Размещено на http://www.allbest.ru/

• Система криміналістики
• План
• Вступ
• 1. Поняття, предмет і завдання криміналістики
• 2. Система криміналістики
• Висновки
• Використана література
• Вступ

Криміналістика -- це поняття, що більше як сто років тому ввійшло в науку та практичну діяльність з питань боротьби зі злочинністю. Його поява пов'язана з іменем австрійського професора Ганса Гросса, котрий запропонував так називати нову галузь прикладних знань, покликану швидко і повно розв'язувати завдання, поставлені давніми римськими юристами -- хто? що? де? за чиєю допомогою? для чого? яким чином? коли?

З того часу криміналістика пройшла велику еволюцію у своєму становленні та розвиткові, пережила розквіт -- ейфорію досягнень та гіркоту застою. Для розвитку криміналістики доклали великих зусиль плеяда вчених і практиків, котрі розробляли її окремі аспекти та положення. Можна впевнено стверджувати, що криміналістика -- це міжнародна наука, що не має меж.

Сьогодні криміналістика -- це самостійна галузь спеціальних юридичних наукових знань, котра має свій предмет, систему, науково обґрунтовані прийоми та методи розв'язання наукових і практичних завдань і структурно складається з п'яти розділів:

I. Загальна теорія криміналістики;

II. Криміналістична техніка;

III. Криміналістична експертиза;

IV. Криміналістична тактика;

V. Методика розслідування окремих видів злочинів (Криміналістична методика).

1. Поняття, предмет і завдання криміналістики

В умовах формування та становлення нових соціально-економічних відносин, структур законодавчої та виконавчої влади постають завдання створення правових засад зміцнення законності й удосконалення правоохоронної діяльності. У межах юридичних наук мають бути створені правові засади державності й законності правозастосовної діяльності, спрямованої на надійне забезпечення захисту конституційних прав і законних інтересів громадян, громадських формувань і державних структур України.

Криміналістика забезпечує правоохоронні органи ефективними методами й засобами розкриття злочинів, що сприяють реалізації принципу невідворотності покарання, об'єктивному застосуванню кримінального закону та профілактичному впливу. Сучасний рівень розвитку криміналістики та науково-технічний потенціал природничих і технічних наук дають змогу органам прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та суду попереджувати, припиняти і розслідувати складні злочини, сприяючи розв'язанню одного з основних завдань -- зміцнення законності та правопорядку в Україні.

Криміналістика -- юридична наука, що сформувалась у надрах кримінального процесу XIX ст. як сукупність технічних засобів і тактичних прийомів, а також способів їх застосування з метою розкриття злочинів. Криміналістика вивчає злочин, який є також предметом пізнання інших галузей знань, що досліджують окремі специфічні аспекти, властивості та особливості злочинної діяльності -- соціології, філософії, кримінального, цивільного та адміністративного права, психології, статистики та ін.

Предметом криміналістики є закономірності судового дослідження, що вивчаються з метою встановлення істини у кримінальному судочинстві.

Предмет криміналістики формувався відповідно до загального нагромадження наукових знань і створення соціальних умов розвитку суспільства. Розвиток процесуальної думки наприкінці XIX ст. і потреби практики спричинили відгалуження від фундаментальних правових галузей знань спеціальних, які мали спочатку прикладний характер, -- судової медицини, криміналістики, судової психології та ін.

Уперше про криміналістику як систему спеціальних знань написав Г. Гросс у фундаментальній праці "Керівництво для судових слідчих як система криміналістики" (1892). У цій праці систематизовано нагромаджені тактичні й методологічні знання про розкриття злочинів, описано технічні засоби, які застосовували для цього. Галузь, що вивчає сукупність таких знань, Г. Гросс назвав криміналістикою. Предмет криміналістики він визначив так: Криміналістика по суті починається там... де встановлюють... як саме вчинено злочин. Як досліджувати способи вчинення злочинів і розкривати ці злочини, які бувають мотиви вчинення злочину, з якою метою -- про все це не розповідає ні кримінальне право, ні процес. Усе це становить предмет криміналістики.

Наведені далі визначення предмета криміналістики є вдосконаленням основних положень, зазначених Г. Гроссом.

