Виникнення трудових правовідносин з державними службовцями

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Андрушко Алла Володимирівна

УДК 347.10

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Тема: Виникнення трудових правовідносин з державними службовцями

Спеціальність: 12.00.05 - Трудове право та право соціального забезпечення

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії, історії держави і права та трудового права Хмельницького інституту регіонального управління та права.

Науковий керівник:доктор юридичних наук, професор Кондратьєв Радомир Іванович.

Хмельницький інститут регіонального управління та права, завідувач кафедри теорії, історії держави і права та трудового права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Лазор Лідія Іванівна, Східноукраїнський національний університет Міністерства освіти і науки України, декан юридичного факультету, доктор юридичних наук Чанишева Галія Інсафівна.

Одеська національна юридична академія Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри трудового права і права соціального забезпечення.

Провідна установа: Національний університет внутрішніх справ (м. Харків).

Захист відбудеться 21 березня 2003р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.04 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий 17 лютого 2003р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, ШУКЛІНА Н.Г. кандидат юридичних наук, доцент

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Шлях, який пройшла Україна за час свого суверенного, незалежного становлення, а також світовий досвід, переконують нас, що проведення демократичних реформ у державі є неможливим без розвитку та оновлення трудового законодавства та законодавства про державну службу. Тому дослідження особливостей виникнення трудових правовідносин з державними службовцями є досить актуальним. Одним із актів, покликаних забезпечити реалізацію права на працю шляхом рівного доступу громадян до державної служби є Закон України “Про державну службу”, спрямований як на вдосконалення системи добору кадрів, так і на забезпечення її ефективної діяльності. У зв'язку з цим, в сучасних умовах державотворення в Україні роль і значення державної служби постійно зростають.

Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена також реформуванням трудового законодавства та послідовним здійсненням в державі адміністративної реформи. Зокрема, виникла нагальна потреба у вдосконаленні вітчизняного законодавства про державну службу в частині порядку прийому громадян на державну службу. Успішній реалізації цієї діяльності сприятимуть як оновлення та вдосконалення нормативно-правової бази трудового права й законодавства про державну службу, так і розробка теоретичних засад щодо реалізації права громадян на державну службу та гарантій його здійснення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження узгоджується з цільовою комплексною науково-дослідною програмою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Удосконалення механізму реалізації та захисту прав, інтересів людини і громадянина в Україні” (номер державної реєстрації ТЗ НДР № 01 БФ 042-01).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному аналізі законодавства і наукової літератури щодо питань виникнення трудових правовідносин з державними службовцями, особливостей правового становища громадян під час проходження конкурсного відбору, стажування, перебування у кадровому резерві державної служби, характерних рис трудового договору (контракту) з державним службовцем, формулювання теоретичних висновків, спрямованих на розвиток теорії трудового права, розробці на цій основі конкретних обґрунтованих наукових пропозицій спрямованих на усунення колізій і прогалин законодавства з досліджуваних питань, удосконалення трудового законодавства та законодавства про державну службу України.

Для досягнення цієї мети у процесі дослідження ставилися такі завдання:

виявити особливості правової природи трудових правовідносин з державними службовцями;

розкрити зміст умов та підстав виникнення трудових правовідносин з державними службовцями;

проаналізувати правове становище громадян під час проходження конкурсного відбору, стажування, перебування у кадровому резерві державної служби;

дослідити порядок заміщення посад в органах державної служби на підставі актів виборів і призначення та трудового договору (контракту);

виявити колізії та прогалини правового регулювання прийому громадян на державну службу;

внести пропозиції щодо вдосконалення і доповнення окремих положень Кодексу законів про працю України, законодавства про державну службу в аспекті правового регулювання порядку прийому громадян на державну службу та виникнення трудових правовідносин.

Предметом дослідження є правовідносини, які виникають під час проходження встановленого порядку прийому на державну службу.

Об'єктом дослідження є трудове законодавство та законодавство про державну службу, норми яких регулюють порядок проходження громадянами конкурсного відбору, стажування, перебування у кадровому резерві, зайняття посад в органах державної служби на підставі актів виборів, призначення, трудового договору (контракту) та практика застосування цих норм, наукові доробки з проблем теорії права, трудового та адміністративного права, державного управління.

