Поняття політичної системи суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru

ПЛАН

Вступ

1. Поняття політичної системи

2. Структура політичної системи

3. Основні функції політичної системи

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Різноманітні політичні явища, що відбуваються у суспільстві, взаємопов'язані між собою і становлять самодостатню цілісність. Означена властивість політичних явищ вкладається в поняття "політична система". Завдання політичної системи суспільства полягає в забезпеченні неперервності, взаємопов'язаності й координації діяльності різних політичних суб'єктів для здійснення поставлених цілей. Вона гармонізує суспільні відносини, визначає механізми вирішення соціальних конфліктів і запобігання кризовим явищам. Вивчення політичної системи суспільства надзвичайно важливе для розуміння політичного життя будь-якого суспільства, а надто для України, для передбачення напрямів і перспектив вітчизняної посттоталітарної реальності.

На сьогодні ще не можна говорити про існування єдиного підходу вчених до визначення поняття "політична система". Так, скажімо, у прихильників соціологічної теорії обміну політична система вважається інститутом, який підтримує загальні правила щодо стосунків обміну. Згідно з конфліктологічними концепціями, політична система є інструментом легалізації та продуктивного розв'язання соціальних конфліктів. Поряд із цими існує багато інших наукових інтерпретацій політичної системи.

1. Поняття політичної системи

Категорія "політична система" відображає політичну діяльність, системний характер політичного життя.

У навколишньому світі існують різноманітні системи. На певному етапі розвитку виникає політична система як одна із форм соціального руху матерії, пов'язана з особливою формою діяльності людей - політикою. На відміну від інших систем, з яких складається суспільство - економічних, соціальних, духовних - політичну систему суспільства характеризує ряд рис: її участь у розв'язанні таких завдань, як інтеграція суспільства, розподіл у ньому матеріальних і духовних цінностей: монополія на державний примус у масштабах всього суспільства і використання для цього спеціального апарату; досить складна внутрішня будова, що включає різноманітні політичні організації, принципи, норми, механізми комунікацій, які забезпечують прямий і зворотний зв'язок соціальних груп і членів суспільства з політичною владою. Політична система має монополію на здійснення влади. В рамках політичної системи виробляється політична лінія, економічна, соціальна, культурна й інші форми політики. Через її інститути здійснюється політичне керівництво й управління суспільством. Отже, політична система - це інтегрована сукупність державних і недержавних соціальних інститутів, які здійснюють владу, управління справами суспільства, регулюють взаємовідносини між громадянами, націями, державами, що забезпечують стабільність суспільства, певний соціальний порядок.

Народження цілісної політичної системи пов'язане з цивілізаційним розвитком, формуванням громадянського суспільства, його структури. З'являються різні соціальні групи. З метою задоволення їхніх потреб та інтересів виникають політичні партії, профспілки, селянські спілки, об'єднання промисловців тощо, утворюються міжгрупові об'єднання (наприклад національні, народні фронти).

Вперше в політичній науці системний аналіз до вивчення політичного життя застосував Девід Істон. Згідно з цим аналізом система складається з ряду різноманітних елементів, елементи пов'язані різними залежностями, які всі разом становлять її структуру.

В марксистській літературі вказується, що політична влада здійснюється в рамках політичної системи суспільства, під якою необхідно розуміти відносно замкнуту систему, котра забезпечує інтеграцію всіх елементів суспільства як цілісного організму, що управляється "політичною владою, фокусом якої виступає держава, що відбиває інтереси економічно панівних класів". Політична система включає політичні інститути (держава, політичні партії, громадські організації); політико-правові норми, що визначають її організацію і повноваження; систему взаємодії між соціальною і політико-управлінськими структурами з приводу політичної влади; політичні цінності, орієнтації і зразки політичної поведінки.

Польський політолог К. Кулчар розглядає політичну систему на двох рівнях. На рівні держави вона включає державні і політичні норми (передусім правові) і ролі які реалізуються в політичній поведінці. На рівні суспільства до політичної системи входять стандарти індивідуальної політичної поведінки, норми (насамперед етичні), ролі та організації (політичні партії, групи тиску), які або прагнуть політичної влади, або впливають на процес її здійснення. Такий підхід адекватний природі політичної системи.

