Актуальність теми. Стаття 3 Конституції України визнає людину, її життя і здоров'я, а також її безпеку найвищою соціальною цінністю в Україні. Держава гарантує право людини на життя і здоров'я та право на захист від протиправних посягань (ст.27 Конституції України), а також право на належні, безпечні і здорові умови праці (ст.43 Конституції України). В кожній із цих статей Конституції України підкреслено, що забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статистичні показники злочинів, що вчиняються з використанням вибухових речовин і вибухових пристроїв, є невтішними. Майже в кожній державі світу, незалежно від того, чи вона розвинута чи тільки розвивається, спостерігається зріст даної категорії злочинів, збільшується число загиблих та постраждалих у результаті вибухів.

За останні роки і в Україні також істотно збільшилась кількість злочинів, що вчиняються з використанням вибухових пристроїв. За даними вибухотехнічної лабораторії Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, за період з 2005 по 2008 рік органами внутрішніх справ України було зареєстровано 183 вибухи, із них - 110 кримінальних. Найбільша кількість кримінальних вибухів сталася у Харківській, Дніпропетровській, Львівській, Київській областях та м. Києві. Тільки протягом 2008 року працівниками вибухотехнічних служб МВС різних регіонів нашої держави було здійснено 682 виїзди на місця подій, з них 36 - за фактом вибуху, 146 - за повідомленням про підготовку до вибуху та 500 - за повідомленням про виявлення вибухонебезпечних предметів. Злочини даної категорії відрізняються від інших особливою жорстокістю, оскільки некерована енергія вибуху несе небезпеку життю людей, приватній та державній власності, об'єктам господарського значення, що часто не є об'єктами злочину, а лише в силу тих чи інших причин знаходяться в зоні його вчинення. У переважній більшості випадків використання вибухових речовин та вибухових пристроїв призводить до загибелі та поранення великої кількості людей, які фактично не причетні до безпосередніх намірів злочинців.

Під час проведення спецоперацій, пов'язаних зі знешкодженням саморобних вибухових пристроїв однією з головних проблем є забезпечення особового складу ефективними засобами безпеки, від наявності яких залежить організація безпечного проведення вибухотехнічних робіт.

Практичний досвід виявлення, дослідження та вилучення саморобних вибухових пристроїв потребує узагальнення з метою розробки ефективних методів знешкодження таких пристроїв.

Слід вказати, що певні питання протидії злочинам, що вчиняються з використанням вибухових пристроїв були предметом уваги українських та зарубіжних науковців, які викладені в працях І.І. Артемонова, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, Л.А. Бєлякова, М.А. Бєлянського, М.А. Буківа, В.К. Гавро, І.Ф. Герасимова, Г.І. Грамовича, В.В. Гунера, Ю.М. Дільдіна, А.В. Іщенка, Н.С. Карпова, З.І. Кірсанова, М.В. Кобця, В.Я. Кодина, П.Н. Коткіна, І.П. Красюка, В.С. Кузьмічова, М.П. Ландишева, І.П. Лисенка, В.В. Мартинова, М.А. Михайлова, І.Д. Моторного, І.Ф. Пантелєєва, М.А. Селиванова, О.Ю. Семенова, П.П. Смольякова, С.М. Стахівського, Є.М. Тихонова, Л.Д. Удалової, В.М. Цвєткової, А.Г. Яструбова та інших. Однак проблема виявлення, попереднього дослідження та вилучення саморобних вибухових пристроїв і досі залишається недостатньо вивченою.

Необхідність вдосконалення та вирішення проблем виявлення, попереднього дослідження та вилучення саморобних вибухових пристроїв з метою попередження вибухів в подальшому і обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 роки (,, Заходи безпеки під час огляду, вилучення та транспортування вибухових пристроїв та вибухових речовин”), затверджені наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2006-2008 роки; Програмі профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, передбачена постановою Кабінету міністрів України №1767 від 20 грудня 2006 р.,, Про затвердження комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки”.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у комплексному висвітленні теоретичних основ та практики, сукупності проблем виявлення, попереднього дослідження та вилучення саморобних вибухових пристроїв спеціалістами вибухотехніками МВС, СБУ, МНС та інших спеціальних підрозділів у сучасних умовах для обґрунтування конкретних рекомендацій і пропозицій у цій галузі.

