Правовий статус іноземних громадян та осіб без громадянства

Іноземець зобов'язаний покинути територію України у термін, зазначеному рішенні про видворення, але не пізніше ніж через 30 днів після прийняття вказаного рішення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця за межі України у нього негайно анулюється та вилучаються інші документи на право перебування в Україні.

Іноземці тa особи без громадянства, які ухиляються від виїзду, підлягають із санкції прокурора затриманню і видворенню у примусовому порядку. Затримання допускається лише на термін, необхідний для видворення. Для тимчасовою утримання іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні та підлягають адміністративному видворенню за її межі у примусовому порядку, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1110 створено державну установу - Пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Рішення органів внутрішніх справ або Служби безпеки України про видворення іноземця з України може бути оскаржено до суду. Оскарження зупиняє виконання рішення про видворення, крім випадків, коли необхідність негайного видворення зумовлена інтересами забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку [20, 358].

Видворення іноземців та осіб без громадянства здійснюється органами внутрішніх справ, а у випадках, коли їх було затримано в межах контрольованих прикордонних районів, - органами державної прикордонної служби.

Іноземці, які підлягають видворенню, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.

Фізичні або юридичні особи, які запрошували чи приймали цих іноземців, влаштовували їхні незаконний в'їзд, проживання, працевлаштування, сприяли в ухиленні від виїзду після закінчення терміну перебування, в порядку, встановленому законом, відшкодовують витрати, завдані державі видворенням зазначених іноземців.

Водночас не допускається колективного видворення іноземців. Так, ця вимога передбачена в ст. 4 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Іноземцеві, який порушує законодавство України, якщо ці порушення не передбачають адміністративної або кримінальної відповідальності, може бути скорочено термін перебування в Україні. Такий термін може бути також скорочено, якщо в іноземця та особи без громадянства відпали підстави для його подальшого перебування в Україні. Рішення про скорочення терміну тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства в Україні приймається органами внутрішніх справ, Державної прикордонної служби України.

Закон України «Про імміграцію» передбачає ще одну специфічну форму відповідальності іноземців та осіб без громадянства - скасування дозволу на імміграцію. Так, у ст. 12 цього Закону передбачається, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо:

1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили,

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця від дня отримання копії цього рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України.

У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка мала до його надання статус біженця в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання [20, 362].

Якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили. У разі скасування дозволу на імміграцію та вилучення посвідки на постійне проживання у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вироком суду особа повинна виїхати з України протягом місяця від дня відбуття покарання.

ВИСНОВКИ

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасного конституційного права - правовий статус іноземців в Україні. Аналіз низки літературних джерел дає підстави для таких висновків.

Проблема адміністративно-правового статусу іноземців в Україні потребує більш чіткого визначення його сутності. Адміністративно-правовий статус іноземців в Україні можна визначити як систему наданих іноземним громадянам і особам без громадянства прав і покладених на них обов'язків у сфері державного управління, а також відповідальності за невиконання чи неналежне виконання ними своїх обов'язків.

Як юридична категорія адміністративно-правовий стaтyc іноземців має велике значення як для самих іноземців, так і для держави та суспільства в цілому.

Сукупність прав та обов'язків іноземців, що встановлюється законодавством держави при обов'язковій відповідності нормам міжнародного права, прийнято називати правовим режимом (правовим статусом).

У зв'язку зі зростанням міграційних потоків в Україну особливої актуальності набуло питання щодо конституційно-правового регулювання статусу біженців.

Україна приєдналася до Конвенції про статус біженців 1951 р. та до Протоколу, що стосується статусу біженців 1966 р.

Крім того, в Україні діє Закон України «Про біженців» від 21.06.2001 p., зі змінами і доповненнями. Відповідно до ст. 1 цього Закону біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом унаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

В'їзд в Україну та виїзд з України закордонних українців здійснюються відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

При цьому закордонні українці - громадяни держав, з якими Україна має візовий режим, мають право на безкоштовне оформлення багаторазової візи для відвідання України без надання відповідного запрошення терміном дії на 5 років на підставі посвідчення закордонного українця.

