Господарське право та його роль у розвитку ринкових відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА АКАДЕМІЯ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІЧНИЙ

Кафедра економіки підприємства

Спеціальність: 6.030504 «Економіка підприємства»

РЕФЕРАТ

з дисципліни: «Господарське право»

на тему: «Господарське право та його роль у розвитку ринкових відносин»

Київ, 2012

В економічній системі ринкове господарство, з одного боку, є сферою обміну, сукупністю купівлі-продажу, які відбивають збалансування попиту і пропозиції, рівновагу вигоди для господарських суб'єктів; з другого воно генерує безперервність процесу відтворення, його цілісність. Виходячи з останнього, ринок є складовою частиною, компонентом ринкового господарства.

Ринкова економіка це сфера прояву і відтворення відносин товарного виробництва. Ринок є механізмом, за допомогою якого товарно-грошові відносини перманентне виявляються у господарському житті, формуючи конкурентне середовище, ринок є ефективним організатором товарного виробництва.

Ринкова економіка передбачає чіткі відповіді на такі запитання: Що і в якому обсязі виробляти? Як виробляти товар (технологія, ресурси)? Які будуть витрати виробництва? Для кого призначена вироблювана продукція? Який життєвий цикл виробленого товару?

Суть кожного ринкового господарства додатковий продукт як конкретне вираження підтвердження суспільне корисної праці.

Ринкова економіка ґрунтується на могутньому фундаменті матеріальних інтересів. Вона не визнає стандартно усереднених ставок і тарифів, зрівнялівки в оплаті праці.

Конкуренторинкове середовище визначає найжиттєздатніші структури. Ринок спонукає до раціонального господарювання, вміння рахувати витрати й прибутки. В умовах ринкової економіки життєздатним зв'язком є еквівалентний обмін, оплачена послуга. Крім того, ринок стимулює диференціацію прибутків відповідно до кінцевих результатів господарської діяльності.

Концепції ринкового господарювання включають право господарюючого суб'єкта оперативно розробляти і здійснювати ефективні задуми за рахунок гнучкого управління економічними інтересами. Вони не відкидають прямого централізованого впливу, коли це необхідно. Небезпечна не централізація як така, а перевищення її міри, відрив вказівок і рекомендацій центральних структур управління економікою від економічних інтересів господарюючого суб'єкта.

Господарське право як навчальна дисципліна - це сукупність знань і навичок правового регулювання господарської діяльності і використання відповідних правових норм у практиці господарювання при здійсненні професійної юридичної діяльності. Навчальна дисципліна “Господарське право” ґрунтується на надбаннях господарсько-правової науки (щодо історії становлення, правових засобів функціонування господарського права, тенденцій його розвитку та вдосконалення тощо), передбачає аналіз та вивчення основних засад правового регулювання господарських відносин та практики застосування актів господарського законодавства.

Норми господарського права, як загальні обов'язкові правила господарювання, приймаються і застосовуються у формі нормативних актів. Господарське законодавство - це система нормативних актів, які регулюють правовідносини у народному господарстві. Основними джерелами господарського права є закони та інші нормативні акти.