Для досягнення мети дисертаційного дослідження автором були поставлені такі основні завдання:

- систематизація відомої науково-технічної інформації про вибухові речовини, вибухові пристрої та конструктивні характеристики вибухових пристроїв саморобного виготовлення;

- створення єдиного підходу до рівня інформативності ознак саморобних вибухових пристроїв, що необхідні при дослідженні та знешкодженні такого роду об'єктів;

- розробка методики дій при виявленні, попередньому дослідження та вилученні саморобних вибухових пристроїв;

- визначення напряму використання спеціальних знань працівниками МВС та СБУ при виявленні саморобних вибухових пристроїв для пошуку злочинців;

- формування на цій основі рекомендацій щодо дій осіб, які беруть участь в оглядах місць подій за фактами виявлення, дослідження, вилучення та знешкодження саморобних вибухових пристроїв.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що складаються в діяльності правоохоронних органів України при виявленні, попередньому дослідженні та вилученні саморобних вибухових пристроїв з метою попередження вибуху.

Предмет дослідження - виявлення, попереднє дослідження та вилучення саморобних вибухових пристроїв.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять: історико-правовий метод (для аналізу поглядів науковців щодо розвитку окремих теорій, концепцій, проблем дослідження вибухових речовин та вибухових пристроїв); елементи формальної логіки (з метою класифікації саморобних вибухових пристроїв, типізації дій спеціалістів-вибухотехників на різних етапах пошуку та дослідження вибухових пристроїв); системно-структурний метод (розробка системи типових дій, формування тактичних операцій та дослідження вибухових пристроїв), фундаментальні положення криміналістики (для вивчення криміналістичної характеристики злочинів). Соціологічний метод використовувався при анкетуванні працівників вибухотехнічних підрозділів органів внутрішніх справ для вивчення практики застосування відповідних методів і дій при виявленні саморобних вибухових пристроїв. Вирішення поставлених перед дисертантом завдань відбувалось із врахуванням сучасної наукової думки та чинного законодавства.

Нормативною базою дослідження є Конституція України, закони і постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, що регламентують діяльність правоохоронних органів та відповідних служб, а також чинні відомчі нормативні акти та інструктивні документи МВС України.

Емпірична база дослідження. Для проведення дослідження використовувались:

- зміст і висновки аналізу емпіричного матеріалу, отриманого в результаті соціологічних досліджень, в тому числі результати анкетування 120 спеціалістів вибухотехників та техніків-саперів МВС України, а також керівників цих підрозділів;

- результати вивчення діяльності спеціалістів-вибухотехників з виявлення, дослідження та знешкодження вибухових пристроїв з різними характеристиками та в різних ситуаціях, що виникають на практиці;

- статистичні дані за 2005-2008 роки, що стосуються діяльності вибухотехнічних служб в різних регіонах України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у дисертації обґрунтовується низка нових теоретичних положень і висновків, які розширюють наукове уявлення про виявлення, попереднє дослідження та вилучення саморобних вибухових пристроїв, пропонується вирішення проблем, що виникають в різних ситуаціях при пошуку, виявленні, попередньому дослідженні, вилученні та знешкодженні саморобних вибухових пристроїв. У результаті дослідження сформульовано ряд положень і висновків, що мають і теоретичне і, безпосередньо, практичне значення, а саме:

вперше:

узагальнено криміналістичні засади виявлення, пошуку, дослідження, вилучення та знешкодження саморобних вибухових пристроїв;

розроблено пропозиції щодо методики пошуку, попереднього дослідження, вилучення та знешкодження саморобних вибухових пристроїв;

визначені основні алгоритми дій при розслідуванні чи попередженні злочинів, пов'язаних із застосуванням саморобних вибухових пристроїв;

спроектована схема поетапних дій суб'єкта злочинної діяльності при підготовці, вчиненні та знищенні слідів злочину, вчиненого з використанням саморобних вибухових пристроїв;

висвітлена типова характеристика особи, яка може використовувати в злочинних цілях саморобний вибуховий пристрій;

удосконалено:

організаційні та діагностичні проблеми, що стоять перед спеціалістами-вибухотехніками в ході виявлення, дослідження, вилучення та знешкодження саморобних вибухових пристроїв;

етапи вилучення та знешкодження саморобних вибухових пристроїв;

дістали подальшого розвитку:

методики виявлення, дослідження, вилучення та знешкодження саморобних вибухових пристроїв, що можуть застосовуватись при вчиненні різних видів злочинів;

ситуативний підхід до порядку дій працівників правоохоронних органів при виявленні саморобних вибухових пристроїв;

визначення основних елементів конструкції саморобного вибухового пристрою;

алгоритм попереднього дослідження при виявленні саморобного вибухового пристрою.

