Юридичний факт як підстава виникнення державного обов’язкового страхування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Юридичний факт як підстава виникнення державного обов'язкового страхування

П Л А Н

Вступ

1. Окремі проблеми юридичних фактів у бюджетному праві

2. Функції юридичних фактів у бюджетному праві

3. Класифікації юридичних фактів у бюджетному праві

4. Юридичний факт як підстава виникнення державного обов'язкового страхування

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

В умовах економічної реформи і становлення нових фінансово-правових інститутів відбуваються докорінні зміни у фінансовій системі держави та її складових і в першу чергу -- бюджетній та страховій. І тому постає потреба переосмислення базових теоретичних положень бюджетного та страхового права на новому етапі їх розвитку, а також місця і структури бюджетного та страхового права як підгалузей фінансового права.

Проблема державного обов'язкового страхування - одна з найактуальніших у теорії та практиці сучасного вітчизняного страхування. Важливість її дослідження пов'язана з тим, що ця система дотепер остаточно не сформувалася: змінюється стан самого страхового ринку, постійно вдосконалюється нормативна база страхування, зазнає змін діяльність органів державного регулювання. Це зумовлено тим, що воно виконує важливу соціальну функцію, сприяє розвитку страхової культури, утворює стійку фінансову базу діяльності страхових організацій, а також дозволяє при точній його організації значно зменшити бюджетні витрати. Однак, що стосується страхового права, то тут залишається ще досить багато малодосліджених проблем. Одним із таких є питання про підстави державного обов'язкового особистого страхування, а також слід розрізняти умови від підстави державного обов'язкового особистого страхування.

Основною метою контрольної роботи є здійснення комплексного правового аналізу окремих проблем юридичних фактів у бюджетному та страховому праві, що дозволить зробити уточнення та внести пропозиції щодо подальшого розвитку як юридичної науки, так і практики бюджетно-страхового правового регулювання, а також правозастосовної практики. Для досягнення мети вирішувалися такі завдання: уточнити визначення поняття юридичних фактів у бюджетному та страховому праві, визначити їх функції, провести класифікацію юридичних фактів, проаналізувати їх нормативне закріплення і розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо подальшого вдосконалення нормотворчої і нормозастосовної діяльності.

В юридичній літературі юридичні факти визначаються як передбачені гіпотезою правової норми конкретні обставини, з настанням яких виникають, змінюються або припиняються правові відносини, або як конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення правових відносин. На перший погляд уявляється, що наведені визначення є тотожними, але вони мають суттєві відмінності. Основною відмінністю у наведених визначеннях є те, що у першому головний акцент зроблено на гіпотезу правової норми, яка містить вказівку на конкретні обставини, а у другому -- на ці конкретні обставини.

1. Поняття юридичних фактів у бюджетному праві

Бурхливий розвиток юридичного інструментарію, включаючи прийняття Бюджетного кодексу (БК) України, формування спеціальних принципів та правових інститутів бюджетного права зумовлюють також потребу системного аналізу і оцінки як нових, так і вже існуючих бюджетно-правових понять і категорій, однією з яких є бюджетне правовідношення.

Бюджетне правовідношення, як і будь-яке інше, є складним явищем динамічного характеру, яке виникає, змінюється і припиняється у зв'язку з комплексом відмінних за змістом, але взаємопов'язаних між собою юридичних фактів. Проблема юридичних фактів є достатньо опрацьованою в теорії права та й, зрештою, у більшості галузевих юридичних наук. Але разом з тим навіть поверховий аналіз запропонованих дефініцій юридичних фактів показує, що мають місце різні варіанти визначення цього поняття у юридичній науці. І якщо спробувати проаналізувати найбільш поширені визначення поняття "юридичні факти", то можна виділити два підходи, які на перший погляд видаються тотожними, але все ж суттєво між собою різняться. Потребують подальшого дослідження й інші проблеми юридичних фактів, особливо галузевого характеру. Галузеві особливості правовідносин, їх структури і змісту відображають як матеріальні ознаки галузі права, так і юридичні риси галузі права. Отже, в структурних особливостях бюджетних правовідносин отримує своє безпосереднє відображення метод правового регулювання цієї підгалузі права.

У бюджетному праві юридичні факти є недостатньо дослідженою правовою категорією. В сучасних умовах окремих аспектів цієї проблеми торкалися у своїх працях Л. Воронова, М. Карасєва, О. Нікітін, О. Орлюк та інші вчені. Але комплексного дослідження правової природи юридичних фактів у бюджетному праві не здійснювалося, і це зумовлює актуальність даної проблеми.

