Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

тема

Криміналістична характеристика злочинів

Зміст

• Вступ
• 1. Правові підстави застосування техніко-криміналістичних засобів, методів і прийомів у розслідуванні злочинів
• 2. Роль криміналістичної тактики для розслідування і запобігання злочинів
• 3. Криміналістична характеристика злочинів: поняття, зміст елементів
• Висновки
• Використана література

Вступ

У криміналістиці поняття "криміналістична техніка" виникло для позначення сукупності технічних пристроїв, пристосувань і матеріалів, які застосовують для виявлення, фіксації і дослідження матеріальних джерел інформації. Основою виникнення і застосування технічних засобів було досягнення природничих і технічних наук, переважно фізики, хімії та біології, методи й засоби яких першими застосовували у практиці розслідування злочинів.

Методи й засоби природничих наук застосовували для розв'язання вузьких завдань криміналістики. Так виникли засоби й методи дослідження речових джерел інформації, що мають специфічну криміналістичну спрямованість, а також поняття "криміналістична техніка" для позначення не тільки сукупності технічних засобів (приладів, інструментів, пристроїв і матеріалів), які застосовують для розкриття злочинів, а й системи прийомів і методів їх ефективного застосування. Ця система теоретичних положень утворила розділ криміналістики "Криміналістична техніка". Таке двоєдине поняття криміналістичної техніки збереглося донині і є найприйнятнішим.

1. Правові підстави застосування техніко-криміналістичних засобів, методів і прийомів у розслідуванні злочинів

У криміналістиці склалася система концепцій, теоретичних постулатів, технічних засобів, знань і методів, які застосовують для виявлення, дослідження й використання слідів злочину з метою його розкриття та встановлення винного. Поняття "криміналістична техніка" нині використовують у двох значеннях: як розділ криміналістики; як технічні засоби, а також їх сукупність і прийоми використання у розслідуванні злочинів.

Криміналістична техніка як розділ криміналістики -- це сукупність наукових положень і рекомендацій щодо застосування природничо-наукових методів і технічних засобів під час розкриття злочинів.

У другому значенні криміналістична техніка -- це сукупність (система) спеціальних засобів і методів (у тому числі суспільнонаукових), які застосовують для виявлення, фіксації, дослідження, оцінювання та використання доказів під час розслідування злочинів.

У спеціальній літературі наводять різні класифікації технічних засобів, які застосовують у правоохоронній діяльності. Перевагу віддають розподілу технічних засобів на змішаній основі: за галуззю наукового знання, суб'єктом застосування та цільовим призначенням.

Засоби криміналістичної техніки поділяють також на науково-технічні, техніко-криміналістичні та криміналістичні.

Фото- та кінокамери, відео- та звукозаписні пристрої широко застосовують у попередженні злочинів та профілактичній діяльності органів дізнання, слідства й суду. Значну роль вони відіграють в адміністративно-профілактичній діяльності, попередженні проступків і правопорушень. На основі криміналістичної техніки розроблено різні спостережні пристрої і такі, що автоматично реєструють ознаки злочинів і правопорушень (наприклад, "Фара", "Фотоінспектор", засоби охоронної сигналізації). Спеціальні засоби в разі спроби крадіжки можуть подавати звуковий радіосигнал до пульта спостереження або вимикати систему запалювання автомобіля. Телевізійні та звукові системи спостереження, спеціальні електронні замки та багато інших пристроїв, які є засобами криміналістичної профілактики, розроблюють за допомогою криміналістів.

За суб'єктом застосування криміналістичну техніку поділяють на слідчу, експертну, оперативно-розшукову, техніку працівника ДАІ, прокурора-криміналіста. Як правило, такою технікою комплектують спеціальні набори, валізи, портфелі, сумки, пересувні лабораторії.

Нині уніфіковану валізу застосовують слідчий для огляду місця події, органи дізнання при виконанні першочергових невідкладних слідчих дій під час дізнання чи попереднього слідства. Пересувна криміналістична лабораторія (ПКЛ) має комплекти цільового призначення: спеціалізовані фотозасоби, валізу для роботи зі слідами рук, одорологічну валізу для роботи з біологічними об'єктами, аналітичні засоби -- металошукачі "Іскра", "Пошук-1", "Блесна", портативну рентгеноустановку, валізу для виготовлення зліпків з об'ємних слідів на місці події. У відділі "Пристрої для виявлення, фіксації та попереднього дослідження доказів" мають бути відеомагнітофон (магнітофон), друкарська машинка, щупи, трали, портативний електронно-оптичний перетворювач (ЕОП), джерело ультрафіолетового випромінювання та інші прилади.

Науково-технічні методи й засоби криміналістичної техніки застосовують переважно в експертній практиці, однак інколи деякі з них використовує також слідчий (наприклад, при огляді документів за допомогою джерела ультрафіолетового випромінювання, ЕОП, лазерного джерела "Спектр").

До технічних засобів наукового дослідження належать оптичні, мікроскопічні, джерела ультрафіолетового, інфрачервоного і рентгенівського випромінювання, засоби спектрального аналізу та фізико-хімічних досліджень.

Методи збирання криміналістичної інформації технічними засобами поділяють на такі:

* польової криміналістики, які застосовують слідчий і оперативні працівники для виявлення, фіксації та попереднього дослідження матеріальних джерел інформації;

* науково-дослідні, які застосовують експерти у судових експертизах та попередніх дослідженнях за завданнями слідчого органу чи органу дізнання.