Досі не сформульовано єдиного визначення предмета криміналістики, а дефініції, що існують, аж ніяк не адекватні. Основним предметом криміналістики є правопорушення, злочин. Це складне соціальне явище, яке характеризується структурою, зв'язками й відношеннями між його елементами. Пізнані та кількісно відтворені відношення набирають властивостей закономірностей, що характеризують аналізовану структуру. Тому криміналістика досліджує злочин передусім як динамічний процес, розглядаючи його діяльнісний аспект.

У діяльнісному аспекті злочин -- це динамічна система з різними формами взаємодій об'єктів живої та неживої природи. До цієї системи належать суб'єкти злочину (люди); предмети, за допомогою яких вчиняється злочин; спосіб вчинення злочину; результат злочину; інші обставини місця й часу; поведінка осіб, причетних до вчиненого злочину, або тих, хто випадково став його очевидцем. У процесі вчинення злочину зазначені елементи динамічної системи взаємодіють, створюючи сукупність послідовних процедур, що називаються механізмом злочину. Останній є одним з аспектів злочину, який вивчає криміналістика.

Механізм вчинення злочину можна подати, з одного боку, як низку певних дій, що відбуваються в часі, прийомів, процедур суб'єктів злочину в матеріальному середовищі, а з іншого -- як відображення цього механізму у вигляді системи матеріальних та ідеальних слідів-відображень.

Механізм злочину є системою взаємодій реальних об'єктів матеріального світу і тому охоплює явища, події та реальні факти, людей, моменти часу, ділянки місцевості та простору, предмети, речі, механізми й комп'ютерні системи, тварин, об'єкти рослинного світу тощо, які є його елементами. Вони причинно взаємопов'язані, взаємодіють на основі загальних закономірностей, форм руху матерії -- механічного, фізичного, хімічного, біологічного та психічного.

2. Система криміналістики

криміналістика злочин розслідування судовий

Система -- це сукупність певних елементів, між якими існує закономірний взаємозв'язок. Системність є об'єктивною властивістю, притаманною кожному об'єкту матеріального світу, явищу, події. У цьому контексті будь-яка наука як галузь знань є сукупністю окремих порцій (частин) знань, що перебувають у певній послідовності щодо їх значущості, взаємозв'язку та відношення. Криміналістика -- не виняток. Виникнувши в надрах кримінального процесу як сукупність прикладних прийомів і засобів, що застосовуються для фіксації доказового матеріалу, вона не була самостійною галуззю знань і, природно, наукою. Ось чому спочатку окремі частини знання, що стосуються, наприклад, техніки фотографічної фіксації доказів, використовувалися насамперед органами дізнання (поліцією), тому й дістали назву "поліцейська техніка", "кримінальна техніка".

З часом криміналістичні знання нагромаджувалися, їх роль у розслідуванні злочинів підвищувалася, і "зачатковий" період криміналістики скінчився. Акумульований практичний досвід використання технічних засобів і прийомів під час розслідування злочинів узагальнив Г. Гросс. Він зібрав ці засоби і прийоми у сукупність і виклав у певній послідовності, тим самим сформувавши систему криміналістики. Саме в цьому полягає заслуга Г. Гросса у створенні криміналістики.

Як зазначалося, спочатку криміналістику не поділяли на частини -- це була просто "поліцейська техніка". З часом було виокремлено та узагальнено прийоми виконання слідчих дій. Так з'явилася друга її частина -- тактика. Наприкінці 20-х -- на початку 30-х років XX ст. криміналістика збагатилася третьою частиною -- методикою розслідування окремих видів злочинів. Таким чином, система криміналістики, що склалася на той час, містила три розділи: криміналістичну техніку, слідчу тактику та методику розслідування, причому техніка й тактика становили загальну частину, а методика -- особливу. Така система існувала до 50-х років, коли почали вивчати предмет, завдання, історію, розвиток і сучасний стан криміналістики, а згодом -- методи криміналістики, вчення про версії, проблеми взаємодії з органами дізнання та громадськістю. У такий спосіб сформувалася четверта частина системи криміналістики -- методологія.

Сучасна система криміналістики об'єднує чотири розділи: методологію криміналістики; криміналістичну техніку; криміналістичну тактику; методику розслідування окремих видів злочинів.

1. Методологічні засади криміналістики. Загальна теорія криміналістики -- це вчення про предмет криміналістики, її завдання, мету й закони розвитку, понятійний апарат і місце криміналістичних знань у системі юридичних наук.