Частиною 2 ст. 119 БК України передбачено, що у разі нецільового використання бюджетних коштів, отриманих у вигляді субвенції, зазначені кошти підлягають обов'язковому поверненню до відповідного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Отже, сам факт нецільового використання бюджетних коштів і є юридичним фактом, оскільки передбачає виникнення бюджетних охоронних правовідносин. І тому, на мою думку, не саме правило з вказаною у ньому обставиною потрібно вважати підставою виникнення бюджетних охоронних правовідносин, а конкретну реальну обставину, що має місце у бюджетних відносинах. У разі встановлення факту нецільового використання субвенції разом з актом ревізії керівник уповноваженого державного органу, що проводив ревізію, оформляє вимогу про повернення використаної не за цільовим призначенням суми субвенції до відповідного бюджету. Тому, беручи до уваги перший варіант визначення поняття юридичних фактів, можна зазначити, що йдеться не про самі юридичні факти, а лише про ті обставини, які можуть виступати підставами для виникнення, зміни чи припинення бюджетних правовідносин. І у такому вигляді вони є не чим іншим, як власне гіпотезою правової норми. А гіпотезу правової норми потрібно вважати лише передумовою виникнення конкретних бюджетних правовідносин.

Юридичні факти є явищами соціального порядку і одним із видів можливих соціальних фактів. За загальним уявленням факт -- це дійсна, невигадана подія, дійсне явище; те, що сталося, відбулося насправді. Для того, щоб соціальні факти набули правової природи, тобто стали юридичними фактами, необхідно, щоб вони відповідали певним вимогам, які у своїй сукупності дадуть можливість бути підставами виникнення, зміни чи припинення бюджетних правовідносин. По-перше, вони мають бути фактами реальної дійсності, по-друге, вони повинні бути зафіксовані у правових нормах і визначати їх гіпотези. По-третє, з їх появою повинні виникати, змінюватися чи припинятися відповідні бюджетні правовідносини, що призводить до певних юридичних наслідків.

Таким чином, для визначення поняття юридичних фактів прийнятним є другий варіант визначення. На мою думку, враховуючи зазначене вище, можна визначити юридичні факти у бюджетному праві як обставини реальної дійсності, які зафіксовані у гіпотезі бюджетно-правової норми і спричиняють відповідно до цієї норми настання певних юридичних наслідків -- виникнення, зміну чи припинення бюджетних правовідносин.

Виходячи із наведеного визначення, головне завдання юридичних фактів у механізмі бюджетно-правового регулювання полягає у настанні певних юридичних наслідків. Юридичні факти забезпечують перехід від загальної моделі прав та обов'язків, закріплених бюджетно-правовими нормами, до конкретної моделі поведінки конкретних суб'єктів, тобто забезпечують існування бюджетного право-відношення. І в цьому своєму значенні вони виступають як поштовх, що спричиняє дію бюджетно-правових норм, і забезпечують зв'язок між цими нормами, з одного боку, та правами й обов'язками суб'єктів бюджетних правовідносин, з іншого боку.

2. Функції юридичних фактів у бюджетному праві

У бюджетному праві юридичні факти виконують такі функції:

- функцію забезпечення існування бюджетних правовідносин. Оскільки під юридичним фактом розуміється конкретна життєва обставина, з якою юридична норма пов'язує виникнення, зміну чи припинення правових наслідків, то вони у бюджетному праві виконують свою головну функцію -- забезпечити виникнення, зміну чи припинення бюджетних правовідносин. Однак реалізація зазначеної функції юридичними фактами пов'язана з іншими їх функціями і залежить від них, що необхідно враховувати в нормотворчій і нормозастосовній діяльності;

- функцію елемента бюджетно-правового регулювання, яка виявляється в тому, що у бюджетному праві досить високий ступінь регулювання юридичними фактами. На юридичний факт як елемент методу правового регулювання звертав увагу В. Ісаков. Але М. Карасєва, думку якої я поділяю, вважає, що юридичні факти виконують функцію правового регулювання, обґрунтовуючи це тим, що саме через юридичні факти здійснюється взаємодія і вплив на інші елементи: суб'єкти, об'єкти правовідносин тощо;

- активну інформаційну функцію, яка пов'язана з попереднім впливом бюджетно-правових норм на суспільні відносини. Юридичні факти, закріплені у бюджетно-правових нормах, уже самим фактом своєї фіксації впливають на правові наслідки;

- прогностичну функцію. Суб'єкт бюджетного права на підставі закріплених в бюджетно-правовій нормі юридичних фактів з досить високим ступенем ймовірності може скласти прогноз тих наслідків, які мають настати, якщо він своїми діями матеріалізує певну нормативну модель юридичного факту;

