Размещено на http://www.allbest.ru/

Правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій та гарантії прав потерпілих і громадян

Поняття зон надзвичайних ситуацій та його юридичне значення.

Підстави, порядок оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації та її правовий режим.

Особливості правового режиму зон, встановлених на радіоактивно забруднених територіях.

Правовий статус і соціальний захист громадян, які постраждали від надзвичайних екологічних ситуацій.

Зона надзвичайної екологічної ситуації - це окрема місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація. Поняття зони надзвичайної ситуації надається із Закону України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" від 13.07.2000

Надзвичайна екологічна ситуація - це надзвичайна ситуація, за якої на окремій місцевості сталися негативні зміни в довкіллі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави.

Зона можливого ураження - окрема територія, на якій внаслідок надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру виникає загроза життю або здоров'ю людей та заподіяння матеріальних втрат.

Надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об'єкті на ній або на водному об'єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією, в тому числі епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, яке призвело (може призвести) до неможливості проживання населення на території чи об'єкті, ведення там господарської діяльності, загибелі людей та/або значних матеріальних втрат.

Поряд із зонами надзвичайних екологічних ситуацій України стоять:

1) зони екологічної катастрофи - території, де внаслідок діяльності людини чи руйнівного впливу стихійних сил природи виникли стійкі або незворотні негативні зміни в довкіллі, що призвели до неможливості проживання на них населення і ведення господарської діяльності;

2) зони підвищеної екологічної небезпеки - території, де внаслідок діяльності людини або руйнівного впливу стихійних сил природи в навколишньому природному середовищі на тривалий час виникли негативні зміни, що ставлять під загрозу здоров'я людини, збереження природних об'єктів і обмежують ведення господарської діяльності;

3) зони стихійного лиха - території, де в результаті господарської чи іншої діяльності відбулися глибокі незворотні негативні зміни в довкіллі, що загрожують здоров'ю населення, стану природних екологічних систем, генетичних фондів рослинного і тваринного світу.

Основними принципами регулювання правового режиму в зоні надзвичайної екологічної ситуації є:

· пріоритет захисту життя та здоров'я людей;

· непорушність конституційних прав і свобод людини і громадянина;

· комплексність заходів, спрямованих на нормалізацію екологічного стану;

· забезпечення населення достовірною інформацією про стан довкілля, можливу загрозу для життя та здоров'я людей і про виконання заходів, спрямованих на нормалізацію екологічного стану;

· невідворотність відповідальності осіб, винних у виникненні чи ускладненні надзвичайної екологічної ситуації.

Надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру класифікуються за характером походження, ступенем поширення, розміром людських втрат і матеріальних збитків.

Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на території України, визначаються такі види надзвичайних ситуацій:

надзвичайна екологічна ситуація зона

техногенного характеру, тобто транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо;

природного характеру.

Залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією техногенного та природного характеру наслідків визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру:

· державний;

· регіональний;

· місцевий;

· об'єктовий.

Особливості оцінки та реагування на надзвичайні ситуації воєнного характеру визначаються окремим законом.

Критерії класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру встановлюються Кабінетом Міністрів України.

При виникненні особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій), що створюють загрозу життю і здоров'ю значних верств населення, вводиться надзвичайний стан, метою якого є усунення загрози та якнайшвидша ліквідація особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру, нормалізація обстановки.

Підставами для оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації є:

· значне перевищення гранично допустимих норм показників якості довкілля, визначених законодавством;

· виникнення реальної загрози життю та здоров'ю великої кількості людей чи навколишньому природному середовищу внаслідок надмірного забруднення довкілля, руйнівного впливу стихійних сил природи чи інших факторів;

· негативні зміни, що сталися в навколишньому природному середовищі на значній території і які неможливо усунути без застосування надзвичайних заходів з боку держави, або виключають можливість проживання населення;

· значне збільшення рівня захворюваності населення внаслідок негативних змін у довкіллі.

Окрема місцевість України оголошується зоною надзвичайної екологічної ситуації Президентом України за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України, або за поданням Кабінету Міністрів України. Указ Президента України затверджується Верховною Радою України протягом двох днів із дня звернення Президента України, доводиться до відома населення через засоби масової інформації та систему оповіщення цивільної оборони.

Правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації - це особливий правовий режим, який може тимчасово запроваджуватися в окремих місцевостях у разі виникнення надзвичайних екологічних ситуацій і спрямовується для попередження людських і матеріальних втрат, відвернення загрози життю і здоров'ю громадян, а також усунення негативних наслідків надзвичайної екологічної ситуації.

Запровадження відповідного правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації передбачає виділення державою та органами місцевого самоврядування додаткових фінансових та ін. матеріальних ресурсів, достатніх для нормалізації екологічного стану та відшкодування нанесених збитків, запровадження спеціального режиму поставок продукції для державних потреб, реалізацію комплексних та цільових програм громадських робіт. За наявності достатніх підстав у межах зони надзвичайної екологічної ситуації може бути введено правовий режим надзвичайного стану в порядку, встановленому Законом України "Про правовий режим надзвичайного стану".

Центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада АРК, Рада Міністрів АРК, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України та законами України, і забезпечують додержання правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації та виконання заходів, передбачених цим Законом та актами Президента України.

Впровадження правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації передбачає обов'язкове виділення коштів з державного та місцевих бюджетів, резервного фонду Кабінету Міністрів України чи інших джерел, не заборонених законом. За недостатністю цих коштів Кабінет Міністрів України подає Президенту України законопроект про зміни до Державного бюджету України, який подається до Верховної Ради України для позачергового розгляду як невідкладний.

У випадку запровадження правового режиму надзвичайного стану відповідне до Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" можуть запроваджуватися, зокрема, такі заходи:

· встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду;

· обмеження руху транспортних засобів та проведення їх огляду;

· посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення;

· відселення людей з місць, небезпечних для їх проживання;

· встановлення тимчасової заборони на будівництво об'єктів;

· встановлення карантину та здійснення санітарно-протиепідемічних заходів;

· запровадження особливого порядку розподілення продуктів харчування і предметів першої необхідності серед населення;

· проведення необхідних робіт по наданню допомоги тваринам;

· примусове відчуження об'єктів права приватної власності з обов'язковим наступним повним відшкодуванням їх вартості;

· виконання комплексу робіт щодо нормалізації екологічного стану.

Забезпечення громадського порядку в зоні надзвичайної екологічної ситуації здійснюється силами та засобами підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.

Питання радіоактивного забруднення стало актуальним внаслідок Чорнобильської катастрофи. Основні норми правового режиму зон, встановлених на радіоактивно забруднених територіях, регулюється Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".

До територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, в межах України належать території, на яких виникло стійке забруднення навколишнього середовища.

3алежно від ландшафтних і геохімічних особливостей грунтів, територія поділяється на такі зони:

зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;

зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення тривалими радіонуклідами, що перевищує 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік;

зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення грунту, що може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік;

зона посиленого радіоекологічного контролю - це територія з щільністю забруднення грунту від 0,005 до 0,01 Кі/кв.км (0,05 бер) за рік.

Критерії, за якими провадиться розмежування категорій зон, встановлюються Національною комісією по радіаційному захисту населення України.

Межі зон встановлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України на основі експертних висновків Національної комісії радіаційного захисту населення України, Академії наук України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по гідрометеорології за поданням обласних Рад і затверджуються Верховною Радою України.

Радіаційно небезпечні землі - це землі, на яких неможливе подальше проживання населення, одержання сільськогосподарської та іншої продукції, продуктів харчування, що відповідають республіканським та міжнародним допустимим рівням вмісту радіоактивних речовин, або які недоцільно використовувати за екологічними умовами.

Радіоактивно забруднені землі - це землі, які потребують проведення заходів радіаційного захисту та інших спеціальних втручань, спрямованих на обмеження додаткового опромінення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення нормальної господарської діяльності.

Україна визначає правовий режим зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, укладає договори на проведення робіт з іншими державами, міжнародними організаціями. Кабінет Міністрів України визначає всю господарську міжнародну діяльність у зоні відчуження.

Підприємства, об'єднання і організації, колгоспи, радгоспи, розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, звільняються від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів. Для них Кабінетом Міністрів України встановлюються пільгові умови фінансування, гарантоване матеріально-технічне забезпечення.

Не підлягають оподаткуванню земельні ділянки та будинки, розташовані на території зон гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю, що належать громадянам, які проживають поза межами зон радіоактивного забруднення.