Найважливішими розділами криміналістики є вчення про закономірності та часткові криміналістичні теорії. Як зазначалося, криміналістика вивчає такі закономірності:

а) механізм вчинення злочину;

б) виникнення інформації про злочин і його учасників, а також її джерела;

в) збирання та використання криміналістичної інформації у процесі доказування.

Часткова криміналістична теорія -- це сукупність теоретичних положень, які розкривають суть, предмет і методи дослідження окремої галузі криміналістики, наприклад дактилоскопії, трасології, балістики.

Часткові криміналістичні теорії:

* криміналістичне вчення про навички;

* криміналістичне вчення про ознаки та властивості;

* теорія криміналістичної ідентифікації та групофікації;

* криміналістичне вчення про спосіб вчинення злочину;

* вчення про криміналістичну версію та планування розслідування (створення версій);

* механізм утворення слідів;

* систематизація та реєстрація криміналістичних джерел інформації;

* збирання, зберігання, обробка та автоматизоване використання інформації.

З розвитком криміналістики перелік часткових (окремих) криміналістичних теорій змінюється залежно від потреб практики боротьби зі злочинністю. Ось чому наведений перелік є приблизним.

2. Криміналістична техніка -- це розділ криміналістики, що об'єднує систему теоретичних положень і розроблених на їх основі технічних засобів і методів збирання та подавання криміналістичної інформації з метою розкриття та попередження злочинів [19; ЗО].

Складовими цього розділу є судова фотографія, трасологія, балістика, техніко-криміналістичне дослідження документів, криміналістичне дослідження письма, габітологія, кримінальна реєстрація, основи теорії й техніка відео- та звукозапису, основи та засоби криміналістичної одорології.

Криміналістична техніка застосовується не тільки для виявлення та фіксації матеріальних джерел -- слідів злочину. Вона містить також засоби та спеціальні прийоми отримання доказової інформації з матеріальних джерел. Уміння на місці події "читати" сліди злочину -- одна з важливих якостей слідчого.

У криміналістиці використовують технічні засоби та методи, запозичені з різних природничих і технічних наук. Багато з них застосовують без будь-яких переробок, створюються лише спеціальні методики для дослідження криміналістичних об'єктів. Разом з тим багато запозичених засобів переробляють, у результаті чого вони набирають специфічного криміналістичного характеру. Так, для судової вимірювальної зйомки переробляють звичайний фотоапарат, а для стереозйомки вміщують стереоплівку у валізу слідчого. Для панорамування по колу створено спеціальну панорамну штативну голівку, а для фотозйомки через невеликі отвори винайдено світловоди. Використання спеціального телеоб'єктива "MTO-1000", фоторушниці "Фотоснайпер-ФС-12" дає змогу здійснювати пізнавальну зйомку злочинця на відстані 600-800 м. Для фіксації слідчих дій і оперативних заходів широко використовують сучасні відео- та кінокамери. Швидкісна кінокамера типу "ЖЛВ-2", що знімає 4,5 млн кадрів за секунду, з експертною метою може зафіксувати момент руйнування перешкоди снарядом, зіткнення транспортних засобів, механізми вибуху, пострілу й навіть кулю, що летить.

Пошукову криміналістичну техніку використовують для виявлення тайників, схованих трупів, наркотиків, кольорових металів, коштовностей. Так, прилад "Блесна" диференціює кольорові метали, що містяться в тайнику, прилад "Трупошукач" виявляє закопані в землю біологічні об'єкти (трупи, органічні сполуки, речовини, що розкладаються, тощо). За допомогою сучасної криміналістичної техніки можна аналізувати сліди запаху і знаходити тайники з наркотиками чи вибуховими речовинами. Застосовуючи складну криміналістичну техніку та спеціальні методики дослідження звукових слідів, розшукують злочинців за їх голосами (фонограмами усної мови) і навіть знаходять сховані об'єкти (трупи, предмети) за фонограмою усної мови допитуваного.

У криміналістиці технічні засоби використовують для розв'язання таких завдань:

* фіксації слідчих дій і оперативних заходів, пошуку й попереднього дослідження речових джерел інформації слідчим, особою, що провадить дізнання, судом;

* виконання судових експертиз у державних експертних і неекспертних установах, а також приватними експертами;

* виконання профілактичної роботи;

* здійснення правоохоронної діяльності громадськими організаціями й окремими громадянами.

