Здійснення протестів векселів
Основні відмінності простого векселя від переказного, їх характерні риси та основні особливості. Протест векселя про несплату. Форми реєстрів для нотаріальних свідоцтв і посвідчувальних написів. Місце національного банку в регулюванні вексельного обігу.
Рубрика | Государство и право |
Вид | реферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 17.10.2012 |
Размер файла | 22,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
5
Размещено на http://www.allbest.ru/
Здійснення протестів векселів
Зміст
Вступ 3
1. Здійснення протестів векселів 5
1.1 Вексельний обіг та вексельні операції 5
1.2 Поняття про протести векселя 9
2. Посвідчення факту, що громадянин є живим 15
Висновки 17
Використана література 18
Вступ
Вексель є засобом оформлення кредиту, який надається продавцями покупцям у вигляді відстрочки сплати грошей за продані товари.
Вексель - це цінний папір, який представляє собою безумовне встановленої законом форми письмове боргове зобов'язання векселедавця, що надає векселедержателю без-спірне право після перебігу строку виконання зобов'язання вимагати від векселедавця або акцептанта (особа, яка зобов'язується сплатити по векселю) сплати грошової суми, що вказана у векселі.
Векселі можуть бути простими та переказними.
Простий вексель - це письмове безумовне зобов'язання векселедавця сплатити відповідну грошову суму пред'явнику векселя чи особі, яка вказана у векселі, або тому, кого вона вкаже, а також законному пред'явнику після встановленого строку або за вимогою.
Переказний вексель - це письмова безумовна вказівка векселедавця платнику сплатити відповідну грошову суму пред'явнику векселя або особі, яка вказана у векселі, чи тому, кого вона вкаже, після встановленого строку або за вимогою.
Основна відмінність простого векселя від переказного в тому, що в простому векселі платником є векселедавець, а в переказному - особа, яка шляхом акцепту приймає на себе зобов'язання сплатити переказний вексель у встановлений строк.
Таким чином, в обігу простого векселя беруть участь дві особи - векселедавець (він же і платник) і векселедержатель. Переказний вексель (тратта) оформляє більш складні правовідносини.
У переказному векселі беруть участь векселедавець (трасант), платник (трасат) і векселедержатель (ремітент).
Вексельне зобов'язання є безумовним, тобто не обумовленим ніякими обставинами. Включення у вексель будь-якої умови, що ставить під сумнів абстрактність і безумовність векселя, тягне за собою його недійсність.
1. Здійснення протестів векселів
1.1 Вексельний обіг та вексельні операції
вексель нотаріальний протест
Найпростішим вексельним обігом буде обіг простого векселя за умови, якщо у ньому беруть участь лише дві особи. Вони іменуються векселедавець і векселедержатель.
Векселедавець - особа, яка видала вексель.
Векселедержатель (ремітент) - особа, на чиє ім'я видано вексель і за наказом якої слід сплатити обумовлену суму грошей за цим векселем.
Із настанням строку платежу, якщо платіж не буде вчинено, на прохання векселедержателя нотаріус протестує простий вексель у неплатежі.
Індосамент - передавальний напис на векселі, за яким право вимоги та інші права, що випливають із векселя, переходять від векселедержателя до іншої особи. Індосамент можна визначити як наказ "сплатити замість мене". Право вчиняти його на векселі має векселедержатель. Векселедержатель, який вчинив передавальний напис (індосував вексель), є індосант. Особа, на яку він індосує (передає) права щодо векселя, називається індосатом.
Серед осіб, які можуть бути за конкретним векселем зобов'язаними особами, є авалісти. Аваліст - це особа, яка здійснила поручительство за векселем, тобто забезпечила за когось із учасників вексельного обігу виконання зобов'язання у повному обсязі або частини вексельної суми.
Аваль - це вексельне поручительство.
