Юридична природа міжнародних організацій
Поняття та основні ознаки міжнародних організацій, особливості їх юридичної природи. Види і класифікація, міжнародна правосуб'єктність. Система постійних органів. Класифікація членів у міжнародній практиці. Статуси асоційованого члена та спостерігача.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 18.10.2012 |
| Размер файла | 35,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
20
Юридична природа міжнародних організацій
План
- Вступ
- 1. Поняття та ознаки міжнародних організацій
- 2. Види і класифікація міжнародних організацій
- 4. Міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій
- 5. Система постійних органів міжнародних організацій
- 6. Членство у міжнародних організаціях
- Висновки
- Використана література
Вступ
Міжнародні організації займають особливе місце в розвитку людського суспільства та останнім часом стали відігравати все більш помітну роль у розвитку міжнародних відносин. На даний момент немає загальноприйнятого визначення терміна "міжнародна організація", а його широке використання у міжнародно-правових актах свідчить про те, що поняття міжнародної організації можна віднести до сучасного звичаєвого права.
Міжнародні організації - явище в громадському житті, взагалі, не нове. Вони мають місце в розвитку людського суспільства впродовж тисячоліть. Проте тільки в останні століття, й особливо з утворенням ООН, міжнародні організації стали відігравати все більш і більш помітну роль у розвитку міжнародних відносин. Різноманітна й активна міжнародна діяльність міжнародних організацій, їх чисельний ріст і обумовлена цими чинниками необхідність розвитку міжнародно-правового регулювання їхньої діяльності сприяли утворенню в системі сучасного міжнародного права нової його галузі - права міжнародних організацій.
1. Поняття та ознаки міжнародних організацій
Існує багато визначень міжнародної організації. Так, Д. Анцилотті називає міжнародні організації "колективним органом" та дає визначення цього поняття як колективного органу, що утворене спільно державами і волевиявлення яких приписується колективу суб'єктів, причому на підставі цього виникають певні правові наслідки.
С. Бастид підкреслює необхідність конвенційного базису і постійного характеру діяльності міжнародної організації, але замовчує про необхідність для міжнародної організації визначеної системи органів.Ш. Шомон, відзначаючи важливість для міжнародної організації визначеної системи органів і наявність відповідної мети, нічого не говорить про конвенційний базис. П. Рейтер також враховує постійний характер діяльності організації і тим самим, як і С. Бастид, проводить різницю між міжнародними організаціями і міжнародними конференціями, тимчасовими міжнародними органами. Разом із тим, П. Рейтер вважає за можливе для міжнародної організації мати свою, окрему від держав-членів, волю, що, на його думку, підкреслює самостійний характер міжнародної організації.
М. Хадсон характеризує міжнародну організацію як органам, створений визначеним числом держав, які мають постійні органі, що володіють правом на діяльність від імені цих держав у сфері своєї компетенції. Найбільш загальний підхід до поняття міжнародної організації здійснив М. Медина, що відніс до міжнародних будь-яку групу чи асоціацію, які виходять за межі однієї держави і мають постійну структуру органів. Будь-яка міжнародна організація, створена міжурядовою угодою, є міжнародна міжурядова організація, будь-яка інша міжнародна організація є міжнародною неурядовою організацією.
А. Розенберг вважає, що міжнародна організація відносно постійна складна система соціальної взаємодії, здійснюваної за межами національних держав, і що поєднує мінімум трьох членів.
Г.І. Морозов визначає міжнародну організацію як стабільну форму міжнародних відносин, яка має в переважній більшості випадків контрагентів принаймні з трьох держав і погоджені її учасниками мету, компетенцію діяльності і свої органи, а також інші специфічні організаційні інститути (статут, процедура, членство, порядок роботи, прийняття рішень та ін.).
Е.А. Шибаєва визначає розгорнуте поняття міжнародної організації як об'єднання держав, яке створене на основі міжнародного договору для виконання визначених цілей, має відповідну систему органів, володіє правами й обов'язками, відмінними від прав і обов'язків держав-членів.
