Розслідування злочину у кримінальному праві

Також, в судовій практиці, виникають труднощі у визначенні предмета злочинів, передбачених досліджуваною статтею, правильному розумінні добровільної здачі зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв у відмежуванні зазначеного злочину від замаху на його вчинення тощо.

Таким чином, при розгляді вищезазначеної категорії справ, треба звернути увагу на те, що забезпечення своєчасного та правильного розгляду справ про злочини, пов'язаних з протиправними діяннями з вогнепальною чи холодною зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями або радіоактивними матеріалами, має важливе значення для охорони громадської безпеки і запобігання іншим більш тяжким злочинам.

При розгляді цих справ необхідно вживати передбачені законом заходи до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування всіх обставин злочину, звертаючи особливу увагу на виявлення джерел викрадення, придбання, виготовлення зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіоактивних матеріалів, встановлення мотиву та мети винних осіб.

При вирішенні питання чи є незаконними носіями, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї, а також носіння, виготовлення, ремонт або збут холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, необхідно керуватися: Положенням про дозвільну систему; Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів та іншими нормативними актами.

Питання про відповідальність за незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, радіоактивними матеріалами осіб, які ними користуються у зв'язку зі службовою діяльністю, вирішуються з урахуванням нормативних актів (інструкцій, правил, наказів тощо), які регулюють порядок поводження з ними предметами.

Прикро визнавати, але значна частина злочинів ст. 262 проявляється у зловживанні службових осіб своїм службовим становищем, а саме зловживання співробітниками МВС. Так, при розгляді 2007 р. справи Рівенським міським судом за фактом порушення ч. 2 ст. 262 та ч. 1 ст. 263 КК України, було притягнуто до кримінальної відповідальності двох співробітників органів внутрішніх справ - техніка з озброєння зброярно-кулеметної майстерні Центральної бази ресурсного забезпечення МВС України (ЦБРЗ МВС України), який мав спеціальне звання - старшина міліції та старшого інспектора служби озброєння відділу ресурсного забезпечення УМВС України в Рівненській області, зі спеціальним званням - майор міліції, протиправно, використовуючи свої владні повноваження, вчинили за попередньою змовою, повторно викрадення вогнепальної зброї та незаконне поводження зі зброєю та бойовими припасами. На жаль така ситуація непоодинока. Виходить, що самі співробітники органів МВС і озброюють злочинців, з якими, по своїй суті зобов'язані боротись. Отже в першу чергу, враховуючи таку судову практику, слід по максимуму мінімізувати можливість розкрадання вогнепальної зброї, бойових припасів, та вибухових пристроїв, а виявивши схеми такої діяльності, унеможливити їх подальшу реалізацію. І знову ж таки - все ж варто справедливо засуджувати за такі злочини.

Зауважимо, що кваліфікованими видами злочину є вчинення його:

1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст, 262). Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення (ч. 2 ст. 28 КК) [3].

Особливо кваліфікований вид злочину (ч. З ст. 262) має місце тоді, коли дії, передбачені ч, 1 або 2 ст. 262, вчинено організованою групою. Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (ч. 3 ст. 28 КК) [3].

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 262 - позбавлення волі на строк від трьох до семи років; за ч. 2 ст. 262 - позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; за ч. З ст. 262 - позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Висновок

Підведемо підсумок і в першу чергу дамо визначення, що злочини проти громадської безпеки є загально небезпечними діяннями, що порушують загальну безпеку, ставлячи ряд цінностей, передусім життя та здоров'я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння їм істотної шкоди.

По завершенню розгляду складу злочину, передбаченого статтею 262 КК України - викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем, можна зробити наступні висновки.

Категорія злочину передбаченого ст. 262 - тяжкий, а за наявності ознак ч. 3 даної статті - особливо тяжкий.

Об'єктом злочину є громадська безпека в частині убезпечення від неконтрольованого доступу до вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів. Відокремлення протиправного безоплатного заволодіння ними пояснюється тим, що ці дії порушують громадську безпеку, порівняно з викраденням майна становлять підвищену суспільну небезпеку і в ряді випадків не обходяться нормами про злочини проти власності, а навіть досить часто йдуть в поєднанні з порушенням інших тяжких та особливо тяжких злочинів, передбачених статтями Кримінального кодексу України.

Предметом злочину виступають:

1. зброя (крім гладко ствольної мисливської);

2. бойові припаси;

3. вибухові речовина;

4. вибухові пристрої;

5. радіоактивні матеріали.