До перших належать судово-фотографічні методи (панорамний, масштабний, сигналетичний, репродукційний, стереоскопічний, великомасштабний, мікроскопічний, вимірювальний), методи копіювання та моделювання слідів та ін. Науково-дослідними називають фізичні, хімічні, біологічні, математичні, кібернетичні та інші методи. Вони, як правило, потребують лабораторних експертних досліджень (наприклад, спектрального аналізу, хроматографії, електронної мікроскопії, рентгенографії та ін.).

Методи експертних досліджень речових доказів розрізняють за видом або засобом енергії, яку використовують: фотографічні, мікроскопічні, кольороподільні, вимірювальні, люмінесцентні, спектральні, рентгенографічні, атомно-адсорбційні, електронно-графічні, сканувальні й тунельні. Останні застосовують для дослідження об'єктів на молекулярному та атомному рівнях.

Основою криміналістичного методу є технічні засоби (знаряддя праці) й об'єктивні закономірності науки і техніки, на базі яких сконструйовано прилади та пристрої для здійснення різних видів практичної діяльності слідчого, працівника органу дізнання, судового експерта. Багато криміналістичної техніки запозичено з різних галузей науки і техніки, тому методи її застосування у криміналістиці неістотно відрізняються від тих, які використовуються в цих галузях.

Обов'язковим елементом структури наукового методу пізнання є інструментарій (знаряддя праці) -- прилади, пристрої, які часто стають основою для класифікації загальних і окремих методів дослідження. За видами технічних засобів (таких, як фотоапарат, мікроскоп, комп'ютер) розрізняють фотографічні, мікроскопічні та кібернетичні групи методів. За основу для класифікації наукових методів (загальних і окремих) беруть закономірності фундаментальних наук: математики, фізики, хімії, біології тощо, тому й методи називають математичними, фізичними, хімічними, біологічними. Зрозуміло, у кожній групі є власна класифікація. Наприклад, у групі фізичних методів виокремлюють оптичні, спектральні, люмінесцентні, рентгено- та електрографічні, атомно-адсорбційні та ін.

Відповідно до класифікації, що наводиться у спеціальній літературі, методи отримання криміналістичної інформації поділяють на два великі класи: методи виявлення, фіксації й вилучення джерел криміналістичної інформації, які застосовують слідчий і органи дізнання (польові методи криміналістики); методи дослідження криміналістичної інформації спеціалістом, помічником слідчого та експертом (лабораторні, експертні, або науково-дослідні). Однак ці назви умовні, бо в експертній практиці розроблено спеціальні класифікації методів криміналістичних досліджень, в яких за основу поділу взято вид судової експертизи: почеркознавчі, авторознавчі, трасологічні, судово-балістичні, портретно-криміналістичні та ін.

1. Методи виявлення, фіксації й попереднього дослідження речових джерел інформації на місці події-- польові методи криміналістики.

Методи вимірювання поділяють на органолептичні та інструментальні. Органолептичні методи -- це процедури, в яких основним інструментом є органи чуття -- зір, слух, нюх, дотик. Органолептичне спостереження -- основний метод початку пізнання для будь-якого суб'єкта правоохоронної діяльності. Суть органолептичних методів полягає у порівнянні величини, що спостерігається, з уявним образом метричної міри чи будь-яким зразком. Такі вимірювання приблизні, результати їх виражаються поняттями "високий", "низький", "середній", "великий", "вищий за середній", "нижчий від середнього" тощо, які використовують для опису зовнішніх ознак людини. Не рекомендується здійснювати приблизні вимірювання на місці події; матеріальні джерела також потребують точної кількісної фіксації.

Інструментальний метод вимірювання полягає в порівнянні об'єкта зі стандартною метричною мірою (м, см, кг, г, см² та ін.). Розрізняють інструментальні методи контактні, безконтактні та комбіновані.

Контактний метод полягає у приведенні вимірювального засобу в контакт з вимірюваним об'єктом і порівнянні його у такий спосіб з одиницею вимірювання. Так вимірюють предмети, відстані між ними, сліди за допомогою масштабних лінійок, рулеток, складних метрів.

Суть безконтактного методу вимірювання полягає в порівнянні одиниці вимірювання (масштабу) з оптичним зображенням вимірюваного об'єкта, наприклад збільшеного мікросліду в полі мікроскопа зі шкалою окуляра-мікрометра. До безконтактних належать фотографічні методи вимірювання, які здійснюють за допомогою спеціальних фотоапаратів і пристроїв (масштабної лінійки, метра, глибинного масштабу та ін.), розміщених під час фотозйомки поряд з об'єктом.

Суть комбінованого методу вимірювання зводиться до того, що для вимірювання об'єкта використовують контактний і безконтактний методи.

Фотографічні методи отримання кількісної інформації мають багато переваг порівняно зі звичайними вимірюваннями, протоколюванням та іншими способами фіксації, а саме досить високу точність і об'єктивність відтворення. Фотографічні методи криміналістичної техніки поділяють на фіксувальні, вимірювальні, контрастні, сигналетичні, кольоророзрізняльні, стереоскопічні, голографічні, електрографічні, термографічні, радіографічні, кінематографічні.

2. Методи дослідження речових джерел інформації експертом і спеціалістом у лабораторних умовах -- лабораторні методи криміналістики.

Фізичні методи дослідження найпоширеніші, звичні для кожної лабораторії. Ці методи збільшують допустиму здатність зору людини виявляти й досліджувати слабовидимі й невидимі ознаки об'єктів. Для цього застосовують оптичні, поляризаційні, люмінесцентні, вимірювальні, спектроскопічні та інші інструментальні методи разом з відповідною апаратурою, яку часто з'єднують із засобами фото-, кіно- та відеофіксації.

