Бюджетні права органів державної влади та місцевого самоврядування
Поняття учасників бюджетного процесу. Роль Державного казначейства України в контролюванні дотримання бюджетного законодавства. Методи та засоби формування місцевих бюджетів. Роль Бюджетного кодексу України у правовому забезпеченні місцевого бюджету.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 09.10.2012 |
| Размер файла | 58,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
комунальний податок;
податок за використання місцевої символіки;
податок за спеціально відведені місця для ринку;
податок за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів;
рекламний збiр;
туристичний збір;
збори з торгової дiяльностi та сфери послуг і грального бізнесу;
будівельний збір;
збір з власників собак.
При цьому, не обов'язковими до встановлення радами пропонується встановити податок за використання місцевої символіки, збори з торгової дiяльностi, сфери послуг (крім грального бізнесу), туристичного, будівельного зборів та збору з власників собак.
Комунальний податок
За період дії Декрету цей податок себе виправдав, є необтяжливим для суб'єктів господарювання, оскільки ставка становить 1,70 грн. на одного працюючого. За 2005 рік надходження до бюджетів від цього податку становили 25,6 % (майже 153 млн.грн.) від загальних надходжень (598,2 млн.грн.).
Аналіз рішень та справляння податку свідчить, що у переважній більшості база оподаткування встановлена, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників. Це статистичний показник, за який звітуються суб'єкти господарювання органам статистики згідно із встановленим порядком.
Податок за використання місцевої символіки
На відміну від Декрету, пропонується зробити цей податок не обов'язковим до встановлення, оскільки на даний момент збір встановлено у 22-х областях. Згідно з Декретом збір сплачується, виходячи з вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки. До таких платників належать, наприклад, виробники горілчаної продукції, зокрема виробник горілки “Хортиця”, (використовує символіку у назві, що встановлена Запорізькою міською радою), виробник пива “Оболонь” (використовує символіку у назві, що встановлена Київською міською радою).
За 2005 рік надходження до бюджетів від збору становили 2,3 % (майже 14 млн.грн.) від загальних надходжень (598,2 млн.грн.). Основна причина замалих надходжень - відсутність на законодавчому рівні чітких норм щодо оподаткування збору.
У першу чергу потребує чітке визначення бази оподаткування.
Згідно із Декретом база оподаткування визначається, виходячи з вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки. Застосування на практиці термінології “вартість виробленої продукції” трактується по-різному, - чи то готова продукція на складі, чи то реалізована. Як правило, податкові органи вважають, що оподатковувати необхідно готову продукцію на складі.
На сьогодні немає чіткої законодавчої норми щодо встановлення органами місцевого самоврядування символіки. Це призводить до різного трактування щодо справляння податку. Відповідно до пункту 49 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування” сільські, селищні, міські ради затверджують відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки територіальної громади. Однак відповідного закону до цього часу не прийнято. Разом з тим, ради на даний час самостійно встановлюють місцеву символіку. У зв'язку з цим, пропонується закріпити за радами право самостійно установлювати зміст, опис та порядок використання символіки територіальної громади та внести відповідні зміни до Закону України “Про місцеве самоврядування”. Це надасть можливість при встановленні податку уникнути розбіжності щодо оподаткування символікою.
Податок за спеціально відведені місця на ринку
Ринковий збір є одним із найвагоміших місцевих зборів у доходах місцевих бюджетів. За 2004 рік надходження до бюджетів від цього збору становили 57,5 % (майже 320 млн.грн.) при загальних надходженнях (555,5 млн.грн.), за 2005 рік надійшло 345,9 млн.грн. при загальних надходженнях - 598,2 млн.грн. та незмінних ставках і базі оподаткування.
Однак, адміністрування збору є невиправдано ускладненим, оскільки згідно з Указом податкові органи мають право на проведення щоденних перевірок ринків, що неприпустимо.
Крім цього, збір сплачується торговцями за займане місце на ринку щоденно готівкою контролеру ринку. Адміністрація ринку сплачує збір до бюджету залежно від прийнятого рішення органу місцевого самоврядування - один раз на місяць або квартал. Зарахування податків до бюджетів у такий спосіб є неприпустимим, оскільки практично неможливо установити повноту сплати збору до бюджетів.
