Вимога пристібатися ременями безпеки в автомобілях не вторгається у приватне життя. Тут проводиться аналогія з технікою безпеки у промисловості й обов'язок для людей користуватися пішохідними і підземними переходами.

У справі, коли розумово неповноцінному правопорушнику був призначений попечитель, що міг дати згоду на лікування від його імені, не було установлене вторгнення в приватне життя. Втручання визнали обґрунтованим заради запобігання злочинів і заворушень (інакше позивач міг становити небезпеку для своїх наглядачів).

Навіть якщо держава не вторгається у приватне життя чи фізичну або моральну цілісність особи, на ній (державі) може лежати позитивне зобов'язання у захисті осіб від вторгнення в їхнє приватне життя з боку інших. У справі Клааса (Klaas), де мова йшла про насильницький арешт матері на очах дитини, Суд визначив, що факти, на які покладалася дитина, не були встановлені, і тому скарга за статтею 8 була безпідставною. Суд не вдавався в суть справи.

Суд вважає, що обов'язкове медичне втручання, навіть якщо воно носить незначний характер, є втручанням у приватне життя. Обґрунтованим було визнане взяття обов'язкового аналізу сечі на наркотики у в'язницях. Суд вирішив, що це необхідно для запобігання заворушень і злочинів (може виправдати більш значне втручання у життя вільних громадян - обґрунтоване розходження). Обов'язковий аналіз крові водія, що знаходиться під дією алкоголю, є обґрунтованим як необхідний захист прав і свобод інших людей.

Інший приклад - добровільна державна вакцинація. Батьки, чиї діти в результаті одержали ускладнення на мозок чи померли, звернулися зі скаргою на порушення статті 8. Суд не визнав вакцинацію втручанням: держава почала розумні запобіжні заходи, навіть якщо зацікавлені особи не мали всіх наукових даних, що дозволяють оцінити можливий ризик. Не встановлено, що держава пов'язана яким-небудь загальним зобов'язанням за статтею 8 у наданні певної докладної інформації про вакцини чи протипоказання. Проведення за судовим рішенням аналізу крові на визначення батьківства було визнано обґрунтованим для захисту прав і свобод інших людей.

Ще приклад: батьки були оштрафовані за відмову піддати своїх дітей тестуванню на туберкульоз і направити дітей на флюорографію. Це було визнано втручанням у приватне життя, однак сумісним із загальним інтересом захисту здоров'я: позивачі не продемонстрували шкідливих наслідків, що стосуються справи.

Постанова про психіатричне обстеження осіб, яким було висунуто кримінальне обвинувачення, було визнано необхідним втручанням, що обґрунтоване метою запобігання злочинів.

Висновки

Хоча основною метою статті 8 є захист людей від свавільного втручання з боку державної влади, вона не просто вимагає від держави утримуватися від такого втручання. Крім цього негативного зобов'язання у ефективній повазі «приватного» життя можуть існувати і позитивні зобов'язання. Прецедентне право вказує на те, що держава, яка приєдналася до Конвенції, повинна не тільки обмежувати власне втручання межами статті 8 (насамперед, негативне зобов'язання), але від держави може також вимагатися захист можливості користуватися цими правами і забезпечення поваги до цих прав і свобод у внутрішньому законодавстві.

Ці зобов'язання можуть вимагати заходів, що спрямовані на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин людей між собою. Однак поняття «повага» не має точного визначення. Щоб визначити, чи існує таке зобов'язання, потрібно враховувати справедливий баланс між загальним інтересом і інтересами особистості. При цьому державі в будь-якому випадку надані межі розсуду для ухвалення рішення про те, чи повинна вона виконувати таке зобов'язання, і якщо так, то як саме.

На державі також лежить зобов'язання не допустити витік у засоби масової інформації відомостей, що торкаються приватного життя громадян. З цього приводу повинні бути надані належні гарантії. Якщо витік відбудеться, держава повинна ефективно розслідувати ситуацію.

Використана література

1. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянки Дзюби Галини Павлівни щодо офіційного тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України та ст. 248 (2) ЦПК України // Вісник Конституційного Суду України. - 1998. - №2; Рішення Конституційного Суду України за конституційним зверненням громадянки Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення ст. 55, 64, 124 Конституції України // Вісник Конституційного Суду України. - 1998. - №1.

2. Clapham A. Human Rights in the Private Sphere. - London, 1993.

3. 20 New Encyclopedia Britannica. - Oxford, 1992.

4. Рабінович С.П.Тора // Права людини і громадянина: проблеми реалізації в Україні. - К., 1998.

5. Macdonald R. St.-J., Matscher F., Petzold H. European System for the Protection of Human Rights and Liberties. - Bordrecht, 1993.

6. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. - К., 1995.

7. Гомиен Д. Коментарий к Европейской Конвенции о защите прав человека. - Совет Европы, 1995.

8. Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. - Львів, 1996.

9. Новицкий М. Что такое права человека? // Заметки о правах человека и мониторинге прав человека. - Варшава, 1997;

10. Осятинський В. Введение в концепцию прав человека // Заметки о правах человека и мониторинге прав человека. - Варшава, 1997.

11. Рішення Європейського суду з прав людини

Размещено на Allbest.ru