Вирішення судом процесуальних питань в стадії виконання вироку

Визначення сутності виконання вироку як судової стадії кримінального процесу України. Критерії розмежування питань, які підлягають вирішенню і не можуть бути вирішені на стадії виконання вироку. Пропозиції щодо запровадження пенітенціарного провадження.

Рубрика Государство и право
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 20.10.2012
Размер файла 60,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Вирішення судом процесуальних питань В стадії виконання вироку

12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Харченко Ірина Олександрівна

Київ - 2010

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Проголошення України в Конституції України 1996 року правовою державою (ст. 1), а людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки - найвищою соціальною цінністю (ст. 3) вимагає докорінного реформування кримінального процесу як сфери державної діяльності, пов'язаної з можливістю істотного обмеження прав та свобод людини як під час провадження у справі, так і за результатами такого провадження у разі винесення і виконання судового вироку чи іншого процесуального рішення.

Визначені у ст. 2 чинного Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) завдання кримінального судочинства стосуються як кримінального процесу загалом, так і кожної його стадії, у тому числі стадії виконання вироку, ухвали, постанови (далі - виконання вироку) суду, яка має логічно завершувати провадження у кримінальній справі і невиконання або ж неналежне виконання вироку негативно впливає на виконання завдань кримінального процесу. Якими б ефективними не були попередні стадії процесу, вони втрачають своє значення, якщо винесений вирок не приведено до виконання, не реалізовано конкретні рішення, які містяться у вироку; зводиться нанівець вся попередня діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокурора, суду, пов'язана з досудовим провадженням, розглядом і вирішенням справ, переглядом судових рішень, якщо підсумкове судове рішення не буде реалізовано і таким чином не буде забезпечено прав і законних інтересів учасників процесу.

Внесені до чинного КПК України під час «малої судової реформи» 2001 року зміни і доповнення посилили роль суду у забезпеченні прав особи у досудовому провадженні і в прийнятті справедливого рішення у справі, здійснено перехід до якісно нової системи перегляду судових рішень - в апеляційному, касаційному порядку і в порядку виключного провадження. Кримінальний кодекс України (далі - КК України) 2001 року вніс певні зміни в систему покарань, умови їх призначення, а Кримінально-виконавчий кодекс України (далі - КВК України) 2004 року суттєво змінив порядок їх виконання. Проте зміни в законодавстві, зокрема і у зв'язку з прийняттям у 2010 році Закону «Про судоустрій і статус суддів», найменшою мірою торкнулися стадії виконання вироку, необхідності підвищення ролі суду, який звертає вирок до виконання і розглядає питання, пов'язані з виконанням вироку, і проблеми посилення гарантій прав та законних інтересів засудженого, виправданого, потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача у зв'язку з розглядом цих питань, що випливає не лише з Конституції України, але і з ратифікованих Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, інших конвенцій, пов'язаних із виконанням вироків. На необхідність перегляду положень закону в цьому аспекті вказують і результати проведеного нами анкетування 184 суддів. Так, близько 70% опитаних висловилося за необхідність повного перегляду законодавчого регулювання діяльності суду на стадії виконання вироку, 28,1% пропонують переглянути окремі норми КПК України, і тільки 9,2% суддів вважають чинний порядок належним, а удосконалення вбачають у кращій підготовці суддів та їх відповідальному ставленні до вирішення відповідних питань.

Наукового дослідження потребують і співвідношення питань, які суд має право розглядати у стадії виконання вироку, і необхідність підвищення ефективності судового розгляду і вирішення питань про звільнення від подальшого відбування покарання, зокрема у зв'язку з умовно-достроковим звільненням, через тяжку хворобу. За даними судової статистики у досліджуваний період більше 30% звільнених від подальшого відбування покарання осіб знову вчинили злочини і були засуджені, що свідчить, передусім, про недосконалість процесуального механізму вирішення відповідних питань у кримінальному судочинстві.

Питанням стадії виконання вироку у кримінальному процесі приділяли значну увагу вчені як у дореволюційний (Ю. Ю. Олександровський, П. І. Люблінський, М. М. Розін, І. Я. Фойницький), так і в радянський і пострадянський періоди, зокрема В. Д. Адаменко, В. М. Бібіло, Н. О. Бородовська, В. Д. Бринцев, Т. В. Варфоломеєва, Ю. М. Грошевий, О. В. Капліна, Е. Ф. Куцова, Р. В. Літвінов, Л. М. Лобойко, П. А. Лупинська, В. Т. Маляренко, Є. О. Матвієнко, О. Р. Михайленко, М. М. Михеєнко, В. В. Ніколюк, В. Т. Нор, Г. М. Омельяненко, І. Д. Перлов, В. О. Попелюшко, А. Л. Ривлін, І. М. Рижков, М. К. Свірідов, М. І. Сірий, Б. М. Спиридонов, М. С. Строгович, Д. В. Тулянський, М. О. Чельцов-Бебутов, В. П. Шибіко, М. Є. Шумило, Ю. К. Якимович.

Значний науковий інтерес для дисертаційного дослідження становлять і праці науковців з кримінально-виконавчого права, зокрема, О. М. Джужи, М. О. Стручкова, М. І. Скригонюка, Г. С. Семакова, А. Х. Степанюка, В. М. Трубнікова, а також із кримінального права: П. П. Андрушка, Л. В. Багрія-Шахматова, В. В. Голіни, С. І. Зельдова, І. І. Карпеця, А. В. Наумова, Ю. М. Ткачевського, С. Д. Шапченка, С. С. Яценка.

