Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Договори тимчасового користування

Вступ

Серед зобов'язань, що складають особливу частину зобов'язального права, основне місце належить договірним зобов'язанням. Цивільне законодавство України передбачає понад 20 цивільно-правових договорів.

Однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов'язань закон називає договір. Договором визнається угода двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних правовідносин.

Відповідно до вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості, договір поставки, а також і ряд інших договорів визначає зміст конкретних прав і обов'язків учасників договірного зобов'язання. В цьому розумінні договір виступає засобом регулювання поведінки сторін у цивільному правовідношенні.

Перехід до ринкової економіки і саме функціонування ринкового механізму можливі лише за умови, що основна маса товаровиробників - підприємств, громадян - має свободу господарської діяльності та підприємства. Результати цієї діяльності реалізуються на ринку товарів і послуг на договірних засадах. Перехід до ринку супроводжується звуженням планово-адміністративного впливу держави на майнові відносини і, отже, розширюється свобода вибору партнерів у господарських зв'язках і визначення змісту договірних зобов'язань. Це стосується насамперед договорів, спрямованих на забезпечення потреб організацій та громадян у матеріальних, енергетичних, продовольчих ресурсах (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна - бартер, постачання енергії тощо).

Із розвитком ринкових відносин, постає питання про зберігання речей, документів, тому питання регулювання договору про тимчасове користування є актуальним.

Метою роботи є дослідження особливостей договору про передачу майна у тимчасове користування.

Предметом дослідження є договір про тимчасове користування майна.

Загальні поняття про договори тимчасового користування

договір тимчасовий користування майно

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Сукупність погоджених між сторонами умов і становить зміст договору. Традиційно в літературі розрізняють істотні, звичайні й випадкові умови договору.

Незважаючи на те значення, яке має цивільно-правовий договір в економічній сфері, ні ЦК УСРР 1922 p., ні ЦК 1963 p., ні навіть ЦК 2003 р. не дають його визначення та достатньо детальної характеристики. Законодавець обмежився лише вказівкою на деякі характерні ознаки договору. Так, ст.626 ЦК 2003 p. визначає договір як домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків [10.c.343].

Проте слід враховувати, що договір може розглядатися як багатозначне явище: як підстава виникнення правовідношення; як саме правовідношення, що виникло з цієї підстави; як форма, в якій відповідне правовідношення втілюється.

Суть і значення цивільно-правового договору в конкретних правовідносинах найбільш яскраво відображаються у його змісті, яким визначається і зміст самого правовідношення [5.c.120].

Зміст договору -- це сукупність умов (пунктів), визначених на розсуд сторін і погоджених ними, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони також мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст.628 ЦК). ;

Переважна більшість цивільно-правових норм, які визначають умови договорів, має диспозитивний характер, тобто сторони в договорі можуть відступити від положень закону і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Наприклад, ст.668 ЦК встановлює, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Це положення закону є диспозитивним, оскільки передбачає можливість визначення сторонами моменту переходу ризику до покупця на їх розсуд.

Водночас договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Але навіть у тому разі, коли у самому договорі не міститься посилання на типові умови, останні можуть застосовуватись як звичай ділового обігу, якщо : вони відповідають вимогам ст.7 ЦК (ст.630 ЦК).

Слід враховувати, що типові умови (типові договори) щодо певних відносин можуть затверджуватися органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування. Такі типові умови за своєю сутністю є актами цивільного законодавства, обов'язковими для застосування, якщо в них прямо не передбачено інше. Отже, у цьому випадку вказані типові умови стають приписами імперативного характеру.

Умови, на яких договір укладається, мають велике практичне значення, оскільки від них зрештою залежать особливості договірних прав і обов'язків сторін договору, а також належне виконання зобов'язань.

Залежно від їх юридичного значення всі договірні умови можна поділити на три основні групи: істотні, звичайні і випадкові.

У договорі може бути передбачено, що його окремі умови визначаються відповідно до взірцевих умов, вироблених практикою для договорів певного виду й опублікованих у пресі (взірцеві умови тощо).

Строком дії договору визнається час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати взяті на себе обов'язки.

Договір набуває чинності з моменту його укладення

Сторони можуть обумовити, що умови укладеного ними договору застосовуються до їхніх відносин, які виникли до укладення договору.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Розрахунки сторін при виконанні договору здійснюються за цінами, визначеними угодою сторін. У випадках, передбачених законом або іншими правовими актами, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими на те державними органами.