Практичне значення одержаних результатів полягає передусім у тому, що обґрунтовані в дисертації висновки й пропозиції спрямовані на вдосконалення діяльності щодо виявлення, попереднього дослідження та вилучення саморобних вибухових пристроїв. Проведене дослідження має чітко виражений прикладний характер, оскільки містить сукупність методичних рекомендацій, що можуть стати зручним інструментом при розслідуванні злочинів, пов'язаних із застосуванням саморобних вибухових пристроїв та вдосконалення антитерористичної діяльності.

Розроблені дисертантом методичні рекомендації позитивно оцінені практичними працівниками вибухотехнічних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, а саме вибухотехнічною службою Київської області та впроваджені у їх діяльність протягом дослідження (акт впровадження в практичну діяльність МВС України від 28.01.2008 року).

Результати дослідження використовуються при викладанні розділів криміналістики, що пов'язані з вивченням застосування у злочинних цілях вибухових речовин, вибухових пристроїв; спеціальних технічних засобів і методик виявлення, вилучення, огляду та дослідження вибухових пристроїв з метою вдосконалення роботи працівників МВС при виникненні відповідних ситуацій; при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників з курсу "Криміналістика” в Київському національному університеті внутрішніх справ (акт впровадження в навчальний процес КНУВС від 05.09.2008 року).

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки й рекомендації неодноразово обговорювались на засіданнях кафедри криміналістики Київського національного університету внутрішніх справ.

Результати та пропозиції дисертації оприлюднені на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, а саме: "Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності” (14 квітня 2006 року, м. Київ), "Запорізькі правові читання" (18-19 травня 2006 року, м. Запоріжжя), "Наукове забезпечення правоохоронної діяльності: Історія, сучасність та міжнародний досвід” (19-20 травня 2006 року, м. Київ).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені у шести наукових працях, в тому числі у трьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків, трьох додатків на восьми сторінках, списку використаних джерел (181 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 181 сторінки, з них загальний обсяг тексту - 156 сторінки.

Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації; визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, головні завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію та впровадження, а також щодо публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 "Вибухотехніка як частина науки криміналістика”. Розглядається місце криміналістичної вибухотехніки в системі загальної теорії криміналістики як окремої криміналістичної теорії, її зв'язки і відносини з іншими окремими криміналістичними теоріями. Деталізуються об'єкти, предмет, науково-технічні засоби, прийоми, методи, закономірності, практичні завдання та значення криміналістичної вибухотехніки з урахуванням попередніх досліджень й теоретичних положень, розроблених науковцями.

Наукові дані, технічні засоби і методики, організаційно-тактичні рекомендації криміналістичної вибухотехніки мають значення для цілого ряду конкретних напрямів діяльності правоохоронних органів і служб безпеки.

Основне призначення криміналістичної вибухотехніки полягає в забезпеченні адміністративної, оперативної й слідчої діяльності правоохоронних органів, спецслужб й інших державних органів України, що ведуть боротьбу зі злочинністю, спеціальними методами й засобами виявлення, розкриття й попередження злочинів, вчинених з використанням вибухових речовин і вибухових пристроїв або імітуючих їх предметів. Також, криміналістична вибухотехніка озброює слідчих, оперативних працівників, експертів і спеціалістів-вибухотехніків, інших учасників процесу боротьби зі злочинами, що пов'язані з використанням вибухових речовин і вибухових пристроїв, знаннями і навичками про те, як: розпізнати вибухонебезпечний об'єкт серед предметів навколишнього середовища; запобігти вибуху і захиститися від ураження вибухом на різних етапах роботи; правильно (без ризику вибуху та максимально повно) оглянути й зафіксувати результати огляду вибухонебезпечних предметів, яким чином із вибухотехнічних виробів і матеріалів витягти інформацію; призначити і провести вибухотехнічні й інші експертизи, у якій послідовності досліджувати вибухотехнічні та інші пов'язані з ними об'єкти; використати отримані дані при розшуку й розслідуванні справ цієї категорії.

Підрозділ 1.1 "Виникнення та розвиток криміналістичної вибухотехніки”. Дисертант розглядає основні етапи становлення та виникнення криміналістичної вибухотехніки. Наводиться порівняльний аналіз різних точок зору науковців щодо предмету криміналістичної вибухотехніки, її самостійності, понятійного апарату та постійного розвитку вибухотехніки як частини науки криміналістики.