- стимулюючу функцію. Численні юридичні факти стимулюють суб'єктів бюджетного права до соціально необхідних, значущих та корисних для цього суб'єкта та суспільства в цілому видів діяльності;

- функцію гарантії законності. Юридичні факти є не тільки передумовами виникнення бюджетних прав та обов'язків, а й гарантіями, які надають можливість усунути свавілля зобов'язаних осіб в частині ухилення від виконання приписів бюджетно-правових норм, незаконного виділення та використання бюджетних коштів, здійснення бюджетного контролю тощо. Таким чином юридичні факти у бюджетному праві забезпечують не тільки виникнення, зміну чи припинення бюджетних правовідносин, а й слугують гарантією додержання законності у бюджетних відносинах.

Юридичні факти у бюджетному праві можуть виконувати перелічені функції, якщо вони будуть конкретно і безпосередньо зафіксовані у бюджетно-правовій нормі. Важливим при цьому є те, щоб законодавець отримав якомога більшу інформацію щодо юридичних фактів (види юридичних фактів, механізм фактоутворення тощо), які можуть бути використані в процесі бюджетно-правового регулювання. В цьому йому надає допомогу фінансово-правова наука, яка призначена забезпечити законодавця методологією правотворчості в галузі бюджетно-правового регулювання. Так, зокрема, бюджетні закони повинні містити обов'язкові елементи і не включати норм інших галузей права. При їх прийнятті та введенні в дію потрібно дотримуватися встановленого БК України порядку прийняття та введення бюджетних та пов'язаних з ними законів.

Але це правило у законодавчій діяльності в окремих випадках не виконується. Прикладом є ст. 103 Закону України від 27 листопада 2003 р. "Про Державний бюджет України на 2004 рік", якою встановлено ставку державного мита, що справляється за видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон на 2004 рік у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 3 ст. 27 БК України передбачено, що закони України, які впливають на формування доходної та видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому.

Якщо цей термін минув, норми відповідних законів застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим. Встановлюючи цю ставку Верховній Раді України потрібно було внести зміни до підпункту "6" пункту 6 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. "Про державне мито" до 30 червня 2003 р., що не було зроблено взагалі. Тим самим не виконано умову, передбачену ч. 7 ст. 1 Закону України від 25 червня 1991 р. "Про систему оподаткування" (в редакції Закону від 18 лютого 1997 р.) -- зміни і доповнення до законів України про оподаткування вносяться не пізніше ніж за 6 місяців до початку нового бюджетного року.

Отже, законодавцем порушено такі умови: по-перше, ставка мита повинна встановлюватися податковим законом; по-друге, встановлення її не пізніше ніж за 6 місяців до початку нового бюджетного року (встановлена 27 листопада 2003 р.); по-третє, повинна бути офіційно оприлюднена до 15 серпня року, що передує бюджетному (оприлюднена у грудні 2003 р.). Таким чином відсутні правові підстави легітимності і застосовування цієї норми у 2004 р.

3. Класифікації юридичних фактів у бюджетному праві

З точки зору наукового аналізу, а також вироблення методології законотворчості досить цінним є здійснення класифікації юридичних фактів у бюджетному праві. По-перше, класифікація слугує засобом систематизації, передумовою наукового аналізу об'єкта бюджетних правовідносин, що підлягає дослідженню. По-друге, класифікація виконує евристичну функцію, тобто ставить перед дослідником нові питання та виявляє невирішені завдання. По-третє, класифікація виконує прогностичну функцію, оскільки виступає інструментом, що дозволяє фіксувати будь-які зрушення в системі юридичних фактів. На сьогодні в теорії права існує велика кількість підходів щодо класифікації юридичних фактів. Наукові напрацювання, що є в теорії права щодо класифікації юридичних фактів, можуть бути з'ясовані лише за умови їх дослідження через галузеву належність. Найбільш застосовуваною і поширеною є класифікація юридичних фактів за вольовою ознакою на юридичні дії та юридичні події.

Юридична дія -- це вольова поведінка людей, зовнішній вираз волі та свідомості громадян, воля організацій та громадських утворень. За загальним уявленням, дія -- це юридичний факт, який є результатом волевиявлення сторін. Для бюджетних правовідносин найбільш властивими є такі юридичні факти, як прийняття та виконання бюджетно-правових актів. У них конкретно виражені права і обов'язки учасників бюджетних правовідносин у сфері бюджетної діяльності. Після виконання показників, що містяться у бюджетних актах, бюджетні правовідносини припиняються, але в наступному виникають знову між тими ж учасниками па підставі нових бюджетно-правових актів. До правомірних дій як вольової поведінки, що передбачена бюджетно-правовими нормами належать юридичні (індивідуальні) акти; юридичні вчинки; правомірні дії, які спрямовані на підтримку фінансових інтересів держави.

