На практиці особи, затримані як підозрювані та обвинувачені, заявляють клопотання про надання їм конкретних адвокатів для участі в справі як їхніх захисників, однак такі клопотання не завжди задовольняються, хоч право особи на захист у кримінальному судочинстві є одним з найважливіших інститутів, що забезпечують додержання прав і свобод людини, характеризують демократизм правової системи, стан формування в Україні правової держави. Однак, як свідчать матеріали судової практики, підозрюваним і обвинуваченим не завжди роз'ясняються у повному обсязі права, передбачені статтями 21, 43 і 431 КПК, часто це робиться формально. Має місце тенденція до роз'яснення цих прав таким чином, щоб обмежити участь захисника у справі на початку її розслідування і особливо в разі затримання особи за підозрою у вчиненні злочину. Зокрема, не роз'яснюється право мати захисника і побачення з ним до першого допиту. Трапляються випадки, коли на затриманих осіб, що підозрюються у вчиненні злочинів, здійснюють психологічний вплив з метою одержання заяви про відмову від захисника.

Дії та рішення слідчого або особи, що провадить дізнання, можуть бути оскаржені учасником процесу прокурору як безпосередньо, так і через слідчого".

Слідчий зобов'язаний протягом доби направити прокуророві скаргу, що надійшла до нього, разом зі своїми поясненнями.

Недопущення розголошення даних досудового слідства. Важливість збереження слідчої таємниці пов'язана з тим, що в практиці органів внутрішніх справ мають місце випадки, коли в результаті невжиття заходів щодо забезпечення її збереження можуть бути розголошені дані досудового слідства, що, в свою чергу, може завдати істотну шкоду особам, які сприяли розкриттю злочинів, призвести до значних збитків та компрометації людей, заподіяти їм моральну шкоду. Особам, які вчинили злочини, часто вдається знищити сліди злочину, сховати майно, на яке міг бути наклав дений арешт, приховатися від слідства, підготувати докази своєї "невинуватості" тощо. Кримінальні справи ще на стадії досудового слідства, не доходячи до суду, закриваються [6. c.187].

Недодержання слідчої таємниці, втрата доказової інформації може істотно ускладнити роботу слідчого з розслідування злочинів, а також збільшити можливість ефективної протидії слідству.

На необхідність вжиття заходів щодо збереження зазначеної таємниці звернув увагу І. Є. Биховський. Він зазначав, що до загальних тактичних положень, які мають значення для всіх слідчих дій, також належить врахування протидії встановленню істини з боку зацікавлених осіб, що обумовлює, зокрема, вжиття заходів щодо збереження слідчої таємниці [7. c.269].

Таємниця слідства, як обгрунтовано зазначає О.М. Ларін, - "важлива умова віднайдення доказів у тому вигляді, у якому вони є, без змін. Злочинці та пов'язані з ними особи не повинні знати про плани, джерела та межі поінформованості слідчого" [3. c.107].

Збереження слідчої таємниці по кримінальній справі має велике значення для повного й об'єктивного дослідження обставин справи.

За фактом розслідування розкрадання державного майна слідчий запланував затримання підозрюваних та проведення в них обшуків. Про це стало відомо учасникам злочинної групи, які вивезли зі своїх квартир майно, гроші та коштовності, одержані злочинним шляхом, а деякі з підозрюваних виїхали за межі міста. В ході розслідування було доказано розкрадання державного майна в особливо великих розмірах. Проте внаслідок розголошення запланованих заходів відшкодувати заподіяні злочинцями матеріальні збитки стало неможливо [4. c.224].

Отже, особливої уваги потребує необхідність збереження слідчим органом таємниці досудового слідства, тому що "суб'єктивними факторами, які впливають на формування слідчої ситуації, - як зазначав Р. С Бєлкін, - є наслідки розголошення даних досудового слідства [3. c. 202].

Необхідність збереження таємниці досудового слідства підтверджується і тим, що цю вимогу закріплено в законі. Наприклад, відповідно до ст.121 КПК дані досудового слідства можна оголосити лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

У необхідних випадках слідчий попереджає свідків, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, захисника, експерта, спеціаліста-перекладача, понятих, а також інших осіб, присутніх при провадженні слідчих дій, про обов'язок не розголошувати без його дозволу дані досудового слідства. Винні в розголошенні даних досудового слідства несуть кримінальну відповідальність за ст.387 КК України,

Частина 2 ст.121 КПК регламентує обов'язок не розголошувати без дозволу слідчого даних досудового слідства. Але у цій статті не обумовлено письмову форму такого попередження.

Тому було б доцільно передбачити лише письмову форму попередження, що дало б можливість у разі порушення заборони усунути можливі суперечки при доказуванні факту розголошення даних досудового слідства. Це попередження не повинно бути формальним, слідчий має вжити певні заходи щодо контролю за його дієвістю. Після письмового попередження можна доказувати винність учасника процесу за розголошення даних досудового слідства у кримінальному порядку за ст.387 КК.

Висновки