У юридичній літературі й серед практичних працівників поруч із терміном "профілактика", використовуються терміни "запобігання", "припинення", що не завжди однаково тлумачаться. У практичній діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю кожен з цих термінів набув свого професійного значення. Характерно, що одні автори висловлюють думку, що ці терміни збігаються між собою за змістом, інші - що вони є близькими, ще інші - що найбільш загальним і ємним поняттям є термін "попередження злочинності", "тому що він охоплює всі сфери, види та рівні боротьби зі злочинністю". Існують й інші думки з цього приводу.

Профілактика злочинів є довгостроковою орієнтацією держави у сфері боротьби зі злочинністю. Досягнення цієї мети забезпечується правовими засобами, передовсім, тими, яким притаманні принципи гуманізму, що перебувають у розпорядженні державних органів, зокрема, правоохоронних, до системи котрих належать і органи внутрішніх справ.

Отже, профілактика злочинності - це багаторівнева система державних та громадських цілеспрямованих заходів щодо виявлення, усунення, нейтралізації причин та умов злочинності.

Розмежувати поняття "запобігання", "припинення" та "профілактика", зважаючи на граматичні розбіжності, за допомогою словників майже неможливо. Та, щоб здійснити системний підхід до недопущення вчинення злочинів, украй необхідна чітка диференціація вказаного понятійного апарату.

Отже, з практичного погляду запобігання злочинності можна поділити на профілактику й припинення. Профілактика є розширеною, довгостроковою системою заходів.

Профілактика злочинності - це багаторівнева система державних і громадських цілеспрямованих заходів щодо виявлення, усунення, нейтралізації причин та умов злочинності.

Аналогічне визначення цієї дефініції подається в обговореному 12 травня 1998 р. Верховною Радою України в другому читанні проекту Закону України "Про профілактику злочинів", у ст.1 якого зазначається, що під профілактикою злочинів слід розуміти здійснення системи заходів, спрямованих на виявлення й усунення причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів.

Таке тлумачення набуло поширення в практиці органів внутрішніх справ. До 1991 р. у структурі органів внутрішніх справ існували відділи (відділення) профілактики, що координували всі форми спеціально-кримінологічного запобігання.

Не можна також ігнорувати етимологію розглядуваних слів, які мають різні значеннєві відтінки. "Профілактика" - поняття, що перейшло в кримінологію з медичної практики масових щеплень проти хвороб, санітарного контролю за станом питної води, їжі тощо. При цьому не мається на увазі можлива хвороба конкретного індивіда. Так само доречно вважати кримінологічною профілактикою усунення криміногенних факторів (причин та умов) безвідносно до конкретного злочинного зазіхання, котре чинить хто-небудь. Інша справа - припинення. Це слово відображає негативну оцінку події, котрої намагаються уникнути, й адресний активний характер запобіжних дій. Припиняється лише те, що вже почалося, тобто мова йде про протидію початковій злочинній діяльності [5. с.141].

Виходячи з цього, профілактика - це діяльність з усунення, нейтралізації чи ослаблення факторів, які породжують злочинність або сприяють їй. Вона, звичайно, має безособовий характер, тобто не має на увазі конкретне злочинне зазіхання, хоча може здійснюватися й на індивідуальному рівні: надання допомоги особі в працевлаштуванні, що звільнилася з місць позбавлення волі, лікування від наркоманії тощо. Профілактика забезпечується за допомогою запобігання криміногенним ситуаціям, їх усунення, ослаблення дії криміногенних факторів і їх нейтралізації, захисту можливих об'єктів від зазіхань, правової та кримінологічної пропаганди серед населення.

Припинення полягає в діях, спрямованих на зупинення злочинної діяльності, що вже почалася, та на недопущення настанню злочинного результату. Так, дільничний інспектор міліції, беручи до уваги колишні судимості зловмисників та інші обставини, для одержання безперечних доказів вирішив затримати квартирних злодіїв після того, як вони проникнуть у приміщення.

