1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підробка грошових знаків

Зміст

• Вступ
• 1. Поняття та види злочинів пов'язаних з підробками документів та інших цінних патерів
• 1.1 Незаконні дії з фінансовими документами
• 2. Підробка грошових знаків
• 3. Підробка цінних паперів, склад і види
• Висновок
• Використана література

Вступ

Чинний Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність за заподіяння майнової шкоди власникові - обманом чи зловживанням довір'я (ст. 192 КК) і привласненням знайденого або такого, що випадково опинилося у винного, чужого майна (ст. 193 КК).

Заподіяння майнової шкоди власникові обманом чи зловживанням довіри полягає в тому, що винна особа не передає те майно чи кошти, які вона була зобов'язана йому передати. Суспільна сутність цього злочину полягає в тому, що винна особа збільшує свої прибутки за чужий рахунок, не виконуючи свого обов'язку передати певне майно чи гроші.

Господарськими називаються злочини, які посягають на суспільні відносини, що утворюють систему господарювання і визначають порядок виробництва, розподілу і використання матеріальних цінностей, благ і природних ресурсів.

Безпосередніми об'єктами господарських злочинів є різні сфери господарювання: торгівля, сільське господарство, фінансово-кредитна система, лісове, рибне та мисливське господарство і т. ін. В залежності від безпосереднього об'єкту посягання господарські злочини розподіляють на відповідні групи. По-перше, таких груп дуже багато, а по-друге, ці групи не завжди належно поєднані. Тому краще розглядати господарські злочини у порядку розташування їх у чинному Кримінальному кодексі України.

1. Поняття та види злочинів пов'язаних з підробками документів та інших цінних патерів

Виготовлення, зберігання, використання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, документів на переказ або засобів доступу до банківських рахунків чи державних цінних паперів, фальшування грошей та інші незаконні операції з підробленими грошима посягають на кредитно-фінансову та економічну систему України, на добробут народу.

Гроші у процесі товарообліку не тільки підтверджують суспільне значення витрат на виробництво товару, а й визначають відповідність даного товару суспільним потребам. Таким чином, гроші виступають не лише втіленням вартості при обміні, а й визначенням їх кількісного виміру у конкретному товарі. Гроші використовуються як еквівалент при обміні товарів, тому, що вони: а) є законним платіжним засобом, декларованим державою як гроші; б) кількісно обмежені в обігу, а право емісії належить тільки державі; в) можуть легальне обмінюватися на різні товари.

Предметами фальшування можуть бути:

- державні казначейські білети і білети Національного банку України;

- розмінні металеві монети;

- іноземна валюта;

- державні цінні папери (акції, облігації, векселі, сертифікати та ін.) - ст. 2 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р.

Для відповідальності за фальшування грошей чи цінних паперів не має юридичного значення спосіб їх виготовлення. Склад злочину утворює будь-який спосіб, якщо він дає змогу досягти злочинної мети - збуту фальшивих купюр чи паперів. Грубе, невдале фальшування, яке розраховане на передачу таких фальшивок неосвіченим чи особам з фізичними вадами, утворює склад іншого злочину - шахрайства (ст. 190КК).

Підробка грошових знаків - це і фальсифікація грошової купюри меншої цінності на купюру більшої цінності, наприклад, купюри цінністю в 10 гривень на купюру в 100 гривень.

Збутом фальшивих грошових знаків чи цінних паперів є випуск їх в обіг як особою, що їх виготовила, так і тією особою, яка їх не підробляла, не виготовляла, незалежно від того, звідки вони до неї потрапили, але за умови, щб ця особа усвідомлює факт випуску в обіг фальшивих грошей.

Фальшування грошей або цінних паперів, а також їх збут є злочином умисним, оскільки фальшування грошей вчинюється з метою випуску їх в обіг. Підробка грошей чи цінних паперів з іншою метою, наприклад, для колекції, демонстрації своєї майстерності складу злочину не утворює.

Частина 2 ст. 199 КК передбачає підвищену відповідальність у випадках вчинення цього злочину:

- за попередньою змовою групою осіб;

- особою, раніше судимою за виготовлення чи збут підроблених грошей чи цінних паперів (за наявності судимості за попередній злочин);

- у великому розмірі.

Відповідальність за фальшування грошей та цінних паперів настає з шістнадцяти років.