Методологічна та теоретична основа дослідження. У методологічну основу дисертації покладені як загальнотеоретичні методи наукового пізнання так і спеціальні методи правової науки: історичний, діалектичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, логічний, аналітичний, статистичний.

В якості теоретичної основи дослідження використовувались наукові положення щодо регулювання трудових відносин провідних вчених-юристів: О.Т. Барабаша, Н.Б. Болотіної, П.А. Бущенка, М.В. Венецької, В. С. Венедиктова, Г.С. Гончарової, В.Я. Гоца, С.В. Дріжчаної, В.В. Єрьоменка, В.В. Жернакова, П.І. Жигалкіна, І.В. Зуба, Ю.В. Іщенка, Р.І. Кондратьєва, І.Я. Кисельова, О.В. Лавріненка, Л.І. Лазор, А.Р. Мацюка, П.Д. Пилипенка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Н. Скобєлкіна, Б.С. Стичинського, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, В.І. Щербини та інших.

Досліджуючи юридичні факти-умови та підстави виникнення правовідносин, дисертант використовувала наукові праці Н.Г. Александрова, Б.К. Бегічева, Л.Я. Гінзбурга, В.А. Глозмана, С.О. Іванова, В.Б. Ісакова, С.Ф. Кечекьяна, О.А. Красавчикова, Ю.К. Толстого, О.Є. Пашерстника, Р.О. Халфіної.

В той же час, автор вважала за доцільне застосовувати надбання науки державного управління щодо дослідження певних питань порядку прийому громадян на державну службу, які були висвітлені у працях Ю.П. Битяка, С.Д. Дубенко, В.М. Князєва, В.І. Лугового, Н.Р. .Нижник, В.О. Шамрая та інших.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання наукових положень дослідження у процесі реформування трудового законодавства та законодавства про державну службу, практичній діяльності органів державної служби під час проведення конкурсу, організації стажування та формування кадрового резерву. Теоретичні висновки та положення можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні курсу “Трудове право України” а також при написанні підручників, навчальних посібників, підготовці методичних матеріалів.

Наукова новизна одержаних результатів визначається насамперед тим, що робота є першим вітчизняним комплексним, системним монографічним дослідженням найбільш актуальних теоретичних і практичних проблем нормативного регулювання виникнення трудових правовідносин з державними службовцями.

Новизна дослідження визначається положеннями, які виносяться на захист:

Обґрунтовується доцільність ратифікації Україною Конвенції Міжнародної Організації Праці 1978 року №151 “Про трудові відносини на державній службі”, яка містить високі трудові гарантії для осіб, що застосовують свою працю в органах державної служби.

Доводиться, що особливість службово-трудових правовідносини зумовлюється змістом праці державних службовців, яка полягає у реалізації ними організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій в межах компетенції державних органів і виникненні управлінських правовідносин.

Вноситься пропозиція про доповнення Кодексу законів про працю України нормами, які б визначали державних службовців як окрему категорію працівників, права і обов`язки яких, окрім трудового законодавства, встановлюються спеціальними нормативними актами.

Аргументується, що умовами виникнення трудових правовідносин з державними службовцями є конкурс, стажування, кадровий резерв, а підставами - трудовий договір (контракт), вибори, призначення.

Стверджується, що конкурс, стажування та кадровий резерв державної служби необхідно розглядати: по-перше, як окремі правовідносини; по-друге, в якості умов виникнення трудових правовідносин з державними службовцями; по-третє, як гарантію забезпечення органу державної служби висококваліфікованими фахівцями; по-четверте, як гарантію реалізації права громадян на рівний доступ до державної служби.

Визначається, що конкурс - один із правових способів раціонального добору кадрів, метою якого є визначення найкращого серед його учасників щодо заміщення вакантної посади на державній службі за встановленими критеріями. Обґрунтовується, що рішення конкурсної комісії має для керівника рекомендаційний, а не обов'язковий характер.

Формулюється висновок про те, що у випадку відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою заробітна плата виплачуватися не повинна.