На відміну від профілактики та запобігання злочинам, припинення не звільняє від кримінальної відповідальності за замах на злочин і тим паче закінчене злочинне зазіхання [5. с.148].

Ця обставина викликає в деяких кримінологів сумнів: яке ж це запобігання, якщо злочин вчинений і винна особа понесла за нього кримінальну відповідальність. Однак ця діяльність має на меті не тільки скоротити кількість засуджених, але і зменшити збитки від злочинності.

До того ж відомо, що багато складів злочинів сконструйовані в законі таким чином, що шкідливі наслідки протиправних дій винесені за межі складів. Це, так звані, злочини з усіченим складом - бандитизм, розбій та ін.

Слід зауважити, що заходи недопускання та припинення застосовуються до особи, котра робить спробу чи вчиняє конкретний злочин.

Недопущення - це система заходів, яка застосовується на стадії готування до вчинення злочинів, що спрямована на перешкоджання здійсненню злочинного наміру конкретною особою. Припинення є системою заходів, які застосовуються на стадії замаху на вчинення злочину з метою відвернення злочинного результату.

Виходячи із вище зазначеного, запобігання є діяльністю держави та суспільства, спрямованою на утримання злочинності на можливо мінімальному рівні через усунення її причин й умов, а також на недопущення та припинення конкретних злочинів.

Здійснення політики у сфері запобігання злочинності повинне ґрунтуватися на певних принципах. До основних принципів запобігання злочинності належать:

гуманізм;

наукова обґрунтованість;

законність;

економічна доцільність;

диференційованість;

своєчасність;

плановість;

комплексність.

Принцип гуманізму полягає в тому, що профілактика як особливий вид діяльності, зазвичай, пов'язана із завданням конкретним особам позбавлень та правообмежень і спрямована на запобігання злочинам з боку конкретних осіб [7. с.128].

Профілактична діяльність неможлива без кримінологічних досліджень, за допомогою яких вивчаються стан і тенденції злочинності, причини й умови, що впливають на її територіальні особливості, тощо. За допомогою таких досліджень конкретизуються завдання й об'єкти профілактики, основні напрями та засоби запобіжного впливу, коло суб'єктів. У цьому виявляється принцип наукової обґрунтованості.

Важливе значення для ефективної запобіжної діяльності має принцип законності. Правові основи профілактики повинні регламентувати її основні напрями й форми, компетенцію суб'єктів, підстави для застосування заходів індивідуально-профілактичного впливу, а також передбачати гарантії захисту прав і законних інтересів осіб, стосовно яких вони здійснюються.

Принцип економічної доцільності полягає в тому, що при плануванні профілактичної діяльності необхідно брати до уваги майбутні витрати на заплановані заходи, оскільки вони можуть залишитися невиконаними через надмірну вартість.

Принцип диференціації - врахування специфіки факторів, які детермінують злочинність через криміногенний уплив на особу, а також індивідуальні особливості правопорушників.

Своєчасність - проведення превентивних заходів, які б не дали можливості скоїти злочин.

Плановість - полягає у здійсненні профілактичної діяльності за відповідною програмою, а не спонтанно.

Комплексність - використання різноманітних форм, методів і засобів запобігання, спрямованих не тільки на злочинність, а й на ті соціальні, економічні, політичні, духовні та інші фактори, що її зумовлюють.

Розкрити з достатньою повнотою зміст профілактики злочинів можна лише за умов взяття до уваги й аналізу функцій, що вона виконує, а також цілей і завдань, які стоять перед нею.

Тож розглянемо функції профілактики злочинної дії.

Охоронна - профілактика злочинів, яка спрямована на недопущення протиправної поведінки, тобто захист суспільних інтересів і соціальних цінностей особи та держави від злочинних посягань.

Регулятивна - профілактика покликана забезпечити таку поведінку людей, яка б відповідала спеціальним вимогам, закріпленим у нормах права.