Зміна ціни договору після його укладення допускається лише у випадках і на умовах, передбачених договором або законом чи іншими правовими актами [12.c.240].

У разі якщо у договорі ціна не передбачена і не може бути визначена виходячи з умов договору, виконання договору має бути оплачене за ціною, яка за подібних обставин звичайно сплачується за аналогічні товари, роботи або послуги.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами, в потрібній у належних випадках формі, досягнуто згоди за всіма істотними його умовами. Істотними є умови про предмет договору, умови, визнані як істотні законом або іншими правовими актами чи необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції укласти договір (оферти) однієї сторони і прийняття пропозиції (акцепту) іншою стороною.

Договір може укладатися у будь-якій формі, передбаченій для вчинення правочинів, якщо за законом або іншим правовим актом для договорів даного виду не встановлена певна форма.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, навіть якщо за законом або іншим правовим актом для даного виду договорів ця форма й не вимагалася.

Договір у письмовій формі може бути укладений шляхом складення одного документа, підписаного сторонами, або шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, за допомогою факсимільного, електронного чи іншого зв'язку або іншим засобом, який дозволяє достовірно встановити, що документ виходить від сторони за договором.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона.

Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором.

Частина 1 ст.638 ЦК поділяє істотні умови на чотири групи:

1) умови про предмет;

2) умови, які визначені законом як істотні;

3) умови, які є необхідними для договорів даного виду;

4) умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

При визначенні істотних умов того або іншого договору слід враховувати, що вирішення цього питання залежить насамперед від суті конкретного договору. Тому не випадково ЦК при визначенні істотних умов договору відсилає до спеціальних норм, присвячених договірним зобов'язанням даного виду і називає істотними насамперед ті умови, які визнані такими згідно із законом і передбачені як обов'язкові самими нормами права, що регулюють ці договірні відносини. Зокрема такий підхід був характерний при визначенні істотних умов так званих господарських договорів постачання, контрактації.

Однак не завжди істотні умови визначаються безпосередньо в законодавстві. Особливо це актуально нині, в умовах переходу до ринкових відносин, наділення учасників господарських відносин реальною самостійністю, в тих випадках, коли йдеться не про державні організації, все більшого значення набувають друга і третя групи істотних умов, зазначених вище. Наприклад, норми про купівлю-продаж, міну, найм, зберігання, спільну діяльність тощо не містять вичерпного переліку умов, однак останні випливають із сенсу відповідного договору і норм, що визначають поняття і сутність договору.

Таким чином, істотні умови договору це:

-- умови, безпосередньо зазначені в законі;

-- умови, які необхідно погодити саме для цього виду договору;

-- умови, на погодженні яких наполягає одна із сторін.

Звичайні умови -- це умови, які традиційно, за звичаєм, включаються в договір. Вони можуть бути і відсутні безпосередньо в договорі, але зрозуміло, що вони піддягають виконанню. Наприклад, уклавши договір майнового найму, сторони обійшли мовчанкою питання щодо розподілу обов'язків з проведення капітального і поточного ремонту. Але згідно з чинним законодавством за загальним правилом капітальний ремонт виконує наймодавець, а поточний -- наймач, якщо інше не передбачено договором. Тобто в цьому випадку, незважаючи на відсутність у договорі звичайної умови, на зміст договору її відсутність не впливає.

Випадкові умови -- це умови, які, як правило, не передбачаються певним видом договору, але можуть бути встановлені за погодженням сторін, або умови, які за погодженням сторін встановлюються, відступаючи від принципу диспозитивності. Наприклад, за загальним правилом повірений за договором доручення має право на винагороду, якщо інше не встановлено законом чи договором. При укладенні конкретного договору сторони передбачили безоплатний характер договору. Якщо випадкові умови за погодженням сторін знаходять місце в договорі, вони набувають ознак істотних умов [6.c.270].

У багатьох випадках зміст договору визначається шляхом типізації договірних умов. Серед джерел регулювання договірних відносин певне місце посідають типові договори, тобто своєрідні нормативно-правові акти, затверджені у встановленому порядку компетентними органами. На умовах, передбачених типовим договором, сторони і повинні укласти договір, оскільки, як правило, норми, що містяться у типовому договорі, мають імперативний характер. Завдяки типовим договорам досягається ефективне використання договірної форми, детальна регламентація прав та обов'язків сторін, що сприяє належному виконанню зобов'язань і захисту прав та інтересів контрагентів за договором.