До вогнепальної зброї, яка є предметом злочинів, передбачених статтею 262 КК України, належать усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї: як серійно виготовленої, так і саморобної чи переробленої та атипічної, для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухової речовини (пороху або інших спеціальних горючих сумішей).

Пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети (револьвери), пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, ракетниці, а також вибухові пакети й інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять у собі вибухових речовин і сумішей не можуть бути віднесені до предмета злочинів, відповідальність за які настає за статтею 262 КК України. Патрони та набої до гладкоствольної мисливської зброї, а також патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, також не є предметом злочинів, передбачених статтею 262 КК України.

Об'єктивна сторона злочину включає в себе вчинення таких дій щодо предметів даного злочину:

1. викрадення;

2. привласнення;

3. вимагання;

4. заволодіння шляхом шахрайства;

5. заволодіння шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 262);

6. розбій (ч. 3 ст. 262).

Термінологія, яка використовується для позначення відповідних дій у складі злочину, показує, що ці дії є однорідними аналогічним діям, які утворюють об'єктивну сторону злочинів проти власності. Але на відміну від аналогічних посягань на власність, корисливий мотив і корислива мета не є обов'язковими ознаками цього злочину, його мотиви і цілі можуть бути різними. Наприклад: викрадення зброї на певний час для вчинення злочину, перевірки пильності або для покарання відповідальних за її збереження з послідуючим таємним поверненням зброї на те ж саме місце. Тут має місце порушення громадської безпеки і тому застосовується стаття 262 КК України.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, при якому винний усвідомлює, що він викрадає, привласнює, вимагає вогнепальну зброю, бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої чи радіоактивні матеріали або заволодіває ними шляхом шахрайства, і бажає цього. Зазвичай, метою викрадення, привласнення, вимагання предметів досліджуваної статті є підготовка до вчинення більш тяжкого злочину (наприклад вбивства - ст. 115, бандитизму - ст. 257 тощо).

Суб'єктом даного злочину, вчиненого шляхом крадіжки, грабежу, розбою і вимагання, може бути осудна особа, яка досягла 14 років, а у разі вчинення злочину в інший спосіб - 16 років.

Зазначимо й таке, що даний злочин завжди розглядається в сукупності. Наприклад, наступне за викраденням є подальше зберігання, носіння або збут вогнепальної зброї утворює сукупність злочинів, передбачених як ст. 262 так і ст. 263 КК. Незаконне викрадення вогнепальної зброї окремого злочину не утворює, оскільки викрадення без зберігання (навіть тимчасового) неможливе.

При розгляді справ даної категорії судам необхідно посилити увагу до виявлення причин вчинення зазначених злочинів та умов, які цьому сприяли, і належним чином на них реагувати. Зокрема, не повинні лишатися поза увагою випадки недбалого ставлення відповідних працівників до зберігання зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, радіоактивних матеріалів, залишення таких предметів без нагляду чи охорони, неналежного обладнання місць їх зберігання, порушення порядку їх обліку, видачі, транспортування та використання.

Кваліфікованими видами злочину є вчинення його:

1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст, 262). Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення (ч. 2 ст. 28 КК) [3].

Особливо кваліфікований вид злочину (ч. З ст. 262) має місце тоді, коли дії, передбачені частинами 1 або 2 ст. 262, вчинено організованою групою.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 262 - позбавлення волі на строк від трьох до семи років; за ч. 2 ст. 262 - позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; за ч. З ст. 262 - позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Список літератури

злочин кримінальний розслідування кодекс

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - Ст. 141.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України №3 від 26.04.2002 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами».

3. Кримінальний кодекс України. - К.: Паливода А.В., 2009.

4. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - Київ-Харків: Юрінком Ін-тер-Право, 2001.

5. Вартилецька І.А., Плутагир В.С. Кримінальне право України. Альбом схем: навч. посібник / За заг. ред. В.Я. Горбачовського. - К.: Атіка, 2003.

6. Коржанський М.Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Загальна: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2001.

7. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-є, переробл. та допов./ За заг. ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. - К.: Юридична думка, 2004.

8. Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів. Затверджено наказом МВС України від 21 серпня 1998 р. №622 // Офіційний вісник України. - 1998. - №42. - Ст. 1574.

9. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: 5-е видання/ За ред. Мельника М.І., Хавронюка М.І. - К.: Атіка, 2008.

10. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / За ред. Клименко В.А. - К.: Атіка, 2009.

11. Практика суддів України у кримінальних справах (2001-2005). - К.: Юрінком, 2006.

Размещено на Allbest.ru