Транснаціональний характер організованої злочинності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Транснаціональний характер організованої злочинності

ПЛАН

1. Види злочинних угрупувань організованої злочинності.

2. Транснаціональний характер організованої злочинності.

Список використаної літератури

1. Види злочинних угрупувань організованої злочинності

Організованість можна трактувати по-різному: а) як найдоцільнішу послідовність дій; б) з точки зору погодження дій різних учасників події; в) як наявність організації -- певної структури, пристосованої для досягнення поставленої мети. Відповідно, термін "організованість" стосовно злочинності охоплює і дії співучасників, які спланували та вчинили злочин, і діяльність злочинної організації. Поняття організованої злочинності, на наш погляд, має включати останній з названих аспектів, оскільки вона є найнебезпечнішим видом злочинності, який проявляється у сукупності злочинів, вчинених злочинними організаціями.

Організована злочинність -- це особливе суспільно небезпечне явище, "вершина злочинності". В основі виокремлення цього виду злочинності лежить характер і ступінь взаємодії злочинців при здійсненні протиправної діяльності. Вона проходить на підставі згуртування осіб, розмежування між ними злочинних ролей, ієрархічності системи взаємовідносин. Чим вищий рівень організованості у групі, тим більше управлінські функції відділяються від безпосередньо виконавчих. Організатори можуть ставити загальні завдання, визначати лінію поведінки, забезпечувати систему координації дій різних учасників, їх безпеку. При цьому вони можуть навіть не знати безпосередніх виконавців злочинів. Організовані групи носять стійкий характер. Між їх членами підтримуються стосунки і в період між вчиненням конкретних злочинних діянь. У цей час розробляються нові плани, вивчається кон'юнктура, проводиться підбір співучасників, розробка заходів захисту стосовно викриття та притягнення винних до відповідальності.

Злочинні об'єднання, залежно від рівня їх стійкості, професійності, сфери діяльності, правового становища у легальних структурах суспільства та ін., можна розділити на такі види.

1) Проста організована група -- це відносно проста форма об'єднання злочинців чисельністю 2--4 чоловіки. У такі групи об'єднуються розкрадачі, шахраї, квартирні злодії, грабіжники. В них немає складної структури, суворої підпорядкованості, чітко вираженого лідера.

2) Структурна організована група. Порівняно з простою організованою групою вона відрізняється більшою стійкістю, ієрархічністю, дотриманням принципу єдиноначальності. Чисельність таких груп -- 5--10 і більше осіб. Злочинна діяльність носить постійний характер, частіше це вчинення майнових злочинів або діянь, пов'язаних з насиллям, але метою яких є одержання прибутків. Лідер такої групи визначає напрямок її дій, планує та готує злочини, розподіляє між учасниками ролі. Для забезпечення своєї діяльності структурна організована група взаємодіє з іншими кримінальними елементами, зокрема з особами, які займаються підробкою документів, скупкою краденого тощо. Такі групи вчиняють крадіжки з квартир, автомобілів, грабежі, розбої, шахрайства, вимагання, займаються контрабандою. Корумпованих зв'язків у них, як правило, немає.

3) Організоване злочинне угруповання -- це вже багаточисленне об'єднання, до якого входять десятки, а то й сотні осіб, котрі активно займаються злочинною діяльністю. Рівень організованості у загальній масі таких угруповань нижчий, ніж в бандах і мафіозних об'єднаннях, хоча наявність дисципліни, ієрархії, підпорядкованості притаманні їм. У них існує керівна ланка з лідерів, котрі посвятили себе злочинній діяльності і визначають її напрямок. За ними стоїть основна маса конкретних виконавців "бойовиків" з певною кримінальною направленістю. Це злочинне угруповання не є монолітним, до його складу входить багато груп різного рівня організованості, чисельністю 5--10 осіб. Вони не лише вчинюють злочини, але й постійно контролюють певну територію (збір данини, вимагання тощо). Часто їх лідери, зібравши достатню суму грошей, вступають у сферу легального бізнесу, поступово переростаючи у мафіозне об'єднання.

4) Банда являє собою форму організованої злочинності, що полягає у створенні озброєної групи, для вчинення злочинів, пов'язаних з нападами на державні та громадські організації, окремих громадян. Вона відрізняється підвищеною суспільною небезпекою, оскільки застосування зброї -- обов'язкова її ознака. Банди відрізняються високим рівнем організованості та беззаперечним підпорядкуванням ватажку. Вони функціонують самостійно, а результатами їх злочинів зазвичай є здобуття грошей, валюти, зброї, антикваріату та інших цінностей.

