Поняття і склад судових витрат

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття і склад судових витрат

Судовими витратами є витрати, пов'язані з розглядом та вирішенням справи, що несуть особи, які беруть участь у справі під час звернення до суду та розгляду цивільної справи в суді.

Державне мито -- це передбачені законом грошові суми, які повинні сплатити позивач або третя особа із самостійними вимогами на предмет спору, при зверненні до суду з позовною заявою, заявою чи скаргою. З позовною заявою звертається позивач або третя особа із самостійними вимогами на предмет спору. Також із зустрічною позовною заявою може звернутися відповідач у випадках, передбачених законом (ст.ст. 140-142 ЦПК).

Ставки державного мита поділяються на прості та пропорційні. Прості ставки обчислюються в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян, а пропорційні -- у процентному відношенні відповідно до ціни позову.

Ставки державного мита встановлені і Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. «Про державне мито» Із заяв і скарг, що подаються до суду, та за видачу судом копії документів ставки державного мита встановлюються; в таких розмірах.

а) із позовних заяв -- один відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподаткову-ваних мінімумів доходів громадян;

б) із скарг за неправомірні дії органів державного управління і службових осіб що ущемляють права громадян - 0.2, неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

в) із позовних заяв про розірвання шлюбу 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, із позовних заяв про розірвання повторного шлюбу -- один! Неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у разі поділу майна; при розірванні шлюбу мито визначається; відповідно до ціни позову згідно з підпунктом, «а» цього, пункту;

г) із позовних заяв про розірвання шлюбу з особами, визнаними у встановленому порядку безвісно відсутніми чи недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства, або з особами, засудженими до позбавлення волі на строк не менше трьох років -- 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

д) із позовних заяв про зміну або розірвання договору найму житлових приміщень, про продовження строку прийняття спадщини, про скасування арешту на майно та з інших позовних заяв немайнового характеру (або таких, що не підлягають оцінці) -- 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

е) із заяв (скарг) у справах окремого провадження -- 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

є) із позовних заяв з переддоговірних спорів 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

ж) із позовних заяв про розгляд питань захисту честі та гідності -- один неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

з) із касаційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили -- 50 % ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви й скарги, аз майнових спорів -- ставки, Обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

й) за повторну видачу копії судового рішення, вироку, ухвали та іншої постанови суду - 0,03 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний аркуш копії;

і) із позовних заяв щодо захисту прав громадян на земельну частку (пай) і майновий пай -- 0,1% ціни позову.

Із заявами можуть звертатися прокурор, органи державного управління, органи місцевого самоврядування у, передбачених законом випадках, заявники по справах окремого провадження, а із скаргами -- заявники по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин.

Необхідно враховувати, що державне мито, яке сплачують зазначені особи, є інститутом фіскальним і бажано взагалі, щоб ці норми були закріплені не в ЦПК, -- нормативному акті, який - регулює порядок розгляду цивільних справ у суді,-- а містилися в окремому законодавчому акті.

Державне мито -- це суми, що сплачуються у доход - держави і покликані стимулювати сторони до вирішення спору на добровільних началах, без звернення до суду. Проте, з іншого боку, досить часто державне мито стає перешкодою у здійсненні конституційного права на звернення до суду малозабезпечених громадян.

Стаття містить перелік витрат, пов'язаних із розглядом справи. До таких витрат належать: суми, що підлягають виплаті свідкам, експертам; витрати, що пов'язані з проведенням огляду на місці; витрати на розшук відповідача.

Перелік витрат, пов'язаних із розглядом справи, є вичерпним і поширювальному тлумаченню не підлягає. Це означає, що будь-які інші витрати, що несуть особи, які беруть участь у справі, як-то витрати, пов'язані із проїздом, проживанням в іншій місцевості, поштові витрати відшкодуванню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законом (відшкодування допомоги адвоката та фактичної втрати робочого часу).

Суд або суддя, виходячи з майнового стану; громадянина, вправі звільнити його від сплати судових витрат у доход держави. При цьому слід мати на увазі, що оскільки нормативне закріплених критеріїв для встановлення майнового стану громадянина не існує, суддя повинен у таких випадках застосовувати оцінний підхід.