Мікроскопічні методи дослідження відрізняються від органолептичних тим, що дають змогу розширювати сприйняття людини (зокрема зорові). Застосовують оптичні та електронні мікроскопи. Роздільна здатність перших -- до 2000, других -- понад мільйон. Об'єктами дослідження цих методів є мікрочастинки, які людське око не може розрізнити, -- структура поперечних зрізів лакофарбового покриття, склад і структура металу, рослинні волокна, частинки ґрунту, біологічних об'єктів від людини чи тварин. Результати мікроскопічного дослідження відображаються на фотознімках, адже мікроскопи сполучені безпосередньо з фото- та кінокамерами й вимірювальними засобами.

У вимірювальних методах застосовують як найпростіші прилади (лінійки, рулетки, мікрометри, штангенциркулі, кутомірні пристрої та ін.), так і складні (теодоліти, вимірювальні мікроскопи, спектрографи, вимірювальні хроматографи, спектрометри та ін.).

Методи дослідження в ультрафіолетових променях (УФП). Ці промені невидимі для людського ока; вони розташовані в електромагнітному спектрі за фіолетовими променями. Основна властивість УФП -- викликати люмінесценцію, у зв'язку з чим вони є засобом люмінесцентного аналізу. За допомогою УФП можна відновлювати витравлені, замиті тексти в документах, на тканинах та інших об'єктах, диференціювати сипкі речовини (грунт, барвники), пально-мастильні матеріали, біологічні об'єкти (спори, насіння тощо), плями крові, сперми, слини.

Методи дослідження в інфрачервоних променях (ІЧП). Ці промені розташовані в електромагнітному спектрі за червоними; вони мають проникну здатність і викликають інфрачервону люмінесценцію. За допомогою ІЧП можна прочитати тексти, закриті тонким шаром дерева, паперу, барвником, проникливим для ІЧП. Фотозйомка в ІЧП дає змогу одержати чіткі знімки об'єктів у тумані і темряві (за допомогою приладів нічного бачення, ЕОП та ін.). Методом інфрачервоної люмінесценції відновлюють пожовклі тексти й ті, які видалені підчисткою, диференціюють барвники, які неможливо розрізнити.

Методи дослідження в рентгенівських променях (РП). Ці промені мають меншу довжину хвилі, ніж ультрафіолетові; за дією вони належать до гамма-променів. Рентгенівські промені можуть проникати через об'єкти неорганічного та біологічного походження, у зв'язку з чим їх використовують для пошуку тайників у стінах, виявлення схованок зброї, вибухових пристроїв у валізах, поштових відправленнях, контейнерах, в аеропортах під час огляду багажу (за допомогою спеціальних пристроїв і установок). Використовуючи РП, можна визначити механізм замка, розпізнати структуру паперу (наприклад, грошової купюри) тощо. Криміналістичні методи, в яких застосовують РП, називають рентгенівськими, рентгенографічними.

Люмінесцентний аналіз -- сучасний високочутливий метод, який базується на властивості об'єктів матеріального світу люмінесціювати в разі опромінення ультрафіолетовими, інфрачервоними, рентгенівськими променями та іншими ділянками електромагнітного спектра. Люмінесцентний метод можна зарахувати як до експертних, так і до польових. Слідчий за допомогою освітлювачів "Таран", УП-1, УФО-1 має змогу дослідити документи та встановити сліди травлення, перевірити грошові купюри для виявлення підробки.

Методи дослідження речових доказів, у яких використовують радіаційні джерела збудження, називають радіоактивними, ізотопними. Радіоактивні випромінювання мають високу проникну здатність, і це дає змогу "просвітити" товсті шари металу чи кам'яної кладки. У криміналістиці для дослідження металевих і біологічних об'єктів застосовують установки з ізотопом кобальту-60, стронцію-90. Радіоактивні ізотопи використовують для нанесення міток з метою пошуку об'єкта у разі крадіжки. Застосовуючи такі радіоактивні мітки, слід суворо дотримуватися вимог інструкції з техніки безпеки.

Хімічні методи дослідження. З класичних хімічних методів застосовують полярографічні, хроматографічні та спектральні. Багато хімічних методів поєднуються з фізичними, утворюючи фізико-хімічні методи. Об'єктами хімічних досліджень у криміналістиці можуть бути будь-які речовини та предмети матеріального світу, коли треба встановити їх склад, походження, однорідність або різнорідність.

Хроматографічні методи, зокрема тонкошарова та газова хроматографія, досить поширені у практиці хімічних досліджень. Походження наркотиків, барвників, пально-мастильних речовин визначають методом газорідинної хроматографії на складному обладнанні.

Спектральний і адсорбційний аналізи належать до методів дослідження елементного складу речовини. За їх допомогою визначають кількісні характеристики речовини на рівні групової належності (до боєприпасів, наркотиків, клейких речовин, барвників, рідин -- отрути, крові, слини, сечі). Зокрема, спектральним аналізом можна встановити вид наркотику та район його вирощування чи район добування золота, тобто виявити джерело походження конкретної речовини (наприклад, чи з цього шматка свинцю виготовлений шріт, тобто чи є цей шматок свинцю джерелом походження шроту). криміналістичний злочин доказ розслідування

Біологічні методи. Об'єктами біологічних досліджень є предмети, мікрочастинки рослинного і тваринного походження. До об'єктів рослинного походження належать деревина, вироби з неї, деревне вугілля, рослини та їх частини (стебла, листя, насіння, квіти, спори, зерно, зернопродукти). Об'єктами тваринного походження є волосся, шерсть, вовна, пір'я, пух і вироби з цих матеріалів.

