Размещено на http://www.allbest.ru/

• Криміналістична характеристика
• Вступ
• 1. Поняття криміналістичної характеристики
• 2. Структура криміналістичної характеристики
• 3. Криміналістична характеристика -- основа побудови методики розслідування окремих видів злочинів
• Висновки
• Використана література

злочин криміналістичний характеристика розслідування

Вступ

Криміналістична характеристика злочинів -- одна із нових категорій в науці криміналістиці, що набуває все більшого значення для розвитку криміналістичної теорії та вирішення практичних завдань розслідування злочинів. Криміналістична характеристика - це своєрідна інформаційна модель, що являє собою якісно-кількісний опис типових ознак конкретного виду (групи) злочинів. Ця характеристика відображає кореляційні зв'язки між важливими ознаками злочину та дозволяє будувати прогностичні моделі подій, що розслідуються, будувати криміналістичні версії стосовно об'єктів, які розшукуються та конкретних осіб, причетних до злочину.

Характеристика -- це опис прикметних властивостей, якостей, достоїнств, ознак якого-небудь явища, події, людини. Оскільки злочин вивчається різними юридичними науками, то й опис його властивостей і ознак проводиться конкретною наукою. Звідси характеристика злочину може бути кримінально-правовою, кримінологічною, адміністративно-правовою, криміналістичною та ін.

Кримінально-правова характеристика описує правовий характер діяння, вказує, чи містить воно прикметні ознаки складу злочину, яка міра суспільної небезпечності вчиненого, які заподіяні збитки, яке встановлене покарання за вчинене та інші ознаки.

Криміналогічна характеристика описує генезу злочину, його причини і умови вчинення, частоту зустрічності і класифікацію злочинів за різними підставами, наприклад, вік, професія, освіта тощо. Кримінально-правова і криміналістична характеристики найбільш повно розроблені в юридичній науці і нерідко використовуються в криміналістиці.

1. Поняття криміналістичної характеристики

Криміналістична характеристика -- поняття порівняно нове, недостатньо розроблене. Разом з тим криміналістична характеристика, за визнанням більшості учених-криміналістів (Р.С. Бєлкін, А.Н. Васильєв, І.Ф. Герасимов, В.Г. Танасевич та ін.), є основою конструювання ефективних методик розслідування. У літературі зустрічаються, принаймні, три підходи до конструювання визначення криміналістичної характеристики.

Прихильники першого підходу формулюють поняття характеристики простим переліком ознак і властивостей злочину, однак простий перелік ознак -- не кращий спосіб конструювання дефініцій. Такі визначення, як правило, громіздкі і погано сприймаються.

Прихильники другого підходу визначення поняття криміналістичної характеристики формулюють не переліком ознак і властивостей, а через підкреслення їх інформаційної значущості. Такі визначення більш лаконічні. Наприклад, І.Ф. Герасимов визначав криміналістичну характеристику як сукупність відомостей про такі загальні, типові ознаки, обставини та інші характерні риси певного виду (групи) злочинних діянь, що мають важливе організаційне і тактичне значення для розкриття цього виду (групи) злочинів.

Нарешті, прихильники третього підходу переносять акцент на опис механізму злочинного діяння, типових відображуваних у відображуючих і об'єктів, взаємодіють у процесі вчинення злочину [5.с.43].

Найбільш досконалим видається інформаційний підхід при конструюванні визначення криміналістичної характеристики. Такий підхід означає, що:

а) криміналістична характеристика -- це сукупність інформації, яка певним чином субординована у систему, що являє собою абстраговану узагальнену інформаційну модель конкретної події;

б) опису підлягають не всі, а тільки типові ознаки, тобто загальні для даного виду (групи) злочинів. Тому поняття криміналістичної характеристики є видовим, типізованим:

в) ознаки описують на якісному рівні, характеризуючи співвідношення їх кількісних сторін. Тому в інформаційній моделі описані ознаки повинні мати ймовірносно-статистичні показники, що відображають взаємозв'язок між елементами криміналістичної характеристики. З урахуванням названих елементів інформаційного підходу можна запропонувати наступне визначення.

