілому може бути запропоновано самому перерахувати гроші) складається протокол, у якому зазначаються вартість, кількість і номери грошових купюр, що знаходяться зверху та знизу пачок, вид паперу внутрішнього використання, реквізити банківських упаковок (якщо такі є), зовнішня упаковка, а при застосуванні хімічного маркера -- вид, місце розташування, текст написів;

2) протокол вилучення у злочинця переданого йому предмета вимагання в момент затримання «на гарячому» оперативними працівниками;

3) протокол огляду вимагача, а також вилучення одягу та його огляд у разі застосування хімічного маркера;

4) протокол огляду вилучення у злочинця предмета вимагання;

5) протокол передачі потерпілому диктофона та встановлення його у визначеному місці;

6) протокол огляду звуко- або відеозаписуючих пристроїв;

7) протокол огляду звуко- або відеозаписуючих пристроїв після прослуховування магнітної плівки або перегляду відеокасети;

8) протокол допиту потерпілого (з метою підтвердження факту звукозапису), а також оперативних працівників, які видали йому диктофон або здійснювали відеозапис. Якщо ж потерпілий самостійно вів запис переговорів зі злочинцями, плівка оглядається і прослуховується окремо.

Предмети, вилучені у злочинця, а також касети зі звуко- або відеозаписом додаються до матеріалів кримінальної справи як речові докази згідно з постановою слідчого.

У другій слідчій ситуації встановлення і затримання вимагачів здійснюється на підставі відомостей про прикмети їхньої зовнішності, що повідомлені заявниками. У такій слідчій ситуації перед затриманням доцільно:

а) детально опитати потерпілого, а також свідків-очевидців, якщо вони є, про прикмети зовнішності вимагачів, сутність їхніх вимог, висловлених погроз;

б) скласти фотороботи гаданих злочинців або здійснити їхнє впізнання за фотознімками;

в) організувати збір даних про підозрюваних (оперативні розробки, дані про судимість, копії вироків, повідомлення з психоневрологічних диспансерів тощо);

г) організувати патрулювання з потерпілим або свідками-очевидцями у тих місцях, де вірогідніше перебувають вимагачі.

У разі виявлення вимагачів проводиться їхнє затримання та особистий обшук. При цьому особлива увага приділяється пошуку у злочинців речей, що належать потерпілому, документів, записних книжок, а також наркотиків, зброї тощо.

Третя слідча ситуація вважається найскладнішою як в інформаційному, так і в організаційному плані, оскільки йдеться про дії організованої групи вимагачів, відсутність заяв потерпілих або відмову останніх підтвердити факт вимагання через страх перед злочинцями або небажання розголошення власних протиправних або аморальних вчинків. У даній слідчій ситуації необхідно передбачити такі дії та оперативно-розшукові заходи, які б стимулювали потерпілого до офіційного повідомлення про факт вимагання. Насамперед, про дії, що спрямовані на виявлення предмета вимагання, знарядь і засобів злочину:

1) вогнепальної та холодної зброї, вибухових пристроїв чи речовин;

2) засобів фізичного впливу на потерпілого (предметів, що використовувалися злочинцями при катуваннях, нападі чи побитті жертви);

3) документів загрозливого характеру;

4) грошей, цінностей або іншого майна, що стали предметом вимагання; частини їхнього упаковування;

5) фонозаписів переговорів жертви із вимагачами, здійснених з метою спонукання жертви до виконання їхніх вимог;

6) медичних документів, що підтверджують побої, катування або іншу фізичну шкоду здоров'ю потерпілого.

У даній ситуації вирішення питання про порушення кримінальної справи ускладнюється ще й тією обставиною, що вимагачі розробляють «легенди» про те, які показання слід давати на слідстві у разі провалу. Насамперед, це твердження про те, що вимагання не було, що вони вимагали сплату боргу або оплату певних послуг. Безумовно, такого роду твердження підлягають перевірці [4.с.410].