Особистий внесок здобувача. Одержано наукові результати у процесі аналізу, узагальнення та критичного осмислення загальнотеоретичної та спеціальної юридичної літератури, чинного законодавства та практики його застосування щодо виникнення трудових правовідносин з державними службовцями. Виходячи з актуальності та недостатнього ступеня дослідженості теми, дисертант прагнула на основі наукових досліджень розробити і сформулювати рекомендації та пропозиції щодо удосконалення і доповнення Кодексу законів про працю України, Закону України “Про державну службу” та інших нормативно-правових актів положеннями щодо особливостей укладення трудового договору (контракту), виборів, призначення, конкурсу, стажування, кадрового резерву.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були апробовані у наукових статтях, у навчальному процесі юридичного факультету та факультету адміністративного менеджменту Хмельницького інституту регіонального управління та права, повідомленнях на наукових та науково-практичних конференціях, зокрема:

Андрушко А.В. Конкурсні начала прийому на державну службу / Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Державна регіональна політика України в умовах проведення адміністративної реформи” // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. - 2001. - № 2. - С. 395-403.

Андрушко А.В. До питання організації матеріального стимулювання державних службовців / Матеріали науково-практичної конференції “Оплата праці та доходи в ринковій економіці: проблеми, досягнення та перспективи розвитку” // Вісник технологічного університету Поділля. - Хм.: ТУП, 2001. - № 2. - С. 81-84.

Структура дисертації обумовлена метою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, переліку використаної літератури. Обсяг дисертації 173 сторінки. Список літератури містить 231 найменування.

Основний зміст роботи

державний служба трудовий договір

У вступі обґрунтовується актуальність та ступінь дослідження теми, визначається мета, завдання, наукова новизна та практичне значення дисертації, відображаються положення та пропозиції, що виносяться на захист.

Перший розділ “Теоретичні засади виникнення трудових правовідносин з державними службовцями” присвячується аналізу становлення та розвитку трудового законодавства та законодавства про державну службу, наукової правової думки щодо визначення правовідносин на державній службі в якості трудових, а також загальній характеристиці умов та підстав виникнення трудових правовідносин з державними службовцями. Розділ складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Юридична природа трудових правовідносин з державними службовцями” проаналізувавши погляди вчених на природу трудових правовідносин з державними службовцями, автор насамперед відзначає, що в юридичній науці питання про галузеву приналежність правовідносин державної служби вирішується досить неоднозначно, мають місце часом абсолютно протилежні погляди серед науковців. Значний вплив на визначення правової природи правовідносин державної служби здійснюють норми адміністративного права, оскільки державні службовці є суб'єктами управлінських правовідносин, а державна служба розглядається як інститут цієї галузі права та однією із ланок адміністративної реформи. Проте, громадяни України, вступаючи на державну службу, реалізують своє право на працю, набувають правового статусу працівника відповідного органу державної служби, який визначається нормами трудового законодавства, а правова природа правовідносин, що виникли, є трудовою.

У результаті аналізу поглядів науковців щодо правової природи правовідносин державної служби, автор робить висновок, що їх сутність загалом зводиться до трьох позицій: адміністративної, трудової та службово-трудової. Так, дисертант критично оцінює думки тих авторів, які дотримуються адміністративної теорії та намагаються розглядати державних службовців лише в якості суб'єктів адміністративного права і тим самим пропонують звузити сферу дії трудового законодавства. З огляду на розвиток трудового законодавства та законодавства про державну службу, автор в цілому приєднується до поглядів вчених, що відстоюють трудову правову природу правовідносин з державними службовцями. Проте, у роботі особливо підкреслюється, що термін службово-трудові правовідносини виражає особливість та своєрідність правовідносин, які складають невід'ємну частину трудового права та взаємодіють із управлінськими правовідносинами, що належать до сфери адміністративного права. У результаті пропонується висновок, що державна служба є комплексним правовим інститутом, який інтегрує у собі адміністративно-правові (ст.ст. 1, 2. 4, 9, 10, 11, 12,13, 14, 15 та ін. Закону України “Про державну службу”) та трудові норми (ст.ст. 2, 3, 21, 22, 50, 66, 94, 95 та ін. КЗпП України). Адміністративно-правові норми визначають коло прав та обов'язків державного службовця як особи, що здійснює діяльність щодо практичного виконання завдань та функцій держави (ст. 2 Закону України “Про державну службу”), трудові - як суб'єкта трудових правовідносин (ст. 21 КЗпП України). При цьому, у роботі зауважується, що застосування норм трудового права для даної категорії працівників здебільшого проводиться відповідно до Закону України “Про державну службу” (Розд. І), адже державній службовці - це працівники, які виконують організаційно-розпорядчі та консультативно-дорадчі функції в межах компетенції того чи іншого органу державної служби. Проте, автор наголошує, що виконання державним службовцем управлінських функцій є можливим тільки після вступу у трудові правовідносини з відповідним органом державної служби.