Криміналістична характеристика -- це інформаційна модель, що являє собою якісно-кількісну систему опису типових ознак конкретного виду (групи) злочинів.

Криміналістична характеристика -- це система відомостей про певні види злочинів, ознаки суб'єкта злочину (особи злочинця), його мотиви, предмет посягання, обстановку, злочинні способи, які мають значення для виявлення і розкриття таких діянь криміналістичними засобами, прийомами та методами.

Для розуміння сутності криміналістичної характеристики необхідно виходити з того, що в ній відображаються особливості певного виду злочинів, які мають значення для їх виявлення і розкриття. Такі особливості називають криміналістично значущими.

Для розробки наукових рекомендацій щодо виявлення і розкриття злочинів, всебічного, повного і об'єктивного дослідження пов'язаних з ними обставин необхідне не тільки узагальнення оперативно-розшукового і слідчого досвіду, практики судового розгляду (слідчо-судової практики), а й глибоке комплексне дослідження самих злочинів певного виду, фактологічних та статистичних даних про них. З цією метою з середини 60-х pp. у процесі наукових кримінологічних і криміналістичних досліджень злочинності, окремих видів злочинів почали застосовуватися соціологічні методи. Поряд з вивченням кримінальних справ за спеціально розробленими програмами вченими-криміналіста-ми, кримінологами, процесуалістами, психологами проводилися опитування суб'єктів кримінального процесу, а також осіб, засуджених за вчинення злочинів. Таким розробкам сприяли розвиток криміналістичних методів дослідження, міжнаукові зв'язки дисциплін кримінально-правової галузі.

Це закономірно привело до необхідності розробки галузевих видів юридичних характеристик відповідних видів злочинів: кримінально-правової, кримінально-процесуальної, кримінологічної та криміналістичної. Практичне використання криміналістичної характеристики окремих видів злочинів потребує комплексного підходу, пов'язаного із залученням даних інших видів характеристик злочинів.

Структурну основу цієї системи становлять кримінально-правова та кримінально-процесуальна характеристики: система елементів складу злочину і обставин, що підлягають доказуванню, визначають тією чи іншою мірою структуру кримінологічної та криміналістичної характеристик злочину. Залежно від особливостей того чи іншого виду злочинів структура елементів кримінально-правової характеристики конкретизується включенням відповідних факультативних елементів, наприклад, предмет безпосереднього злочинного посягання, особа потерпілого.

Сутність криміналістичної характеристики полягає в тому, що вона розглядається як система, що містить ознаки і дані про закономірні зв'язки слідів, які виражені відповідним ступенем вірогідності, встановленої на підставі узагальнення даних матеріалів кримінальних справ, та апробованих слідчою практикою. Такі дані є основою для побудови систем типових версій, що використовуються при вирішенні конкретних слідчих завдань, висуненні робочих версій. У криміналістиці вживались заходи щодо розробки систем визначення характерних особливостей особи, яка вчинила злочин, на підставі аналізу типових слідів, особливостей обстановки в аналогічних випадках.

У загальнотеоретичному плані можна говорити про криміналістичну характеристику злочинів як про систему, що містить сукупність криміналістично значущих ознак. Такий висновок базується на аналізі вже розроблених криміналістичних характеристик злочинів окремих видів, їх науковому узагальненні, що становить основу для розвитку загального вчення про криміналістичну характеристику злочинів.

Практичне значення криміналістичної характеристики злочинів розкривається у рекомендаціях із встановлення і застосування криміналістично значущих множинностей ознак злочинів різного ступеня спільності, які характеризують:

а) найширші множинності злочинів (наприклад, злочини проти життя та здоров'я особи, злочини проти власності тощо);

б) групи злочинів (наприклад, вбивства, розкрадання тощо);

в) види злочинів (наприклад, вбивства (при виявленні трупа), привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем тощо);

г) різновиди злочинів (наприклад, вбивство (коли особа потерпілого не встановлена), розкрадання при виготовленні того чи іншого виду продукції на підприємствах (ковбасної, консервної, молочної тощо).