Юридичний (індивідуальний) акт -- це правомірна дія суб'єкта бюджетних правовідносин, із якою пов'язані юридичні наслідки (наприклад, подання звітності про виконання Державного бюджету України). В загальній теорії права юридичні акти визначаються як дії, що здійснюються з наміром створити юридичні наслідки.

Основне місце серед правомірних юридичних фактів посідають акти індивідуального бюджетно-правового регулювання. Індивідуальне бюджетно-правове регулювання є видом правомірної діяльності суб'єктів бюджетного права, пов'язаної з вирішенням юридично значущих питань, яким бюджетно-правова норма не надала вичерпної регламентації. В тій чи іншій мірі воно опирається на власний розсуд суб'єктів бюджетного права і здійснюється у встановленій законодавством процедурно-процесуальній формі, наслідком якої є індивідуальний бюджетно-правовий акт, що конкретизує права і обов'язки учасників бюджетних правовідносин.

Юридичний вчинок -- це правомірна дія, з якою бюджетно-правова норма пов'язує юридичні наслідки в силу самого факту вольової дії (наприклад, подання Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період).

Правомірні дії, спрямовані на підтримку фінансових інтересів держави, можуть бути виражені, наприклад, у спонсорських внесках на фінансування якихось необхідних для держави або органів місцевого самоврядування потреб.

До активних дій як юридичних фактів у фінансовому праві належать і неправомірні дії, тобто поведінка, яка не відповідає приписам бюджетно-правових норм. Наприклад, нецільове використання бюджетних коштів є неправомірною дією, яка визнається відповідно до БК України бюджетним правопорушенням і є підставою захисту державою своїх фінансових інтересів. У теорії права неправомірні дії як юридичні факти класифікують на правопорушення та об'єктивно протиправні дії (правові аномалії), тобто такі акти вольової поведінки, які мають суто зовнішній характер, зумовлений суперечливістю окремих норм. Але питому вагу серед них мають саме бюджетні правопорушення, які поділяються на дії-проступки та бездіяльні проступки.

Юридична подія -- це обставина, що не залежить від волі учасників правовідносин, але спричинює виникнення, зміну або припинення бюджетних правовідносин. Так, введення воєнного стану, оголошення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях є відповідно до ст. З БК України особливими обставинами, за наявності яких Державний бюджет України може бути прийнятий на інший бюджетний період, ніж передбачений ч. 1 цієї статті.

У бюджетному праві мають місце відносні та абсолютні події. До відносних подій належать явища, які спричинені діяльністю суб'єкта бюджетного права і настали незалежно від причин, що їх породили. До абсолютних подій відносяться обставини, що не спричинені волею суб'єкта бюджетного права і є незалежними від його волі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 БК України 31 грудня закінчується бюджетний період за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. З БК України.

За юридичними наслідками юридичні факти поділяються на:

- правоутворюючі, тобто такі, що є підставами для виникнення бюджетних правовідносин;

- правозмінюючі, тобто такі, що змінюють бюджетні правовідносини. Зміна бюджетних правовідносин здійснюється на підставі нормативного акта, в якому передбачаються різні юридичні факти. Наприклад, факт збільшення чи зменшення розміру бюджетних асигнувань спричиняє зміну даного бюджетного правовідношення;

- правоприпиняючі, тобто такі, що припиняють бюджетні правовідносини. Припинення бюджетних правовідносин відбувається також у встановлених нормативними актами випадках (наприклад, виконанням показників державних доходів по бюджету; використанням виділених бюджетних асигнувань).

Основне місце у бюджетному праві серед зазначених юридичних фактів мають правостворюючі та правоприпиняючі юридичні факти. Разом з тим М. Карасєва вважає доцільним розширити цю класифікацію, доповнивши її правозавершуючими юридичними фактами (факти, що завершують бюджетне правовідношення). Зазначена точка зору має нормативне підґрунтя, оскільки у правовідносинах з подання бюджетної звітності уповноважені державні органи та посадові особи, перелік яких подано у ч. 1 ст. 117 БК України, можуть застосовувати бюджетно-правові санкції тільки після завершення відповідного бюджетного правовідношення, тобто після закінчення строку подання звітності про виконання бюджету.

За характером дії юридичні факти у бюджетному праві поділяються на: факти одноразової дії, тобто обставини, з якими норми бюджетного права пов язують юридичні наслідки тільки у даному конкретному випадку, та факти безперервної юридичної дії (факти-стани), тобто обставини, які існують тривалий час і безперервно або періодично породжують юридичні наслідки.

