Система господарського законодавства та проблеми її удосконалення

1

17

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система господарського законодавства та проблеми її удосконалення

Зміст

Вступ 3

1. Поняття та ознаки господарського законодавства 4

2. Особливості і види господарсько-правових норм 7

3. Система господарського законодавства та проблеми її удосконалення 10

Задача 16

Висновки 17

Список використаної літератури 18

Вступ

Розвиток економічних взаємовідносин природно вимагав певної регламентації та систематизації цих відносин як в рамках окремо взятої держави, так і в міждержавних стосунках. На початкових етапах розвитку така регламентація стосувалась лише безпосередніх суб'єктів економічних взаємовідносин, серед яких держава відігравала незначну роль внаслідок недостатньо чіткої вираженості її регулятивних функцій. В подальшому держава стала представляти собою більш централізовану систему, що зумовило розвиток її регулятивних функцій, це привело до того, що вона стала виступати в якості учасника усіх економічних процесів, які відбуваються в її рамках. Відповідно до цього постала необхідність розробки певних механізмів управління усім спектром господарських взаємин. Сукупність таких механізмів і представляє собою зміст поняття господарського права, яке в загальному випадку складається з правових норм і правових інституцій, за допомогою яких держава забезпечує загальноекономічний порядок, що полягає в регулюванні організаційних та підприємницьких відносин на ринку.

Зрозумілим є той факт що в певних регіонах, державах під поняттям господарського права розуміють не одне і те ж, що зумовлено перш за все як особливостями суспільного розвитку тієї чи іншої держави загалом, так і відповідними особливостями розвитку господарських взаємин зокрема. Хоча в загальних рисах такі розбіжності не несуть в собі суттєвої різниці.

1. Поняття та ознаки господарського законодавства

Оскільки господарське право в загальному випадку представляє собою механізм регулювання взаємовідносин переважно економічного характеру, то розвиток першого тісно пов'язаний із розвитком економічної системи.

Поняття "господарського права" відображає в юридичній науці цілу сукупність явищ. Найчастіше його застосовують для позначення однієї з юридичних наук, яка спеціалізується на дослідженні проблем господарської діяльності або проблем правового забезпечення економіки. Поняття господарського права є загальним і включає в себе такі поняття як підприємницьке право, комерційне право, торговельне право, банківське право тощо. Терміном "господарче право" в науковій літературі позначають одну з галузей законодавства -- господарче законодавство. Проте господарче право та господарче законодавство є різними правовими явищами. Господарче право становить сукупність правових норм, що регулюють господарські відносини1¹ Правові основи підприємницької діяльності/ За ред. В.І. Шакуна,- К.:Правові джерела, 1997,-779..

Господарче законодавство є зовнішнім виразом господарчого права, сукупністю господарчо-правових нормативних актів. Їх ще називають джерелами господарчого права. Проте поняття джерела права ширше, ніж законодавства, про господарче право говорять як про систему норм, що регулюють господарювання, організацію та здійснення господарської діяльності.

Загалом можна сказати так: те, що у нас називають господарчим правом, у зарубіжній літературі називають по-різному. Одні також говорять про господарче право, інші про економічне право, про публічне господарче право, про комерційне право, про торговельне право, про ділове право, про право управління економікою.

Всі ці поняття мають чимало спільного, а проте не зовсім тотожні. В Україні поняття господарчого права як сукупності норм, що регулюють господарську діяльність та її організацію, охоплює все те, що включають у себе перелічені поняття, та все те, що у зарубіжних країнах становить правове забезпечення державного регулювання економіки.

Так, Ф. Ріттнер вважає, що господарче право складається з правових норм і правових інституцій, за допомоги яких держава забезпечує загальноекономічний порядок, що полягає в регулюванні організаційних та підприємницьких відносин на ринку.