Як і будь-яка система, криміналістична характеристика складається з взаємопов'язаних складових частин -- елементів. У літературі по-різному визначаються види таких елементів та їх кількість: від прямого слідування системі елементів складу злочину до переліку криміналістично значущих елементів, які не завжди структурно узгоджуються з системою кримінально-правової характеристики певного виду злочину [7.с.241].

Криміналістичний аспект характеристики злочинів підпорядкований завданням доказування з кримінальної справи. Саме тому структура криміналістичної характеристики будується на підставі системи обставин, які входять до предмета доказування (ст. 64 КПК), і елементів складу злочину, передбачених відповідними статтями КК.

Проте криміналістична характеристика злочинів ширша за їх кримінально-правову та кримінально-процесуальну характеристики, оскільки містить не лише систему обставин, які мають кримінально-правове значення, а й ряд інших чинників. Отже, конкретизація кримінально-правової характеристики здійснюється за рахунок виділення елементів (наприклад, механізму, способу, обстановки злочину тощо), які мають вирішальне значення для розкриття злочину. При цьому деякі суміжні елементи можуть бути наповнені змістом інших характеристик. Так, елемент "суб'єкт злочину" може містити компоненти, пов'язані з такими чинниками, як психологічні, що впливають на формування та здійснення злочинної мети. Виходячи з цього, криміналістична характеристика злочинів може розглядатися як система, що складається з елементів, котрі містять окремі підсистеми -- компоненти:

а) особа злочинця, яка характеризується фізичними, соціально-демографічними даними; категорії посадових матеріально відповідальних осіб та інших осіб, які можуть бути причетними до злочину; чинники, що мали вплив на формування та здійснення злочинної мети, створення злочинної групи, розподіл ролей між співучасниками тощо;

б) способи готування до злочину (пошук відповідних знарядь злочину, заходи щодо створення лишку сировини, готової продукції, резерву грошових коштів та ін.); способи вчинення злочину (ненасильницькі дії, заходи щодо заволодіння майном, його вилучення, збуту, реалізації); способи приховування злочину (маскування злочинних дій);

в) особа потерпілого (демографічні дані, відомості про спосіб життя, риси характеру, звички, зв'язки і стосунки, ознаки віктимності тощо);

г) предмет посягання: грошові кошти, цінні папери, матеріальні цінності у вигляді сировини, палива, матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів з урахуванням їх споживчої цінності, які можуть належати до різних джерел посягання (підзвітні цінності, невраховані цінності, створені при їх виробництві за рахунок лишку, який надійшов зі сторони (сторонні цінності), від співучасників, майно, приховане від оподаткування);

ґ) обстановка вчинення злочину: місце як частина матеріального середовища, що включає, окрім приміщення та ділянки місцевості, сукупність різних предметів. До обстановки належать також чинники регулятивного характеру, що визначають порядок діяльності, фактори поведінки людей у побуті й трудовій діяльності;

д) наслідки у вигляді будь-яких змін, викликаних злочином, виражені у фізичній матеріальній шкоді, відображеній у матеріальній обстановці злочину (характерні сліди пошкоджень, викликані злочинними діями, їх локалізація і взаємозв'язок), та моральній шкоді, заподіяній злочином.