Згідно із ст. 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Проте не всі перелічені категорії осіб є суб'єктами господарських правовідносин (господарського права). Такими суб'єктами є лише ті учасники відносин у сфері господарювання, яким притаманна сукупність необхідних для цього ознак (рис), а саме: - безпосереднє здійснення господарської діяльності (виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг), що є предметом діяльності індивідуальних підприємців, підприємств різних організаційно-правових форм, виробничих кооперативів, інших господарських організацій основної ланки економіки, або керівництво господарською діяльністю, що притаманно власникам майна підприємств, господарським об'єднанням, промислово-фінансовим групам, а також господарським міністерствам та відомствам; - створення (набуття статусу суб'єкта господарських відносин) у встановленому законом порядку, хоча порядок створення для різних суб'єктів господарських відносин різний - залежно від виду (суб'єкт господарювання чи орган/організація господарського керівництва), організаційно-правової форми (унітарне підприємство, господарське товариство, виробничий кооператив), основного або виключного виду діяльності (комерційний банк, страхова компанія, фондова біржа, промислово-фінансова група та ін.); на буття статусу суб'єкта господарських відносин (що зазвичай є завершальною стадією процесу створення господарської організації), як правило, пов'язується з їх державною реєстрацією; державна реєстрація може здійснюватися в загальному порядку (передбачений ст. 58 Господарського кодексу України та Законом України від 15.05.2003 р. “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” та/або в спеціальному порядку (передбачається Законом “Про банки і банківську діяльність” - статті 17-18, 22, Законом “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” - пункти 13-14 ч. 2 ст. 7; “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” (статті); Постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 р. № 781 “Про затвердження Положення про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп” (п. 2) та ін.; - наявність майна, необхідного для здійснення обраної суб'єктом або покладеної на нього господарської діяльності чи керівництва такою діяльністю; таке майно може закріплюватися за суб'єктами господарського права на різних правових титулах: праві власності (господарські товариства, виробничі кооперативи), праві повного господарського відання (державне та комунальне комерційні підприємства), праві оперативного управління (казенне підприємство, комунальне некомерційне підприємство), праві користування (може застосовуватися з будь-яким з названих правових титулів; є характерною ознакою орендного підприємства); для філій, представництв та інших відокремлених підрозділів ч. 5 ст. 55, ст. 138 Господарського кодексу передбачається закріплення майна на праві оперативно-господарського використання, зміст якого визначає господарська організація, до структури якої належить такий підрозділ; - наявність господарської правосуб'єктності, тобто визнаної державою за певним суб'єктом господарювання можливості бути суб'єктом прав (мати і здійснювати господарські права та обов'язки, відповідати за їх належне виконання і мати юридичну можливість захищати свої права та законні інтереси від можливих порушень); обсяг господарської правосуб'єктності учасників господарських правовідносин фіксується в законі та в їх установчих документах і залежить від низки чинників (зокрема, від правового титулу майна, виду та характеру діяльності). Суб'єкти господарського права (господарських правовідносин) - це учасники господарських відносин, що безпосередньо здійснюють господарську діяльність або управляють такою діяльністю, створені у встановленому законом порядку, мають необхідне для здійснення такої діяльності майно і володіють господарською правосуб'єктністю. Суб'єкти господарського права надзвичайно різноманітні і тому їх класифікують, тобто поділяють на групи, за певними критеріями (ознаками).

За критерієм характеру здійснюваної діяльності розрізняють:

- суб'єкти господарювання, тобто суб'єкти господарського права, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність (до них належать індивідуальні підприємці, підприємства, виробничі кооперативи, більшість господарських товариств, комерційні банки);

- суб'єкти господарського права, які здійснюють керівництво господарською діяльністю, в т.ч. організацію такої діяльності (до них належать господарські міністерства та відомства, органи місцевого самоврядування та їх виконкоми, господарські об'єднання, промислово-фінансові групи, власники майна підприємств, фондові біржі, Національний депозитарій України).

Залежно від форм власності, на базі якої вони функціонують, розрізняють державні, комунальні, колективні, приватні та змішані (функціонують на базі двох і більше форм власності) суб'єкти господарського права. До перших (державних) належать державні та казенні підприємства, державні господарські об'єднання, господарські міністерства та відомства. До других (комунальних) належать комунальні підприємства, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи. До третіх (колективних) - господарські товариства, виробничі кооперативи, добровільні господарські об'єднання, унітарні підприємства, створені кооперативами, господарськими товариствами, громадськими та релігійними організаціями. До четвертих (приватних) - індивідуальні підприємці, приватні підприємства. До п'ятих (змішаних) - орендні підприємства, спільні підприємства, а також промислово-фінансові групи, до складу яких можуть входити господарські організації. Господарське право як галузь права слід відрізняти від науки господарського права - за предметом, методами та завданнями.