А угорський правознавець Дьєрдь Кальман у виданій 1982 року монографії "Право угорського управління економікою" виокремлює у західному господарчому праві три напрямки:

господарче право є сукупністю правових норм, що регулюють порядок розв'язання конфліктів між підприємствами та державою, між підприємствами та трудящими. Центральне місце у ньому посідає економічне державне конституційне право;

господарче право ототожнюється з правом підприємства, яке включає право державного керівництва економікою, основне право внутрішньої організації підприємства як загальне господарче право, спеціальні правила, що стосуються окремих галузей економіки;

господарче право являє собою галузь права, що регулює відносини мікроекономіки. Воно має самостійний предмет регулювання та своєрідний метод, який складається з елементів, характерних для публічного та приватного права. Цивільне та торговельне право до нього не включаються, оскільки вони регулюють відносини макроекономіки. Таке розуміння господарчого права переважає у Франції, Англії та США.

Концепція господарчого права, яка відрізняється від концепцій, що склалися в інших країнах, сформувалася в Югославії. І. Янковець характеризує господарче право як сукупність правових норм, що визначають правовий статус організацій об'єднаної праці та інших різновидів об'єднаної праці і засоби, як і правові відносини організацій об'єднаної праці та інших суб'єктів, які беруть участь у господарській діяльності. До господарських він зараховує правові відносини, які мають господарський характер. Наприклад, банківська справа. Предметом господарчого права є два різновиди правових норм. До перших належать правила, що визначають правовий статус організацій об'єднаної праці та інших різновидів об'єднаної праці, до других -- правила, які регулюють відносини організацій об'єднаної праці з іншими суб'єктами, що беруть участь у господарській діяльності. На його думку, до господарчого права можна віднести й ті норми, які визначають правовий статус фізичних осіб, що професійно займаються господарською діяльністю.

У господарчому праві є два розділи: господарче статусне право та договірне господарче право. У першому розділі визначаються правовий та майновий статус організацій об'єднаної праці, головні принципи їхньої діяльності, роль керівних органів, самоврядування трудящих, регулюються відносини організацій об'єднаної праці з громадськими органами (громадський контроль цін, планування тощо). Другий розділ охоплює відносини, які мають господарчо-правовий характер, і, в свою чергу, підрозділяється ще на три частини: договори у господарстві (обіг товарів та послуг), кредитна та банківська справа, гарантії по цінних паперах (вексель, чек, ломбард, які засвідчують папери).

Узагальнюючи наукові погляди з цієї проблеми, можна сказати, що було сформульовано три концепції:

господарські відносини регулюються самостійною галуззю права;

господарські відносини регулюються специфічною комплексною галуззю права;

господарські відносини регулюються підгалуззю адміністративного та підгалуззю цивільного права1¹ Мартемьянов В. С. Хозяйственное право: Курс лекций. Т. 1. Общие положения.- М.: Издательство МГУ, 1994, - 566 с.

2. Особливості і види господарсько-правових норм

Узагальнюючи наукові погляди та міркування, висловлені у вітчизняній та зарубіжній літературі, слід зробити висновок, що господарська діяльність може розглядатися в широкому та вузькому розумінні. Господарська діяльність у широкому розумінні має економічний і соціальний зміст, а у вузькому -- тільки економічний зміст.

Нечіткість кордонів між виробничою та невиробничою сферами, економічним та соціальним змістом господарської діяльності виявляється у відсутності однакової наукової термінології. Так, господарська діяльність у вітчизняних наукових джерелах може називатися економічною, підприємницькою, комерційною.

Ще більші утруднення виникають при порівнянні вітчизняної термінології з термінологією, яку використовують у зарубіжних джерелах.

Загалом у західному правознавстві поняття "комерційна діяльність", "економічна діяльність", "підприємницька діяльність" використовують у значеннях, які близькі до тих, що у вітчизняній літературі узагальнюються поняттям "господарська діяльність"1¹ Комаров В. В. Международный коммерческий арбитраж.-Харьков, 1995..

У сфері економіки виникають і функціонують різноманітні відносини, пов'язані з господарською діяльністю. Зокрема, держава здійснює функції загального управління економікою. З цією метою у центрі і на місцях діють органи державної виконавчої влади -- міністерства, державні комітети, відомства. Отже, у народному господарстві складаються управлінські відносини між цими органами і підприємствами. Ці відносини регулюються адміністративним правом, тобто є адміністративними правовідносинами.