Криміналістична характеристика як накопичувач і джерело відомостей про певні види злочинів, виконуючи інформаційну функцію, являє собою єдину інформаційну систему. Використання такої системи можливе шляхом одержання та аналізу відомостей щодо окремих елементів і встановлення зв'язків між ними. У цьому розумінні всі елементи системи теоретично рівнозначні, тому поділяти їх на основні та другорядні недоцільно. У той же час використання такої інформаційної системи вимагає в кожному конкретному випадку визначення ключового елемента, через який можна здійснити "вхід" до системи з метою одержання необхідної інформації. Визначення ключового елемента для конкретного випадку залежить від слідчої ситуації, що склалася на даному етапі розслідування, від того, які вихідні дані має слідчий і які з них необхідно встановити. Аналіз кримінальних справ щодо злочинів різних категорій показує, що значна частина їх вчиняється способами, ознаки яких не завжди очевидні. Тому їх виявлення і пояснення вимагають насамперед знання і використання систематизованого опису злочинних способів.

Великого значення набувають рекомендації, побудовані на аналізі закономірних зв'язків, які складаються між елементами криміналістичної характеристики. У дослідженні таких зв'язків міститься перш за все практичне призначення криміналістичної характеристики злочинів. Принципові можливості використання у розслідуванні закономірних зв'язків між елементами криміналістичної характеристики полягають у тому, що за наявності відомостей щодо одних типових обставин передбачається існування інших. Це важливо не тільки для розслідування злочину на початковому його етапі, пов'язаному із встановленням особи, яка вчинила злочин (вбивство, крадіжку тощо), а й для ситуації, коли на початку розслідування, наприклад, у справах про економічні злочини, особа, причетна до злочину, відома, але не відомі способи його вчинення [9.с.351].

Розглянуті закономірні зв'язки можуть бути однозначними і багатозначними (ймовірними). У першому випадку складається такий зв'язок, коли за наявності одних обставин можна з певною долею категоричності вважати існуючими обставини, що належать до іншого елемента характеристики. У другому випадку закономірні зв'язки мають ймовірний характер, встановлюють більший або менший ступінь вірогідності, що визначається на підставі даних статистичного обліку типових ознак масиву вивчених кримінальних справ відповідного виду злочину (певного регіону, періоду). Криміналістичне дослідження закономірних зв'язків обставин, які характеризують злочини певного виду, вимагає застосування спеціально розроблених програм з метою отримання статистичних даних про взаємозв'язки таких обставин. У деяких випадках простежується закономірний зв'язок між особами, які можуть бути причетними до даного виду злочину, і способом його вчинення і приховування, застосування певних знарядь злочину (рис. 34). Такий зв'язок має вірогідний характер і може бути підставою для побудови системи типових версій, що використовуються з урахуванням фактичних даних у справі, яка розслідується, для висунення та перевірки робочих слідчих версій.

Кожний з елементів системи пов'язаний з іншими прямо та опосередковано, що значною мірою визначає характер зв'язків між ними. Залежно від рівня та обсягу слідчого завдання аналіз таких зв'язків може охоплювати різну кількість елементів. У будь-якому випадку можна простежити прямий зв'язок між елементами "особа злочинця" і "спосіб злочину", який виявляється у тому, що лише особи з певними характерологічними даними або ті, що займають певну посаду, можуть використовувати певний злочинний спосіб. У той же час на даний зв'язок впливають побічні обставини, що стосуються предмета злочинного посягання та обстановки злочину.

2. Структура криміналістичної характеристики

Структура криміналістичної характеристики розкриває її зміст, тобто які елементи злочину підлягають опису. На думку Л.О. Сергеева, її зміст включає: спосіб вчинення злочину; обстановку і умови, в яких вчинено злочин; обставини, пов'язані з предметом злочинного посягання, суб'єктами і суб'єктивною стороною злочинів; схожі зв'язки конкретного злочину з діями, що не є кримінально караними [7.с.240].

О. М. Колесниченко оперував у своїй докторській дисертації терміном "криміналістична характеристика" [5.с.47]., але не розкрив його змісту. Найповніше розкрив криміналістичну характеристику Р.С. Бєлкін (1972 р.), за яким вона включає опис: даних про спосіб вчинення і приховування злочину і типових наслідків його застосування, особи ймовірного злочинця і ймовірних мотивів і мети злочину, деяких обставин вчинення злочину (місце, час, обстановка). Однак і це визначення дотепер трансформується ученими.