Наука господарського права вивчає історію становлення та розвитку системи правового регулювання господарських відносин в Україні та за кордоном, виявляє закономірності, тенденції, прогалини правового регулювання господарських відносин та напрацьовує рекомендації щодо вдосконалення як правового регулювання, так і правозастосовної практики, використовуючи різноманітні наукові методи: аналіз, синтез, історичний, порівняльно-правовий, евристичний, синергетичний та ін.

Теоретичними напрямами (елементами) науки господарського права є:

- виявлення та аналіз нормативно-правових актів та правових норм господарського законодавства;

- визначення правових засобів функціонування господарського права (в т.ч. дослідження механізму дії певних груп норм, виявлення з наукових позицій їх зв'язків та залежностей між ними), характеру методів правового регулювання, а також виявлення прогалин, колізій, інших вад в системі правового регулювання господарських відносин);

- розробка способів вдосконалення господарсько-правової практики.

Завданнями науки господарського права є:

- забезпечення обґрунтованості та ефективності нормотворчого процесу;

- визначення критеріїв оцінки відповідності господарського права (як галузі права) закономірностям і принципам правового регулювання;

- розробка найбільш оптимальних механізмів реалізації норм господарського права;

- створення єдиного понятійного апарату господарського права;

- пояснення правотворчих та правозастосовних рішень та прогнозування наслідків порушення закономірностей правового регулювання.

Для наукового забезпечення нормотворчого процесу в Україні створені наукові заклади при Верховній Раді (Інститут законодавства) та Кабінеті Міністрів України (Інститут нормотворчої діяльності).

Першою ознакою господарського законодавства є комплексний зміст основних нормативних актів. Переважна більшість нормативних актів господарського законодавства включає норми двох і більше галузей права. Прикладом цьому є Закон України «Про підприємства в Україні», який містить норми господарського або цивільного (ст. ст. 10, 20, 21), адміністративного (ст. 16), фінансового (ст. 18, 23, 24), трудового (ст. 19) та інших галузей права.

Другою ознакою господарського законодавства є те, що воно включає в себе одногалузеві акти господарського(цивільного) законодавства. Такими можна вважати Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та Положення про поставки товарів народного споживання.

Третьою ознакою є множинність актів, яка зумовлена тим, що:

* дане законодавство регулює різні види господарської діяльності(промислову, будівельну, комерційну тощо);

* в економіці наявні різні форми власності (приватна, колективна, державна);

* відсутній кодифікований акт господарського законодавства;

* в Україні застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Наступною ознакою господарського законодавства є його поєднання з комерційним правом інших країн та міжнародними договорами з господарських питань, яке здійснюється за принципами:

* пріоритету спеціальних норм міжнародного договірного права над загальними нормами господарського права України;

* надання нормам міжнародних економічних договорів статусу національного законодавства;

* поєднання господарського законодавства України з комерційним правом інших країн, а саме право сторін зовнішньоекономічних договорів обирати право країни, яким визначаються права та обов'язки сторін договорів.

Господарське законодавство охоплює як господарські закони у власному значенні так і інші нормативні акти з питань господарської життєдіяльності.

Господарське законодавство включає в себе і відомчі нормативні акти, до яких належать нормативні акти міністерств, держаних комітетів та інших органів виконавчої влади, які здійснюють державне управління економікою.

До господарського законодавства належать також локальні або статутні нормативні акти: це статути і установчі договори підприємств, об'єднань, положення про структурні підрозділи підприємств.

Система господарського законодавства.

Основою господарського законодавства є система статусних або компетенційних законів, які визначають правове становище господарюючих суб'єктів. Дані закони класифікуються залежно від кола осіб, на які вони поширюються. Так, загальні закони «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні» поширюються на всі підприємства і на всіх підприємців. Крім загальних законів до статусних відносяться закони, які визначають правове становище окремих видів підприємств усіх галузей економіки. До них відносяться закони: «Про господарські товариства», «Про режим іноземного інвестування» та ін.