Біологічні методи дослідження базуються на застосуванні сучасної високочутливої техніки та нових методик. Серед них розрізняють методи ботанічні, спорово-пилкові, іхтіологічні, орнітологічні, вірусологічні, генної інженерії, гістологічні, ембріологічні та. ін.

Кібернетичні методи -- загальне визначення методів інформатики та обчислювальної техніки, які останнім часом широко застосовують у криміналістичних дослідженнях і практиці розкриття злочинів. Зокрема, у правоохоронних органах створені банки інформації різного ступеня загальності (АБД-республіка, АБД-область та АБД-район). Збирання, обробка та зберігання інформації в банках здійснюються автоматично із застосуванням комп'ютерів за спеціальними програмами, за допомогою яких можна сконструювати портрет злочинця зі слів потерпілого, розрахувати дані судово-автотехнічної експертизи, порівняти зразки і автоматично упізнати їх (наприклад, пошук злочинця за відбитками пальців з місця події).

Криміналісти разом з програмістами на основі узагальнення слідчої практики розробили системи типових способів вчинення злочину, що дає змогу відшукати спосіб вчинення злочину за виявленими ознаками.

Сучасні методи та засоби дослідження й використання слідів запаху у практиці розслідування злочинів утворюють самостійний розділ криміналістичної техніки -- криміналістичну одорологію. Сліди запаху використовують для розшуку злочинців, крадених речей, наркотиків, боєприпасів, вибухових речовин за допомогою службових собак-шукачів. Для роботи зі слідами запаху застосовують одорологічну валізу, в якій є спеціальні прилади ("Парус") для роботи з мікрооб'єктами. Виявлений на місці події слід запаху консервують і зберігають у спеціальних банках інформації, а якщо розшукують підозрюваного чи обвинуваченого, запах із банку даних використовують для одорологічної ідентифікації через виїмку чи судову експертизу.

2. Роль криміналістичної тактики для розслідування і запобігання злочинів

Технічні засоби збирання криміналістичної інформації застосовують як знаряддя праці співробітники правоохоронних органів. У криміналістиці розглядаються лише деякі з них:

* технічні засоби попереднього слідства (засоби слідчого);

* комплекти криміналістичної та оперативної техніки, які застосовують органи дізнання та оперативні працівники;

* технічні засоби експертного дослідження матеріальних джерел -- експертна техніка, техніка спеціаліста;

* технічні засоби криміналістичної профілактики злочинів.

Технічні засоби, які застосовують у попередньому слідстві, часто називають криміналістичною технікою, або технікою слідчого. За їх допомогою виявляють, фіксують, досліджують і демонструють докази.

Як зазначалось, у криміналістиці застосовують загальні та спеціальні технічні засоби. Загальні застосовують усі суб'єкти, які здійснюють слідчу, дізнавальну, судову та профілактичну діяльність. Спеціальні технічні засоби призначені для застосування в окремих напрямках діяльності, наприклад для співробітників розшуку, інспекторів ДАІ, служби безпеки, митниці тощо.

До загальних технічних засобів належать засоби освітлення, оптичні, вимірювання, фіксації, концентрації та обробки криміналістичної інформації.

Засоби освітлення (освітлювальна техніка) застосовують для штучного освітлення ділянок місцевості, закритих приміщень, предметів і людей під час судово-слідчої та профілактичної діяльності. Для цього використовують стаціонарні й переносні джерела освітлення побутового та спеціального призначення. Нині застосовують переважно прилади та пристрої електричного й газорозрядного освітлення (лампи розжарювання, газорозрядні люмінесцентні) -- прилади розсіяного світла (звичайні лампи без арматури); прилади спрямованого освітлення, що мають арматуру-відбивачі (плоскі, кутові, сферичні, параболічні), -- софіти, прожектори, імпульсні лампи-спалахи, переносні електричні ліхтарі та ін.; пристрої точкового освітлення, що дають змогу концентрувати світловий пучок. Такі засоби застосовують для виявлення маловидимих і невидимих слідів, мікрочасток.

Профілактика злочинів як особливий вид діяльності полягає в усуненні чи нейтралізації причин і умов, які призводять до правопорушення, а також у здійсненні попереджувального впливу на осіб, які мають схильність до вчинення злочину.

На думку більшості авторів, криміналістична профілактика має стати окремим розділом криміналістики, причому до неї повинні належати не всі методи й засоби попередження, а тільки криміналістичні. Вивчення судово-слідчої практики свідчить, що у процесі попередження, розкриття і розслідування злочинів застосовують оперативну, криміналістичну та спеціальну техніку. Тому засоби й методи криміналістичної профілактики доцільно класифікувати за видами профілактичних завдань:

* технічні засоби й методи для виявлення фактів, які сприяли вчиненню чи приховуванню злочинів -- техніка спеціаліста, помічника слідчого, а також технічні комплекти криміналістичної й оперативної техніки; засоби й методи експертного дослідження; прийоми й методи непроцесуального застосування криміналістичної та оперативної техніки;