Сторони і об'єкт договору. Форма і строк договору

У господарському обігу широке застосування мають відносини майнового найму та такі його різновиди, як оренда, найм земельної ділянки, найм будівлі або іншої капітальної споруди, оренда транспортного засобу, прокат та договір лізингу.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК). Характерною рисою договору найму є те, що на його підставі майно переходить до наймача у користування, а не у власність, як це здійснюється за договором купівлі-продажу, дарування, міни тощо. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Здаючи майно в найм, його власник продає його споживну вартість частинами.

За юридичними ознаками договір найму або оренди є двостороннім, сплатним та консенсуальним. Предметом договору найму можуть бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками й зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні, а також майнові права.

Найм (оренду) регулює гл.58 ЦК. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 ЦК).

Договір найму (оренди) -- це договір, за яким одна сторона (наймодавець, орендар) передає або зобов'язується передати іншій стороні (наймачеві, орендатору) майно в користування за плату на певний строк, а наймач (орендатор) зобов'язується вчасно вносити плату і повернути майно після закінчення строку договору.

Договір найму іменується також орендою. Кожний із різновидів договору найму (оренда, прокат тощо) має свої особливості.

Відмінність договору найму від інших договорів:

1) наймач одержує майно не у власність, а лише в тимчасове користування. За цією ознакою договір відрізняється від договору купівлі-продажу, за яким покупець майна стає його власником. Оскільки наймач є лише тимчасовим користувачем майна, то після спливу строку договору або у разі його дострокового розірвання він зобов'язаний повернути взяте у найм майно наймодавцеві у справному вигляді;

2) предметом договору найму можуть бути лише індивідуально-визначені, неспоживні речі (нежилі приміщення, обладнання, машини тощо), що не знищуються в процесі їх використання, адже здане в найм майно підлягає поверненню. За цією ознакою договір найму (оренди) відрізняється від договору позики, за яким позичальник придбаває майно у власність і він зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості;

3) сплатний договір -- за цією ознакою він відрізняється від договору позички.

Характеристики договору -- двосторонній і сплатний. Згідно з новим ЦК може бути як консенсуальним, так і реальним.

Сторонами в договорі майнового найму є наймодавець і наймач. Наймодавець надає майно, яке належить йому на праві власності (праві повного господарського відання чи оперативного управління), а наймач одержує майно в тимчасове сплатне користування. Наймодавцями і наймачами можуть бути як громадяни, так і організації (в тому числі іноземні) в межах їхньої правосуб'єктності.

Об'єктом договору можуть бути лише індивідуально визначені речі, споживна вартість яких передається поступово і які в цивільному праві називаються неспоживними. Це зумовлено змістом самого договору майнового найму, за яким наймач після закінчення стро ку договору або його припинення достроково зобов'язується по вернути те саме майно в натурі. Об'єктом договору не може бути індивідуально визначене майно, вилучене або обмежене у ци вільному обороті, а також те майно, яке не може перебувати у власності того чи іншого суб'єкта права власності.

Договір майнового найму укладається як в усній, так і в письмовій формі. Згідно зі статтею 257 ЦК України договір майнового найму між громадянами на строк більше одного року повинен бути укладений у письмовій формі. Письмова форма застосовується до договору найму майна державних, кооперативних та інших громадських організацій, за винятком випадків, передбачених окремими правилами.

Строк договору майнового найму визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлено чинним законодавством (ст.258 ЦК України).

Відповідно до статті 259 ЦК України договір майнового найму може бути укладений без зазначення строку. В такому разі він вважається укладеним на невизначений строк і кожна із сторін вправі відмовитись від договору в будь-який час, попередивши про це в письмовій формі другу сторону за три місяці.

У разі продовження користування майном після закінчення строку до говору наймач при відсутності заперечень з боку наймодавця може користуватись майном і далі. Така мовчазна згода наймодавця на продовження строку користування майном вважається поновленням договору на невизначений строк і кожна із сторін вправі у будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць (ст.260 ЦК України).

