Размещено на http://www.allbest.ru/

• Предмет кримінології
• Вступ
• кримінологія наука статистика

Задля глибокого вивчення будь-якої науки, і кримінології також, необхідно засвоїти не тільки сучасне становище розвитку науки, а й дослідити початки її становлення, основні етапи розвитку, засадничі ідеї, концепції та погляди. Починаючи зі стародавніх часів, проблеми існування злочинності й заходи боротьби з нею привертали увагу філософів, юристів і представників інших галузей знань.

Одна з найпоширеніших класифікацій кримінологічної думки відокремлює три основних періоди розвитку науки:

1) класичний (із другої половини XVIII ст. до останньої третини XIX ст.);

2) позитивістський (з останньої третини XIX ст. до 20-х pp. XX ст.);

3) сучасний від 30-х pp. XX ст. дотепер.

Класичний період кримінології випливає безпосередньо з ідейних течій просвітництва періоду переходу від феодалізму до капіталізму (XVII-XVIII століть). Він передував, а потім супроводжував перетворення в державному, суспільному та духовному житті, що зумовлювалися буржуазно-демократичними революціями в Європі. Під класичною школою кримінології слід розуміти систему ідей про злочини й боротьбу з ними, що сформувались у межах, так званої, класичної школи кримінального права, котру заснував Ч. Беккаріа з Мілана. Основні положення свого вчення він сформулював у вже згадуваній праці "Про злочини і покарання".

Від науки класичного періоду позитивістська кримінологія відрізнялася широким застосуванням статистичних та інших фактичних даних про вчинені злочини. Позитивістська кримінологія розвивалась у двох основних напрямах - біологічному й соціологічному. Незважаючи на суттєву відмінність поглядів крайніх представників цих напрямів, межа між ними з часом дещо розмилась і відбулося взаємне проникнення, що проявилося, зокрема, у появі психологічних теорій кримінології.

На сучасному етапі розвитку суспільства, коли поглиблюється прірва між добром і злом, потреба у ґрунтовних кримінологічних теоріях та побудовах виявляється дуже гостро, оскільки злочин є одним із крайніх проявів зла та потребує глибокого осмислення з позицій як філософії, так і практики юриспруденції.

Предмет кримінології, та його характеристика

Кримінологія -- соціально-правова наука, яка вивчає злочинність, особу злочинця, причини та умови злочинності, шляхи і засоби її профілактики.

Об'єктом науки кримінології є суспільні явища, пов'язані зі злочинністю та іншими правопорушеннями, причинами й умовами злочинності, місцем і роллю особи злочинця в системі суспільних відносин, а також із вирішенням завдань із запобігання і профілактики правопорушень.

Предметом кримінології є дослідження закономірностей, законів, принципів і властивостей розвитку суспільних відносин, що становлять об'єкт кримінології.

Предмет кримінології складається з чотирьох основних елементів:

злочинність -- соціальне і кримінально-правове явище в суспільстві, що являє собою сукупність усіх злочинів, учинених у певній державі за визначений період часу. Злочинність визначається такими якісно-кількісними показниками (параметрами): стан, рівень, структура, динаміка, характер, коефіцієнт злочинності;

особа злочинця -- система негативних соціально значущих властивостей, які впливають у сполученні із зовнішніми умовами та обставинами на характер злочинної поведінки. Дані про особистісні властивості осіб, які вчиняють злочини, містять інформацію про причини злочинів;

причини та умови злочинності (криміногенні детермінанти) -- це система негативних економічних, демографічних, психологічних, політичних, організаційно-управлінських явищ і процесів, що породжують і зумовлюють злочинність. Причини та умови злочинності з урахуванням їх змісту, природи та механізму дії вивчаються на різних рівнях: причини та умови злочинності в цілому; окремих груп злочинів; конкретного злочину;

запобігання (профілактику) злочинності розуміють як систему державних, громадських та індивідуальних заходів, спрямованих на усунення, нейтралізацію чи послаблення причин і умов злочинності, утримання від учинення злочинів і корекцію поведінки правопорушників. Профілактичні заходи класифікують за спрямованістю, механізмом дії, етапами, масштабом, змістом, суб'єктами та іншими ознаками.

Крім цього, як елементи предмета кримінології бажано розглядати проблеми: жертви злочинів; прогнозування і планування протидії злочинності; кримінально-правової статистики; методики дослідження злочинності; негативних соціальних явищ, які тісно корелюють зі злочинністю, (фонових явищ) тощо1.