У роботі підкреслюється, що норми трудового права та адміністративно-правові норми хоча й встановлюють та регламентують правовідносини державної служби у комплексі, проте кожна галузь має свій предмет правового регулювання. У результаті робиться висновок про те, що норми трудового права регулюють трудові відносини, які виникають в межах державного органу, де працює державний службовець, норми адміністративного права регулюють ті адміністративні (управлінські) відносини, які виникають між державним службовцем і третіми особами.

Дисертант критично ставиться до існуючої в науковій літературі думки щодо правової природи організаційних правовідносин в межах конкретного органу державної служби й стверджує, що на відміну від управлінських правовідносин, організаційні правовідносини в органі управління розвиваються в рамках внутрішнього трудового розпорядку, стосуються самого процесу праці, у зв'язку з чим, обидві сторони трудових правовідносин дотримуються цього розпорядку. Специфіка даних правовідносин, підкреслюється у роботі, полягає у тому, що управління на рівні окремих органів державної служби завжди є управлінням процесом праці. На відміну від цього, державне управління здійснюється державним апаратом, який складається з державних службовців, тобто працівників, які спеціально займаються управлінням (ст.ст. 9, 25 Закону України “Про державну службу”). Таким чином, автор приходить до висновку, що управлінські правовідносини у сфері державного управління мають в якості матеріального змісту виконавчо-розпорядчу діяльність суб'єктів, а організаційно-управлінські правовідносини в конкретному органі державної служби - трудову діяльність.

Враховуючи реформування трудового законодавства та законодавства про державну службу, необхідність їх гармонізації з міжнародно-правовими актами, дисертант вносить пропозицію про доцільність ратифікації Україною Конвенції Міжнародної Організації Праці 1978 року №151 “Про трудові відносини на державній службі”. Це обумовлюється наступними причинами: по-перше, інтеграція України до Європейського Союзу та орієнтація на діючі в провідних європейських країнах правові відносини вимагає забезпечення дієвих гарантій трудових прав працівників; адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу і створення в Україні цивілізованої правової системи; по-друге, становлення в країні оновленої державної служби - високопрофесійної та ефективної, покликаної захищати права і свободи людини і громадянина, спроможної забезпечувати на високому рівні інтереси держави; по-третє, оскільки сучасний стан трудового законодавства характеризується як етап його реформування, саме зараз доцільними є виважені наукові прогнози щодо сфери дії трудового законодавства і зокрема щодо його меж у регламентації праці державних службовців; по-четверте, необхідність оптимального поєднання у правовому регулюванні праці державних службовців норм трудового права та законодавства про державну службу, в результаті якого правовий статус державних службовців визначатиметься комплексно.

Підрозділ 1.2. “Умови та підстави виникнення трудових правовідносин з державними службовцями” присвячений загальній характеристиці умов та підстав виникнення трудових правовідносин з державними службовцями. Під умовами та підставами виникнення трудових правовідносин з державними службовцями розуміється комплекс різних за характером правових явищ, взаємодія яких тягне за собою виникнення згаданих правовідносин. Дані правові явища взаємопов'язані одні з одними і лише у сукупності спонукають до виникнення трудових правовідносин з державними службовцями та з юридичної точки зору несуть різне правове навантаження. Різниця між ними полягає у тому, що поділ юридичних фактів на умови та підстави проводиться за критерієм значимості для правових наслідків, які спричиняються ними. До юридичних умов виникнення трудових правовідносин належать: рішення конкурсної комісії щодо переможця конкурсу; рішення уповноваженого органу (посадової особи) про результати проходження претендентом на посаду до органів державної служби стажування; рішення уповноваженого органу (посадової особи) про результати проходження претендентом підготовки у кадровому резерві державної служби. Підставами виникнення трудових правовідносин є передбачені нормами трудового права та законодавства про державну службу ті юридичні факти, що безпосередньо обумовлюють виникнення вказаних правовідносин. До них автор відносить: акт призначення, акт виборів та трудовий договір (контракт). На основі аналізу чинного законодавства дисертант приходить до висновку, що підставою виникнення трудових правовідносин з державними службовцями, як правило, є фактичний склад, елементами якого виступають юридичні факти, порядок накопичення яких чітко визначений. Окрім того, конкурс, стажування та кадровий резерв в роботі розглядаються як гарантія вільного доступу громадян до органів державної служби; гарантія забезпечення органів державної служби висококваліфікованими фахівцями; комплексні правовідносини, що мають свій предмет, суб'єкти, об'єкт, зміст.