Криміналістична тактика. Термін "тактика" (від грецьк. taktika -- мистецтво шикування військ) запозичений з військової галузі і означає мистецтво керувати військами. Військова тактика досліджує закономірності, характер і зміст бою, розробляє засоби його підготовки й ведення. Для розкриття злочинів немає потреби у бойових діях, проте слідчий найчастіше перебуває в конфлікті зі злочинцем, з часом і з окремими учасниками процесу розслідування, наприклад лжесвідком чи адвокатом. У кожного суб'єкта цього процесу може бути власна лінія поведінки, що відрізняється від версії слідчого У цьому зв'язку для вирішення слідчих ситуацій, що виникають слідчий визначає власну лінію поведінки й виконання слідчих дій. Він обирає найоптимальніші прийоми виконання слідчих дій, визначає їх послідовність і, отже, керує слідством. Звідси у криміналістиці тактика означає вчення про прийоми виконання слідчих дій, керування слідством, його планування та висування версій, використання спеціальних знань і технічних засобів для досягнення ефективності виконуваних слідчих дій та організаційних заходів з метою розкриття й попередження злочинів.

Криміналістична тактика -- це розділ криміналістики, що займається розробкою прийомів виконання слідчих дій, загальних тактичних рекомендацій про організацію та планування процесу слідства.

Основним елементом криміналістичної тактики є поняття прийому. Тактичний прийом -- це найефективніший спосіб дії в ситуації, що склалася під час розкриття злочину. Тактичні прийоми можуть мати законний і факультативний характер. Законні тактичні прийоми наведені у Кримінально-процесуальному кодексі (КПК). їх обов'язково слід застосовувати під час виконання слідчих дій. Наприклад, тактичні прийоми допиту неповнолітнього свідка детально викладені у ст. 168 КПК України, прийоми здійснення обшуку -- у ст. 177, огляду -- у ст. 191 КПК України.

Рекомендаційний тактичний прийом має факультативний характер, і його застосування є прерогативою слідчого. Наприклад, протоколювання слідчих дій -- законний прийом фіксації, а фотографування -- факультативний; присутність понятих під час обшуку обов'язкова (цей тактичний прийом має законний і процесуально засвідчений характер), тоді як участь фахівця не обов'язкова. Застосування факультативних прийомів залежить від слідчої ситуації, що склалася, і кваліфікації слідчого. У разі застосування факультативних прийомів підвищується якість слідства, результати слідчих дій подаються суду у зрозумілій і переконливій формі. Зазначимо, що більшість розроблених криміналістами тактичних прийомів мають факультативний характер.

Оскільки тактичні прийоми ґрунтуються на психологічних закономірностях спілкування слідчого з учасниками процесу розслідування, тактика як розділ криміналістики включає в себе основи психології спілкування.

Спочатку тактика називалася кримінальною, пізніше -- слідчою, чим підкреслювалося, що вона розглядає лише інструментарій слідчого. Криміналістична тактика -- ширше поняття, бо вміщує інструментарій не тільки слідчого, а й суду. Тому у криміналістиці з'явився розділ "Тактика судового слідства". Існує також тактика судового захисту під час попереднього слідства та в суді.

До системи криміналістичної тактики входять такі слідчі дії: огляд, допит, обшук, упізнавання, затримання, відтворення обстановки й обставин події. Останнім часом криміналістична тактика поповнилася такими новими тактичними засобами, як тактична операція, тактична комбінація, тактичне рішення, слідча ситуація, психологічна засідка, слідча хитрість тощо, які збагачують її зміст як галузі криміналістичних знань.

4. Криміналістична методика -- це система наукових положень і рекомендацій, що базуються на них, щодо розслідування й попередження вбивств, розкрадань, крадіжок, розбоїв та інших видів злочинів. Складовими криміналістичної методики є загальні положення, що стосуються розслідування будь-якого злочину, криміналістична характеристика та окремі методики, які визначають порядок розслідування певних видів злочинів. У методиці розслідування реалізуються криміналістична техніка й тактика на основі методологічних положень криміналістики.