У зв'язку з цим, законопроектом пропонується кардинально змінити оподаткування торгових місць на ринку, встановивши податок за спеціально відведені місця на ринку. Платником податку має бути ринок, який згідно із законом отримав земельну ділянку для здійснення торгівлі на ринку та надає місця торгівлі у користування іншим особам, які здійснюють торгівлю. Базою оподаткування податком пропонується установити кількість торгових місць на ринку. Ставка податку встановлюється органами місцевого самоврядування залежно місця розташування ринку за кожне торгове місце:
Податок за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів
Пропонується збір за парковку автотранспорту замінити податком за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів з одночасною зміною принципів оподаткування.
За 2005 рік збору надійшло майже 14 млн.грн. при загальних надходженнях - 598,2 млн.гривень, що становить більше 2,3 відсотка.
Загальновідомо, що діяльність, пов'язана з паркуванням транспортних засобів, набула широкого розповсюдження. Разом з тим, статистика надходжень цього збору до бюджетів свідчить про неефективність його справляння. Наприклад, до бюджетів АР Крим у 2004 році надійшло збору 0,6 млн.грн., а до бюджетів Одеської області - більше 3 млн. гривень. Подібна картина спостерігається і в 2005 році.
На даний момент збір сплачується водіями за місце парковки готівкою паркувальнику. Підприємство, яке організовує парковку зараховує збір до бюджету залежно від прийнятого рішення органу місцевого самоврядування - один раз на місяць або квартал. Зарахування податків до бюджетів у такий спосіб є неприпустимим, оскільки практично неможливо установити повноту сплати збору до бюджетів.
Рекламний збір
На даний момент склалася ситуація у рекламній діяльності, коли два різних закони передбачають різні норми щодо розміщення зовнішньої реклами.
Так, статтею 16 Закону України “Про рекламу” встановлено, що стягнення плати за видачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами забороняється.
Водночас статтею 24 Закону України “Про планування і забудову територій” встановлено інший порядок розміщення реклами, яким дозволяється стягувати плату за право тимчасового використання місць для розташування об'єктів зовнішньої реклами.
У зв'язку з цим, органи місцевого самоврядування або місцеві адміністрації приймають рішення про плату за право тимчасового використання місць для розташування об'єктів зовнішньої реклами, а також плату за послуги організацій, які надають дозвіл на розміщення об'єктів зовнішньої реклами.
Вказані платежі, як правило повністю не зараховуються до місцевих бюджетів.
Туристичний збір
На даний момент в Україні справляється курортний збір та збір на розвиток рекреаційного комплексу, який введено в АР Крим в порядку експерименту згідно із Законами України про Державний бюджет України на 2003, 2004 і 2005 роки. За даними Міністерства фінансів АР Крим введення збору суттєво збільшило надходження до бюджету з 3,2 млн.грн. у 2003 році до 5,9 млн.грн. у 2005 році. Курортного збору у 2005 році надійшло біля 1 млн.грн. або майже 2 відсотки від загальних надходжень.
Туристичний збір є реальним джерелом наповнення місцевих бюджетів і водночас необтяжливим до сплати.
Ставки збору пропонується установити для курортних територій - від 1 до 3 відсотка від розміру мінімальної заробітної (3,50 - 10,50 грн.) та інших територій - від 0,5 до 1 відсотка (1,75 - 3,50 грн.).
Для порівняння: згідно з Декретом ставка курортного збору становить 1,70 грн. на одного відпочиваючого, ставка збору на розвиток рекреаційного комплексу в АРКрим - 5 гривень.
Збір сплачуватиметься громадянами України, іноземними громадянами, а також особами без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці з оздоровчими, лікувальними цілями, а також з пізнавальною, професійно-діловою та іншими цілями, що реалізуються у процесі подорожі один раз за весь період перебування. Запропоновано звільняти окремі категорії громадян від сплати збору.
З урахуванням надходжень від збору на розвиток рекреаційного комплексу введеного в порядку експерименту в АРКрим та курортного збору прогнозована річна сума туристичного збору може становити більше 7 млн.гривень.
Збори з торгової дiяльностi, сфери послуг і грального бізнесу
Згідно з Декретом справляється щорічний збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.
Законом України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” внесено зміни до Декрету і встановлено одноразову сплату цього збору. Надходження від збору у 2005 році становили 33,2 млн.грн. або більше 5 відсотків від загальних надходжень.
Цей збір має на меті впорядкування розміщення об'єктів торгівлі, сфери послуг, у тому числі з грального бізнесу шляхом прийняття рішення органом місцевого самоврядування щодо розміщення на його території таких об'єктів.
