Місцеві державні адміністрації. Проблеми сфери відання та діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Місцеві державні адміністрації.

Проблеми сфери відання та діяльності

державний місцевий адміністрація

Хрущова Уляна

ЮІ-104

Інститут місцевих державних адміністрацій бере свій початок із 1992 р., коли в результаті реформування та розподілу системи місцевих рад народних депутатів були утворені дві структури: виконавчі комітети місцевих рад (які, власне, існували до цього) та представництва Президента України. Однак свою теперішню назву місцеві державні адміністрації отримали після прийняття відповідного Закону 9 квітня 1999 року.

Місцеві державні адміністрації -- це державні органи виконавчої влади в регіонах, які наділені правом представляти інтереси держави і приймати від її імені розпорядження, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Вони працюють за принципом субординації, відповідальності перед Президентом України, Кабінетом Міністрів України, підзвітності та підконтрольності органам виконавчої влади вищого рівня, а також районним і обласним радам у межах, передбачених Законами України "Про місцеві державні адміністрації" і "Про місцеве самоврядування в Україні". Саме місцеві державні адміністрації реалізують принцип поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, покладений в основу побудови територіального устрою України (ст. 132 Конституції).

На сьогодні місцеві державні адміністрації здійснюють управління досить значною кількістю різноманітних сфер суспільного життя. Саме місцеві державні адміністрації відіграють ключову роль у системі місцевих органів виконавчої влади, і від того, яким буде правовий статус даного виду державних органів, багато в чому залежатиме ефективність державного управління на місцевому рівні.

При визначенні виконавчо-розпорядчої діяльності варто відзначити її державно-владний характер. При цьому слід зауважити, що суть виконавчо-розпорядчої діяльності місцевих державних адміністрацій полягає у здійсненні державного управління на місцях, забезпеченні виконання законів та інших нормативних актів за допомогою як організаційних так і правових інструментів. Тобто передусім місцеві органи виконавчої влади забезпечують виконання державних функцій.

Відповідно до ст. 119 Конституції України основними завданнями місцевих державних адміністрацій у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є: виконання Конституції України, законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших актів виконавчої влади вищого рівня; забезпечення прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин -- також програм їх національно-культурного розвитку; підготовка та виконання відповідних бюджетів; взаємодія з органами місцевого самоврядування; реалізація інших, наданих державою, а також делегованих відповідною радою, повноважень.

Згідно із ст. 118 Конституції України склад місцевих державних адміністрацій формується головами місцевих державних адміністрацій, які, у свою чергу, призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом за поданням Кабінету Міністрів. Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом і Кабінетом Міністрів, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня, тобто районні державні адміністрації -- обласним державним адміністраціям, обласні державні адміністрації -- Кабінету Міністрів. Вони також підзвітні і підконтрольні відповідним органам місцевого самоврядування (радам) у частині повноважень, делегованих їм цими радами (частини 3-7 ст. 118 Конституції).

При вирішенні питання сфери відання та діяльності місцевих державних адміністрацій виникають певні проблеми, пов`язані передусім із розмежуванням функцій обласних та районних державних адміністрацій. Так, аналізуючи норми Закону України «Про місцеві державні адміністрації» зокрема ст.ст. 13-16, неможливо визначити, які саме функції має виконувати обласна державна адміністрація, а які районна.

По-перше, районні державні адміністрації є органами виконавчої влади найнижчого рівня, тобто їх основне завдання полягає у здійсненні відповідного соціально-економічного розвитку району. Однак, державні інтереси не завжди співпадають із місцевими, а так як громадяни відповідної адміністративно-територіальної одиниці практично не мають ніякого впливу на діяльність таких органів виконавчої влади, то, звичайно, районні державні адміністрації будуть захищати виключно державні інтереси. Крім того, більшість громадян України незадоволені роботою місцевих державних адміністрацій.