При дослідженні політичних систем різних суспільств враховуються такі пози: інвайронментальна (взаємозв'язок системи і середовища); інституціональна (організаційні елементи системи - держава, партії, громадські організації, масові об'єднання, які беруть участь у політичному житті); регулятивна (політичні і правові норми як нормативна основна діяльність інститутів системи); комунікативна (внутрішні системні зв'язки і відносини); функціональна (політичний режим, що складається в результаті діяльності елементів системи, політичний процес); ідеологічна (політична свідомість); рольова (роль і функції політичної системи як цілого у людському суспільстві і на міжнародній арені, а також роль і призначення окремих елементів політичної системи).

Визначення політичної системи подає нам Рабінович П.М. Він визначає політичну систему у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні політична система - це система всіх політичних явищ, які існують у соціально-неоднорідному суспільстві. Тут же п. Рабінович подає і перелік елементів політичної системи:

- суб'єкти (носії політики: класи, нації, соціальні прошарки, групи; представники їхніх інтересів - різноманітні об'єднання, організації (зокрема, держава), нарешті, люди (особистості);

- політичні відносини, стосунки;

- політична свідомість (політична ідеологія і політична психологія) суб'єктів політики;

- політичні норми - загальні правила поведінки у політичних стосунках.

А політична система суспільства у вузькому розумінні - це система всіх державних і недержавних утворень (організацій), громадських об'єднань і трудових колективів соціально неоднорідного суспільства.

Політичну систему у вузькому розумінні іноді називають політичною організацією суспільства.

2. Структура політичної системи суспільства

Аналіз політичної системи дає змогу розкрити її структуру. Це внутрішня організація цілісної системи як специфічного способу взаємозв'язку і взаємодії компонентів, що її утворюють; стійка впорядкованість елементів; закон зв'язку між елементами. Структура дає змогу зрозуміти, яким чином організоване системне ціле.

Пізнання політичної системи, аналіз її структури починається з розчленування системи на елементи і визначення серед них центрального.

У політичній системі суспільства центральним компонентом є політична влада. Оскільки в суспільстві політична влада в основному зосереджена в державі, то державна влада є основним об'єктом політичної діяльності. Однак не можна повністю ототожнювати політичну і державну владу, бо не тільки держава, а й громадські організації наділені політичною владою. Це особливо підкреслює роль партій у здійсненні політичної влади, оскільки політичні партії створюються з метою завоювання і використання політичної влади в інтересах певних груп. Отже, політична влада є тією центральною ланкою, визначальною системною основою, навколо якої функціонують усі компоненти політичної системи.

Отже, структура політичної системи - це сукупність владних інститутів, що пов'язані між собою і створюють стійку цілісність.

До структури політичної системи входять: політичні відносини, політичні інститути (організації).,політичні і правові норми, політична свідомість і політична культура. Тільки в сукупності ці компоненти (підсистеми) можуть забезпечити політичну діяльність, функціонування політичного життя.

Політичні відносини - це відносини між соціальними групами, націями і народностями, між політичними інститутами, між державою і громадянами з приводу влади у зв'язку з виробленням і здійсненням політики. Політичні відносини показують, яким чином соціальні суб'єкти можуть здійснювати політичну діяльність через систему політичних інститутів, норм, процедур, визначати засоби, методи, регламентувати цю діяльність.

Носієм, матеріальним субстратом політичної діяльності і політичних відносин виступають політичні інститути (організації). Це держава, політичні партії, громадські організації, рухи, об'єднання та інше. Через них соціальні суб'єкти здійснюють свою функцію суб'єкта політичної діяльності. Отже, політичні інститути (організації) є підсистемою політичної системи. Характерним для політичної організації є наявність органів, що відають її справами. Складові частини політичної організації функціонують у певній послідовності, кожна із них посідає визначене місце, виконує певну функцію, має своє призначення, грає відповідну роль у політичному житті. Залежно від політичного аспекту діяльності цих організацій і об'єднань їх умовно поділяють на: організації власне політичні, які прямо і безпосередньо здійснюють політичну владу (держава, політичні партії), організації не власне політичні, діяльність яких, хоч і пов'язана зі здійсненням політичної влади, але це тільки один із аспектів їх функціонування (профспілки, молодіжні організації та ін.); організації, які мають лише "політичне забарвлення" (створюються для задоволення специфічних інтересів певних груп людей). На мою думку до політичної системи не входять ті суспільні формування, яким, згідно зі встановленим порядком, відмовлено у наданні офіційного статусу. Всі вони не беруть участі у формуванні і функціонуванні органів влади, хоч і претендують на політичний вплив.