Авалем забезпечується повністю або частково платіж за векселем. Аваль проставляється на векселі з посиланням на місце його видачі, виражається словами "вважати за аваль" чи іншим рівнозначним виразом і підписується тим, хто його видає. Для авалю досить самого лише підпису, проставленого авалістом (особою, яка дає забезпечення) на лицьовому боці векселя.
В авалі проставляється, за чий рахунок його видано. Якщо конкретний напис відсутній, аваль уважається виданим за векселедавця.
Аваліст відповідає так само, як і той, за кого він дав аваль. Авалістом може бути третя особа, чи навіть одна з осіб, яка підписала вексель.
У такому разі сторонами за векселем вважаються: векселедавець (особа, яка видала вексель), аваліст (особа, яка здійснила вексельне поручительство за будь-кого з учасників вексельного обігу), векселедержатель (власник векселя, якому повинен бути вчинений платіж).
На випадок несплати векселя векселедержатель вправі звернутися до нотаріуса за опротестуванням векселя у неплатежі як проти векселедавця, так і проти аваліста.
Пропозиція векселедержателя платникові прийняти до платежу переказний вексель у разі згоди останнього виражається акцептом.
Акцепт - прийняття до платежу переказного векселя, виражене письмово на лицьовому боці векселя найчастіше за текстом словами "акцептований" чи "прийнятий до платежу" із зазначенням підпису особи, яка прийняла вексель. Платник, який прийняв вексель до платежу, тобто акцептував його, стає акцептантом [2].
Якщо векселедержатель звертається до платника з проханням акцептувати (прийняти до платежу) вексель і отримує відмову, він має право звернутися до нотаріуса для вчинення протесту в неакцепті.
Протест у неакцепті вчиняється нотаріусом щодо платника, який відмовився акцептувати вексель, тобто відмовився прийняти на себе зобов'язання сплатити суму за векселем у встановлений термін.
Векселедавець може обумовити, що вексель необхідно подати до акцепту з визначенням певного строку чи без визначення такого.
Векселедавець може також заборонити подання його до акцепту, у разі, якщо мова не йде про переказний вексель, що підлягає оплаті у третіх осіб, чи про вексель, який підлягає оплаті в іншому місці (не у місці знаходження платника), чи про вексель, який підлягає оплаті через певний строк після подання.
Він може також обумовити, що подання до акцепту не може мати місце раніше визначеного строку. Крім того, кожен індосант може обумовити, що вексель належить подати до акцепту з призначенням строку чи без його призначення, якщо тільки вексель не оголошений векселедавцем таким, що не підлягає акцепту.
Переказний вексель, що підлягає оплаті в певний строк від подання, повинен бути поданий до акцепту протягом одного року від дня його видачі. Втім, векселедавець може скоротити чи збільшити цей строк, а індосанти - лише скоротити. Отже, якщо векселедавці чи індосанти не обумовили іншого, вексель, виданий строком на якийсь час від складення та на певний день, подається до акцепту до настання певної дати, а вексель, виданий строком на якийсь час від пред'явлення - впродовж одного року від дня видачі.
Отже, якщо інше не обумовлене векселедавцем чи індосантами, перевідний вексель строком по пред'явленню може бути акцептований після перебігу одного року від дня його складення [3].
Якщо платник вимагає, щоб вексель був йому повторно пред'явлений після першого пред'явлення, а перше пред'явлення мало місце в останній день строку, то протест може бути вчинений наступного дня.
Протест в неакцепті звільняє векселедержателя від пред'явлення до платежу та протесту у неплатежі. Це.пояснюється тим, що в разі повної або часткової відмови в акцепті векселедержатель може пред'явити позов проти векселедавця та інших зобов'язаних осіб навіть раніше настання строку платежу.
Якщо вексель було акцептовано з проставленням дати, від моменту акцепту зобов'язаним за векселем є акцептант? Тому опротестування у неплатежі акцептованого векселя провадиться проти акцептанта.