Аналіз наявних визначень і структур криміналістичної характеристики показує, що всі вони розрізняються як за кількістю, так і за змістом елементів. Разом з тим порівняльний аналіз запропонованих структур дозволив нам стверджувати, що в основному вони описують чотири сторони злочину:

1) предмет безпосереднього посягання;

2) спосіб вчинення злочину в його широкому розумінні;

3) типову обстановку -- "слідову картину" в її широкій інтерпретації і

4) особу злочинця [6.с.221].

Структуру криміналістичної характеристики не можна ототожнювати з обставинами, що підлягають доказуванню за кримінальною справою. Предмет доказування -- це насамперед елементи кримінально-правової характеристики злочину, тобто "факти, обставини кримінальної справи, що для правильного вирішення справи підлягають установленню за допомогою доказів" [9.с.643].

Тому елементи криміналістичної характеристики описують головним чином типові властивості й ознаки злочинної події і не можуть охоплювати всі елементи предмета доказування.

Змішування структур і ототожнення обставин предмета доказування з елементами криміналістичної характеристики допускаються, мабуть, тому, що поняття і зміст елементів предмета доказування визначено суворо і чітко, а елементи криміналістичної характеристики поки що залишаються дискусійними. Звідси іноді замість опису криміналістичної сутності злочину для його характеристики використовують відомі кримінально-правові, кримінологічні та інші ознаки, наприклад, суспільну небезпечність, розмір терміну покарання та ін. Безперечно, ці ознаки мають певне значення для висування пошукових і слідчих версій, для розкриття і розслідування злочинів узагалі. Разом з тим вони не повинні домінувати над криміналістичними. Наприклад, вікова характеристика особи має значення для визначення кола осіб дуже приблизно, вона менш інформативна, ніж сліди рук чи знарядь злому.

Кримінологічні і кримінально-правові ознаки в криміналістичній характеристиці "працюють" тільки в сукупності з усіма іншими. Тому знання криміналістичних ознак, якими описують елементи криміналістичної характеристики, важливо як з теоретичного, так і з практичного боку.

Предмет безпосереднього посягання -- це найрізноманітніші фізичні об'єкти (речі і предмети) органічного і неорганічного походження, що є матеріальним вираженням суспільних відносин.

Фізичні об'єкти характеризуються насамперед ознаками їх агрегатного стану -твердий, рідкий, сипучий, газоподібний; споживчим призначенням -- предмети праці (знаряддя, інструменти), предмети побуту, туалету, прикраси тощо; фізико-хімічними властивостями -- колір, вага, розмір, летючість, подільність, хімічна активність тощо.

На відміну від кримінально-правового поняття предмета злочину предметом безпосереднього посягання в криміналістичному аспекті є людина, тобто її тілесна організація, розглянута як фізико-біологічна система, що, вступаючи в різні взаємодії, відображає себе в матеріальному середовищі, оскільки суспільні відносини органічно пов'язані з речами і виявляються як речі.

Звідси криміналістика при розслідуванні злочинів досліджує насамперед матеріальні об'єкти (неживі, живі та їхні сліди -- відображення, що виникають внаслідок взаємодії матеріальних об'єктів). Саме за слідами-відображеннями слідчий пізнає, які матеріальні об'єкти взаємодіяли і у які конкретні відносини вступали.