Ціна позову -- це сума грошей або грошовий еквівалент майна, на які заявляє свої вимоги позивач. Установлення ціни позову має істотне значення для визначення державного мита при зверненні з позовної заявою, оскільки державне мито; встановлюється, передусім, у пропорційному порядку залежно від ціни позову.

За загальним правилом ціна позову встановлюється відповідно до стягуваної суми або вартості відшукуваного майна.

У деяких випадках визначення ціни позову має особливості. Позовна заява може містити вимоги про присудження періодичних платежів або видач на тривалі строки чи зменшення вже існуючих періодичних платежів або видач, тому закон передбачає спеціальні правила, за якими встановлюється ціна позову.

У тих випадках і коли у позовних заявах викладені декілька самостійних вимог, ціна позову визначається! за загальною сумою всіх вимог, за винятком вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Іноді в момент подання позовної заяви встановити точний розмір ціни позову неможливо. У такому разі розмір мита попередньо визначається суддею з наступним стягненням або поверненням переплаченого мита відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи, тобто за правилами ст. 65 ЦПК, коли ціна позову вже встановлена після розгляду справи по суті.

Закон містить загальне правило, за яким сплачене мито не повертається в разі зменшення позовних вимог, відмови від позову, закриття справи за мировою угодою або залишення заяви без розгляду з підстав, передбачених пп. 3--5 ст. 229 цього Кодексу (якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; у випадку неявки в судове засідання позивача за викликом суду без поважних причин або повторної неявки позивача за викликом суду незалежно від причин (ст. 172 Кодексу); якщо спір між тими ж самими сторонами про той же самий предмет і з тих же самих підстав знаходиться на розгляді в іншому суді).

Дана норма закону не є досконалою, оскільки, хоча й покликана стимулювати додержання встановлених правил (наприклад, подання заяви представником, який має належним чином оформлені повноваження), має занадто фіскальний характер. Так, у випадках зменшення розміру позовних вимог було б доцільно обчислювати і повертати переплачене державне мито після розгляду справи по суті.

У разі збільшення позову недоплачену суму мита належить внести одночасно з заявою про збільшення вимог. Отже, якщо позивач збільшує розмір позовних вимог під час розгляду справи, одночасно він повинен доплатити у відповідному розмірі державне мито за загальними правилами. Фактично у таких випадках державне мито сплачується до звернення до суду з клопотанням Про збільшення розміру позовних вимог.

У випадку збільшення розміру позовних вимог суд може відстрочити сплату державного мита. Відстрочення сплати державного мита полягає у перенесенні сплати державного мита на майбутній період, причому сплата повинна бути здійснена одноразово в повному обсязі. Відстрочення має здійснюватися з додержанням правил ст. 68 ЦПК, тобто з урахуванням майнового стану громадянина, і на термін не більше як до закінчення розгляду справи в суді першої інстанції, але в будь-якому випадку не більше ніж на три місяці з дня подання позову.

Суд або суддя може також зменшити розмір судових витрат, що стягуються в доход держави.

Суд або суддя, враховуючи майновий стан громадян, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на строк не більше як до закінчення розгляду справи в суді першої інстанції, але в усякому разі не більше як на три місяці з дня пред'явлення позову.

Відстрочення сплати судових витрат полягає у перенесенні сплати судових витрат (державного мита та витрат, пов'язаних з розглядом справи) на майбутній період, причому сплата повинна бути здійснена одноразово в повному обсязі.

Відстрочення та розстрочення сплати судових витрат можуть бути здійснені лише на підставі ухвали суду, яка повинна бути мотивованою. Причому слід мати на увазі, що закон не містить юридичних критеріїв для встановлення майнового стану громадянина, тому суд або суддя повинні застосовувати у таких випадках оцінний підхід.

Коли в установлений строк судові витрати не будуть оплачені, їх стягнення провадитиметься за виконавчим листом, згідно з правилами, передбаченими Законом І України «Про виконавче провадження». У такому разі І витрати покладаються на сторону, проти якої постановлено рішення (ст. 75 ЦПК). Коли особа, для якої суд відстрочив чи розстрочив відшкодування судових витрат, не є особою, на користь якої суд ухвалив рішення (наприклад, при відмові у позові позивачеві), то судові витрати, якщо вони не будуть оплачені в установлений термін, можуть бути стягнуті з ініціативи протилежної сторони, на користь якої було постановлено рішення, якщо вона , несла витрати, покладені рішенням суду на іншу сторону, або з ініціативи суду, якщо стороні рішенням суду такі, витрати не присуджені.