Закордонний українець може іммігрувати в Україну для постійного проживання за умови отримання в установленому законом порядку дозволу на імміграцію для постійного проживання поза межами квот на імміграцію.

Закордонний українець, який перебуває в Україні на законних підставах, користується такими самими правами і свободами, а також несе такі самі обов'язки, як і громадянин України, за винятками, встановленими Конституцією, законами України чи міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Конституції України іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

Іноземці та особи без громадянства на території України несуть цивільно-правову, кримінальну та адміністративну відповідальність на загальних підставах. Згідно з ч. 3 ст. 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення законами України може бути передбачено особливий вид адміністративної відповідальності іноземців та осіб без громадянства - адміністративне видворення за межі України (депортація).

Відповідно до цього положення Кодексу Закон України «Про правовий Статус іноземців та осіб без громадянства» (ст. 32) встановив, що іноземець, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 4 лютого 1994 року № 3929-ХП (зі змінами і доповненнями, внесеними законами України від 8 червня 2000 року № 1807-Ш, від 18 січня 2001 року №2247-111, від 26 вересня 2002 року № 177-IV, від 6 лютого 2003 року №506-IV, від 3 квітня 2003 року № 662-IV, від 18 листопада 2003 року № 1277-IV, Кодексом адміністративного судочинства України від б липня 2005 року № 2747-IV) // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №23. - Ст. 161.

3. Про біженців: Закон України від 21 червня 2001 року - № 2557-Ш (зі змінами і доповненнями, внесеними законами України від 3 квітня 2003 року № 662-1V, від 31 травня 2005 року №2601-IV) // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 47. - Ст. 250.

4. Про імміграцію: Закон України від 7 червня 2001 року №2491-01 (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 23 червня 2005 року № 2707-IV) // Офіційний вісник України. - 2001. - № 27. - С. 1198.

5. Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року № 1074 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 року № 910, від 26 вересня 2001 року - № 1259, від 25 липня 2003 року № 1161. від 4 вересня 2003 року № 1402, від 28 липня 2004 року № 962, від 9 серпня 2005 року № 735, від 19 квітня 2006 року № 547, від 3 липня 2006 року № 910) // Зібрання постанов Уряду України. - 1996. - № 4. - Ст. 148.

6. Про затвердження Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 року №2028 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року №649. від 12 вересня 2005 року №892) // Офіційний вісник України. - 1999. - № 44. - Ст. 2181.

7. Про затвердження Порядку формування квоти імміграції. Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983 // Офіційний вісник України. - 2002. - №52. - Ст. 2400.

8. Про затвердження Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1110 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 4 вересня 2003 року №1402, від 14 січня 2004 року №6, від 24 вересня 2005 року № 945) // Офіційний вісник України. - 2003. - № 30.- Ст. 1549.

9. Декларація прав національностей України: Прийнята Верховною Радою України 1 листопада 1991 р. // ВВР України. - 1991. - № 53. - Ст. 799.

10. Балакірєва Р.С. Конституційне право України: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 210 с.

11. Береговський В. Незаконна міграція: як подолати наявні проблеми // Вісник прокуратури. - 2007. - № 3. - С. 75 - 79.

12. Бєлєвська О. Проблеми визначення сутності адміністративно-правового статусу іноземців в Україні // Право України. - 2008. - № 1. - С. 139-142.

13. Колодій А.М. Права людини і громадян України. - К.: Атіка, 2003. - 317 с.

14. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілко. - К.: Наукова думка, 2000.

15. Конституційне законодавство України (законодавчі акти, коментар, офіційне тлумачення). - К., 2000. - С. 884-891.

16. Кравченко В.В. Конституційне право України. - К.: Атіка, 2004. - 517 с.

17. Малимоненко Р. Роль прав, свобод та інтересів людини v новій світовій обстановці // Право України. - № 2. - 2004.

18. Основи конституційного права України. - К., 2000. - 287 с.

19. Советский энциклопедический словарь / Под ред. А.М.Прохорова. - М., 1987. - С. 219.

20. Совгиря О.В., Шукліна Н.Г. Конституційне право України: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 632 с.

Размещено на Allbest.ru