Для криміналістичної характеристики предмет злочинного посягання -- це насамперед слідоутворюючий об'єкт -- які сліди він Може залишити на взаємодіючих матеріальних об'єктах (тілі злочинця, потерпілого, обстановці місця події). Тому опис саме цих ознак дає можливість найбільш об'єктивно прогнозувати наявність слідів-відображень у матеріальній сфері. Наприклад, сліди вкраденої сипучої речовини найчастіше можна знайти на одязі і тілі злочинця, знаряддях злочину; при розкраданні хімічно активних речовин (кислоти, луги, сильнодіючі радіоактивні речовини) -- на предметах одягу і тілі злочинця, пакувальних предметах, а при зберіганні можуть виникати характерні сліди опіку, окислювання, розкладання, відновлення тощо. Взаємодія їх із предметом, що має ознаки подільності й адгезії, дає можливість прогнозувати утворення слідів - речовин і мікрочастинок на предметах обстановки, знаряддях злочину і злочинці [9.с.243].

Типова слідова картина вчинення злочину як елемент криміналістичної характеристики -- поняття збірне, що включає опис матеріальних, ідеальних слідів-відображень -- ознак злочину на момент його виявлення. Тому поняття "слідова картина" включає ідеальні відображення і матеріальні сліди, як джерела видимих і невидимих, прогнозованих слідів, що утворилися в момент вчинення злочину, розташування, і види схованок та деякі інші ознаки, що іноді називаються самостійними елементами криміналістичної характеристики.

Слідова картина включає джерело ідеальних відображень, тобто людину, яка виступає в події злочину обвинуваченим, потерпілим, свідком-очевидцем. Вона включає обставини, що сприяють вчиненню злочину. До них належать: а) структура і організація діяльності підприємства, організації, установи, зокрема: технологічний процес, стан охорони, особливості документообігу і розпорядчо-виконавчої діяльності, що сприяють формуванню антисуспільних поглядів і установок, перетворенню їх на злочинний намір чи злочинну необережність; б) стан виховної роботи і мікроклімат у колективі. Інформація про ці обставини міститься як у матеріальних, так і ідеальних відображеннях, що характеризують злочин на момент його вчинення [7.с.243].

Отже, слідова картина конкретного злочину -- це реальна матеріальна слідова обстановка на конкретний момент часу, що відображає і зберігає різну інформацію про конкретну подію злочину і особу, яка вчинила його в даній обстановці [5.с.50].

У пізнавальному плані елементи криміналістичної характеристики взагалі і слідова картина зокрема - сукупність абстрагованої інформації про типові матеріальні джерела, характерні для даного окремого виду злочинів, наприклад, крадіжки зі зломом, розбійного нападу із застосуванням зброї тощо.

Слідова картина містить типовий опис слідів та їх джерел (людей, речей) і обставин події. Тому вона, як будь-яке загальне, менш конкретна в деталях (подробицях), але більш змістовна як ідеальна модель конкретного виду злочинів, що дозволяє більш повно виділити окреме на підставі загального. У цьому полягає прогностична роль криміналістичної характеристики, що дає можливість будувати версії про місце перебування ще не виявлених об'єктів, не виявлених ознак і властивостей.

Спосіб вчинення злочину як елемент криміналістичної характеристики називають усі вчені-криміналісти, причому деякі з них як на самостійний елемент вказують ще й на спосіб приховування злочину.

Спосіб -- це спосіб дії суб'єкта, використовуваний для досягнення поставленої мети в якій-небудь діяльності. Криміналістична характеристика описує спосіб як процес взаємодії і слідоутворення, тобто які об'єкти вступають у взаємодію при конкретному способі і які при цьому утворюються сліди, де вони розташовуються, якими ознаками і властивостями характеризуються. Такий опис способу є криміналістичним і дає можливість за слідами-відображенням прогнозувати властивості злочинця, спосіб дії й ознаки застосовуваних конкретних знарядь.

Спосіб так чи інакше являє собою взаємодію одного простого руху або сполучення в одному декількох простих рухів (механічного, фізичного, хімічного, біологічного, суспільного), опис яких дозволяє прогнозувати інші властивості способу вчинення злочину, наприклад, суспільну небезпечність, поширеність, жорстокість тощо [10.с.245].