У четвертій слідчій ситуації основна увага слідчих органів має бути спрямована на визначення місця перебування заручників і планування операції щодо їхнього звільнення.

3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

Огляд місця події. При розслідуванні фактів вимагання місцем події може бути: місце пред'явлення вимагачами своїх вимог потерпілому; місце затримання вимагачів «на гарячому»; місце утримання заручників або викраденої особи; місце перебування спільників вимагачів, які здійснювали спостереження за передачею предмета вимагання.

Місце пред'явлення вимагачами своїх вимог (насамперед, це службове приміщення або квартира потерпілого) є об'єктом огляду, якщо:

а) потерпілий негайно подав заяву до правоохоронних органів щодо висловлених на його адресу вимог з боку вимагачів. У даному випадку огляд проводиться негайно, а до його початку заявник попереджається про неприпустимість внесення змін у речову обстановку приміщення, вилучення з нього будь-яких предметів. Завданнями огляду є виявлення та вилучення залишених злочинцями слідів (рук, мікрочастинок, запаху, кинутих або випадково залишених предметів), аби одержати доказову інформацію, якою підтверджується факт знаходження вимагачів у цьому приміщенні;

б) на досудовому слідстві вимагачі визнають себе винними у вчиненому та докладно описують обстановку місця, де ними були висловлені погрози і вимоги до потерпілого. У цьому випадку огляд проводиться для того, щоб пересвідчитися у правдивості показань обвинувачених і, як правило, передує перевірці показань на місці. Якщо до огляду в обстановку приміщення внесені які-небудь зміни, то результати огляду оцінюються в зіставленні з показаннями потерпілого і свідків, що спостерігали обстановку приміщення до внесення до неї змін [9.с.495].

Огляд місця затримання вимагачів «на гарячому» проводиться негайно після їхнього затримання. Завданням огляду є виявлення викинутих або загублених вимагачами предметів, аби надалі довести факт їхньої приналежності злочинцям або тимчасового перебування злочинців у цьому приміщенні. Предметами, від яких вони намагатимуться позбутися, можуть бути: переданий потерпілим об'єкт вимагання (найчастіше, пакет із грошима), зброя, наркотики. При цьому межа огляду визначається тим приміщенням, автомашиною або ділянкою вулиці, місцевості, де відбувалося затримання. Якщо кому-небудь із злочинців вдасться зникнути, то треба виявити, зафіксувати і вилучити сліди взуття або протектора шин транспортного засобу, а також проб ґрунту для забезпечення подальшого ідентифікаційного дослідження (наприклад, для порівняння проб ґрунту з місця події з забрудненнями на взутті підозрюваного або на педалях керування і на килимі автомобіля). Якщо при затриманні вимагачів відбулася перестрілка, то всі кулі та гільзи, що залишилися на місці, мають бути виявлені та вилучені для можливого ототожнення зброї, застосованої злочинцями.

Огляд місця утримання заручника або викраденої особи має на меті виявити:

а) сліди перебування інших злочинців, крім осіб, затриманих при звільненні потерпілих (сліди рук, паління, слини, мікрочастинки, забуті або кинуті предмети);

б) предмети, що використовувалися для захоплення, утримання і катування потерпілих (мотузки, наручники, маски, праски, паяльники, ножі, спеціальні інструменти, гумові кийки, оголені з одного кінця електричні проводи, на яких можуть бути сліди крові, волосся, шкірного епітелію жертви);

в) зброю, наркотики, вибухові пристрої;

г) відео- або аудіоапаратуру із записом звернення до родичів заручника про надання викупу.

З метою забезпечення безпеки у момент передачі предмета вимагання злочинці можуть організувати спостереження за поведінкою жертви та оточуючих, вчасно уникнути затримання та зникнути. При виникненні небезпеки або затриманні безпосередніх виконавців «на гарячому» спостерегачі ніяк себе не виявляють і намагаються непомітно піти. Якщо за показаннями свідків або іншими ознаками місце, з якого проводилося спостереження, стало відоме, то його слід ретельно оглянути, оскільки там можуть бути виявлені сліди (взуття, паління, слини тощо), що дозволять згодом встановити особу спостерігача.

