Размещено на http://www.allbest.ru/

Злочинність регіонів України

Зміст

Вступ

1. Географія як один із якісних показників злочинності

2. Територіальні відмінності злочинності в містах і сільській місцевості

3. Злочинність регіонів України

Висновки

Використана література

Вступ

Злочинність -- явище, притаманне всім Окраїнам не залежно від рівня їх розвитку та розташування. Можна погодитись з думкою вчених, і, насамперед, кримінологів, що цьому явищу властиві, зокрема, такі ознаки, як: історична мінливість, плинність та відносна стійкість.

Кількість кримінальне караних діянь може збільшуватись чи зменшуватись, але викорінити, звести нанівець злочинність держава та суспільство в цілому поки ще неспроможні. І на це впливає низка чинників, перш за все, зміни, що відбуваються у соціальній, політичній, економічній та інших сферах. У даній публікації робиться спроба висвітлити питання: визначити та розкрити джерела інформації, які дозволяють з'ясувати реальний стан злочинності та оцінити криміногенну ситуацію у державі.

Сучасні форми і методи накопичення та аналізу кримінологічної інформації не задовольняють у повній мірі потреб динамічного розвитку суспільства та подолання процесів, пов'язаних з кримінальною активністю певної категорії громадян, і тим самим зменшують можливості реалізації багатьох державних програм щодо протидії злочинності і забезпечення законності та правопорядку в країні.

Інформаційно-аналітична робота є одним з невід'ємних компонентів змісту процесу соціального управління, у тому числі у сфері протидії злочинності. Без зазначеного елемента кримінологічної діяльності неможливо: виявити саму проблему -- протиріччя між тим, що є реально, і тим, що бажано досягти; і сформувати цілі подальшої діяльності; розробити та прийняти рішення на різних рівнях; здійснити їх виконання, корегування, контроль та оцінку ефективності діяльності в даному напрямі.

Кримінологічна інформація як певна соціальна форма руху матерії в усіх її різновидах має використовуватися як цілісна інформаційна система, як засіб забезпечення потреб кримінологічної практики, правоохоронної, судової та законотворчої діяльності. Удосконалення систем збирання, зберігання, обробки та використання названої інформації, її комплексного функціонування у соціальній сфері, відкритості, доступності та достовірності є актуальним засобом оздоровлення суспільного життя і одержання довіри громадян до владних структур, а також оперативного її використання компетентними органами за фахом і призначенням.

Офіційні звіти про злочинність у країні не завжди точно відображають кримінальні реалії. У багатьох випадках жертви не повідомляють про злочини державні органи, віддаючи перевагу самосуду над винним, у тому числі за допомогою «тіньової юстиції». Тому в ситуації, коли в основі офіційних звітів лежать відомчі аналізи правоохоронних органів, на які переважно покладено відповідальність за зростання злочинності, значна частина злочинів не реєструється. Виходячи з цього, вважається за доцільне здійснення організації реєстрації та обліку системи кримінальних проявів на позавідомчій основі з послідовним відстеженням руху кримінологічної інформації про злочин від першого повідомлення про нього аж до зняття із засудженого судимості і відшкодування ним шкоди, заподіяної злочином.

Незважаючи на зазначене вище, на сьогодні основним джерелом даних щодо стану злочинності в Україні, країнах СНД та багатьох інших державах світу є офіційна статистична звітність правоохоронних органів.

1. Географія як один із якісних показників злочинності

злочинність територіальний кримінологічний інформація

Дослідження особливостей злочинності в її показниках (як якісних, так і кількісних) на території різних регіонів мають свою історію і проводились ще в другій четверті XIX ст. Біля її витоків стояли представники так званої картографічної школи, що надавали головну увагу аналізу географічної залежності злочинності, -- міністр юстиції Франції Андре-Мішель Геррі та бельгійський професор математики і астрономії Ламбер Адольф Жак Кетле. У 1827 р. у Франції опублікували перший кримінально-статистичний щорічник. Його укладачем був А.-М. Геррі. Він виявив парадоксальний факт: в найбідніших департаментах Франції рівень злочинності був найнижчим. Щоправда, з міністерського кабінету цей факт найлегше було інтерпретувати як аргумент на користь відсутності зв'язку між бідністю та злочинністю, але все ж таки йому вдалось внести сумніви в ідею про взаємозв'язок рівня життя та злочинності. У той же час Геррі вдалось встановити зв'язок між злочинністю та дефектами системи виховання.