Фундаментальним інститутом господарського законодавства є система нормативних актів, які на основі закону України «Про власність» регулюють відносини щодо управління (володіння, користування) нерухомим майном у народному господарстві. До даного інституту входять нормативні акти:

* про управління державною власністю;

* про оренду державного та комунального майна;

* про приватизацію державного майна.

Окремим інститутом господарського законодавства є інститут господарського договірного права. Система законодавства про договірне право ґрунтується на кодифікованих законах і нормативних актах про окремі види договорів. До них слід віднести Цивільний кодекс України, Закон «Про підприємства в Україні», Господарський процесуальний кодекс тощо.

До наступних інститутів можна віднести законодавство про регулювання ринків капіталу, законодавство про зовнішньо-економічну діяльність, законодавство про господарські суди та господарський процес, законодавство про страхування та ін..

Список використаних джерел

господарський право система

1. Бакалінська. О.О. Конкурентне право: Навч.посіб. - Київ: КНТЕУ, 2009. - 379 с.

2. Беляневич О.А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти): Монографія. - Юрінком Інтер, 2006. - 592 с.

3. Бобкова А.Г., Татькова З.Ф. Правове регулювання відносин у процедурі банкрутства: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 152 с.

4. Булгакова І.В. Господарське право України: Навч. посіб. - К.: Прецедент, 2006. - 346 с.

5. Валітов С.С. Конкурентне право України: Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 432 с.

6. Вінник О.М. Господарське право: Навчальний посібник. - 2-ге вид., змін, та доп. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. - 766 с.

7. Вінник О.М. Науково-практичний коментар Закону України «Про акціонерні товариства» / О.М. Вінник. - К. : Юрінком Інтер, 2009. - 312 с.

8. Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2004. - 624 с.

9. Гордієнко К.Д. Юридична служба на підприємстві. Типові положення. Зразки документів. Судова практика. - К.: КНТ, 2007. - 304 с.

10. Горевий В.І. Організація юридичної служби на підприємстві: Навчальний посібник. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2007. - 301 с.

11. Господарське законодавство України: Навч. посіб. / Л.А. Жук, І.Л. Жук, О.М. Неживець, Ю.В. Белік та ін. / Керівник авторського колективу д-р екон. наук, проф., академік УЕАН Л.А.Жук. - К.: Кондор, 2007. - 718 с.

12. Господарське законодавство: Навч. посіб. / За ред. В.Л. Ортинського. - К.: Знання, 2008. - 359 с.

13. Господарське право України: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. Н.О. Саніахметової. - X.: «Одіссей», 2005. - 608 с.

14. Господарське право: Навчальний посібник / Жук Л.А., Жук І.Л., Неживець О.М. - К.: Кондор 2003. - 400 с.

15. Крупка Ю.М., Гав'яз О.М. Правове регулювання некомерційної господарської діяльності: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2008. - 184 с.

16. Кубах А.І. Господарське законодавство: Навч. посібник - Харків : ХНАМГ, 2007. - 196 с. Лукач І. В. Правове становище холдингових компаній: монографія / І.В.Лукач. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 240 с.

17. Мандриковський М.М. Господарське законодавство: Навч. посібник. - 2-ге вид. - Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2004. - 172 с.

18. Мачуський В.В., Постульга В.Є. Господарське законодавство: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2004. - 275 с.

19. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, B.C. Щербина та ін.; За заг. ред. В.К. Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 688 с.

20. Поєдинок В. В. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 288 с.

21. Рєзнікова В.В. Правове регулювання спільної господарської діяльності в Україні: Навч. посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007 - 280 с.

22. Чучковська А.В. Правове регулювання електронної комерції в Україні. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 224 с.

23. Щербина В.С. Господарське право: підручник / B.C. Щербина. - 4-те вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 640 с.

24. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 480 с.

Размещено на Allbest.ru