У народному господарстві застосовується наймана праця робітників і службовців. Відносини щодо організації її застосування, оплати праці, часу праці і відпочинку, гарантій та компенсацій тощо регулює трудове право.

Господарюючі суб'єкти в процесі господарювання володіють і користуються природними ресурсами. Відносини щодо природокористування регулюються природоресурсовими галузями права (земельне, водне, гірниче, лісове, екологічне і т.ін).

Господарюючі суб'єкти формують з прибутку і використовують власні фінансові ресурси, є платниками податків тощо. Отже, вони є суб'єктами фінансових правовідносин.

Між підприємствами, підприємцями та громадянами виникають майнові відносини щодо задоволення особистих потреб громадян у товарах, роботах, послугах. Ці відносини регулює цивільне право.

Визнавати всі перераховані відносини господарськими, як це іноді робиться в літературі, означало б, що спеціальної категорії господарських відносин взагалі не існує. Перераховані відносини об'єктивно необхідні для здійснення господарської діяльності. Але за своєю економічною природою вони не є господарськими відносинами. Ці відносини лише створюють організаційні, матеріальні, фінансові та інші передумови функціонування господарських відносин. Господарсько-правова концепція визначає господарські відносини у власному (спеціальному) розумінні.

А саме: господарськими є відносини між господарюючими суб'єктами (підприємствами, підприємцями) і органами управління, які складаються у процесі організації і здійснення господарської діяльності. Господарські відносини як предмет регулювання складаються лише з двох елементів -- організаційного (організація виробництва, обігу) і майнового. Сукупність господарських відносин у такому вузькому розумінні є предметом господарського права. За предметом у такому розумінні господарське право вирізняється з інших галузей права, норми яких діють у народному господарстві.

Господарські відносини мають певні ознаки. Насамперед, це обмежене, порівняно з цивільним правом, коло суб'єктів. Такими суб'єктами є: господарські організації, створені для безпосередньої господарської діяльності і зареєстровані як юридичні особи; державні і недержавні органи, які здійснюють управління економікою (міністерства, держкомітети, господарські об'єднання, управління тощо); структурні підрозділи господарських організацій, наділені компетенцією щодо здійснення господарської діяльності; фізичні особи, офіційно зареєстровані у статусі підприємців; державні і громадські установи та організації, шо є споживачами продукції (товарів), робіт, послуг1¹ Хозяйственное право. Учебник для вузов. Т. 2 / Отв. ред. проф. В. С. Мартемьянов. -- М.: БЕК, 1994.. Особливим суб'єктом господарських відносин є держава, від імені якої діють її органи.

Характерною ознакою господарських відносин є поєднання в них організаційних і майнових елементів. Таке поєднання викликане тим, що однією з правових підстав виникнення та функціонування господарських правовідносин між господарюючими суб'єктами та їх контрагентами є акти планування (ст.152 ЦК УРСР), зокрема, державні контракти, державні замовлення. Правовою підставою виникнення господарських правовідносин є рішення їх суб'єктів укласти відповідний договір (п.1 ст-21., п.2 ст.22 Закону «Про підприємства в Україні»). Ці рішення ґрунтуються на планах підприємств (плани економічного і соціального розвитку, бізнес-плани). Третя ознака господарських відносин -- їх матеріальний зміст, тобто суспільне виробництво і реалізація (оборот) господарюючими суб'єктами продукції (виконання робіт, надання послуг).

За наведеними ознаками господарських відносин можна розмежувати предмети регулювання цивільного і господарського права. Отже, норми цивільного права універсальні і поширюються на фізичних і юридичних осіб незалежно від діяльності, якою вони займаються. Норми господарського права спеціальні в тому розумінні, що діють лише стосовно юридичних осіб, їх структурних підрозділів, окремих підприємців, які здійснюють суспільну господарську Діяльність і споживають її результати. Тобто, предмет господарського права вужчий від предмета цивільного права. Цивільне право складається з норм однієї галузі, які на засадах юридичної рівності суб'єктів регулюють майнові і особисті немайнові відносини; господарське право з точки зору законодавства є комплексною галуззю. Воно грунтується на загальних нормах цивільного права про правоздатність юридичних осіб, зобов'язаннях та нормах про окремі види господарських договорів. В господарському праві об'єднуються також ті норми адміністративного, фінансового та інших галузей права, які регулюють господарську діяльність підприємств та інших господарюючих суб'єктів.