Розвиток наукових досліджень у вибухотехнічному напрямі набагато випередив розвиток законодавства. Перші вибухотехнічні дослідження проводилися у часи Великої Вітчизняної війни, ще до прийняття Кримінального кодексу УРСР 1960 року та інших, регламентуючих такі дослідження, нормативних актів. У подальшому методики таких досліджень та рекомендації щодо дій при розслідуванні злочинів, пов'язаних з вибуховими речовинами та вибуховими пристроями, було сформульовано у 1950-1956 роках у працях В.В. Гунера, М.А. Буківа, М.А. Бєлінського, М.П. Ландишева, І.Ф. Пантелєєва, пізніше Є.М. Тихонова, В.М. Цвєткової та інших.

Тривалий період криміналістична вибухотехніка, в основному, накопичувала емпіричний матеріал, розробляла власні вибухотехнічні методи і прийоми, залишаючись при цьому в рамках криміналістичної техніки, науково-теоретичною основою вибухотехнічної експертизи. Криміналістична вибухотехніка як самостійна галузь криміналістичної техніки до 1990 років сформувалася в систему теоретичних положень, на основі яких для потреб практики розроблялися відповідні науково-технічні засоби, методи і прийоми пошуку, збирання та дослідження вибухонебезпечних об'єктів і слідів їх застосування. Починаючи з 90-х років у криміналістичній вибухотехніці відбуваються якісні зміни, що оцінюються як перехід на новий етап розвитку. В зв'язку з потребами практики було розширене коло досліджуваних об'єктів, створені криміналістичні інформаційні фонди, що забезпечують діагностичні дослідження багатьох штатних вибухотехнічних виробів, розроблені й прийняті на озброєння нові методики дослідження. І.І. Артамонов, В.П. Бахін, П.М. Коткін, І.П. Лисенко, М.А. Михайлов, І.Д. Моторний, А.В. Іщенко, М.В. Кобець та інші дослідили питання організації і методики розслідування злочинів, вчинених із використанням вибухових речовин і вибухових пристроїв.

Природу вибухотехнічних знань можна оцінити як двоїсту. З одного боку, це природничо-наукові і технічні знання, що характеризуються інформаційною сутністю об'єктів дослідження, а з іншого боку правові знання, що характеризують діяльність слідчого, оперативних працівників, експертів, спеціалістів і фахівців у процесуальних і непроцесуальних формах.

На основі вивчених точок зору науковців зроблено висновок, що криміналістична вибухотехніка визначається як окреме криміналістичне вчення, що вивчає закономірності виникнення, перетворення й використання криміналістичної інформації про вибухові речовини, вибухові пристрої, предмети, що їх імітують, пов'язані з ними особи і об'єкти, а також розробляє на цій основі науково-технічні засоби, прийоми і методи пошуку, обстеження, знешкодження, огляду, фіксації, вилучення й дослідження даних об'єктів і слідів їх застосування з метою забезпечення кримінально-процесуальних, оперативно-розшукових, адміністративно-правових форм діяльності правоохоронних органів і спецслужб з попередження, виявлення й розкриття злочинів, вчинених з використанням вибухових речовин та вибухових пристроїв.

Підрозділ 1.2 "Засоби та методи криміналістичної вибухотехніки”. Розглянуто та дано характеристику основним, найбільш значущим поняттям окремої криміналістичної теорії - засобам та методам. Проводиться безпосередній аналіз загальних, пристосованих, спеціально розроблених засобів та загальнонаукових і спеціальних методів, що застосовуються в криміналістичній вибухотехніці.

Виділяються основні напрями використання засобів та методів, що застосовуються на практиці: при дослідженні вибухових речовин та вибухових пристроїв; при розслідуванні чи попередженні злочинів та при здійсненні інших спеціальних заходів по припиненню терористичних проявів.

Аналіз засобів і методів злочинів, вчинених з використанням вибухових речовин і вибухових пристроїв в нашій країні, країнах Європи, вивчення динаміки процесів розробки, впровадження в практику нових науково-технічних засобів і методів, дозволяє дійти висновку про те, що рівень розвитку науково-технічних засобів і методів криміналістичної вибухотехніки обумовлений рівнем вчинення злочинів з використанням вибухових речовин та вибухових пристроїв у країні або в її окремому регіоні. Це свого роду протистояння, протиборство злочинців, які створюють все нові і нові конструкції саморобних вибухових пристроїв, а також тактичні прийоми вчинення злочинів, що змушує спеціальні підрозділи правоохоронних органів розробляти і постійно вдосконалювати спеціальні вибухотехнічні засоби, методи і тактичні прийоми пошуку, знешкодження і дослідження саморобних вибухових пристроїв.

