Взаємодія органів місцевого самоврядування

Ефективна програма публічної інформації створює позитивне середовище. Добре поінформовані громадяни можуть брати участь у місцевих справах, краще розуміючи програмні питання, вплив різних заходів, історичні перспективи ініційованої програми.

12. Навчально-популярні програми та звіти. Прямі освітні програми - це заходи, на яких місцеві посадові особи презентують безпосередньо програму громадськості. Наприклад, кампанія щодо необхідності економії води, дотримання санітарних вимог і чистоти, розмови зі школярами про діяльність місцевих органів . Непрямі освітні програми також забезпечуються публічною інформацією, але при цьому використовуються надрукований або аудіо - чи відеоматеріал для супроводження повідомлення замість персональної доповіді.

Прямі освітні програми забезпечують персональний контакт з громадянами. Непрямі освітні програми надають інформацію.

Типові освітні матеріали - це буклети, інформаційні бюлетені, різноманітні публікації і звіти щорічних звітів. Популярні звіти, наприклад, про бюджет міста являють собою ефективний метод, що використовується для надання важливої фінансової та поточної інформації громадянам.

Пряма освітня програма забезпечує можливість подавати інформацію, взаємодіяти з аудиторією, ставити і відповідати на запитання, негайно реагувати на проблеми і турботи.

Освітня програма передбачає, що результат буде отримано не одразу, а цей результат буде вагомим, тому що відбувається не просто інформування, а у свідомості людей формується стійкий стереотип.

Громадяни, як правило, позитивно сприймають інформацію про бюджет, поданий у формі "звіту-буклету", тому що у ньому підбиваються певні підсумки, використовуються схеми і графіки, а складні речі пояснюються просто.

13. Інформаційний центр для громадян (громадська приймальня) з питань надання комунальних послуг (скарги, пропозиції, інформація)

Інформаційний центр для громадян (громадська приймальня) - це централізований центр обміну інформації, утворений для отримання відповідей на звернення громадян. Він (вона) забезпечує єдиний пункт зв'язків і спрощує взаємини громадян з мерією. У такому центрі громадянин повинен отримати інформацію про процедури і механізми вирішень тих чи інших проблем.

Функції приймальні:

- забезпечення інформацією у процесі здійснення запиту щодо певної послуги. Записати запит, надіслати цей запит до відповідного департаменту, коли ця справа завершена, сповістити громадянина про здійснення заходів;

допомога місцевій раді та громадянам в отриманні відповідної інформації чи послуги;

- ознайомлення з рішеннями ради, виконкому, розпорядженнями міського голови;

- підвищення відповідальності виконавчих органів місцевого самоврядування;

- координація відповідних зусиль органів місцевого самоврядування щодо надання муніципальних послуг;

- забезпечення внутрішньої системи зв'язків, доступної для всіх департаментів.

Заснування громадської приймальні вимагає досить значних фінансових ресурсів, однак якщо орган місцевого самоврядування вирішить створити такий підрозділ, він повинен перерозподілити функції та кошти від тих функціональних підрозділів, які займалися подібною справою. Персонал, більше 60% робочого часу якого присвячується роботі з інформацією для споживачів і запитами щодо послуг, є потенційним ресурсом для громадської приймальні.

Політичний ефект від впровадження такої форми роботи завжди доволі значний.

14. Стосунки із засобами масової інформації. Кожна програма залучення громадян вимагає роботи з медіа (газети, інформаційні бюлетені, радіо, телебачення) для того, щоб висвітлити події для всієї громади. Медіа допомагають залучати громадян на початку цього процесу, оголошуючи програму та запрошуючи громадян взяти участь у місцевих справах, звітуючи протягом цього процесу про прогрес і досягнення в реалізації ініціатив та звітуючи про результати їх втілення наприкінці процесу залучення громадян. Найбільш поширеним методом є розповсюдження серед журналістів прес-релізів і проведення прес-конференцій і брифінгів. Це допомагає мас-медіа зібрати важливі факти з мінімальними зусиллями.

Встановлення стосунків з медіа - ефективний шлях до позитивного просування діяльності органів місцевого самоврядування. Заснування офісу із зв'язків з медіа є важливим з погляду покращання стосунків з пресою та надання інформації для журналістів. Публічний імідж органів місцевого самоврядування значно покращується, коли вони надають точну і своєчасну інформацію. Однак місцеві посадовці мають бути обережними, щоб не перетворити стосунки з медіа в явний засіб пропаганди. На жаль, можливість активно співпрацювати з електронними ЗМІ (радіо, телебачення) мають тільки великі міста.

15. Місцеві ініціативи. Місцеві ініціативи - одна з форм безпосередньої участі громадян у місцевому самоврядуванні. Закон про місцеве самоврядування в Україні, подаючи визначення, не дає деталізації цього процесу.