В обігу переказного векселя векселедавець - це трасант. Трасант - платник, якому пропонується оплатити вексель, він же акцептант, якщо прийме на себе платіж за векселем.
Ремітент - перший векселедержатель, він же індосант, - якщо передає права по векселю іншим особам. Останній векселедержатель - індосант.
Наступною умовою опротестування векселя є визначення строків, у які вексель підлягає оплаті.
Векселі як прості, так і переказні можуть бути видані для оплати у певні строки:
1) по пред'явленню;
2) у такий-то час від пред'явлення;
3) у такий-то час від складання;
4) на певний день.
Вексель, виданий строком по пред'явленню, оплачується у разі його подання. Він повинен бути поданий до платежу протягом одного року від дня його складення. Векселедержатель може скоротити цей строк або обумовити більший термін. Векселедавець може встановити, що вексель не може бути поданий для оплати раніше якогось визначеного терміну. У такому разі строк для подання спливає від цього терміну.
Розглядаючи векселі, видані зі строком платежу у такий то час від пред'явлення, слід сказати окремо як про простий, так і про переказний [2].
Строк платежу за переказним векселем, складеним у такий-то час від пред'явлення, визначається або датою акцепту, або датою протесту. Якщо акцепт недатований, то він вважається таким, який зроблений у останній день строку, передбаченого для акцепту.
Простий вексель, виданий строком у такий-то час від пред'явлення, повинен бути поданий векселедавцю для відмітки, причому протягом одного року від дня видачі. Строк від подання спливає від дня відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Якщо векселедавець відмовився проставити датовану відмітку, це посвідчується протестом.
Термін подання до платежу векселів, виданих строком на якийсь визначений день чи на якийсь час від складання або від подання, настає в день, коли вексель має бути оплачений.
Порядок вчинення протестів векселів має свої стадії:
- розгляд поданих документів для визначення можливості їх прийняття до свого провадження;
- прийняття векселя та інших потрібних документів для вчинення нотаріальної дії;
- робота нотаріуса з векселем;
- опротестування векселя чи його повернення без вчинення нотаріальної дії векселедержателю.
1.2 Поняття про протести векселя
Під протестом векселя слід розуміти офіційно посвідчену вимогу платежу і його неодержання. Протест векселя це нотаріальна дія, яка офіційно підтверджує факти, з якими пов'язано виникнення певних правових наслідків. Така дія оформляється актом протесту.
Актом протесту може бути оформлено відмову платника від оплати векселя - протест векселя про несплату; відмову платника від акцепту - протест векселя про неакцепт; відмову акцептанта проставити дату акцепта - протест векселя про недатування акцепту.
Протест векселя про несплату вчиняється як щодо простого, так і щодо переказного векселя. Протест векселя про неакцепт і протест векселя про недатування акцепту можливі лише стосовно переказного векселя [3].
Положення про переказний та простий вексель (п. 78) передбачає ще одне найменування опротестування векселя - відмову векселедавця простого векселя протягом певного терміну від пред'явлення проставити на векселі датовану відмітку, з якої починався б період відрахування строку платежу. Але, зважаючи на відсутність подальшого регулювання вчинення цього протесту і посилання у згаданому пункті на положення, які регулюють вчинення протесту про неакцепт і не поширюються на простий вексель, нотаріус все ж таки вчиняє протест про несплату простого векселя і в цьому випадку.
Насамперед нотаріусові потрібно визначити, чи є поданий документ векселем, тобто визначити його зовнішні ознаки, що відрізняють його від усіх цінних паперів і документів.
Приймаючи вексель для опротестування, нотаріус має перевірити реквізити виданого векселя.