А. Кетле проаналізував дані кримінальної статистики Франції за 1825--1830 pp. і склав карту розподілу злочинності по території країни. Як причину відмінності інтенсивності злочинів у різних регіонах він виділяв неодинакову густоту населення, різницю в рівні життя та освіти, деякі демографічні характеристики (вік, стать), а також моральний рівень населення і різну поведінку потенційних жертв.

Ще в 1802 р. міністр внутрішніх справ Росії В. Кочубей наказав всім губернаторам виявляти "моральний" стан підвідомчої губернії та повідомляти про всі випадки порушення правопорядку, а також про вжиті поліцією заходи. З 1804 р. ті ж посадові особи зобов'язувалися надавати щорічні звіти, в яких фіксувались цифрові дані про злочинність та пояснення до них.

Тоді ж в XIX ст. і були помічені суттєві відмінності в стані злочинності в різних регіонах, розташованих на території однієї країни. Є. Тарновський, досліджуючи залежність динаміки майнових злочинів у Росії від коливань в розмірах врожаїв та цін на хліб в різних губерніях, дійшов висновку, що неоднаковий рівень злочинності тісно пов'язаний з цими економічними факторами: де вище коливаються ціни на пшеницю, там більше коливається злочинність.

У подальшому дані результати визначили розвиток самостійного напряму в межах взаємодії кримінології та кримінальної статистики -- екології злочинності. Зокрема, в масштабах міста були виділені "місця найвищої притягальності для правопорушників" та "райони, які вирощують злочинність", що дозволило більш раціонально організувати роботу служб правопорядку. Дж. Уілкс (1967 р.) вважав, що екологія злочинності досліджує взаємодію оточуючого середовища, клімату, природного ландшафту, з одного боку, та людських переживань і протиправної поведінки -- з іншого.

Згідно з Указом Президента України Комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю на 1996--2000 pp. передбачає всебічний аналіз стану правопорядку в кожному місті, районі, населеному пункті та трудовому колективі. З урахуванням факторів, що сприяють загостренню криміногенної ситуації, а також регіональних та галузевих особливостей, розроблення комплексних планів, у яких визначаються скоординовані дії щодо запобігання злочинним проявам, насамперед проти особи, у сфері охорони громадського порядку та економіки.

Головне -- це регіональні дослідження. Загальний аналіз необхідний завжди, він обов'язковий, але в той же час важливо виявляти особливості злочинів, що вчиняються в різних регіонах. Ведучи мову про структуру статистики злочинності, С. Остроумов виділяв, як він визначив, "регіональний зріз", а Г. Міньковський відмічав, що всі зусилля повинні бути спрямовані на проведення конкретних соціологічних досліджень та зібрання відповідного матеріалу про злочини, які вчиняються в регіонах.

2. Територіальні відмінності злочинності в містах і сільській місцевості

На думку M. Бабаева, існування відмінностей злочинності не лише можна пояснити, а це є безумовна закономірність. Статистичні показники, відображаючи територіальну диференціацію злочинності, не можуть бути завжди рівновеликими. Злочинність як соціальне детерміноване явище залежить від характеру умов соціального життя, що складається в регіонах, і чутливо реагує на їх зміни та відмінності в цих умовах. А вони (умови) різні в регіонах.