Виховна - оскільки призначення профілактики полягає не в примусі, а в переконанні, тобто не в тому, щоб покарати,

а в тому, аби виховати особу, котра не припускала б вчинення злочинів.

Ідеологічна - полягає в забезпеченні загальної ідейної спрямованості запобіжних заходів, ідеологічному обґрунтуванні їхнього змісту, правильному визначенні шляхів, форм і методів практичної діяльності.

Прогностична - дає змогу намітити пріоритетні напрямки в боротьбі зі злочинністю.

Профілактика злочинів має свої цілі. Вони конкретизуються на різних етапах розвитку суспільства, а також залежно від її напрямків, рівнів і видів.

Основні цілі профілактики такі:

обмеження дії негативних явищ і процесів, пов'язаних зі злочинністю;

усунення (нейтралізація) детермінант злочинних проявів;

ліквідація криміногенних факторів у мікросередовищі особи, що формують її антисуспільну позицію та мотивацію злочинної поведінки;

превентивний уплив на особу, котра за своїм антисуспільним способом життя здатна скоїти злочин.

Виходячи зі вказаних цілей, завдання профілактики злочинів такі:

виявлення й аналіз явищ, процесів, обставин, які є детермінантами злочинів;

вивчення чинників, які призводять до формування особи злочинця та реалізації злочинних намірів;

встановлення кола осіб, від яких можна очікувати скоєння злочинів, і цілеспрямований профілактично-виховний уплив на них;

усунення чи нейтралізація криміногенних факторів на індивідуальному рівні.

Залежно від ієрархії причин і умов злочинності розрізняють три основних рівні запобігання їй: загально-соціальний, соціально-кримінологічний та індивідуальний [7. с.58].

Загально-соціальний рівень (загальна профілактика) охоплює діяльність держави, суспільства та їхніх інститутів, яка спрямована на розв'язання суперечностей у галузі економіки, соціального життя, в моральній сфері тощо. Цю діяльність здійснюють різні органи державної влади й управління, громадські організації, для яких функція запобігання злочинності не є основною чи професійною. Профілактика є успішною завдяки ефективній соціально-економічній політиці загалом.

Загально-соціальна профілактика злочинності пов'язана з найбільш значущими й довгостроковими видами соціальної діяльності та здійснюється в процесі рішення широкомасштабних соціальних завдань. Вирішення суперечностей суспільного розвитку, його проблем і труднощів, помилок у соціальному управлінні є водночас економічною, політичною, ідеологічною, соціально-психологічною та правовою основою для усунення, послаблення та нейтралізації процесів і явищ, які детермінують злочинність.

До загально-соціальних заходів профілактики злочинності належать: зміни в соціально-економічній сфері, спрямовані на підвищення життєвого рівня членів суспільства, поліпшення умов їхнього життя. Стабілізація процесів в економіці та на споживчому ринку, підвищення платоспроможності широких верств населення сукупно є передумовами запобігання економічній та іншим видам злочинності.

Скороченню побутової, насильницької та іншої злочинності сприяють заходи щодо вирішення житлової проблеми, зміцнення сім'ї, поліпшення умов праці й побуту жінок, охорона материнства та дитинства, організація дозвілля тощо [7. с.132].

Загально-соціальна профілактика реалізується за допомогою державних планів економічного й соціального розвитку. Такі плани складаються як на державному, так і на регіональному рівнях. Профілактичне значення такого плану полягає в тому, що він передбачає стратегію і тактику соціально-економічного розвитку країни (регіону), зважаючи на можливі криміногенні наслідки від реалізації закладених у нього заходів. За допомогою такого плану досягається єдність упливу на загально-соціальні причини злочинності всіх запобіжних заходів: економічних, соціальних, ідеологічних, культурологічних, технологічних та ін.