Простий вексель має такі сталі реквізити:
- найменування - вексель;
- просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;
- зазначення строку платежу;
- зазначення місця, в якому належить здійснити платіж;
- найменування того, кому чи за наказом кого слід здійснити платіж;
- дату та місце складання векселя;
- підпис того, хто видає документ (векселедавця). Переказний вексель має такі обов'язкові реквізити:
- найменування - вексель;
- зазначення строку платежу;
- зазначення місця, в якому належить здійснити платіж;
- дату та місце складання векселя;
- підпис того, хто видає документ (векселедавця); - просту та нічим не обумовлену пропозицію сплатити визначену суму;
- найменування того, хто повинен платити (платника).
Додання до векселя умов, що ставлять під сумнів його абстрактність і безумовність, вимагає визнання його недійсним.
Слід мати на увазі, що у разі, якщо нотаріусу пред'явлено документ, у якому відсутні будь-які названі вище реквізити і обов'язкові для простого та переказного векселів, то вказані векселі не мають сили простого чи переказного векселів, крім випадків, що чітко визначені законодавством.
До них відносяться такі випадки:
- якщо у векселі не вказано строк платежу, то вексель розглядається як такий, що підлягає оплаті за вимогою;
- якщо відсутнє повне визначене місце платежу, то місце, зазначене поряд з найменуванням платника (в переканому), чи місце складення документа (в простому векселі) вважається місцем платежу, а водночас і місцем знаходження платника векселедавця для простого векселя;
- вексель, в якому не вказано місце його складання, вважається складеним у місці, зазначеному поруч із найменуванням векселедавця.
Наступною умовою вчинення протесту векселів є встановлення суб'єктів вексельного обігу. Це необхідно для того, щоб визначитися, хто має право звернутися до нотаріуса за опротестуванням векселя, який саме протест має право вчинити нотаріус і проти кого конкретний вексель протестується.
Векселі можуть бути видані лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Міністерства фінансів, Національного банку та комерційних банків України [2].
Перш ніж вчиняти нотаріальну дію, нотаріус має визначити можливість прийняття поданих документів до свого провадження. Для цього спершу слід ознайомитися з матеріалами конкретної справи. У процесі підготовки до вчинення нотаріальної дії потрібно перевірити повноваження особи, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням протесту векселя.
Потім слід уважно вивчити правильність оформлення самого векселя, перевірити наявність на ньому всіх необхідних реквізитів, перевірити строки звернення за опротестуванням і місце вчинення цієї нотаріальної дії.
Опротестування векселя як нотаріальну дію може вчинити як державний, так і приватний нотаріус. Вчинення цієї нотаріальної дії має чітко визначене місце її вчинення. Протест векселя про несплату вчиняється нотаріусом за місцем платежу, а протест векселя про неакцепт та недатування акцепту - за місцезнаходженням платника.
Для вчинення протесту про несплату вексель приймається нотаріусом наступного дня після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12-ої години наступного після цього строку дня.
Вексель може бути прийнятий для вчинення протесту про неакцепт протягом строків, встановлених для пред'явлення до акцепту чинним законодавством, а якщо вексель був пред'явлений до акцепту в останній день строку, то не пізніше 12-ої години наступного після цього строку дня. Якщо векселедержатель пропустив строки звернення за опротестуванням, нотаріус не має права прийняти вексель до свого провадження [3].
Якщо подані всі потрібні документи, визначена територіальна компетенція нотаріуса по вчиненню цієї дії, визначено, що векселедержатель не пропустив встановлені для опротестування строки, нотаріус приймає вексель до свого провадження.
Про прийняття векселя нотаріус видає квитанцію.
У провадженні нотаріуса залишається вексель, заява уповноваженої особи як підстава для вчинення нотаріальної дії, опис векселя, у якому зазначається векселедавець та його юридична адреса, перелік інших осіб, зобов'язаних за векселем, причина видачі та індосування векселя, строк платежу за векселем, сума платежу, причини опротестування та ін. Якщо місце знаходження платника невідоме, векселедержатель вказує про це у поданому нотаріусу описі.
Після прийняття векселя до провадження починається робота нотаріуса з векселем.