Тому опису підлягають: спосіб руху, дій суб'єкта, наприклад, знаряддям, що знаходиться в його руках, як завдавав удару, відтискав ригель. Так, руйнування перешкоди може бути здійснене видавлюванням, вирізуванням, випилюванням, висвердлюванням, руйнуванням, іншими способами, в основі яких лежать термічні, хімічні або фізичні форми руху матерії. Отже, у криміналістичній характеристиці спосіб вчинення злочинів включає опис: а) прийомів реалізації способу проникнення шляхом злому, пролому, підкопу; вбивства шляхом удушення, отруєння, застосування вогнепальної зброї; створення неврахованих "надлишків" шляхом пересортиці, обмірювання, обважування, фальсифікації товару, сировини; б) виду взаємодіючих об'єктів, наприклад, ніж, виготовлений кустарним способом за типом "фінського" тощо; в) механізму взаємодії і форми руху -- контактний, механічний, прямолінійно-поступальний, безконтактний, фізичний, тепловий, хімічний; г) слідів способу -- обов'язкові сліди мікрочастинок пальців рук, ніг, запаху.

Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики відзначається всіма ученими-криміналістами. Однак питання про те, які ознаки і властивості треба описувати, залишається відкритим. Тому іноді особу злочинця характеризують у кримінально-правовому, а частіше в кримінологічному аспекті, що найбільш розроблені в науці.

Криміналістична характеристика особи злочинця повинна давати опис людини як соціально-біологічної системи, властивості й ознаки якої відображаються в матеріальному середовищі і використовуються для розслідування злочинів. До таких властивостей людини належать: фізичні, біологічні і соціальні.

Криміналістична характеристика -- це такий опис рис зовнішності і внутрішніх властивостей людини, що дозволяє уявити образ людини, її портрет як соціально-біологічної істоти.

3. Криміналістична характеристика -- основа побудови методики розслідування окремих видів злочинів

Роль криміналістичної характеристики для побудови методики розслідування окремих видів злочинів очевидна, оскільки вона являє собою інформаційну модель, що описує на якісно-кількісному рівні типові ознаки і властивості певної групи (виду) злочинів, наприклад, крадіжки особистого майна, розбійного нападу, хабарництва, корупції тощо. Порівнюючи типові ознаки криміналістичної характеристики з конкретною ситуацією злочину, можна прогнозувати окрему методику розслідування одиничного злочину. Наприклад, узагальнення досвіду розслідування вбивства, вчиненого "своїми", тобто родичами, близькими, знайомими чи сусідами, дозволяє говорити про те, що злочинець, як правило, прагне сховати труп, спотворити особу, знищити документи для того, щоб ускладнити наступне встановлення особи потерпілого, а потім і злочинця [11.с.183].

Якщо ж вбивство вчинене сторонньою особою, "чужим", то таких запобіжних заходів убивця звичайно не розпочинає. Тому при виявленні ретельно захованого трупа зі значними ушкодженнями в ділянці обличчя є підстави вважати, що злочинця треба шукати серед "своїх", тобто родичів, друзів, недругів, знайомих, сусідів. При висуванні і перевірці версій у цьому разі звичайно вирішується питання: "Кому це вигідно?". Звідси розслідування справ про вбивства, порушені за фактом виявлення трупа, розпочинається з огляду місця виявлення трупа, встановлення його особи, допиту особи, що виявила труп, встановлення і допиту осіб, які останніми бачили потерпілого і зустрічалися з ним.

Криміналістичну характеристику багато хто з учених являють як "еталон", "трафарет", котрий мовби накладають на вихідні дані розслідуваного злочину для вичленовування загального із окремого з метою визначення напрямку розслідування і конструювання методики. Звідси криміналістична характеристика повинна являти собою відносно стабільну сукупність інформації про ознаки конкретного виду злочинів. Якщо допустити, що зміст криміналістичної характеристики постійно змінюється в міру розслідування злочину, то тоді ні з чим було б порівнювати ознаки конкретної події злочину.