Права і обов'язки сторін

Основним обов'язком наймодавця є своєчасне надання наймачеві майна у стані, що відповідає умовам договору і призначенню майна (ст.262 ЦК України). Наймач вправі вимагати надання йому майна в строки, зазначені в договорі. У разі порушення наймодавцем цього обов'язку Цивільний кодекс України передбачає право наймача витребувати від нього майно і вимагати відшкодування збитків, завданих затримкою виконання або із свого боку відмовитись від договору і стягнути збитки, завдані його невиконанням (ст.208, 263).

Наймодавець несе відповідальність за недоліки наданого май на, як за неналежне виконання зобов'язання (ст.203 ЦК України). Під недоліками розуміють такі вади майна, які чинять перешкоду нормальній його експлуатації чи використанню. Однак у силу частини другої статті 262 ЦК України наймодавець не відповідає за недоліки майна, які були ним застережені при укладенні договору незалежно від їх характеру.

Так, здавання в найм будинку, який підлягає капітальному ремонту, вважається правомірним, якщо наймодавець обумовив дефекти будівлі. Статті 264 і 265 ЦК України визначають обов'язки сторін по капітальному і поточному ремонту найнятого майна. За загальним правилом, якщо інше не передбачено законом чи договором, про водити капітальний ремонт - це обов'язок наймодавця, а по точний - обов'язок наймача.

Проте капітальний ремонт може бути здійснений наймачем у випадках, коли наймодавець не робить його, а також коли капітальний ремонт зумовлений не відкладною необхідністю. Наймач, зробивши капітальний ремонт, вправі стягнути з наймодавця вартість ремонту чи зарахувати її в рахунок найомної плати. Крім того, наймач може вимагати до строкового розірвання договору і стягнути збитки, завдані його невиконанням.

Оскільки договір майнового найму є сплатним, наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування майном. Плата, визначена при укладенні договору, може бути зменшена в ході виконання договору. Наймач вправі вимагати відповідного зменшення найомної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування найнятим майном істотно зменшилася. Наймач зобов'язаний користуватися майном відповідно до договору і призначення майна, підтримувати найняте майно у справному стані, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, якщо за законом або за договором ці обов'язки покладаються на наймача.

Порушення наймачем зазначених обов'язків дає право наймодавцеві вимагати дострокового розірвання договору. З припиненням договору наймач зобов'язаний повернути майно у тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. Цей обов'язок наймача зазначений у пункті 5 статті 265 ЦК України, а також випливає із суті самого договору, за яким майно пере дається у тимчасове користування [8.c.240].

В разі погіршення найнятого майна наймач повинен відшкодувати наймодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення майна сталося не з його вини (ст.271). Ризик випадкової загибелі чи зіпсування найнятого майна несе наймодавець як його власник (ст.130 ЦК України).

Інколи наймач робить поліпшення найнятого майна. Питання про долю поліпшення вирішується залежно від того, з дозволу чи без дозволу наймодавця проведено поліпшення, а також від того, можливо чи неможливо відокремити поліпшення без шкоди для майна. У разі проведеного з дозволу наймодавця поліпшення майна наймач має право на відшкодування зроблених необхідних витрат, якщо інше не передбачено законом або до говором. За відсутності такого дозволу зроблені наймачем поліпшення, якщо їх можна відокремити без шкоди для майна і якщо наймодавець не погодиться відшкодувати вартість їх. Можуть бути вилучені наймачем. Поліпшення, які зроблені наймачем без дозволу наймодавця і які не можна відокремити без шкоди для майна, відшкодуванню не підлягають (ст.272 ЦК України).

Піднайм

Однією з форм використання найнятого майна є піднайм. Здавання майна в піднайм дозволяється лише за згодою наймодавця, якщо інше не передбачено законом або договором. Піднайм оформляється договором, за яким наймач передає піднаймачеві все або частину майна в тимчасове користування за плату. З укладенням договору піднайму породжуються дві самостійні групи договірних зобов'язань, а саме: між наймодавцем і наймачем та між наймачем і піднаймачем.

Самостійність цих зобов'язань означає, що у піднаймача виникають права і обов'язки щодо первісного наймодавця. Перед наймодавцем залишається зобов'язаним тільки наймач, а у піднаймача ви никають права і обов'язки лише щодо наймача. З припиненням договору найму припиняє свою дію і договір піднайму, незалежно від того, чи закінчився строк його дії, чи ні.