За походженням юридичні факти у бюджетному праві поділяються на:

- первинні, під якими розуміють факти, на підставі яких виникають та існують бюджетні правовідносини. До первинних юридичних фактів належать такі факти, які є базою, матеріалом для узагальнень на законодавчому рівні зведених, похідних юридичних фактів;

- похідні, під якими розуміють факти, які виникають на підставі первинних (походять від них), становлять їх узагальнене та систематизоване вираження.

За способом зв'язку юридичного факту з явищами матеріального світу юридичні факти поділяються на: позитивні, що мають місце у випадках, коли правові наслідки пов'язані з наявністю (існуванням) певного бюджетного явища, та негативні, що мають місце у разі відсутності (неіснуван-ня) такого явища.

Підставою руху бюджетного правовідношення є не один юридичний факт, а як правило, фактичний склад, тобто система юридичних фактів необхідних для настання юридичних наслідків, які також потребують подальшого дослідження. Аналіз фактичних складів у бюджетному праві дозволяє за критерієм складності структури розподілити їх на:

- фактичні склади з незалежним накопиченням усіх елементів, тобто такі, що породжують правові наслідки з одночасним існуванням усіх елементів. Такі фактичні склади у бюджетному праві зустрічаються досить рідко;

- фактичні склади з послідовним накопиченням елементів. Наприклад, для виникнення правовідношення з перерахування до державного бюджету перевищення доходів над видатками Національного банку України необхідна наявність такого фактичного складу: факт отримання доходу, факт покриття видатків, факт утворення перевищення доходів над видатками;

- фактичні склади, побудовані з використанням різних структурних принципів.

У бюджетному законодавстві елементи фактичних складів по-різному визначаються бюджетно-правовими нормами. Ці елементи можуть бути передбачені гіпотезою бюджетно-правової норми (визначені фактичні склади). В окремих випадках в бюджетно-правовій нормі можуть бути вказані тільки фактичні передумови індивідуальних актів, і юрисдикційні органи наділяються правом надавати можливість у порядку індивідуального регулювання вирішувати юридичні питання, які відносяться до правових наслідків з урахуванням конкретних обставин справи (відносно визначені фактичні склади). В окремих випадках зустрічаються фактичні склади, елементи яких не повністю передбачені бюджетно-правовими нормами (відносно визначені фактичні склади), що утруднює їх застосування у правозастосовній діяльності і зумовлює певну невизначеність та різне їх розуміння. Тому при прийнятті бюджетно-правових актів нормотворчій структурі потрібно уникати наявності таких фактичних складів.

бюджетний страховий право юридичний

4. Юридичний факт як підстава виникнення державного обов'язкового страхування

Для існування страхових правовідносин як правової реалії необхідна конкретна причина, підстава. Перед тим, як почати виклад основного матеріалу, слід звернутися до основ правової науки - науки теорії права та науки фінансового права, оскільки ми відносимо державне обов'язкове особисте страхування до інституту . фінансового права, і розглянути, що саме науковці вбачають під підставами виникнення, зміни та припинення правовідносин. Проаналізувавши праці вчених у галузі науки теорії права таких як: Алексєєва С.С., Александрова М.Г., Ісакова В.Б., Красавчикова О.А., а також праці вчених у галузі науки фінансового права - Пацурківського П.С., Воронової Л.К., Горбунової О.Н., можна зазначити, що підставами виникнення, зміни та припинення правовідносин є юридичний факт або сукупність юридичних фактів (фактичний склад). Подібні судження можна знайти і в дослідженні інших галузей права.

У правовій літературі висловлювалися різні точки зору на критерії, що лежать в основі розподілу страхування на обов'язкове і добровільне. Одні автори вважають, що таким критерієм є юридична природа страхування, зазначаючи, що страхування обов'язкове полягає в тому, що страхове правовідношення в деяких випадках виникає безпосередньо через веління закону. Страхування добровільне виникає з вільної угоди сторін (страхового договору) . Інші автори вважають, що розподіл страхування на обов'язкове і добровільне здійснюється за джерелом виникнення страхування: добровільне виникає зі страхового договору, обов'язкове -- безпосередньо через закон. Треті автори вважають, що юридична природа страхування -- це щось набагато більше, ніж питання про його добровільність і обов'язковість, вони пропонують вважати критерієм розмежування добровільного й обов'язкового страхування метод здійснення страхування, що полягає в питанні про залежність виникнення страхування від незв'язаної законом волі сторін. На думку В.К. Райхера, питання про те, закон чи договір як «джерело виникнення страхування» має другорядне, а іноді лише формально юридичне значення, у порівнянні з методом здійснення страхування.