Сукупність господарських відносин, які складаються між господарюючими суб'єктами, їх контрагентами, органами управління в процесі організації і здійснення господарської діяльності: виробництва і реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, -- становить предмет господарського права.

3. Система господарського законодавства та проблеми її удосконалення

Господарське право має бути визначене, насамперед, за предметною ознакою, тобто за сукупністю суспільних відносин, що регулюються нормами господарського права. В такому контексті господарське право є системою норм, які регулюють господарські відносини, відносини, в які вступають організації, підприємці в ході своєї господарської діяльності. Господарські відносини у сфері економіки України складають предмет господарського права.

Поняття господарська діяльність визначається на підставі ст.1 Закону України «Про підприємництво» та ст.ст. 1, 20-22 Закону «Про підприємства в Україні» Господарська діяльність як предмет господарського права -- це виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг з метою одержання прибутку. Здійснюють її господарюючі суб'єкти -- власники або володільці основних фондів і оборотних коштів. Підприємства -- суб'єкти господарського права можуть здійснювати всі види господарської діяльності, які не заборонені законодавством України і не суперечать їх статутам (ст.1 Закону «Про підприємства в Україні»)1¹ Правові основи підприємницької діяльності/ За ред. В.І. Шакуна,- К.:Правові джерела, 1997,-779.

У існуючій системі права в нашій країні не виділене господарське право. Воно формується з норм різноманітних галузей права, переважно, таких, як цивільне, трудове, адміністративних, екологічних, фінансових, земельних і митне, а також із відособлених елементів господарського права, що регулюють господарські правовідносини. Ряд підгалузей і інститутів права одночасно належать як відповідної галузі права, так і комплексному господарському праву (наприклад, акціонерне право в складі цивільного права, податкове право в складі фінансового права, арбітражне процесуальне право в складі процесуального права і т.п.)1¹ Комаров В. В. Международный коммерческий арбитраж.-Харьков, 1995..

Останнім часом із розвитком підприємництва утворяться нові підгалузі різноманітних галузей права, норми яких поширюються на специфічні області діяльності. Так, наприклад, комерційне право, сукупність норм якого утвориться переважно з норм господарського, цивільного і фінансового галузей права, а також із специфічних правових норм, характерних для правовідносин учасників комерційної діяльності.

Основною сферою комерційного права є правовідносини, що укладаються в процесі діяльності, безпосередньо спрямованої на одержання прибутку:

діяльність на товарних ринках (купівля-продаж в інтересах матеріально-технічного постачання виробництва і збуту виготовленої продукції);

діяльність по експорті й імпорту товарів;

діяльність на фондових ринках (купівля-продаж акцій, облігацій і інших цінних паперів);

діяльність у вільних економічних зонах і в офшорних зонах;

посередницька діяльність, що приносить прибуток.

Під системою розуміється складноорганізована сукупність елементів, об'єднаних різноманітними зв'язками і взаємовідносинами, що переслідує певні цілі.

Під системою права розуміється історично сформована сукупність норм, інститутів і галузей (підсистем) права, обумовлених характером регульованих суспільних відносин і їхнього розвитку1¹ Мартемьянов В. С. Хозяйственное право: Курс лекций. Т. 1. Общие положения.- М.: Издательство МГУ, 1994, - 566 с..

Первинним елементом системи права є норма права - правове розпорядження, в зміст якого входять:

гіпотеза - указівка конкретних обставин, при яких дана норма набирає чинності;

диспозиція - вказівки на правила поводження суб'єктів, перерахованих у гіпотезі;

санкція - можливе заохочення або покарання, що спонукає суб'єктів діяти відповідно до правил, приведеними в диспозиції.