У кримінології виділяють Загальну та Особливу частини.

Загальна частина розглядає загальнотеоретичні вчення про злочинність, особу злочинця, причини та умови злочинності, протидію злочинності, а також вивчає розвиток самої кримінології як науки. Зазначені кримінологічні явища та категорії досліджуються узагальнено, без виокремлення специфіки окремих видів злочинності.

В Особливій частині визначається кримінологічна характеристика окремих видів злочинності, яку поділяють за видами злочинів, змістом злочинних діянь, особливостями контингенту злочинців.

Останнім часом предметом вивчення кримінології стала економіка: аналізується кримінологічна характеристика злочинів, які вчиняються у різних сферах економіки (кредитно-банківській; зовнішньоекономічній; паливно-енергетичній; агропромисловому комплексі тощо).

Сім'ю з кримінологічних позицій вивчають у рамках сімейної кримінології: досліджують специфіку злочинів, які вчиняються на ґрунті сімейно-побутових відносин, а також об'єктивні й суб'єктивні чинники, які сприяють різним видам злочинів (насильницьким, корисливим; злочинів, що вчиняються жінками, неповнолітніми). Кримінологія розробляє шляхи та методи запобігання злочинів за допомогою впливу на сім'ю.

Так звані «фонові» чи негативні соціальні явища (алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, проституція, СНІД, безпритульність і бездоглядність тощо) кримінологія вивчає тією мірою, якою ці явища взаємопов'язані з механізмом вчинення злочинів, оскільки чинники, тенденції та профілактика всіх соціальних відхилень як злочинного, так і незлочинного характеру мають багато спільного.

Основне завдання кримінології на сучасному етапі переходу суспільства до утвердження демократичних цінностей полягає в науковому поясненні й прогнозуванні кримінологічних явищ з метою більш ефективної профілактики злочинності.

Теоретична мета кримінології полягає у словесному формулюванні бажаного майбутнього результату наукової діяльності з виявленням актуальних проблем протидії злочинності. Практична мета -- у виробленні наукових і практичних рекомендацій, положень та висновків з підвищення ефективності запобігання злочинності. Вона формулюється з урахуванням професійної підготовленості кадрів, їх матеріально-технічного, фінансового забезпечення та реального часу.

Мета і предмет кримінології визначають її основні завдання, а саме:

-- вивчення об'єктивних і суб'єктивних чинників, які впливають на рівень, структуру, динаміку, характер злочинності, її регіональні особливості;

-- соціально-кримінологічне дослідження окремих видів злочинності для визначення способів боротьби з ними;

-- вивчення особи злочинця, дослідження механізму вчинення конкретного злочину, класифікація видів злочинних проявів і типів особи злочинців;

-- вивчення особи потерпілого від злочинів, взаємозв'язку між жертвою та злочинцем;

-- визначення основних напрямів і заходів протидії злочинності, правове регулювання профілактичної діяльності.

До основних функцій кримінології належать: описова, пояснювальна, прогностична і практично-прикладна.

Описова функція полягає у відображенні явищ і процесів, що є предметом кримінології, на основі зібраного практичного матеріалу.

Пояснювальна функція дозволяє з'ясувати характер та особливості досліджуваного процесу.

Прогностична функція визначає можливий розвиток явища та його процесу.

Із метою використання результатів пізнання виокремлюють програмно-прикладну функцію, що дозволяє реалізовувати програму результатів, отриманих за допомогою перших трьох функцій, у реальній дійсності.

За видами впливу практично-прикладні функції можна поділити на економічні, правові, соціально-психологічні, організаційно-управлінські та ін.

Проблема -- це складне теоретичне чи практичне питання, що вимагає вивчення і розв'язання. До актуальних проблем кримінології у наш час належать основні напрями боротьби зі злочинністю:

-- встановлення дієвого заслону кримінальному насильству, забезпечення надійної охорони життя, здоров'я і власності громадян;

-- підвищення ефективності запобіжних заходів щодо злочинів, які становлять значний громадський резонанс (тероризм, торгівля людьми тощо);

-- профілактика злочинів серед неповнолітніх та молоді;

-- істотне поліпшення боротьби з корупцією та організованою злочинністю;

-- протидія процесам криміналізації економіки (легалізація (відмивання) доходів, здобутих злочинним шляхом, злочинам у бюджетній, кредитно-банківській сфері тощо);

-- поліпшення роботи з виявлення і запобігання незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, зброї та вибухових речовин.