Якщо дії, передбачені ст. 199 КК, були вчинені організованою групою або у особливо великому розмірі, то скоєне кваліфікується за ч. З ст. 199 КК.

Згідно з приміткою до ст. 199 КК фальшування грошей чи інші незаконні операції, відповідальність за які передбачена ст. 199 КК, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі - якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Карається виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї: за ч. 1 ст. 199 КК - позбавленням волі на строк від трьох до семи років;

за ч. 2 ст. 199 КК - позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років;

за ч. З ст. 199 КК - позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.

1.1 Незаконні дії з фінансовими документами

Діяння, передбачене ст. 200 КК, посягає на фінансово-кредитну систему України.

Склад злочину утворюють різні незаконні дії з фінансовими документами:

а) підробка документів на переказ грошових коштів;

б) підробка платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, а також;

в) придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту підроблених документів на переказ грошових коштів чи платіжних карток; або

г) їх використання чи збут.

Майнова шкода може бути заподіяна внаслідок:

Використання ввіреного винному чужого майна для отримання незаконних прибутків (наприклад, перевезення вантажів на чужому автомобілі із зверненням оплати у свою власність, перевезення пасажирів у таксі без таксометра і привласнення оплати за ці послуги і т. ін.). Так за ч. 1 ст. 190 КК ст. 192 КК і ч. 1 ст. 358 КК були кваліфіковані дії А. Він з метою використання автомобіля в особистих цілях і розкрадання державних коштів обманом, надрукував на бланку РБУ фіктивний лист про відрядження його до м. Ялти для виконання будівельних робіт і підробив підпис начальника РБУ. На підставі цього листа А. на автомобілі ЗІЛ-130 з причепом був відряджений до м. Ялти. Однак поїхав до Херсонської області, де завантажив автомашину належними громадянам помідорами і доставив їх для продажу у м. Рязань, одержавши за це 1310 крб. Путьові листи про виконання робіт у м. Ялти з підробленими даними А. подав до бухгалтерії АТП, на підставі чого йому було незаконно нараховано заробітну плату і списано витрачений бензин. Використанням автомобіля в особистих цілях А. завдав автопідприемству збитків на 3609 крб.

Згідно з приміткою до статті 200 КК документами на переказ є документи у паперовому або електронному вигляді, що використовуються банками чи їх клієнтами для передачі Доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб'єктами переказу грошових коштів (розрахункові документи, документи на переказ готівкових коштів, а також ті, що використовуються при проведенні міжбанківського переказу та платіжного повідомлення, інші).

Кваліфікованими є діяння з фінансовими документами, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 200 КК). Незаконні дії з фінансовими документами вчинюються умисно, з метою їх використання чи збуту.

Відповідальність за незаконні дії з фінансовими документами настає з шістнадцяти років. Караються незаконні дії з фінансовими документами:

за ч. 1 ст. 200 КК - штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років;

за ч. 2 ст. 200 КК - позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

2. Підробка грошових знаків

Паперові грошові знаки з часу їх появи були об'єктом підвищеного злочинного посягання. Тому кожна держава безперервно працює над підвищенням захищеності своїх паперових грошей від підробки.

Більш як 80 відсотків випадків вилучення з обігу підроблених банкнот у світі доводиться на долари США. Так, в журналі «Тайм» зазначалося, що у 1993 р. загальна сума підроблених доларів сягнула 120 мільйонів, а наприкінці століття ця сума вже дорівнюватиме мільярдам доларів. У 90-х рр. деякі держави Близького Сходу брали активну участь у підробці доларів США. В журналі «Ю.С. ньюс енд уорлд ріпорт» вказувалось, що в одній країні цього регіону (ймовірно, йдеться про Ірак) використовуються такі складні друкарські процеси, як у Міністерстві фінансів США, що призвело до виготовлення стодоларових купюр, які практично не відрізняються від справжніх (відомі «суперпідробки»). У 1991 р. після війни у Перській затоці в обігу були мільйони доларів США, серед яких 40 відсотків стодоларових банкнот були фальшивими. Маючи високий курс та розповсюдження на території України, долари належать до об'єктів, які викликають підвищену увагу з боку фальшивомонетників в нашій країні.

