Повноваження в управлінні адміністративно-політичною сферою

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Органи управління адміністративно-політичною сферою, їх правове положення

2. Поняття і структура адміністративно-політичної сфери

3. Повноваження в управлінні адміністративно-політичною Президента, Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування

Список використаної літератури



1. Органи управління адміністративно-політичною сферою, їх правове положення

В адміністративно-правовій теорії і практиці державного управління до сфери адміністративно-політичної діяльності відносяться такі галузі, як оборона, безпека, внутрішні справи, іноземні справи, юстиція. Органи управління (виконавчої влади) цими галузями є складовою частиною єдиної системи органів виконавчої влади й активно здійснюють функції держави. Особливе місце в цій системі займають оборона й органи, що здійснюють управління нею.

Взаємовідносини в системі органів адміністративно-політичної сфери України засновані на сполученні централізації і децентралізації. Кожен нижчий орган по вертикалі підпорядковується вищому. При цьому централізоване управління діяльністю органів гармонічно доповнюється ініціативою й відповідальністю за виконання покладених завдань підпорядкованих йому органів.

Для органів адміністративно-політичної сфери є характерним:

– єдність мети діяльності - здійснення єдиної політики;

– єдність завдань - ефективне використання всіх інструментів управління та контролю для забезпечення належної діяльності та обміну, захисту стабільності і безпеки держави;

– єдність функцій - участь у розробці та реалізації політики, забезпечення дотримання законності в межах наділеної компетенції щодо захисту інтересів України.

Правовою основою в управлінні адміністративно-політичною сферою держави є Конституція України, Закони України, укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, інші законодавчі акти України та відповідні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.



2. Поняття і структура адміністративно-політичної сфери

Управління адміністративно-політичною сферою - одна з провідних галузей управління в Україні. Ця галузь охоплює багато аспектів життя суспільства і держави. Без оборони, національної безпеки, органів внутрішніх справ (правозахисних органів), органів юстиції неможливо уявити відносини людини і держави. Без регулювання зовнішньої політики неможливо здійснювати міжнародних відносин, підтримки та обміну досвідом. Тому з цього можна зробити висновок, що адміністративно-політичною сферою є сукупність таких галузей, які об'єднуються і утворюють структуру цієї сфери. А структура адміністративно-політичної сфери має таку основу:

1) управління обороною;

2) управління національною безпекою;

3) управління закордонними справами;

4) управління юстицією;

5) управління внутрішніми справами.

3. Повноваження в управлінні адміністративно-політичною Президента, Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування

Повноваження в управлінні обороною та державною безпекою.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про оборону України» оборона України -- це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Президент України здійснює керівництво у сфері національної безпеки та оборони держави відповідно до Конституції України. Здійснює організацію діяльності Ради національної безпеки і оборони. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини й громадянина і в цьому зв'язку Президент має велике коло функцій і повноважень внутрішнього та зовнішнього характеру. Також він приймає рішення про визнання іноземних держав, призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях, приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав. Як Верховний Головнокомандувач Збройними Силами України та Голова Ради національної безпеки і оборони України вживає необхідних заходів щодо забезпечення обороноздатності України й постійної бойової готовності її Збройних Сил, видає укази, розпорядження, директиви і накази з питань оборони, зокрема:

· призначає на посаду та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань;

· здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави, присвоює вищі військові звання;

· подає на затвердження парламенту України проекту воєнної доктрини, державної програми розвитку озброєння та військової техніки;

· затверджує план розвитку і стратегічні плани використання Збройних Сил;

· веде переговори і підписує міжнародні та міждержавні договори з військових питань;

· встановлює військові свята;

· вносить до Верховної Ради подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України та ін.

Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері оборони в межах повноважень, визначених Конституцією України та Законом України «Про Раду національної безпеки і оборони України». Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України. До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. Членами Ради національної безпеки і оборони України можуть бути керівники інших центральних органів виконавчої влади.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України приймаються не менш як двома третинами голосів її членів. Прийняті рішення вводяться в дію указами Президента України.