Суді або суддя може також зменшити розмір судових витрат, що стягуються в доход держави. Зменшення іі розміру судових витрат здійснюється судом на власний розсуд. Таке зменшення може відбуватися з різних причин, серед яких може бути і майновий стан особи, яка є стороною, у справі, тобто суд або суддя у такому разі застосовують оцінний підхід.

Сплачене державне мито повертається за ухвалою суду або судді у випадках:

1) внесення мита в більшому розмірі, ніж потрібно за чинним законодавством;

2) відмови в прийнятті заяви;

3) повернення позивачу позовної заяви з підстав, передбачених статтею 139 цього Кодексу;

4) закриття провадження в справі з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 статті 227 цього Кодексу;

5) залишення заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 статті 229 цього Кодексу. У випадку, передбаченому пунктом 1 цієї статті, державне мито повертається в розмірі зайво внесеної суми; у випадках, передбачених іншими пунктами цієї статті, -- повністю.

Державне мито підлягає поверненню і в інших випадках, передбачених законодавством України.

За викликаними до суду свідками, експертами та перекладачами зберігається їх середній заробіток за місцем роботи. Зазначеним особам, які не є працівниками та підприємств, установ і організацій, виплачується винагорода за явку до суду або виконану роботу.

Якщо виконання свідками, експертами і перекладачами процесуальних обов'язків пов'язано з їх перебуванням за межами постійного місця проживання, їм відшкодовуються витрати, пов'язані з переїздом до місця виклику і назад, наймом житла, та виплачуються добові.

Перекладачам, а також експертам, яких призначено під час підготовки справи або судового розгляду не е порядку службового доручення, за виконану роботу виплачується винагорода.

Розміри і порядок виплат, зазначених у цій статті, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Якщо виконання свідками, експертами і перекладачами процесуальних обов'язків пов'язане з їх перебуванням за межами постійного місця проживання, їм відшкодовуються витрати, пов'язані з переїздом до місця виклику і назад, наймом житла, і виплачуються добові. При цьому місцем постійного проживання є місце, де громадянин постійно або переважно проживає. Місце проживання не є місце перебування (у довгостроковому відрядженні, під час перебування у місцях позбавлення волі та ін.).

Перекладачам, а також експертам, яких призначені під час підготовки справи або судового розгляду не в порядку службового доручення, за виконану роботу виплачується винагорода. Розмір винагороди визначається Інструкцією, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 р. № 710 «Про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів».

Згідно з Інструкцією про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, які викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, за свідками, експертами, перекладачами зберігається середня заробітна плата за весь час, затрачений ними у зв'язку з явкою та викликом до суду; якщо виконання їх процесуальних функцій пов'язане з перебуванням за межами населеного пункту постійного проживання, їм відшкодовуються вартість проїзду до місця виклику і назад, витрати, пов'язані з найманням жилого приміщення, добові.

Особам, які не є працівниками підприємств, установ чи організацій, виплачується винагорода за відрив від звичайних занять.

Перекладачам, а також особам, які виконують функції експертів не в порядку службового завдання, за проведену роботу також виплачується винагорода.

Сума винагороди за відрив від звичайних занять визначається з урахуванням їх характеру у межах від 20 до З0 % неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за день.

Витрати, пов'язані з явкою, відшкодовуються у розмірах, передбачених законодавством для відряджених працівників.

Розмір винагороди експерта, який виконує свої функції не в порядку службового завдання, визначається залежно від його кваліфікації та складності завдання у межах від 3 до 5% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за годину роботи.

У разі проведення судової експертизи особливої складності розмір винагороди збільшується на 25%.

Суми, належні свідкам, експертам і перекладачам, виплачуються судом після виконання ними своїх обов'язків незалежно від стягнення із сторін сум для оплати витрат, пов'язаних з участю у справі свідків та експертів.

Порядок і розміри виплати відповідних сум визначаються Інструкцією, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 р. №

-- стороні, на користь якої постановлено рішення, присуджує з другої сторони всі судові витрати, хоча б сторона і була звільнена від оплати судових витрат користь держави (якщо позов задоволено частково витрати присуджуються позивачеві пропорціонально до розміру задоволених судом позовних вимог, а відповідачеві -- пропорціонально до тієї частини позовних вимог, в якій позивачеві відмовлено;

-- судові витрати, понесені судом, стягуються з кожної сторони пропорціонально до тієї частини позову, відповідно якої рішення постановлено проти неї, і зараховуються в доход держави;

-- коли сторона, на користь якої постановлено рішення, звільнена від судових витрат, то судові витрати стягуються з другої сторони у доход держави.