Огляд предметів. Огляду підлягають усі виявлені та вилучені під час огляду місця події, обшуку, виїмки або добровільної видачі предмети. При розслідуванні вимагання такими предметами можуть бути:

1) пакунки, пакети з грошима або інші предмети вимагання;

2) аудіопристрої (магнітофон, диктофон), що були використані при проведенні оперативно-розшукових заходів, а також магнітна плівка із записом переговорів потерпілого з вимагачами;

3) фінансові та господарські документи, що були передані вимагачам раніше, а також документи, укладені потерпілим на їхню користь;

4) документи, що характеризують організовану злочинну групу та її діяльність;

5) зброя (вогнепальна і газова), вибухові пристрої, наркотичні речовини (оглядаються за участю спеціаліста), а також предмети маскування зовнішності, фальшиві документи.

Обшук при розслідуванні вимагання є невідкладною слідчою дією, під час здійснення якої максимально повинен бути використаний чинник раптовості при мінімальному витоку інформації про терміни і місце проведення [9.с.497]. вимагання розслідування власність слідчий

Під час здійснення обшуку слід шукати:

1) отримані від потерпілого дорогоцінності, аудіо- і відеоапаратуру, антикварні речі, ікони, картини, цінні папери на пред'явника;

2) документи, що надають вимагачам будь-які блага і складені потерпілим під погрозою (доручення, у тому числі генеральні, заповіти, акти дарування, боргові розписки, письмові відмови потерпілого від одержання боргу, договори про право на оренду, постачання товарів тощо);

3) документи, що підтверджують одержання від потерпілого об'єкта вимагання (квитанції переказів, товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові ордери та ін.);

4) цінні папери (акції, сертифікати, векселя), приватизаційні посвідчення на нерухомість;

5) зброю (вогнепальну і газову), боєприпаси, вибухові пристрої, електрошокову апаратуру, наручники;

6) засоби маскування зовнішності (перуки, маски, формений одяг працівників органів МВС);

7) фальшиві документи, що дають право на здійснення владних повноважень;

8) чисті бланки документів суворої звітності (незаповнені технічні паспорти на автомашини, дипломи вищих навчальних закладів), печатки, штампи, бланки сторонніх організацій;

9) фальшиві гроші;

10) наркотичні препарати, напівфабрикати для їхнього виготовлення, лікарські препарати, вилучені з обороту;

11) записні й телефонні книжки, блокноти, перекидні календарі, листи та інші джерела, що можуть бути доказами щодо стосунків між вимагачами та потерпілим;

12) документи (у тому числі зафіксовані в пам'яті ЕОМ або збережені на жорстких магнітних дисках), що відображають господарську і фінансову діяльність злочинної групи, яка займається вимаганням, а також свідчать про наявність корумпованих зв'язків;

13) звуко- і відеозаписуючу апаратуру (у разі, якщо у розпорядженні слідства є магнітофонна плівка або відеокасета зі зверненням вимагачів до родичів або друзів щодо суми викупу за звільнення взятих у заручники або викрадених осіб), а також різноманітні пристрої підслуховування.