Поточне інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення діяльності Ради національної безпеки і оборони України здійснює її апарат, що підпорядковується Секретареві Ради національної безпеки і оборони України, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України і безпосередньо йому підпорядковується.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, він:

· здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;;

· керує діяльністю усіх підпорядкованих йому органів та організацій щодо забезпечення оборони, оснащення Збройних Сил озброєнням, військовою технікою та іншими матеріальними засобами;

· затверджує плани нагромадження матеріальних ресурсів мобілізаційного резерву;

· приймає рішення з питань соціальних і правових гарантій військовослужбовців;

· керує мобілізаційною підготовкою і мобілізаційним розгортанням народного господарства та переведення його на режим роботи в умовах воєнного стану; видає відповідні нормативні акти з цих питань;

· визначає обсяги матеріально-технічних ресурсів для потреб оборони і Збройних Сил, чисельність громадян України, які підлягають призову на строкову військову службу, порядок проходження ними військової служби;

· створює, реорганізує та ліквідує військові навчальні заклади, науково-дослідні організації (інститути) Збройних Сил, військові кафедри вищих навчальних закладів, визначає порядок створення і діяльності військових представництв на промислових та інших підприємствах і організаціях.

· забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

· організує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

· спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;

· виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України.

Згідно з Указом Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р. до системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності.

Міністерство оборони України (Міноборони України) є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили України. Міноборони України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони.

У межах своїх повноважень міністерство організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Як центральний орган виконавчої влади міністерство:

а) у питаннях забезпечення державної політики у сфері оборони:

- бере участь у формуванні та реалізації державної політики з питань оборони і військового будівництва, підготовці проектів законів та інших нормативно-правових актів у сфері оборони;

- проводить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність в інтересах національної безпеки і оборони держави, бере участь в аналізі воєнно-політичної обстановки та визначенні рівня воєнної загрози національній безпеці України;

- координує в установленому порядку діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері оборони;

- готує пропозиції щодо проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань оборони держави та військового будівництва;

б)у питаннях здійснення воєнно-політичного управління Збройними силами:

- реалізує політику держави у Збройних силах, розробляє принципи будівництва, визначає напрями їх розвитку і підготовки у мирний та воєнний час;

- контролює додержання законів та інших нормативно-правових актів у Збройних силах;

- забезпечує взаємовідносини Збройних сил з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями та громадянами;

- забезпечує реалізацію заходів демократичного цивільного контролю за Збройними силами.

Міністр, як член Кабінету Міністрів України, особисто відповідає за розроблення і реалізацію державної політики, спрямовує і координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання.

Державний комітет (державна служба, зокрема, Вища атестаційна комісія України, Державний комітет архівів України, Державний комітет статистики України та ін.) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів чи міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження. До таких органів України зі спеціальним статусом слід віднести: Антимонопольний комітет, Державну податкову адміністрацію, Державну митну службу, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, Національну комісію регулювання електроенергетики, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Державний департамент України з питань виконання покарань, Фонд державного майна, Службу безпеки, Управління державної охорони, Головне управління державної служби.

На рівні областей, районів, районів в Автономній Республіці Крим, у містах Києві та Севастополі, районах у містах Києві та Севастополі державну виконавчу владу здійснюють місцеві державні адміністрації, які є складовою системи виконавчої влади в державі. Правовою основою організації та функціонування місцевих державних адміністрацій є Конституція України, Закони України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р., «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р., укази Президента України, постанови Кабінету України та інші нормативно-правові акти.

Важлива роль в управлінні обороною належить військовим комісаріатам, які згідно з Положенням «Про військові комісаріати», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р., є місцевими органами військового управління, що утворюються в усіх без винятку адміністративно-територіальних одиницях України.

Рада Міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, а також виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи:

· організовують і виконують завдання територіальної оборони;

· вирішують питання організації цивільної оборони, виконання органами управління у справах цивільної оборони покладених на них завдань;

· організовують військовий облік і підготовку громадян України до військової служби, підготовку призовників з військово-технічних спеціальностей, забезпечують їх призов на строкову військову службу;

· бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час;

· сприяння у підтриманні відповідного режиму в прикордонній смузі та у контрольованих прикордонних районах та ін.

Усі покладені на військові комісаріати завдання вони виконують у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами прокуратури, органами внутрішніх справ, судами, а також з об'єднаннями, з'єднаннями, військовими частинами Збройних сил та інших військових формувань і громадськими організаціями.

Повноваження в управлінні юстицією.

Система органів управління в сфері юстиції закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 1998р. «Про систему органів юстиції». Її складають:

· Міністерство юстиції України;

· Головне управління юстиції в АРК;

· обласні, Київське і Севастопольське міські управління юстиції;

· районні, районні в містах управління юстиції, міські (міст обласного значення) управління юстиції.

Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної правової політики є Міністерство юстиції України (Мін'юст України), яке у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також положенням «Про Міністерство юстиції України», затвердженим Указом Президента України від 30 грудня 1997 року.