Позицію тих авторів, які вважають, що в основі розподілу страхування на добровільне й обов'язкове лежить джерело його виникнення, сприйняв і Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування», у ст. 6 якого зазначено, що в основі добровільного страхування лежить договір між страхувальником і страховиком, обов'язкове ж страхування встановлюється законом. Така позиція є більш обгрунтованою та доцільною.

Беручи за критерій розподілу страхування добровільне й обов'язкове, джерело його виникнення, як таке, що найбільш відповідає дійсності, можна визначити, що є підставою виникнення страхових правовідносин, тобто, які безпосередньо юридичні факти впливають на виникнення обов'язкових і добровільних страхових правовідносин.

Щодо добровільного страхування це питання не має особливих складностей. Як зазначалося вище, у ст. 6 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» зазначено, що добровільне страхування здійснюється на основі договору. Договір є тим юридичним фактом (підставою), з яким закон пов'язує визначені юридичні наслідки. Так, факт укладення договору страхування свідчить про виникнення добровільного страхового правовідношення.

Відносно інше вирішення питання має місце у визначенні юридичних фактів при обов'язковому страхуванні. Прийняте положення про те, що обов'язкове страхування виникає безпосередньо відповідно до закону, з одного боку, не свідчить про те, що з моменту прийняття страхового закону відразу ж виникають конкретні правовідносини між страховиком і страхувальником, а також не вказує на ті юридичні факти, з якими закон пов'язує юридичні наслідки виникнення страхового правовідношення. З іншого боку, вказівка закону на те, що обов'язкове страхування встановлюється законом і здійснюється на підставі типового договору, також не дає нам можливості визнати типовий договір підставою для виникнення страхових правовідносин, тому що типовий договір не є індивідуальним актом, а має нормативний характер.

Жодний юридичний наслідок безпосередньо з норми права не випливає. Тут скрізь необхідні юридичні факти і конкретні життєві обставини, передбачені нормами права. Юридичний факт - це реальний життєвий факт, на підставі якого абстрактна норма закону перетворюється в конкретні права й обов'язки визначених осіб.

Норма права створює юридичну можливість виникнення, зміни і припинення правовідносин. Вона вказує на ті умови, обставини (факти), при наявності яких правові зв'язки починають рухатися. Закон спрямовує кожне правовідношення, визнаючи ті чи інші факти як підставу його руху. Він є загальною й обов'язковою передумовою руху правовідносин даного виду. Підставою руху конкретного страхового правовідношення є не закон, а визнані ним юридичні факти. Юридичний факт служить обов'язковою підставою для виникнення, зміни та припинення правовідносин. Навіть у тих випадках, коли закон покладає визначені обов'язки чи надає права, не передбачаючи для виникнення цих прав і обов'язків юридичних підстав, завжди існує визначений факт, з яким пов'язується наявність прав і обов'язків. Інше тлумачення цього питання логічно приводить до того, що закон із загальної передумови руху правовідносин перетворюються в приватну основу виникнення конкретного правовідношення подібно угоді, адміністративному акту і т.д. Під юридичними фактами у страховому праві варто розуміти конкретні життєві обставини, з наявністю яких норми права пов'язують настання передбачених у них правових наслідків. В юридичних фактах, що лежать в основі страхових правовідносин, відображаються особливості їхнього виникнення.

В юридичній літературі думки авторів з питання юридичних фактів, що лежать в основі виникнення правовідносин з обов'язкового страхування розділилися. Так, К.А. Граве і Л.А. Лунц вважають, що юридичним фактом виникнення й існування обов'язкового страхового правовідношення (насамперед, при майновому страхуванні) є страховий інтерес. Від його наявності, стверджують автори, «залежить саме виникнення й існування цього правовідношення», вважаючи страховий інтерес як зацікавленість у цілості запропонованого до страхування майна і як масштабу для визначення граничного розміру страхової суми. Однак, страховий інтерес виступає необхідною передумовою виникнення і реалізації страхового правовідношення. Крім того, страховий інтерес, який є невід'ємною ознакою страхового правовідношення, притаманний як майновому, так і особистому страхуванню. Закріплений у правових нормах, страховий інтерес дістає наступну реалізацію в суб'єктивних правах страхувальників - учасників страхового правовідношення, що вже виникло. Відповідно страховий інтерес не можна визнати юридичним фактом виникнення й існування страхових правовідносин.