По-друге, наша держава прагне стати соціальною, демократичною і правовою державою. Тобто Україна як держава, має забезпечувати певний соціальний розвиток на основі демократичних і правових засад. А районні державні адміністрації передусім здійснюють оперативно-організаційний вплив на управління в межах певного району, а не правовий. Крім того, принцип демократизму ніяким чином не застосовується у діяльності місцевих державних адміністрацій районного рівня. Більш того, громадяни, які проживають на території певного району, не мають абсолютно ніякого впливу на формування місцевих органів виконавчої влади районного рівня, що суперечить ч. 1 ст. 5 Конституції України,у якій проголошено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

По-третє, існуючі повноваження районних державних адміністрацій можна частково передати виконавчим комітетам відповідних районних рад, а частково їх можуть виконувати обласні державні адміністрації, особливо це стосується тих, які забезпечують реалізацію державою своїх функцій. У разі потреби обласна державна адміністрація може створювати певні окремі підрозділи на території відповідного району. Наприклад, відділи, що займаються реєстрацією суб`єктів підприємницької діяльності.

Варто зауважити, що певні повноваження місцеві державні адміністрації реально не можуть забезпечити, або такі повноваження здійснюються іншими державними органами. Так, обов`язки щодо забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян покладаються на суд, органи прокуратури та міліції. Це підтверджується ст. 2 закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565, згідно з якою основними завданнями міліції є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів. Крім того, загальний аналіз положень закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. № 1789 дає всі підстави вважати, що забезпечення законності покладається на органи прокуратури. Більш того, у структурі місцевої державної адміністрації відсутній орган або посадова особа, які забезпечували б законність, охорону прав, свобод і законних інтересів громадян. З огляду на вищесказане варто було б визначити місцеву державну адміністрацію як орган, що забезпечує координацію діяльності відповідних органів державної влади у сфері забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.

У сфері ж соціально-економічного розвитку відповідних територій місцеві державні адміністрації готують проекти програм соціально-економічного розвитку і подають їх на затвердження відповідній раді, забезпечують їх виконання, звітують перед відповідною радою про їх виконання. Тобто місцева державна адміністрація лише частково займається питанням забезпечення соціально-економічного розвитку відповідних територій.

Що стосується повноважень у сфері управління майном, приватизації та підприємництва, то тут варто відзначити той факт, що у структурі місцевої державної адміністрації відсутній відповідний підрозділ, який здійснював би відповідні повноваження. Повноваження у сфері управління майном та приватизації реалізуються Фондом державного майна України.

Питаннями ж підприємництва займається Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, а на місцевому рівні - його територіальні підрозділи.

Що стосується забезпечення виконання інших повноважень місцевих державних адміністрацій, то, за виключенням повноважень у сфері оборонної та мобілізаційної роботи, їх реалізують відповідні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій. Хоча варто відзначити, що в апараті місцевої державної адміністрації і створено управління (відділ) з питань діяльності правоохоронних органів, оборонної та мобілізаційної роботи, однак, фактично, повноваження у сфері оборонної та мобілізаційної роботи здійснюють відповідні військові комісаріати. Це підтверджується п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1235 Про затвердження Положення про військові комісаріати, відповідно до якого основними завданнями військових комісаріатів є підготовка та проведення мобілізації, підготовка молоді до військової служби, проведення призову на військову службу та прийняття на військову службу за контрактом громадян України, забезпечення соціального і правового захисту військовослужбовців та призваних на збори військовозобов'язаних, ветеранів війни, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Отже, можна дійти висновку, що у деяких випадках місцеві державні адміністрації та їх структурні підрозділи здійснюють повноваження інших місцевих органів виконавчої влади. Така ситуація є недопустимою. На мою думку необхідно чітко розмежувати сфери відання таким чином, щоб управління певною сферою здійснював один державний орган. Це дозволить усунути дублювання функцій, скоротити витрати на утримання апарату місцевих органів виконавчої влади, посилить відповідальність керівників та працівників місцевих органів виконавчої влади.

Размещено на Allbest.ru