Міністерство у встановленому порядку в межах своїх повноважень вирішує питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Воно:

· розробляє за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України та з власної ініціативи проекти законів та інших нормативно-правових актів, що стосуються прав і свобод людини, відносин між громадянином і державною владою, конституційного устрою та ін.;

· координує нормотворчу діяльність у центральних органах виконавчої влади, здійснює контроль за цією діяльністю;

· вносить Президентові України пропозиції з питань мережі місцевих судів і кількості в них суддів;

· організовує в порядку, встановленому законодавством України, своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб);

До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, а також Генеральний прокурор України. Термін повноважень членів Вищої ради юстиції, крім тих, хто входить до її складу за посадою, становить шість років.

Організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи (крім Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів) є основною функцією Державної судової адміністрації України (ДСА України), яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. ДСА України забезпечує належні умови для діяльності судів загальної юрисдикції, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, Академії суддів України; вивчає практику організації діяльності судів, розробляє і вносить у встановленому порядку пропозиції щодо її вдосконалення, бере участь у формуванні резерву на посади суддів.

Система судів загальної юрисдикції, відповідно до Конституції України, будується за принципами територіальності і спеціалізації. Систему судів загальної юрисдикції складають:

· місцеві суди

· апеляційні суди

· Касаційний суд України, який діє у складі суддів, обраних на посаду безстроково, голови суду та його заступників.

У складі Касаційного суду України діють:

а)судова палата у цивільних справах;

б)судова палата у кримінальних справах;

в)військова судова палата;

г)вищі спеціалізовані суди, якими є Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України, а також інші відповідні вищі спеціалізовані суди, що утворюються Президентом України в порядку, встановленому цим Законом. Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Він здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції. Верховний Суд України очолює Голова Верховного Суду України. До складу Верховного Суду України входять судді Верховного Суду України, обрані на посаду безстроково, кількість яких встановлюється указом Президента України за поданням Голови Верховного Суду України, погодженим з Радою суддів України.

Повноваження в управлінні внутрішніми справами.

Систему управління внутрішніх справ України утворюють: МВС України, у складі якого функціонують головні управління, управління і служби (керівництво, штаб, кримінальна міліція, міліція громадської безпеки, транспортна міліція, державна автомобільна інспекція, міліція охорони, судова міліція, спеціальна міліція, Головне слідче управління, відділ організації дізнання в органах внутрішніх справ, Управління Державної пожежної охорони, Головне управління внутрішніх військ і ін.); Головне управління МВС України в АРК; управління МВС України в області, містах Києві і Севастополеві; районний відділ управління МВС України в області; міське управління МВС України в області; районний відділ міського управління.

Президент України видає укази, розпорядження з питань, які належать до сфери внутрішніх справ, захисту життя та здоров'я громадян, їхніх прав і свобод, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки і боротьби зі злочинністю; призначає на посаду міністра; вживає інших заходів, спрямованих на зміцнення правопорядку і громадської безпеки.

Уряд України на підставі і на виконання законів, постанов Верховної Ради України, указів Президента України видає постанови та розпорядження з питань управління в сфері внутрішніх справ і перевіряє їх виконання; здійснює заходи із забезпечення законності, прав і свобод громадян, охорони власності і громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, боротьби зі злочинністю; організовує і скеровує роботу органів виконавчої влади у сфері внутрішніх справ.

Усі органи виконавчої влади поряд зі своїми основними функціями виконують великий обсяг роботи із забезпечення громадського порядку і безпеки в доручених їм сферах діяльності. Особлива роль належить тим органам, яких називають «силовими», зокрема Міністерство оборони України, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державна прикордонна служба, Служба безпеки України, податкова міліція, митні органи, органи юстиції та ін.

Також функціонують державні органи. До них належать органи внутрішніх справ і внутрішні війська МВС України. Міліція в Україні є державним озброєним органом виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян.

Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав та свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охорони та оборони особливо важливих державних об'єктів.

МВС України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також положенням «Про Міністерство внутрішніх справ України», затвердженим Указом Президента України від 17 жовтня 2000 року.

Неабияку роль серед державних та громадських органів, що забезпечують та сприяють правопорядку в державі, відіграють внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, діяльність яких будується на принципах законності та гуманізму, поваги до особи, її прав і свобод.

Внутрішні війська складаються із з'єднань, військових частин і підрозділів з охорони важливих державних об'єктів, виправно-трудових установ, із військових частин спеціального призначення, військових частин міліції, підрозділів зв'язку.