Іншу точку зору з цього питання висловив А.Т.Ащеулов. Він вважає, що юридичними фактами, які лежать в основі виникнення страхового правовідношення, є договір страхування і страховий випадок. Погодитися з такою точкою зору не можна, тому що договір страхування дійсно є юридичним фактом для виникнення страхових правовідносин, але тільки добровільних. Страховий випадок також не можна визнати підставою для виникнення страхового правовідношення. Він є юридичним фактом здійснення страхових прав і обов'язків, що випливають із вже існуючих правовідносин. Страховий випадок у визначений період часу може і відбутися, що не виключає існування страхового правовідношення.

В.Н Яковлєв вважає, що юридичним фактом виникнення конкретного страхового правовідношення, його закріплення і подальшого розвитку служить страхове свідоцтво. «Підстава виникнення конкретного страхового правовідношення, -- пише В.Н. Яковлєв, - є не безпосередня сила, веління закону, а страхове свідоцтво, що визначає не тільки суб'єктів страхового правовідношення, а й конкретний зміст їхніх прав і обов'язків». Одне страхове свідоцтво як юридичний факт, на думку В.Н. Яковлєва, виявившись підставою виникнення страхового правовідношення, не впливає надалі на відносини сторін. З приведеною точкою зору, на нашу думку, погодитися не можна. Страхове свідоцтво - це юридичний документ, зміст якого, як і будь- якого іншого юридичного документа, засвідчує ті чи інші юридично значимі факти чи засновані на них правовідносини. Юридичне значення страхових документів, як зазначав В.І. Серебровський, полягає тільки в тому, що вони є найголовнішим доказом таких правовідносин, що виникли між сторонами зі страхового договору чи іншого правовстановлюючого документа. Страхове свідоцтво - це документ, що володіє особливою доказовою силою, і не має правовстановлюючого значення. Отже, видача страхового свідоцтва страхувальнику не свідчить про безумовний вступ страхування в силу.

Конкретні підстави (юридичні факти), із-за яких мають місце визначені юридичні наслідки (виникнення, зміна чи припинення страхових правовідносин), зазначені безпосередньо в законі. «Юридичним фактом, з яким пов'язане виникнення зобов'язання з обов'язкового майнового страхування, - зазначає В.В. Луць, - є факт наявності в громадянина, організації на праві власності, повного господарського відання чи оперативного управління майна, що відповідно до законодавства підлягає обов'язковому страхуванню». Надходження, наприклад, на службу в органи прокуратури є підставою для виникнення страхових правовідносин для державного обов'язкового особистого страхування працівників прокуратури. Підставою виникнення правовідносини по обов'язковому особистому страхуванню пасажирів - це складний фактичний склад: придбання проїзного квитка і перебування на транспортному засобі під час польоту (поїздки) чи на станції (вокзалі, пристані, порту) з моменту оголошення посадки і до моменту залишення порту, вокзалу, станції.

У літературі зазначається, що складний фактичний (юридичний) склад варто відрізняти від послідовних етапів, необхідних для завершення формування моделі правовідношення, його виникнення і розвитку. Висловлювалися різні думки щодо питання, коли виникає правовідношення - у момент «появи факту, що робить цей склад закінченим», тобто останнього етапу, або кожна з дій, хоча не породжує правовідношення в цілому, але спонукає виникнення, зміну чи припинення тих чи інших прав та обов'язків. Більш правильною є позиція тих авторів, які вважають, що події і дії, які входять у число елементів фактичного складу, залежно від їхнього характеру і зв'язку з іншими елементами, можуть породжувати самостійні наслідки. Права й обов'язки, що випливають з окремих елементів складного фактичного складу, можуть породжувати окремі права й обов'язки, що не становлять того правовідношення, для виникнення якого необхідна вся сукупність встановлених нормою прача юридичних фактів. Положення про те, що правовідношення виникає тільки в момент завершення останнього етапу в ланцюзі послідовних дій, а окремі права й обов'язки, зв'язані з елементами фактичного складу, існують поза правовідносинами в цілому, не може бути визнано правильним. Так, завершальним етапом страхового правовідношення є страховий випадок, що має ймовірний (випадковий) характер. Тому, якщо страховий випадок не відбувся, то ні про яке страхове правовідношення не можна говорити, що не відповідає дійсності. Підтвердженням наявності визначеного правового зв'язку (правовідносин) між страховиком і страхувальником до настання страхового випадку є добровільне (договірне) страхування, при якому факт укладення страхового договору є підставою (юридичним фактом) для виникнення страхового правовідношення, хоча страхового випадку в період дії договору страхування може так і не відбутися. З юридичних фактів у страховому праві варто цілком виключити презумпції і фікції. Презумпція у нормах страхового права завжди відсутня і не пов'язується з наявністю чи відсутністю визначених юридичних наслідків. Фікція як особливий техніко-юридичний прийом правової регламентації, коли вигадане, уявне положення визнається існуючим і здобуває обов'язковий характер, факт не має під собою реальної основи (як, наприклад, у сімейному праві запис батька дитини, народженої поза шлюбом, на прізвище матері). Усі юридичні факти в страховому праві мають реальний, конкретний характер. Що ж стосується юридичних складів, тобто сукупності юридичних фактів, настання яких необхідно для виникнення передбачених законом правових наслідків, то тут вони завжди мають привілейоване значення при формуванні страхових правовідносин. Це значить, що до правового результату веде не окремо взятий юридичний факт, а їхня сукупність, у якій його ключові елементи пов'язані один з одним у вигляді єдиної системи, що в кінцевому рахунку і приведе до виникнення або припинення страхових відносин.