Швидкий розвиток копіювально-множильної техніки та засобів оперативної поліграфії обумовив зростання кількості підробок не тільки іноземних паперових грошей, а й національної валюти України. З кожним роком кількість та якість підробок сучасних паперових грошей України неухильно зростають. За 1999 р. у Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України зареєстровано близько 1300 фактів підробки національної валюти. Найбільша кількість надходжень була виготовлена із застосуванням кольорових принтерів та іншої офісної техніки (1113 банкнот). Окрім того, надходили банкноти, виготовлені з використанням поліграфічного обладнання (грошові знаки номіналом 20 гривень, зразка 1992 р.). Злочинні угруповання займаються виготовленням та збутом підроблених банкнот у великій кількості. Цьому сприяє доступність для придбання й використання різноманітної кольорової офісної техніки й іншого обладнання. Якість отриманих зображень залежить від технічних характеристик вказаних пристроїв.

Географія фальшивих купюр на території України досить широка. Найбільше їх виявляють у: Автономній Республіці Крим, м.Києві, Київській, Дніпропетровській, Донецькій, Вінницькій, Житомирській, Луганській, Кіровоградській, Одеській, Полтавській, Харківській та Херсонській областях. Правоохоронні органи стурбовані надходженням в нашу країну підроблених грошей (у тому числі і гривень), ймовірно, з Польщі, країн СНД, Румунії, Туреччини.

Підробка певним чином залежить від рівня технічного прогресу, що дає злочинцям ефективніші засоби відтворення.

Основними причинами зростання кількості підробок паперових грошей, на мій погляд, є:

-- складна економічна ситуація в країні;

-- поширення комп'ютерної техніки та неконтрольоване ввезення, а також здача в оренду (лізинг) багатоколірних копіювальних пристроїв з програмним керуванням, які дозволяють якісно та швидко виготовляти підроблені банкноти;

-- доступність для придбання паперу, фарб, металів, хімічних речовин та інших матеріалів для підробки;

-- досить низький рівень розкриття злочинів даної категорії, а звідси віра злочинців у свою безкарність.

Фальшивомонетництво -- особливо небезпечний злочин проти держави, що загрожує нормальному функціюванню кредитно-фінансової системи країни, коріння якого сягають далеко в історію.

Вказаний злочин-з'явився в стародавні часи, коли роль грошей виконували різноманітні речі, зовсім не схожі на сучасні монети та банкноти. Перші спроби підробити грошові знаки відомі з часів царя Хаммурапі (XIII ст. до н.е.). А коли людство почало карбування монет з дорогоцінних металів (II--І ст. до н. е.), з'явився такий різновид підробки як державне фальшивомонетництво. Історики свідчать, що за наказом лідійського царя Аліатта (або його сина) в монетах, які виготовлялися як символ його царської влади, знижували вміст золота та срібла. Такі випадки були не рідкісними і в подальші часи. А у XIX ст та особливо у XX ст. цей злочин перетворився у спосіб економічної боротьби деяких держав зі своїми політичними ворогами. В таких випадках предметом підробки ставали грошові знаки іншої країни, для якої ці підступні дії могли обернутися катастрофічними економічними наслідками.

Не звертаючи уваги на те, що фальшивомонетництво завжди суворо каралося, злочинці постійно намагалися підробити банкноти. Наприклад, у Англії до 1832 р. фальшивомонетників; чекала смертна кара, а у Франції до кінця XVIII ст. за такий злочин живцем варили у окропі. За ] словами економіста І.Кауфмана, у Росії за підробку грошей тільки у 1656--1663 рр. страчено 7 тис. «народних умільців», 15 тис. відправлено на каторгу. У наш час за цей злочин покарання; менш жорстоке, але суворе. Так, у США відповідальність за фальшивомонетництво становить понад 15 років ув'язнення, не враховуючи обов'язкові штрафи на тисячі доларів. Але паперові гроші все рівно підробляють, не звертаючи уваги на можливе суворе покарання. У нашій країні зростає кількість різних злочинців, які підробляють все, що має попит: гроші, цінні папери тощо. Ця сфера діяльності найкваліфікованіших злочинців. Тому що, перед тим, як приступити до виготовлення підроблених грошей, потрібно вивчити багато спеціальних літературних джерел, пов'язаних з їх виробництвом, ознайомитися з найновітнішими досягненнями техніки. У 1775 р. США, які вели війну проти Англії, випустили в обіг паперові гроші під назвою «континентальні». Англія з метою підриву економіки США виготовила значну масу таких підроблених грошей і поширила їх на території США. До подібної економічної диверсії пізніше удавалися багато країн. Наприклад, у 20-х рр. XX ст.