Місця розташування на території України зазначених з'єднань, військових частин, установ внутрішніх військ визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України і погодженням з місцевою владою. Чисельність внутрішніх військ встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України.

Контроль за діяльністю внутрішніх військ здійснює Міністр внутрішніх справ України. Нагляд за дотриманням законності в діяльності внутрішніх військ здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.

До складу відділів (управлінь) місцевих органів внутрішніх справ входять: штаби, відділи (відділення) карного розшуку, відділ служби по боротьбі з економічною злочинністю, слідчий підрозділ, підрозділ державної автомобільної інспекції, паспортні служби, інспекція виправних робіт, служба дільничних інспекторів міліції. При відділах (управліннях) внутрішніх справ існують також відділи (управління) державної служби охорони. Щоб забезпечити безперервне виконання функцій охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю в апаратах внутрішніх справ діють чергові частини, є камери попереднього ув'язнення, можуть бути також медичні витверезники та інші підрозділи.

Міські й районні відділи (управління) внутрішніх справ у своєму складі можуть мати відділення міліції, які обслуговують певну територію і побудовані за галузевим принципом. Їх співробітники, виходячи з галузевого поділу, працюють за відповідними напрямками.

Повноваження в управлінні іноземними справами.

Сьогодні залишаються актуальними і визначають стратегічну спрямованість нашого зовнішньополітичного курсу, однак неперевершеним правовим актом стала Конституція України, визначивши, що зовнішньополітична діяльність України спрямовується на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного та взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права, а також невтручання у внутрішні справи, непорушності кордонів і територіальної цілісності держав, взаємної відмови від застосування сили і вирішення суперечок, що виникають, мирним шляхом, шляхом взаємовигідного співробітництва, рівності народів і т.д.

Президент України представляє державу в міжнародних відносинах і здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю України (п. 3 ст. 106), Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу Міністерства закордонних справ, яке, у свою чергу, організує виконання актів законодавства України у сфері зовнішньополітичної діяльності і здійснює контроль за їх реалізацією.

Президент України як глава держави представляє Україну в міжнародних відносинах, веде переговори з керівниками іноземних держав і підписує міжнародні договори України; підписує ратифікаційні грамоти; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників, що при ньому акредитовані; призначає на посаду Міністра закордонних справ України; призначає і відкликає дипломатичних представників України в іноземних державах і міжнародних організаціях; надає ранги Надзвичайного і Повноважного Посла, Надзвичайного і Повноважного Посланника України; вирішує питання надання політичного притулку та громадянства; здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

Уряд України відповідно до Конституції України (ст. 116) здійснює заходи щодо реалізації зовнішньої політики України; забезпечує представництво України в іноземних державах і міжнародних організаціях; вживає заходи щодо виконання міжнародних угод; укладає міжурядові угоди; координує діяльність державних органів виконавчої влади, компетенція яких дозволяє встановлювати відносини з органами і організаціями іноземних держав та міжнародними державами.

Центральним галузевим органом виконавчої влади, діяльність якого безпосередньо пов'язана з реалізацією державної політики у сфері зовнішніх відносин України та координації заходів у цій сфері, є Міністерство закордонних справ України (МЗС України), що у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, а також положенням «Про Міністерство закордонних справ України», затвердженим Указом Президента України від 3 квітня 1999 року.

Дипломатичне представництво України за кордоном є постійно діючою установою України за кордоном, що покликана підтримувати офіційні міждержавні відносини, здійснювати представництво України, захищати інтереси України, права та інтереси її громадян і юридичних осіб.

Керівництво дипломатичним представництвом здійснює Міністерство закордонних справ України. Главою дипломатичного представництва України є посол або посланник чи повірений у справах. Він здійснює загальне керівництво, координацію та контроль за діяльністю всіх установ України, спеціалістів, делегацій, посадових та інших осіб, які перебувають у цій державі.

Посол або посланник призначається указом Президента України за поданням Міністра закордонних справ України в разі отримання згоди (агреману) на це призначення іноземної держави, до якої він призначається, тоді як повірений у справах України, а також інші члени дипломатичного персоналу призначаються наказом Міністра закордонних справ України.

Повноваження в управлінні охороною державного кордону.

Охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах покладається на Державну прикордонну службу України, а в повітряному та підводному просторі в межах територіального моря -- на Збройні сили України. Державна прикордонна служба України і Збройні сили України під час виконання завдань з охорони державного кордону України керуються цим Законом, Законами України «Про Державну прикордонну службу України», «Про оборону України», «Про Збройні сили України», іншими нормативно-правовими актами та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Захист державного кордону України є невід'ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Охорона державного кордону України є невід'ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.