Від піднайму слід відрізняти перенайм, за яким наймач передає всі права і обов'язки за договором найму іншій особі, яка замінює в договорі наймача. Перенайм може мати місце лише за згодою наймодавця, бо це слід розглядати як переведення боргу.

З метою забезпечення стабільності дії договору статтею 268 ЦК України встановлено, що у разі переходу права власності на здане в найм майно від наймодавця до іншої особи договір най му зберігає чинність для нового власника. Договір найму зберігає чинність і у разі переходу майна від однієї державної організації (наймодавця) до іншої [9.c.140].

Передавання речей, визначених індивідуальними ознаками, оформляють або договором оренди, або договором позички (надання майна у тимчасове користування). Різниця між цими двома договорами полягає, зокрема, у тому, що договір оренди є відплатним, а договір позички - безвідплатним. Договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі (ст. 828 Цивільного кодексу).

У будь-якому разі передавання комп'ютера у тимчасове користування оформляють актом форми №ОЗ-1 Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів

Податкові наслідки для підприємства.

1. За договором оренди. Отримана орендна плата підлягає включенню до складу валового доходу в періоді, в якому її нараховують відповідно до умов договору (пп. 7.9.6 Закону України від 28.12.94 р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон про прибуток).

При цьому дохід від надання майна в оренду у разі, якщо орендарем є фізична особа, слід відображати виходячи з орендної плати, визначеної у договорі, але не меншої від звичайної ціни (пп. 7.4.3 Закону про прибуток). Надання майна в оренду є господарською діяльністю, оскільки від такої діяльності отримується дохід, тому такий комп'ютер і надалі підлягає амортизації (пп. 8.1.2 Закону про прибуток). Якщо підприємство - платник єдиного податку, то оподаткуванню підлягатиме тільки сума орендної плати, фактично отримана на розрахунковий рахунок або до каси підприємства (ст. 1 Указу Президента України від 28.06.99 р. №746/99 "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва").

Якщо підприємство є платником податку на додану вартість, то операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) є об'єктом оподаткування ПДВ (пп. 3.1.1 Закону України від 03.04.97 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ). Податкові зобов'язання виникатимуть за правилом першої події: або датою надходження коштів, або датою нарахування орендного платежу (пп. 7.3.1 Закону про ПДВ) [12.c.358].

2. За договором позички. Податкових наслідків з податку на прибуток договір позички не спричинює, бо не передбачає нарахування плати за користування майном. Під визначення безоплатно наданої послуги, наведене у п. 1.23 Закону про прибуток, оренда не підпадає. Права на амортизацію такого комп'ютера, за пп. 8.1.2 Закону про прибуток, підприємство не матиме. Адже, оскільки за договором позички отримання доходу не передбачається, то й назвати таку діяльність господарською немає підстав.

Для підприємства, яке є платником єдиного податку, податкових наслідків договір позички також не матиме, оскільки немає фактичного надходження коштів на поточний рахунок або до каси підприємства.

Проте надання права на користування підпадає під визначення поставки послуг з точки зору Закону про ПДВ (п. 1.4). Тож слід відобразити податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до підпункту 3.1.1 Закону про ПДВ. При цьому база оподаткування визначатиметься виходячи зі звичайної ціни, згідно з п. 4.2 Закону про ПДВ [11.c.343].

Важливо зазначити: оскільки амортизація на такий комп'ютер не нараховується, він вважається невиробничим основним фондом. Тому в момент передачі його у тимчасове користування слід нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ за звичайною для комп'ютера ціною відповідно до п. 4.9 Закону про ПДВ.

Висновки

Незважаючи на те значення, яке має цивільно-правовий договір в економічній сфері, ні ЦК УСРР 1922 p., ні ЦК 1963 p., ні навіть ЦК 2003 р. не дають його визначення та достатньо детальної характеристики. Законодавець обмежився лише вказівкою на деякі характерні ознаки договору. Так, ст.626 ЦК 2003 p. визначає договір як домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Важливою особливістю договору майнового найму є те, що на його підставі майно переходить до наймача у користування, а не у власність, повне господарське відання чи оперативне управління, як це має місце за договором купівлі-продажу, поставки, позики тощо.

