Порядок звернення стягнення на інше майно боржника

Размещено на http://www.allbest.ru/

14

Порядок звернення стягнення на інше майно боржника

Зміст

Вступ 3

1. Порядок звернення стягнення на інше майно боржника юридичної особи 4

1.1 Загальні поняття про стягнення 4

1.2 Звернення стягнення на інше майно боржника - юридичної особи 6

2. Порядок звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи, при її реорганізації 11

Висновки 14

Список використаної літератури 16

Вступ

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV, зі змінами та доповненнями.

Виконавче провадження є сукупністю дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

1. Порядок звернення стягнення на інше майно боржника - юридичної особи

1.1 Загальні поняття про стягнення

Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби, державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, державної виконавчої служби у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.

Загальний порядок виконання рішень викладається у главі п'ятій Закону України "Про виконавче провадження".

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами, в першу чергу, звертається на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення у першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказується певний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець зобов'язується винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.

Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів зазначається певний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець звертається до органу, який видав виконавчий документ, із клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення.

Стягнення на майно боржника звертається у розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Під поняттям “майно” боржника слід розуміти як окремі речі та їх сукупність, так і всі майнові права боржника, що є у нього на момент вчинення виконавчого провадження. Дане положення, хоча й не визначається ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", прямо випливає із положення про стягнення майна, що є предметом застави і на яке поширюється дія глави 5 даного Закону. Це положення випливає із того, що майнові права боржника на отримання періодичних виплат розглядаються окремо, як друга черга і аналізується у главі 7 цього Закону.

1.2 Звернення стягнення на інше майно боржника - юридичної особи

В ч. 1 ст. 64 ст. 64 Закону України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 р. № 606-ХІV застосовується термін “майно, закріплене за боржником” у контексті можливості звернення стягнення на таке майно (за винятком майна, виключеного з обороту або обмеженого в обороті) незалежно від того, хто фактично його використовує. Дане поняття має бути конкретизованим, оскільки зазвичай вилучати можна лише те, що належить боржнику, а не те, на що мають право власності інші суб'єкти. Це положення походить зі ст. 6 Закону “Про власність” від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ, а саме: юридична особа здійснює право володіння, користування та розпорядження закріпленим за нею майном власника відповідно до свого статуту (положення).

Однак указане положення не узгоджується із загальним розумінням права власності, оскільки правом розпорядження наділяється лише власник або уповноважена ним особа, яка має відповідати перед власником і узгоджувати з ним свої дії. Якщо ж власник передає до створюваної юридичної особи належне йому майно, то він має конкретизувати свої права на нього (приблизно такої ж концепції дотримуються й інші науковці: див., наприклад, Кравчук В., Красовська А. Звернення стягнення на частку учасника у статутному фонді господарського товариства // Предпринимательство, хозяйство и право. - № 12. - 1999. - С. 41-43).

Зазвичай обмежені права не можуть бути предметом стягнення (наприклад, право довічного проживання), якщо інше не встановлено договором або заповітом. Так, якщо особа володіє правом власності на об'єкт нерухомості, вона може передати цей об'єкт в оренду, але на таке право оренди можна звертати стягнення лише в тому разі, коли власник дозволяє здійснювати продаж або укладення угод стосовно суборенди такого об'єкта. Крім цього, на право оренди можна звертати стягнення, якщо воно наперед оплачене на значний проміжок часу.

