Майнові правовідносини подружжя, батьків і дітей за сімейним законодавством України

Мова тут йде про аліменти, що стягуються на утримання дітей на користь одного з батьків або особи, що її замінює.

Стягнення аліментів у ново визначеному розмірі здійснюється з дня вступу в силу судового рішення. Однак, якщо до пред'явлення виконавчого листа з відповідача були проведені стягнення в раніше встановленому розмірі, то зайво стягнена сума не підлягає поверненню і не може бути перенесена в рахунок майбутньої сплати.

Питання про стягнення витрат на утримання дітей, поміщених у дитячі заклади, регулюється дещо особливо ст. 193 СК. Закон має на увазі дитячі заклади, адміністрація яких у силу ст. 245 СК виконує обов'язки опікунів і піклувальників щодо таких дітей.

Розміщення дітей, позбавлених батьківського догляду, у дитячі заклади, тобто в дитячі будинки і будинки дитини, на повне державне утримання в зв'язку з тим, що батьки не виконують своїх обов'язків по їх вихованню, не звільняє батьків від обов'язку нести витрати на їх утримання.

Ці витрати стягуються у вигляді аліментів на користь названих установ у розмірах, встановлених ст. 183, ст. 184 СК тобто в частині заробітку одного з батьків, а при наявності умов, передбачених у ст. 182 СК та у твердій грошовій сумі, передбаченій статтею 184 СК.

Ст. 193 СК у даному випадку не має на увазі дитячі заклади, де за утримання дітей з батьків стягується визначена плата. Крім цього на особистий рахунок дитини перераховуються державні пенсії, інші види допомоги та відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника.

Аліменти стягуються з кожного з батьків, тобто як з батька, так і з матері, за винятком випадків, коли вони звільнені за законом від внесення плати за утримання дітей. За попереднім КпШС від такої плати були звільнені самотні матері, а також батьки, що помістили дітей у спеціалізовані заклади в зв'язку з їхніми дефектами у фізичному чи психічному розвитку тощо. Сімейний кодекс такої підстави звільнення не передбачає. Натомість встановлено іншу, також єдину підставу для звільнення матері і батька від аліментного обов'язку - високий матеріальний рівень доходів дитини, який забезпечує задоволення її потреб за рахунок власних коштів.

Будь-які умови, крім матеріального становища самих батьків, для звільнення від стягнення витрат на утримання дітей, поміщених у дитячі заклади, чи зниження їхніх розмірів у законі не передбачаються. Таким чином, суду надані широкі можливості при вирішенні цього питання. Зокрема, згідно із п. 19 згаданої вище постанови Пленуму Верховного Суду України якщо дитина стала проживати з батьком, з якого стягуються аліменти і утримуватися ним, а стягувач не відмовляється від їх одержання, звільнення від сплати аліментів провадиться за позовом платника.

Законодавством України передбачено, що батьки, які сплачують аліменти на неповнолітніх дітей, можуть бути притягнуті до участі в додаткових витратах, які викликані особливими обставинами.

Тут мається на увазі, що крім щоденних витрат на утримання та виховання дитини, може виникнути потреба у додаткових витратах на неї.

Обов'язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих, хто сплачує аліменти, як це було передбачено ст. 86 КпШС. Тому, якщо позов про стягнення аліментів до батька не пред'являвся, це не виключає права матері зажадати від нього, наприклад, разової компенсації понесених додаткових витрат. Якщо ж дитина проживає разом із дідом, бабою вимога про покриття додаткових витрат може бути пред'явлена ними до батька та матері дитини.

У даному випадку, як зазначає А. Ярема мова йде про притягнення одного з батьків до участі у додаткових витратах, а не про додаткове стягнення аліментів. Тому розміри суми, яка стягується, мають визначитись залежно від дійсно понесених чи передбачених витрат і не можуть бути визначені у частковому відношенні до заробітку відповідача.

Якщо заздалегідь відомо, що витрати потребуються тільки одночасно чи на точно встановлений строк, суд може встановити суму, яка належить одночасній виплаті, чи обмежити строком суму, яка присуджується. Якщо стан здоров'я дитини потребує додаткових витрат, позивач має право знову звернутися до суду. Відповідач, в свою чергу, має право просити суд звільнити його від подальших витрат, якщо стан дитини не потребує додаткових витрат.

За загальним правилом досягнення повноліття, тобто 18 років, є підставою для припинення аліментних обов'язків батьків, оскільки повнолітні особи повинні працювати і здобувати засоби до життя власною працею.

Потрібно сказати, що Сімейним кодексом України передбачено право на аліменти повнолітньої працездатної дитини, яка продовжує навчання до досягнення нею 23-х років.

Список джерел

1. Агарков М. Обязательства по советскому гражданскому праву. - М., 1988. - С. 105.

2. Агафонова Н.Н. Право частной собственности граждан на квартиру. Автореф. дис. канд. юрид. наук. - М., 1994. - С. 18-19.

3. Азаревич Д. Семейные имущественные отношения по русскому гражданскому праву. Журнал гражданского и уголовного права. - Санкт-Петербург, 1883. - Кн. 4. - С. 118.

4. Антокольская M.Д. Семейное право. - М., 1998. - С. 157.

5. Ариванюк Т. Загально-правові засади припинення права спільної власності подружжя. Право України. - 2001. - №12. - С. 76-80.

6. Белявський А.В., Фінн Е.Ф. Любовь и кодекс. Социально-правовые проблемы брака и семи. - М.: Советская Россия, 1973. - С. 78-84.

7. Богданова Н.Д. Совершение нотариальных действий с квартирами, принадлежащими гражданам на праве собственности. Правоведение. - 1994. - №4. - С. 100.

8. Бондов С.Н. Брачный договор по семейному праву России. Автореферат на соискание ученой степени канд. юр. наук. - М., 1999. - 18 с.

9. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: общие положения. - М., 1998. - 380 с.

10. Вісник Верховного Суду України. - 2009. - №1. - С. 18.

11. Вісті Київської Ради Робочих депутатів. - К., 1919. - №169. - С. 2.

12. Ворожейнин Е.М. Семейные правоотношения в СССР. - М., 1972. - 342 с.

13. Граве К.А. Имущественные отношения супругов. - М., 1989. - 214 с.

14. Данилин В.И., Реутов С.И. Юридические факты в советском семейном праве. - Свердловск, 1989. - 354 с.

15. Данильченко О. Запобігання насильству у сім'ї. Прокуратура. Людина. Держава. - 2004. - №4. - С. 27-37.

16. Дзера О. Деякі проблеми регулювання відносин власності подружжя в новому Сімейному кодексі України. Юридична Україна. - 2003. - №1. - С. 56-59.

17. Документи католицької церкви про шлюб та сім'ю. - Т. І. - Львів, 2002. - 678 с.

18. Ейдинова Е. Нотариальное оформление права собственности на долю в общем имуществе супругов. Сов. юстиция. - 1973. - №22. - С. 18-23.

19. Ейдинова Е. Питання сумісної власності подружжя в нотаріальній і судовій практиці Радянська юстиція. - 1977. - №5. - С. 9-16.

20. Ершова Н.М. Алиментные обязанности членов семьи. - М., 1976. - 128 с.

21. Ершова Н.М. Имущественные правоотношения в семье: - М., 1979. - 214 с.

22. Жилинкова И.В. Брачный контракт. - Х., 1997. - 86 с.

23. Жилінкова І Концепція шлюбного договору за новим СКУ. Вісник Академії правових наук України. - 2002. - №3. - С. 122-130.

Размещено на Allbest.ru