У зв'язку з цим, пропонується залучити до оподаткування суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність не лише у сфері торгівлі, а й у сфері послуг та грального бізнесу. Сплачувати збір необхідно буде за розміщення об'єктів, які побудовані після набрання чинності цього Закону. Водночас необхідно закріпити за органами місцевого самоврядування законодавче право щодо прийняття рішень про надання дозволу на розміщення на їх території об'єктів торгівлі, сфери послуг і грального бізнесу та внести відповідні доповнення до Закону України “Про місцеве самоврядування”.
З урахуванням надходжень від збору за розміщення об'єктів торгівлі прогнозована річна сума надходжень від збору з торгової дiяльностi, сфери послуг і грального бізнесу становитиме більше 34 млн.гривень.
Будiвельний збiр
Пропонується запровадити новий місцевий збір, який може встановлюватися радами за їх згодою.
Запровадження такого збору спонукав стрімкий розвиток будівництва.
Разом з тим, цей збір не буде новиною для юридичних і фізичних осіб, які приймають рішення про здійснення будівництва, оскільки такі особи отримують згідно із Законом України “Про забудову і планування територій” дозвіл на будівництво об'єкту містобудування та/або тимчасових споруд. Саме отримання цього дозволу пропонується здійснювати шляхом сплати будівельного збору.
Також згідно із законом, особи, які приймають рішення про здійснення будівництва отримують ще дозвіл на виконання будівельних робіт. До моменту виконання будівельних робіт юридичними і фізичними особами сплачуються платежі за розроблення архітектурного планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури, з погодження проектної документації (постанови КМУ від 20.12.99 №2328, наказ Держбуду від 28.02.2005 №43), на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури (постанова КМУ від 30.12.00 №1930 та відповідні рішення рад з цього питання (наприклад, по м. Києву Рішення від 27 лютого 2003 року № 271/431 “Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва”) тощо. Згідно бюджету м. Києва на 2005 рік плата на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури по м. Києву зараховується до цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.
Згідно із листом Державного Комітету України з будівництва та архітектури від 13.06.2003 № 1/33-481 “Щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2000 р. № 1930” у ряді міст органи виконавчої влади не затверджували відповідних нормативних або методичних документів, а питання залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста вирішується в кожному конкретному випадку на договірній основі, в межах граничного розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12. 2000 р. № 1930. Згідно з цією постановою граничний розмір залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування, не може перевищувати 25 відсотків вартості будівництва об'єкта незалежно від його функціонального призначення.
Збір з власників собак
Цей збір пропонується залишити у переліку місцевих зборів, який може встановлюватися радами за їх згодою. Цей збір має стати одним із компенсуючих джерел для покриття видатків на утримання в належному стані парків, прибудинкових територій де здійснюється вигул собак.
За 2005 рік збору надійшло майже 300 тис.грн., що становить менше 1 відсотка від загальних надходжень (598,2 млн.грн.). Такий низький рівень надходжень цього збору обумовлюється наявною мізерною ставкою - 1 грн.70 коп. на рік за утримання однієї собаки.
У зв'язку з цим законопроектом передбачається збільшити ставку цього збору, розмір якої складає від 0,5 до 2 відсотків мінімальної заробітної плати за утримання кожної собаки.
4.2 Роль Бюджетного кодексу України у правовому забезпеченні місцевого бюджету
Конституцією України визначено загальні засади формування бюджетної системи України, побудовані на справедливому і неупередженому розподілі суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно Закон про Державний бюджет України визначає будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Таким чином, Конституція обмежує фінансові ресурси, якими може оперувати Уряд протягом бюджетного періоду для забезпечення державної політики. .
На виконання завдань та положень Конституції України був розроблений і прийнятий Бюджетний кодекс України. Кодекс встановив верховенство бюджетного законодавства, оскільки всі нормативно-правові акти мають застосовуватися у частині, що не суперечить йому та Закону про Державний бюджет України. Визначено структуру та принципи бюджетної системи, дано поняття бюджетного процесу та встановлено компетенцію його учасників. У новому аспекті висвітлено міжбюджетні відносини, у тому числі розмежування доходів і видатків між бюджетами різних рівнів.