Під час допиту потерпілого необхідно докладно з'ясувати:

1) чи відомі потерпілому особи вимагачів, хто вони, у яких стосунках із ними він перебував до вимагання; якщо особи вимагачів потерпілому не відомі, то кого і на підставі яких даних він може підозрювати і хто, на його думку, міг поінформувати вимагачів;

2) чи вперше вимагачі висунули незаконні вимоги або вони висловлювалися неодноразово;

3) в якій формі висувалися вимоги: усній (під час зустрічі або по телефону) або письмовій;

4) що саме вимагалося і що обіцяли вимагачі у разі виконання їхніх вимог;

5) чи вимагали вимагачі від потерпілого одноразової передачі грошей або постійної сплати «данини», у якій формі передбачалося здійснювати такі платежі, на які рахунки;

6) чи виконував раніше потерпілий вимоги вимагачів і як саме (що передавав, коли, де), хто із знайомих поінформований про ці обставини або, можливо, спостерігав за подіями, що відбувалися;

7) чи звертався потерпілий за допомогою, якщо так, то до кого саме і який був результат, якщо не звертався, то чому;

8) вид погроз і характер насильства над потерпілим, його родичами;

9) кількість вимагачів і як вони спілкувалися між собою -- жаргон, імена, прізвиська, особливості промови (заїкуватість); яка зброя була у злочинців (пістолет, кастет, нун-чак, граната тощо); в якому одязі були вимагачі (фасон, колір, фактура матеріалу); яким транспортним засобом користувалися (модель, тип, зовнішні ознаки, номерні знаки); ознаки цінностей, якими заволоділи злочинці (вид упакування, позначки на купюрах, облігаціях);

10) чи використовували вимагачі серед висловлених ними погроз намір поширити відомості ганебного змісту про особу потерпілого, які саме, їхня істинність і можливе джерело походження;

11) якщо потерпілим зроблений магнітофонний запис телефонної розмови з вимагачами, то на якій апаратурі він здійснений, у чиїй присутності.

Крім того, потерпілі допитуються щодо обставин їхнього захоплення, доставки та утримання (кількість злочинців, їхні прикмети і рольова участь у даній акції, засоби захоплення і доставки, місце перебування, застосовані катування тощо).

Допит обвинувачених (підозрюваних) є важливим джерелом одержання незаперечних доказів від того або іншого суб'єкта у вчиненому злочині. При організації допиту обвинувачених (підозрюваних) у вчиненні вимагання слідчому необхідно враховувати такі обставини:

1) хвилювання вимагачів після їхнього затримання «на гарячому», необізнаність злочинців про обсяг доказів, що є у розпорядженні слідства;

2) суперечності в злочинній групі, акцентування уваги на тих співучасниках, які перебувають у конфронтації з лідером, не згодні з розробленим ним планом здійснення акту вимагання, не задоволені поділом злочинного прибутку.

При допиті вимагачів слід з'ясувати:

1) коли виник намір учинити вимагання і хто був його ініціатором, чим керувалися у виборі жертви, в яких відносинах були з нею (персонально);

2) якою інформацією керувалися злочинці, замишляючи вимагання, від кого була отримана ця інформація (хто був навідником, хто конкретно здійснював розвідувальні заходи та у чому вони полягали);

3) хто, де, коли та які вимоги висував, яка сума вимагалася; якщо предметом вимагання було право на майно, то кому конкретно воно мало бути передане, яким чином; якщо предметом вимагання було вчинення жертвою певних дій, то у чому вони полягали;

4) яким чином планувалось здійснити вимагання -- одноразово або тривало; чи передбачалося в останньому випадку систематично підвищувати свої вимоги, посилювати примусові заходи;

5) у чому полягали погрози вимагачів, ким, коли та за яких умов були викладені; чи застосовувалася зброя і яка саме, у кого була придбана, коли; чи було відомо іншим членам групи про наявність зброї в окремих її членів, які були наслідки її використання; яким чином погрози доводилися до відома жертви;

6) чи одержували раніше вимагачі від потерпілого яке-небудь майно, гроші, документи, де вони знаходяться у даний час, скільки фактів вимагання в минулому мало місце;

7) якщо потерпілий вивозився для «переговорів» у спеціальне місце, то коли це було і хто підшукував це місце;