Нотаріус в день прийняття векселя до протесту пред'являє платнику або доміциліанту (особі, яка оплачує доміцильований вексель) вимогу про оплату (або акцепт) векселя.
Якщо вексель протестується в неплатежі, то нотаріус повинен вимагати від особи, проти якої протестується вексель, оплатити суму, на яку він виданий. Якщо вексель протестується в неакцепті, то нотаріус висуває вимогу акцептувати вексель. Якщо вексель протестується в недатуванні акцепту, нотаріус вимагає приставити дату на акцепті. Таке повідомлення нотаріус може здійснити особисто, з'явившись до особи, проти якої протестується вексель, або скориставшись поштовим або телеграфним зв'язком, або технічними засобами. Основним моментом повідомлення є надання можливості особі, проти якої протестується вексель, заявити щодо виконання зобов'язання у разі, якщо воно дійсно виконане.
На практиці нотаріуси, пред'являючи вимоги, найчастіше користуються телеграфним зв'язком зі зворотним повідомленням. За такої умови у нотаріуса є документ - повідомлення про вручення телеграми. Якщо нотаріус особисто пред'явив зазначені вимоги про вручення повідомлення він вимагає проставлення відміток у розносній книзі нотаріуса [3].
Залежно від дій, що вчиняє особа, проти якої протестується вексель, нотаріус визначає напрям подальшого провадження у справі.
Якщо платник (доміциліант) оплатить вексель, нотаріус, не вчиняючи протесту, повертає вексель особі, яка оплатила вексель з написом на самому векселі про одержання платежу та інших сум. Напис вчиняється за текстом, передбаченим у ф. 59 "Форми реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів, написів на угодах і засвідчуваних документах", затвердженої наказом Міністра юстиції України від 7 лютого 1994 р. за № 7/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 березня 1994 р. за № 38/247.
Якщо платник зробив відмітку про акцепт на переказаному векселі, вексель повертається векселедержателю без протесту.
У разі відмови платника (доміциліанта) оплатити або акцептувати вексель, або якщо він не з'явився до нотаріуса, нотаріус складає акт про протест стосовно несплати чи не-акцепту за встановленою формою та робить відповідний запис у реєстрі та відмітку про протест щодо несплати чи не-акцепту на самому векселі.
Якщо місце знаходження платника невідоме, протест векселя вчиняється без пред'явлення вимоги про оплату або акцепт векселя з відповідною відміткою в акті про протест та в реєстрі нотаріальних дій. Процес опротестування векселя має досить чітко встановлені строки.
Ці строки передбачені Положенням про переказний та простий вексель.
Протест у неплатежі переказного векселя терміном на певний день чи у такий-то час від складання або подання має бути вчинений в один із двох робочих днів, що слідують за днем, в який переказний вексель підлягає оплаті. Якщо це вексель строком по пред'явленню, протест вчиняється в строки, встановлені для пред'явлення до акцепту.
Опротестований вексель видається векселедержателю або уповноваженій особі.
2. Посвідчення факту, що громадянин є живим
Державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси та консульські установи можуть посвідчувати певні безспірні юридичні факти, в яких можна пересвідчитися безпосередньо.
Це - посвідчення факту, що громадянин є живим.
Для порушення цього нотаріального провадження достатньо усної заяви громадянина про посвідчення факту.
Необхідні документи:
- Паспорт або замінює його документ;
- Для неповнолітніх згоду на посвідчення факту його законних представників.
Посвідчення факту знаходження громадянина в живих може виявитися доцільним у випадках, коли один громадянин виплачує другому певну грошову суму (аліменти, відшкодування заподіяної шкоди і т.д.), і при цьому від реципієнта довгий час не було жодних звісток. Щоб визначити, чи потрібно продовжувати виплати, проводиться нотаріальне посвідчення факту знаходження громадянина в живих [6].
Засвідчувати факт знаходження громадянина в живих мають право державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, а також консульські установи.