Визнаючи значний внесок учених в удосконалення теорії і практики виконання вироку, не можна не зазначити, що комплексне дослідження вирішення судом питань, пов'язаних із виконанням вироку в умовах істотно зміненого законодавства, дії нових Кримінального та Кримінально-виконавчого кодексів України, ще не провадилось. Виходячи з сучасних пріоритетів у сфері кримінальної політики, а також наявної судової практики, виникає необхідність переосмислення накопиченого наукового потенціалу. На це націлюють і Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затверджена Указом Президента України від 10 травня 2006 року №361/2006, де звертається увага на неефективність чинної системи виконання судових рішень, внаслідок чого Європейський суд із прав людини у рішеннях проти України констатував порушення права на справедливий суд, та Концепція реформування кримінальної юстиції України, затверджена Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з цільовою комплексною науково-дослідною програмою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Удосконалення правового механізму реалізації та захисту прав, інтересів людини і громадянина в Україні» (номер державної реєстрації ТЗ НДР № 01 БФ 042-01), пов'язане з напрямом наукових досліджень кафедри правосуддя цього ж факультету «Проблеми удосконалення законодавства про судоустрій та судочинства» (номер державної реєстрації 97165), а також в межах теми Центру дослідження прав людини юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Функціонування механізму реалізації та захисту прав і свобод громадян в Україні» (№ 01 БФ 042-01) за третім науковим підрозділом «Спеціально-правові способи захисту прав і свобод громадян України». Тема дисертації затверджена Вченою радою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 22 грудня 1997 р. протокол № 3, уточнена 22 березня 2010 р., протокол № 6.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі вивчення теоретичних і практичних проблемних питань провадження на стадії виконання вироку з'ясувати особливості реалізації на цій стадії судової влади для виконання завдань кримінального процесу (ст. 2 КПК), розробити пропозиції щодо вдосконалення процесуальної форми вирішення судом питань, які виникають на стадії виконання вироку відповідно до вимог Конституції України, міжнародно-правових актів у галузі прав людини і судочинства.

Основними завданнями дослідження є:

- визначити суть і завдання виконання вироку як судової стадії кримінального процесу України;

- з'ясувати правову природу дій суду на стадії виконання вироку;

- проаналізувати структуру стадії виконання вироку;

- дослідити критерії розмежування питань, які підлягають вирішенню і які не можуть бути вирішені на стадії виконання вироку;

- розробити класифікацію питань, що повинні бути вирішені судом після набрання вироком законної сили, у процесі виконання покарання та після його виконання;

- з'ясувати процесуальні особливості порядку вирішення цих питань;

- розробити загальні рекомендації для суддів щодо звернення до виконання різних видів вироку;

- виробити пропозиції з удосконалення механізму вирішення зазначених питань з урахуванням необхідності захисту прав людини, у тому числі захисту прав засудженого в процесі виконання покарання і відновлення прав виправданого.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають між судом та іншими суб'єктами під час виконання вироків, ухвал та постанов суду.

Предметом дослідження є теоретичні і практичні аспекти вирішення судом процесуальних питань у стадії виконання вироку, ухвали і постанови у кримінальному процесі України.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та наукової об'єктивності результатів дослідження обрано діалектичний підхід наукового пізнання, а також комплекс сучасних загальнонаукових і спеціальних методів, які застосовуються в правовій науці. Зокрема формально-логічний - для визначення суті стадії виконання вироку; системно-структурний - для визначення структури стадії виконання вироку, класифікації питань, які виникають у зв'язку з виконанням вироку, а також для побудови схеми провадження з вирішення питань, які у своєму вирішенні потребують доказування окремих обставин; порівняльно-правовий метод - для співставлення норм та практики застосування вітчизняного законодавства з правовими нормами та практикою їх застосування в інших країнах у сфері діяльності суду під час виконання вироків; метод юридичного аналізу - для виявлення суті та призначення правових норм вітчизняного законодавства в галузях кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого права з метою з'ясування суті питань, що вирішуються судом під час виконання вироків, а також після їх виконання; соціологічні та статистичні методи, а саме, метод опитування та метод статистичного аналізу емпіричного матеріалу - для виявлення ефективності правового регулювання правовідносин, які виникають між судом та іншими суб'єктами процесу під час виконання вироків.

Емпіричною базою дисертації є матеріали узагальненої в науково-практичних, методичних та інформаційних виданнях судової практики; матеріали неузагальненої опублікованої судової практики з розгляду питань, що виникають на стадії виконання вироку; статистичні дані Державної судової адміністрації України та Державного департаменту України з питань виконання покарань щодо кількості осіб, звільнених від подальшого відбування покарання; результати вивчення 248 судових рішень з питань, що виникають на стадії виконання вироку, в місцевих судах Автономної Республіки Крим у період з 2001 по 2009 роки та перше півріччя 2010 року; результати анкетування 184 суддів місцевих та апеляційного суду АР Крим. При написанні дисертації автором було використано багаторічний особистий досвід адвокатської та суддівської діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження визначається тим, що в науці кримінально-процесуального права вона є першим в Україні комплексним дослідженням особливостей здійснення судової влади загалом і компетенції суду зокрема саме на стадії виконання вироку, а також процесуального порядку вирішення питань, що виникають після набрання вироком законної сили та в процесі виконання вироку, з урахуванням вимог Конституції України 1996 року, міжнародно-правових актів у галузі прав людини та кримінального судочинства, механізму захисту прав засудженого, виправданого та інших осіб, щодо яких виконуються судові рішення у кримінальній справі.