Міжнародна організація - це об'єднання держав відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору для здійснення співробітництва в політичній, економічній, культурній, науково-технічній, правовій та інших галузях, що має необхідну для цього систему органів, права й обов'язки, похідні від прав і обов'язків держав, і автономну волю, обсяг якої визначається волею держав-членів.
З цього визначення можна виділити такі ознаки будь-якої міжнародної організації:
членство трьох і більше держав. За меншої кількості держав виникає їх спілка, але не міжнародна організація, що створюється з метою колективного вирішення певних завдань;
поважання суверенітету держав - членів організації і невтручання у внутрішні справи. Ця ознака є основною функціональною ознакою міжнародної організації, тому що в процесі її діяльності всі держави, що є членами організації, мають рівні права і рівні обов'язки в якості суб'єктів міжнародного права, незалежно від розміру своєї території, кількості населення, рівня економічного розвитку й інших ознак, що характеризують державу. Втручання у внутрішні справи держави - члена організації ніяким чином не припускається, за винятком випадків, коли такою державою порушені міжнародні зобов'язання, узяті в рамках цієї організації відповідно до її статутних положень;
створення відповідно до міжнародного права. Ця ознака має конституююче значення, тому що будь-яка міжнародна організація повинна бути створена на правомірній основі. А це означає, насамперед, що установчий документ організації повинен відповідати загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, і насамперед принципам jus cogens. Якщо міжнародна організація створена неправомірно або її діяльність суперечить міжнародному праву, то установчий акт такої організації повинен бути визнаний неістотним і дія його припинена в найкоротший термін;
заснування на основі міжнародного договору. Зазвичай міжнародні організації створюються на основі міжнародного договору (конвенції, угоди, протоколу і т.д.). Об'єктом такого договору є поведінка як суб'єктів договору, так і самої міжнародної організації. Сторонами установчого акта є суверенні держави. Проте в останні роки повноправними учасниками міжнародних організацій є також і міжурядові організації. Наприклад, Європейський Союз є повноправним членом багатьох міжнародних рибальських організацій;
здійснення співробітництва в конкретних галузях діяльності. Міжнародні організації створюються для координації зусиль держав у тій чи іншій профільній галузі, наприклад, політичній (ОБСЄ), військовій (НАТО), науково-технічній (Європейська організація ядерних досліджень), економічній (Європейський Союз), валютно-фінансовій (Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародний валютний фонд), соціальній (Міжнародна організація праці), у сфері медицини (Всесвітня організація охорони здоров'я) і в багатьох інших галузях. Водночас на міжнародній арені є організації, уповноважені координувати діяльність держав практично в усіх галузях, наприклад ООН та ін. Таким чином, міжнародні організації поряд з іншими формами міжнародного спілкування (багатосторонні консультації, конференції, наради, семінари і т.д.) виступають у якості органу співробітництва зі специфічних проблем міжнародних відносин;
наявність відповідної організаційної структури (постійні органи і штаб-квартира). Ця ознака, що характеризує інституціональну будову міжнародної організації, є однією із найважливіших. Вона ніби демонструє та підтверджує постійний характер організації і тим самим відрізняє її від багатьох інших форм міжнародного співробітництва. На практиці ця ознака виявляється в тому, що міжурядові організації мають штаб-квартири, членів в особі суверенних держав і необхідну систему головних (основних) і допоміжних органів. Зазвичай вищим органом організації є сесія (асамблея, конгрес), що скликається один раз у рік (іноді один раз у два роки). Виконавчими органами є ради. Адміністративний апарат очолюється виконавчим секретарем (генеральним директором) організації. Всі організації мають постійні або тимчасові виконавчі органи з різноманітним правовим статусом і компетенцією;
наявність прав і обов'язків організації. Особливістю компетенції міжнародної організації є те, що її права й обов'язки похідні від прав і обов'язків держав-членів. Таким чином, жодна організація без згоди держав-членів не може розпочати дій, що стосуються інтересів її членів. Права й обов'язки будь-якої організації в загальній формі закріплюються в її установчому акті, резолюціях вищих і виконавчих органів, в угодах між організаціями. Ці документи встановлюють і закріплюють наміри держав-членів і їх волю щодо меж і сфер діяльності міжнародної організації, що далі мають бути нею реалізовані. Держави також вправі заборонити організації почати ті чи інші дії, і організація не може перевищити свої повноваження;
самостійні міжнародні права й обов'язки організації. Незважаючи на те, що міжнародна організація наділяється державами-членами правами й обов'язками, у процесі діяльності вона починає набувати нових, відмінних від початкових, прав та обов'язків. Таким чином, мова йде про виникнення в міжнародній організації автономної волі, відмінної від воль держав-членів. Ця ознака означає, що в межах своєї компетенції будь-яка організація вправі самостійно обирати засоби і способи виконання прав і обов'язків, покладених на неї державами-членами;
установлення порядку прийняття рішень і їх юридичної чинності. Ця ознака свідчить про те, що в рамках міжнародної організації характерним є прийняття рішень у спеціально розробленій процедурі. Кожна з міжнародних міжурядових організацій має свої правила процедури. Крім того, юридичну чинність рішень, прийнятих у рамках міжнародної організації, установлюють самі держави - члени міжнародної організації.