Аналіз особливостей злочинності в регіональному розрізі передбачає дослідження та вивчення специфіки місцевих економічних, політичних, соціальних та інших умов, які тим чи іншим чином впливають на спосіб життєдіяльності людини, а також тих, що впливають на вчинення різних злочинів і на практику боротьби з ними, яка склалася в правоохоронних органах регіонів країни. Цей аналіз служить тією фактологічною базою, спираючись на яку кримінологи можуть запропонувати як окремим регіонам, так й країні досить ґрунтовну, гнучку та економічно ефективну комплексну цільову програму дій.

Вчені-кримінологи в зв'язку із вивченням злочинності в даному (територіальному) напрямі використовують різні терміни: "географія злочинності", "територіальні відмінності злочинності"", "територіальні особливості злочинності" та "регіональні відмінності злочинності", "регіональні особливості злочинності".

О. Литвак вважає, що якісним показником злочинності є також її так звана географія - тобто поширення злочинів по території України. І при визначенні структурних показників злочинності, на його думку, її географію необхідно визначати як окрему самостійну якісну характеристику.

За В. Лунеєвим, географія злочинності -- це просторово-часовий розподіл кримінальне-караних діянь (за рівнем, структурою, динамікою), що пов'язане зі специфікою різних регіонів світу, країн чи адміністративно-територіальних одиниць однієї країни, з чисельністю, структурою та розселенням населення на досліджуваних територіях, зі своєрідними формами організації життя людей, умовами їх праці, побуту, відпочинку, культури, національних традицій тощо.

У нашій країні, як і в інших, відомості про територіальний розподіл злочинності формуються на основі даних первинного обліку злочинів за місцем їх вчинення, які потім узагальнюються в офіційній звітності правоохоронних органів районів, міст, областей.

Німецькі вчені вважають, що поняття "географія злочинності" ще не наповнене конкретним змістом і включає в себе різні аспекти. З одного боку, географія злочинності -- це облік та розподіл вчинюваних злочинів і місце проживання злочинців у межах окремої адміністративно-територіальної одиниці та складання карт. З іншого ж -- робиться спроба пов'язати характеристики злочинності з конкретними демографічними, соціальними, економічними, культурними умовами.

У перекладі з грецької: географія -- це землеопис. Тобто, якщо йдеться про географію злочинності, то, на мою думку, її необхідно розуміти як опис чи фіксацію злочинності на певній території. Географія злочинності -- кількісно-якісний статистичний показник, який відображений в первинному обліку злочинів правоохоронними органами за місцем їх вчинення, що містить відомості про злочинця та потерпілого, дані про моральні та матеріальні втрати внаслідок вчинення злочинів, а також характеризує його структуру як співвідношення між групами та видами злочинів, вчиненими різними категоріями правопорушників у окремо взятих адміністративно-територіальних одиницях.

Вивчення географії злочинності дозволяє з'ясувати специфіку причин та умов злочинності в різних географічних районах з точки зору впливу на них місцевих особливостей та врахувати їх при розробленні системи профілактики. А. Долгова визначає поняття "географія злочинності" і "територіальні відмінності злочинності" як суміжні, але не ідентичні. Вони грунтуються на вивченні регіональних особливостей злочинності, але під географією злочинності розуміється порівняльний аналіз її особливостей в конкретних адміністративно-територіальних утвореннях, тоді як територіальні відмінності злочинності як ширше поняття охоплює всі можливі підстави (фактори), які впливають на такі відмінності. Вивчення географії злочинності (тобто, порівняння злочинності в конкретних областях та інших географічне позначених населених пунктах) є лише частиною аналізу територіальних відмінностей злочинності.

Разом з тим за основу аналізу територіальних відмінностей злочинності беруться загальні соціально-економічні, демографічні, соціально-культурні, географічні, історичні тощо властивості, а також стан правовиховної та правоохоронної діяльності, в яких здійснюється реалізація однієї із специфічних неадекватних форм людської поведінки. Тому слушніше було б використовувати термін "регіональна злочинність", який саме і відображає територіальні, історичні, соціальні, економічні тощо особливості (відмінності) тих же явищ, процесів та їх властивостей, які відображають злочинність взагалі.