Завданням Бюджетного кодексу стало сприяння швидшому просуванню України шляхом фіскальної децентралізації. У цьому плані новий Бюджетний кодекс орієнтується та спирається на два важливі законодавчі акти - Конституцію України та Закон України "Про місцеве самоврядування", в яких передбачено поступове ослаблення чималої фіскальної влади, зосередженої на обласному та районному рівнях, та створення міцних бюджетів на рівні міст, сіл і селищ, здатних ухвалювати власні видаткові рішення та фінансувати їх переважно з власних джерел доходів. Водночас у законодавстві не було детального механізму практичної реалізації спільної програми фіскальної децентралізації. Оскільки легше децентралізувати видатки, ніж джерела доходів, місцеві бюджети для збалансування у багатьох країнах спираються на трансферти з бюджетів вищого рівня.
Кодекс орієнтований на формування регіональних бюджетів на формульній, а не на суб'єктивній основі: на базі нормативів бюджетного забезпечення розраховуватиметься необхідний обсяг витрат того чи іншого регіону.
Водночас Кодекс не ставить за мету досягти цілковитої бюджетної децентралізації, оскільки це суперечитиме загальним принципам державності та суверенітету, закладеним у Конституції України. Згідно з Кодексом місцеві бюджети містять бюджети місцевого самоврядування (бюджети власне територіальних громад) та районні, обласні бюджети і бюджет Автономної Республіки Крим. Особливу увагу слід привернути до тієї ролі, що її відводить Бюджетний кодекс такій одиниці, як бюджет району. Фахівці відмічають, що з об'єктивних причин Кодекс змушений обмежити стосунки державного бюджету саме з бюджетами районів, оскільки нині важко чітко виписати партитуру доходних повноважень для бюджетів міст районного значення, 793 селищних бюджетів та 10 256 сільських бюджетів.
У межах компетенції, визначеної Конституцією України, Бюджетним кодексом та чинним законодавством, уряд та органи центральної виконавчої влади здійснюють поточне нормативно-правове регулювання бюджетною діяльністю. Визначальне місце у цьому процесі відведено органами системи Міністерства фінансів та Державного казначейства.
Відповідно, в межах компетенції, визначеної статтями 142 і 143 Конституції України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про державні адміністрації", актами АРК, рішення у сфері регулювання відносин, пов'язані з утворенням, розподілом і використанням коштів відповідних місцевих бюджетів, здійснюють представницькі та виконавчі органи Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. ,
У сфері бюджетних відносин помітне місце належить бюджетним документам, що регламентують виконання бюджету за доходною та видатковою частинами. Бюджетні документи поділяються на планові (проекти бюджетів, розписи відповідних бюджетів, кошториси бюджетних установ тощо), оперативні (доручення фінансових органів на перерахування коштів з місцевих бюджетів на реєстраційні рахунки головних розпорядників бюджетних коштів тощо) та звітні (звіти бюджетних установ, фінансових та кредитних організацій про виконання бюджетів). ,
Висновок
Бюджетним процесом вважається регламентована нормами правова діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України. На кожній стадії бюджетного процесу задіяні певні учасники, які наділені відповідними повноваженнями. Вони повинні взаємно узгоджувати свою діяльність і спрямовувати її на реалізацію дієвої бюджетної політики.
У системі органів, наділених бюджетними повноваженнями, залежно від ролі, місця, функцій та обсягів діяльності можна виділити такі групи учасників: законодавчі й виконавчі органи державної влади та місцевого самоврядування, які забезпечують загальне управління бюджетною системою; органи, які в межах своєї компетенції здійснюють контроль та оперативне управління бюджетними коштами; органи грошово-кредитного регулювання; розпорядники та одержувачі бюджетних коштів.
Оскільки бюджет як основний фінансовий план держави затверджується у вигляді закону, то Верховна Рада України є провідним органом в управлінні бюджетом. До повноважень Верховної Ради України належить затвердження Державного бюджету України та внесення змiн до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рiшення щодо звiту про його виконання. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-якi видатки держави на загально-суспiльнi потреби, розмiр i цільове спрямування цих видаткiв. Держава прагне до збалансованостi бюджету Украiни, а звiти про доходи i видатки Державного бюджету мають бути оприлюдненi. Органи виконавчої влади забезпечють підготовку проекту бюджету і його виконання.