-- в разі відмови в позові позивачеві, звільненому від оплати судових витрат, вони приймаються на рахунок держави.

Якщо суд вищестоящої інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або постановляє нове, він відповідно змінює і розподіл судових витрат. У разі скасування рішення і закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду суд, який скасував рішення, вирішує питання про повернення судових витрат, пов'язаних з поданням скарги.

Закон містить правило, що в разі закриття справи внаслідок відмови позивача від позову витрати стягуються за ухвалою суду, оскільки закриття провадження у справі оформлюється ухвалою суду, а не рішенням.

Відшкодування витрат по оплаті допомоги адвоката Стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката, який брав участь у справі, в розмірі до п'яти процентів від задоволеної частини позовних вимог, але не більше встановленої таксою суми.

Якщо відповідно до встановленого порядку допомога адвокатом була подана стороні безкоштовно, суд стягує з другої сторони зазначену суму на користь юридичної консультації або в доход держави.

Суд імперативне (без клопотання заінтересованої особи) відшкодовує витрати по оплаті допомоги адвоката. Має місце втручання у приватноправові відносини, що виникають між стороною та адвокатом з приводу представництва інтересів сторін у суді і ця норма не відповідає диспозитивним началам цивільного судочинства.

У статті зазначено, що коли відповідно до встановленого порядку допомога адвокатом була подана стороні, безкоштовно, суд стягує з другої сторони зазначену суму на користь юридичної консультації або в доход держави.

Водночас порядок надання адвокатом безкоштовної допомоги і стороні у цивільній справі чинним законодавством не передбачається.

На сторону, яка недобросовісно заявила безпідставний позов, або розпочала безпідставний спір проти позову, або систематично протидіяла правильному і швидкому розглядові та вирішенню справи, суд може покласти оплату на користь другої сторони винагороди за фактичну втрату робочого часу відповідно до середнього заробітку, але не більше п'яти процентів від задоволеної частини позовної вимоги.

Позов або розпочала безпідставний спір проти позову, або систематично протидіяла правильному і швидкому розгляду та вирішенню справи, суд може покласти оплату на користь другої сторони винагороди за фактичну втрату робочого часу відповідно до середнього заробітку, але не більше 5 % від задоволеної частини позовної вимоги. Ці витрати є не судовими, а фактичними витратами, які несе сторона у зв'язку з розглядом справи в суді.

Визначення середнього заробітку у такому разі здійснюється на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, такий середній заробіток розраховується із заробітку за останні два місяці.

Юридичних критеріїв для визначення недобросовісного заявлення безпідставного позову, безпідставного спору проти позову або систематичної протидії правиль- . ному і швидкому розгляду справи не існує, тому суд або суддя у таких випадках повинні застосовувати оцінний підхід.

Відповідне стягнення може покладатися на особу, проти якої постановлено рішення суду.

При відмові позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, але в разі, якщо позивач не підтримує своїх вимог внаслідок добровільного задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, то суд за проханням позивача присуджує з відповідача всі понесені позивачем по справі судові витрати.

У мировій угоді сторони мають право самостійно; вирішувати питання про розподіл судових витрат. В іншому разі суд вирішує це питання відповідно до ст. 76 цього Кодексу. У даному випадку розподіл судових витрат може бути здійснено за згодою сторін, викладеній у мировій угоді, що затверджується судом. Дане правило є проявом принципу демократизму у цивільному судочинстві. Якщо сторони це питання у мировій угоді не врегулювали, суд вирішує його за загальними правилами, про що зазначається в ухвалі суду про затвердження, мирової угоди.

При відмові повністю або частково в позові органам прокуратури, а також органам державного управління, профспілкам, державним підприємствам, установам, організаціям, колгоспам, іншим кооперативний організаціям, їх об'єднанням, іншим громадським організаціям або окремим громадянам, які звернулися до суду на захист прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідачеві відшкодовуються з коштів бюджету понесені ним судові витрати повністю або пропорціонально тій частиш позовних вимог, в якій позивачеві відмовлено.