Спеціально-кримінологічний рівень (кримінологічна профілактика) полягає в цілеспрямованому впливові на криміногенні фактори, пов'язані з певними видами та групами злочинної поведінки, наприклад, насильницькою чи економічною злочинністю. Такі комплекси специфічних причин й умов злочинної поведінки усуваються або нейтралізуються в процесі діяльності відповідних суб'єктів, для яких профілактична функція є виконанням їхніх основних професійних завдань.

Спеціально-кримінологічне запобігання має на меті не допустити здійснення реально можливих злочинів, а якщо вони почали відбуватися, то зупинити їх на ранній стадії. Важливою ділянкою запобіжної діяльності є виявлення та усунення, так званих, криміногенних факторів. При цьому, зазвичай, використовуються не тільки організаційні, правові й оперативно-розшукові заходи, але й економічні, педагогічні та медичні тощо.

На рівні спеціальної профілактики мета боротьби зі злочинністю, певними її видами й конкретними злочинами визначена як єдина чи головна для відповідних заходів соціального контролю, соціальної реабілітації та правоохоронної діяльності. Розробка й реалізація заходів спеціальної профілактики прямо зумовлена наявністю злочинності, її рівнем і характером, впливом криміногенних детермінант.

Спеціально-кримінологічна профілактика здійснюється у формі відомчих і міжвідомчих планів або програм підсилення боротьби зі злочинністю. У них передбачається система заходів, спрямованих на профілактику конкретних видів і груп злочинності, злочинності взагалі, злочинності на певній території (держава, регіон). Передбачувані програми заходів реалізуються через взаємодію та взаємоузгодженість діяльності суб'єктів профілактики. Безумовно, ефективність запобігання злочинам залежить від узгодженості програми боротьби зі злочинністю з концепцією державного плану економічного та соціального розвитку країни.

Для подолання негативних явищ, притаманних перехідному етапу громадського розвитку на засадах демократії визначена стратегія, яка має бути здійснена протягом 2000-2008 pp. Серед ряду завдань першого етапу (2000-2001 pp.) має відбутися утвердження ефективної ринкової економіки на засадах здійснення радикальних економічних, правових та організаційних заходів, які б рішуче обмежили корупцію та тіньову діяльність.

Успішне здійснення політики соціального і економічного зростання потребує додаткових заходів, спрямованих на стимулювання підприємницької діяльності та забезпечення її надійним правовим і реальним захистом.

Корупція, тіньова економіка та інші види організованої злочинності завдають суспільству дуже великих невідшкодованих втрат. Тільки в позабалансовому грошовому обігу країни знаходиться 8,6 млрд. гривень, або 44,4% загальної суми. Разом з цим триває зубожіння багатьох верств населення, зростає почуття безвихідності, втрачається віра в краще майбутнє, що викликає виплеск правопорушень і злочинності. Кардинально послабити такий стан суспільства взагалі і особи - зокрема можливо лише при створенні належного клімату, який би забезпечував матеріальні і соціальні потреби людини [5. с.241].

Серед ряду заходів належне місце мають знайти питання щодо надійного правового захисту усіх форм власності і господарювання, з якими завжди пов'язана особа або група осіб. Ми поділяємо погляди на те, що діяльність правоохоронних органів має бути спрямована головним чином на профілактику злочинності. Але в період її масового поширення запобіжних заходів буде недостатньо, тому силові методи не слід послабляти, оскільки такі дії негативно позначаться на загальній справі боротьби зі злочинністю. Ця проблема ще на тривалий час розвитку українського суспільства є і залишатиметься не тільки актуальною, але й злободенною.

Правопорушення будь-якого ступеня тяжкості практично завжди призводить до негативних фізичних, моральних і матеріальних наслідків для конкретної особи. Правоохоронним, судовим та іншим державним органам влади доводиться вирішувати питання, пов'язане з визначенням витрат скоєного злочину. Ця проблема далеко не проста. Як засвідчують дослідження, витрати, які супроводжують злочинну справу, дуже високі, що лягає важким тягарем на державу, а в кінцевому результаті - і на все суспільство.