Із урахуванням цього, у роботі пропонується визначення, що умови виникнення трудових правовідносин з державними службовцями - це закріплені в нормах трудового права та законодавства про державну службу вимоги щодо порядку прийому громадян на державну службу. Так, автор виділяє нормативні та правосуб'єктні умови виникнення трудових правовідносин з державними службовцями.

Під нормативними умовами виникнення трудових правовідносин з державними службовцями дисертант розуміє відповідні норми трудового права та законодавства про державну службу, за допомогою яких встановлюється правова регламентація виникнення даних правовідносин та які обумовлюють можливість і правомірність вступу особи на державну службу. З урахуванням цього, у роботі пропонується ґрунтовна характеристика юридичного становища суб'єктів, які проходять конкретні форми підготовки та відбору до державної служби: стажування, кадровий резерв, конкурс. Так, автор робить висновок, що в основі виникнення становищ можуть бути події та дії, але самі становища до юридичних фактів віднести не можна, оскільки безпосередньо вони не спонукають до виникнення, зміни чи припинення трудових правовідносин. На думку автора, становища - це правові явища триваючої дії, вони існують незалежно від трудових правовідносин, вказуючи на індивідуальне юридичне положення суб'єкта - претендента на посаду до органу державної служби.

Далі автор характеризує правосуб'єктні умови виникнення трудових правовідносин з державними службовцями. У цьому контексті досліджуються “елементи громадянського стану”, до яких дисертант відносить: вік, стан здоров'я, громадянство, освіту, стать, строк проживання на території України, знання державної мови, відсутність судимості тощо. Характеризуючи умови виникнення трудових правовідносин з державними службовцями автор аналізує Указ Президента України від 19.11.2001 року № 1098 “Про обов'язкову спеціальну перевірку відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців” і приходить до висновку, що проведення такої перевірки є дійсно необхідним і виваженим кроком на шляху реформування державної служби, адже основна мета спеціальної перевірки - вдосконалення порядку прийняття на державну службу, запобігання корупції та іншим правопорушенням.

Другий розділ “Умови виникнення трудових правовідносин з державними службовцями” присвячений дослідженню конкретних умов виникнення трудових правовідносин з державними службовцями: конкурсу, стажуванню, кадровому резерву. Даний розділ складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Конкурсні засади прийому на державну службу” розглядається правова суть конкурсу на державній службі. Автор у якості характерних ознак конкурсу виділяє: по-перше те, що конкурс є одним із ефективних правових способів кадрового забезпечення державної служби; по-друге, при конкурсному відборі кадрів до органів державної служби створюється конкурентне середовище, учасники змагаються за отримання вакантної посади, перебуваючи у рівних умовах; по-третє, конкурс стимулює, сприяє заохоченню до оволодіння необхідними знаннями й підвищує ефективність роботи працівників; по-четверте, конкурс, як показник попиту на державну службу впливає на пропозицію (кадрове забезпечення) і створює, тим самим, безперервність освіти державних службовців. На основі цих ознак сформульовано визначення конкурсу як одного із правових способів раціонального підбору кадрів, метою якого є визначення найкращого серед його учасників щодо заміщення вакантної посади на державній службі за визначеними критеріями.