Правовий інститут - первинна правова структура, де правові норми групуються по їхньому юридичному утриманню. Правовий інститут регулює визначений вид однорідних відношень (наприклад, відношення власності; відношення, що виникають при купівлі і продажі; процедури створення, реорганізації і ліквідації юридичної особи і т.п.).

У основу підрозділу права на окремі частини призначений матеріальний критерій - характер суспільних відносин, підметів правовому регулюванню, тобто предмет правового регулювання (у загальному випадку - об'єкт управління).

Головною галуззю права є державне або конституційне право. Воно включає правові норми й інститути, що регулюють устрій держави, принципи і функції діяльності органів, закріплює права, свободи й обов'язку держави й особистості, порядок обрання представницьких органів влади і т.д. Ці норми знаходять своє вираження в Конституції.

Предмет господарського права має ряд особливостей, що повинні бути враховані при визначенні методу правового регулювання. До них відносяться:

широка розмаїтість реальних господарських відношень, що мають місце в силу розмаїтості діяльності суб'єктів господарювання, що беруть участь у цих відношеннях, а також у силу розмаїтості науково-технічного, економічного, соціального й організаційного потенціалів цих суб'єктів;

самостійність суб'єктів господарювання у виборі і визначенні організаційно-правової форми підприємства, характеру діяльності, асортименту що випускається продукції і послуг, ринків постачання і збуту, виробничої кооперації, системи управління, стратегії розвитку і т.п.;

ринковий характер відношень між суб'єктами господарювання;

організація діяльності і управління на основі різноманітних по своїй природі механізмів;

можливість створення суб'єктами господарювання власних (акціонерних) механізмів взаємодії і їхній посилення в міру розвитку акціонерного підприємництва.

Все це не дозволяє вбудувати правове регулювання в рамки якогось одного методу. Та й сама галузь господарського права має комплексний характер і, отже, їй властиві методи, використовувані в інших галузях права.

Метод господарського права повинний забезпечувати1¹ Мамутатов В.К., Чувпило О.О. Господарче право зарубіжних країн.- К.: Ділова Україна, 1996,- 351 с.:

1. Трансформацію правовідносин у мотивацію діяльності й у впливи економічної, організаційно-адміністративної і політичної природи відповідно до природи чинників, на які здійснюються ці впливи;

2. Різноманітні режими впливу: владні або диспозитивні (що не передбачає покарання, або заохочення) впливи. Останнє реалізується у формі договірних або раціональних відношень, установлюваних самими суб'єктами господарювання відповідно до рекомендацій правової норми;

3. Правовий характер впливу, що виражається у формі дозволу, або (і) розпорядження, або (і) заборони, які містяться в правовій нормі.

Цим вимогам до методу правового регулювання відповідає просторова модель впливу на предмет регулювання (об'єкт управління), проходження якої забезпечує різноманітність правових впливів і їхній синтез у правовий механізм у складі комплексного механізму управління.

Розмаїтість правових впливів створює можливість формування альтернатив у господарських правовідносинах. У силу цього правове регулювання набуває ітеративний характер. З встановленням реальних господарських відношень провадиться добір правових норм, якими керуються суб'єкти цих відношень і, таким чином, визначається одна з альтернатив правовідносин. При цьому може понадобитися коригування реальних господарських відношень. Доцільно при формуванні пари (реальні господарські відношення, господарські правовідносини) сформувати ряд альтернатив і вибрати найбільше раціональну з них. Далі відповідно до обраної альтернативи необхідно включити сформовані правовідносини в комплексний механізм управління і визначити управляючі впливи мотиваційного, економічного, організаційно-адміністративного і політичного характеру. Чим ширша і різноманітніша сукупність чинників, властивим реальним господарським відношенням, тим різноманітнішою повинна бути природа впливів. Оволодіння цим мистецтвом можливо лише в тому випадку, якщо менеджер засвоїть метод синтезу основних категорій управління в складні категорії.