У практиці органів самоврядування зарубіжних країн місцева ініціатива використовується досить часто. У США вона відома під назвою "громадські петиції". У Швейцарії - це елемент (перший етап) місцевого референдуму, що полягає в обговоренні проблеми з подальшим збором підписів. Якщо їх збирають достатньо, проводять референдум. Місцева влада, як правило, на цьому першому етапі прагне знайти компроміс, щоб не доводити справу до референдуму.

Українське законодавство розглядає місцеву ініціативу та місцевий референдум як окремі форми демократичної участі громади у вирішенні місцевих справ. Як випливає з норм Закону України про місцеве самоврядування, для реалізації місцевої ініціативи рада повинна ухвалити відповідне Положення чи рішення ради або виписати процедуру в статуті територіальної громади.

Положення про реалізацію права громади висувати місцеві ініціативи, як правило, включають у себе:

- можливий предмет (які питання належать до його компетенції);

- порядок формування ініціативної групи (груп);

- порядок легалізації груп;

- форми протоколів зборів ініціативної групи, заключного документа, що подається раді;

- регламент роботи ініціативної групи (груп);

- процедуру переговорів міської влади з ініціативною групою;

- процедуру ухвалення чи відхилення ініціативи;

- порядок фінансування.

Перевагою цієї форми є (порівняно з іншими) найвищий рівень участі громадськості, демократизму, можливість дійсно широким верствам громади висловити свою думку і вплинути на владу. Недоліком, крім складної процедури, є відсутність законодавчо визначеного механізму фінансування, адже місцева влада, особливо якщо вона не є демократичною, усіляким чином, як правило, намагатиметься перешкоджати роботі ініціативної групи. Значною проблемою також є низький рівень готовності більшості громадян активно і добровільно працювати для громади, ставлячи перед міською радою конкретні фахові питання і виносити відповідні ініціативи.

Контрольні питання до теми

1. Назвіть правові засади взаємодії держави з громадським суспільством.

2. Хто є субєктами взаємодії держави з громадським суспільством?

3. На яких принципах базується взаємодія органів державної влади та місцевого самоврядування з інститутами громадського суспільства?

4. Які форми має взаємодія органів влади з інститутами громадського суспільства?

5. Які очікувані результати може мати реалізація Концепції взаємодії держави з громадським суспільством?

6. В яких формах здійснюється залучення громадян до діяльності органів місцевого самоврядування?

7. В чому полягає сутність та порядок проведення громадських слухань?

8. Яке призначення мають загальні збори громадян, як одна з форм їх взаємодії з місцевим самоврядуванням?

9. Наведіть порівняльну характеристику таких форм взаємодії як опитування громадської думки та роботи фокус-груп.

10. В чому полягають функції дорадчих комітетів та громадських комісій?

11. Дайте порівняльну оцінку діяльності громадських організацій, громадської приймальної та омбудсмена?

12. Наведіть порівняльну характеристику таких форм взаємодії громадян з органами місцевого самоврядування як програма відкритих дверей, публічна інформація, навчально-популярні програми, громадська приймальня.

Список використаної і рекомендованої літератури

1. Алёшина И.В. Связи с общественностью-PR. - Режим доступу : http : // socioline.ru.

2. Бельских И.Е. Теория и практика корпоративных паблик рилейшнз : учеб. пособие. - Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2005. - 160 с.

3. Джефкинс Ф., Ядин Д. Паблик рилейшнз. Уч. пособие для вузов / Пер. с англ. под редакцией Б.Л. Еремина. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 416 с.

4. Закон України «Про інформацію». - Режим доступу : http : // zakon.rada.gov.ua/.

5. Конституція України. - Режим доступу : http : // zakon.rada.gov.ua/.

6. Крылов И.В. Маркетинг (социология маркетинговых коммуникаций). Учеб. пособие. - М. : Изд-во Центр, 1998. - 192 с.

7. Малімон В.І. Комунікаційна політика в діяльності державного службовця : Навч посібник. - Івано-Франківськ : ІФОЦППК, Сімик, 2007. - 112 с.

8. Малімон В.І. Комунікаційна політика в діяльності державного службовця : Навч. посібник. Друге видання. - Івано-Франківськ : Місто НВ, 2007. - 328 с.

9. Мартинець Н.С. Зв'язки з громадськістю в центральних органах виконавчої влади : Магістерська (8.150000 «Державне управління» / НАДУ при Президентові України. - К., 2007. - 86 с.

10. Міжнародна агенція «Internet World Stats». - Режим доступу : .

11. Терещенко Д.А. Маркетингові підходи до моделювання комунікацій системи надання управлінських послуг / Д.А. Терещенко // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. ЛРІДУ НАДУ / за заг. ред. П.І. Шевчука. - Вип. 12. - Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2007. - С. 400-406.

1. Размещено на www.allbest.ru