Далі у роботі проводиться дослідження правового статусу конкурсної комісії як особливого суб'єкта конкурсних правовідносин. У зв'язку з цим, аналізуючи правове призначення конкурсної комісії та рішень, які приймаються нею, чинне законодавство з питань проведення конкурсу у різних сферах суспільної діяльності, дисертант аргументовано доводить, що рішення конкурсної комісії щодо переможця конкурсу має для керівника органу державної служби рекомендаційний, а не обов'язковий характер. У роботі особливо підкреслюється те, що термін підстава виникнення трудових правовідносин треба розуміти не у тому значенні, що вона юридично зобов'язує керівника призначити особу на відповідну посаду до органу державної служби, а що без проведення конкурсного відбору він не має права цього зробити. З огляду на вищевказане, юридично правильним, на думку автора, буде вважати, що з моменту обрання претендента за конкурсом можливість виникнення трудових правовідносин залежить від укладення трудового договору. Укладати чи не укладати трудовий договір з переможцем конкурсу - це право керівника, а не його обов'язок, тому керівник керуючись об'єктивними, обґрунтованими підставами, має право відмовити переможцеві конкурсу в укладенні трудового договору. Відмова у при прийнятті на роботу переможця конкурсу повинна бути визнана обґрунтованою у тому випадку, коли наприклад, після рішення конкурсної комісії були виявлені нові, раніше не відомі конкурсній комісії обставини, що характеризують особу: надані неправдиві документи, або особа, що перемогла у конкурсі, позбавлена вироком суду права займати певні посади протягом визначеного строку, прийняття на роботу пов'язане з матеріальною відповідальністю особи, що раніше була засуджена за розкрадання, хабарництво, якщо судимість не знята і не погашена; у разі прийняття на державну службу дана особа буде безпосередньо підпорядкована або підлегла особам, які є її близькими родичами чи свояками; особа, яка перемогла у конкурсі, була раніше звільнена з даного органу у зв'язку з грубим порушенням трудової (службової) дисципліни.

Підрозділ 2.2. “Стажування в органах державної служби” містить аналіз правової природи стажування громадян в органах державної служби. У роботі перш за все відзначається юридичне значення стажування в органах державної служби, звертається увага на те, що підготовка професійно компетентного і відповідального персоналу державної служби останнім часом увійшла до державних пріоритетів. Окрім того, зміцнення і послідовне поліпшення кадрового потенціалу державної служби вимагає вдосконалення всієї державної системи підготовки державних службовців. У зв'язку з цим, автор притримується точки зору, що реформувати державну службу і таку, що їй відповідає демократичну, якісну, конкурентноздатну систему підготовки фахівців, можливо тільки за умови комплексного, системного правового аналізу всіх видів підготовки, складовою частиною якого є стажування працівників в органах державної служби, адже мета останнього - реальне випробування рівня знань, якими володіє працівник.

Суттєва увага приділяється правовідносинам стажування, підставою виникнення яких є відповідний юридичний факт - державний контракт (контракт) на навчання, аналізуються необхідні і факультативні умови контракту, їх юридичне значення. Крім цього, обґрунтовується необхідність законодавчого закріплення конкретно визначених термінів проходження працівниками стажування в органах державної служби та термінів прийняття відповідним керівником рішення щодо результатів проходження стажування. Досліджується також правове становище стажиста, його права та обов'язки під час проходження стажування в органах державної служби. Поряд з цим було розглянуто спірне з теоретичної точки зору питання щодо взаємозв'язку, взаємодії правовідносин, які виникають при перебуванні працівника на стажуванні (правовідносини стажування) з трудовими правовідносинами за основним місцем роботи: чи вони припиняються чи призупиняються. У результаті проведеного аналізу автор стверджує, що хоча у даному випадку трудові правовідносини існують - безпосередня трудова діяльність не здійснюється, тому на час направлення працівника на стажування чи курси підвищення кваліфікації трудові правовідносини призупиняють свою дію.

У підрозділі 2.3. “Кадровий резерв державної служби” автор розглядає створення належного резерву кадрів для органів державної служби в якості складової державної кадрової політики, метою якої, з одного боку, є більш широке залучення на державну службу авторитетних, ініціативних, компетентних, енергійних, підготовлених, перспективних людей, які володіють новими знаннями у сфері державного управління, високою професійною підготовкою, покликанні захищати права й свободи людини і громадянина та відстоювати інтереси держави, а з іншого - відпрацювання чіткої системи перепідготовки, підвищення професійного рівня, самоосвіти відповідно до професійно-кваліфікаційних характеристик та програм дійсного складу працівників органів державної служби. У правовому аспекті характерною особливістю кадрового резерву є те, що він спрямований на виникнення та забезпечення існування стабільних трудових правовідносин, ефективне використання людських ресурсів України на основі всебічного розвитку особи, ефективної реалізації її здібностей та особистих інтересів у трудовій діяльності.