До засобів криміналістичної вибухотехніки відносяться прилади, устаткування, інструменти, матеріали, хімічні реактиви, програмне забезпечення та інші засоби, призначені для використання оперативними працівниками, слідчими, експертами і спеціалістами-вибухотехніками при вирішенні завдань з пошуку, виявлення, попереднього дослідження, знешкодження, знищення, огляду, фіксації, вилучення, транспортування і криміналістичного дослідження вибухонебезпечних об'єктів і слідів, що вони залишають.

Даючи характеристику методам криміналістичної вибухотехніки ми звернули увагу на те, що методи криміналістичної вибухотехніки являють собою сукупність загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, що є цілісною, взаємозалежною системою. Основним і першим елементом у цій системі є діалектичний метод - загальний метод пізнання, загальна методологічна основа криміналістики; другим - загальнонаукові методи дослідження: спостереження, вимірювання, опис, порівняння, моделювання, експеримент; третьою ланкою є окремі криміналістичні методи. Серед них розрізняють загальні техніко-криміналістичні методи, запозичені методи інших наук і спеціальні вибухотехнічні методи.

З метою розвитку засобів та методів криміналістичної вибухотехніки доцільно погоджувати зусилля вчених і практичних спеціалістів при вирішенні вибухотехнічних проблем у напрямі боротьби із злочинністю та підвищення рівня підготовленості висококваліфікованих кадрів.

Підрозділ 1.3 "Причини та цілі застосування злочинцями саморобних вибухових пристроїв”. Застосування саморобних вибухових пристроїв відрізняється від інших способів здійснення злочину двома взаємозалежними властивостями: високою вражаючою здатністю факторів вибуху та часто непередбачуваними наслідками його вчинення для оточуючого середовища. Тому що, на відміну від застосування холодної або вогнепальної зброї, вибух не носить цілеспрямованого характеру. Злочини, пов'язані із застосуванням саморобних вибухових пристроїв, відрізняються підготовленістю задуму й конкретних дій. Зазначені злочини досить специфічні в реалізації своєї об'єктивної й суб'єктивної сторони, які виражаються в різноманітті конструкцій саморобних вибухових пристроїв, рівнів їх виготовлення й способів застосування.

Наявність злочинів, що вчиняються з використанням вибухових речовин та саморобних вибухових пристроїв, обумовлює необхідність цільового вивчення причин та цілей їх застосування злочинцями й урахування цих причин та цілей як у практичній діяльності працівників правоохоронних органів, так і при розробці рекомендацій щодо тактики дій.

Розглянуто ряд об'єктивних та суб'єктивних причин, що, на думку дисертанта, спонукають осіб до використання вибухових речовин та саморобних вибухових пристроїв при вчиненні злочину та досягненні своєї мети. Розглядається група об'єктів, на які можуть посягати злочинці з використанням саморобних вибухових пристроїв, та можливі місця застосування саморобних вибухових пристроїв.

Дисертант детально проаналізував цілі, які ставить перед собою злочинець або група злочинців під час планування вибуху та мотивації злочинних дій.

Однією з особливостей вчинення злочинів із застосуванням саморобних вибухових пристроїв є те, що суб'єктом передбачається відсутність безпосереднього контакту злочинця й об'єкта посягання. Це дозволяє діяти злочинцям непомітно для оточуючих і для потерпілих у момент вибуху. Розрахунки співучасників злочину про знищення під впливом вибуху залишених ними класичних криміналістичних слідів, а також скритність й ефективність у досягненні мети, зумовлюють вибір такого способу злочину.

Вирішувати дану проблему тільки за рахунок оперативно-розшукових заходів неможливо. Необхідні перш за все нормативна регламентація та відповідні економічні заходи. Лише в цьому комплексі можливе максимальне застосування різноманітних заходів до злочинців судовими органами.

Підрозділ 1.4 "Встановлення особи злочинця за результатами огляду місця події при виявленні саморобного вибухового пристрою”. Розглядаючи злочини, пов'язані з використанням саморобних вибухових пристроїв, особливо складним завданням є встановлення особи злочинця, оскільки в усіх ситуаціях, у ході слідства, повинні встановлюватись особи, причетні до вчиненого злочину, роль кожного співучасника в злочині, цілі, які вони переслідували, і мотиви, якими керувались при підготовці, вчиненні і прихованні злочину. Самостійним елементом криміналістичної характеристики є дані, що характеризують особу злочинця, детально досліджуючи які, можна дійти висновку про теоретичні і практичні навички особи, яка виготовила вибуховий пристрій, та особу, яка його встановила.