Кримінологія взаємодіє як з юридичними, так і з соціологічними науками. З-посеред юридичних кримінологія найтісніше пов'язана з кримінальним правом.

Кримінально-правова теорія та кримінальний закон, що на ній оснований, дають юридичну характеристику злочинам і злочинцям (суб'єктам злочину), які становлять основу кримінології. Своєю чергою, кримінологія надає кримінальному праву, законодавцеві та правоза-стосовній практиці інформацію про рівень злочинності, її структуру, динаміку, ефективність профілактики злочинів, розробляє прогнози щодо майбутніх змін цього негативного явища. Це дозволяє вчасно реалізовувати нормотворчу діяльність у плані визнання діянь злочинними або переведення злочинів у ранг інших правопорушень (криміналізація або декриміналізація).

Зв'язок кримінології та кримінального процесу полягає в тому, що суспільні відносини, які регулюються кримінально-процесуальними нормами, націлені не тільки на недопущення реально можливої та припинення розпочатої злочинної діяльності за допомогою оперативних служб кримінальної міліції чи безпосереднім застосуванням передбачених законом заходів примусу (тримання під вартою, арешту майна, вилучення документів тощо), а й виявлення причин та умов вчинення конкретних злочинів.

Криміналістика розробляє методику виявлення та фіксування фактичних даних про причини та умови вчинення злочинів, типологічні характеристики ситуацій вчинення злочинних проявів, способів дій злочинців, а також організаційно-технічні й тактичні засоби захисту особи та майна від злочинів, що ускладнює вчинення останніх. Кримінологія ж вказує основні напрями для їх розробки, які випливають із даних про структуру і динаміку злочинності, типові криміногенні ситуації тощо, а також розглядає ці рекомендації як складову частину системи профілактичних заходів і аналізує ефективність їх застосування.

Взаємодія кримінально-виконавчого права і кримінології найактивнішою є щодо боротьби з рецидивом злочинів, результативності виконання покарань, а також ресоціалізації та адаптації осіб, які вчинили злочин після відбуття ними покарання. При цьому кримінально-виконавче право вивчає сам порядок і процес відбування покарання в аспекті реалізації його цілей і проблемних ситуацій, що виникають, а кримінологія -- причини та умови рецидиву й заходи щодо їх усунення. Кримінально-виконавче право і кримінологія спільно розробляють рекомендації із запобігання рецидиву, підвищення ефективності виправлення засуджених осіб.

Кримінально-правова статистика, як і кримінологія, вивчає масові суспільні явища: сукупність (систему) злочинів, учинених за певний час на певній території; осіб, які їх вчиняють; допомагає з'ясувати причини та умови вчинення злочинів, а також намітити систему заходів їх профілактики тощо. Основними способами збирання, обробки та аналізу зазначеної інформації є статистичні методи масового спостереження, групування, аналізу тощо. Зведені дані кримінально-правової статистики органів внутрішніх справ, прокуратури, Міністерства юстиції, суду, податкової та митної служб і результати конкретних кримінологічних досліджень дають узагальнену картину злочинності. Знеособлені дані загально соціальної статистики (демографічної, медичної, економічної та ін.) використовують під час дослідження причин та умов злочинності й тенденцій її розвитку.

Кримінологія пов'язана з деліктологією -- міждисциплінарною комплексною наукою про некримінальні правопорушення, їх причини та умови, особу правопорушника, шляхи та засоби запобігання правопорушенням, її систему становлять адміністративна, дисциплінарна, цивільна і сімейна деліктологія.

Кримінологічний аналіз причин та умов злочинності в сфері економіки, так само, як і спеціальне вивчення злочинів у сфері господарської чи службової діяльності, неможливі без знання економічної обстановки, галузевої та прикладної економіки.

Кримінологія пов'язана з педагогікою. Взаємодія цих наук особливо важлива при дослідженні злочинів неповнолітніх, жінок, побутових і рецидивних злочинів. Знання педагогіки застосовують також у процесі розробки та аналізу ефективності індивідуальних заходів запобігання злочинам. Можна вважати обґрунтованим припущення про виокремлення такого напряму на межі кримінології та педагогіки, як кримінологічна педагогіка, або педагогічна кримінологія.

Кримінологія взаємодіє також із новою науковою дисципліною -- юридичною конфліктологією, яка досліджує соціальні конфлікти, механізм їх виникнення, шляхи розв'язання, різновиди конфліктів (внутрішні, зовнішні тощо).