При відмові в позові до відповідача, притягнутого судом в порядку, передбаченому частиною третьою статті 105 цього Кодексу, понесені ним судові витрати позивачем не відшкодовуються, а повертаються з коштів бюджету.

В разі задоволення позову про звільнення майна від арешту позивачеві відшкодовуються з коштів бюджету понесені ним судові витрати.

При відмові повністю або частково в позові органам прокуратури, а також органам державного управління, профспілкам, державним підприємствам, установам, організаціям колгоспам, іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, іншим громадським організаціям або окремим і громадянам, які звернулися до суду на захист прав охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідачеві відшкодовуються з коштів бюджету понесені ним су дрві витрати повністю або пропорціонально тій частині позовних вимог, в якій позивачеві відмовлено.

Це правило спрямоване на захист інтересів сторони, на користь якої постановлено рішення, а також і на захист інтересів органів або громадян, які зверталися до суді з вимогами на захист інтересів інших осіб, якщо такі вимоги повністю або частково виявилися безпідставними. Коли вимоги, що заявлялися зазначеними особами на користь інтересів інших осіб, є безпідставними, держава бере на себе відшкодування стороні, на користь якої було постановлене рішення, понесених нею судових витрат.

У разі, якщо відповідача було притягнуто судом до участі у справі в порядку, заміни неналежної сторони (ст. 105 ЦПК), понесені ним судові витрати позивачем не відшкодовуються, а повертаються з коштів бюджету. Це правило доповнює норми, згідно з якими суд може з власної ініціативи притягнути до участі у справі належного відповідача (другого відповідача), якщо позивач не згоден на заміну первісного відповідача. Оскільки в такому разі відповідач притягується до участі у справі з ініціативи суду, то і на позивача судові витрати, понесені таким відповідачем, не покладаються, а їх відшкодовує відповідачеві держава. .

У разі задоволення позову про звільнення майна від арешту позивачеві відшкодовуються зі коштів бюджету понесені ним судові витрати. Це правило пов'язане зі специфікою такого роду справ, оскільки серед відповідачів у таких справах можуть бути як боржники, так і стя-.гувачі (наприклад, податкові органи).

Принципи відшкодування державі судових витрат, за якими:

-- витрати, понесені судом у зв'язку з розглядом справи, і державне мито, від сплати яких позивач був звільнений, стягуються з відповідача у доход держави пропорціонально задоволеній частині позовних вимог;

-- коли відповідача звільнено від судових витрат, то при відмові в позові витрати, понесені судом у зв'язку з розглядом справи, стягуються з позивача в доход держави;

-- у разі, якщо позов задоволене частково, а відповідача звільнено від сплати судових витрат, понесені судом витрати у зв'язку з розглядом справи стягуються у доход держави з позивача, не звільненого від сплати судових витрат, пропорціонально тій частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено;

-- коли обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, понесені судом витрати у зв'язку з розглядом справи відносяться за рахунок держави.

У разі оголошення розшуку особи, яка ухиляється від сплати належних з неї платежів, суд стягує з Цієї особи, витрати по проведенню розшуку в доход держави. Розміри цих витрат визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.1995 р. №78 «Про визначення розміру витрат, пов'язаних з розшуком відповідачів у цивільних справах» і складають суму до п'яти мінімальних заробітних плат.

Список використаних джерел

судовий цивільний мито витрата адвокат

1. Братусь С.Н. “Субъекты гражданского права” Москва 1950г

2. Викут М.А. “Стороны- основные лица искового производства” Саратов 1968г.

3. Викут М.А. “Субъективные гражданские процесуальные права (понятие и виды)” Саратов 1984г.

4. Гурвич М.А. “Лекции по гражданскому процесу” Москва 1950г

5. Елисейкин П.Ф. «Процесуальное понимание спора о праве и его критика и проблемы защиты субъективных прав и советская критика Ярославль 1974г

6. Пащук А.Й. “Позов в радянському процесуальному праві” Львів.1997р.

7. Штефан М.Й. Цивільний процес, підручник. Київ. 1997 р

8. Щеглов В.Н. “Иск о судебной защите гражданского права” Томск 1987г

9. Цивільний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Київ.1990р.

Размещено на Allbest.ru