Наукову новизну дослідження засвідчують наступні положення:

1. Вперше:

- обґрунтовано необхідність віднесення дій суду з реабілітації виправданого до компетенції суду та запропоновано правовий механізм забезпечення права на реабілітацію при зверненні вироку до виконання. Така діяльність повинна охоплюватися направленням постанови про звернення виправдувального вироку до виконання для поновлення виправданого в усіх правах за місцем його роботи, проживання, також до інших організацій, установ тощо, до засобів масової інформації;

- на основі аналізу діяльності зі звернення вироку до виконання як циклу застосування норм кримінально-процесуального права обґрунтовано висновок про наявність двох його форм - усної та письмової. При цьому звільнення з-під варти в залі судового засідання виправданого або засудженого до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, чи звільнення від відбуття покарання, запропоновано вважати діяльністю суду зі звернення вироку до виконання в усній формі;

- обґрунтовано доцільність у розділі „Виконання вироку, ухвали і постанови суду» КПК України передбачити главу „Пенітенціарне провадження», норми якої регулювали б порядок не тільки безпосередньо судового розгляду, а й інші питання судової діяльності, і запропоновано зміст такої глави;

- запропоновано визначення поняття «пенітенціарна справа» та з'ясовано її ознаки і зміст.

2. Набули подальшого розвитку:

- визначення суті стадії виконання вироку. Обґрунтовано, що діяльність суду, пов'язана з виконанням вироку, має ознаки правозастосування і є новим циклом застосування норм кримінального права, та, у деяких випадках, норм кримінально-процесуального права, який складається зі звернення вироку до виконання та вирішення питань, що виникають у зв'язку з виконанням вироку;

- положення про те, що до структури стадії виконання вироку входять: звернення вироку до виконання; вирішення питань, які виникають при зверненні вироку до виконання; вирішення питань, що виникають в процесі виконання покарання та після його виконання;

- положення про необхідність оформлювати письмове звернення вироку до виконання відповідною постановою або виконавчим листом із зазначенням рішення про звернення вироку до виконання, а також мотивуванням такого рішення;

- пропозиції щодо можливості поділу всіх питань, які можуть вирішуватися в стадії виконання вироку, на питання, вирішення яких випливає з винесеного у кримінальній справі вироку, та питання, які для свого вирішення потребують доказування окремих обставин.

3. Запропоновано удосконалення:

- вирішення питання, яке випливає з вироку, винесеного у кримінальній справі, введенням спрощеного порядку судового розгляду. Водночас питання, які вимагають для свого вирішення доказування окремих обставин, потребують більш детальної регламентації порядку судового розгляду з передбаченням такої його частини, як судове слідство;

- з урахуванням результатів проведеного дослідження обґрунтовано пропозиції про внесення змін та доповнень до чинного КПК України та Проекту нового КПК України.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:

- у процесі правотворчості - для вдосконалення положень чинного КПК України, також при розробці Проекту нового КПК України в частині правового регулювання діяльності суду в стадії виконання вироку;

- у сфері застосування права - для удосконалення кримінально-процесуальної діяльності суду, прокурора, адвоката на досліджуваній стадії;

- у науково-дослідній роботі - для подальшої розробки наукових та інформаційних основ діяльності суду в кримінальному судочинстві;

- у навчальному процесі - при викладенні у вищих юридичних навчальних закладах курсу „Кримінальний процес України», підготовці підручників, навчальних посібників, навчально-методичних рекомендацій з цього курсу.

Пропозиції щодо вдосконалення чинного Кримінально-процесуального кодексу України та проекту КПК України направлені до Верховної Ради України і отримали позитивну оцінку (лист Комітету АР України з питать законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності №04-19/14-2086 від 29.10.2010 року за підписом першого заступника Голови Комітету Олійник В.М.).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, які містяться в дисертації, доповідалися автором на засіданнях кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, яка рекомендувала дисертацію до захисту, а також на IV звітній науково-практичної конференції професорсько-викладацького та курсантського (студентського) складу Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (2002 рік, м. Сімферополь), Міжнародній науковій конференції «Організація адвокатури і надання правової допомоги в демократичному суспільстві» (18-19 жовтня 2002 року, м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної криміналістики» (19-21 вересня 2002 року, м. Сімферополь-Алушта), VI звітній науково-практичної конференції науково-педагогічного персоналу, курсантів і студентів Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (14 травня 2004 року, м. Сімферополь), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Процесуальне та організаційне забезпечення діяльності органів досудового слідства та дізнання в системі МВС України» (17 травня 2008 року, м. Сімферополь).

Публікації. Основні положення дисертації відображені у 12 публікаціях, у тому числі 7 наукових статтях у фахових виданнях ВАК України та 5 тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Структура роботи обумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (255 найменування), додатків. Загальний обсяг дисертації - 240 сторінок, обсяг основного тексту - 199 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, аналізується стан її наукової розробки, визначаються мета і завдання дослідження, його наукова, правова та емпірична база, формулюються основні положення, що виносяться на захист, розкривається наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості про їх апробацію.