8) якщо планувалося захоплення жертви або інших заручників, то чи було воно здійснене; хто був захоплений; коли і звідки (із будинку, з роботи); яким чином; хто конкретно викрадав заручників; де знаходиться місце утримання заручників або викрадених людей; в яких умовах вони утримувалися, хто їх охороняв; із якого телефону велися переговори про викуп, кому ці вимоги були адресовані, хто вів переговори; чи застосовувалися катування до захоплених осіб, які саме, хто їх виконував; чи провадився аудіо- чи відеозапис вимог про викуп заручників або викрадених, де, коли і на якій апаратурі, хто саме наговорював текст, де зараз знаходиться використана техніка;

9) якою комерційною діяльністю займалися фірми, контрольовані злочинною групою, з якими організаціями листувалися, в яких банках відкриті розрахункові рахунки та на що використовувалися кошти; хто був підставною особою тощо;

10) за яким принципом розподілялися злочинні прибутки, хто яку частку одержував, які взаємовідносини були між учасниками групи;

11) що відомо про корумповані зв'язки учасників злочинної групи з представниками правоохоронних і контролюючих органів, владних структур, хто підтримував контакт із представниками цих структур, яка була форма подяки.

Свідками у справі про вимагання можуть бути допитані: члени сім'ї потерпілого, інші особи, з якими потерпілий перебував у ділових, приятельських або інтимних стосунках; злочинці; особи, в яких потерпілий брав гроші в борг, що призначалися для вимагачів, або ті, що на прохання потерпілого повинні були вчинити дії на користь вимагачів; боржники потерпілого, які були змушені раніше обумовленого терміну повернути йому борг або відсотки з позики; родичі, друзі, знайомі обвинувачених, а також особи, яким відомі зв'язки та спосіб життя обвинувачених; випадкові особи, яким злочинці заподіяли матеріальну або фізичну шкоду як попередження або залякування (підпал, вибух); очевидці захоплення заручників або викрадення громадян, передачі цінностей, а також громадяни, які мешкають неподалік від місця утримання заручників (наприклад, робітники заміських кемпінгів або пансіонатів, сусіди по гаражному кооперативу та ін.).

При розслідуванні вимагання можуть призначатися такі судові експертизи:

судово-медична -- в основному для визначення наявності, ступеня тяжкості, а також давнини і механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілих;

судово-товарознавча -- для оцінки реальної вартості викраденого або знищеного майна потерпілих, а також для встановлення приналежності речі до однієї партії, сорту, виготовлення її певним підприємством;

судово-почеркознавча -- для ідентифікації виконавця рукопису тексту, отриманого потерпілими або їхніми родичами у процесі реалізації вимагання;

криміналістична мікрооб'єктів, виявлених на одязі потерпілого і вимагачів, або на предметах, що були кинуті останніми при їх затриманні «на гарячому», а також для встановлення факту контактної взаємодії одягу заручника або викраденого з одягом злочинця;

судово-технічна документів -- для встановлення тотожності матеріалів і технічних засобів, використаних вимагачами для виготовлення рукописних текстів, направлених потерпілому, а також для ідентифікації виконавця машинописного тексту, виготовленого з тією самою метою;

судово-балістична і криміналістична холодної зброї;

наркотичних і сильнодійних речовин, виявлених у вимагачів для власного вжитку або використаних ними для приведення взятих заручників у безпорадний стан;

вибухотехнічна -- у тих випадках, коли за допомогою вибуху проводиться акція залякування потерпілого або знищується його майно після відмови від виконання вимог вимагачів;

судово-хімічна -- для ідентифікації речовини-маркера, виявленого на одязі та шкірних покровах вимагачів після їхнього затримання «на гарячому»;

судово-економічна -- для встановлення розміру і характеру збитків організації, що виникли внаслідок погіршення її економічного стану у зв'язку із задоволенням вимог [9.с.498].