Автор визначає правове значення кадрового резерву, яке полягає у наступному: по-перше, формування кадрового резерву керівників та робота, яка проводиться з ними, дозволяє завчасно врахувати ті вимоги, які висуваються до керівників, що займають управлінські посади, сучасною державною службою України; по-друге, наявність кадрового резерву упорядковує, сприяє оперативності щодо формування кадрів на державній службі; по-третє, принципи законності, об'єктивності, гласності, колегіальності, відкритості і рівного доступу до державної служби, професіоналізму і компетентності при створенні кадрового резерву визначають подальше становлення і розвиток демократичних засад вступу на державну службу; по-четверте, наявність кадрового резерву зводить до мінімуму можливі випадки суб'єктивізму, випадковості при формуванні кадрів державної служби.

Далі у роботі досліджується роль та значення кадрових служб, на які покладається робота щодо системного аналізу та узагальнення практики формування кадрового резерву і роботи з ним, а також щодо контролю виконання планів підготовки та підвищення кваліфікації працівників. Узагальнюючи розгляд проблеми, автор відстоює думку щодо необхідності застосування системного методу у вирішенні питань підготовки кадрів у резерві державної служби. Йдеться про сукупність правових, організаційних, професійних, виховних заходів, які спрямовані на формування, становлення та удосконалення кадрового потенціалу, стабілізацію державної кадрової політики та організацію державної служби. Адже кадровий резерв державної служби у формуванні управлінських кадрів є однією з передумов обґрунтованої, виваженої і далекоглядної стратегії формування управлінців нової генерації, юридичною гарантією забезпечення органів державної служби кваліфікованими фахівцями.

У третьому розділі “Підстави виникнення трудових правовідносин з державними службовцями” досліджуються особливості укладення трудового договору (контракту) при вступі громадян на державну службу а також виникнення трудових правовідносин з державними службовцями на підставі актів призначення та виборів. Розділ складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Укладення трудового договору (контракту) при вступі громадян на державну службу” обґрунтовується думка про те, що укладення трудового договору (контракту) між працівником та роботодавцем (органом державної служби) за взаємною згодою та у відповідності з чинним трудовим законодавством - основа трудових правовідносин з державними службовцями. Визначається правове значення трудового договору (контракту), яке полягає перш за все у тому, що він є однією із основних правових форм залучення до праці в органах державної служби, підставою поширення трудового законодавства та законодавства про державну службу на його сторони, засобом конкретизації місця роботи.

Далі дисертантом досліджується зміст, сторони, строк, форма та підстави припинення трудового договору (контракту) на державній службі. Обґрунтовується також пропозиція, що норма про фактичний допуск до роботи, передбачена ст. 24 КЗпП України не повинна поширюватися на державних службовців, оскільки останні наділяються владно-розпорядчими та консультативно-дорадчими повноваженнями, діють від імені держави, керують людьми та управляють суспільними процесами, впливають на політику державотворення. При досліджені відсторонення державного службовця від посади, автор вказує на невідповідність між нормами ст. 1 Конвенції Міжнародної Організації Праці 1949 р. № 95 “Про охорону заробітної плати”, ст. 46 КЗпП України та ст. 22 Закону України “Про державну службу” і необхідність їх узгодження щодо призупинення виплати заробітної плати на час відсторонення державного службовця від посади та проведення службового розслідування, вносить відповідні пропозиції щодо змін та доповнень вищевказаних норм.

У підрозділі 3.2. “Призначення на посаду до органів державної служби” дисертант визначає місце, роль та юридичне значення призначення у системі підстав виникнення трудових правовідносин з державними службовцями; аналізує нормативно-правові акти, які передбачають застосування даного способу заміщення посади. Відзначаючи, що питання про призначення тієї чи іншої особи на відповідну посаду вирішується на підставі оформленого в установленому порядку подання, автор аналізує його правову природу, вказує на необхідність передбачити у поданні (поряд із відомостями про фахову та професійну підготовку, яка є однією із обов'язкових умов вступу тієї чи іншої особи на державну службу та відомостями про перебування в кадровому резерві, проходження стажування, участь у конкурсному відборі тощо), також ділові якості претендента; загальну компетентність - знання нормативних актів, психології управління; розуміння проблем сучасної державної служби України та перспектив її розвитку; організаційні вміння - спроможність забезпечити доручену ділянку роботи, організовувати роботу підлеглих тощо.