Німеччина з метою підриву економіки Англії та Франції таємно виготовила велику кількість підроблених англійських та французьких паперових грошей. Для цього неподалік від м.Кьольн було створене виробництво з друкування підроблених грошей. Потім фальшивки за підтримки Угорщини розповсюджувались в Англії, Франції та інших країнах, де ця валюта була в обігу. Нарешті обставини такого масового фальшування набули широкого розголосу, після чого вибухнув міжнародний скандал. Звісно, Німеччина заперечувала свою причетність до цього злочину. Але дана історія спонукала Францію виступити в Лізі націй з пропозицією підписати багатосторонню угоду по боротьбі з фальшивомонетництвом. 20 квітня 1929 р. у Женеві підписана Конвенція про боротьбу з підробкою грошових знаків. У цьому документі вказано, що країни, які його підписали, не повинні відрізняти відповідальність за підробку своєї та іноземної валюти. Вони також зобов'язуються надавати всіляку допомогу зацікавленій державі у розшуку та поверненні осіб, що виготовляли або збували фальшивки. З того часу Інтерпол є постійним робочим органом, який діє від імені міжнародної спілки держав.

В нашій країні відповідно до Женевської конвенції відповідальність за підробку національної та іноземної валюти однакова. Стаття 199 КК України передбачає кримінальну відповідальність за виготовлення з метою збуту, а також збут підроблених державних казначейських білетів, білетів НБУ, металевої монети, державних цінних паперів або іноземної валюти. Але, на мій погляд, редакція вказаної статті не досить вдала, що не завжди дозволяє притягнути до кримінальної відповідальності винних осіб. Щоденно у різних регіонах України вилучаються підроблені гривні, але більшість таких вилучень так і залишаються «мертвими» фактами. Дуже рідко вдається встановити конкретних осіб, які виготовляють підробки, а також тих, хто займається їх збутом. Про складність розслідування та розкриття злочинів, пов'язаних з підробкою паперових грошей, свідчить те, що з більш як 1100 справ, порушених у 1996 р. за ст. 199 КК України, закінчено розслідування лише близько 20 відсотків. Справа в тому, що кримінальна відповідальність настає за виготовлення підроблених паперових грошей з метою збуту, але довести останню виявляється важко. З цієї причини пропоную змінити редакцію вказаної вище статті, виключивши слова: «...з метою збуту». Таким чином, вважаю за потрібне передбачити кримінальну відповідальність за ст. 199 КК України за виготовлення, а також збут підроблених державних казначейських білетів, білетів НБУ, металевої монети, державних цінних паперів або іноземної валюти. Розрізняють наступні категорії фальшивомонетництва:

1. Державне фальшивомонетництво (про нього вже йшлося вище);

2. Злочинні групи (спеціально створені угруповання, що виготовляють підроблені грошові знаки з метою наживи і збуту);

3. «Побутове» фальшивомонетництво (підробка або переробка справжніх банкнот з метою збільшення номіналу на побутовому рівні -- одиничні випадки з використанням підручних засобів).

Найпоширенішою формою фальшивомонетництва є друга категорія. Для вказаних угруповань характерна висока організація, велика кількість учасників та чіткий розподіл обов'язків. Наприклад, для виготовлення фальшивок створюється група фахівців (переважно це досвідчені поліграфісти, гравери, комп'ютерники, хіміки), які на достатньо високому рівні виготовляють на спеціально придбаному устаткуванні підроблені банкноти. Потім особи, що займаються оптовим збутом підробок, знаходять оптових покупців, а вже останні (звісно, за більш високу суму) збувають їх частинами, тобто невеликими партіями. Зрозуміло, досить складно знайти всіх учасників такого угруповання та довести вину кожного. Масовість виготовлення підробок та складність розслідування цієї категорії злочинів свідчать про її високу суспільну небезпечність.

Що стосується останньої категорії, то вона менш небезпечна для кредитно-фінансової системи держави з причини низької якості та невеликої кількості підробок. Але відомі випадки, коли майстер-самоучка виготовляв у досить великій кількості абсолютно самостійно підроблені паперові гроші високого рівня подібності зі справжніми. Наприклад, відомий фальшивомонетник В.Баранов дванадцять років вивчав технологію виготовлення грошей. Внаслідок цього йому вдалось майстерно підробити банкноти вартістю 25 та 50 карбованців у СРСР. Вказаний злочин було розкрито, а В.Баранов детально розповів і продемонстрував, як він у сараї створив невеличку «банкнотну фабрику», в якій виготовляв папір з водяними знаками та друкував підробки. Це, зрозуміло, рідкісний випадок. А в основному підробки на побутовому рівні виготовляються з використанням дешевого устаткування. Тому їх якість низька.