саморобний вибуховий пристрій вилучення

Надається характеристика осіб, яких, у першу чергу, слід перевіряти на причетність до злочинів даної категорії, якщо немає іншої інформації, що може конкретизувати особу злочинця і тим самим зменшити час та територію пошуку підозрюваної особи. Серед підозрюваних найчастіше зустрічаються: підлітки, рецидивісти, військовослужбовці та інженери (освіта пов'язана з технологією вибуху в промисловості). Підлягають також пошуку особи, які користувались в бібліотеках літературою і посібниками по виготовленню вибухових пристроїв і проведенню вибухів. Шляхом виїмки в бібліотеках можуть бути отримані книжкові і читальні формуляри, дані яких дають відповідь на питання, хто цікавився підручниками з підривної справи. В позитивних випадках треба взяти вказані в формулярі підручники, на аркушах яких можуть бути виявлені зроблені рукою перевіряємих осіб помітки, записи або малюнки. В сучасних умовах більш актуальним серед злочинців стає використання інформації з всесвітньої мережі Інтернет, що ускладнює пошук злочинця за вказаними напрямами.

Для того, щоб не допустити злочинів, необхідно своєчасно виявляти осіб, які намагаються їх вчинити, а потім реалізувати ефективне переривання з їхнього боку дій, спрямованих на доведення злочинного замислу до кінця, в тому числі - затримання злочинців і притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Наводяться дані про особу злочинця, що вчинює злочин із використанням саморобних вибухових пристроїв.

Поданий аналіз відбиває характер реалізації криміналістичної вибухотехніки в правовому полі, а також при вивченні механізмів, мотивів та особливостей вчинення злочинів, пов'язаних із застосуванням саморобних вибухових пристроїв.

Розділ 2 "Саморобні вибухові пристрої як об'єкти криміналістичного дослідження”. Досліджується поняття саморобного вибухового пристрою, його відмінність від вибухового пристрою промислового виготовлення. Дається характеристика вибуховим речовинам, що застосовуються найчастіше, видам вибуху вибухових пристроїв, впливам вибуху на оточуюче середовище, видам вибухових пристроїв, конструктивним станам вибухових пристроїв, основним ознакам саморобних вибухових пристроїв, принципам керування, знешкодження та слідовій картині після вибуху. Наводяться види саморобних вибухових пристроїв, їх характеристики, можливі складові частини, ознаки, стани саморобних вибухових пристроїв. Підтримується точка зору П.П. Смольякова і І.Д. Моторного про необхідність розмежування вибухових пристроїв відповідно до ваги вибухової речовини, з огляду на різну вражаючу силу та наслідки, що виражають слідову картину після вибуху.

Зазначається, що серед саморобних вибухових пристроїв можуть зустрітися як примітивні зразки, так і пристрої, виконані на високому професійному рівні. Як правило, виготовлювачі намагаються копіювати відомі промислові аналоги, наприклад, ручні гранати, однак деякі саморобні вибухові пристрої відрізняються оригінальною конструкцією й навіть віддалено не нагадують розповсюджені типи вибухових пристроїв промислового виробництва. Поняття саморобних вибухових пристроїв, на нашу думку виражаються через систему ознак і критеріїв, що дозволяють у комплексі підходити до віднесення вибухонебезпечних предметів до категорії вибухових пристроїв.

Підрозділ 2.1 "Основні елементи конструкції саморобних вибухових пристроїв”. У цьому підрозділі розглядаються можливі елементи конструкції саморобних вибухових пристроїв, способів і засобів ініціювання їх вибуху, а також можливі варіанти керування саморобним вибуховим пристроєм. Дається характеристика окремих елементів конструкції саморобного вибухового пристрою. Детально розглянуті бойові частини саморобних вибухових пристроїв, що мають схожу класифікацію з вибуховими пристроями промислового виготовлення, а відрізняються тільки використанням при виготовленні не передбачених для цього корпусів, складових елементів системи керування, засобів ініціації вибуху, вражаючих елементів та неможливістю точно передбачити наслідки можливого вибуху. Звертається увага на можливість встановлення злочинцями вибухового пристрою майже в будь-якому місці, з використанням відповідного його маскування, перероблення і можливості дистанційного приведення в дію механізму ініціації вибуху. Наведені приклади замаскованих саморобних вибухових пристроїв в деяких побутових предметах. Встановлено, що використання при виготовленні саморобного вибухового пристрою конкретного устаткування, інструментів, пристосувань для механічної обробки матеріалів призводить, як правило, утворення на деталях саморобного вибухового пристрою ідентифікаційних ознак. Конструктивне рішення, компонування елементів саморобного вибухового пристрою і сукупність використаних для його виготовлення технічних прийомів і заходів безпеки, обумовлених технічною грамотністю виробника, його знанням основ підривної справи. Це так званий вигляд виробника, що також відбивається в конструкції саморобного вибухового пристрою у вигляді особливого комплексу ознак. 60% респондентів знешкоджували вибухові пристрої з електромеханічним принципом керування, 20% - з радіокерованим та 20% - з часовим механізмом керування.