Із зазначеної вище норми випливає, що на право власності може бути звернено стягнення, незважаючи на те, що обмеженими правами на це майно можуть володіти й інші особи. Але крім зазначених вище аргументів, тут можна також застосовувати і ст. 145 ЦК, яка відокремлює оплатне відчуження від безоплатного, а саме: коли обмеженим правом на майно особи користуються на безоплатній основі, то на нього може звертатися стягнення в загальному порядку. Однак дане положення неможливо застосовувати до випадків, коли право власності заздалегідь перейшло до законного набувача або воно зумовлено взаємними зобов'язаннями. Наприклад, якщо юридична особа до звернення стягнення на майно придбала для свого працівника квартиру за власні кошти, а не за кошти стягувача, і передала її йому у власність, то право власності на квартиру не може вважатися спірним, і звертати на неї стягнення неможливо. Так само, якщо юридична особа передала у власність квартиру своєму працівнику з умовою відпрацювання на цьому підприємстві певного строку, то така угода, як правило, не може скасовуватись, якщо матеріальний стан відчужувача згодом погіршився. Це положення діятиме навіть у тому випадку, коли за угодою право власності на квартиру до відпрацювання певного строку залишатиметься за юридичною особою, оскільки воно буде обтяжене правом третьої особи - працівника.

Як бути, якщо в боржника немає наявних або безготівкових коштів, або їх недостатньо для покриття всіх видатків за рішенням суду? Відповідно до ст. 64 Закону у випадку відсутності в боржника-юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, що належить боржникові на праві власності або закріплене за ним (за винятком майна, вилученого з обороту або обмеженого в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно. На таке майно накладається арешт, і воно реалізується в наступній черговості:

- майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитному та іншому рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, а також готова продукція (товари);

- інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві;

- об'єкти нерухомого майна, верстати, устаткування, інші основні кошти, а також сировина й матеріали, призначені для здійснення провадження.

Державний виконавець, накладаючи арешт на зазначене майно, приступає до його реалізації, що здійснюється відповідно до правил про зазначену черговість продажів. У випадку арешту майна третьої черги, що належить боржникові-юридичній особі, державний виконавець у триденний строк повідомляє власника майна або уповноважений ним орган, до сфери управління якого належить майно (а також, якщо буде потреба - Фонд державного майна України), про накладення арешту на майно боржника. Державний виконавець направляє дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, а також розмір вимог стягувача. Копія зазначеного повідомлення направляється до податкового органу, який контролює здійснення боржником-юридичною особою платежів до бюджетів усіх рівнів. За пропозицією відповідного органа управління майном або Фонду державного майна України, державний виконавець, за рахунок коштів на фінансування державної виконавчої служби, публікує в пресі повідомлення про звернення стягнення на майно боржника. Повідомлення про звернення стягнення на нерухоме майно має містити інформацію, зазначену в Тимчасовому положенні про порядок проведення публічних торгів по реалізації нерухомого майна.

Якщо ж арешт накладається на майно підприємств-боржників, що мають стратегічне значення як для економіки держави, так і для її безпеки, то дії державного виконавця полягають у наступному. В триденний строк він зобов'язаний повідомити Фонд державного майна України про накладення арешту на майно таких підприємств, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача (відповідно до Наказу Міністерства юстиції № 40/5 від 21 квітня 2005 р.). Отримавши повідомлення відповідного органу управління або Фонду державного майна України про здійснення зазначеними органами дій по порушенню справи про банкрутство боржника-юридичної особи, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про відстрочку виконання. Така відстрочка передбачена ст. 33 Закону України „Про виконавче провадження”.

Звернення стягнення та реалізація майна державних підприємств і господарських товариств, у статутних фондах яких державна частка становить не менше 25%, провадиться державним виконавцем з урахуванням обмежень, встановлених Законом України № 2864 «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29 листопада 2001 року. Дія зазначеного мораторію поширюється на примусову реалізацію державним виконавцем об'єктів нерухомості та інших основних засобів виробництва, які забезпечують ведення виробничої діяльності даними підприємствами, а також паїв (акцій), які належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств. Дія даного мораторію спрямована на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісності майнових комплексів підприємств, а також на вдосконалення механізму примусової реалізації майна. Природно, що дія зазначеного закону про застосування мораторію істотно ускладнює дії державної виконавчої служби, та й значно збільшує строки виконання рішень.