Деякі кримінологи виділяють три категорії банд, які умовно називають: "класична банда", "спеціалізована банда", "замовники".

Класичним бандам притаманне вчинення таких злочинів, як напади на банки, інкасаторів, магазини, музеї, квартири тощо. Нерідко вони поєднані з убивствами та нанесенням тяжких тілесних ушкоджень. Особливістю спеціалізованої банди полягає у тому, що вона практикується на вчиненні одного, рідко двох видів злочинів. Найчастіше це напади на банки і магазини. Банди типу "замовники" вчинюють злочини на замовлення. Вони малочисельні, їх члени добре підготовлені фізично, озброєні, відрізняються винятковою конспірацією. "Замовники", як правило, не входять до складу злочинних угруповань, хоча можуть мати зв'язки з їх ватажками. Злочини вчинюють за плату.

5) Мафіозне об'єднання. Під терміном "мафіозне" у цьому розумінні є поєднання протиправної і легальної діяльності, використання недоліків економіко-правової системи для одержання незаконних прибутків або присвоєння певних адміністративних повноважень, можливість впливу на органи влади. Таким чином, мафіозне об'єднання -- це злочинне угруповання, яке за ступенем організованості та характером діяльності вийшло за межі власного формування і поєднує як протиправні, так і легальні форми діяльності, впливаючи на державну політику і напрями соціально-економічного розвитку.

Мафіозні об'єднання завжди мають прикриття у вигляді різних комерційних структур, які слугують всякого роду аферам та відмиванню "брудних" грошей, а також тісним корумпованим зв'язкам з представниками органів влади та управління. Для забезпечення захисних функцій вони залучають інші злочинні угруповання. Очолюють мафіозні синдикати кілька чоловік, котрі займають, як правило, однакове положення. Побіля них гуртуються від десятка до сотень членів, які за необхідності залучаються за плату для виконання конкретної "роботи".

Зарубіжні автори виокремлюють загальні риси мафіозних об'єднань. Вони певною мірою можуть характеризувати й інші форми організованої злочинності, але найбільш притаманні саме злочинним синдикатам: їх діяльність носить сталий характер і відбувається на постійній основі; вона завжди має форму нелегального бізнесу та пов'язана з наданням певних товарів і послуг. Кінцева мета мафіозних синдикатів -- отримання величезних прибутків, що досягається шляхом встановлення контролю над окремими сферами суспільного життя. Останнє означає монополізацію відповідних ринків і проникнення за допомогою корупції до органів влади і управління. Існує й інша класифікація організованої злочинності. Деякі кримінологи виокремлюють групи з низьким, складним і високим рівнем організованості. Проте такий розподіл не завжди вказує на чіткі межі між ними. Майже кожну таку групу можна розглядати як носія багатьох сукупних ознак.

2. Транснаціональний характер організованої злочинності

Термін "транснаціональний", як правило, використовується для позначення потоків інформації, грошей, людей, матеріальних ресурсів через державні кордони. Злочинні організації теж займаються операціями, що припускають потребу перетинання національних кордонів держав. Адже недарма контрабанду часто іменують другою найдавнішою професією у світі. Так, високі прибутки від незаконного обороту наркотиків у 80-х роках XX століття призвели до такого становища, коли "наркодолар" почав набувати такого ж економічного значення, як і "нафтодолар" у 70-х роках.

Більшість організованих груп, кримінальна діяльність яких раніше обмежувалася лише національними кордонами, почали розповсюджувати свої злочинні операції за їх межі, з метою використання їх ринків та банківсько-фінансових можливостей. Вихід організованої злочинної діяльності за межі державних кордонів породив транснаціональну організовану злочинність, яка займає набагато вищу сходинку за своїм професіоналізмом, організацією та забезпеченістю ніж національна.

Велика небезпечність таких злочинних організацій полягає не тільки в тому, що вони стають все більш могутніми й універсальними, але і в тому, що вони на відміну від правоохоронних органів різних держав набагато швидше налагоджують між собою організоване співробітництво в злочинній діяльності незалежно від їх місцезнаходження.