Сучасному етапу розвитку міжнародних організацій властиві такі риси: зростання впливу міжнародних організацій на міжнародне життя, зокрема економічне; посилення ролі недержавних організацій у вирішенні світових проблем (через систему консультацій); поява і успішне функціонування універсальної організації глобального типу - Організації Об'єднаних Націй; утворення інших функціональних організацій глобального типу - Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Генеральної угоди з тарифів та торгівлі; Всесвітньої торговельної організації; формування мережі міжнародних організацій наднаціонального типу, які інституціонально забезпечують діяльність регіональних інтеграційних угруповань; посилення позиції ООН завдяки створенню системи ''спеціалізованих установ" у складі шістнадцяти міждержавних організацій; розширення сфери діяльності міжнародних організацій; значне збільшення кількості як міждержавних, так і недержавних міжнародних організацій.
2. Види і класифікація міжнародних організацій
Міжнародні організації є поширеними та різноманітними суб'єктами міжнародних відносин, з безліччю різних ознак, за якими можлива їх класифікація. Саме тому в сучасних літературних джерелах не має одностайної класифікації міжнародних організацій. Найбільш вдалою вважається класифікація за юридичною природою, масштабом діяльності, предметом діяльності. Міжнародні організації також характеризуються за членством держав, географічним охопленням, компетенцією, періодом функціонування, порядком вступу до організації, характером діяльності та повноважень, функціями та іншим. На практиці частіше всього використовуються змішані класифікації, що дозволяє найбільш повно охарактеризувати міжнародну організацію, її роль і місце в системі міжнародних відносин.
В міжнародному праві існує два види міжнародних організацій:
міжнародні міжурядові організації (ММУО) - організації, створені на основі міжнародної угоди. Саме їм держави делегують певну частину своїх суверенних прав. Проте міжнародна правосуб'єктність цих організацій залишається обмеженою, тому що вони діють у рамках тільки тих положень, що передали їм держави;
міжнародні неурядові організації (МНУО) - організації, утворювані міжнародною громадськістю з метою встановлення міжнародного співробітництва з актуальних питань міжнародного життя.
У свою чергу, МНУО можна класифікувати за декількома параметрами:
1. За предметом діяльності - політичні, економічні, кредитно-фінансові, військово-політичні, з питань охорони здоров'я, культури, торгівлі й ін.
2. За колом учасників:
універсальні - їх членами є практично всі держави світу (наприклад, Організація Об'єднаних Націй);
регіональні - їх членами є держави певного географічного регіону (наприклад, Організація Американських держав);
субрегіональні - їх членами є групи держав усередині географічної регіону (наприклад, Організація Чорноморського економічного співробітництва);
міжрегіональні - у їх роботі беруть участь держави різних географічних регіонів світу (наприклад, Організація з безпеки і співробітництва в Європі, членами якої є як європейські держави, так і держави Середньої Азії).
3. За порядком приймання нових членів:
відкриті - відповідно до статутних документів їх членом може бути будь-яка держава;
закриті - конкретні учасники цих організацій і їх кількість заздалегідь обумовлюються в статутних документах таких міжнародних організацій.