Слово "регіон " походить від латинського -- region і означає "район, область".

У Великій Радянській Енциклопедії регіон визначається як "крупная индивидуальная территориальная единица (например, природная, экономическая, политическая и др.)". Відповідно до Словника російської мови С. Ожегова, регіон означає території, райони, об'єднані за якою-небудь спільною ознакою. У кримінологічній літературі під регіоном розуміється певна частина території країни з однорідними соціально-економічними, соціально-психологічними та демографічними ознаками, які обумовлюють особливості злочинності в даному територіально-просторовому формуванні¹⁷. Конституція України до характерних ознак регіону включає історичні, економічні, екологічні, географічні і демографічні особливості, етнічні і культурні традиції.

За С. Ожеговим, територія -- це обмежений земельний простір. Словосполучення, наприклад, "територія міста, району" означає не просто земельний, а соціальний простір, під яким розуміється форма та умови існування людської спільноти18.

Поняття "регіональна злочинність" означає такий підхід до проблеми злочинності, який зводиться до кримінологічного аналізу територіально-просторових систем, виявлення у них дестабілізуючих факторів, джерел дезорганізації і соціального напруження, в результаті взаємодії та взаємовпливу всіх основних компонентів і сфер розгляду соціальної системи, як живий організм, функціонуючи в досліджуваних територіях і проявляючи свої специфічні властивості, продукує регіональну злочинність.

Організація боротьби зі злочинністю вимагає виявлення кримінологічних особливостей регіонів, різних соціальних груп та сфер їх життєдіяльності. Комплексне дослідження кримінологічного розвитку регіонів є важливим етапом у визначенні їх здатності до протистояння злочинним прошаркам в їх протиправних намірах і є базою проектування його оновлення. Спільність території проживання діалектичне взаємопов'язана з багатьма аспектами сумісної діяльності людей, вирішення ними своїх проблем, іноді й кримінальним шляхом, а також з особливостями реагування на злочинні прояви з боку правоохоронних органів.

Регіональною особливістю сумісної життєдіяльності людей можна назвати спільність території, економічного життя, мови, соціальних умов, ряду характеристик культури, соціальної психології, соціального контролю і, безумовно, протиправних проявів. А. Долгова визначає регіональні особливості злочинності як специфічні риси кількісних та якісних характеристик останньої, пов'язані з відмінностями порівнюваних регіонів.

Кримінологія як наука має за мету дослідження джерел виникнення злочинних проявів. Тобто виявлення та вивчення тих негативних явищ і процесів, що сприяють виникненню нових чи поширенню існуючих видів злочинів.

Таке соціальне явище як злочинність відображає деякі властивості стану, функціонування і розвитку суспільного організму як цілого. В цьому розумінні вона -- породження всіх взаємодіючих компонентів суспільства. Враховуючи вказане, дослідник, вивчаючи причини та умови злочинності, не може обмежитися вивченням якихось особливих, власне криміногенних факторів, а має охопити значну сферу дійсності. Потрібно, щоб використані ним показники, які характеризують зв'язок злочинності з особливостями життєдіяльності суспільного організму, відображали вказану життєдіяльність насправді всебічно.

Вивченням регіону як складного соціально-економічного та політичного утворення займаються суміжні науки -- регіональна економіка, регіональна географія, регіональна етнографія, регіональна соціологія, регіональне природокористування тощо.

При дослідженні ж злочинності в різних регіонах країни, а саме при вивченні її особливостей перед дослідником постає завдання всебічного врахування великої кількості показників регіону, таких як: соціально-економічний потенціал, демографічна характеристика та міграційні процеси, політичний розвиток та ідеологічна спрямованість, інфраструктура. Атому, на мою думку, основним напрямом кримінології в розробленні стратегії боротьби зі злочинністю в країні і, зокрема, в регіоні має бути не лише взаємодія з науками, що вивчають зазначені показники останнього, а їх інтеграція в межах існуючої галузі в науці кримінології -- регіональної кримінології.