Відповідно до частини 2 статті 3 Конвенції, злочин носить транснаціональний характер, якщо: а) він вчинений у більш ніж одній державі; б) він вчинений в одній державі, але істотна частина його підготовки, планування, керівництва або контролю має місце в іншій державі; в) він вчинений в одній державі, але за участю організованої злочинної групи, яка здійснює злочинну діяльність у більш ніж одній державі; г) він вчинений в одній державі, але його істотні наслідки мають місце в іншій державі.

Зараз ми можемо говорити про появу так званих транснаціональних злочинних організацій, які базуються в одній державі, а діють в кількох іноземних державах зі сприятливою ринковою кон'юнктурою. Такі організації відіграють ключову роль у заборонених законом сферах діяльності (наприклад, виробництво наркотиків і торгівля ними), що набули глобальних масштабів.

Експерти ООН розрізняють транскордонні злочинні організації за сферою їх діяльності. Сфери ж злочинної діяльності можуть бути найрізноманітнішими:

- незаконна торгівля наркотиками, зброєю, енергоносіями, ядерними та рідкоземельними матеріалами;

- крадіжка та контрабанда автомобілів;

- організовані форми незаконної міграції та торгівля людьми;

- незаконна торгівля трансплантатами;

- організована проституція;

- використання грального та шоу-бізнеса для "відмивання" злочинних доходів;

- крадіжка та торгівля витворами мистецтва та антикваріати;

- виготовлення та підробка фальшивих грошей, цінних паперів та платіжних документів;

- крадіжка та незаконна торгівля дорогоцінними металами та камінням;

- незаконна торгівля рідкими тваринами;

- незаконне знищення небезпечних (радіоактивних) відходів та ін.

Вказані сфери злочинної діяльності є найбільш типовими для транснаціональних злочинних організацій. При їх здійсненні одні злочинні організації - вузькоспеціалізовані (наприклад, колумбійські наркокартелі займаються виключно виготовленням та торгівлею кокаїном), інші здійснюють декілька видів діяльності ( "Якудза" в Японії та "Триади" в Китаї займаються торгівлею наркотиками, зброєю, крадіжками та контрабандою автомобілів, контролюють гральний бізнес, проституцію тощо).

Транснаціональні злочинні організації за низкою ознак відрізняються від міжнародних корпорацій, хоч і діють на одному полі та заради однієї мети -- надприбутків. Насамперед, транснаціональні корпорації діють на законних підставах і порушення ними закону є швидше винятком, ніж правилом. На відміну від них, порушення закону транснаціональними злочинними організаціями є нормою та їхньою основною ознакою.

Злочинні організації одержують доступ на іноземні ринки не заручившись згодою держав, намагаючись не потрапляти в поле зору правоохоронних органів.

Іншою важливою ознакою є застосування насильства з боку транснаціональних злочинних організацій для залякування суперників у тій чи іншій сфері бізнесу, а також правоохоронних органів, що намагаються протидіяти їх операціям. Насильство є також засобом підтримки порядку і дисципліни всередині подібних організацій. Крім того, злочинні організації не лише займаються постачанням забороненої продукції, але й розкраданням легально виробленого товару. При цьому ступінь ризику, до якого вдаються злочинні організації, значно перевищує ризик корпорацій, які діють у сфері законного бізнесу.

Чинники розвитку транснаціональних злочинних організацій експерти ООН пов'язують із появою відповідних можливостей на глобальному рівні, що обумовлено довгостроковими тенденціями у світовій політиці й економіці. У результаті посилення взаємозалежності держав, спрощення міжнародних зв'язків, збільшення прозорості національних кордонів і формування світових фінансових мереж з'явилися нові ринки збуту як легальної, так і незаконної продукції. Транснаціональні злочинні організації однаковою мірою є як причиною, так і наслідком цих глобальних змін.

Іншою особливістю процесу світової інтеграції, що викликає занепокоєння, є посилення міграції й утворення мережі етнічних діаспор, що їх з вигодою для себе використовують злочинні організації. Райони з етнічно однорідним населенням стають джерелом поповнення рядів транснаціональних злочинних організацій, які можуть використовувати у своїх інтересах національно-патріотичні почуття етнічних груп. Крім того, співпраця з етнічним середовищем представників павоохоронних органів надзвичайно утруднена. Мовні та культурні бар'єри являють собою свого роду механізми самозахисту, що підкріплюються родинними зв'язками і підозрою до органів влади.