Другу групу, яка наділена бюджетними правами та повноваженнями складають органи оперативного управління бюджетом і бюджетного контролю. До них належать Міністерство фінансів України та спеціалізовані органи - Державна контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Державна податкова адміністрація і Рахункова палата. Міністерство фінансів має більш загальні функції - воно розробляє проект бюджету і забезпечує його виконання. На інші органи покладаються більш вузькі і деталізовані функції. Державна податкова адміністрація контролює дотримання платниками податків та обов'язкових платежів, повноту, правильність та своєчасність розрахунків з бюджетом. При цьому хід виконання дохідної частини бюджету контролює Міністерство фінансів і місцеві фінансові органи. Контроль за використанням коштiв Державного бюджету України, вiд iменi Верховної Ради України здiйснює Рахункова палата.
Конституцiєю України не тiльки затверджено положення щодо державного бюджету, а й визначено, що Автономна Республіка Крим має право розробляти, затверджувати та виконувати бюджет Автономної Республiки Крим на основi єдиної податкової i бюджетної полiтики України.
Аналогiчно, обласнi i районнi ради затверджують обласнi та районнi бюджети, якi формуються з коштiв державного бюджету та вiдповiдно розподiляються мiж територіальними громадами або спрямовуються на виконання спiльних проектiв. Також держава бере участь у формуваннi доходiв бюджетiв мiсцевого самоврядування, фiнансово підтримує мiсцеве самоврядування. В цьому зв'язку необхiдно пiдкреслити те, що витрати мiсцевого самоврядування, якi виникли внаслiдок рiшень органiв державної влади, компенсуються державою.
Бюджетнi права - це сукупнiсть юридичних норм, що визначають бюджетний устрiй, склад доходiв i видаткiв бюджетiв, регулюють права органiв державної влади й управлiння по складанню, затвердженню i виконанню бюджету, а також порядок затвердження звiтiв про виконання бюджетiв.
Загальнi основи бюджетних прав України, Автономної Республiки Крим та мiсцевих рад народних депутатiв встановленi Конституцiєю України.
Вiдповiдно до чинних законодавчих та нормативних документiв, до відання державної виконавчої влади та виконавчих органiв мiсцевих рад народних депутатiв належать складання проекту бюджету згiдно з основними напрямами бюджетної полiтики (визначеними вiдповiдно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономноi Республiки Крим), виконання бюджету та контроль за цiльовим, економним I ефективним використанням видiлених бюджетних коштiв.
До вiдання Верховної Ради Україiни, Верховної Ради Автономної Республiки Крим, мiсцевих рад народних депутатiв належать визначення основних напрямiв бюджетноїi полiтики, розгляд проекту вiдповiдного бюджету, внесення змiн та доповнень до затвердженого бюджету, контроль за виконанням бюджету, за цiльовим, економним використанням бюджетних коштiв через Рахункову палату, затвердження звiту про виконання бюджету.
Верховна Рада України визначає основнi напрями бюджетної полiтики спецiальною постановою, яка в загальному виглядi окреслює пріоритети бюджетної полiтики держави на наступний бюджетний рiк.
Втручання iнших органiв i органiзацiй у процес складання, затвердження та виконання бюджету не допускається, крiм виняткiв, встановлених законами Украiни. Усi доходи та видатки бюджету класифiкуються за однорiдними ознаками, що забезпечує загальнодержавну i мiжнародну порiвнюванiсть бюджетних даних.
Положення, закрiпленi в Конституцiї України в галузi бюджетних вiдносин та законодавчих i нормативних актах, свiдчать, що в сучасних умовах різко зростала роль Державного бюджету в розвитку економiки та соцiально-культурної сфери й правового регулювання вiдносин, якi iснують у галузi бюджетної дiяльностi.
Правове регулювання бюджетних вiдносин - це регулювання вiдносин, якi виникають мiж рiзними гiлками влади i управлiння при визначеннi бюджетiв держави, формуваннi доходiв i видаткiв та розподiлi і перерозподiлi коштiв мiж рiзними ланками бюджетної системи, а також вiдносин, що виникають при проведеннi бюджетного процесу.
Бюджетно-правовим регулюванням є усi форми законодавчого або нормативного впливу держави на органи управлiння всiх рiвнiв в галузi бюджету, починаючи з затвердження державного бюджету Верховною Радою України чи прийняття рiшення мiсцевими радами про затвердження мiсцевих бюджетiв i до правовiдносин, якi виникають мiж органами управлiння i бюджетними установами та службовими особами (розпорядниками кредитiв).