До прийняття Верховною Радою законів «Про порядок проведення публічних торгів», «Про здійснення операцій з нерухомим майном», реалізація такого майна відбувається відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення публічних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна № 68/5 від 27 жовтня 1999 року. Відповідно до даного нормативного акту реалізація арештованого майна покладена на спеціалізовані організації, визначені на тендерній (конкурсній) основі, основним завданням яких є забезпечення належної схоронності вилученого майна, а також організація і реалізація його шляхом продажу на публічних торгах і аукціонах.

2. Порядок звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи, при її реорганізації

Особливе місце у виконавчому провадженні належить порядку звернення стягнення на майно при реорганізації та ліквідації боржника-юридичної особи. Дуже багато питань виникає у стягувачів, коли вони дізнаються, що боржник-юридична особа в будь-який спосіб припинив своє існування. Законодавець передбачив порядок вирішення таких питань. Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» у випадку реорганізації юридичної особи, незалежно від способу реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення), стягнення за виконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладена відповідальність за зобов'язаннями боржника-юридичної особи. Тобто, у будь-якому випадку в боржника-юридичної особи буде правонаступник, який і повинен відповідати за боргами відповідно до виконавчих документів. У таких випадках державний виконавець зобов'язаний призупинити виконавче провадження до визначення правонаступника.

При ліквідації боржника-юридичної особи, у тому числі внаслідок визнання боржника банкрутом, виконавчий документ передається до ліквідаційної комісії або арбітражному керуючому для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення. У випадку направлення виконавчого документа до ліквідаційної комісії або арбітражному керуючому, арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

При направленні виконавчого документа до ліквідаційної комісії або арбітражному керуючому, виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Коли на майно накладений арешт, виникає питання про проведення публічних торгів з реалізації нерухомого майна боржника-юридичної особи. Такі торги організують і проводять спеціалізовані організації, які мають здійснювати операції з нерухомістю і з якими укладений відповідний договір Державною виконавчою службою. Спеціалізована організація проводить публічні торги за заявкою державного виконавця, в якій вказується початкова вартість майна, що виставляється на торги, за експертною оцінкою. У випадку, якщо нерухомість не буде реалізована за зазначеною ціною на перших торгах, то на повторних торгах стартова ціна реалізації зменшується не більш, ніж на 30%. До заявки додаються:

- копія виконавчого документа;

- копія акту арешту майна;

- документи, що характеризують об'єкт нерухомості;

- копії документів, що підтверджують право власності або право користування нерухомим майном;

- копія рішення про відвід земельної ділянки у випадку продажу окремо розташованої будівлі.

У випадку продажу об'єкта незавершеного будівництва, державний виконавець додає до заявки копію рішення про відвід земельної ділянки, а також копію дозволу на будівництво. Публічні торги мають бути проведені у двомісячний строк з дня одержання організатором торгів заявки державного виконавця. Акт про проведення публічних торгів затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби і є підставою для видачі відповідним органом свідоцтва про право власності. Це свідоцтво є підставою для видачі відповідним органом акту про право власності на земельну ділянку в порядку, передбаченому законодавством. Порядок проведення публічних торгів визначається Міністерством юстиції України.

На практиці часто виникає питання: як поводитись боржникові у випадках, коли майно арештоване, а строк для добровільного виконання рішення ще не минув? У такому випадку боржник, за погодженням з державним виконавцем, має право в строк, установлений для добровільного виконання рішення, реалізувати належне йому майно в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У таких випадках гроші, які отримані за реалізоване майно, вносяться на рахунок органу державної виконавчої служби в строк, установлений для добровільного виконання рішення, а не вручаються боржникові. Після внесення покупцем коштів, арешт на реалізоване майно боржника знімається за постановою державного виконавця. У випадку повного добровільного виконання рішення боржником, складається акт, який і є підставою для закінчення виконавчого провадження. Якщо ж боржник у встановлений строк добровільно не виконає рішення, то державний виконавець повинен невідкладно розпочати процедуру примусового виконання. Для деяких категорій справ строк добровільного виконання не встановлюється. До них відносяться рішення судів про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог, стягнення штрафу із засудженого. Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження відносно того самого боржника перевіряється державним виконавцем за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Висновки