Розділ 1. «Судочинство з виконання вироку в системі кримінального процесу» складається із підрозділів, присвячених дослідженню суті, правової природи та особливостей структури стадії виконання вироку.

У підрозділі 1.1. «Суть та правова природа стадії виконання вироку» зазначається, що стадія виконання вироку, ухвали та постанови суду - це самостійна стадія кримінального процесу, в якій суд звертає до виконання судові вироки, ухвали і постанови, які набрали законної сили, здійснює контроль за приведенням їх до виконання, а також вирішує у встановленому законом порядку питання, які виникають при виконанні вироків, ухвал і постанов, здійснюючи таким чином діяльність із застосування норм права.

Аналізуючи точки зору правознавців щодо предмету діяльності суду при виконанні вироку, розмежування сфери дії суду та органів виконавчої влади, міркувань про необхідність виділення виконавчого провадження у межах кримінального судочинства, ми погоджуємося з авторами, які не піддають сумніву кримінально-процесуальну природу виконання вироку та інших судових рішень. Діяльність суду, що пов'язана з виконанням вироку, має ознаки правового застосування і виступає новим циклом застосування норм кримінального права та є новим ланцюгом циклів застосування норм кримінально-процесуального права. Це дозволяє говорити про наявність самостійної стадії кримінального процесу - виконання вироку, ухвали та постанови суду. Змістом кримінально-процесуальної діяльності при виконанні вироку є його звернення до виконання, контроль за виконанням вироку, вирішення у встановленому законом порядку питань, які виникають при виконанні судових рішень.

У підрозділі 1.2. «Особливості структури стадії виконання вироку» звертається увага на те, що специфічними ознаками стадії виконання вироку є, по-перше, її переривчастий характер, адже кримінально-процесуальна діяльність здійснюється на цій стадії в міру виникнення відповідних питань, які вирішує суд (ст. 409 КПК України) і може обмежуватися лише одним актом - зверненням вироку до виконання, якщо під час його виконання не виникло сумнівів і суперечностей, що стосуються його змісту і питань, які потребують його втручання. Після відбуття покарання засудженим суд може розглядати клопотання про зняття судимості, у разі його звернення (ст. 414 КПК України). Другою специфічною ознакою цієї стадії є те, що на відміну від інших стадій, в ній немає обвинувачення, не розглядається основне питання кримінальної справи - щодо винності засудженого, бо воно вже вирішено вироком суду, який набрав законної сили і не підлягає ні перевірці, ні перегляду на цій стадії процесу. Третя ознака полягає в тому, що вирішення багатьох процесуальних питань, які визначають зміст стадії виконання вироку, ґрунтується на нормах кримінального і кримінально-виконавчого права, які у цих випадках у сукупності з нормами кримінально-процесуального права становлять правову основу цієї стадії.

До структури стадії виконання вироку можна віднести наступні елементи: - складається з трьох етапів: звернення вироку до виконання, вирішення питань, що виникають у процесі виконання вироку, та вирішення питань, які виникають після виконання вироку; - у кінці першого етапу суддя виносить рішення (акт застосування права), яке здатне породжувати кримінально-виконавчі правовідносини. Без такого акту кримінально-виконавчі правовідносини не можуть розпочатися навіть за наявності обвинувального вироку, що набрав законної сили; - діяльність суду на другому та третьому етапах стадії виконання вироку, що за своїм характером є процесом застосування норм кримінального та кримінально-виконавчого права, може не виникнути взагалі, однак правовідносини, що пов'язані з цією діяльністю, вже врегульовано кримінально-процесуальним законодавством апріорі.

Розділ 2. «Звернення вироку до виконання» складається з двох підрозділів, у яких досліджуються суть, правова природа та особливості звернення вироків до виконання у кримінальному процесі.

У підрозділі 2.1. «Суть, правова природа і порядок звернення вироку до виконання» зазначається, що звернення вироку до виконання за своєю природою є діяльністю із застосування норм кримінально-процесуального права. При цьому дії з приведення вироку до виконання не можуть входити до повноважень суду. Звертати вирок до виконання суд може не тільки в письмовій формі, тобто надсилаючи розпорядження (постанову) про виконання вироку, копію вироку, але і, за певних умов, в усній формі, наприклад, щодо звільнення в залі судового засідання виправданого або засудженого до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі. Процесуальний порядок звернення вироків до виконання може змінюватися відповідно до тих особливостей, які властиві окремим видам вироків. Особливості звернення різних видів вироків до виконання обумовлені, головним чином, видом вироку в процесуальному розумінні, тобто є вирок обвинувальним чи виправдувальним. Другий фактор, який вносить специфіку в порядок звернення вироку до виконання, є поділ вироків за видами покарання, до яких засуджено особу.