Спеціальним органом забезпечення національної безпеки є також і Управління державної охорони України, що, відповідно до Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» від 4 березня 1998 р., підпорядковується Президентові України та є підконтрольним Верховній Раді України.

На Управління державної охорони України покладаються такі завдання: здійснення державної охорони щодо органів державної влади України; забезпечення безпеки посадових осіб, а саме Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, Голови Конституційного Суду України, Голови Верховного Суду України, Першого заступника Голови Верховної Ради України, Першого віце-прем'єр-міністра України, Міністра закордонних справ України, Генерального прокурора України.

Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру:

· спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону;

· територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону;

· морська охорона, яка складається із загонів морської охорони;

· органи охорони державного кордону -- прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини;

· розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону.

На Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону є Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби України).

Адміністрація Держприкордонслужби України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до компетенції Державної прикордонної служби України, розробляє пропозиції, спрямовані на його вдосконалення, і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України або Кабінету Міністрів України.

Повноваження в управлінні виконання покарань.

Діяльність, пов'язана з виконанням кримінальних покарань, посідає значне місце в боротьбі зі злочинністю. Загальне керівництво установами виконання покарань здійснюється Державним департаментом України з питань виконання покарань, положення про який затверджено Указом Президента України від 31 липня 1998 р. №827/98. Так, відповідно до п. 1 цього Положення Державний департамент України з питань виконання покарань (ДДУПВП) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який безпосередньо реалізовує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. ДДУПВП відповідно до покладених на нього завдань має такі повноваження:

· бере участь у формуванні єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, реалізує цільові програми розвитку кримінально-виконавчої системи;

· визначає основні напрями діяльності органів і установ виконання покарань щодо захисту прав і свобод людини в умовах відбування кримінального покарання;

· забезпечує охорону слідчих ізоляторів, тюрем, лікувально-трудових профілакторіїв, виправно-трудових колоній, інших установ виконання покарань та об'єктів кримінально-виконавчої системи, правопорядок та безпеку в органах і установах;

· бере участь у розробленні та реалізації державних комплексних програм боротьби із злочинністю;

· контролює виконання актів законодавства з питань, що належать до його компетенції, вироків, постанов і ухвал судів, забезпечує розподіл та тримання засуджених до позбавлення волі та осіб, взятих під варту;

· здійснює переведення засуджених і осіб, взятих під варту, з однієї до іншої установи кримінально-виконавчої системи;

· аналізує результати діяльності органів і установ виконання покарань, складає довгостроковий та оперативний прогнози криміногенної обстановки та інформує населення з цих питань через засоби масової інформації;

· організовує і контролює оперативно-розшукову діяльність, налагоджує взаємодію з відповідними підрозділами державних органів, які проводять таку діяльність, використовує банки даних оперативно-довідкової, розшукової, статистичної та іншої інформації, здійснює довідково-інформаційне обслуговування органів і установ виконання покарань, зацікавлених державних органів;

· організовує виконання актів амністії та помилування;

· забезпечує здійснення заходів щодо виконання завдань з цивільної оборони і пожежної безпеки;

· забезпечує реалізацію державної політики щодо охорони державної таємниці, здійснює контроль за її збереженням у центральному апараті, в ін. органах;

· налагоджує за дорученням Кабінету Міністрів України зв'язки з міжнародними організаціями, укладає угоди з відповідними органами іноземних держав про співробітництво у сфері виконання кримінальних покарань, боротьби із злочинністю та з інших питань, що належать до його компетенції.



Список використаної літератури

повноваження адміністративний політичний виконавчий

1. Адміністративне право України: Підручник / За заг. Ред. С.В. Ківалова. Одеса: Юридична література, 2003. - 896 с.

2. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. А.Т. Комзюка. - 2-е вид., виправл. і доп. - Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2001. - С. 6.

3. Берлач А.І. Адміністративне право України: Навч. посіб. для дист. навч.- К.: Ун-т «Україна», 2005. - 472 с.

4. Ківалов С.В. «Адміністративне право України» / С.В. Ківалов, Л.P. Біла, Навчально-методичний посібник. - Вид. друге, перероб. і доп. - Одеса: Юридична література, 2002. - 320 с.

5. Колпаков В. К. «Адміністративне право України» / В. К. Колпаков, О. В Кузьменко. Підручник -- К.: Юрінком Інтер, 2003. - 544 с.

Размещено на Allbest.ru