Отже, навіть при скромних добових витратах держави на формування особи - 13,56 грн., у сукупності - 116 455 грн. це складається в чималі грошові дотації, які б мали сприяти гармонізації громадської поведінки людини. На жаль, значна частина суспільства в Україні цього не усвідомлює і вчинює злочинні діяння, чим практично перекреслює попередню про неї турботу.

Подальші дослідження щодо визначення вартості злочину обумовили необхідність здійснення аналізу факторів, котрі дозволяють простежити діяльність і витрати держави на об'єкти, пов'язані з трудовою діяльністю осіб, профілактикою правопорушень, майновими, фізичними, психологічними та іншими витратами і збитками [10. с.25] (табл.1.1).

Таблиця 1.1 - Грошові витрати на особу в працездатний період залежно від її суспільного становища

Протягом трудової діяльності суб'єктів, які можуть бути причетними до кримінальної справи, частину витрат держава також бере на себе. Працездатний період потерпілих та правоохоронних осіб визначено в 25 років, правопорушника на волі - у 15 років. При визначенні витрат за цей час до уваги було взято медико-санітарні заходи, державну підтримку по оплаті житла, комунальних та інших послуг (оздоровлення тощо). Як засвідчують показники, наведені в таблиці, вони в цілому досить відчутні. У розрахунку на кожну добу вони складають 1,48-2,13 грн., що загалом становить від 10 тис. грн. (правопорушник) до 13,6 тис. (потерпілий) та 19,5 тис. грн. (правоохоронці).

Що ж до витрат на профілактичні заходи злочинності, то вони занадто малі, оскільки не перевищують 60 коп. на одну особу за добу.

Дослідження засвідчують, що саме на цей період життя припадає і найбільша частка правопорушень. Тому держава і потерпіла особа несуть не лише грошові витрати, а зазнають й інших збитків і упущень. З деякими припущеннями вони дорівнюють по відношенню до потерпілого 15,6 тис. грн., а в цілому - майже 17 тис. грн. При цьому на майнові збитки припадає 5,7 тис. грн. (8,1 %), фізичні і психологічні - 4,2% (6,0%) і на упущену вигоду 7,0 тис. грн. (9,9%). Отже, в цілому у розрахунку лише на одну потерпілу особу припадає більше 70 тис. грн. витрат, або майже три гривні на добу. У числі загальних витрат на потерпілого віднесено 32,2 тис, грн. (45,8%), правопорушника - 12,1 тис. грн. (17,2%) і на правоохоронців - 26 тис. грн. (37%).

Але державні витрати на цьому не закінчуються, оскільки вчинений злочин має ще бути розкритим, злочинець затриманий, а його вина доведена у ході слідства та судового розгляду. Ця процедура у багатьох випадках дуже складна і пов'язана з великими витратами часу та коштів. Не акцентуючи уваги на багатьох спеціальних заходах на етапі підготовки і розроблення плану затримки злочинця, у якому бере участь декілька осіб (3-5), витрачається 180 грн., а проведені до цього оперативні заходи становлять, за нашими розрахунками, майже 600 грн. Тобто лише протягом 2-4 днів витрати складають більше 255 грн. на добу. Затримка підозрюваного, його відправлення етапом часто потребують залучення ряду технічних та інших засобів, спеціальних підрозділів тощо. На цю операцію витрачається 435-650 грн.

Розслідування злочину - найбільш трудомісткий та дорогий процес, пов'язаний із залученням до нього багатьох осіб. За нашими дослідженнями він може тривати від декількох днів до декількох місяців, а іноді й років. Ми ж оперуємо середніми даними (4-6 міс.), що узгоджується з практикою правоохоронних органів. Слідчий має зібрати найбільш повну інформацію як пряму, так і побічну. А це пов'язано з витратами на зв'язок, виїздами у відрядження, проведенням слідчих експериментів, експертиз, залучення свідків тощо (табл.1.2).