Для посвідчення цього факту особа, перебування в живих якого засвідчується, має особисто надати нотаріусу документ, що підтверджує його особу. В результаті цього нотаріус видає громадянину відповідне свідоцтво, обов'язковими елементами якого є дата та час явки особи, а також адресу та назву закладу, де засвідчується факт, у випадку, якщо це відбувалося не на робочому місці нотаріуса (наприклад, в лікувальному закладі).
Для посвідчення факту перебування в живих неповнолітнього, крім особистої явки самого неповнолітнього, необхідно участь його законних представників (батьків, усиновителів або опікунів). Якщо неповнолітньому ще не виповнилося 15 років, засвідчення факту його знаходження в живих здійснюється нотаріусом на прохання її законних представників. Якщо ж особі від 15 до 18 років, цей факт завіряється за його власною прохання, але за письмовою згодою її законних представників. При цьому згода обов'язково має бути викладено в письмовій формі у вигляді заяви, а справжність підписів представників на заяві повинна бути засвідчена нотаріусом, установою, організацією або підприємством, в якому вони навчаються або працюють, житлово-експлуатаційної організацією за місцем їх проживання або адміністрацією лікувально - профілактичного закладу, в якому вони проходять лікування. Посвідчення підпису законних представників не потрібно у випадку особистої подачі нотаріусу заяву про згоду на посвідчення факту перебування неповнолітнього в живих. У свідоцтві, що видається за результатом посвідчення факту перебування неповнолітнього в живих, зазначаються також дані про законному представника, у супроводі якого з'явився неповнолітня.
На підтвердження факту, що громадянин є живим, нотаріус видає свідоцтво [4].
У свідоцтві обов'язково вказуються дата і точний час, коли громадянин особисто з'явився до нотаріуса. У разі встановлення факту, що громадянин є живим, поза приміщенням державної нотаріальної контори чи приміщенням, що є робочим місцем приватного нотаріуса, останній зобов'язаний вказати у свідоцтві, що він посвідчив цей факт особисто, з'явившись за зазначено адресою в зазначений час. Якщо факт посвідчується в лікувальній установі, то у свідоцтві треба вказати не лише точну адресу, а й повне найменування установи.
Крім того, у свідоцтві обов'язково повинно бути вказано, в супроводі кого саме з законних представників неповнолітній з'явився до нотаріуса.
Висновки
Протест векселя про несплату вчиняється як щодо простого, так і щодо переказного векселя. Протест векселя про неакцепт і протест векселя про недатування акцепту можливі лише стосовно переказного векселя.
У разі, якщо нотаріусу пред'явлено документ, у якому відсутні будь-які обов'язкові для простого та переказного векселів, то вказані векселі не мають сили простого чи переказного векселів, крім випадків, що чітко визначені законодавством.
Умовою вчинення протесту векселів є встановлення суб'єктів вексельного обігу. Це необхідно для того, щоб визначитися, хто має право звернутися до нотаріуса за опротестуванням векселя, який саме протест має право вчинити нотаріус і проти кого конкретний вексель протестується.
Законодавством передбачено, що використовувати векселі, виступати векселедавцями, акцептантами, індосантами та авалістами можуть тільки юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які визнаються такими відповідно до чинного законодавства. Отже нотаріус має перевірити факт, щоб у вексельному обігу щодо поданого йому векселя беруть участь лише юридичні особи.
На підтвердження факту, що громадянин є живим, нотаріус видає свідоцтво.
У свідоцтві обов'язково вказуються дата і точний час, коли громадянин особисто з'явився до нотаріуса. Крім того, у свідоцтві обов'язково повинно бути вказано, в супроводі кого саме з законних представників неповнолітній з'явився до нотаріуса.
Використана література
1. Молдаван В.В. Правоохоронні органи: Опорні конспекти: - К. - Юмана. - 1998
2. Радзієвська Л.К., Пасічник Г.С. Нотаріат в Україні: Навч. посібник. - К.: Юрінком, 2000
3. Фурса С.Я., Фурса Є.І. Натаріат в Україні. Загальна та особлива частина. Навч. посібник. - К.: Вентурі, 2003.