Дисертант приєднується до точки зору тих науковців, які вважають, що зміст цієї підстави виникнення трудових правовідносин складають два акти: трудовий договір та акт призначення. У свою чергу, акт призначення характеризується як складний юридичний акт, елементами якого виступають прості юридичні акти, в тому числі й ті, в яких відображається волевиявлення працівника та роботодавця щодо зайняття тієї чи іншої посади.

Підрозділ 3.3. “Вибори на вакантну посаду” присвячений аналізу виборів на посади до органів державної служби. На основі визначення правового значення виборів обґрунтовується висновок про те, що вибори, як спосіб заміщення посади у демократичному суспільстві - надзвичайно важливий, актуальний і прогресивний процес, спрямований на активізацію уваги громадськості до державних проблем через призму поглядів кожного із претендентів. У цьому аспекті зазначається, що в основу даного способу заміщення посади покладені конституційні принципи рівного права доступу громадян України до державної служби, гласності і відкритості, демократизму, неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ і організацій, посадових осіб, просування по службі за діловими якостями, професіоналізму. На основі вищевказаного визначається правова роль виборів: по-перше, через вибори, як демократичну форму реалізації громадянами права на працю в органах державної служби, забезпечується стабільність, поступовість існування влади; по-друге, через вибори, як одну із об'єктивних форм якісного добору кадрів, забезпечується належна, ефективна, дієва робота органів державної служби навіть уже на тій підставі, що саме вибори дають змогу позбутися некваліфікованих, тих, хто скомпрометував себе справами, державних службовців; по-третє, вибори є одним із найпринциповіших способів висловлення думки саме працівників того чи іншого органу державної служби. Таким чином, вибори - це передбачена Конституцією та законами України форма прямого народовладдя, що здійснюється від імені чи за дорученням певної кількості населення, організації чи трудового колективу, спрямована на уповноваження конкретно визначених осіб здійснювати функції керівництва та управління відповідним органом державної служби. Суттєва увага приділяється стадіям виборчого процесу, їх загальній характеристиці, юридичному значенні. Наприкінці підрозділу розглядається питання реформування виборчого законодавства, яке є одним із нагальних завдань сучасного українського державотворення, зокрема вказується на велике значення проекту Виборчого кодексу України, який акумулюватиме в собі положення всіх законів про вибори та референдуми в Україні.

У висновках містяться загальні підсумки дисертаційного дослідження, зокрема щодо: доцільності врахування міжнародного досвіду у регулюванні трудових правовідносин на державній службі та ратифікації Україною Конвенції Міжнародної Організації Праці 1978 року №151 “Про трудові відносини на державній службі”; характерних рис службово-трудових правовідносин з державними службовцями; розмежування умов та підстав виникнення трудових правовідносин з державними службовцями; юридичного значення, місця та ролі стажування, конкурсу та кадрового резерву у системі умов виникнення трудових правовідносин з державними службовцями а також трудового договору (контракту), призначення та виборів у системі підстав виникнення трудових правовідносин з державними службовцями; містяться пропозиції та рекомендації щодо подальшого вдосконалення трудового законодавства та законодавства про державну службу України.

Список опублікованих праць

1. Андрушко А.В. Призначення на посаду як одна із підстав виникнення службово-трудових правовідносин // Держава і право: Щорічник наукових праць молодих вчених. - К.: Ін Юре, 2001. - Вип.11. - С. 386-392.

2. Андрушко А.В. Відсторонення державного службовця від посади на час проведення службового розслідування // Держава і право: Щорічник наукових праць молодих вчених. - К.: Ін Юре, 2001. - Вип.10. - С. 337-343.

3. Андрушко А.В. Вибори на державній службі // Держава і право: Щорічник наукових праць молодих вчених. - К.: Ін Юре, 2001. - Вип.12. - С. 342-349.

Размещено на Allbest.ru