* технічні засоби і методи захисту об'єктів від злочинних посягань (наприклад, засоби охоронної сигналізації); для перешкодження вчинення злочину (захисні заходи у вигляді нових захисних сіток, реквізитів, особливого паперу, специфічних правил заповнення документів і певних засобів письма, наприклад фарби, які застосовують за рекомендаціями криміналістів для захисних сіток на окремих документах, що дає змогу швидко виявляти травлення);

* технічні засоби, що створюють умови для виникнення на місці вчинення злочину додаткових слідів (наприклад, рук), звуку, запаху. У спеціальній і оперативній техніці є особливі пристрої, що називаються "пастками", торкання до яких залишає на одязі, тілі злочинця, руках і засобах вчинення злочину невидимі сліди, які виявляють спеціальними засобами, наприклад ультрафіолетовими променями, радіометрами тощо;

* технічні засоби й методи отримання інформації про злочини, що готуються. Це спеціальна техніка, яку органи дізнання застосовують під час оперативно-розшукової діяльності, наприклад засоби негласного документування злочинної діяльності фотозйомкою, відеозаписом, зняття інформації з лінії зв'язку тощо;

* технічні засоби й методи активного психологічного впливу на осіб, схильних до вчинення правопорушень, наприклад встановлення спостережних телевізійних систем у місцях скупчення людей (на вокзалах, в універсамах, універмагах, на дорогах).

Оперативно-розшукові дії по окремих категоріях дій також можуть мати особливості. Наприклад, розслідування дій про грабіжі і розбійні напади показало, що злочинці намагаються якомога швидше зникнути з місця злочину, але, знаходячись при цьому в схвильованому стані, вони нерідко напиваються, вчиняють сварки між собою або з сторонніми особами. Отже, по таких справах необхідно негайно організувати спостереження за всіма пунктами, звідки можна виїхати з даної місцевості, обов'язково перевірити у відділеннях міліції і штабах народних дружин випадки порушення суспільного порядку.

В окремих методиках розслідування (у випадках необхідності) повинні враховуватися і особливості взаємодії слідчого з ревізійними і інспекційними службами при розслідуванні, а також можливості притягнення громадськості до розслідування. При взаємодії з зазначеними вище службами необхідно виходити з того, що діяльність слідчого особливо на початку розслідування носить невідкладний характер і має важливе значення для здійснення правосуддя. Тому слідчому належить пріоритет у порівнянні з іншими службовими особами в проведенні будь-яких процесуальних дій по кожній пригоді, в якому містяться ознаки злочину.

Деякою своєрідністю характеризуються вибір і застосування прийомів і засобів криміналістичної техніки при розслідуванні окремих видів злочинів. По одних справах вимагається максимальний набір науково-технічних засобів, по інших - мінімальний. Застосування науково-технічних засобів повинно вміло поєднуватися з іншими діями слідчого і пристосовуватися до самих різноманітних слідчих ситуацій і т.д.

Необхідно врахувати особливості виявлення і усунення обставин, які сприяють вчиненню окремого виду злочинів.

3. Криміналістична характеристика злочинів: поняття, зміст елементів

Криміналістична характеристика злочинів, включає в себе елементи, які знаходяться поза межами кримінально-правової, кримінологічної та інших видів характеристик злочинів. Ці елементи у порівнянні з елементами, наприклад, кримінально-правової характеристики злочину здаються більш «дрібними», другорядними (відомості про те, які типові матеріальні сліди залишаються в результаті вчинення даного вигляду злочину, яка їхня локалізація і т.п.). Але це тільки по відношенню до кримінально-правової кваліфікації вчиненого та індивідуалізації покарання. Для розкриття ж злочину вони видаються другорядними елементи набувають надто важливого значення і інколи є ключовими в виявленні і викритті злочинця.

Елементи криміналістичної характеристики різноманітних видів (груп) злочинів знаходяться між собою в різноманітних співвідношеннях. Наприклад, в криміналістичних характеристиках навмисних злочинів важливим елементом є сукупність даних, що характеризують засоби підготовки до вчинення злочину: пошук і приготування необхідних знарядь і засобів, завчасне вжиття заходів для приховування слідів злочину, втягнення в злочинну діяльність співучасників і т.д. Криміналістичним характеристикам необережних злочинів цей елемент невластивий. Для розкриття навмисних вбивств важливе значення має такий елемент їхньої криміналістичної характеристики, як сукупність відомостей про типові сліди, що залишаються на місці вчинення злочину. Для розкриття деяких інших навмисних злочинів, наприклад, що вчиняються службовими особами, він менш вагомий, проте криміналістична характеристика слідів розкрадання, що виявляються в різноманітних документах, відображають виробничі, технологічні, фінансові, облікові, транспортні та інші операції підприємств, набуває першочергового значення.

Таким чином, значення того чи іншого елемента криміналістичної характеристики злочинів обумовлюється його роллю в розкритті даної групи злочинів.

Елементи криміналістичної характеристики злочинів досить різноманітні. Дати їхній вичерпний перелік практично неможливо, тому що він постійно змінюється, так само як мінлива і сама кримінальна практика.

Криміналістична характеристика злочинів розкриває, по-перше, типові кримінальні ситуації, які застосовуються до даного виду (групи) злочинів. Так, багаторічна практика розкриття вбивств виявила ряд типових кримінальних ситуації особливостями розслідування: вбивство з застосуванням вогнепальної зброї і маскуванням під самогубство, з застосуванням колючо-ріжучих знарядь, що характеризуються, з розчленуванням і приховуванням трупу, вбивство в бійці з використанням різноманітних тупих предметів і знарядь (палок, каменюк і ін.), вбивство в квартирі та в безлюдній місцевості і т.д. Виявлення типових кримінальних ситуацій сприяє правильному вибору ефективних технічних засобів і тактичних прийомів розслідування, швидкому розкриттю злочинів.