4. За сферами діяльності:
організації з загальною компетенцією - вони вправі розглядати будь - яке питання міжнародного життя (наприклад, ООН, ОБСЄ);
організації зі спеціальною компетенцією - коло аналізованих ними питань заздалегідь оговорене у їхніх статутних документах і стосується певної сфери міжнародного життя (наприклад, ВООЗ, МОП).
5. За цілям і принципам діяльності:
правомірні - створюються відповідно до міжнародного права;
протиправні - створюються з порушенням загальновизнаних норм міжнародного права з цілями, що суперечать інтересам міжнародного миру і міжнародної безпеки.
У МНУО можна виділити певні ознаки міжнародних організацій (створення відповідно до міжнародного права, наявність певної організаційної структури, наявність прав і обов'язків та ін.), а також застосувати до них деякі класифікуючі видові ознаки ММУО, насамперед градацію за предметом діяльності. За цією ознакою МНУО поділяють на такі групи:
політичні, ідеологічні, соціально-економічні, профспілкові організації;
жіночі організації, а також організації з охорони родини і дитинства;
молодіжні, спортивні, наукові, культурно-просвітницькі організації;
організації в галузі преси, кіно, радіо, телебачення;
організації місцевих (регіональних) влад.
3. Юридична природа міжнародних організацій
Питання про юридичну природу міжнародних організацій, поставлене у зв'язку з розглядом питання про їхню класифікацію, видається зручним для розгляду, оскільки ця класифікація сама по собі чітко виявляє важливі компоненти юридичної природи міжнародних відносин.
Визнається, що за юридичною природою всі міжнародні організації поділяються на міждержавні (міжурядові) організації, міждержавні організації, що володіють елементами наднаціональності, і міжнародні неурядові організації.
Розгляд специфіки діяльності цих організацій показує, що юридична чинність рішень, що приймаються, не однакова.
У міждержавних організаціях, заснованих на основі багатостороннього міжнародного договору, прийняті рішення є обов'язковими для вирішення питань, що носять внутрішньо-організаційний характер і є рекомендаційними з питань міжнародної діяльності. Рішення приймаються на основі суверенної рівності держав за формулою: "одна держава - один голос". У міждержавних організаціях фінансово-економічного характеру при прийнятті рішень здійснюється зважене голосування, при котрому кожна держава має таку кількість голосів, яка залежить від розмірів її внеску в бюджет організації. Як бачимо, юридична природа цих організацій різна і визначається юридичним характером прийнятих рішень і процедурою прийняття рішень.
Міжнародні організації, що володіють елементами наднаціональності, у своїх установчих документах (статутах, положеннях) мають спеціально застережені положення, що передбачають обов'язкову чинність прийнятих рішень для всіх держав-учасниць. Ці рішення носять характер норм jus cogens і надають юридичній природі таких міжнародних організацій особливу юридичну якість. Як приклад подібних міжнародних організацій, що володіють елементами наднаціональності, можна навести Європейський Союз.
Міжнародні неурядові організації за своєю юридичною природою істотно відрізняються від вищезазначених. Вони не є суб'єктами міжнародного права і не володіють міжнародною правосуб'єктністю. їхні рішення не носять обов'язкового характеру і, загалом, виконують рекомендаційні, консультативні, дорадчі функції.
В цілому, юридична природа міжнародних організацій, за винятком міжнародних неурядових організацій, виявляється в тому, що:
вони утворюються на основі міжнародних договорів;
прийняті ними рішення носять характер обов'язкових норм;
процедура прийняття їхніх рішень припускає узгодження воль на добровільній основі і голосування;
вони є суб'єктами міжнародного права і внаслідок цього мають певну міжнародну правосуб'єктність;
обсяг міжнародної правосуб'єктності міжнародних організацій визначається в такому загальновизнаному міжнародно-правовому акті, яким є Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями (1986 p.).
4. Міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій
Міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій є їхньою невід'ємною властивістю, закріпленою у Віденській конвенції про право договорів за участю міжнародних організацій (1986 p.).
У загальноюридичному плані ця правосуб'єктність є сукупністю таких компонентів, як правоздатність, дієздатність, деліктоздатність і правотворча здатність.