ВИСНОВКИ

Дослідження визначених проблем юридичних фактів та фактичних складів має певне значення, перш за все, для законодавця. Будь-який юридичний факт та фактичний склад, що встановлюється бюджетно-правовою нормою, має бути визначеним, соціально зумовленим, своєчасним, відтворювати реальну ситуацію у бюджетній сфері і концентрувати в собі усі ключові та необхідні моменти. В іншому випадку фактичний склад не буде працювати, що призведе до надмірної завантаженості бюджетного законодавства.

З метою реалізації визначених функцій юридичні факти та фактичні склади у бюджетному праві мають відповідати таким вимогам:

- повноти, тобто будь-який фактичний склад має бути повним, включати елементи, що фіксують усі можливі варіанти розвитку фактичної ситуації у бюджетних правовідносинах;

- врегульованості, яка зумовлена тим, що у бюджетному праві для більшості фактичних складів властива послідовність зв'язку елементів, і тому законодавець має відрегулювати їх таким чином, щоб вони завжди були в змозі прийти до завершення, щоб у послідовності елементів не створювалися розриви;

- чіткості нормативного визначення, тобто чіткості визначення у бюджетному законі фактичного складу чи окремого юридичного факту для того, щоб підзаконні бюджетно-правові акти мали мінімальну можливість їх конкретизації. В іншому випадку виникає ймовірність необгрунтованого розширення фактичного складу, його соціальної та економічної незумовленості.

Проблема фактичних складів та юридичних фактів у фінансовому праві має практичне значення. Як слушно зазначає М. Карасєва, в плані фінансової правотворчої діяльності проблема юридичних фактів полягає в їх вірному доборі і чіткому закріпленні в нормативних актах. А в плані правоза-стосовної діяльності ця проблема полягає в їх встановленні і правильному застосуванні.

Таким чином, проведене дослідження окремих питань юридичних фактів у бюджетному праві дасть можливість уникнути помилок у нормотворчій та нормозастосовній діяльності, сприятиме подальшому вдосконаленню бюджетного законодавства.

При визначенні підстав державного обов'язкового особистого страхування громадян слід мати на увазі, що підставами виникнення, зміни та припинення страхових правовідносин є юридичні факти. Під юридичними фактами у страховому праві варто розуміти конкретні життєві обставини, з наявністю яких норми права пов'язуються настанням передбачених у них правових наслідків. В юридичних фактах, що лежать в основі страхових правовідносин, відображаються особливості їхнього виникнення, зміни та припинення.

Не можуть розглядатися підставами державного обов'язкового особистого страхування безпосередньо норми права, договори чи страхові свідоцтва. Державному обов'язковому особистому страхуванню притаманна, як правило, наявність складного фактичного (юридичного) складу.

Список використаної літератури

1. Алексеев С.С. Общая теория права. -- Т. 2. -- М., 1982. -- С. 168.

2. Александров М.Г. Законность и правоотношение в советском обществе. - М., 1995.

3. Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- № 37--38. -- Ст. 189.

4. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве. -- М., 1984. -- С. 53--55.

5. Карасева М.В. Финансовое правоотношение. -- М., 2001. -- С. 154--155.

6. Колосюк В.В. Юридичний факт в страховому праві // держава і право. - Випуск 23. - 2005. - С. 389-395.

7. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. - М., 1958. - С. 27.

8. Пацурківський П.С. Проблеми теорії фінансового права. - Чернівці, 1998.

9. Рабинович П.М. Основи загальної теорії права та держави. -- К., 1994. -- С 129.

10. Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. -- М., 1998. -- С. 352.

11. Фінансове право: підручник / (Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадькаленко СТ., та ін.): Керівник авт. кол. і відп. редактор Л.К. Воронова - Харків, 1998.

12. Чернадчук В. Окремі проблеми юридичних фактів у бюджетному праві // Прокуратура. Людина. Держава. - № 7. - 2004. - С. 84 - 91.

Размещено на Allbest.ru