Характерними для розслідування даної категорії злочинів є фоноскопічна і відеофоноскопічна експертизи. Перша призначається в основному для ідентифікації особи, усне мовлення якої записане на фонограмі; ідентифікації вилученої у вимагачів звукозаписної апаратури; для одержання деяких відомостей про місцезнаходження заручників, їхнього емоційного стану; для характеристики невідомої особи, фонограма з записом усного мовлення якої є в розпорядженні слідства. На розв'язання фоноскопічної експертизи можуть бути поставлені такі питання: скільки чоловік брало участь у розмові, які особливості їхніх голосів і промови; в яких умовах знаходилися особи, що телефонували потерпілому, чи велася розмова з приміщення чи з вуличного телефону-автомата або з мобільного зв'язку; які джерела і характер звуків, що супроводжують розмови; чи мав телефонний апарат які-небудь дефекти, які саме; чи не використовували злочинці будь-які засоби або хитрощі, щоб змінити голос, які саме; чи належить усне мовлення, записане на даній фонограмі, певним особам; чи є на поданій фонограмі ознаки монтажу; чи виготовлена дана фонограма на даному звукозаписному апараті тощо. Об'єктами відеофоноскопічної експертизи можуть бути: відеограми (відеофонограми), отримані внаслідок проведення оперативно-розшукових заходів; записане на відеограму (відеофонограму) звертання захоплених заручників, а також вилучена у вимагачів під час обшуку апаратура, на якій вірогідно був зроблений такий відеозапис. У разі потреби експертному дослідженню можуть бути піддані відеозаписи, здійснені під час окремих слідчих дій (допитів, очних ставок, обшуків, пред'явлень для впізнання, експериментів).

Залежно від мети експертизи перед експертами можуть бути поставлені такі запитання: оригіналом або копією є подана на дослідження відеофонограма; чи внесені до відеофонограми у процесі її запису або після його закінчення які-небудь зміни; чи одночасно провадився запис звуку і зображення на даній відеофонограмі; чи не вносились будь-які зміни під час перезапису оригіналу тощо.

Висновки

Вимагання -- це вимога передачі чужого майна або права на нього під загрозою насильства над особою, у веденні чи під охороною якої перебуває це майно. Причому насильство може бути вчинене у відношенні близьких осіб потерпілого, шляхом розголошення ганебних відомостей про близьких йому осіб, пошкодження або знищення майна. Вимоги і погрози вимагачі передають: а) анонімно; б) відкрито; в) реальними діями.

Особа вимагача характеризується такими якостями як жадібність, егоїзм, цинізм, жорстокість, побутова розбещеність. Вимагачі - переважно чоловіки, жінок використовують як навідниць. Середній вік вимагачів 17-35 років. Вимагачі в 50% випадків -- раніше засуджені. У злочинних групах вимагачів існує розподіл ролей, як правило, групу очолює раніше засуджений авторитет. Сучасні групи вимагачів озброєні, а способи насильства і погрози стали більш витонченими.

Вивчення особи потерпілого має істотне значення як для кримінально-правової кваліфікації злочину, так і для вибору тактики на попередньому слідстві.

Потерпілими від вимагання в більшості випадків стають забезпечені люди (комерсанти, керівники фірм, кооперативів), що, на думку вимагачів, мають великі доходи. Багато хто з них займаються нелегальним бізнесом, приховують прибуток від оподатковування. Злочинці, готуючись до злочину, добирають саме такий контингент. Тому всебічне вивчення особи потерпілого може привести до розкриття інших злочинів.

Вимагання і шахрайство - важкодоказувані злочини. Успіх розслідування залежить насамперед від результатів розкриття злочину за гарячими слідами і провадження невідкладних слідчих дій після порушення кримінальної справи. Огляд, допит заявника, затримання і особистий обшук вимагача чи шахрая, впізнання злочинця потерпілим, виявлення викраденого майна в підозрюваних і впізнання його потерпілим -- усе це створює достатню інформаційну базу, щоб на другому етапі приступити до перевірки і повторного огляду джерел доказів інформації.