Усі розділи криміналістики взаємопов'язані. За допомогою засобів криміналістичної техніки можна лише знайти й дослідити джерела інформації. Проте це не дасть рекомендацій, як і в якій послідовності, за допомогою яких прийомів збирати й використовувати джерела інформації у розкритті та розслідуванні злочинів. Це завдання розв'язує криміналістична тактика. Розроблювані нею прийоми й рекомендації є організаційною основою виконання певних слідчих дій, вибору тактики поведінки слідчого в ситуації, що склалася, для забезпечення швидкого розкриття та розслідування злочинів. Наприклад, знайдений слід пальця несе лише частину інформації, прийоми використання якої в доказуванні розробляє криміналістична тактика. Процедура використання сліду пальця руки складається з таких прийомів:

* дослідження сліду та встановлення його придатності для використання в картотеці ідентифікації;

* перевірка за допомогою картотеки слідів пальців рук з місць нерозкритих злочинів;

* перевірка за картотекою осіб, які перебувають під адміністративним наглядом і на місцевому оперативному обліку;

* призначення дактилоскопічної експертизи для ідентифікації особи за слідами пальців руки чи долоні.

Ця послідовність дій є конкретними тактичними рекомендаціями для діяльності слідчого щоразу, коли знайдений відбиток пальця є джерелом доказів.

Отже, криміналістична методика є практичною реалізацією в діяльності органів дізнання та попереднього слідства засобів криміналістичної техніки разом з прийомами та рекомендаціями криміналістичної тактики для розкриття, розслідування та попередження злочинів.

Структурно методика розслідування окремих злочинів складається з таких елементів:

* загальних положень методики розслідування окремих видів злочинів;

* криміналістичної характеристики;

* учення про розкриття злочинів по "гарячих" слідах;

* учення про форми використання сил і засобів громадських організацій у розслідуванні та попередженні злочинів.

Зазначені елементи становлять загальні положення (принципи), які є основою побудови окремих методів розслідування.

Методика розслідування як інтелектуальна діяльність слідчого передбачає оцінювання зібраної доказової інформації і прийняття процесуальних та непроцесуальних рішень на основі кримінально-процесуальних, техніко-криміналістичних і тактичних знань. Правильність і обґрунтованість обраного рішення залежать від кількості і якості зібраної інформації, професійних знань і досвіду слідчого. Тому важливим етапом у сучасній методиці розслідування злочинів є створення банків криміналістичних знань і доказової інформації, використання машинних засобів збирання, обробки, зберігання та видавання інформації користувачеві.

Висновки

Криміналістика -- юридична наука, що сформувалась у надрах кримінального процесу XIX ст. як сукупність технічних засобів і тактичних прийомів, а також способів їх застосування з метою розкриття злочинів. Криміналістика вивчає злочин, який є також предметом пізнання інших галузей знань, що досліджують окремі специфічні аспекти, властивості та особливості злочинної діяльності -- соціології, філософії, кримінального, цивільного та адміністративного права, психології, статистики та ін.

Предметом криміналістики є закономірності судового дослідження, що вивчаються з метою встановлення істини у кримінальному судочинстві.

Сучасна система криміналістики об'єднує чотири розділи: методологію криміналістики; криміналістичну техніку; криміналістичну тактику; методику розслідування окремих видів злочинів.

Криміналістична методика є практичною реалізацією в діяльності органів дізнання та попереднього слідства засобів криміналістичної техніки разом з прийомами та рекомендаціями криміналістичної тактики для розкриття, розслідування та попередження злочинів.

Використана література

1. Азаров Ю.И. Деятельность следователя органов внутренних дел по доказыванию обстоятельств, характеризующих личность обвиняемого: Учеб. пособие. -- К., 1991.

2. Капитанский А.И., Литвин В.И. Искусство криминальной татуировки. Книга-альбом. -- К., 1998.

3. Комаринец Б.М. Судебно-баллистическая экспертиза: Учеб.-метод, пособие. -- М., 1974. -- Вып. 1.

4. Криміналістика: Підруч. для вищих навч. закл. / П.Д. Біленчук, В.В. Головач, М.В. Салтевський та ін.; За ред. П.Д. Біленчука. -- К., 1997.

5. Криміналістика: Підручник для слухачів, ад'юнктів, викладачів вузів системи МВС України / П.Д. Біленчук, О.П. Дубовий, М.В. Салтевський, П.Ю. Тимошенко; За ред. П.Д. Біленчука. -- К., 1998.

6. Криминалистическая экспертиза. -- М., 1967. -- Вып. V. Разд. 6. Судебная баллистика; Разд. 7. Отождествление личности по внешним признакам.

7. Салтевский М.В. Криминалистика: Учеб.-практич. пособие. -- Харьков, 1997.

8. Салтевський М.В. Криміналістика: Навч.-довід, посіб. -- К., 1996.

Размещено на Allbest.ru