суд майно боржник

У відповідності зі ст. 64 Закону, при відсутності в боржника-юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, яке належить боржникові на праві власності або закріплене за ним (за винятком майна, вилученого з обороту або обмеженого в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Державний виконавець, накладаючи на майно арешт, приступає до його реалізації, що здійснюється відповідно до правил про черговість продажу. У випадку арешту майна третьої черги, що належить боржникові -- юридичній особі, державний виконавець у триденний строк повідомляє власника майна або уповноваженого органу, до сфери керування якого належить майно, і якщо буде потреба, до ФДМУ, про накладення арешту на майно боржника. Такі випадки виникають тоді, коли державі належить 25 %, 50 % плюс одна акція й більше.

Обіг стягнення й реалізація майна державних підприємств і господарчих товариств, у статутних фондах яких державна частина становить не менше 25 %, провадиться державним виконавцем з урахуванням обмежень, установлених Законом «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29 листопада 2001 року. Дія мораторію поширюється на примусову реалізацію державним виконавцем об'єктів нерухомості й інших основних засобів провадження, які забезпечують ведення виробничої діяльності даними підприємствами, а також паїв (акцій), які належать державі в майні інших господарчих товариств і переданих у статутні фонди цих підприємств. Дія мораторію спрямована на забезпечення економічної безпеки держави, а також недопущення руйнування цілісності майнових комплексів підприємств, до вдосконалення механізму примусової реалізації майна.

Особливе місце у виконавчому провадженні займає порядок звернення стягнення на майно при реорганізації й ліквідації боржника-юридичної особи. Дуже багато питань виникає у стягувачів, коли вони дізнаються, що боржник -- юридична особа припинив своє існування. І ці питання досить природні -- є рішення суду, є боржник, а нести відповідальність за боргами немає кому! Законодавець передбачив вирішення таких питань. Закон «Про виконавче провадження» вказує, що при реорганізації юридичної особи, незалежно від способу реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення та ін.), стягнення по виконавчих документах здійснюється на кошти й інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладена відповідальність по зобов'язаннях боржника -- юридичної особи. Тобто у боржника -- юридичної особи буде правонаступник, який і повинен відповідати по боргах відповідно до виконавчих документів. У таких випадках державний виконавець зобов'язаний призупинити виконавче провадження до визначення правонаступника.

При ліквідації боржника -- юридичної особи, у тому числі внаслідок визнання боржника банкрутом, виконавчий документ передається в ліквідаційну комісію або арбітражному керуючому для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення. У випадку направлення виконавчого документа в ліквідаційну комісію або арбітражному керуючому арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Список використаної літератури

1. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України : у 2 т. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. - К. : Юрінком Інтер, 2005. - Т. 1 - 832 с. - коментар до ст. 131 ЦК - С. 351.

2. Угриновська О.І. Особливості звернення стягнення на корпоративні права боржника / О.І. Угриновська [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.lawyer.org.ua/?w=r&i=&d=669

3. Воловик О.А. Інтереси господарських товариств. Проблеми правового забезпечення в корпоративних відносинах : монографія / О.А. Воловик. - Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. - С. 56.

4. Про порядок оформлення документів у зв'язку з припиненням участі в товаристві особи у випадку стягнення частки учасника : Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 28.12.2006 р. № 9430 // Бухгалтер. - 2007. - № 10.

5. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України : [в 4 т.] / А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. - Т. 1. - К. : А.С.К.; Севастополь : Ін-т юрид. дослідж., 2004. - Коментар до ст. 149. - С. 387.

6. Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 1999. - № 24. - Ст. 207.

7. Узагальнення судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про господарські товариства» у частині регулювання діяльності акціонерних товариств від 01.01.2004 р. // Інформаційно-пошукова система «Право» : Системний реєстраційний № 0315700-04.

8. Воловик О.А. Інтереси господарських товариств. Проблеми правового забезпечення в корпоративних відносинах : монографія / О.А. Воловик. - Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. - С. 60.

Размещено на Allbest.ru