Як бачимо, ці компоненти властиві і правосуб'єктності інших суб'єктів міжнародного права, і насамперед державам. Проте на відміну від них, міжнародна правосуб'єктність міжнародних організацій має одну важливу відмінність - це спеціальна (особлива!) правосуб'єктність. її особливість полягає в тому, що вона визначається тими специфічними функціями, для виконання яких створюється та або інша міжнародна організація. Ці функції визначаються творцями міжнародної організації і зафіксовані в установчому акті (статуті, положенні). Дані функції визначають обсяг правочинностей організації, межі її міжнародної правосуб'єктності, за які організація виходити не має права.
Разом із тим з метою виконання своїх функцій і діючи в межах обсягу своєї правосуб'єктності, міжнародна організація може:
укладати міжнародні договори з державами та іншими міжнародними організаціями з питань своєї компетенції;
брати участь, хоча й своєрідно, у визнанні нових держав і урядів: шляхом прийому їх до організації (визнання, з погляду сучасного міжнародного права, - це прерогатива держав);
мати певний імунітет і привілеї, які визначаються спеціальними угодами і національним законодавством держав, що вступили в угоду з міжнародною організацією;
володіти правом на забезпечення дотримання норм міжнародного права, використовуючи при цьому такі засоби, як контроль, притягнення до відповідальності і застосування санкцій;
нести міжнародно-правову відповідальність.
5. Система постійних органів міжнародних організацій
З метою ефективного здійснення своїх функцій міжнародні організації створюють організаційно-правовий механізм, що передбачає систему постійно діючих органів. У цю систему за звичай входять вищі органи, виконавчі органи, адміністративні органи, різні комітети і комісії. У структурі найбільш значних організацій створюються ще юридичні органи.
Як вищі органи виступають конгреси, асамблеї, конференції. Іноді їм надається значення генеральних. До складу вищих органів входять усі члени міжнародної організації, і вони працюють посесійно (у пленарному варіанті). На пленарних засіданнях (сесіях) вищі органи вирішують найважливіші питання діяльності міжнародної організації, визначають її стратегію, а також питання прийому нових членів, виборів виконавчих органів, затвердження бюджету та ін.
Під виконавчими органами, за звичай, розуміються ради, комітети, виконкоми, бюро та інші органи, до завдань яких входить проведення в життя рішень, ухвалених вищими органами, прийняття оперативних рішень із питань, що не припускають зволікання, а також з інших поточних питань. Вибори членів виконавчих органів, як правило, здійснюються на основі принципу справедливого географічного представництва.
Адміністративні органи, за звичай, представлені секретаріатами. На чолі секретаріату стоїть Генеральний секретар (або директор) міжнародної організації. Завданням секретаріату є організація адміністративно-технічної роботи - від складання найважливіших документів, спрямованих на виконання прийнятих організацією рішень, до їхнього розсилання, реєстрації документів, що надходять, обліку і контролю за повсякденною діяльністю організації та інші питання. У зв'язку з цим персонал секретаріату поділяється на вищі адміністративні посадові особи, клас фахівців і обслуговуючий персонал.
Персонал секретаріату виконує свої функції за винагороду, він відповідальний тільки перед організацією і незалежний від окремих її членів.
Комітети і комісії утворюються для вирішення якихось спеціальних питань. Вони поділяються на статутні (створені на основі статуту, положення), ті, що з'явилися одночасно з заснуванням міжнародної організації, і створені за необхідністю в процесі її діяльності. Останні можуть бути постійними і тимчасовими.
Юридичні органи представлені звичайно судовими інстанціями. Вони покликані розглядати суперечки між членами міжнародної організації або іншими суб'єктами міжнародного права, а також юридичними і фізичними особами.
Подібними судовими інстанціями можна назвати Міжнародний суд ООН, Європейський суд, Суд Європейських Співтовариств, Адміністративний трибунал ООН і МОП, а також адміністративний трибунал такої значної регіональної організації, як Організація американських держав.