Регіональна наука вивчає просторові аспекти соціальних, економічних, політичних та культурних явищ з врахуванням теорії і методики регіонального аналізу. Метою його є визначення найбільш раціональних шляхів розвитку району та здійснення регіонального прогнозу. Останнім результатом такого аналізу є програма регіонального розвитку, яка в свою чергу може бути основою для розроблення регіонального плану.

Отже, регіональна кримінологія:

1. досліджує статистичні показники злочинності в регіонах ("географію" злочинності), пояснює причини їх розбіжностей, спираючись на дослідження соціальних, економічних, демографічних, культурних та інших характеристик регіону;

2. включає порівняльні характеристики стану злочинності в різних адміністративно-територіальних одиницях (автономних республіках, областях, районах);

3. проводить вивчення і порівняння міської та сільської злочинності, а також злочинності мегаполісів;

4. вивчає злочинність на територіях, де активно освоюються природні ресурси і де розташовані підприємства, побудовані біля потужних джерел енергії або біля джерел сировини і пов'язані технологічно (Донецький вугільний басейн), що характеризується, як правило, напливом робочої сили з інших регіонів;

5. вивчає злочинність в курортних зонах та зонах відпочинку;

6. вивчає злочинність в економічних районах (Донецький, Карпатський, Південний), тобто районах, які об'єднують адміністративно-територіальні одиниці, згруповані згідно з врахуванням ряду показників.

7. вивчає злочинність у вільних економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку.

Вивчення регіональних особливостей злочинності важливо не лише з точки зору теоретичної кримінології, зокрема, для уточнення механізму детермінації злочинності та її змін, а й з практичного боку. Це пов'язано з можливістю обліку регіональних особливостей злочинності та їх причин в процесі диференційованої боротьби з нею в конкретних умовах. Аналіз зазначених особливостей дає можливість встановити закономірності виникнення та існування злочинності в різних за соціально-економічними, соціально-культурними характеристиками регіонах, виділяти в останніх загальне й специфічне.

3. Злочинність регіонів України

У січні-червні 2006 року до органів внутрішніх справ надійшло 1,2 млн. (+ 4,6 %) заяв та повідомлень про злочини. Зареєстровано майже 212,4 тис. (- 19,6 %) злочинів, у т.ч. 185,5 тис. (- 21,2 %) загальнокримінальної спрямованості.

Зменшилася кількість зареєстрованих умисних убивств (-2,8 %), умисних тяжких тілесних ушкоджень (- 7,8 %), у т.ч., що спричинили смерть потерпілого (- 12,1 %), розбійних нападів (- 7,8 %), грабежів (- 10,4 %), крадіжок (- 41,6 %), у т.ч. із квартир (- 36,4 %), злочинів, вчинених неповнолітніми або за їх участю (- 28,8 %), у громадських місцях (- 28,1 %), з використанням вогнепальної зброї (- 33 %), вибухових речовин (- 28,6 %), випадків незаконного заволодіння автомобілями (- 8,3 %). Більше виявлено фактів торгівлі людьми (+ 20,6 %), невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (+ 0,4 %) та злочинів, пов'язаних із незаконним позбавленням волі або викраденням людини (+ 22,8 %).

Разом з тим зросла кількість зареєстрованих ДТП із смертельними наслідками (+ 4,2 %) та зґвалтувань (+ 2,7 %). Менше викрито фактів вимагань (- 25,4 %), шахрайств (- 21,8 %), випадків утягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (- 28,2 %).

Розкрито 152,7 тис. (- 13,3 %) злочинів, у тому числі 136,8 тис. (- 14,3 %) загальнокримінальної спрямованості, з них 54,4 тис. (- 24,3 %) тяжких та особливо тяжких, 17,7 тис. (+ 3,3 %) злочинів минулих років.