Розуміння криміналістичної моделі дозволяє заздалегідь будувати типову прогностичну модель розслідуваного злочину, визначати ймовірні співвідношення між її елементами та обставинами реальної події, намічати шляхи розшуку людей і речей [9.с.235].

З практики відомо, що безпосередній предмет крадіжки нерідко характеризує особу злочинця. Так, наркотичні речовини найчастіше викрадають наркомани; продукти харчування і спиртні напої -- бродяги, неповнолітні; крадіжки тварин на фермах вчиняють тільки дорослі, причому мотивом служить придбання спиртного. Знання таких залежностей дозволяє будувати найбільш ймовірні розшукові версії.

Таким є значення криміналістичної характеристики для методики розслідування окремих видів злочинів.

Висновки

Кримінально-правова характеристика описує правовий характер діяння, вказує, чи містить воно прикметні ознаки складу злочину, яка міра суспільної небезпечності вчиненого, які заподіяні збитки, яке встановлене покарання за вчинене та інші ознаки.

Криміналістична характеристика -- це інформаційна модель, що являє собою якісно-кількісну систему опису типових ознак конкретного виду (групи) злочинів.

Сутність криміналістичної характеристики полягає в тому, що вона розглядається як система, що містить ознаки і дані про закономірні зв'язки слідів, які виражені відповідним ступенем вірогідності, встановленої на підставі узагальнення даних матеріалів кримінальних справ, та апробованих слідчою практикою.

Криміналістична характеристика як накопичувач і джерело відомостей про певні види злочинів, виконуючи інформаційну функцію, являє собою єдину інформаційну систему.

Слідова картина конкретного злочину -- це реальна матеріальна слідова обстановка на конкретний момент часу, що відображає і зберігає різну інформацію про конкретну подію злочину і особу, яка вчинила його в даній обстановці.

Криміналістична характеристика -- це такий опис рис зовнішності і внутрішніх властивостей людини, що дозволяє уявити образ людини, її портрет як соціально-біологічної істоти.

Розуміння криміналістичної моделі дозволяє заздалегідь будувати типову прогностичну модель розслідуваного злочину, визначати ймовірні співвідношення між її елементами та обставинами реальної події, намічати шляхи розшуку людей і речей.

Використана література

1. Криминология: Учебник / Под ред. В.Н. Кудрявцева и В.Е.Эминова. 2-е изд. - М.: Юристь, 1999. С.678.

2. Криминология: Учебник / Под ред В.Г. Лихолоба - К:- Донецк, 1997. С. 398.

3. Криминология: Учебник / Беляэв Н.А. и др. Под ред. В.В. Орехова - Санк-Петербург: Университет, 1992. С. 216

4. Криминология. - М: МГУ, 1994. С.415.

5. Криміналістика. За редакцією академіка П.Д. Біленчука. Київ, "Атіка", 1998р.

6. Кузьмічков В.С. прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. Посіб . -К.: Юрінком Інтер, 2001. - 368 с.

7. Криміналістика (криміналістична техніка): Курс лекцій. П.Д. Біленчук. - К.: МАУП, 2001. - 216 с.

8. Исиченко А.П. Оперативно-розыскная криминология: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА - М, 2001. - C. 69.

9. Литвак О.М. Загальнотеоретичні підвалини соціально-кримінологічного запобігання злочинності // Право України. - 2001. - № 5. - С. 97-102.

10. Криминология: Учебник/Под ред. В.Н. Кудрявцева и В.Е.Эминова. 2-е изд. - М.: Юристь, 1999. С.678.

11. Криминологи:Учебник / Под ред В.Г. Лихолоба - К:- Донецк, 1997. С. 398.

12. Криминология: Учебник / Беляэв Н.А. и др. Под ред. В.В. Орехова - Санк-Петербург: Университет, 1992. С. 216

13. Криминология. - М: МГУ, 1994. С.415.

14. Криміналістика. За редакцією академіка П.Д. Біленчука. Київ, "Атіка", 1998р.

Размещено на Allbest.ru