6. Членство у міжнародних організаціях
Питання про членство у міжнародних організаціях на перших стадіях розвитку було дещо заплутаним, оскільки в ряді літературних джерел наводилися різні позиції щодо складу і класифікації членів міжнародних організацій. Були спроби класифікувати їх на повноправні (тобто, держави) і неповноправні (тобто, самокеровані території і навіть держави, які щойно звільнилися від колоніальної залежності). Навряд чи може бути прийнятним і поділ членів міжнародних організацій, за аналогією з договорами, на первісних і тих, що приєдналися, оскільки і це не відповідає принципу суверенної рівності членів міжнародної організації. Проте згодом були знайдені більш прийнятні форми визначення членства і це виявилося в тому, що, з одного боку, загальновизнано - всі члени міжнародної організації рівні і повноправні, а з іншого - держави, що беруть участь у заснуванні міжнародної організації, варто називати "члени-фундатори", а держави, що приєдналися до неї згодом, варто іменувати "члени організації'".
Поряд із такою класифікацією членів міжнародних організацій у міжнародній практиці існує кілька типів (видів) держав, які не є членами міжнародних організацій, але беруть участь у їхній роботі. Серед них варто назвати такі: асоційовані члени, спостерігачі і неурядові організації, яким надається так званий консультативний статус.
Статус асоційованого члена дозволяє державі брати участь у роботі міжнародної організації, але не дає права голосування й обрання у виконавчі органи.
Статус спостерігача надає право державі, не члену організації, а також державі, що є членом організації, але з якоїсь причини не ввійшла до складу керівного органу, брати участь у його роботі, але без права голосу й обрання.
Консультативний статус може бути наданий неурядовій організації. Він дає право брати участь у роботі міжнародної організації з правом дорадчого голосу.
Процедура прийому до міжнародної організації регламентується правилами прийому, які кожна організація встановлює за своїм розсудом і, звичайно, на основі голосування більшості. Найбільш складні умови прийому встановлені в ООН, для чого, крім інших ускладнень, необхідна рекомендація Ради Безпеки ООН.
У питанні про припинення членства в організації розрізняються два види припинення - вихід за власним бажанням члена організації і його виключення.
Для виходу за власним бажанням необхідні письмові заяви з мотивацією виходу і документ про відсутність фінансової заборгованості.
Виключення з організації можливе у випадках систематичних порушень її статутних положень.
міжнародна організація юридична природа
Висновки
Міжнародні організації покликані створювати, регулювати та контролювати тенденції розвитку світової спільноти та окремих країн на координуючому рівні, рівні окремих наднаціональних функцій та на рівні повністю наднаціональному. Таким чином, виникає особлива проблема співвідношення державного суверенітету і наднаціональності компетенції міжнародних структур, що може мати прояв у обмеженні суверенітету, застосуванні сили до держави з боку міжнародної організації, що є значним втручанням у внутрішні справи держави. Особливістю міжнародних організацій є те, що вони, поряд із державними органами, є регуляторами міжнародних відносин.
Особлива значимість діяльності міжнародних організацій, їх роль в обговоренні і вирішенні найбільш складних питань міжнародних відносин обумовили необхідність створення окремої галузі міжнародного права - права міжнародних організацій. Норми права міжнародних організацій є переважно нормами договірного характеру, а саме право організацій - однією з найбільш кодифікованих галузей міжнародного права. Джерелами цієї галузі є установчі документи міжнародних організацій. Сюди ж належать Віденська конвенція про представництво держав у їх відносинах із міжнародними організаціями універсального характеру 1975 року, Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 року, угоди про привілеї й імунітети міжнародних організацій та ін.
Незважаючи на те, що міжнародні організації, які є похідними суб'єктами міжнародного права, мають самостійну волю, відмінну від простої сукупності воль держав, що беруть участь в організації, їх воля, на відміну від волі держав, не є суверенною. Таким чином, право міжнародних організацій утворює сукупність норм, що регулюють правовий стан, діяльність організації, взаємодію її з іншими суб'єктами міжнародного права, участь у міжнародних відносинах.