У підрозділі 2.2. «Особливості звернення до виконання різних видів вироку» зазначається, що при зверненні до виконання виправдувального вироку до дій суду повинні бути включені дії з реабілітації виправданого. Вироки з призначенням покарання, що обмежує або позбавляє волю, мають звертатися до виконання постановою суду, яка разом із копією вироку направляється Державному департаменту України з питань виконання покарань або командирам військових частин та гарнізонів. Вироки з призначенням покарання, що передбачає трудовий вплив на засудженого без позбавлення чи обмеження волі повинні бути звернуті до виконання кримінально-виконавчою інспекцією, органом внутрішніх справ за місцем проживання засудженого, а вироки із призначеним покаранням у виді виправних робіт - звертаються до виконання за місцем роботи засудженого. Вироки з призначенням покарання, яке має характер майнового стягнення, належить звертати до виконання шляхом направлення виконавчого листа державній виконавчій службі, а вирок із призначенням покарання у виді штрафу, який виконується особисто засудженим, - направленням відповідної постанови суду безпосередньо засудженому. Вироки з призначенням покарання, що встановлює обмеження для певного виду професійної діяльності, повинні звертатися до виконання постановою про звернення до виконання кримінально-виконавчій інспекції або установі виконання основного покарання. Вироки з призначенням покарання у вигляді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу повинні звертатися до виконання відповідною постановою органу або посадовій особі, які присвоїли таке звання, ранг, чин, клас.

Розділ 3. «Процесуальні повноваження суду з вирішення питань, що виникають в стадії виконання вироку» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Коло питань, які можуть бути вирішені в стадії виконання вироку» зазначається, що коло питань, які за законом можуть бути розв'язані в стадії виконання вироку, доволі широке і не має чіткого і повного законодавчого визначення та класифікації. Дисертантом розроблена особиста класифікація питань, що виникають і вирішуються судом в стадії виконання вироку: 1) Питання, вирішення яких випливає зі змісту винесеного у справі вироку: - сумніви та суперечності, які виникають внаслідок недоліків вироку; - застосування закону, який звільняє від покарання чи пом'якшує покарання (ст. 4051 КПК України); - застосування покарання за наявності декількох вироків (ст. 413 КПК України). 2) Питання, які в своєму вирішенні потребують доказування окремих обставин: - питання, пов'язані з невиконанням або особливостями виконання конфіскації майна (пункт 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних із виконанням вироків» від 21 грудня 1990 року №11); - умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням (ст.407 КПК України); - звільнення від відбування покарання вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 4071 КПК України); - звільнення від покарання через хворобу (ст. 408 КПК України); - звільнення від покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку (ст. 4081 КПК України); - скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 4082 КПК України); - скасування звільнення від відбування покарання вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 4083 КПК України); - заміна штрафу покаранням у вигляді громадських робіт, виправних робіт штрафом, обмеженням чи позбавленням волі, обмеження чи позбавлення волі службовим обмеженням, позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні (ст. 410 КПК України); - застосування судом примусового лікування до засуджених, які є алкоголіками чи наркоманами, і його припинення (ст. 4111 КПК України); - питання дострокового зняття судимості (ст.414 КПК України); - питання встановлення та припинення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі (ст. ст. 158, 159 КВК України).

У підрозділі 3.2. «Питання, вирішення яких випливає зі змісту винесеного у справі вироку» наголошується, що суд при їх вирішенні, незалежно від часу, в який виникло питання, повинен спиратися на обставини, встановлені при винесенні вироку, тобто на обставини кримінальної справи, а не на поведінку засудженого. Питання, які не потребують доказування, і рішення з яких випливає із суті винесеного у кримінальній справі вироку, вирішують, здебільшого, під час звернення вироку до виконання або на початковому етапі виконання вироку. Такими є питання про повернення застави заставодавцю, а також про неприведення вироку до виконання у зв'язку з передачею засудженого іншій країні для відбування покарання. Вирішувати питання, які виникають внаслідок недоліків вироку, повинен суд, що виніс відповідний вирок. Особливості характеристики цих питань дозволяють застосувати дещо спрощений порядок їх вирішення, результатом чого може стати економія часу та коштів.

У підрозділі 3.3. «Питання, які потребують доказування окремих обставин» вказується на здійснення судом при вирішенні таких питань процесу доказування. Проаналізувавши правову природу питань, які потребують доказування окремих обставин, запропоновано порядок розгляду питань, вирішення яких потребує доказування певних обставин: 1) всі обставини, які є підставами для застосування норм кримінального права, виникають у процесі виконання вироку і можуть як залежати від волі особи, так і мати об'єктивний характер; 2) враховуючи те, що більшість питань мають природу заохочень, суд повинен настільки ретельно досліджувати факти, наскільки це можливо в умовах регламентованого законом процесуального порядку; 3) рішення з усіх питань, віднесених до цієї групи, здатні змінювати кримінально-виконавчі, а в деяких випадках кримінальні правовідносини, тобто мають властивість бути юридичним фактом; 4) предмети доказування з кожного з розглянутих питань є схожими і переплітаються між собою.

Розділ 4 «Організація та зміст провадження з вирішення питань, які потребують доказування окремих обставин» складається із 3 підрозділів.

У підрозділі 4.1. «Загальні положення провадження з вирішення питань, які потребують доказування» стверджується, що діяльність суду з вирішення питань, які виникають у процесі виконання покарань або після його виконання, а також у процесі застосування примусових заходів медичного характеру є відокремленим видом провадження в межах єдиної стадії виконання вироків поряд із діяльністю зі звернення вироку до виконання та діяльністю з усунення сумнівів та незрозумілостей вироку. У зв'язку з правовою природою більшості питань, які вирішуються в межах цього провадження, воно може мати назву «пенітенціарне провадження», яке слід здійснювати в чотири етапи: 1) досудове збирання та формування матеріалів пенітенціарної справи; 2) перевірка справи прокурором; 3) попередній розгляд справи суддею; 4) судовий розгляд справи.