Виявлено 309 (- 11 %) організованих груп і злочинних організацій. Викрито 1,1 тис. (- 20,9 %) осіб, які вчинили в їх складі 2,6 тис. (- 55,5 %) злочинів, у тому числі 27 умисних убивств, 191 розбійний напад, 92 грабежі, 5 вимагань, 541 злочин, пов'язаний з незаконним обігом наркотиків, 30 - легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, 44 - шахрайством з фінансовими ресурсами та 430 крадіжок. Правоохоронцями розслідувано 9 фактів бандитизму. Виявлено 6 випадків створення злочинної організації.

Більшість порушень антикорупційного законодавства виявлено у Дніпропетровській (18), Вінницькій (17), Івано-Франківській (14), Луганській (13), Черкаській (12), Донецькій (11) і Полтавській (10) областях, а також серед дільничних інспекторів міліції (81), працівників Державтоінспекції (32), карного розшуку (15) й слідства (12).

Патрульною службою ГУМВС, УМВС розкрито понад 6,4 тис. злочинів, що на 4,6% більше, ніж за аналогічний період минулого року. За участі працівників підрозділів МОП "Беркут" розкрито майже 24 тис. злочинів загальнокримінальної спрямованості.

Водночас, некомплект у новостворених підрозділах становить на сьогодні понад 3 тис. одиниць. Незадовільним є і рівень укомплектованості підрозділів ПС автотранспортом, зокрема в УМВС України у Вінницькій, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Львівській, Рівненській областях цей показник становить половину належного.

Основні зусилля служби дільничних інспекторів міліції поточного року спрямовувалися на попередження та розкриття злочинів, проведення індивідуально-профілактичної роботи з криміногенними особами. Упродовж січня-червня ц.р. в порівнянні з аналогічним періодом минулого року майже на 8% зменшилась кількість злочинів загальнокримінальної спрямованості, розкритих особисто дільничними інспекторами міліції. У цій кількості понад 10 тис. крадіжок, майже 5 тис. злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотиків, більше як 2 тис. злісних хуліганств тощо.

В результаті посилення профілактичної роботи з раніше судимими особами майже на 20% зменшилась кількість злочинів, вчинених такими особами повторно. На 26,0% зменшилась кількість навмисних убивств і тяжких тілесних ушкоджень, вчинених на ґрунті сварок, ревнощів та інших побутових причин.

З метою якісного поліпшення діяльності працівників служби дільничних інспекторів міліції вживаються заходи, спрямовані на виконання Указів Президента України від 18.02.2002 № 143 та від 12.01.2004 № 27, а також наказу МВС України від 30.05.2005 №400.

З часу дії останнього наказу МВС України додатково введено 1199 штатних одиниць дільничних інспекторів. В той же час лише 24,2% дільничних інспекторів міліції у сільській місцевості забезпечені транспортом (1435). Забезпечено житлом 8927 дільничних інспекторів, або 70,3%. Службовими приміщеннями повністю забезпечені дільничні інспектори міліції у Вінницькій, Житомирській, Івано-Франківській, Миколаївській, Рівненській, Тернопільській, Харківській, Хмельницькій областях, в містах Києві та Севастополі (по Україні - 11513 або 90,7%). Забезпеченість засобами зв'язку складає 78,9% (10018).

З метою налагодження взаємодії із населенням з початку року дільничними інспекторами міліції проведено майже 64 тис. виступів в трудових колективах та перед населенням.

До охорони громадського порядку та профілактики правопорушень залучаються понад 15,3 тис. громадських формувань, які нараховують понад 421,6 тис. чол. Нараховується понад 14,8 тис. громадських помічників, які на 73,4% (10891) забезпечені службовими приміщеннями, однак лише на 9,3% (1375) форменим одягом.

Висновки

Географія злочинності - це розповсюдження її по різних регіонах (територіях) держави, областях, районах, містах, селищах.

Досвід роботи правоохоронних органів свідчить, що нерівномірність у стані, динаміці та структурі розподілу злочинності пояснюється:

* конкретними соціальними умовами певного регіону;

* економічною його характеристикою;

* національним складом і структурою населення;

* послабленням соціального контролю за поведінкою людей;

* рівнем культурно-виховної роботи, організації дозвілля та побуту населення;

* рівнем організації роботи в боротьбі зі злочинністю тощо.