Нерідко в конструкціях саморобних вибухових пристроїв, крім основного заряду, зустрічаються імітаційні заряди або вироби, що в деяких випадках вводить в оману працівників вибухотехнічних або охоронних служб. Результатом цього, може бути безпечна поведінка при вилученні саморобного вибухового пристрою і як наслідок - вибух.

Обґрунтовується висновок, що, із криміналістичної точки зору, саморобний вибуховий пристрій - це предмет і знаряддя злочину, який має досить різноманітний спектр конструктивних рішень, що мають широкі можливості в застосуванні й управління станом, здатний раптово й майже миттєво завдавати серйозного ураження людям і різного роду об'єктам.

Необхідність докладного опису конструкцій саморобних вибухових пристроїв, на наш погляд, викликана відсутністю їхнього детального розгляду в криміналістичній літературі. Проведені дослідження доповнюють об'єм теоретичної інформації необхідної для вирішення проблем, що виникають при розмінуванні або дослідженні саморобного вибухового пристрою. Запропоновані рекомендації дозволять працівникам слідства, оперативних підрозділів й експертам отримати необхідну інформацію, більш цілеспрямовано проводити слідчі дії, змоделювати системи саморобного вибухового пристрою, використаного для вчинення кримінального вибуху, а також пошуку осіб, які виготовили саморобний вибуховий пристрій й вчинили злочин, а так само для забезпечення заходів безпеки при знешкодженні саморобного вибухового пристрою.

Підрозділ 2.2 "Пошук та виявлення саморобних вибухових пристроїв”. Досліджуються та аналізуються основні місця вибухів з метою створення загальної схеми пошуку і виявлення саморобних вибухових пристроїв у приміщеннях, на відкритій місцевості, авіа - та автотранспорті. Розглядаються основні способи пошуку та виявлення саморобних вибухових пристроїв з використанням різних методів і технічних засобів, в залежності від обставин та місця пошуку. Наводяться приблизні дії осіб, які залучені до пошуку саморобних вибухових пристроїв у різних місцях та за різних обставин. Звертається особлива увага на пошук, знешкодження радіокерованих саморобних вибухових пристроїв, а також пошук та знешкодження саморобних вибухових пристроїв в автотранспортних засобах, які перебувають без охорони, що створює умови для безперешкодного встановлення саморобного вибухового пристрою на будь-якій деталі, що рухаються, або на деталі, через які проходить електричний струм.

Характеризуються демаскуючі ознаки саморобних вибухових пристроїв, ознаки, за якими можна встановити приблизну схему приведення його в дію, наслідки його вибуху та визначити подальші дії щодо можливості знешкодження, демонтажу, перевезення саморобного вибухового пристрою або його знищення на місці.

Зроблений висновок про те, що для якісного проведення пошуку саморобного вибухового пристрою, одних технічних засобів, які передбачені для пошуку та уважності, не достатньо, потрібний чіткий план дій відповідно до ситуації та використання широкого кола методів пошуку.

Підрозділ 2.3 "Попереднє дослідження саморобних вибухових пристроїв”. Попереднє дослідження саморобних вибухових пристроїв - це важливі й необхідні дії групи розмінування, які полягають у зовнішньому огляді, фотографуванні й описуванні елементів конструкції вибухового пристрою з метою отримання детальної інформації про його будову і принцип дії. За умови детального дослідження саморобного вибухового пристрою можна отримати вичерпну інформацію про принцип дії вибухового пристрою, можливості його знешкодження, транспортування, можливі наслідки вибуху, мету встановлення та особу, яка виготовила чи встановила вибуховий пристрій. Звертається увага на необхідність традиційних криміналістичних досліджень, за допомогою яких можна виявити сліди папілярних візерунків та інших ідентифікуючих слідів особи, яка виготовила чи встановила саморобний вибуховий пристрій. Приділяється увага різного роду слідам, що можуть знаходитись як на вибуховому пристрої, на місці його встановлення, так і на особі, що його виготовила чи встановила. Вивчення слідів дозволить встановити механізм підготовки і вчинення злочину, свідчення про зброю, що використовувалась, отримати інформацію про особу злочинця, місце виготовлення або придбання вибухового пристрою, спосіб його перевезення на місце події і т. ін. Інакше кажучи, сліди відіграють важливу роль у процесі виявлення і доказування причетності конкретної особи до вчинення злочину із застосуванням саморобного вибухового пристрою.