Потрібно підкреслити таку особливість міжнародних організацій, як те, що вони, поряд із державними органами, є регуляторами міжнародних відносин. Крім того, на відміну від державних органів, деякі міжнародні організації виконують регулюючі функції на наднаціональному рівні, мають великий вплив на розвиток і спрямованість міжнародних відносин, оскільки вони залучають з упорядкований процес чимало держав. По суті, сьогодні майже немає в світі держави, яка не була б членом якоїсь організації; більшість країн залучена відразу до декількох організацій. Також необхідно підкреслити їх наднаціональність. Міжнародна організація - це об'єднання держав, установ, фізичних осіб, що спільно реалізують програму або мету на основі певних правил та процедур і діяльність яких виходить за національні кордони.
Використана література
1. Баймуратов М.О. Міжнародне право: підручник. - Суми: ВТД "Університетська книга"; Одеса: "Астропринт", 2006. - 424 с.
2. Данильченко Т.С. Міжнародні організації в системі сучасних міжнародних відносин // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2007. - № 3. - С.102-104.
3. Міжнародне право: Навчальний посібник / За ред. М.В. Буром енського. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 336 с.
4. Міжнародне право. Підручник. - К.: Алерта, 2003. - 410 с.
5. Циганкова Т.М., Гордеева Т.Ф. Международные организации: Навч. посіб. - 2-е вид. - К.: - КНЕУ, 2001. - 340 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Передумови виникнення міжнародних неурядових організацій. Загальна правосуб’єктність міжнародних неурядових організацій. Основні здобутки міжнародних неурядових організацій, перші міжнародні документи з охорони навколишнього природного середовища.
реферат [47,1 K], добавлен 08.10.2009Основні теорії щодо суті юридичної особи: фікції, заперечення та реальності. Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування. Поняття та складові елементи цивільної правосуб'єктності, правоздатності та дієздатності юридичної особи.
курсовая работа [427,1 K], добавлен 31.01.2014Класифікація суб’єктів трудових правовідносин. Загальна характеристика основних суб’єктів трудового права України: працівники, профспілкові органи підприємств, трудові колективи. Правове становище організацій роботодавців, їх трудова правосуб’єктність.
курсовая работа [65,6 K], добавлен 06.11.2014Міжнародне правопорушення як підстава притягнення до міжнародної відповідальності. Кодифікація інституту відповідальності міжнародних організацій. Сучасний стан відповідальності міжнародних організацій за порушення міжнародно-правових зобов’язань.
курсовая работа [495,3 K], добавлен 21.12.2014Поняття суб'єктів аграрного права та їх класифікація. Правосуб'єктність аграрних підприємств кооперативного та корпоративного типів. Правовий статус державних сільськогосподарських підприємств. Порядок утворення, реорганізації і ліквідації підприємств.
реферат [22,2 K], добавлен 09.11.2010Держава як основний суб'єкт права власності на національні багатства України. Основні трудові обов'язки працівників. Трудова правосуб'єктність підприємства як роботодавця. Соціально-правова структура трудового колективу, його головні повноваження.
контрольная работа [25,9 K], добавлен 17.02.2013Визначення засобів та регламентація процедури вирішення міжнародних спорів. Застосування міжнародного арбітражу та судового розгляду для вирішення міжнародних спорів. Правовий статус та особливості участі міжнародних організацій у міжнародних спорах.
курсовая работа [90,8 K], добавлен 12.09.2010Процес становлення й розвитку міжнародних організацій. Зовнішньополітична концепція незалежної Української держави. Утворення Організації Об'єднаних Націй. Стратегічна перспектива входження нашої держави до європейських економічних і оборонних структур.
курсовая работа [38,0 K], добавлен 08.12.2010Поняття і ознаки юридичної особи в цивільному праві, її правоздатність. Підстави виникнення її прав та обов'язків. Порядок створення і припинення юридичних осіб. Характеристика комерційних і некомерційних організацій. Види господарських товариств.
курсовая работа [38,0 K], добавлен 15.11.2010Поняття, основні джерела та суб'єкти права міжнародних договорів, їх правова природа, класифікація, форма та структура. Набрання чинності, реєстрація міжнародного договору, опублікування та тлумачення, припинення, зупинення та визначення недійсним.
презентация [544,5 K], добавлен 21.05.2013