У підрозділі 4.2. «Порядок провадження у пенітенціарних справах» розкриваються основні положення провадження у пенітенціарних справах. Приводом для початку формування пенітенціарної справи є рішення про це посадової особи, а також клопотання, заявлені засудженим, членами його сім'ї та близькими родичами, начальниками медичних частин установ або органів виконання покарань. Підставою для початку діяльності з формування матеріалів справи для вирішення відповідного питання є відбуття засудженим частини покарання, встановленої в КК України, або інші обставини, передбачені кримінальним, кримінально-процесуальним та кримінально-виконавчим законодавством України. Засудженому на досудовому етапі пенітенціарного провадження має забезпечуватися право на правову допомогу та можливість безперешкодного спілкування з адвокатом або іншою особою, яка має право на надання правової допомоги, без обмеження кількості та часу таких зустрічей. До єдиного предмету доказування в пенітенціарному провадженні належать наступні дані про: 1) позитивну (негативну) діяльність засудженого в побуті; 2) позитивну (негативну) діяльність засудженого на виробництві; 3) позитивну (негативну) діяльність засудженого в громадському житті; 4) динаміку щодо зростання позитивної (негативної) діяльності; 5) мотиви та мета такої діяльності; 6) стан здоров'я засудженого; 7) об'єктивний характер причин захворювання; 8) якщо засуджена жінка, - стан вагітності, вік дитини.

У підрозділі 4.3. «Здійснення судового контролю в стадії виконання вироку» обґрунтовуються пропозиції щодо посилення судового контролю за виконанням вироків. Судовий контроль як специфічна форма застосування судом норм права входить до меж здійснення судом правосуддя. Здійснювати контрольні функції суд може лише в тій сфері діяльності, яка безпосередньо пов'язана з тим чи іншим видом процесу, передбаченим законодавством України, що повною мірою стосується і судового контролю у сфері вирішення питань, які виникають у процесі виконання покарання або після його виконання.

виконання вирок пенітенціарний судовий

ВИСНОВКИ

Дослідження теоретичних і практичних проблем вирішення судом процесуальних питань в стадії виконання вироку в кримінальному процесі України дає можливість зробити наступні висновки.

1. Діяльність суду, пов'язана з виконанням вироку, має ознаки правового застосування, є новим циклом застосування норм кримінального права, а в деяких випадках - і норм кримінально-процесуального права. Така діяльність може бути включена до поняття "правосуддя" у широкому розумінні цього терміну. Рішення, які виносить суд в стадії виконання вироку, як із застосування кримінального права, так і з застосування кримінально-процесуального права, наділені тими необхідними ознаками, які повинні мати акти застосування права. Кожний акт застосування права є водночас юридичним актом, що породжує, змінює або припиняє правовідносини певного виду.

2. Стадія виконання вироків, ухвал і постанов суду складається з трьох етапів: звернення вироку до виконання, вирішення питань, що виникають у процесі виконання вироку, та вирішення питань, які виникають після виконання вироку.

3. Звернення вироку до виконання за своєю природою є діяльністю із застосування норм кримінально-процесуального права. Суд, звертаючи вирок до виконання, приймає відповідне рішення, обов'язкове для виконання поряд із приписами винесеного судом вироку. Звільняючи з-під варти в залі судового засідання виправданого або засудженого до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, суд звертає вирок до виконання в усній формі. Звернення вироку до виконання в письмовій формі має оформлятися відповідною постановою із зазначенням рішення про звернення вироку до виконання, а також мотивуванням такого рішення. Загальні правила звернення вироку до виконання можуть конкретизуватися, а також набувати специфіки залежно від виду винесеного судом рішення, а також від компетенції того органу, на який покладено виконання приписів вироку.

4. Запропоновано механізми звернення до виконання виправдувальних вироків, а також обвинувальних вироків із різними видами покарання. Так, при зверненні до виконання виправдувального вироку до дій суду повинні бути включені дії з реабілітації засудженого, а саме: негайне винесення постанови про звернення вироку до виконання в частині повернення застави; негайне усне розпорядження про скасування запобіжного заходу; після набрання вироком законної сили - направлення постанови про звернення вироку до виконання, а також копії вироку за місцем роботи, проживання засудженого, а також до інших установ, організацій та підприємств, на які вкаже він, а у випадку його смерті - члени його сім'ї та близькі родичі, а також якщо про порушення щодо особи кримінальної справи, обрання щодо неї запобіжного заходу, пред'явлення обвинувачення або призначення до судового розгляду справи щодо нього повідомлялося в засобах масової інформації, - керівникам відповідних засобів масової інформації щодо оприлюднення спростування викладеної раніше інформації.

5. Всі питання, які пов'язані з виконанням вироку і розглядаються судом, можна поділити на такі, вирішення яких випливає з винесеного у кримінальній справі вироку, та такі, рішення з яких вимагає доказування окремих обставин. Додатково включити те чи інше питання до відповідних груп можна за умови дотримання наступних критеріїв: 1) до групи питань, рішення з яких випливає зі змісту винесеного у справі вироку: питання, які раніше не були вирішені у вироку або іншому рішенні суду; такі питання не зачіпають суть вироку; 2) до групи питань, які в своєму рішенні потребують доказування окремих обставин: питання не повинно зачіпати суті вироку; здатність суттєво змінювати або припиняти кримінально-виконавчі правовідносини; здатність питання знімати певні правові обмеження, накладені на особу, внаслідок засудження.

