Право власності на землю

- право власності на земельну ділянку означає сукупність усіх трьох правомочностей: володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою;

- право власності на землю може розглядатися як комплексний інститут земельного та інших галузей права, як правовідношення, як правомочність власника і як юридичний факт, що має правоутворююче, правозмінююче і правоприпиняюче значення;

- на обсяг правомочностей власника впливають особливості земельних ділянок, які перебувають у власності, а також особливості правового статусу земельних власників та інші обставини.

У разі відсутності приватизованих земельних ділянок громадяни України мають право отримати безоплатно у власність із земель державної або комунальної власності по одній земельній ділянці з кожного виду використання. Таким чином, фізичні особи мають можливість отримати безоплатно у власність шляхом приватизації до шести земельних ділянок з кожного виду використання в межах, передбачених Земельним кодексом.

Аналізуючи норми ЦК і ЗК з точки зору розвитку права власності на землю, можна зробити висновок: правові неузгодження у системі земельного права є і мають свої причини:

- перед сучасним земельним правом України стоять дещо інші, ніж раніше, завдання. Це пов'язано насамперед з тим, що нині у цій галузі має місце відмова від принципів виключної державної власності на землю та вилучення останньої з цивільного обороту.

А це привело до появи нової групи земельних відносин майнового характеру, які потребують правового врегулювання;

- земельні відносини, в тому числі майнового характеру, мають специфіку, яка визначається насамперед особливостями їх об'єкта, тобто землі. Тому навіть відносини, що виникають з приводу, скажімо, купівлі-продажу земельної ділянки, не можуть бути належним чином врегульовані лише цивільним законодавством. Для цього необхідно застосовувати норми земельного права, оскільки саме вони покликані враховувати той факт, що земля -- це не тільки майно, а й природний ресурс, який згідно з Конституцією України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави;

- правове регулювання земельних відносин майнового характеру і земельних перетворень в цілому потребує вдосконалення. Підвищення його ефективності залежить як від вчених-правників, які повинні вирішити чимало теоретичних проблем, так і від різних суб'єктів політичної системи України, котрі мають виробити узгоджену й збалансовану концепцію земельної реформи та практичний механізм її реалізації (правове, ідеологічне, матеріально-технічне, кадрове та інше забезпечення).

Як будь-який нормативний акт, Земельний кодекс має і недоліки, що будуть відшліфовуватися в процесі його застосування. Крім того, несистематизоване земельне законодавство, що складає не один десяток нормативних актів, може гальмувати застосування Земельного кодексу.

Одна з головних проблем, що так і не вирішив Земельний кодекс, полягає в наступному. Право власності на земельну ділянку переходить лише у випадку припинення права власності на цю земельну ділянку попереднього власника. Однак процедура припинення цього права недостатньо точно регламентована.

Таким чином, можна відзначити, що прийняття ЗК України та окремих законів про земельні відносини ще поставили крапку у процесі розвитку земельних відносин в Україні, цей процес продовжується і вимагає продовження удосконалення земельного законодавства.

Список використаних джерел

1. Конституція України. - К.: ''Аттіка”., 2011 р.

2. КЗПП. - К.: ”Аттіка”., 2011 р.

3. Філю П.В. Правові проблеми виплати заробітної плати//Право України. - 2009. - № 12. - ст.20-21.

4. Пікалов В.С. Виплата заробітної плати//Український юрист. - 2010. - № 6

5. Кравченко П.Н. Виплата заробітної плати, проблеми правового регулювання//Юридичний вісник. - 2010. - №3.

6. Носік В.В. Виплата заробітної плати в Україні//Право України. - 2010.

7. Ткачук В.Р. Заробітна плата в Україні//Український юрист. - 2011. - № 7.

8. Юркевич О.М. Правове регулювання заробітної плати в Україні//Юстиніан. - 2010. - № 8.

9. Станкевич І.М. Виплата заробітної плати в Україні//Юридичний вісник. - 2010. - № 9.

11. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Цивільне право України. - К.: ”ІнЮре”. - 2009 р.

12. Харитонов Є.О., Саніахметова М.П.Цивільне право України. - К.: ”Юрінком Інтер ”. - 2009 р.

13. Харитонов Є.О., Дзера О.В. Цивільне право України. - К.: ”Юрінком Інтер”. - 2009 р.

14. Шевченко М.Д. Цивільне право України. - К.: ”ІнЮре”. - 2009 р.

15. Яновська М.І. Цивільне право України. - К.: ”Юрінком Інтер”. - 2009 р.

Размещено на Allbest.ru