Розмір податку з прибутку підприємств, організацій та установ, розташованих поза межами зон радіоактивного забруднення, який вони одержують від діяльності, пов'язаної з культурно-побутовим, торговельним, іншими видами обслуговування і будівництвом в цих зонах, зменшується на 30%.

Управління зоною відчуження здійснює спеціальний підрозділ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи - Адміністрація зони, яка має статус юридичної особи.

Адміністрація зони:

· організовує та координує проведення всіх заходів на територіях зони відчуження, а також зони безумовного (обов'язкового) відселення;

· вирішує питання їх фінансування, охорони громадського порядку, захисту наукових і економічних інтересів держави;

· вживає заходів щодо створення безпечних умов праці та зменшення рівня опромінення персоналу, який працює на цих територіях, з метою охорони його здоров'я;

· забезпечує додержання норм радіаційної безпеки, порядку поводження з радіоактивними відходами, а також несе відповідальність за об'єктивне інформування населення про екологічний стану цих зонах.

Рішення Адміністрації зони є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, розташованими або залученими до робіт у зазначених зонах, незалежно від форм власності та організаційно-правових форм.

Загальна оцінка радіаційної обстановки здійснюється Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Радіаційний контроль за рівнем забруднень:

· сільськогосподарської продукції і продуктів харчування здійснюється Міністерством сільського господарства і продовольства України та Міністерством охорони здоров'я України.

· залізничного, водного, авіаційного та автомобільного транспорту здійснюється міністерствами і відомствами, яким належати вказані транспортні засоби, за участю відповідних служб Міністерства внутрішніх справ України.

· за вивезенням домашніх і побутових речей здійснюються органами державного санітарного нагляду та органами державного ветеринарного нагляду.

Контроль за достовірністю і об'єктивністю даних відомчих служб, що здійснюють радіаційний контроль, незалежно від їх підпорядкування покладається на Державний санітарний нагляд Міністерства охорони здоров'я України, а метрологічний контроль - на Державний комітет України з питань стандартизації, метрології та сертифікації.

Правовий статус та захист населення, які постраждали від надзвичайних екологічних ситуацій, визначається в Законі України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" та в інших нормативних актах.

Потерпілими від надзвичайної екологічної ситуації відповідно до Закону визнаються юридичні та фізичні особи, яким заподіяно шкоду внаслідок виникнення цієї ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків.

Особам, які постраждали від надзвичайної екологічної ситуації, відшкодовується заподіяна матеріальна шкода та надається інша необхідна допомога.

Відшкодування шкоди особам, які постраждали від надзвичайної екологічної ситуації, та громадянам, залученим до виконання заходів з ліквідації її наслідків, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених на зазначені цілі, резервного фонду Кабінету Міністрів України, а також інших не заборонених законом джерел.

Громадянам, залученим до виконання заходів у зоні надзвичайної екологічної ситуації, в тому числі аварійно-рятувальних робіт, у випадках, передбачених цим Законом, гарантується оплата праці відповідно до чинного законодавства.

Приділено більше уваги статусу та соціальному захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що регулюється Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". На підставі цієї катастрофи Україну оголошено зоною екологічного лиха.

Згідно зі ст.9 Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:

учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які брали безпосередню участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 рр. незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 рр. - не менш як 30 календарних днів.

До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:

· евакуйовані із зони відчуження, а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення;

особи, які постійно проживали на територіях зон або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років.

особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;

особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;

особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями.

Крім зазначених осіб, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи відносять неповнолітніх дітей.

Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за:

пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою;

матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім'ї у зв'язку з Чорнобильською катастрофою.

На державу покладаються також зобов'язання щодо своєчасного медичного обстеження, лікування та визначення доз опромінення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про правовий режим надзвичайного стану" вiд 15.11.2001 № 2788-III (ВВР), 2002, № 7, ст.52

2. Закон України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" вiд 13.07.2000 № 1908-III (ВВР), 2000, N 42, ст.348

3. Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" вiд 27.02.1991 № 791а-XII (ВВР), 1991, N 16, ст. 198

4. Законі України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" вiд 08.06.2000 № 1809-III (ВВР), 2000, N 40, ст.337

5. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: Навч. та наук. - практ. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002. - 332 с.

6. Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. - 2-е вид., перероб. та доп. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 352 с.

7. Малишко М.І. Основи екологічного права України: Навч. посіб. - К.: МАУП, 1999. - 152 с.

Размещено на Allbest.ru