6. Питання, які не вимагають доказування, рішення з яких випливає з суті винесеного у кримінальній справі вироку, вирішуються, здебільшого, під час звернення вироку до виконання або на початковому етапі виконання вироку. За визначеними раніше критеріями до таких питань можуть бути віднесені питання про повернення застави заставодавцю, скасування та застосування до засудженого або виправданого заходів безпеки, а також про неприведення вироку до виконання у зв'язку з передачею засудженого іншій країні для відбування покарання; вирішувати питання, які виникають внаслідок недоліків вироку, повинен суд, що виніс відповідний вирок; особливості характеристики цих питань дозволяють застосувати дещо спрощений порядок їх вирішення, що дає можливість зекономити час та кошти.

7. Всі обставини, які є підставами для застосування норм кримінального права, виникають у процесі виконання вироку і можуть як залежати від волі особи, так і мати об'єктивний характер. Враховуючи те, що більшість питань мають природу заохочень, суд повинен настільки ретельно досліджувати факти, наскільки це можливо в умовах регламентованого законом процесуального порядку. Рішення з усіх питань, віднесених до цієї групи, здатні змінювати кримінально-виконавчі, а в деяких випадках кримінальні правовідносини, тобто мають властивість бути юридичним фактом. Предмети доказування з кожного з розглянутих питань є схожими і переплітаються між собою.

8. Необхідно сформувати відокремлене провадження для вирішення питань, які потребують доказування окремих обставин. Системно-структурний підхід до вирішення питання про місце такого провадження в системі кримінального процесу привів до висновку про те, що в структурі стадії виконання вироку, яка має охоплюватися розділом КПК України, слід виділяти: 1) діяльність суду зі звернення вироку до виконання; 2) діяльність суду з усунення сумнівів та незрозумілостей, які виникають у процесі звернення вироку до виконання; 3) діяльність суду зі здійснення пенітенціарного провадження. Шляхом моделювання запропоновано структуру такого провадження, а саме: досудове збирання та формування матеріалів пенітенціарної справи; перевірка справи прокурором; попередній розгляд справи суддею; судовий розгляд справи.

9. Підставами для початку як досудового, так і судового пенітенціарного провадження є обставини об'єктивного характеру, закріплені в законі, що не потребують свого доказування, і які дозволяють розпочати дослідження та доказування інших, необхідних для вирішення питання, обставин. На досудовому етапі, а судовому засіданні під час пенітенціарного провадження формується та розглядається окрема юридична справа - пенітенціарна справа. «Пенітенціарна справа» - це діяльність і рішення посадових осіб адміністрацій установ або органів виконання покарань, судді зі збирання, дослідження та оцінки доказів, зафіксована у встановленому законом порядку у відповідних процесуальних документах, а також система зібраних і відповідним чином упорядкованих документів, які фіксують факт, зміст, результати процесуальних дій, та інші матеріали, які відображають обставини, що мають значення для вирішення питання про звільнення особи від подальшого відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким його видом.

При розгляді матеріалів такої справи суд може витребувати додаткові матеріали або іншим чином доповнити матеріали справи.

10. До єдиного предмету доказування в пенітенціарному провадженні слід відносити наступні обставини: 1) позитивна (негативна) діяльність засудженого або звільненого в побуті; 2) позитивна (негативна) діяльність засудженого або звільненого на виробництві; 3) позитивна (негативна) діяльність засудженого в громадському житті; 4) динаміка щодо зростання позитивної (негативної) діяльності; 5) мотиви та цілі такої діяльності; 6) наявність належних умов для виправлення особи; 7) стан здоров'я засудженого; 8) об'єктивний характер причин захворювання.

11. Здійснення пенітенціарного провадження в Україні слід створити на базі судів загальної юрисдикції пенітенціарні відділи (відділення), до складу яких входили би судді, які спеціалізуються на розгляді пенітенціарних справ, тобто на вирішенні питань, які виникають у процесі виконання покарань, після їх виконання, а також під час здійснення примусових заходів медичного характеру.

12. До питань, які можуть вирішуватися пенітенціарними судами (відділами, відділеннями), слід відносити також розв'язання скарг на рішення посадових осіб адміністрацій установ або органів виконання покарань про накладення на засуджених дисциплінарних стягнень, які значно обмежують їх права та зачіпають законні інтереси і застосування яких до засуджених у подальшому може вплинути на вирішення питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким його видом.

Зроблені в дисертації теоретичні висновки та висловлені практичні пропозиції стали підставою для підготовки пропозицій стосовно змін до чинного КПК України, а також удосконалення проекту нового КПК України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Харченко І. О. До дискусії про компетенцію суду щодо вирішення сумнівів та незрозумілостей при виконанні вироків, ухвал та постанов суду / І. О. Харченко// Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса, 2002. - Вип. 15. - С. 268 - 272.

2. Харченко І. О. До питання про сутність стадії виконання вироків, ухвал та рішень суду в кримінальному процесі України / І. О. Харченко // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2002. - вип. 17. - С. 97-104.

3. Харченко І. О. Заходи, спрямовані на реабілітацію виправданого - обов'язковий елемент діяльності суду в стадії виконання вироку/ І. О. Харченко // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 18. - К: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. - С.320 _ 324.

4. Харченко І. О. Кримінально-процесуальні аспекти приведення у виконання вироку, в якому призначене покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк / І. О. Харченко // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. - Одеса, 2002. - Вип.13. - С.208-214.