Остаточно оцінку ефективності правового регулювання господарської діяльності можна дати лише по отриманому результаті (результатам), тому що в господарські відношення завжди вступає декілька суб'єктів господарювання. Якщо одержувані результати влаштовують, то задача правового регулювання виконується (виконана) успішно. Якщо ж отримані результати не влаштовують, то необхідно на наступному етапі господарської діяльності або знову переглянути правовідносини, або встановити нові господарські відношення, можливо, з іншими суб'єктами господарювання.

Не виключено, що деякі існуючі господарські правові норми не дозволяють одержати потрібний господарський результат, тому що стримують (обмежують) використання наявних можливостей. У цьому випадку господарник може скористатися принципом: законно усе, що дозволяє одержати потрібний суспільно необхідний ефект і прямо не суперечить закону, господарському звичаю і нормам моральності.

Задача

При розгляді справи у господарському спорі, провадження у яких порушено ухвалою від 10 липня 2000 року, господарський суд застосував закон СРСР, прийнятий у вересні 1974 р.

Господарський суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкрутство.

Організація і діяльність господарського суду визначаються Конституцією України, Законом України "Про судоустрій", цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини за участю іноземного суб'єкта підприємницької діяльності, господарський суд може застосовувати міжнародні торгові звичаї.

Отже, якщо норма права не врегульована відповідним Кодексом, Законом чи постановою України то в розгляді справ господарським судом можуть застосовуватись норми які визначені Законами колишнього СРСР, і не суперечать чинному законодавству

Висновки

господарювання право підприємництво

В ході проведеного дослідження ми детально розглянули основні аспекти, які включає в себе зміст поняття господарського права, його принципи та роль, яку відіграє господарське право в ринковій економіці. Виходячи з цього ми можемо зробити наступні висновки:

Сучасне господарче право можна розглядати як юридичну форму розв'язання протиріч між приватними та громадськими інтересами при здійсненні господарської діяльності.

Принципами господарського права є: 1)Принцип цілеспрямування впливу на досягнення обопільних суб'єктів господарських правовідносин; 2)Принцип рівноправністі суб'єктів господарських правовідносин; 3)Принцип економічної свободи і заохочення підприємницької діяльності; 4)Принцип заохочення справедливої конкуренції; 5)Принцип комплексності державного впливу на господарські відношення; 6)Принцип законності.

Виходячи з чого можемо сказати, що в ринковій економіці методом господарського права забезпечується: 1)Трансформація правовідносин у мотивацію діяльності; 2)Різноманітні режими впливу: владні або диспозитивні впливи. 3) Правовий характер впливу.

Список використаної літератури

1. Баскакова М.А. Толковый юридический словарь бизнесмена (русско-английский, англо-русский) -- 6-е изд., пе-рераб. и доп. -- М.: Финансы и статистика, 1994.

2. Богатых Е.А. Гражданское и торговое право.-- М.: Наука, 1996.- 456 с.

3. Вінник О.М. Господарські товариства і виробничі кооперативи: правове становище.- К.Знання, 1998,- 217 с.

4. Гражданское и предпринимательское право/ Под ред. Т.В. Богачева. -- М.: Манускрипт, 1996.

5. Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні.- К.: Наукова думка, 1996,- 412 с.

6. Комаров В.В. Международный коммерческий арбитраж.-Харьков, 1995.

7. Комаров С. Ответственность в коммерческом обороте.- М.: Издательство МГУ, 1991,- 381с.

8. Круглова Н.Ю. Хозяйственное право.- М.: Русская Деловая литература, 1997,- 604 с.

9. Кузищин В.И. Античное классическое рабство как экономическая система. М., 1990.

10. Мамутатов В.К., Чувпило О.О. Господарче право зарубіжних країн.- К.: Ділова Україна, 1996,- 351 с.

11. Мартемьянов В.С. Хозяйственное право: Курс лекций. Т. 1. Общие положения.- М.: Издательство МГУ, 1994, - 566 с.

12. Основы немецкого торгового и хозяйственного права- М., 1995.

13. Правові основи підприємницької діяльності/ За ред. В.І. Шакуна,- К.:Правові джерела, 1997,-779.

14. Щербина В.С. Господарське право України.- К.:Атіка, 1999,- 335 с.

Размещено на Allbest.ru