Кримінологія також використовує положення загальної, юридичної та прикладної психології для пізнання причин і умов злочинності та злочинів, оскільки вони відіграють провідну роль у вивченні й класифікації особи злочинця, мають значення для розробки заходів профілактичного впливу. Те саме стосується даних демографії, соціології (соціології права) та політології, які використовуються в процесі прогнозування і планування боротьби зі злочинністю, а також у спеціальній профілактиці злочинів неповнолітніх, побутових і рецидивних злочинів, злочинів, учинених особами без постійного місця проживання, представниками національних

Метод, предмет і основні завдання статистики

Необхідною умовою об'єктивної кількісної характеристики суспільних явищ і процесів є розуміння їх суті, специфіки та законів розвитку. Статистика дає можливість різнобічно охарактеризувати розвиток економіки, відзначити успіхи і недоліки, намітити шляхи і заходи щодо усунення небажаних тенденцій.

Статистика має ряд суттєвих специфічних особливостей, що відрізняють її від інших суспільних наук. Ці особливості пов'язані з пізнанням суспільно-економічних явищ і процесів, тобто характеристикою кількісної їх визначеності, наприклад, характеристика змін чисельності населення, його структури, випуску продукції в різних галузях суспільного виробництва, чисельності робітників, зміни показників ефективності в галузях економіки, співвідношення між обсягом виробленої і реалізованої сільськогосподарської продукції тощо.

Кількісну сторону цих явищ і процесів статистика вивчає в нерозривному зв'язку з їх кількісними характеристиками, збагачуючи тим самим наші знання і даючи можливість пізнати суть розвитку явищ і процесів.

Крім того, статистика вивчає кількісну і якісну сторони явищ в конкретних умовах місця і часу. Отже, предметом статистики є кількісні і якісні відношення масових суспільно-економічних явищ.

Статистичну роботу в Україні здійснює Міністерство статистики і його органи на місцях.

Успішне вирішення поставлених перед органами статистики завдань передбачує удосконалення статистичної інформації, методів її аналізу, упорядкування звітності, забезпечення її достовірності; розширення гласності статистичної інформації.

Завданням статистики є також складання звітних балансів матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, міжгалузевих балансів, обчислення обсязі суспільного продукту та національного доходу, доходів і витрат населення, перехід до організації статистики за системою національних рахунків.

Висновки

Об'єктом науки кримінології є суспільні явища, пов'язані зі злочинністю та іншими правопорушеннями, причинами й умовами злочинності, місцем і роллю особи злочинця в системі суспільних відносин, а також із вирішенням завдань із запобігання і профілактики правопорушень.

Предмет кримінології складається з чотирьох основних елементів: злочинність, особа злочинця, причини та умови злочинності, запобігання (профілактику) злочинності. Кримінологія взаємодіє як з юридичними, так і з соціологічними науками. З-посеред юридичних кримінологія найтісніше пов'язана з кримінальним правом.

Статистика має ряд суттєвих специфічних особливостей, що відрізняють її від інших суспільних наук. Ці особливості пов'язані з пізнанням суспільно-економічних явищ і процесів, тобто характеристикою кількісної їх визначеності, наприклад, характеристика змін чисельності населення, його структури, випуску продукції в різних галузях суспільного виробництва, чисельності робітників, зміни показників ефективності в галузях економіки, співвідношення між обсягом виробленої і реалізованої сільськогосподарської продукції тощо.

Використана література

1. Филонов А. В. Зарождение, теоретические истоки и развитие криминологической науки в Украине: Учеб. пособ. -- Донецк, 1997. -- С. 46.

2. МиньковскийГ.М. Ориентация и цели криминологических исследований // Вопросы борьбы с преступностью. -- Вып. 17. -- М., 1977. -- С. 26.

3. Зелінський А.Ф. Кримінологія: Навч. посіб. -- Харків, 2000. -- С. 30. Теоретические проблемы изучения территориальных различий преступности. -- Вып. 725. -- Тарту, 1985 р.'

4. Криминология: Учеб. для юрид. вузов / Под общ. ред. док. юрид. наук, проф. А.И. Долговой. -- М., 1997. -С. 753-770.

5. Криминология: Учеб. / Под ред. В.Н.Кудрявцева и В.Е. Эминова. -- С. 112. Криминология. Словарь-справочник. -- С. 37.

Размещено на Allbest.ru