Вказані фактори створюють сприятливі умови для розвитку транснаціональної злочинності. Водночас нинішня світова фінансова система дає змогу злочинцям оперативно і майже безкарно приховувати прибутки від своїх незаконних операцій та відмивати "брудні" гроші.

Єдиної моделі транснаціональної злочинної організації не існує. Такі угруповання різняться за формою і розмірами, а також спеціалізацією. Вони діють у різноманітних регіонах і на ринках різних товарів, використовуючи найрізноманітнішу тактику і механізми, ховаючись від правоохоронних органів. Наприклад, структура картелю наркобізнесу, що базується в колумбійському місті Кали, мабуть найближча за своїм характером до формальної структури корпорації, заснованої на суворій ієрархії, діловій спеціалізації та плануванні своєї діяльності. Це достатньо потужна організація, хоча в ній діють численні та не пов'язані між собою угруповання, які проводять широкомасштабні міжнародні операції. На рівні оптової та роздрібної торгівлі картель складається з невеличких груп, що здійснюють діяльність на місцях, виконують фінансові підрахунки і повертають кошти, отримані від торгівлі наркотиками, своїм керівникам. До складу цієї організації входять інші структури, що виступають як кур'єри і беруть участь лише в тих етапах наркобізнесу, які пов'язані з перевезенням товару.

Транснаціональні злочинні організації розрізняються і за сферою діяльності. Наприклад, нігерійські організації беруть участь у багатьох видах злочинної діяльності, включаючи підробку кредитних карток і шахрайство. Азіатські злочинні організації, такі як "якудза" У Японії і "тріади" у Китаї, теж мають у своєму арсеналі повний набір засобів протизаконної діяльності. В інтересах свого "бізнесу" вони вдаються до корупції, насильства і відмивання грошей.

Хоча транснаціональні злочинні організації є за своєю суттю цілком незалежними структурами, вони все ж таки йдуть на утворення союзу з іншими злочинними організаціями, терористичними угрупованнями, а іноді, навіть, -- з урядами. Характер, цілі та сфери впливу цих союзів недостатньо вивчені. Для них характерні: ділове чуття, ефективна система управління, заснована на щедрому матеріальну стимулюванні та суворих заходах покарання, активна розвідувальна і контррозвідувальна діяльність і велика гнучкість.

Учасники Міжнародного семінару ООН з питань боротьби зі злочинністю (Суздаль, 1991) пропонують поділити транснаціональну організовану злочинність на декілька видів. До першого з них, традиційного, відносяться мафіозні клани, які існують за принципом ієрархії. Вони мають свої внутрішні правила життя, норми поведінки та відрізняються великим різноманіттям злочинних діянь. Ця група включає найбільші та найрозвинутіші типи злочинних організацій. До другого виду належать професіонали Члени таких організацій об'єднуються з метою виконання певного злочинного задуму. Окрім цього існують різноманітні організовані групи, які контролюють окремі території, а також такі, що беруть участь тільки у певних видах діяльності.

Існують також організовані злочинні групи, які розподіляються за етнічними, культурними та історичними зв'язками. Такі зв'язки поєднують їх з країнами походження та створюють, таким чином, основну злочинну мережу, яка виходить за національні кордони, наприклад, американська "Коза Ностра".

Особливий вид організованої злочинності має місце в державах, управління якими здійснює одна партія чи запроваджено авторитарний режим та в яких правителі об'єднуються зі своїми прибічниками у злочинну організацію. Слід зазначити, що якої-небудь певної, ідеальної моделі транснаціональної злочинної організації не існує. Пояснюється це тим, що вони різняться за формою та розмірами, кваліфікацією та спеціалізацією злочинної діяльності.

Їх діяльність може здійснюватися в різних регіонах й на різних ринках товарів та послуг, з використанням найрізноманітнішої тактики та стратегії, в обхід механізмів соціального контролю та переховуючись від правоохоронних органів.

Діапазон практично будь-якої транснаціональної злочинної організації дуже високий: від організації з жорсткою структурою до більш гнучких та динамічних мереж.

З точки зору ведення ділових операцій їх організаційна структура може коливатися від "корпорацій" міжнародного рівня до місцевих спеціалізованих "фірм".