Певне криміналістичне значення мають також узагальнені відомості про предмет злочинного посягання. Наприклад, дані про те, що промисловий товар, вироби, матеріали в даний період є найбільш розповсюдженим предметом спекуляції, крадіжок або розбійних нападів, допомагають слідчому виявити джерело їхнього одержання, викрити співучасників злочину. Для кримінально-правової характеристики більшості злочинів і кваліфікації вчиненого ці відомості несуттєві, але в криміналістичній характеристиці злочинів вони є необхідним елементом.

Важливий елемент криміналістичної характеристики злочину - сукупність даних, що характеризують спосіб його вчинення. Як відомо, в деяких випадках він є необхідним елементом об'єктивної сторони злочину і входить в його кримінально-правову характеристику (таємне викрадення майна - крадіжка; відкрите викрадення майна - грабіж; напад з метою заволодіння майном, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, або з загрозою застосування такого насильства - розбій; заволодіння майном шляхом обману або зловживання довірою - шахрайство і т.д.). Інколи спосіб вчинення злочину є кваліфікуючою обставиною (так, грабіж, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, являє собою кваліфікований вигляд грабежу і тягне більш високу міру покарання). Деякі способи вчинення злочину, хоча і не передбачені в якості кваліфікуючих обставин, але завжди грають роль обставин, що обтяжують відповідальність (вчинення злочину з особливою жорстокістю або знущанням над потерпілим, з використанням умов суспільного лиха, загальнонебезпечним способом). В багатьох випадках спосіб вчинення злочину, не зазначений в диспозиції тієї або іншої статті Кримінального кодексу, враховується судом при визначенні міри покарання, отже, має кримінально-правове значення і є елементом кримінально-правової характеристики злочину.

Та все таки характеристика способу вчинення злочину не вичерпується його кримінально-правовим значенням. В кримінально-правовій характеристиці спосіб вчинення злочину поданий в загальному вигляді (спосіб відкритого або таємного викрадення, проникнення в приміщення і т.д.); для неї байдужі прийоми таємного викрадення, проникнення в приміщення, конкретні технічні засоби, які при цьому використовуються, джерело їхнього одержання і т.д. Однак спосіб вчинення злочину завжди конкретний. Серед них - розповсюдженість даного способу злочину, конкретні прийоми його застосування, технічні і інші засоби, що використовуються, їхні конструктивні особливості, шляхи використання при підготовці і вчиненні злочину. Все це входить в криміналістичну характеристику способів вчинення злочинів. В окремих складах спосіб вчинення злочину взагалі не має кримінально-правового значення, але в криміналістичній характеристиці він залишається одним з важливих елементів.

В багатьох випадках спосіб являє собою цілу систему дій з численними її елементами. Відомості про те, як готується злочин, яким чином проводяться тренування, як і де готуються або пристосовуються необхідні знаряддя злочину і інші технічні засоби, які джерела їхнього одержання, які недоліки в обліку і зберіганні цих засобів полегшили доступ до них злочинних елементів, які технологічні процеси, обладнання, матеріали використовувались для їхнього виготовлення, яким чином вони застосовувались при вчиненні злочину і т.д. Всі ці дані також повинні бути віднесені до криміналістичної характеристики злочинів.

Окрім означених особливостей, злочин з криміналістичної точки зору характеризується певними змінами матеріальної обстановки, в якій він готується і вчиняється. На місці злочину нерідко залишаються різноманітні сліди, знаряддя злочину і інші предмети - німі свідки усього при підготовці і вчиненні злочину. Це - майбутні речові докази по справі. Сліди злочину в ряді випадків несуть на собі різноманітні документи - речові докази (підроблені рахунки, квитанції, наряди і ін.) і інші письмові акти (фінансові, бухгалтерські, облікові, технологічні і інші документи), що свідчать, наприклад, про вчинене розкрадання, випуск недоброякісної продукції. Кожний вид (група) злочинів відрізняється матеріальними наслідками, узагальнені дані про які мають велике значення для розкриття злочинів. Тому сукупність даних про матеріальні сліди злочину, їхні особливості і локалізації - важливий елемент криміналістичної характеристики злочинів.

В криміналістичному відношенні великий інтерес відіграють і наслідки злочину. Відомо, що цей елемент об'єктивної сторони злочину має істотне значення для кваліфікації вчиненого і визначення міри кримінальної відповідальності. Психічне відношення винного до можливих наслідків, що настали або злочину визначає форму його вини; в ряді випадків наслідки злочину є його кваліфікуючою ознакою. Але окрім кримінально-правової характеристики, реальні наслідки злочинної діяльності мають свій криміналістичний аспект. Якщо, наприклад, злочини в області господарської діяльності призвели до зриву виконання державних планів, випуску недоброякісної або нестандартної продукції, до порушення діяльності підприємств, установ, організацій, до дефіциту товару та перебоїв в постачаннях населенню продовольчих або промислових товарів і т.д., та ці факти не можуть не використовуватися в розкритті злочину, в плануванні розслідування. Вони допомагають визначити напрямок розслідування, шляхи пошуку злочинців і їхніх співучасників, викрити форми і способи їхньої злочинної діяльності. Отже, сукупність відомостей про типові реальні наслідки тієї або іншої групи (виду) так званих матеріальних злочинів є необхідним елементом їхньої криміналістичної характеристики.