Виявлення та взяття до уваги територіальної різниці в географії злочинності - ключ до ефективних заходів щодо запобігання злочинам. При цьому стають більш видимими й конкретні причини злочинів, умови їх скоєння, що має не тільки пізнавальне значення, але і слугує основою для організації конкретної практичної діяльності.

Поряд з поняттям "географія злочинності" існує і "топографія злочинності", котре ввів у науковий обіг німецький учений Г. Шнайдер. Топографія злочинності -- це безпосереднє місце вчинення злочину (магазини, вокзали, квартири, парки тощо).

Використана література

1. Иншаков С.М. Зарубежная криминология. -- M., 1997. -- С. 34--35.

2. Филонов А.В. Зарождение, теоретические истоки и развитие криминологической науки в Украине: Учеб. пособ. -- Донецк, 1997. -- С. 46.

3. Тарновский E.H. Влияние хлебных цен и урожаев на движение преступлений против собственности в России // Журнал Министерства юстиции. -- 1898. -- № 8. -- С. 102.

4. Wilks J.A. Ecological Correlates of Crime and Delinquency... -- Washington D.С. -- 1967. -- P. 138-156. Сахаров А. Б. Умышленные убийства (криминологические исследования) / Региональная преступность: Мат. конф. -- Вильнюс, 1978. -- С. 44.

5. Остроумов С.С. Классификация статистических данных // Вестник Москов. ун-та. -- Право. -- 1972. -№ 6. - С. 72.

6. Миньковский Г.М. Ориентация и цели криминологических исследований // Вопросы борьбы с преступностью. -- Вып. 17. -- М., 1977. -- С. 26.

7. Бабаев М.М. Демографические процессы и проблемы территориальных различий преступности // Вопросы борьбы с преступностью. -- Вып. 21. -- 1974. -- С. 3--4.

8. Кондратюк Л.В. Криминологические проблемы, вытекающие из региональных различий преступности / Изучение территориальных особенностей насильственной преступности. -- М., 1983. -- С. 11.

9. Габиани A.A., Гачечиладзе Р.Г. Некоторые вопросы географии преступности. -- Тбилиси, 1982; Криминология: Учеб. / Под ред. В.Н. Кудрявцева и В.Е. Эминова. -- 2-е изд., перераб. и доп. -- М., 2000. -- С. 112.

10. Литвак О.М. Злочинність, її причини та профілактика. -- К., 1997. -- С. 20;

11. Зелінський А.Ф. Кримінологія: Навч. посіб. -- Харків, 2000. -- С. 30. Теоретические проблемы изучения территориальных различий преступности. -- Вып. 725. -- Тарту, 1985 р.'

12. " Повышение эффективности деятельности органов внутренних дел с учетом территориальных особенностей преступности / Мат. науч.-практич. сем. -- М., 1983. -- 116 с.

13. Криминология: Учеб. для юрид. вузов / Под общ. ред. док. юрид. наук, проф. А.И. Долговой. -- М., 1997. -С. 753-770.

14. Криминология: Учеб. / Под ред. В.Н. Кудрявцева и В.Е. Эминова. -- С. 112. Криминология. Словарь-справочник. -- С. 37.

15. Беляев H.A., Цалиев В.М. Вопросы методологии регионального подхода к исследованию преступности // Вестник ЛГУ. -- Вып. 3. -- 1986. -- С. 59.

16. Pаска Э.Э. Процедуры территориального исследования социальной обусловлености преступности / Теоретич. проблемы изуч. территориальных различий преступности. -- Тарту, 1985. -- С. 45--46.

17. Pаска Э.Э. Вказ. праця. -- С. 28.

18. Шакун В.І. Урбанізація і злочинність. - К., 1996. - С. 117.

Размещено на Allbest.ru