3. Підробка цінних паперів, склад і види

злочин підробка фальшування валюта кримінальна відповідальність

Однією з характерних особливостей розвитку ринкової економіки е становлення фондового ринку, який передбачає випуск та обіг цінних паперів. За останній час в Україні виникла система нормативних актів, які регулюють порядок випуску, обігу, реєстрації цінних паперів. Виникнення такого об'єкта права власності, як цінні папери, дає можливість залучення значних коштів і майна фізичних та юридичних осіб.

Проте безконтрольність цих процесів з боку держави призвела до виникнення фінансових пірамід, від яких зазнала втрат значна кількість населення України. Одним із способів втягнення у фінансові піраміди був випуск цінних паперів та їхній незаконний обіг.

Випуск (емісія) громадянином або посадовою особою суб'єкта підприємницької діяльності цінних паперів у формі їх відкритого розміщення без реєстрації емісії у встановленому порядку; внесення громадянином або посадовою особою суб'єкта підприємницької діяльності в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, завідомо недостовірної інформації, а так само затвердження таких документів, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди інвестору; виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим шляхом підроблених недержавних цінних паперів.

Предметом злочину, е випуск цінних паперів, у формі відкритого розміщення без реєстрації емісії у встановленому порядку.

Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини

позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

В Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання держави; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери. Такі види цінних паперів можуть бути як для відкритого розповсюдження, тобто коли коло суб'єктів,

які стають держателями цінного папера, не визначено або коли вже при випуску цінних паперів відомо, хто стане їхнім держателем. До останніх належать векселі, приватизаційні цінні папери, акції закритого акціонерного товариства, де акції розподіляються між засновниками на підставі договору при створенні товариства і не можуть продаватися шляхом проведення передплати, тобто відкритого продажу (ст. 25 Закону “Про цінні папери та фондову біржу»).

Розміщення акцій відкритого акціонерного товариства здійснюється тільки проведенням передплати на акції. Головний принцип передплати полягає в тому, що коло осіб, які стануть власниками акцій, невідоме, Держателем акцій стане той, хто раніше сплатив вартість цих акцій.

Облігація - це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах і тільки після реєстрації їх випуску (ст. 10 Закону «Про цінні папери та фондову біржу»).

Відповідно до Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженого Указом Президента України від 19.02.94 р № 55/94, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії мають право випускати інвестиційний сертифікат - цінний папір, який дає право його власникові на отримання доходу у вигляді дивідендів. Цей цінний папір випускається для відкритого розповсюдження.

Отже, до цінних паперів, які пропонуються для відкритого продажу суб'єктами підприємницької діяльності, можна віднести акції відкритого акціонерного товариства, облігації, а також інвестиційні сертифікати, які випускають інвестиційні фонди та інвестиційні компанії.

Об'єктивною стороною складу злочину, є випуск цінних паперів у формі їх відкритого розміщеннябез реєстрації емісії у встановленому порядку.

Деякі автори вважають, що з об'єктивної сторони злочин, полягає в емісії (випуску) цінних паперів безреєстрації інформації про емісію в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, а злочин буде закінченим з моменту опублікування інформації про емісію ціннихпаперів без реєстрації інформації про здійснення емісії.

На наш погляд, ця думка є не доситьправильною і для того, щоб розібратися у цьому питанні, потрібно розкрити поняття“реєстрація випуску цінних паперів”, “реєстрація інформації про випуск» та реєстрація емісії».

Насамперед розглянемо питання щодо можливості реєстрації емісії у встановленому порядку. Відповідно до ст. 22 Закону «Про цінні папери та фондову біржу» емітент має право на випуск акцій, облігацій підприємствз моменту реєстрації цього випуску у Державній комісії з цінних паперів та фондовогоринку, а у разі, якщо подані для реєстрації акції, облігації підприємств пропонуються для відкритого продажу, тобто призначені для розміщення між юридичними особами і громадянами, коло яких заздалегідь визначити неможливо, то емітент зобов'язаний подати реєструючому органу для реєстрації також інформацію про випуск цих цінних паперів.