Проте здійснення права користування пов'язане з необхідністю володіння майном. Тому слід визнати, що наймач набуває також право володіння набутим майном і, крім того, в силу договору наймач набуває деякі права по розпорядженню найнятим майном.

Наприклад, наймач, виконуючи свій обов'язок підтримувати найняте ним майно у справному стані, може передавати річ у ремонт, а у випадках, передбачених законом або договором, наймач може здавати найняте майно в піднайм, тобто він має і право розпорядження. Проте права наймача по володінню, користуванню і розпорядженню обмежені законом і договором.

За договором майнового найму зобов'язання між наймодавцем і наймачем виникає з того часу, коли сторони досягли згоди, а не з моменту передачі майна у користування, тобто даний договір є консенсуальним. Звідси наймач вправі витребувати від наймодавця обумовлене договором майно, коли наймодавець надає його наймачеві.З моменту укладення договору в наймача виникає обов'язок прийняти обумовлене договором майно і вносити за користування ним плату. Отже, договір є сплатним, крім того, це дво сторонній (взаємний) договір, тобто такий, що породжує права і обов'язки для кожної із сторін договору.

Використана література

Конституція України, К., 1996 р.

Збірник типових договорів. Економіка, фінанси і право. К., А.С.К., 2002 р.

"Цивільне право" ч.2. Підручник за редакцією О.А.Підопригори і Д.В.Бобрової. - Київ, 2005 рік: "Вентурі".

Цивільний кодекс України. - Київ: Юрінком Інтер, 2004 р.

Підручник "Правознавство" . - Київ: Юрінком Інтер, 2005 р.

Юридичний словник-довідник.- Femina. Київ, 2003 р.

ЗУ "Про підприємництво" стаття 2.

Цивільне право України: Підручник. У 2-х кн. / Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С. Довгерт та ін.; За ред О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. Кн. 1. -К., 2003-864 с.

Корецкий А, Д. Теоретико-правовые основы учения о договоре. - СПб., 2001. - 211 с.

Гражданское право: Учебник. Т. 1 / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. - М., 2001. -632 с.

Гордон М. В. Система договоров в советском гражданском праве // Ученые записки Харьковского юридического института, - Вып. 5. - 1954. -С. 65-87.

Луць В. В, Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. - К., 2007. - 560 с.

ДОГОВІР

НАДАННЯ ПОСЛУГ З ОРЕНДИ ЗАЛУ № _____/10

м. Київ "____"__________ 2010 р.

________________________________________ (надалі іменується "Виконавець") в особі директора _____________________________ яка діє на підставі Статуту з однієї сторони, та ____________________________(надалі іменується "Замовник") в особі директора _________________________________, який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, (в подальшому разом іменуються "Сторони", а кожна окремо - "Сторона") уклали даний Договір надання послуги тимчасового користування залу (надалі іменується "Договір") про наступне.

1 . ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. У порядку та на умовах, визначених даним Договором, Виконавець надає Замовнику послуги тимчасового користування залу загальною площею 100 кв. м, який розташований у м. Києві за адресою: вул. Хрещатик, 25, на 1-му поверсі для проведення конференції.

1.2. Строк дії даного Договору становить ________________________астрономічних годин з _____ до _______ години; _________________ 2010 року , та може бути пролонгований згідно доданого графіку за взаємною згодою сторін.

2. ОПЛАТА ЗА НАДАННЯ ПОСЛУГ

2.1. За надані послуги Замовник сплачує Виконавцеві орендну плату.

2.2. Замовник зобов`язується сплатити рахунок за надання послуг Виконавцеві під час підписання даного Договору у розмірі 50% від загальної суми, шляхом без готівкового перерахунку коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі виставлених Виконавцем рахунків на оплату.

2.3. Залишкову суму за надання послуг Замовник зобов`язується сплатити Виконавцеві до 12:00 години на день проведення заходу шляхом без готівкового перерахунку коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі виставлених Виконавцем рахунків на оплату.

2.4. У разі прострочення будь-якого з двох платежів за даним Договором, Виконавець, має право в односторонньому порядку розірвати даний Договір та/або вимагати відшкодування завданих таким простроченням збитків, упущеної вигоди та/або неустойки.

2.5. Розмір плати за надання послуг може бути змінено за погодженням Сторін даного Договору.

3. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СТОРІН

3.1. Виконавець зобов'язаний надати Замовнику послуги з організації заходу визначених даним Договором та Додатком до нього.

3.2 Виконавець має право:

* вимагати від Замовника відшкодування збитків у разі пошкодження або знищення майна, що знаходиться в орендованому приміщенні, неприйняття або невчасного прийняття послуг з організації фуршету;

* розірвати в односторонньому порядку даний Договір у разі пошкодження майна, що знаходиться в орендованому приміщенні, внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього Договору;

* в односторонньому порядку розірвати даний Договір та/або вимагати відшкодування завданих збитків, упущеної вигоди та/або неустойки у випадках, передбачених п.п. 2.3., 2.4 даного Договору.

3.3. Замовник зобов'язується:

* своєчасно сплатити усі платежі по платі за надання послуг;

* користуватися орендованим приміщенням відповідно до умов даного Договору;

* підтримувати орендоване приміщення у справному стані, запобігати його знищенню та/або пошкодженню;

* дотримуватися протипожежних правил;

3.4. Замовник має право:

* користуватися системами комунікацій‚ які знаходяться в орендованому приміщенні;

* позначати своє місцезнаходження в орендованому приміщенні шляхом розміщення відповідних вивісок‚ вказівних табличок‚ на вході до будинку та перед входом до приміщення;

* розмістити в орендованому приміщенні стенди, таблиці, будь-які інші інформаційні матеріали без завдання шкоди орендованому приміщенню та майну, яке в ньому знаходиться.

4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ЗА ПОРУШЕННЯ ДОГОВОРУ

4.1. У випадку порушення зобов'язання, що виникає з даного Договору (надалі іменується "порушення Договору"), Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.

4.2. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом даного Договору.

4.3. Сторона не несе відповідальності за порушення умов Договору, якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності).

4.4. Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення Договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання даного Договору.

4.5. За прострочення строків платежів по сплаті плати за надання послуг згідно п.п. 2.3., 2.4 даного Договору, Замовник сплачує Виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, не обмежуючись терміном у шість місяців з дня виникнення прострочення з оплати.

5. ДІЯ ДОГОВОРУ

5.1. Даний Договір підписується Сторонами та скріплюється їх печатками і набирає чинності з моменту його укладення.

5.2. Строк дії даного Договору починає свій перебіг у момент його укладення, а закінчується після виконання Сторонами усіх своїх зобов`язань за даним Договoром.

5.3. Закінчення строку даного Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного Договору.

6. ФОРС-МАЖОР

6.1. Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору у випадку виникнення форс-мажорних обставин на час їхньої дії.

6.2. Під форс-мажорними обставинами Сторони розуміють: стихійні лиха (пожежі, повені, зсуви тощо), воєнні дії, злочинні дії третіх осіб, епідемії, страйки, ембарго, бойкот, рішення і дії органів державної влади тощо.

6.3. Факт виникнення і припинення форс-мажорних обставин підтверджує відповідний документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.

6.4. Сторона, що посилається на форс-мажорні обставини як причину неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, звільняється від відповідальності за таке неналежне виконання тільки тоді, коли форс-мажорні обставини, на які посилається Сторона, виникли після укладення Договору, їх виникнення в момент укладення Договору було малоймовірним, викликано подіями, що не залежали від волі даної Сторони, і ця Сторона вжила всіх необхідних заходів, аби уникнути чи усунути негативні наслідки таких обставин.

7. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

7.1. Всі зміни та доповнення до цього Договору є чинними після укладення їх в письмовій формі та підписання повноважними представниками Сторін.

7.2. Додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками.

7.3. Сторона несе повну відповідальність за правильність вказаних нею у цьому Договорі реквізитів та зобов'язується своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу Сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несе ризик настання пов'язаних із ним несприятливих наслідків.

7.4. Взаємовідносини Сторін, не врегульовані цим Договором, вирішуються у відповідності до чинного законодавства України.

7.5. Виконавець підтверджує, що на момент підписання цього Договору має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, передбачених Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

7.6. Цей договір складений при повному розумінні Сторонами його умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із Сторін.

8. ВИКОНАВЕЦЬ 9. ______________________________________________________________________________________ 10. Директор _______ /________/ 11. м. п.	ЗАМОВНИК ________________________________________________________________________________________ Директор ________ /________/ м. п.

Размещено на Allbest.ru