Так, наприклад, структура Колумбійського наркокартелю, що базується в місті Калі, найбільш близька за своїм характером до формальної структури корпорації, що заснована на суворій ієрархії, діловій спеціалізації та плануванні майбутньої діяльності. На рівні оптової та роздрібної торгівлі картель складається з дрібних груп, які здійснюють діяльність на місцях, ведуть суворий фінансовий облік та повертають кошти, отримані від торгівлі наркотиками, своїм керівникам.

Для боротьби з цим явищем у грудні 2000 року в м. Палермо (Італія) майже 150 країнами була підписана Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності, відповідно до якої країнам--учасницям необхідно:

-- докласти серйозних зусиль для розробки матеріального і процесуального внутрішньодержавного законодавства, що узгоджується з законодавством інших країн--учасниць конвенції, спрямованого проти транснаціональних злочинних організацій;

-- використовувати всі наявні механізми міжнародного співробітництва в галузі боротьби з транснаціональною злочинною діяльністю і розширювати масштаби заходів, здійснюваних на регіональному рівні;

-- розробити заходи регулювання й адміністративні положення, що забезпечували б велику відкритість і підзвітність комерційних і банківських структур, а отже, меншу можливість проникнення в них транснаціональних злочинних організацій;

-- здійснювати спільні дії з боротьби щодо відмивання грошей і використання прибутків від злочинної діяльності, включаючи заходи впливу на "податкові гавані", з тим щоб вони посилили свої процедури і співпрацювали в досягненні більшої відкритості;

-- надавати одна одній допомогу шляхом видачі осіб, а також передачі доказів і засобів, запитуваних однією зі сторін конвенції, відповідно до принципів, що містяться в типових договорах ООН про видачу злочинців і взаємну допомогу в галузі кримінального правосуддя;

-- розробити уніфіковані та дійові методи кримінального переслідування, спрямовані проти транснаціональних злочинних організацій, включаючи найсучасніші засоби збору інформації та доказів;

-- здійснювати обмін інформацією з тим, щоб надати іншим країнам--учасницям конвенції допомогу у розслідуванні, затриманні і карному переслідуванні осіб, причетних до транснаціональної злочинності;

-- позитивно розглядати прохання щодо правової допомоги та інших видів допомоги з метою зміцнення національної системи кримінального правосуддя і правоохоронних органів;

-- розглянути можливі засоби заохочення держав щодо здійснення конвенції в повному обсязі;

-- вживати спільні заходи з метою попередження виникнення нових або ліквідації вже існуючих податкових захистів.

Експерти ООН пропонують створити Центральний координаційний центр для збору інформації про законодавчі та інші заходи, прийняті на національному рівні, здійснити кримінологічну експертизу з метою перевірки їх ефективності та виявлення недоліків.

Конвенція передбачає також створення на національному чи міжнародному рівні спеціальних фондів для матеріальної компенсації жертвам організованої злочинності в тих випадках, коли така компенсація не може бути стягнена з винних осіб. Дієвим засобом боротьби з транснаціональною злочинністю є перекриття каналів відмивання "брудних" грошей, оскільки в цьому разі зникає економічна доцільність такої діяльності.

Список використаної літератури

злочинний організований транснаціональний

1. Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності. - Палермо, 2000.

2. Бояров В. И. Убийства, совершенные в процессе противостояния организованных преступных группировок. -- Харьков, 1998.

3. Вишневецька Л.Ю. Типологізація транснаціональної організованої злочинності // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку. - Луцьк, 2006. - С. 292-293.

4. Данилюк С. Е. Борьба с организованной преступностью: опыт международного сотрудничества // Вопросы криминологии, криминалистики и судебной экспертизы. -- 1997. -- № 12.

5. Криминология / Под ред. Н. Ф. Кузнецовой, Г. М. Миньковского. -- М., 1998.

6. Кримінологія. Особлива частина: Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман; За ред. І. М. Даньшина. -- Харків, 1999.

7. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій у 2-х кн. Особлива частина / Ю. В. Александров, А. П. Гаврилишин, О. М. Джужа та ін. / Під заг. ред. О. М. Джужи. -- К., 2000.

8. Литвак О. М. Державний вплив на злочинність. -- К., 2000.

9. Мельник М. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. -- К., 2000.

10. Организованная преступность / Под ред. А. И. Долговой -- М., 1998.

Размещено на Allbest.ru