Невід'ємним компонентом будь-якої політичної системи є політичні і правові норми. Вони становлять її нормативну основу, регулюють політичні відносини. До провідних політичних норм належать державні норми, головним чином правові, а також ті, які мають юридичну обов'язковість (закріплені в Конституції перспективні цілі); норми громадських організацій, трудових колективів, кооперативів, які організовують їх внутрішнє життя; норми громадських організацій, що стосуються їх взаємовідносин з іншими організаціями - державними, партійними, громадськими; звичаї, традиції політичного життя.

У системі нормативного регулювання політичних відносин важлива роль відводиться правовим нормам. Політика і право нерозривно пов'язані між собою. Але право є не тільки вираженням політики, закріпленням її. Воно активно впливає на політичну діяльність. Ніби зливається з нею. Нормативний характер права характеризується тим, що воно виступає як рівне суспільне мірило щодо всіх громадян суспільства, його інститутів. Отже, правові норми - це загальнообов'язкові правила поведінки, встановлені державою з метою регулювання суспільних відносин, забезпечені всією її силою, в тому числі примусовою.

До політичної системи суспільства входить як підсистема також політична свідомість, політична культура - її духовні компоненти.

3. Основні функції політичної системи суспільства

Владно-політична функція. Суть її зводиться до механізму формування, використання і підтримки влади відповідно до рівня політичної культури та інтересу суб'єктів політичного процесу.

Механізм розподілу влади в політичній системі залежить від типу політичного режиму, змісту форм взаємодії суб'єктів політичного процесу, а також від ступеня цивілізованості інших систем суспільства, геополітичного становища, тенденцій світового розвитку.

Функція національної інтеграції. Політична система забезпечує інтегра-цію племен у народність, а народностей у нації. При цьому політична система здійснює національну інтеграцію в рамках імперії-держави і національної держави.

Функція стабілізації соціально-політичного життя. Стабілізаційна діяльність політичної системи полягає у її здатності з'ясовувати причини різноманітних конфліктів (класових, групових, міжетнічних, міжпартійних, міждержавних), попереджати їх поглиблення, знаходити вихід з конфліктних ситуацій шляхом досягнення компромісів, становлення консенсусу.

Функція соціально-політичної модернізації. Суть її зводиться до того, що політична система реформує усі сторони суспільного життя. Якщо політична еліта не наділена відповідним реформістським потенціалом, то перехід від однієї системи до іншої супроводжується затяжними катаклізмами, стагнаційними процесами, постійним відтворенням старих структур, способів мислення і поведінки. Вибір шляху модернізації суспільного життя, пошук особливих (саме для цієї нації) варіантів розвитку залежить від того, наскільки інститути політичної системи виявляють здатність до самооновлення, рішуче поривають з віджилими традиціями.

Функція управління. Передбачає систему органів (державних, партійних, громадських), що становлять апарат управління суспільством.

Правова функція. Політична система формує право і функціонує у його рамках. Дана функція залежить не лише від законодавчого органу держави, а й від здатності всіх суб'єктів політичного процесу (партій, громадських орга-нізацій, груп тиску) досягти згоди щодо вироблення таких правових норм, які б сприяли стабілізації суспільства, гармонізації інтересів соціальних груп. Без високої правотворчої здатності суб'єктів політичного процесу політична система перестає діяти в рамках правового поля, стає засобом бюрократичного свавілля і беззаконня.

Легітимація як функція політичної системи означає приведення реаль-ного політичного життя у відповідність з офіційними політичними і правовими нормами.

політичний система суспільство

Висновок

Вивчення і аналіз політичної системи забезпечує:

Розуміння політичного життя суспільства.

Можливість передбачання напрямків та перспектив розвитку суспільства, попередження виникнення соціальних конфліктів.

Список використаної літератури

1. П.М. Рабінович. Основи загальної теорії права та держави /Посібн. для студ. спеціальності "Правознавство" /Вид. 2-е, змін. і доп. - Київ, 1994

2. Політологія /За ред. О. Семківа - Львів, 1993

3. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна. - Київ, 1997

4. Політологія. Посібн. для студ. вузів /За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. - Київ: Вид. центр "Академія", 1998

5. Гелей С., Рутар С. Політологія: навч. посібн., 2-е вид., перероб. і доп. - Київ: Знання, 1999

Размещено на Allbest.ru