Аналіз слідчої практики показує, що деякі злочини, особливо вчинені в співучасті, інколи пов'язані з іншими злочинними проявами, наприклад розкрадання державного і громадського майна - із хабарництвом, спекуляцією, приватною підпрємницькою діяльністю і деякими іншими посадовими і господарськими злочинами, а інколи з порушеннями правил про валютні операції; бандитизм - з розкраденням вогнепальної зброї. Криміналістична характеристика цих типових зв'язків злочинів між собою важлива для методики розслідування, оскільки узагальнені дані про подібні взаємозв'язки дозволяють повніше і глибше розкривати злочини, виявляти всіх співучасників.

Щоб успішно розкривати злочини, необхідно володіти також узагальненими відомостями про способи приховування злочину, механізми тайників, виготовлення або набуття фальшивих документів, нелегального зв'язку з співучасниками, типових прийомах, що ускладнюють застосування криміналістичної техніки і службово-розшукувальних собак, інших прийомах маскування злочинців. Дані про засоби нелегального зв'язку і способи маскування набувають особливого значення в розкритті групових злочинів. При цьому можуть бути успішно використані узагальнені дані про криміналістичні особливості співучасті в злочині, зокрема відомості про структуру злочинних груп, розподіл ролей між співучасниками, способи втягнення їх в злочинну діяльність, форми і засоби зв'язку, засоби конспірації, умови переходу на нелегальне положення і т.д. Відомості про всі ці обставини також повинні бути складником криміналістичної характеристики злочинів, тоому що успіх розкриття групових злочинів багато в чому залежить від криміналістичної характеристики співучасті.

Особа злочинця, як відомо, складає об'єкт кримінологічного дослідження і більшість типологічних даних про неї є елементом кримінологічної характеристики злочинів. Однак рамки кримінологічного вивчення особи злочинця обмежуються тими особистими особливостями, що необхідні для використання з метою попередження злочинів. Ряд особистих рис злочинців залишається за межами кримінологічної характеристики. Це в основному «професійні» навики злочинців, наприклад, навики кишенькових злодіїв, фальшивомонетників. Навики виявляються в певних способах і прийомах вчинення злочинів, залишають на місці злочину певний «почерк» злочинця. На місці вчинення злочину виявляються такі речові докази, що вказують не тільки на «професійні» навики злочинця, але і на інші його особисті якості: жорстокість, неосвідченість і ін. Це спостерігається, наприклад, в випадках вбивства, коли злочинець вдається до особливо жорстоких засобів вчинення злочину, виколює жертві очі, вважаючи, що в них фіксується особа убивці. Всі ці особисті особливості злочинців мають велике значення для розшуку і повинні бути віднесені до криміналістичної характеристики злочинів.

Елементом криміналістичної характеристики злочинів є також відомості про найбільш розповсюджені мотиви і мету вчинення даної групи (виду) злочинів. В деяких складах злочинів мотив і мета є необхідними ознаками суб'єктивної сторони навмисних злочинів (корисливий мотив при зловживанні владою або службовим положенням; мета наживи при спекуляції; мета збуту при виготовленні підроблених грошей або цінних паперів і т.д.). В окремі же склади вони включені в якості кваліфікуючих ознак (зокрема, хуліганські мотивів і мета приховування іншого злочину при кваліфікованому вбивстві) або пом'якшуючих обставин (наприклад, при вчиненні деяких військових злочинів). Деякі мотиви вказані в кримінальному законі в якості бтяжуючих та пом'якшуючих обставин (вчинення злочину з корисливих і інших низьких переконань, внаслідок збігу важких особистих або сімейних обставин, під впливом загрози або примушення або в силу матеріальної, службової або іншої залежності від винного). В перерахованих випадках елементами кримінально-правової характеристики злочинів є мотив і мета. Однак для більшості умисних злочинів це - не необхідні елементи суб'єктивної сторони і, отже, не входять в кримінально-правову характеристику. Проте в усіх випадках при розслідуванні мотив і мета повинні бути з'ясовані. Це має важливе значення не тільки для визначення судом покарання за вчинене, але і сприяє повному розкриттю злочину. Відомості про найбільш розповсюджені мотиви і мету вчинення тієї або іншої групи (виду) злочинів використовуються при висуненні версій відносно суб'єкта і суб'єктивної сторони злочину, а також при організації цілеспрямованого пошуку злочинця. Слідча практика свідчить, що метою підпалів в ряді випадків є приховування розкрадання державного і громадського майна. Тому при розслідуванні пожежі, яка виникла, наприклад, в організації, що займається торгівлею або на складі, де зберігалися товарно-матеріальні цінності, перевірка версії про підпал з метою переховати вчинене розкрадення може навести на слід злочинців, сприяти повному розкриттю їхньої злочинної діяльності.

Отже, відомості про найбільш розповсюджені мотиви і мету вчинення злочинів, які не є елементами кримінально-правової і кримінологічної характеристик, повинні бути віднесені до криміналістичної характеристики злочинів. Її елементом повинні бути також криміналістично значущі дані про типові обставини, сприятливі провадженню конкретної групи (виду) злочинів. Вказані в ст. 64 КПК як обставини, що з'ясовуються по кожній кримінальній справі, ці дані цікавлять передусім кримінологів в плані профілактики злочинів. Однак ці обставини важливі і з криміналістичної точки зору, оскільки допомагають розкрити засоби вчинення злочину, виявити засоби використання злочинцями конкретних, місцевих умов з метою здійснення своїх злочинних намірів.