У Законi про затвердження Державного бюджету та у рiшеннях мiсцевих органiв влади про затвердження мiсцевих бюджетiв встановлюються правовi норми, якi передбачають можливiсть органiв державного управлiння i бюджетних установ дiяти певним чинним, а також дозволи чи заборони. Дозвiл i заборона в галузi бюджету мають категоричний характер. Наприклад, Законом про Державний бюджет передбачається надати тiй чи iншiй областi в обласний бюджет субвенцiю в сумi 1 млн грн.; це категорична норма, вона означає, що Мiнфiн України зобов'язаний виконати цей припис i передати кошти вказаному в Законi обласному бюджетовi.
Держава, таким чином, визначає правила поведiнки державних органiв і службових осiб у процесi затвердження й цiльового використання бюджетних коштiв, а також у ходi контролю за їх надходженням, а в разi невиконання цих правил забезпечує реалiзацiю своїх прав примусово.
Використана література
1. Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.1996 р.
2. Бюджетний кодекс України від 20.12.2005, ВВР, 2006
3. Базидевич В.Д., Баластрик Л.О., Державні фінанси. Навчальний посібник. Київ. Атака. 2002р.
4. Батура О.В., Огданський К.М.. Державне казначейство України: місце і роль у виконанні бюжету // Фінанси України. - 2003р.
5. Буковинський С.А. Концептуальні засади управління бюджетними коштами в Україні // Фінанси України -2001р.
6. Бюджетний процес і між бюджетні відносини на рівні місцевих бюджетів. Навчальний посібник. Київ. Міленіум. 2003.
7. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України. Підручник. Київ.2002р.
8. Каленський М.М. Удосконалення фінансового контролю за витрачанням бюджетних коштів // Фінанси України -2001.
9. Кириленко О., Місцеві фінанси: навчальний посібник - Тернопіль. Астон, 2004.
10. Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. Казначейська система: Навчальний посібник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2006.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Бюджетна система України як сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, її принципи та призначення. Розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України, органи, що конролюють даний процес. Міжбюджетні відносини, їх регулювання.
реферат [34,1 K], добавлен 17.12.2010Історія розвитку місцевого самоврядування в Україні, етапи реформування місцевої влади. Правова основа діяльності місцевих Рад народних депутатів. Поняття державних органів місцевого самоврядування. Конкуренція між посадовими особами в регіонах.
реферат [45,2 K], добавлен 11.12.2009Поняття та основнi концепції органів місцевого самоврядування. Принципи місцевого самоврядування в Україні, а також система, функції. Прохождення служби в органах місцевого самоврядування. Посади в органах місцевого самоврядування. Статті Закону України.
курсовая работа [42,2 K], добавлен 08.11.2008Поняття, класифікація та сутність системи принципів права. Формальний аспект принципу рівності та його матеріальна складова. Особливості формування виборчих органів державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом вільного голосування.
курсовая работа [43,6 K], добавлен 13.10.2012Аналіз поняття муніципального права; ознаки, система, органи і посадові особи місцевого самоврядування, його матеріально-фінансова та організаційно-правова основа. Порядок формування, організація роботи органів і посадових осіб місцевого самоврядування.
курсовая работа [58,5 K], добавлен 11.11.2010Історія розвитку місцевого самоврядування з часів Київської Русі: міське віче, Магдебурзьке право, українські комітети центральної Ради, Радянська система. Правові основи місцевої влади за роки незалежності. Порядок формування доходів місцевих бюджетів.
реферат [52,8 K], добавлен 11.11.2010Поняття конституційного ладу та його закріплення в Конституції. Державні символи України. Основи національного розвитку та національних відносин. Поняття та ознаки органів державної влади, їх класифікация. Система місцевого самоврядування в Україні.
контрольная работа [37,0 K], добавлен 30.04.2009Загальна характеристика основних проблем місцевого самоврядування в Україні. Аналіз формування органів самоврядування через вибори. Несформованість системи інституцій як головна проблема інституційного забезпечення державної регіональної політики України.
реферат [23,1 K], добавлен 01.10.2013Конституційні положення про організацію державної території та державний устрій. Адміністративно-територіальний устрій як складова частина державного. Роль місцевого самоврядування в політичній системі України. Децентралізація влади та самоврядування.
курсовая работа [33,8 K], добавлен 06.08.2008Теоретичні основи місцевого самоврядування. Історія функціонування територіальних громад на теренах України. Поняття та система місцевого самоврядування. Повноваження, функції і гарантії. Представницькі органи і реформування місцевого самоврядування.
дипломная работа [124,5 K], добавлен 30.03.2009