Отже, законодавчий акт, який регулює відносини щодо випуску цінних паперів та їхобігу, не встановлює такого поняття, як «реєстрація емісії цінних паперів».

Наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20.09.96 р. № 210 затверджене Положення про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх емісію. Це Положення не дає такого поняття, як «реєстрація емісії” акцій та облігацій». Воно регулює порядок реєстрації інформації про випуск акцій, а такожпорядок реєстрації випуску акцій. У п. 1 Положення дано визначення поняття «випуск цінних паперів» - зареєстрована у встановленому порядку сукупність цінних паперів одного емітента з одним державним реєстраційним номером, що можуть мати різні умовиемісії, але надають однакові права (таке самепоняття випуску цінних паперів міститься у ст. 1 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»). Емісія акцій або облігацій підприємств - це сукупність дій емітента щодо здійснення передплати на акції або продажу облігацій. Отже, поняття випуску та емісії акцій відкритого акціонерного товариства та поняття «емісія акцій» є різними і не можуть ототожнюватися.

Якщо проаналізувати дії, які потрібно зробити при емісії акцій відкритого акціонерного товариства, то до них можна віднести такі дії:

1. Прийняття рішення про випуск акцій засновниками акціонерного товариства (якщо товариство тільки створюється) або загальними зборами акціонерів товариства (якщо збільшується статутний фонд товариства) і оформлення його у вигляді протоколу (ст. 6 Закону «Про цінні папери та фондову біржу»).

2. Реєстрація інформації про емісію акцій, у тому числі в разі прийняття рішення щодо збільшення або зменшення статутного фонду, випуску акцій нової номінальної вартості, випуску акцій з метою обміну на раніше випущені облігації або акції іншого акціонерного товариства тощо (ст. 22 Закону «Яро цінні папери та фондову біржу» та Положення про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх емісію).

3. Опублікування інформації про випуск акцій в органах преси Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України і офіційному виданні фондової біржі не менш як за 10 днів до початку передплати на ці цінні папери (ст. 23 Закону “Лро цінні папери та фондову біржу”).

4. Проведення відкритої передплати (ст. ЗО Закону Про господарські товариства»).

5. Подання в Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку звіту про наслідки передплати на акції (не пізніше як через 15 днів після закінчення строку передплати на акції).

6. Проведення установчих зборів, на яких затверджується статут, або загальних зборів, на яких виноситься рішення про внесення змін до статуту товариства, пов'язаних зі зміною статутного фонду та кількості акцій товариства.

7. Реєстрація випуску акцій в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Такий самий складний порядок емісії передбачений законодавством для емісії облігацій та інвестиційних паперів, У законодавстві існує також різне тлумачення поняття випуску цінних паперів. Так, відповідно до ст. 1 Закону «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» випуск цінних паперів - це зареєстрована у встановленому порядку сукупність цінних паперів одного емітента з одним державним реєстраційним номером, що можуть мати різні умови емісії, але надають однакові права.

Зазначений Закон визначає і форми випуску Відповідно до ст. 4 Закону цінні папери, обіг яких дозволено на території України, і цінні папери, на які поширюється дія законів України, можуть випускатися в документарній та бездокументарній формах. Форма випуску цінних паперів визначається за рішенням емітента про випуск цінних паперів, затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації.

Випуск цінних паперів у документарній формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів, які випускаються з урахуванням вимог, визначених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.До виготовлення сертифікатів власникам іменних цінних паперів можуть видавати тимчасові свідоцтва.

Із зазначеного можна дійти висновку, що твердження про те, що до об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого КК, відноситься випуск цінних паперів без реєстрації інформації про випуск, є неправильним, оскільки реєстрації при емісії цінних паперів підлягає не тільки інформація, а й випуск цінних паперів, а також звіт про проведення передплати, тобто реєстрація емісії складається із сукупності дій, які потребують реєстрації в Державній комісії зцінних паперів та фондового ринку.

У той самий час слід зазначити, що навряд чи можна зробити правильний висновок стосовно визначення об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого КК, оскільки:1) поняття випуску та емісії акцій не тотожні;

2) чинним законодавством не передбачена можливість реєстрації емісії акцій, оскільки рееструється інформація про випуск цінних паперів або випуск цінних паперів;3) випуск цінних паперів, які пропонуються для відкритого розміщення, можуть здійснювати лише юридичні особи. Громадяни такого права не мають.