4. Про нотаріат: Закон України - ВРУ 2001 із змінами і доповненнями
5. Цивільний кодекс України: Прийнятий 16 січня 2003 р. - К.: Кондор, 2003. - 400 с.
6. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Посібник. - 5-е вид., зі змінами. - К.: Атіка, 2001. - 176 с.
7. Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні: Навч. посібник / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка; За відп. ред. Л.К. Радзієвської. -- К.: Юрінком Інтер, 2001. -- 525 с.
8. Фурса С. Правова концепція нотаріальної діяльності щодо охорони прав громадян // Право України. - 2000. - № 6. - С. 101-104.
9. Фурса С.Я. Нотаріальний процес: Теоретичні основи. - К.: Істина, 2002. - 320 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Права і обов'язки учасників вексельного обігу в Україні, його норми і правила. Складові системи вексельного права. Предмет векселя, особливість його обігу. Передача простого векселя особам, з якими векселедавець не пов’язаний господарськими відносинами.
контрольная работа [25,6 K], добавлен 09.07.2012Вексель як цінний папір, його властивості. Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні. Принципи вексельного права. Можливість передачі та переуступки векселя. Типи та форми індосаменту і цесії, характерні особливості індосаменту, основні функції.
контрольная работа [34,7 K], добавлен 09.07.2012Процесс становления и развития векселя. Содержание векселя как ценной бумаги. Основные теории вексельного права. Российское законодательство в регулировании вексельных отношений. Признаки (свойства) векселя. Функция векселя как платежного средства.
курсовая работа [55,4 K], добавлен 27.10.2015Понятие векселя в российском гражданском праве. Основные участники вексельного правоотношения. Форма и реквизиты векселя. Передача прав по векселю посредством передаточной надписи. Соотношения векселя и цессии. Обращение унаследованного векселя.
дипломная работа [70,1 K], добавлен 18.07.2010История развития и источники вексельного законодательства. Особенности векселя как ценной бумаги. Принадлежности и форма векселя, виды и реквизиты. Право передачи векселя по индоссаменту. Цессия векселя, передача прав по векселю в порядке наследования.
дипломная работа [103,5 K], добавлен 26.06.2010Поняття і характерні риси кодифікації, її види та особливості. Форми та ознаки кодифікаційних актів. Аналіз законодавчої діяльності Верховної Ради України, проблеми упорядкування національного законодавства. Основні напрями кодифікації міжнародного права.
курсовая работа [36,1 K], добавлен 21.11.2013Особенности векселя как ценной бумаги. Виды, формы и реквизиты векселей. Сущность, правовая природа и функции индоссамента. Передача векселя в порядке общегражданской уступки права. Депозитарный учет векселя и особенности его передачи через депозитарий.
дипломная работа [98,6 K], добавлен 26.06.2010Поняття нотаріальних дій, місце і строки їх вчинення, підстави відкладення та зупинення. Особливості встановлення та перевірки осіб, що звернулись за вчиненням нотаріальних дій. Порядок та правила підписання нотаріальних документів та сплати мита.
курсовая работа [122,4 K], добавлен 29.01.2011Злочини проти власності та боротьба з ними як одна з найактуальніших проблем сучасної юридичної практики. Загальна характеристика розбою як однієї з форм розкрадання, його основні риси і способи здійснення. Ознаки, характерні риси кваліфікованого розбою.
курсовая работа [66,6 K], добавлен 16.05.2010Загальні засади спадкування, основні аспекти спадкування за законом, його суб’єктний склад і особливості за новим Цивільним кодексом України. Основні риси спадкування за заповітом. Аналіз здійснення права на спадкування та оформлення спадщини за законом.
дипломная работа [146,6 K], добавлен 20.10.2011