Із загальних витрат на розкриття злочину у сумі 8967 грн. на правоохоронні органи віднесено 8647 грн. і на потерпілого - 320 грн., що у відсотковому вигляді становить відповідно 96,4 та 3,6%. У процесі розслідування злочину витрати здійснюються не тільки на діяльність правоохоронних органів, але й на потерпілого, а також на утримання підозрюваної особи у вчиненні злочину до розгляду справи в суді.

Таблиця 1.2 - Грошові витрати, пов'язані з розкриттям злочину та його наслідками (у гривнях)

Виходячи з терміну розкриття злочину та направлення справи до суду (у середньому 160 діб), за цей час державні витрати становлять 950 грн., або майже 6 грн. за добу. Якщо взяти до уваги, що справа у суді розглядається у середньому 4 дні, то витрати на судові органи, прокуратуру, експертів, охоронців, свідків тощо становлять майже 800 грн. (199 грн. на добу). З урахуванням післясудових витрат (50 грн.) загальна їх сума досягає 1795 грн.

При визначенні грошових витрат на злочинця в період відбування покарання умовно взято три терміни: п'ять, вісім та дванадцять років, або в середньому 8,3 роки (3040 діб). У зазначений термін засуджений своєю працею лише частково відшкодовує зроблені на нього витрати. При цьому гроші, які він заробив, повністю йому сплачуються, в той час як раніше засудженому припадало тільки 50 відсотків заробітку. Тому у розрахунку на день держава змушена дотаціювати засудженого у розмірі близько 3,7 грн. На весь термін це становить значну суму: від 6,9 до 16,2 тис. грн., або у середньому 11 283 грн.

Але витрати державних коштів на цьому не завершуються. Правоохоронні й інші органи державного управління заінтересовані у тому, щоб звільнений з місць позбавлення волі якомога раніше адаптувався до життя в нормальному громадянському суспільстві. Тому вони беруть на свій рахунок витрати, пов'язані з наданням нової професії, звільненням з ув'язнення (96 грн.), адміністративним наглядом, перепідготовкою та працевлаштуванням. Становлять вони майже 1,8 тис. гривень.

Як випливає з даних таблиці 1.2, загальна сума витрат досить вражаюча - близько 24 тис. гривень. У відношенні до осіб, які були причетними до цієї справи, то питома вага державних витрат на потерпілого становить 2,3%, правопорушника - 54,4 і на правоохоронні і судові органи 43,3%. Порівняння найменувань витрат дало такі результати: на розкриття злочину припадає 37,6% загальних витрат, досудові та судові витрати - 7,5; відбування покарання - 47,4; витрати, пов'язані зі звільненням, адміністративним наглядом (у разі його встановлення) та адаптацією - 7,5%.

Підсумовуючи проведені дослідження по визначенню вартості злочину, варто звернути увагу на те, що вони у сукупності пов'язані як з великими грошовими витратами, так і з малопродуктивним, тобто марно прогаяним часом (табл.1.3).

Таблиця 1.3 - Загальносуспільна вартість злочину стосовно особи

Виходячи із загальноприйнятих норм робочого часу в звичайних умовах праці (40 годин за тиждень, або 1920 годин за рік), витрати часу, пов'язані зі злочинними діями, становлять більше 441 тис. людино-годин (55144 люд. - днів х 8 год. робочого часу), що дорівнює праці 230 чоловік (441152: 1920). При цьому на правопорушника припадає майже 35 відсотків, на потерпілого - 32 і правоохоронців - 33,3% [8. с.12].

Затверджена Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007-2009 роки має запобігти виникненню правопорушень, удосконалити їх профілактику, забезпечити захист прав та свобод людини на основі чітко визначених пріоритетів. Програмою буде створено умови для проведення ефективної правової та виховної роботи серед населення.