Суб'єктом злочину, передбаченого КК, можуть бути громадяни або посадові особи суб'єктів підприємницької діяльності. Як вже зазначалося вище, для відкритого розміщення суб'єктами підприємницької діяльності можуть пропонуватися тільки акції відритого акціонерного товариства, облігаціїта інвестиційні сертифікати. Громадяни можуть бути суб'єктами зазначеного злочину лише у випадку, коли вони є засновниками відкритого акціонерного товариства, оскільки тільки засновники приймають рішення провипуск акцій, провадять реєстрацію інформації про випуск акцій, а також здійснюють інші дії, пов'язані з відкритим розміщеннямакцій, з реєстрацією відкритого товариства.

З дня реєстрації відкритого акціонерноготовариства суб'єктом злочину, передбаченого КК, можуть бути лише посадові особи. Так, відповідно до ст. 23 Закону «Про господарські товариства», посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена рада товариства (спостережна рада), - голова та члени ради товариства (спостережної ради).

У багатьох країнах існує кримінальна відповідальність за порушення законодавства про операції з цінними паперами, тому що саме через цінні папери незаконно вилучаються у фізичних та юридичних осіб майно та грошові кошти. Проте діяння, які визнаються злочином, у різних країнах неоднакові, так, в Узбекистані до кримінальної відповідальності притягують лише за виготовлення та збут цінних паперів. Кримінальний кодекс Республіки Казахстан передбачає кримінальну відповідальність за внесення в реєстр держателів цінних паперів завідомо неправдивих відомостей ; надання завідомо неправдивих відомостей по операціях з цінними паперами ; порушення правил проведення операцій з цінними паперами .

Кримінальний кодекс Російської Федерації (ст. 185) передбачає кримінальну відповідальність за зловживання при випуску цінних паперів (емісії). Злочином е внесення в проект емісії цінних паперів завідомо не достовірної інформації, а також затвердження проспекту емісії, яка містить завідомо недостовірну інформацію, чи затвердження завідомо недостовірних результатів емісії, якщо ці діяння спричинили великі збитки, Головною відмінністю КК України від кодексів інших постсоціалістичних країн є те, що злочином в Україні є випуск (емісія) громадянином або посадовою особою суб'єкта підприємницької діяльності цінних паперів у формі їх відкритого розміщення без реєстрації емісії у встановленому порядку. При цьому не має значення, чи були спричинені таким злочином збитки. На нашу думку, це є не досить правильним, а сам факт не реєстрації у державних органах інформації про випуск (або випуску) цінних паперів не може визнаватися дія ми, які становлять суспільну небезпеку.

Висновок

Отже, підроблення грошей, цінних паперів та документів заподіює фінансово-кредитній та економічній сфері велику суспільно-небезпечну шкоду тому, що у ринковій економіці вся сукупність господарських зв'язків реалізується через механізм системи вартісних відносин.

Проблема удосконалення роботи правоохоронних органів з розкриття та запобігання фальшивомонетництву, в зв'язку з поширенням діяльності в Україні організованих злочинних угруповань фальшивомонетників, набуває в останні роки особливої актуальності.

Із суб'єктивної сторони злочин характеризується умисною виною у формі прямого умислу. Мотиви та мета незаконного виготовлення цінних паперів можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. При цьому не має значення, чи нанесена матеріальна шкода цими діями чи ні.

Використана література

1. Родионов К..С. Интерпол: вчера, сєгодня. завтра. -- М., 1990. -- С. 127.

2. БерезовскийМ. Если вы не фальшивомонетчик // Ориентир ДиП. -- 1991. -- № 20. -- С. 9. -- З марта.

3. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України Відп. ред.: В.Ф.Бойко та інші. -- 6-те вид., доп. -- К., 2000. -- С. 300.

4. Дяченко О.Ф., Щербаковська Л.П. Вказ. праця. -- С. 499.

5. М. Й. Коржанський Кримінальне право і законодавство України. К., 2001

6. Петряєв С.Ю. Осторожно, фальшивка., К.,1997

7. Д. Байрактарь Проблеми кримінальної відповідальності за порушення порядку реєстраці випуску цінних паперів.

Размещено на Allbest.ru