У всіх випадках попереднього дослідження саморобних вибухових пристроїв не припустимі ніякі механічні впливи (удари, струшування, висмикування проводів тощо), нагрівання, спроби переміщення та демонтажу. Однак якщо з аналізу конкретної ситуації очевидна можливість його перенесення, то треба цим скористатися з метою ізоляції саморобних вибухових пристроїв від місць громадського користування - транспорту, будинків, вулиць тощо. Вивчення зібраних деталей і вузлів пристрою дозволяє встановити наявність необхідних і достатніх ознак, характерних для вибухового пристрою, а також попередньо оцінити його придатність для здійснення вибуху. Крім того, окремі деталі, механізми й вузли саморобного вибухового пристрою класифікуються за своїм функціональним призначенням.

Головною метою попереднього дослідження є встановлення зв'язку між ознаками вибухового пристрою, можливою функціональною схемою й принципом спрацювання з метою уникнення вибуху та різного роду фізичних і матеріальних збитків. Своєчасне виявлення, фіксація і дослідження матеріальних і ідеальних слідів вибуху дозволяє отримати інформацію про застосований саморобний вибуховий пристрій, його окремі характеристики, способи підриву; встановити вид використаної вибухової речовини в її тротиловому еквіваленті, місцезнаходження вибухового пристрою під час вибуху, наявність у злочинця професійних навичок і т. ін.

Підрозділ 2.4 "Вилучення та знешкодження саморобних вибухових пристроїв”. Відзначається, що вилучення та знешкодження саморобних вибухових пристроїв є одним із важливих та небезпечних дій, які обов'язково повинні проводитися фахівцями з використанням відповідних технічних засобів й дотриманням правил безпеки, що регламентуються відповідними нормативними актами та інструкціями, переведенням саморобного вибухового пристрою в безпечне положення та застосуванням різноманітних методів локалізації місця ймовірного вибуху. Необхідно зазначити, що знищення саморобного вибухового пристрою - це чітко сплановані та продумані дії спеціалістів з розмінування, направлені на механічне чи інше руйнування вибухонебезпечних предметів на місці їх виявлення або в спеціально відведених місцях. Це дії спеціалістів щодо нейтралізації виконавчих механізмів підривників з послідуючим їх видаленням (при необхідності) на місці виявлення для транспортування до місць знищення. У роботі наводяться приклади технічних засобів, що використовуються спеціалістами-вибухотехніками при вилученні та знешкодженні саморобних вибухових пристроїв, їхні дії в різних умовах. Наводяться детальні приклади локалізації вибуху за допомогою технічних засобів у різних умовах з метою зменшення вражаючих факторів дії вибуху.

Ми звертаємо увагу на необхідність додаткової детальної перевірки території, де був знешкоджений саморобний вибуховий пристрій, на наявність інших вибухових пристроїв, що можуть бути відволікаючими або заміняючими. В разі, якщо вибуху уникнути не вдалося, своєчасне виявлення, фіксація і дослідження матеріальних та ідеальних слідів вибуху дозволяє отримати інформацію про застосований вибуховий пристрій, його окремі характеристики, способи підриву; встановити вид використаної вибухової речовини в її тротиловому еквіваленті, місцезнаходження вибухового пристрою під час вибуху, наявність у злочинця професійних навичок та можливості дистанційного керування.

Висновки

Bulba Т.М. Revelation, preliminary research and immobilizing of the home-made explosive facilities. - Manuscript.

The dissertation is on the reception of a scientific degree of the candidate of Law by specialty 12.00.09. - criminal procedure and criminalistics; forensic examination. - Kyiv National University of Internal Affairs, Kyiv, 2009.

Dissertation is devoted to the criminalistical and organizational problems of revelation, preliminary research and immobilizing of home-made explosive facilities.

The scientific research discovers general theoretical theses touching the origin and development of criminal explosive facilities as the branch of criminal technical equipment methods and ways of application. The main reasons and aims of home-made explosive used by criminals are analysed so as the possibilities of identifying the criminal according the results of the crime scene examining are carried out when the home-made explosive devices are found.

The principal idea of dissertation is the research and systematization of the well-known scientific and technical information that deals with explosive facilities and development of professional skills in the field of crime scene examination, revelation, research and destruction of home-made explosive devices. The methods of the revelation, preliminary research and immobilizing of home-made explosive facilities are worked out.

Key words: explosive, explosive facilities, home-made explosive facilities, search, research, revelation and destruction.

Размещено на Allbest.ru