Криміналістична характеристика злочинів має і свій віктимологічний аспект. Дані про поведінку потерпілого від злочину нерідко допомагають розібратися в обставинах і причинах його вчинення, сприяють його успішному розкриттю. Виходячи на рівень криміналістичної характеристики злочинів окремих видів злочинів, узагальнені віктимологічні дані набувають особливого значення. Відомості про поведінку потерпілих в типових кримінальних ситуаціях, їхні діях, про зв'язок поведінки потерпілих з злочинними діями обвинувачених, про характерні об'єктивні прояви поведінки потерпілих перед початком і під час вчинення злочину (про сліди і інші зміни обстановки на місці пригоди і т.д.) успішно використовуються при побудові слідчих версій і плануванні розслідування. Тому типові віктимологічні компоненти кримінальних ситуацій - необхідний елемент криміналістичної характеристики злочинів.

Елементами криміналістичної характеристики можуть бути дані і про деякі інші особливості підготовки, вчинення і приховування злочинів, що використовуються з метою успішного їхнього розкриття. Слід лише ще раз підкреслити, що ці елементи, що утворюють криміналістичну характеристику, не повинні дублювати кримінально-правову, кримінологічну і інші види характеристик злочину. Криміналістична характеристика окремих видів злочинів тим змістовніша і цінніша для слідчої практики, чим більше і детальніше подані в ній елементи, що мають криміналістичне значення.

Підкреслюючи важливе значення криміналістичної характеристики окремих видів злочинів в розробці техніки, тактики і методики їхнього розкриття, неправильно було б стверджувати, що криміналістична характеристика злочинів є основою методики розслідування. Основоположним в методиці розслідування злочинів є кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та сучасні можливості природних, технічних і суспільних наук, що визначають рівень розвитку криміналістики. Власне кримінальний закон, кримінально-правова характеристика, дана законодавцем, визначає, з приводу чого повинно бути проведене розслідування і які елементи даного складу злочину необхідно встановити по кримінальній справі. Це - головне у визначенні напрямку і завдань розслідування.

Способи і засоби встановлення елементів складу злочину визначаються кримінально-процесуальним законодавством, яке детально регламентує весь процес розслідування і встановлює чіткі критерії припустимості тактичних прийомів. Криміналістичній характеристиці злочинів в розробці методики розслідування належить важлива, але у порівнянні з кримінальним і кримінально-процесуальним законами допоміжна роль.

Криміналістична характеристика окремих видів злочинів як наукова категорія криміналістики має важливе значення не тільки для методики розслідування окремих видів злочинів, але і для криміналістичної техніки і слідчої тактики. Криміналістична техніка, тактика розкриття злочинів і тактичні прийоми виконання слідчих дій розвиваються з урахуванням криміналістичних характеристик окремих видів злочинів з використанням даних про сучасні особливості злочинної діяльності, змін її способів і засобів, що злочинці прагнуть пристосувати до обстановки, що змінюється і зробити їх більш прихованими і надійними.

Криміналістична характеристика, розкриваючи типові особливості підготовки, вчинення і приховування даної групи (виду) злочинів, допомагає завдяки цьому знаходити найбільш ефективні тактичні прийоми і технічні засоби їхнього розкриття. В цьому сенсі вона є однією з важливих методологічних проблем криміналістики.

Висновки

Щоб успішно розкривати злочини, необхідно володіти також узагальненими відомостями про способи приховування злочину, механізми тайників, виготовлення або набуття фальшивих документів, нелегального зв'язку з співучасниками, типових прийомах, що ускладнюють застосування криміналістичної техніки і службово-розшукувальних собак, інших прийомах маскування злочинців.

Значення того чи іншого елемента криміналістичної характеристики злочинів обумовлюється його роллю в розкритті даної групи злочинів.

Елементами криміналістичної характеристики можуть бути дані і про деякі інші особливості підготовки, вчинення і приховування злочинів, що використовуються з метою успішного їхнього розкриття. Елементи, що утворюють криміналістичну характеристику, не повинні дублювати кримінально-правову, кримінологічну і інші види характеристик злочину. Криміналістична характеристика окремих видів злочинів тим змістовніша і цінніша для слідчої практики, чим більше і детальніше подані в ній елементи, що мають криміналістичне значення.

Використана література

1. Васильев А.Н. Введение в курс советской криминалистики.-М., 1962.

2. Белкин Р.С. Ленинская теория отражения и методологические проблемы советской криминалистики - М., 1970

3. Криминалистика М.,1973

4. Кримилистика Под ред. проф.И.Ф.Пантилеева//М.,1984

5. Возгрин И.А. Общие положения методики расследования отдельних видов преступлений. Л., 1976

6. Митричев С.П. Методика расследования отдельних видов преступлений. М.,1973

7. Танасевич В.Г. Теоретичиские основи методики расследования преступлений // Сов.государство и право.1976.№1

8. Герасимов И.Ф. Криминалистические характеристики преступлений в методике расследования /М., 1976

9. Селиванов Н.А. Криминалистическая характеристика преступлений и следственние ситуации в методике расследования // Соц.законность,1977.№2

10. Криміналістика: Підручник для вищих навч. Закл./ В.В. Головач, М.В. Салтевський та ін.; За ред. П.Д. Біленчука. - К., 1997

11. Криміналістика: Підручник для слухачів, ад'юнктів, викладачів вузів системи МУВС України/ П.Д. Біленчук, О.П. Дубовий, М.В. Салтевський. - К., 1998

Размещено на Allbest.ru