5. Харченко І. О. Принципи публічності, змагальності та забезпечення засудженому права на захист у стадії виконання вироку/ І. О. Харченко // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 20. - К: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. - С.422-425.

6. Харченко І. О. Участь захисника в стадії виконання вироку /І. О. Харченко // Доповіді учасників міжнародної наукової конференції «Організація адвокатури і надання правової допомоги в демократичному суспільстві». - К.: Академія адвокатури України, 2002. - С. 56-58.

7. Харченко І. О. Судовий контроль та прокурорський нагляд у процесі виконання покарань / І. О. Харченко// Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 25. - К: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2004. - С.507_512.

8. Харченко І. О. До питання про предмет доказування в стадії виконання вироку /І. О. Харченко // Матеріали IV звітної науково-практичної конференції професорсько-викладацького та курсантського (студентського) складу Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ: У 2-х ч. - Сімферополь: ДОЛЯ, 2002. - Ч. 1. - С. 140 - 145.

9. Харченко І. О. Щодо вдосконалення норм КПК України про порядок звільнення від покарання внаслідок тяжкого захворювання засудженого / І. О. Харченко // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса, 2002. - Вип. 14. - С. 155 - 162.

10. Харченко І. О. Використання спеціальних знань при вирішенні питань, пов'язаних із виконанням вироку / І. О. Харченко //Актуальні проблеми сучасної криміналістики // Матеріали науково-практичної конференції: У 2-х ч. - Сімферополь - Алушта. 19-21 вересня 2002 р. - Сімферополь: Доля, 2002. - Ч. 2. - С.48-53.

11. Харченко І. О. Особливості здійснення судового контролю при виконанні вироку / І. О. Харченко // Процесуальне та організаційне забезпечення діяльності органів досудового слідства та дізнання в системі МВС України. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (17 травня 2008 року). - Сімферополь: Кримський юридичний інститут Одеського державного університету внутрішніх справ, 2008. - С. 67-71.

12. Харченко І.О. До дискусії про компетенцію суду щодо вирішення сумнівів і незрозумілостей при виконанні вироків, ухвал і постанов суду / І.О.Харченко // Матеріали YI звітної науково-практичної конференції науково-педагогічного персоналу, курсантів і студентів Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ: У 2 ч. - Сімферополь: ДОЛЯ, 2004. - Ч.1. - с. 156-160.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Суть, значення і властивості вироку, питання, що вирішуються судом при його постановленні. Види вироку, його структура та зміст. Процесуальний порядок постановлення і проголошення вироку. Процесуальні питання, які вирішує суд у стадії виконання вироку.

    курсовая работа [77,6 K], добавлен 13.10.2012

  • Аналіз наукових праць, норм законодавства, а також судових рішень, що стосуються вагітності засудженої або наявності в неї малолітньої дитини як підстави відстрочки виконання вироку. Короткий аналіз прикладів рішень суду з даної категорії питань.

    статья [22,2 K], добавлен 17.08.2017

  • Поняття рішення іноземного суду, його визнання і виконання доручень. Процедура надання дозволу на примусове задоволення вироку. Відкриття виконавчого провадження. Умови і порядок визнання рішень зарубіжного суду, які не підлягають примусовій реалізації.

    курсовая работа [29,8 K], добавлен 08.11.2010

  • Поняття і значення стадії судового виконання рішень. Загальні правила та органи примусового виконання. Порядок застосування його окремих заходів: звернення стягнення на майно громадянина, на будинки, заробітну плату, пенсію і стипендію боржника.

    контрольная работа [20,8 K], добавлен 12.03.2012

  • Зміст стадії касаційного провадження. Право засудженого на оскарження судових рішень у касаційному порядку згідно Кримінально-процесуального кодексу України. Право заявляти відводи, клопотання та висловлювати свою думку. Захист за допомогою адвоката.

    статья [31,0 K], добавлен 17.08.2017

  • Особливості визначення стадій цивільного процесу. Дослідження поняття процесуальної стадії - елементу, який відображає динамічну характеристику юридичного процесу. Відмінні риси видів проваджень у суді першої інстанції: апеляційне, касаційне провадження.

    реферат [18,0 K], добавлен 09.11.2010

  • Загальні умови виконання судових рішень. Наказ господарського суду. Учасники виконавчого провадження. Відстрочка або розстрочка виконання, зміна способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови. Оскарження дій органів Державної виконавчої служби.

    курсовая работа [48,8 K], добавлен 25.05.2010

  • Теоретичні основи кримінального судочинства України. Практика правозастосування та комплексний теоретичний аналіз проблемних питань, які пов’язані з підставами повернення справи на додаткове розслідування на стадії попереднього розгляду справи суддею.

    курсовая работа [51,1 K], добавлен 11.03.2011

  • Визначення та характеристика поняття "процес державного управління" (ПДУ). Співвідношення понять "процес та механізм державного управління". Стадії ПДУ: збирання інформації, розробка (підготовка) управлінського рішення, виконання і контроль рішення.

    статья [21,7 K], добавлен 17.08.2017

  • Вітчизняні та міжнародні правові основи кримінального провадження щодо неповнолітніх. Особливості досудового розслідування, процесуальні гарантії реалізації прав дітей на даній стадії. Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх.

    курсовая работа [36,5 K], добавлен 15.02.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.