Зокрема, на базі Київського національного університету внутрішніх справ буде організовано навчання та підвищення кваліфікації оперативних працівників установ виконання покарань та слідчих ізоляторів. Навчання спрямовуватимуться на підвищення ефективності боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. На цю мету Програмою передбачено приблизно 6 млн. гривень.

Ще 3 млн. гривень піде на розробку нових форм і методів профілактики правопорушень та запровадження їх у практику. Особлива увага приділятиметься запобіганню злочинності серед дітей та підлітків. Буде підготовлено та видано навчально-методичні посібники??? Виховні системи в діяльності класного керівника" та??? Організація виховного процесу в сучасному загальноосвітньому навчальному закладі”. Також передбачено розробку низки інформаційно-методичних матеріалів з питань запобігання дитячій бездоглядності, бродяжництву та жебрацтву.

МВС разом з Мінсім'ямолодьспорт та МОН проводитиме спільні профілактичні рейди "Діти вулиці”, "Вокзал”, "Підліток”, "Канікули”, "Літо”, "Урок”. Проведення рейдів спрямовується на соціальний та правовий захист дітей, запобігання їх безпритульності та бездоглядності. Ці профілактичні заходи дадуть змогу влаштувати безпритульних дітей до закладів соціального захисту та вплинути на дітей, що вживають спиртні напої, наркотичні засоби або психотропні речовини.

Допомогою правоохоронцям стане розширення мережі центрів медико-соціальної реабілітації неповнолітніх, хворих на наркоманію та алкоголізм. Також будуватимуться молодіжні центри праці, діяльність яких буде спрямована на професійну орієнтацію і працевлаштування молоді. На це передбачається витратити майже 50 млн. гривень.

Враховуючи збільшення злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми, МВС здійснюватиме цільові оперативно-профілактичні операцій під умовними назвами "Нічне місто" та "Фірма”. Ці операції будуть спрямовані на виявлення та припинення протиправної діяльності злочинних груп та суб'єктів господарювання (туристичних, шлюбних і модельних агентств), що порушують законодавство з питань захисту суспільної моралі або причетні до злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми.

Велику увагу у Програмі приділено вдосконаленню профілактики правопорушень та підвищенню ефективності оперативно-розшукових заходів у сфері протидії організованій злочинності та корупції. Так, МВС та СБУ разом з ДПА буде проведено скоординовану роботу щодо виявлення фактів використання злочинними групами суб'єктів господарювання, через яких проводяться незаконні операції. Зокрема виведення коштів з легального до тіньового обігу, розкрадання майна, ухилення від сплати податків, створення штучної збитковості, доведення підприємств до фіктивного банкрутства. Насамперед це стосується ринку нафтопродуктів, енергетики, вугільної та металургійної галузей, агропромислового комплексу, сфер виробництва цукру і спирту.

Крім того, Програмою передбачено удосконалення інформаційно-аналітичного та матеріально-технічного забезпечення профілактичної діяльності, роботи із соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, виконання інформаційно-пропагандистських та культурно-виховних програм профілактики, забезпечення захисту прав інтелектуальної власності, збереження історико-культурних цінностей тощо.

Орієнтовний обсяг фінансування заходів Програми складе 1,8 млрд. гривень.

Передбачається, що виконання заходів програми дасть змогу зменшити кількість зареєстрованих злочинів на 3-5%. Очікується зниження рівня особливо тяжких та тяжких злочинів, вчинених на вулицях та у громадських місцях. Зокрема, вчинених у громадських місцях умисних убивств, умисних тяжких тілесних ушкоджень, розбоїв, крадіжок та хуліганство. Поліпшиться профілактична робота з раніше судимими та особами, які вчинили насильство в сім'ї. Зменшиться кількість злочинних проявів, учинених на побутовому ґрунті, повторно та у стані алкогольного сп'яніння.

2. Справедливе покарання за вчинений злочин як один із засобів боротьби зі злочинністю